Зунр героїчна



Скачати 222.95 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір222.95 Kb.
Крукеницький ліцей при НЛТУ України Мостиської РР Львівської обл


ЗУНР – героїчна сторінка історії України

Конспект уроку

з історії України (10клас)

Підготувала

вчитель історії

Головко Г.А.









Тема уроку: ЗУНРгероїчна сторінка історії України

Мета уроку: Ознайомити учнів з передумовами і причинами

створення та падіння держави на західноукраїнських

землях, з державним устроєм ЗУНР;сформувати власний

погляд та оцінку щодо діяльності уряду; з’ясувати причини

втрати державності;

формувати вміння аналізувати, критично оцінювати

історичні події і явища, аргументовано пояснювати

причини протистояння на західноукраїнських землях;

розвивати вміння працювати з додатковими джерелами

інформації;

виховувати в учнів інтерес до вивчення історії і почуття

національної гордості за свій народ.



Тип уроку: засвоєння нового матеріалу, формування вмінь і навичок.

Обладнання: підручник«Історія України, 10клас (С. В.Кульчицький,

Ю.Г.Лебедєва), карта «ЗУНР. Польсько-українська війна

1918-1919рр.», витяг з відозви УНР від 01.11.1918р.,

Довідник з історії України.



Основні дати: 01.11.18. – захоплення українськими військовими

формуваннями на чолі з Д. Вітовським урядових установ у

Львові і початок українсько-польського протистояння;

13.11.18. – проголошення самостійної Західноукраїнської

Народної Республіки, президентом якої став Є. Петрушевич;



21.11.18. – захоплення польськими військами Львова;

22.01.19. – проголошення у Києві Акту злуки ЗУНР і УНР;

06.19. – Чортківська офензива;

07.19. – окупація поляками Східної Галичини; відступ

УГА до річки Збруч;



14.03.23. – рішення Ради Антанти про остаточне включення

Східної Галичини до складу Польщі.


Хід уроку
Епіграф

Як сірничок, припалений до сонця,

день засвітивсь, обвуглився, згорів!

Ліна Костенко

2


  1. Організаційний момент


II. Повідомлення нової теми і мотивація навчальної

діяльності Мотивація
Тема сьогоднішнього уроку: «ЗУНР – героїчна сторінка історіїУкраїни». Вона є передостанньою в темі «Українська державність у 1917-1921рр.» і посідає важливе місце у курсі. Її значення полягає в тому, щоб розкрити нам, яким чином західним українцям вдалось створити власну державу, охарактеризувати внутрішню і зовнішню політику уряду ЗУНР. А для нас, сучасних українців, які також живуть в період змін і реформ, важливо врахувати історичний досвід минулого, щоб не допустити подібних помилок сьогодні.

У ході уроку ми продовжимо формувати вміння аналізувати і критично оцінювати історичні події і явища, будемо працювати з картою і атласом, досліджувати та аналізувати історичні джерела в підручнику, оволодівати методами інтерактивного навчання (робота в парах та групах).



План

  1. Проголошення ЗУНР. Є. Петрушевич.

  2. Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами.

  3. Злука УНР і ЗУНР.

  4. Українсько-польська війна.


IІІ. Вивчення і засвоєння нових знань.


  1. Проголошення ЗУНР. Є.Петрушевич.


Проблемне питання

Доведіть, що міжнародна ситуація сприяла утвердженню

державної незалежності України
Розповідь учителя з активною діяльністю учнів

Запитання учням: Які наслідки для західноукраїнських земель мала

революція в Австро-Угорщині?

Пригадайте з всесвітньої історії, які наслідки

мала ця революція для Польщі?

3

Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні активізувала національний рух на західноукраїнських землях. Питання щодо цихземель розглядалося на переговорах в Бресті, але представники Австро-Угорщини відмовились розглядати його. Коли імперія доживала останні дні, 16 жовтня 1918р. імператор Карл опублікував маніфест «До моїх вірних австрійських народів», який обіцяв федеральну перебудову держави.

18 жовтня українські парламентарії, керівники українських партій і церковні ієрархи утворили у Львові Українську Національну Раду – представницький орган. Головою було призначено Є. Петрушевича.

Презентація

«Є Петрушевич: постать на тлі доби»

Тим часом поляки активно розбудовували власну державу, у складі якої бачили також і Західну Україну. Вони утворили Польську ліквідаційну комісію, члени якої мали прибути до Львова 1 листопада, щоб перебрати в свої руки владу в Галичині. В цих умовах на рішучі дії зважився Центральний Військовий комітет на чолі з сотником Д.Вітовським.



Читець

Чатує Вітовський над картою Львова,

старшини схилились в задумі важкій.

– «Хай Бог допоможе. Рушаймо, панове,

за неньку Вкраїну у праведний бій».

Багряниться осінь над Замком Високим.

Вирує Європа під залпи гармат.

З Народного дому стрілецькі потоки

Розходяться містом, щоб бити в набат.

Хоч зліва – поляки, а справа – червоні,

На півдні гуляє денікінський рій, –

Летять галичани на змилених конях

За неньку Вкраїну у праведний бій!

Радіють завзяті, гартовані сотні —

їх скошують кулі, доконує тиф,

І падають хлопці у вічну безодню

Крізь трепетне сяйво зірок золотих.

(«Перший листопад» Василь Русин)

У ніч з 31 на 1 листопада вони взяли під контроль усі головні пункти Львова. Представники австрійських властей погодились на передачу влади Українській Національній Раді.



Дискусія

Д. Вітовському приписують слова: «Наша честь вимагає, щоб ми перші взяли владу в краї, хоч би навіть прийшлося зараз її втратити». Чи виправдане було силове захоплення влади?



(метод «займи позицію»: прихильники і противники аргументують свою позицію, наводячи факти «за» і «проти»). 4

Національна Рада призначила перший уряд – Тимчасовий Державний Секретаріат. Головою та секретарем фінансів став Кость Левицький. До речі, одним з міністрів цього уряду став наш земляк, виходець з Крукенич Степан Баран.

10 листопада уряд склав присягу і було прийнято нову назву держави – Західноукраїнська Народна Республіка.

Аналіз документу «Витяг з відозви Української Національної Ради від 1 листопада 1918р.» ( підр. ст.202)

Формулювання власних висновків

Чому західноукраїнські лідери вирішили утворити власну

державу, а не приєдналися до вже існуючої Української

Держави П. Скоропадського?

Дослідження тексту з подальшим складанням тез

Організація державної влади на західноукраїнських землях



Відповідь на проблемне питання

Доведіть, що міжнародна ситуація сприяла

утвердженню державної незалежності України


  1. Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття

іноземними державами

Робота в групах

(учні об’єднуються в групи і, самостійно працюючи з підручником, готують повідомлення):

І група – Становище в Північній Буковині

ІІ група – Хотинщина в роки революції

ІІІ група – Доля Закарпаття

Презентація роботи груп і висловлення власного ставлення до подій.


3.Злука УНР і ЗУНР

Розповідь учителя

Опинившись у скрутному становищі, Українська Національна Рада розпочинає переговори з Українською Народною Республікою про об'єднання всіх українських земель в єдину державу. 1 грудня 1918 року у Фастові було укладено договір між Радою Державних Секретарів ЗУНР та Директорією УНР про наступну злуку обох українських держав в одну державну одиницю. 3 січня 1919 року Українська національна Рада у Станіславі одностайно прийняла ухвалу про об'єднання ЗУНР та УНР.

В ухвалі говорилося, що Українська Національна Рада, виконуючи право на самовизначення українського народу, проголошує урочисте з'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою в одну суверенну Народну Республіку.

5

Читець

Візьмімось, браття, всі за руки,

і обіймімо Україну.

Для неї досить горя й муки,

і братовбивчої гризні.

Візьмімось, браття, всі за руки,

і пригорнім її єдину.

Нам Бог послав востаннє злуку,

тож не втрачаймо Україну.

("Єднання" В.Квітневий)
22 січня 1919 року на Софіївській площі в Києві було проголошено Акт злуки ЗУНР і УНР. Це була спроба на практиці реалізувати ідею української соборності, яку українська інтелігенція проповідувала багато десятиліть. Однак спроба возз’єднання українських земель була приречена залишитися тільки декларацією.

Запитання учням: Чому у січні 1919 року УНРада погодилася на

злуку ЗУНР з УНР, а в жовтні 1918р. – ні?
4.Українсько-польська війна
Самостійна робота з підручником

Учні визначають причини, хід та наслідки війни, звертають увагу на створення УГА та її структуру.



Формування картографічних умінь

Робота з картою «ЗУНР. Польсько-українська війна 1918-1919рр.», учні відстежують хід бойових дій між польськими військами та УГА, аналізують дії УГА під час Чортківської офензиви.



Робота над поняттями

Чортківська офензива – наступальна операція військ УГА під командуванням генерала О.Грекова в результаті якої 25-тисячна українська армія змусила відступити 100-тисячну польську по всій лінії фронту.



Робота з текстом

Підр. ст.209, завдання №5



Запитання учням: Сформулюйте власну точку зору з приводу

причин поразки ЗУНР в українсько-польській війні?

IV. Підсумки уроку
Вчитель

Недовго проіснувала Західноукраїнська Народна Республіка, але день

1-го листопада став символом невмирущої ідеї українців. І хоч поляки зуміли збройно опанувати Галичину, хоч Українська Народна Республіка, 6

приневолена безвихідним становищем, підписала Варшавську умову з поляками, значення листопадових подій величезне. Збройний виступ у Львові відновив і закріпив в українському народові світлу традицію лицарського духу з княжих і козацьких часів. Він двигнув націю з тривожної зневіри і апатії і став джерелом творчої сили, що дає народові Українську Галицьку Армію, яка започаткувала добу наших визвольних змагань.

Занепокоєні відродженням українського національного духу, великодержавні шовіністи Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини зробили все, щоб потопити в крові ідеї ЗУНР і УНР.У травні 1923 року уряд

ЗУНР припинив своє існування. Відтак ця дата не була конечною в героїчній і трагічній історії держави.


V. Узагальнення вивченого матеріалу
Покажіть на карті західноукраїнські території, які хотіли возз’єднатися із

УНР.


(за планом вивчення)

VІ. Домашнє завдання (на вибір)

Початковий рівень

  1. Опрацювати матеріал п.20

Середній рівень

  1. Скласти розгорнутий план відповіді на питання «Українсько-польська війна 1918-1919рр.»

Достатній рівень

  1. Підготувати повідомлення на тему «ЗУНР – досягнення і прорахунки»

Високий рівень

  1. Підготувати реферат на тему «Акт злуки в контексті

соборницьких прагнень українського народу» або

  1. Прокоментуйте вислів К. Левицького: «Євген Петрушевич виявляв

велику енергію у важнійших хвилинах наших визвольних змагань.

Поміж послами належав до діячів гострійшого тону


7

Список використаної літератури


  1. Гісем О., Мартинюк О. Історія України. 10-11 класи: Наочний довідник. – К.; Х., 2007

  2. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української

нації ХІХ-ХХ ст. – К., 1996


  1. Довідник з історії України// За загальною редакцією І. Підкови

і Р. Шуста. Київ.: Генеза., 2001


  1. Історія України: нове бачення/ За ред. В.А. Смалія. – К., 2000




  1. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності.–Львів.: Світ., 1995




  1. Турченко Ф.Г. Історія України. 10 клас: Підручник.– К.; Генеза.,2010



Тема уроку: Євген Петрушевич:

постать на тлі доби

Мета уроку: Ознайомити учнів з основними віхами життя

та діяльності Є Петрушевича; визначити його роль

і місце у формуванні ідей українського

парламентаризму;

розвивати вміння працювати з додатковими джерелами інформації;

виховувати в учнів інтерес до вивчення історії і почуття національної гордості за свій народ.



Тип уроку: урок-дослідження
Обладнання:портрет Є. Петрушевича, грона червоної калини прикрашають герб Західно-Української Народної Республіки
Лунають мелодії пісень січових стрільців.

І знов, і знов – у котрий раз!

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом'янути славний час,

Коли в офіру Україні

Себе принесли кращі з нас.



Хід уроку
Епіграф

Вміти творити – це не означає вміти

малювати чи добре ліпити.

Я думаю, що вміти творити – це означає

бути на рівні передових ідей свого часу,

бути також митцем своєї епохи,

бути виразником інтересів суспільства.

О. Довженко

І. Організаційний момент



II. Повідомлення теми та мотивація навчальної

діяльності.

Мотивація

(слово вчителя) Людина як творець історії

В центрі уваги сучасної історії, яка ґрунтується на гуманістичному принципі навчання, не тільки набір подій , явищ, фактів, а ЛЮДИНА як творець і учасник цієї історії. Одним з головних підходів викладання історії на сьогодні є розгляд його з позиції різноманітності поглядів на ту чи іншу подію, факт, епоху. Адже зрозуміло, що певна подія може бути пояснена по-різному, залежно від політичних, світоглядних, етнічних, регіональних чинників, життєвого досвіду поколінь, які визначають позицію тих чи інших політичних сил, громадських кіл і є часто несумісними, що заважає досягненню певного консенсусу в ім’я громадянського миру і злагоди в суспільстві. Тому, окрім офіційної історії, дедалі більшого поширення набуває історія через сприйняття її окремими людьми.

На сьогоднішній урок ми запросили групи дослідників, які допоможуть нам визначити роль і місце Є. Петрушевича в історії.
Презентація міні-проектів

Групи учнів презентують результати своєї роботи:

1. Біографи

2.Політики

3. Історики

Біографи

Євген Петрушевич народився 3 червня 1863 р. у м. Буськ, нині Львівської області, в сім'ї греко-католицького священика. Батько був знавцем української історії й літератури, людиною широкого духовного кругозору, глибокої національної свідомості. Відповідно виховав своїх трьох синів.

Після закінчення Академічної гімназії записався на студії правничого факультету Львівського університету. Вже в студентські роки став одним із лідерів молодіжного руху, очолював «Академічне братство».

Після отримання ступеня доктора права відкрив у м. Сокаль (нині Львівської обл.) адвокатську канцелярію. Виявив себе талановитим організатором суспільно-політичного й культурно-освітнього життя у віддаленому від галицької столиці повіті. Був головою повітової «Просвіти». Закладав мережу її осередків у регіоні, заснував повітову ощадну касу, очолював боротьбу проти москвофільства, яке мало досить сильні позиції в Сокальщині. Як адвокат здобув прихильність широкого загалу населення професійним захистом від свавілля властей.



Політики

Із утворенням у 1899 р. Української національно-демократичної партії став її активним членом. Отже, не випадково на перших (після прийняття в Австро-Угорщині демократичного закону) виборах до парламенту 1907 р. його обрано послом від великої виборчої округи Сокаль-Радехів-Броди (нині міста Львівської обл.). Серед 30 українських депутатів став одним із лідерів (поряд з К. Левицьким), а згодом — головою парламентської репрезентації, виступи якого на сесіях відзначалися цілеспрямованістю і глибокою аргументацією. Критикував політику австрійського уряду в національному питанні, постійно звертав увагу парламенту на нехтування властями інтересів бідноти, наполегливо вимагав впровадження реформ, насамперед виборів до Галицького сейму, в якому існуюча більшість українців мала всього 12 послів. Унаслідок чисельної переваги поляки часто приймали закони у власних інтересах. Саме цій проблемі він присвятив першу промову в Палаті послів 1908 р.

Невдовзі став посадником міста. 1910 р. його від Стрийської виборчої округи обрано послом до Галицького сейму у Львові.

Впродовж майже двох років як провідний діяч Українського сеймового клубу очолював боротьбу галицьких послів за новий виборчий закон, який, врешті-решт, було і ухвалено. На виборах 1913 р. до Галицького сейму увійшли 34 українські депутати. На цьому керівництво українського клубу не зупинилося. Крім того, після довголітньої боротьби, нарешті, у лютому 1914 р. ухвалено постанову про заснування у Львові українського університету.

Не менш активну участь брав у діяльності австрійського парламенту. У розпал Першої світової війни (1916 р.) замінив К. Левицького на посаді голови української парламентської репрезентації, очолив боротьбу на захист інтересів українства. Є. Петрушевич провів низку зустрічей з впливовими діячами Австро-Угорщини, оприлюднив кілька аргументованих заяв у виступах і пресі, відстоюючи історичну справедливість щодо Галичини — української етнічної території та її народу, що мав таке ж право на національну державність, як і інші народи імперії.
Історики

Використовуючи такі потужні аргументи, як участь українців, зокрема Легіону українських січових стрільців, у війні на боці Австро-Угорщини, українські посли парламенту на чолі з Є. Петрушевичем і К. Левицьким домоглися деякого послаблення утисків урядових чиновників та польської адміністрації на українське населення Галичини. Парламентську діяльність Є. Петрушевича високо оцінював К. Левицький: «Євген Петрушевич виявляв велику енергію у важнійших хвилинах наших визвольних змагань, — писав він у спогадах 1937 р. — Поміж послами належав до діячів гострійшого тону».

Під час міжнародних переговорів у м. Брест-Литовському (нині Брест, Білорусь) в лютому 1918 р. він очолив галицьку делегацію, яка, хоча й була усунута від безпосередньої участі в дискусіях, але сприяла внесенню в таємний додаток до укладеної угоди між центральними державами, УНР та більшовицькою Росією зобов'язання Австрії надати Галичині автономію до 20 липня 1918 р. 16 жовтня 1918 р. цісар оприлюднив маніфест, згідно з яким Австрія проголошувалася союзною державою, а її народи отримували право на державність.

Усвідомлюючи, що монархія Габсбургів стоїть на межі розвалу, 10 жовтня галицький політичний провід під керівництвом Є. Петрушевича прийняв рішення скликати 18 жовтня у Львові Українську конституанту, щоб визначити долю краю. 19 жовтня проголосило утворення на етнічних українських землях незалежної держави й обрало УНРаду на чолі з президентом Є. Петрушевичем для реалізації історичних постанов. 21 жовтня на зборах підпоручників з усього краю в Народному домі він оголосив у присутності митрополита А. Шептицького опрацьований ним статут УНРади та виклав план легального й мирного переходу влади в руки українців. З цим виїхав до Відня.

Однак мирним шляхом перебрати владу у Галичині не вдалося. 1 листопада 1918 р. відбулось переможне повстання у Львові й на теренах Галичини та Буковини ("Листопадовий чин"). 1 листопада проголошено утворення ЗУНР.

Виконується пісня «За Україну» сл. М.Вороного, муз. Я.Ярославенка.

За Україну з огнем завзяття

Рушаймо, браття, всі вперед!

Слушний час кличе нас:

Ну ж бо враз сповнять світлий наказ!

За Україну, за її долю за честь і волю, за народ.

Ганебні пута ми вже порвали

І зруйнували Царський трон!

З під ярем, Із тюрем де був гніт

Ми йдем на вільний світ!

За Україну, за її долю, за честь і волю, за народ

О, Україно! О рідна ненько, тобі вірненько Присягнем!

Серце, кров і любов, Все тобі віддати в боротьбі!

За Україну, за її долю, за честь і волю, за народ.

Розв'язана поляками війна і запеклі бої у Львові не дали змоги Є. Петрушевичу повернутися до краю. Він прибув до Станіславова, куди після втрати Львова перебралося керівництво ЗУНР, і вже З січня 1919 провів першу сесію УНРади, на якій ухвалено закон про злуку з УНР. Після урочистого проголошення і схвалення Акта злуки у Києві 22 січня увійшов до складу Директорії.

Вірш «Живи та міцній, Українська Державо» Петра Тимочка

Живи та міцній, Українська Державо!

Вмирали у битвах мільйони борців,

щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво

й над Києвом стольним віки майорів.

Ми довго в нестерпній неволі ходили,

хотіли нас зайди зо світу звести,

клялись українців загнати в могили

ординські, московські й варшавські кати.

В Батурині, в Коднікатюги шаліли

але не корився козацький народ.

У Кругах знайшла наша юнь Тернопілля,

зустрівши навалу північних заброд.

Безсилі збороти червону потвору,

ми всіяли трупом Росію, Сибір,

вмирали від мук, від голодного мору,

піхто не помітить всіх наших офір.

Боролись ми довго за волю, за право,

щоб нині твій час, Україно, настав.

Живи та міцній, паша нене, Державо,

у дружньому колі свобідних держав.
Політики

Як президент УНРади Є. Петрушевич здебільшого виконував репрезентативні функції й згідно з Тимчасовим Основним Законом не мав реальних прав для реалізації власних поглядів на внутрішню й зовнішню політику держави. Його надмірний парламентаризм і конституціоналізм часом були перешкодою й піддавалися критиці під приводом, що вони не відповідали ситуації державі, охопленій кровопролитною війною. Але своєю політичною культурою, парламентським досвідом і тактом умів впливати на перебіг подій. УНРада під його проводом діяла як справжній парламент, де панувала атмосфера демократизму й свободи слова. Вона опрацювала низку необхідних законів, які регламентували суспільно-політичне й економічне життя, заклали правову базу держави й відповідали прагненням та інтересам народних мас, завдяки чому вдалося уникнути гострих соціальних конфліктів. На відміну від Наддніпрянщини й більшовицької Росії, в ЗУНР не було місця проявам анархізму, отаманщини та іншим деструктивним явищам, смертельно небезпечним для молодих держав.


Історики

Улітку 1919 р. польське військо за сприяння Антанти захопило майже всю Галичину, а румунське — Буковину. Під загрозою державної кризи УНРада9 червня надала Є. Петрушевичу диктаторські права, які означали сумісництво обов'язків президента й голови уряду. . Є. Петрушевича усунуто із Директорії. В результаті відносини Є. Петрушевича з С. Петлюрою, які й до того не були ідеальні, загострилися. Ситуацію намагався використати радянський уряд України. Його голова X. Раковський пропонував військовий союз у боротьбі з Польщею всього за однієї умови — порвати стосунки з Директорією. Але соборницькі інтереси Є. Петрушевича перемогли й він прийняв пропозицію С. Петлюри приєднати Галицьку армію до армії УНР для спільної боротьби з більшовиками за визволення УкраїниВпродовж війни керівництво УНР вело закулісніінтриги проти Є. Петрушевича. Справа дійшла до сепаратних переговорів С. Петлюри з поляками за його спиною. Коли знесилена жахливою епідемією тифу Галицька армія змушена була заради порятунку укласти перемир'я з денікінцями, а С. Петлюра здав полякам Кам'янець-Подільський, керівництво ЗУНР через Румунію виїхало до Відня.

Опинившись в еміграції, Є. Петрушевич продовжував боротьбу за відновлення незалежності ЗУНР на міжнародній арені, реорганізувавши у серпні 1920 р. екзильний уряд. Аби чітко окреслити прагнення галицьких українців, уряд Є. Петрушевича опрацював і представив союзним державам проект конституції Української Галицької Республіки. Нарешті, вдалося домогтися включення галицького питання для розгляду на міжнародній конференції в Генуї у квітні 1922 р. Є. Петрушевич особисто очолив галицьку делегацію, але дискусію з проблем Галичини було зірвано.

Варшава, яку продовжували підтримувати країни Антанти, розгорнула не менш активну дипломатичну діяльність за збереження влади над Галичиною. Результатом цих заходів сталорішення Ради амбасадорів у Парижі від 15 березня 1923 р., за яким західноукраїнські землі без жодних застережень відійшли до Польщі. Оголошені ж закони залишилися на папері.

Таким чином, Є. Петрушевич змушений був у травні того ж року розпустити уряд ЗУНР в екзилі й ліквідувати дипломатичні представництва і місії за кордоном. Галицькі державні й політичні діячі вернулися до краю й включилися у легальну діяльність відповідно програм партій і рухів. Є. Петрушевич переїхав у Берлін, де продовжив дипломатично- пропагандистські акції на захист поневоленого народу, розповсюджував ноти протесту проти діяльності польських окупаційних властей, надсилав заяви до Ліги Націй, видавав газету «Український прапор», надавав морально- політичну підтримку інтернованим частинам Галицької армії у Чехословаччині.

Саме у берлінський період, залишившись без моральної підтримки соратників, відчуваючи матеріальні труднощі, Є. Петрушевич підпав під вплив ілюзій щодо зміни національної політики радянської влади в Україні, особливо в період «українізації».


Біографи

Радянофільські настрої Є. Петрушевича, як і багатьох його співвітчизників, розвіялися на зламі 30-х pp., коли в Україні розгорнулися масові репресії й терор органів ДПУ-НКВС.

Подальші роки емігрантського життя виявилися надзвичайно важкі, внаслідок матеріальних нестач. Долав труднощі завдяки підтримці гетьмана П. Скоропадського та українського апостольського вікарія в Німеччині отця П. Вергуна. Але й у похилому віці Є. Петрушевич співпрацював з Українським Національним Об'єднанням (УНО), іншими емігрантськими організаціями. Коли у вересні 1939 р.Німеччина напала на Польщу, надіслав уряду Гітлера протестаційний меморіал. Помер 29 серпня 1940 р.

Похований на берлінському цвинтарі римо-католицької катедрисв. Ядвіги представниками УНО, які згодом встановили на могилі пам'ятник. Могилу, яка збереглася, доглядало посольство незалежної України.

Перепохований 1 листопада 2002 року у Львові на Личаківському кладовищі. 1 листопада 2008 року на Батьківщині Є.Петрушевича у м. Буську на Львівщині відкрито перший монумент Президенту ЗУНР. На честь Петрушевича названо площу у Львові та вулиці у багатьох містах та селах Галичини.

У 2008 року Національний Банк України випустив монету на честь Євгена Петрушевича.


ІІІ. Підсумки уроку.

Слово вчителя.

1 ) Як почувались ви сьогодні в ролі дослідників?

В ролі слухачів?

2) Як ви оцінюєте таку форму роботи на уроці?

3) Чи досягли ми поставлених перед уроком цілей?

4) Яких висновків ви дійшли в процесі дослідження теми?



5) Прокоментуйте вислів К. Левицького: «Євген Петрушевич виявляв велику енергію у важнійших хвилинах наших визвольних змагань.Поміж послами належав до діячів гострійшого тону».




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка