Зош І-ІІІ ст. №5 методична розробка



Скачати 369.4 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір369.4 Kb.

Відділ освіти Переяслав-Хмельницької міської ради

ЗОШ І-ІІІ ст. №5

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА


« Музичне мистецтво - психологічні основи, завдання, виховання»

Вчитель музичного мистецтва

Оврашко С.І.

м. Переяслав- Хмельницький

2015 рік

ЗМІСТ


  1. Вступ

  2. Психологічні основи уроку музичного мистецтва як джерела духовного розвитку

  3. Традиційні типи уроків

  4. Завдання творчого характеру на уроках музики

  5. Голос - унікальний дар людини

  6. "Слухати й чути"

  7. Музично-естетичне виховання дітей з мовленнєвими вадами

  8. Мовленнєві та музично-рухові вправи за системою Карла Орфа

  9. Висновок.


Вступ
Музичне виховання відіграє важливу роль у духовному становленні особистості дитини. Виховання музикою має найточніший, найдоцільніший вплив на розвиток духовного світу кожного школяра, пов’язується  із його загальним розвитком, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.

    Вчитель музики розвиває чутливість учнів до музики, веде їх у світ добра й краси, допомагає відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань, виховує здатність до активної різнобічної діяльності, формує ціннісно - орієнтаційне ставлення до музичного мистецтва, сприяє розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Успішне вирішення цих завдань сприяє досягненню мети музичного виховання: формування у школярів музичної культури як важливої й невід’ємної частини їхньої духовної культури.

    Музична культура людини є органічною частиною культури народу, до якого вона належить або серед якого живе. Тому в програмі особлива увага приділяється народній музиці, музичному фольклору і сучасній пісні.

Існує ціла низка науково розроблених способів, різноманітних форм роботи, вибір яких дозволяє підвищити внутрішню мотивацію дітей у навчальному процесі.

Сучасний урок музичного мистецтва цілковито відрізняється від того уроку співів , до якого звикли батьки , які приводять зараз дітей до початкової школи. І на запитання « Ну як там моя дитина співає ?», доводиться пояснювати обсяг різноманітної роботи, яку виконує дитина на уроці , як вчиться слухати і сприймати музику , як вчиться розуміти і любити класичну музику.


Психологічні основи уроку музичного мистецтва як джерела духовного розвитку

Безсумнівно, музика – мистецтво звуків. Вона красою висвітлює дух нескінченного життя. Жодне з мистецтв так безпосередньо не діє на почуття людини, як музика.

Музика – це насамперед сфера почуттів, музика – це мова почуттів. Вона передає найтонші відтінки переживань, недоступних слову. І якщо словом обмежується проникнення вчителя в таємні куточки юного серця, якщо після слова не починається більш тонке й глибоке проникнення – музика, виховання не може бути повноцінним.

В умовах школи музика може бути не тільки навчальним предметом, але й могутнім засобом виховання, який повинний емоційно й естетично відкрити все духовне життя людини.

При вивченні робіт В. А. Сухомлинського ми знаходимо, що пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й одержувати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури, основою того, що ми називаємо духовністю.

Д. Б. Кабалевський, засновник концепції музичного виховання в школі, визначив мету уроків музики так: “… вивести учнів у світ великого музичного мистецтва, навчити їх любити й розуміти (сприймати – авт.) музику в усьому багатстві її форм і жанрів, інакше кажучи, виховати в учнів музичну культуру, як частину їх духовної культури”.

Це визначає мету, що стоїть перед учителем музики (в аспекті духовної спрямованості уроку):


  1. Розвиток музично-художніх здатностей на основі активізації сприйняття, уяви й мислення.

  2. Розвиток емоційно-моральної сфери дитини.

  3. Спрямованість уроків на розвиток особистості школяра через розкриття духовної сутності музичного мистецтва.

  4. Розуміння (пізнання) музики в усьому її багатстві форм і жанрів як живого мистецтва ( тобто через пізнання мистецтва до пізнання світу й самопізнання).

Кінцева мета музичного виховання, яку визначив Д. Б. Кабалевський, - становлення людини не просто знаючої, але й уміючої мислити, зіставляти, аналізувати, а головне люблячої, розуміючої (співпереживаючої – авт.) і емоційно сприймаючої музичне мистецтво. Епіграфом до програми Д. Б. Кабалевського є слова В. А. Сухомлинського: “Музичне виховання – це, насамперед, не виховання музиканта, а виховання людини”.

Цю думку можна продовжити словами Л. С. Виготського: «Якщо музика не диктує безпосередньо тих учинків, які повинні за нею іти, то все-таки від її основної дії, від того напрямку, який вона дає психічному катарсису, залежить і те, які сили вона надає життю, що вона визволяє і що відтискає вглиб».

Мистецтво є, скоріше, організацією нашої поведінки на майбутнє, установкою вперед, вимогою, яка, може бути, ніколи й не буде здійсненною, але яка змушує нас прагнути поверх нашого життя до того, що лежить за нею”.

Створюючи систему музичного виховання в школі, Кабалевський опирався на праці таких педагогів і вчених як Б. В. Асаф’єв, Н. А. Гродзенська, В. А. Сухомлинський, Б. М. Теплов, Б. Л. Яворський та інші.

Система Кабалевського побудована на досвіді сприйняття музики. (Аспекти сприйняття музики настільки широкі й багатогранні, що можуть служити окремою темою для реферату й інших науково-дослідних робіт).

Треба відзначити, що сучасні педагоги й психологи виходять із положення, що вміння слухати й чути ( тобто сприймати) музику виробляється в усіх учнів, якщо їх навчати цьому систематично й послідовно, якщо опиратися на саму музику, на її зв'язок з життям, на закономірності її сприйняття й на практичну музичну діяльність самих учнів.

Б. М. Теплов підкреслював важливість емоційного сприйняття, виділяючи, що збереження емоційного відношення при зростаючій свідомості сприйняття, є одним із найважчих педагогічних завдань.

“Новим словом Кабалевського в музичному вихованні є те, що музична школа формується не на основі музичних здібностей, хоча він не заперечує їхні значення, а на досвіді сприйняття”, - пише В. Михайлов, один із провідних учителів музики , роботи якого спрямовані на духовний бік музики. Питання досвіду сприйняття музики надзвичайно складне. Сприймаючи, людина не тільки чує, але й слухає, не тільки слухає, але й прислухається.

Сприйняття являє собою єдність почуттєвого й логічного, відчуття й мислення. Музичне сприйняття спрямоване на сприйняття змісту, будить духовне пізнання світу.

Знання, уміння, навички не формують музичної культури, тому що людина одержує їх у готовому вигляді, не шляхом міркування, тобто розуміння у своєму серці, а шляхом простої передачі. Метод міркування, як вважав Кабалевський, повинен бути головним на уроці мистецтва. Це не зовнішній діалог, а міркування на рівні внутрішнього діалогу, на рівні внутрішньої роботи.

Тут повинна бути єдність музики як засобу пізнання світу й музики як предмета пізнання. Немає цієї єдності, музика стає предметом пізнання, і на неї переносяться правила й методи, якими осягають математику, фізику, хімію. Про це говорить саме словосполучення: “Розуміти музику”. Але музику не розуміють, її сприймають. Сприйняття саме і є пробудження душі. Складність установки для учнів полягає в тому, щоб спрямованість зовнішнього слуху, яка, звичайно, необхідна, не затуляла іншу спрямованість – у глибину душі своєї. І тоді область змісту починає резонувати. Досвід сприйняття є досвід духовний. Кабалевський говорить про формування музичної культури як частини всієї духовної культури. А ми перетворили її в щиросердечну сторону життя. Щиросердечна сторона життя – це побутова сторона, зовнішня, звичайна. І музику ми ухвалюємо, дивлячись на те, сходиться вона з нашими щиросердечними настроями чи ні. Якщо сходиться – вона нам подобається, якщо не сходиться – ми її не ухвалюємо.

Сприйняття музики не можна обмежити одним слуханням. Уважне слухання є зовнішня напруга різної сили з метою зрозуміти те, що вимовляється у звучній мові. Ми не зауважуємо, що таким “розумінням” ми себе обмежуємо. Ми розуміємо тільки те, чому відповідає наш рівень розуміння. Сприйняття ж звернене до внутрішнього світу людини, воно не завжди відповідає тому, що вона може зрозуміти. Будити природу сприйняття можна різними шляхами.

Програми, які орієнтовані на те, що діти “ повинні”, в остаточному підсумку, зводяться до знань, умінь, навичок.

Кабалевський, підкреслює В. Михайлов, іде від пошуку шляху. Важливе спостереження методу як шляху, а ми ухвалюємо частіше метод як спосіб пояснення матеріалу. Методика відповідає на запитання “ Як?”. Часто ми вибираємо різні методики – ці різні “ Як?”, а “Що?” у нас і немає. Методика повинна бути схована, і зовнішні дії її не показують своєї сутності пізнаваного.

Д. Б. Кабалевський уперше звернувся до особистості людини. Програму він створив не як набір знань і вмінь, які треба засвоїти, а як шлях, напрямок, спосіб пізнання світу й себе. А засвоєння в кожного відбувається по-своєму, на рівні особистої значимості. Від учителя потрібно знайти й утримувати цю орієнтацію пізнання.

У музичному вихованні, та й у будь-якому іншому способі пізнання світу, головним стає процес пізнання, що відбувається в учителеві . Тоді відбувається не пояснення, не подання матеріалу, неминуче адаптованого до рівня дитини, а скоріше “зараження”, “пробудження”. Учень, одержуючи імпульс, сам продовжує свій розвиток. І тому велике значення мають, напевно, не правила, не стільки знання, скільки пошук закономірностей. Коли закономірності починають переводити в правила, знання, то знову виходить поворот убік вивчення цих знань, а музика стає доповненням до них.

Музика пізнає світ, ми будимо в собі пізнання, і ми пізнаємо себе. Можливо питань більше, ніж відповідей…

Крапку можна поставити словами В. С. Соловйова: “Якщо загадка сенсу життя дозволена явищем – людиною, то загадка душі й любові людської дозволена явищем – духовна людина, підкорювача гріха і смерті.



Традиційні типи уроків
До традиційних типів уроків ми відносимо:

  • урок введення в тему;

  • урок засвоєння нових знань або уроки поглиблення в тему;

  • урок узагальнення та систематизації знань;

  • урок контролю й оцінювання навчальних досягнень.

Кожен тип уроку має свою структуру, яка інваріантна.

Варіюватися, в рамках комбінованого уроку може побудова уроку. Це залежить від цілей, які вчитель планує досягнути в процесі уроку.


У сучасному уроці розрізняються традиційні етапи:


Етапи уроку

Види діяльності

Вступний етап

  • організаційний момент, повідомлення теми та формулювання цілей;

  • мотивація навчальної діяльності учнів.

Практично-виконавчий етап

  • актуалізація опорних знань;

  • перевірка домашнього завдання;

  • вивчення нового матеріалу;

  • практичне опрацювання засвоєних знань.

Заключний етап

  • підведення підсумків уроку;

  • контроль і оцінка рівня оволодіння новим матеріалом;

  • ознайомлення із структурою домашнього завдання.

В ході ІІ етапу види діяльності можуть змінюватись вчителем, виходячи із цілей та типу уроку, його місця в розділі.

В традиційних типах уроку вчитель планує та комбінує структуру уроку, добирає методи та форми, які будуть сприяти більш ґрунтовному засвоєнню знань і підвищенню зростання навчальних досягнень кожного учня.

Важливим моментом стає застосування вчителем сучасних педагогічних технологій. Розглянемо декілька з них:



Урок в системі проблемного навчання спрямований /за технологією розвивальної освіти/ на активне одержання знань, розвиток дослідницької чи пізнавальної діяльності, залучення дітей до творчості. Обов’язковими компонентами уроку є:

  • ставлення завдань в цікавих формах, створення проблемної ситуації;

  • організація пошукових дій учнів, які працюють над обраною проблемою;

  • спрямування дій на самостійну роботу учнів /пошук гіпотез, джерел інформації, прийняття рішення/.

Урок з технології особистісно-орієнтовного навчання спрямований на визначення життєвого досвіду учнів, їх здібностей, інтересів, формування позитивної мотивації до пізнавальної діяльності й потреби в самопізнанні, саморегуляції, самозахисту.
Обов’язковим для такого уроку є такі етапи:


орієнтація




визначення теми




проектування




організація




























реалізація




контроль




корекція




оцінка



Вчитель подає можливі варіанти і способи виконання діяльності, учні обирають спосіб фіксації нового матеріалу та способи виконання завдань на уроці та варіанти домашнього завдання.



Урок у технологіях розвивального навчання спрямований на розвиток усієї сукупності якостей особистості /знань, вмінь, навичок, способів розумових дій, самокерованих механізмів особистості емоційно-ціннісної та діяльнісно-практичних сфер).

Хід пізнання йде від учнів, вони спостерігають, порівнюють, групують, класифікують, роблять висновки, виводять закономірності. Відбувається колективний пошук, який керується вчителем. На уроці вчитель створює педагогічні ситуації, в ході яких учень проявляє ініціативу, самостійність. Урок має гнучку структуру, яка є насичена, пізнавально-значущим та проблемним змістом, використовується наочність, диференційні та творчі завдання.



Урок у технологіях інтерактивного навчання спрямований на розвиток спілкування, в ході якого відбувається взаємовплив учнів один на одного. В ході спілкування, діяльності учнів, що стає видом активності, учні розвивають свою особистість.

Обов’язковим для такого уроку є:



  • залучення всіх учнів до роботи;

  • стимулювання до активності в роботі та організація продуктивної роботи в малих групах;

  • підготовленість приміщення та дотримання регламенту використання 1-2 інтерактивних прийомів роботи.


Нетрадиційні типи уроків.
До цих типів уроків можна віднести:

  • уроки-ігри (ділові, рольові, мистецькі);

  • уроки-сценарії (за прикладом ТV-програм);

  • уроки-пошуки (із організацією самостійної роботи учнів).

Наведемо декілька прикладів нестандартних уроків художньої культури.
Уроки-ігри
Урок-кросворд. Цей урок можна присвятити узагальненню та систематизації знань.

Урок складається з таких компонентів:



  • формулювання завдань до кросворду;

  • практичне складання кросвордів;

  • розгадування завдань;

  • визначення ключових слів.

Під час уроку створюється декілька малих груп, які виконують запропоновані вчителем завдання. Завершується урок підведеннями підсумків роботи груп та формулювання загальних підсумків.

Урок-подорож присвячується оцінюванню навчальних досягнень. Клас поділяється на декілька екіпажів, що відправляються в подорож. Станції на яких зупиняються учні співпадають із назвами вивчених тем, на яких діти повинні виконувати завдання:

  • знайти інформацію;

  • добрати приклади;

  • скласти схему, графік;

  • відгадати загадку;

  • виконати практичну роботу.

Підсумок роботи екіпажів, що прибувають в кінцевий пункт подорожі робить журі або вчитель.

Урок-гра «Кубики» ( за В.Д.Шарко)

Урок сприяє засвоєнню нових знань. В ході уроку учні відгадують завдання, які зашифровано на гранях кубиків /по 6 завдань/. Учні викидають кубик, отримують завдання і виконують його. За кожне завдання учні отримують бали.

Завдання можуть бути:


  • теоретичними;

  • експромтним;

  • ігровими.

Підсумок балів відбувається після виконання всіх 6 завдань. Учні виконують їх в групах (2-3 групи на клас).

Урок-гра «Лото» застосовується для перевірки знань. До уроку виготовляється лото, що складається із клітинок, в яких записані цифри. Картки лото отримують учні й додатково отримують кружечки для закриття клітинок.

Вчитель витягує номер і читає запитання. Учні, в яких є названий номер відповідають на запитання. Якщо відповідь вірна – цифра закривається кружечком, якщо невірна – залишається незакритою. Підрахунок балів учні ведуть в кінці уроку.



Урок-гра «Аукціон» (за В.Д.Шарко) дозволяє повторити засвоєні знання. На дошці список питань /лотів/, учні знаходять відповіді. Ведучий призначає того, хто веде «продаж». Ведучий називає номер питання, «яке продає» і зачитує його. Учні відповідають, доповнюють, уточнюють та за вірну відповідь отримують «валюту». за невірну відповідь – «грошик».

В кінці уроку підводяться підсумки /валюти/ і визначається «лідер».


Уроки-пошуки

Урок-екскурсія цей урок рекомендується проводити після вивчення теми.

Вчитель говорить про мету, маршрут екскурсії та організує групу асистентів-експериментаторів, кореспондентів-журналістів, супроводжуючих і тих хто відправляється на екскурсію. Далі йде серія міні-повідомлень учнів з маршруту або лекція вчителя з теми, що вивчається (у вигляді екскурсу).



Урок-диспут проводиться при засвоєнні і закріпленні нової теми. Клас поділяється на 2 групи: 1 – побічники ідеї, готують до теми тези, а 2 група – супротивники, готують тези проти.

Дискусію веде вчитель, учні виступають і обговорюють проблему /в рамках вивчаємої теми/.



Урок-прес-конференція.

Цей урок проводиться для узагальнення навчальної інформації. Декілька учнів готуються до проведення прес-конференції, клас задає їм запитання, а журі виставляє бали за відповіді. Учні самостійно готують та обирають запитання до обговорення.



Урок-проект.

Цей урок прочинається з мозкового штурму, в ході якого обговорюються ідеї, пов’язані з проблемою /в межах теми/. Дані вчитель об’єднує учнів в декілька малих груп, які працюють над проблемою, що обговорювалася раніше. Ця проблема є темою проекту. Далі учні визначають структуру проекту і джерела інформації, готують міні-проект. На останньому етапі учні захищають проект. Результатом захисту стає нагородження роз робітників проекту.



Уроки - сценарії
Урок КВК.

Цей урок проводять для перевірки знань.



Етапи уроку:

  1. Розминка. Питання готують учні і задають їх супротивникам або вчитель дає можливість учням вибрати запитання із барабану (лото).

  2. Відгадай. Конкурс капітанів. Капітан мімікою і жестами показує речення або завдання, команда відгадує чи виконує завдання.

  3. Перевірка домашнього завдання – передбачає попереднє визначення тематики та форми презентації або інсценування параграфу підручника чи сценки із фільму, спектаклю.

  4. Виконання індивідуальних завдань на конкретну тему семестру.

Урок «Брейн-ринг»

Урок повторення, узагальнення матеріалу.

Клас поділяється на 4 групи, в яких обирають ведучого, хронометриста. Команди відповідають на запитання вчителя, коли команда не дає правильної відповіді, то його виставляють для інших команд або для болільників, поки не знаходять правильної відповіді.

Урок «Що, де, коли?»

Урок проводиться наприкінці року. Обирається команда гравців /може виступати і команда вчителів, що буде грати проти команди учнів/. За декілька тижнів оголошується конкурс на краще запитання.

Далі питання вибираються до конкурсу, нумеруються та виставляються для обговорення. Гра проводиться за правилами телегри.
Завдання творчого характеру на уроках музики

Цілі:


  1. Розвиток творчих здібностей дітей через пластичні, вокальні, художні завдання на уроках музики.

  2. Розширення художньо-естетичного досвіду учнів.

  3. Виховання інтересу, любові до музики, потреби в спілкуванні з мистецтвом.

Що таке творчість? Це свобода, нестандартне бачення світу. Характерною особливістю уроків музики є творча атмосфера, що панує на уроці, і, як наслідок, творча активність школярів.

З естетичної точки зору робота по розвитку творчої активності допомагає розвивати смак учнів, учить бачити красиве навколо себе, гостріше реагувати на прекрасне, виховує їх критичне чуття до слів, звуків, форм вираження. Педагогічна спрямованість таких уроків очевидна: поглиблюються знання в області мови, в музиці; уроки проходять цікавіше.

На своїх уроках я часто використовую різні завдання творчого характеру і з деякими з них я хочу поділитися.

1. Пластична імпровізація. Відбувається гармонійний розвиток творчих здібностей дітей через синтез музичного і сценічного мистецтва. Так в симфонічній казці "Петя і вовк" С. Прокофьева учні не лише аналізують тембри музичних інструментів, але і в пластичній імпровізації передають образ кожного героя : кішки, пташки, качки, вовка, дідуся і мисливців. Здійснюється формування естетичного відношення до музично-звукової дійсності: музичний звук - музичний образ - спосіб його втілення.

2. Вокальна імпровізація. В ході створення імпровізації кожен учень відчуває себе творцем, композитором, де його і тільки його відчуття знайдуть втілення в музичних співзвуччях. Так, на одному з уроків в 3-4 класах вчиться пропонується придумати мелодії на заданий текст і вокально виконати їх. Як правило, це невеликі чотиривірша.

3. Ілюстрації до музичних творів. Школярі утілюють музичні образи в художні. Часто це домашні завдання. Важливо сформувати у них серйозне відношення до їх виконання, оскільки в процесі втілення музичних творів художніми образами відбувається розвиток асоціативно-образного мислення.

4. Твір-мініатюра. Перед слуханням вчиться ставиться творча проблемна ситуація, в якій школярі повинні виступити в ролі драматурга і придумати свою історію, яку, на їх погляд, повідала їм музика. Так, починаючи з 5 класу, музики, що вчаться на уроках, пишуть твори-мініатюри на заданий музичний твір. Також вони вигадують казки і оповідання, де музика була б головним героєм.

5. “Переклад мовою іншого виду мистецтва". Я пропоную декілька творчих завдань, грунтованих на цьому прийомі, - після прослуховування і аналізу музичного твору " перекласти" його мовою фарб або руху. Вимоги до старшокласників відносно цього прийому ускладнюються як кількісно, оскільки вони слухають більші музичні твори, із складнішою формою їх побудови, так і якісно, оскільки образи музичного твору не такі образотворчі, а чуттєвий світ, навпроти багатіше. Учням пропонується вигадати історію, розповідь або вірш у письмовій формі, виразити в кольорі(абстрактно) образний лад кожної з частин або за допомогою пантоміми зображувати зміст цього музичного твору.

6. Мозковий штурм. Часто на уроках музики я застосовую цей прийом. Дається завдання: скласти осмислену пропозицію, що включає 3 задані слова. Наприклад:

а) музика, література, композитор(Композитор вигадує музику на основі літературного твору);

б) Глінка, романс, Італія(Подорожуючи по Італії, Глінка написав романс "Венеціанська ніч");

в) сюїта, Бах, танець(И.С. Бах написав багато сюїт, що складаються із старовинних танців).



7. Синквейн. Дітям дається слово до якого треба підібрати два прикметників, три дієслова, чотири зв'язні слова і у кінці одне узагальнювальне слово. Слова не повинні повторюватися, також не можна використати однокорінні слова. Наприклад:

а) Моцарт - сонячний, святковий - вигадує, творить, надихає - ми любимо його музику - класик;

б) оркестр - симфонічний, камерний - грає, гастролює, виступає - чотири групи музичних інструментів - колектив;

в) квартет - вокальний, інструментальний - імпровізує, гастролює, музичить - Іван Крилов написав байку - ансамбль;

г) бароко - витончений, химерний - захоплює, надихає, зачаровує - перламутрова перлина неправильної форми - стиль.

8. Асоціативний ряд. У старших класах я використовую цей прийом таким чином: після прослуховування і аналізу музичного твору учні повинні по ланцюжку, не повторюючи один одного, назвати асоціативні слова, що відносяться до твору, і до вже названих слів. Усі варіанти відповідей фіксуються дитиною в робочому зошиті. Спираючись на перераховані поняття, пропонується написати міні-твір. Наприклад:

Патетична соната Бетховена - трагічна - драматична - схвильована - бурхлива - стрімка - що захоплює - героїчна - перемога - тріумфування...



9. Презентації. Починаючи з цього року, я використовую презентації як творче завдання. Це може бути випереджаюче завдання до нової теми або навпаки домашнє завдання як узагальнення музичних вражень старшокласників. Я направляю дітей, створюю з ними план, по якому вони роблять презентації.

10. Урок-подорож, урок-гра. Величезне значення відводиться узагальнювальним урокам у кінці кожної чверті і року. На цих уроках можуть бути використані різні форми, методи і прийоми навчання. Це можуть бути уроки-подорожі, уроки-концерти, де використовуються музичні вікторини і музичні кросворди. Музичний матеріал на узагальнювальний урок підбирається виключно найяскравіший, найзначиміший і вподобаний дітям в усіх видах діяльності.

Взаємодія в музично-творчому процесі реальних і художніх представлень забезпечує активний розвиток емоційною і образною сфер психіки, формування духовного світу учнів. Життєва змістовність музичних образів і безперестанний пошук гармонії і краси в засобах їх вираження визначає величезну значущість музичної творчості в естетичному вихованні.



Голос - унікальний дар людини
"Добре вимовлене слово - вже музика".

К. С. Станіславський

1. Людина користується голосом стільки, скільки сам існує на землі - досяг в мистецтві володіння їм незвичайної досконалості!

Голос - метод ідентифікації особи, аналогічно відбиткам пальців.

2. Анатомічні основи утворення голосу :

а) Будова гортані - над адамовым яблуком, або кадиком :



Хрящовий скелет(щитовидний, перстневидный, два черпаловидних, надгортанник).

Внутрішня + зовнішня мускулатура(косий черпаловидний м'яз, поперечно-черпаловидний м'яз, задній перстнечерпаловидная м'яз)

Внутрішні м'язи змінюють відносне розташування хрящів гортані, що супроводжується зміною форми, положення і натягнення прикріплених до хрящів голосових зв'язок - парних еластичних складок слизової оболонки.



Наприклад: перстневидная м'яз регулює висоту звуку, змінюючи натягнення в подовжньому напрямі.

Слизова оболонка. На поверхні голосових зв'язок слизова оболонка утворює тонкий маслянистий шар, забезпечуючи контакт між ними в зімкнутому стані. На інших ділянках слизова оболонка утворює багатошаровий лускатий епітелій, що більше надійно оберігає цю важливу ділянку від ушкодження. У жінок L 18-20мм, у чоловіків L 20-22 мм, тому у жінок голос вищий.

Голосові зв'язки : Мають п'ятишарову будову. Усі шари мають різні механічні властивості, що забезпечує вільне зміщення тканин, необхідне для нормальної вібрації голосових зв'язок. Голосові зв'язки здійснюють 80-10000 коливань в секунду.

б) Механізм утворення голосу. Самі по собі вібруючі складки видають звук, що лише гуде, який придбаває властиві голосу ознаки, проходячи через органи резонаторів : глотка, мова, небо, ротова і носова порожнина.



Наприклад: гітарні струни, натиснення пальця на різні ділянки змінюють довжину, товщину, міру напруги.

Джерела сили голосу : легені, грудна клітка, мускулатура грудей, живота, спини, які створюють повітряний потік і направляють його між голосовими зв'язками.

Співаки - називають це "опорою голосу".

Нервова система - теж беруть участь в утворенні голосу. "Ідея " звуку народжується в корі головного мозку і переходить в моторні ядра ствола і спинного мозку; + нерви, що управляють голосовим апаратом, регульовані вегетативною нервовою системою.

в) Характеристики звуку. Складний тембр(основна частота + обертону).

Голосовий тракт. У жінок і дітей голосовий тракт коротший, отже, звуки більш високі.

Глотка, ротова і носова порожнина співаків відрізняються утворенням великої кількості формант(посилюючі часткові призвуки, залежні від основного тону, введений фізіологом Германом).

Співецька форманта співака 2300-3200 Гц для будь-якого гласного звуку(чистота + висота звуку)

Бас - 2400 Гц, баритон 2600 Гц, тенор 2800 Гц, меццо-сопрано 2900 Гц, колотурное сопрано - 3200 Гц.



3. Лікування голосового розладу

Раніше: хірургічно(віддалявся поверхневий шар епітелію голосових зв'язок з тим, щоб потім розвинувся новий шар. Це виходило не завжди, наслідки - хрипкий голос).

Сучасні методи:

а) стробовидеоларингоскопия: мікрофон, стробоскоп, освітлюючий голосові складки, чутлива телекамера;

б) электроглотография: до шиї прикріплюють два електроди, через які пропускають слабкий високочастотний струм. Цей метод дозволяє лікувати кісти, поліпи пухлини. Наприклад. У Элтона Джона продовжили співецьку кар'єру.

4. Характеристики голосу :

а) висота(довжина голосових зв'язок). Залежить від частоти звукової хвилі;

б) сила(ледве чутні і гучні звуки). Залежить від амплітуди звукової хвилі.

Наприклад. Шаляпин співав громовим басом, стрясав люстри, розколюючи на них кришталеві підвіски;

в) тембр(забарвлення голосу). Набір частот залежить від верхніх резонаторів.



5. Зміна голосу :

голос набуває забарвлення на 2-3 день після народження, тоді мати починає упізнавати свого малюка по голосу;

мутація голосу в період статевого дозрівання і лому голосу - дати " півня" - це фізіологічно і носить тимчасовий характер. 1,5-2 роки потрібно щадити голос! У хлопчиків голосові зв'язки змінюються в 2 рази, а у дівчаток на 1/3. Паління в цей період дуже шкідливе; до 25 років голос набуває індивідуальності; старечі зміни(голос слабшає, атрофічні зміни).

6. Голос буває:



Відтінки почуттів і настроїв

  • Дзвінкий і радісний

  • Здавлений і глухий

  • Ніжний і гнівний

  • Ласкавий і глузливий

  • Вкрадливий і грізний

7. Правила користування голосом.

Існує думка, що немовлятам кричати корисно.

Ні! У дитини можуть утворитися вузлики крику - маленькі напівпрозорі вузлики. Це погано позначається на функції голосообразующего апарату.

Паління.

Не зловживати.

Вживання алкоголю.

Категорично забороняється! Алкоголь негативно впливає на голосообразующий апарат. Голос стає хрипкий, " пропитий".

Перенапруження голосового апарату(доповідь, лекція, уроки).

1/2 чайної ложки соди, 2-3 краплі 5% розчину йоду, склянка води. Полоскати горло уранці і увечері.

Ніколи не підвищуйте голос.

При крику голосові складки сильно напружуються, зближуються, труться один об одного. Виникає почуття першения, голос стає хрипким.

8. Хвороби:

а) ларингіт - запалення гортані. До нього призводить переохолодження або перенапруження голосу.



Методи лікування : гарячі ножні ванни(30 мін, t води 42-45 градусів), гірчичники на литкову м'язів.

Профілактика: дуже корисне гартування і морське повітря.

б) риніт - нежить.



Методи лікування :

щоб відновити носове дихання, лікарі зазвичай прописують судинозвужувальні, антибактеріальні краплі і мазі. Але існують форми риніту, при яких вони не завжди приносять полегшення. Мається на увазі вазомоторний риніт. Це захворювання виникає на тлі вегетоневрозу, вегетативно-судинної дистонії, коли порушується рухова функція посудин. Можливо, тому особливо ефективними при такому стані виявилися методи рефлексотерапії.

Рефлекс №1


  • Зігніть вушну раковину так, щоб слуховий хід був нею закритий, міцно притисніть її, а потім різко відпустите. Виконайте 6-8 разів підряд. Через деякий час відбувається поліпшення дихання.

Рефлекс №2

  • Точковий масаж. Кожну точку масажуйте вказівним або великим пальцем кисті 2-3 хвилини обертальними рухами за годинниковою стрілкою, поступово натискаючи до появи легкої хворобливості. Приділяйте цій процедурі декілька хвилин уранці і увечері. Вказану послідовність точок намагайтеся не порушувати.

ПЕРША ТОЧКА - несиметрична. Знаходиться на лобі, в центрі межі волосистої частини голови.

ДРУГА ТОЧКА - симетрична. Розташована у внутрішнього краю брови.

ТРЕТЯ ТОЧКА - несиметрична. Розташована в центрі перенісся.

ЧЕТВЕРТА ТОЧКА - симетрична. Знаходиться у краю носової кістки.

П'ЯТА ТОЧКА - несиметрична. Розташована на середині носа у краю носової кістки.

ШОСТА ТОЧКА - симетрична. Її ви знайдете у крила ніздрі.

СЬОМА ТОЧКА - несиметрична. Розташована над верхньою губою, прямо під носом.

ВОСЬМА ТОЧКА - симетрична. Знаходиться у зовнішнього краю нігтьової лунки вказівного пальця кисті.

ДЕВ'ЯТА ТОЧКА - симетрична. Розташована у внутрішнього краю нігтьової лунки великого пальця кисті.

ДЕСЯТА ТОЧКА - симетрична. Проведіть прямі лінії від восьмої і дев'ятої точок. На місці їх перетину - десята.

ОДИНАДЦЯТА ТОЧКА - симетрична. Знаходиться у зовнішнього кута нігтьової лунки великого пальця стопи.

ДВАНАДЦЯТА ТОЧКА - симетрична. Розташована на стопі під внутрішньою кісточкою, на межі тильної і підошовної поверхонь.

ТРИНАДЦЯТА ТОЧКА - симетрична. Проведіть прямі лінії від одинадцятої і дванадцятої точок. На місці їх перетину(на внутрішній поверхні гомілки, у краю большеберцовой кістки, на чотири поперечні пальці догори від кісточки) шукана точка.

Кожну точку масажуйте вказівним або великим пальцем кисті 2-3 хвилини обертальними рухами за годинниковою стрілкою, поступово натискаючи до появи легкої хворобливості. Приділяйте цій процедурі декілька хвилин уранці і увечері. Вказану послідовність точок намагайтеся не порушувати.



image10028

 9.  Закріплення учбового матеріалу

А)

Знайдіть відповіді серед наступних варіантів:



1 - слизова оболонка

2 - легеневі бульбашки

3 - легені

4 - бронхи

5 - трахея

6 - надгортанник

7 - гортань

8 - хрящові півкільця

9 - плевра

10 - носова порожнина



Питання:

I Не пропускає їжу в гортань?

II Не дає трахеї звужуватися?

III Очищає вдихуване повітря від пилу і мікробів і зігріває?

IV поверхневий шар воздухоносных шляхів?

V Початкова частина воздухоносного шляху?

VI Вистилає зовнішню поверхню легенів?

VII Покриває стінку грудної порожнини зсередини?

VIII Усередині містить голосові зв'язки?

IX щонайдовша частина воздухоносного шляху?

X Шлях вдихуваного повітря після гортані до легеневих капілярів(послідовно)?

XI Місце газообміну між легенями і кров'ю?

XII Місце дифузії газів?

Правильні відповіді:

I - 6

IV - 1

VII - 9

X - 5,4,3,2

II - 8

V - 10

VIII - 7

XI - 2

III - 10

VI - 9

IX - 5

XII - 2

image10029

б)

Подивіться на малюнок: в якому стані знаходиться голосова щілина: в стані спокійного дихання, у момент мови або співу?



У чоловіків щитовидний хрящ виступає вперед, а тому голосові зв'язки у них довші, ніж у жінок? Як це відбивається на тембрі голосу?

Відомо, що звуки мови формуються за допомогою органів ротової і носової порожнини. Щоб переконатися в цьому, тривало вимовіть звук Р, М, Н, З, а потім затисніть ніс. Які з цих звуків неможливо вимовити без участі носової порожнини?

Вимовіть склади ЛЕ, ЛИ, НІ звичайним способом і із затиснутим носом. Чи змінюється звучання цих голосів і чому?

Вниз від перстневидного хряща йде трахея. Попереду видно півкільця. Чому задня частина трахеї не має хрящової тканини, а бронхи забезпечені хрящовими кільцями. Яку функцію виконує хрящ?



  1. Коментар до домашнього завдання.



"Слухати й чути"

Погодимося із твердженням Сухомлинського: «Музичне виховання – це не виховання музиканта, а, насамперед, виховання людини. Виходить,  виявлення обдарованих дітей необхідне, але ще більш необхідна робота з «звичайними дітьми». Навчитися слухати  –  це всім під силу! У  роботі з  «звичайними учнями» головне не грамоти й дипломи, а постійна присутність мистецтва  в повсякденнім житті дітей.

Повіримо пораді Плутарха: « Навчися слухати, і ти можеш витягти користь навіть із тих, хто говорить погано». І нехай  лейтмотивом  уроку музики буде  «слухання».

Багаторічна педагогічна практика змусила переглянути концептуальні підстави педагогічного процесу. При збереженні традиційної класно-визначеної організації навчального процесу в нього введені  альтернативні елементи:



  • оскільки  учень – головна особа педагогічного процесу,  не можна відмовляти в присутності, якщо він спізнився. Проблему запізнень можна розв'язати з користю: «запізнений»  співає або повідомляє новину, що відноситься до області культури, оцінюється учнями й учителем.  Дана умова  настільки висока піднімає  планку «права на запізнення», що запізнень практично не буває. Або запізнення навмисне, викликане бажанням «щоб почули»

  • у  якості домашнього завдання пропонується кілька тем і кілька варіантів їх виконання, щоб учень мав  вибір. На заняттях пред'являються чіткі вимоги і їх чітке виконання, але великий набір «учительських пропозицій» імітує  « свободу вибору». Тут дуже важливо не допустити гру в демократію, не поставити учня в умови полярного вибору: « прагнеш  –  не  прагнеш». Тому «вільний вибір» повинен пропонуватися вчителем тільки в потрібному для вчителя руслі й тільки в позитивному ключі: «прагнеш (виконай це) – прагнеш (зроби щось інше)».

  • проведення уроку в музеї, бібліотеці,

  • різні форми позаурочної роботи відповідають  визначеній тематиці (відвідування класичних театральних постановок з наступним усно-колективним або письмово-індивідуальним відгуком; заняття в музично-літературній вітальні : зустрічі з людьми мистецтва в стінах школи - як ілюстрація пройденого матеріалу; участь у мистецтвознавчих проектах  згідно календарно – тематичного плану). Таким чином, урок «розтягнуть у часі» і позаурочна робота безпосередньо впливає на результативність.

Навчання, враховуючи й використовуючи закономірності розвитку кожного учня, пристосовуючись до його рівня й індивідуальності, все-таки йде трохи попереду загального розвитку учнів.  Слухати Метнера й голос Марії Каллас,  малювати під музику Свиридова або японського сямісена,  обговорювати твір Сібеліуса  й поринати в світ вівальдієвськї Венеції,  пізнавати награші скоморохів й звучання органа… Чи виникає в якогось учня  самостійно сума таких різноманітних потреб? Чи тільки знання є кінцевою метою навчання? Мабуть,- немає. Уся ця різноманітність потрібна як засіб розвитку учнів, як спосіб розбудити їхню творчість.

У розмові  про творчу діяльність хочеться зробити акцент на   позаурочний час. Завдання розвитку творчих здібностей  може успішно вирішуватися, у трьох напрямках; «Слухаю й чую»;  «Дивлюся й бачу»; «Метаморфози».

Діяльність «слухаю й чую» має на увазі:

1 – слухання музики з оперних і балетних спектаклів

2 – слухання камерної інструментальної й вокальної музики

3 – слухання класичної музики на філармонічних концертах

4 – слухання фольклорної музики у виконанні професіоналів

Діяльність «Дивлюся й бачу» має на увазі;

1 – відвідування оперних і балетних спектаклів

2 – відвідування драматичного театру

3 – відвідування експозицій виставочних залів і музеїв

4 – тематичні походи (наприклад, у багетні майстерні)

Діяльність  «Метаморфози»  має на увазі   (погодимося із греком Овідієм, що слово «перетворення» - це  синонім понять «твір» і «розвиток»):

1 –  робота « на замовлення» (наприклад, підготовка до конкурсу )

2 – театральне дійство (постановка музично-літературних   композицій)

З вищесказаного видно, що основний вид у розвитку творчої діяльності в позаурочний час – це, як і на уроці,  «слухаю й чую».

На запитання «Чому?» пошлюся на авторитети:

- Усе пам'ятають біблійний заклик: «Хто Має вуха нехай чує

- Найбільший мудрець стародавності Сократ усі свої ідеї викладав усно.

І ми знаємо їх тому, що був хтось, мабуть, не менш великий,- хто  перший почув!

- Заклик перехожих, головних носіїв засобів масової інформації на Русі, теж хтось у певний момент не просто послухав, а зумів почути!

Виходить, завдання викладача підказати вірний напрямок великотрудного шляху «Слухаю, слухаю…- чую!», що абсолютно збігається, наприклад,  із закликами  багатьох гімнів священної книги прадавніх іранців «Авести» написаної пророком Заратустрою:

А тепер звернуся я до тих, хто прагне слухати
Прислухайтеся вухами своїми до найкращого…

Але для того, щоб навчитися слухати, та ще творчо, та ще  «найкраще», треба в першу чергу вміти мовчати. І теж творчо!

« Тим часом він був самий тямущий і розважливий із братів, і, якщо мало говорив, то багато слухав.» (Ш. Перро, «Казки матінки  Гуски або історії й казки колишніх часів з повчаннями»)

Отже, творче мовчання…

Розвиток такої творчої діяльності як мовчання відбувається в кілька  етапів, і в кожної людини ці етапи індивідуально розтягнуті за часом. Хтось  відразу слухає уважно, хтось для ввічливості, хто робить вигляд і при цьому занурений у свої міркування, хто переповнений питаннями й буквально не може закрити рот. На першому етапі важливо добитися, щоб процес слухання не порушувався від першого й до останнього звуку, щоб музична думка пролунала в повному обсязі, заданому композитором. Для цього треба:


  • строго обмовити режим мовчання ( як на уроці, допустимо, хімії, щоб уникнути вибуху під час проведення досліду).

  • накласти заборону на запитання протягом усього процесу слухання  (викладачеві краще  підходити, привести до ладу «важкослухаючих» і  самому ставити індивідуальні запитання).

  • можна дати деяку інформацію про те, що буде звучати або поставити завдання (от  трохи « підказок»  для одного музичного прикладу: ви почуєте пісні інків; співає перуанська співачка Іма Сумак;  композиція називається «Лісові істоти»; зверніть увагу на тембр і діапазон  голосу; звучить гімн, аргументуйте згоду або спростуйте  твердження).

  • далі  важливо не переборщити з обсягом інформації, не захоплюватися «тлумаченням», не нав'язувати стереотипів (бетховенську сонату №14  не треба йменувати «Місячною» до прослуховування), не давати «установок» (згадаємо, що публіка, йшовши на комедію (!)  «Чайку», забезпечила невірною «установкою» провал п'єсі Чехова). Це потрібно для «чистого    сприйняття».

Етапи слухання, а, виходить, і мовчання:

  • музичний фрагмент ( до 10 хвилин, на уроці)

  • камерний добуток ( до 30 хвилин, поза уроком)

  • велике музичне полотно (театри, у вихідні й канікули)

Розвиток творчої діяльності неможливо без « зворотного зв'язку». Учитель зобов'язано почути кожного учня (іноді враження й думка фіксується на папері).

Якої ж мети можна досягти, працюючи із учнями подібним чином?

ЦІЛЬ–MIN –  придбання найважливіших  якостей  «умію слухати», «умію чути», «умію ставити правильні запитання».

ЦІЛЬ–MAX - становлення кожної людини  «новою духовною цінністю суспільства».


Музично-естетичне виховання дітей

з мовленнєвими вадами

Музичне виховання відіграє визначну роль у роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади.

Беручи до уваги властивості дітей з мовленнєвими вадами, треба вирішувати загально-коррекційні задачі з музично-естетичного виховання:


  1. Виховувати любов та цікавість до музики.

  2. Збагачувати музичними уявленнями, знайомлячи дітей з різноманітними музичними творами.

  3. Розвивати навички у всіх сферах музичної діяльності: у співах, слуханні, музично-ритмічних рухах, грі на музичних інструментах.

  4. Розвивати загальну музикальність, шляхом розвитку головних, та вторинних музичних здібностей.

  5. Сприяти вихованню та формуванню музичного смаку дитини.

  6. Працювати над всебічним розвитком дитини.

  7. Розвивати творчу активність дитини.

  8. Оздоровлення психіки: виховання впевненості в своїх силах, витримки, вольових рис характеру.

  9. Нормалізація психічних процесів і властивостей: пам'ять, увага, мислення, регулювання процесів збудження і загальмування.

  10. Виправлення низки мовленнєвих недоліків.

Методи і прийоми,що використовуються в роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади:

Наочні методи: наочно-слухові, наочно-зорові прийоми і тактільно-м’язова наочність.

Наочно-слухові прийоми:

1)     Виконання музичного твору, співи музичного керівника, вихователя, дитини.

2)     Слухання інструментальної і вокальної музики (аудіо запис).

3)     Використання різних видів фольклору: (мовного, пісенного, інструментального, тощо).

4)     Використання в якості наочності музичних інструментів (металофона, бубону брязкальців, тощо).

Наочно-зорові прийоми:


  1. Показ педагогом різноманітних прийомів виконання з усіх видів діяльності (співи, музично-ритмічні рухи…).

  2. Показ прийому дітьми, які добре його засвоїли.

  3. Для розвитку уваги, та вміння аналізувати можна використовувати порівняння, коли діти самі обирають варіант із двох показів – вірного, та невірного. А потім разом з дітьми роблять вірні рухи ще декілька разів, щоб вірний зразок надовго залишився у пам’яті.

  4. Іноді використовується прийом з підкресленими помилками. Наприклад у співах, коли діти не проспівують твердих закінчень слів.

Напрями музичної діяльності:

  1. Слухання музики.

  2. Гра на дитячих музичних інструментах.

  3. Співи.

Музично-ритмічні рухи – це форма виконавчої діяльності, до якої входять вправи, ігри, таночки.

Парні таночки: будуються на основних рухах (крок, біг. підстрибування, ритмічні оплески, стрибки) елементи бальних танців (боковий галоп, крок, полька), іноді з використанням елементів народних таночків (напівприсядки, колупалочка). Вони можуть багато чого навчити дітей: розвинути увагу, орієнтуватися у просторі, почуття ритму, координації рухів, а також до рухів партнера.



Таночки зі співами і хороводами: дуже корисні для дітей з вадами мови. Вони допомагають їм координувати співи та рухи. Вони також можуть використовувати не тільки на музичних заняттях, а й в самостійній музичній діяльності. При добірці таких таночків треба враховувати навички дітей у співах та рухах, щоб, як кінцевий результат, вони могли рухатися під свої співи, що дає вражаючий коррекційний ефект.

Гра, яка має відношення до музично-ритмічних рухів є основним видом діяльності дітей з вадами мови. Музичні ігри мають велике значення у музичному розвитку дітей з їх допомогою у цікавій та невимушеній формі можна з успіхом вирішувати коррекційні задачі.

Сюжетні інструментальні ігри відрізняються яскравим музично-ігровим змістом.

Несюжетні інструментальні ігри, включають елементи змагань, з їх допомогою вирішуються рухові задачі – ритмічні та творчі.

Ігри зі співами, формування цікавості до музики і співів, розвиток музичного слуху, пам’яті, відчуття ритму, чистоти інтонування; нормалізація психічних процесів і властивостей, тренування рухового апарату.

Творчість у музичному вихованні формує у дітей розвиток творчої активності, імпровізації у співах, музично-ритмічних рухах, а також грі на дитячих музичних інструментах.

Мовленнєві та музично-рухові вправи за системою Карла Орфа

carl-orff Система музичного виховання Карла Орфа за півстоліття свого існування здобула багато шанувальників у всьому світі та статус своєрідного педагогічного руху з власним центром,навчально-методичними виданнями,тематичними конференціями.

Музична терапія є провідником у світ звуки, ритму, гармонії. Музика допомагає дитині почути, відчути різноманіття навколишнього світу, завдяки мелодії дитина вчиться пізнавати себе і близьке оточення. Тому важливо якомога раніше надати дитині можливість познайомитися з музикою.


Композитор ввів термін "елементарне музикування", тобто процес, що складається з декількох елементів: співу, імпровізації, руху та гри на музичних інструментах. Карл Орф розробив дитячі пісеньки, п'єси і вправи, які легко можна змінювати та створювати нові разом з дітьми.
Гнучкий матеріал для занять спонукає дітей фантазувати, складати і імпровізувати. Таким чином, на музичних заняттях досягається мета розвитку творчого початку дитини.
Методика Карла Орфа враховує індивідуальні особливості дитини і дозволяє ефективно взаємодіяти дітям з різними навичками, здібностями і потребами;закладає величезний потенціал для розвитку дітей раннього віку та подальшої творчої діяльності.На музичних заняттях за методикою Карла Орфа створюється атмосфера ігрового спілкування, де кожна дитина нарівні з дорослим може проявити свою індивідуальність.
Єдина структура занять допомагає дітям добре орієнтуватися в новому матеріалі, творити, створювати образи і радіти успіхам. Діти вчаться спілкуватися з однолітками, у них підвищується психічна активність, розвивається емоційна сфера.
Мовні вправи. Розвивають у дитини почуття ритму, сприяють формуванню правильної артикуляції, показують різноманітність динамічних відтінків і темпів. Ця форма роботи підходить для загального музичного розвитку.
Музично-фізичні вправи. Активні вправи готують дітей до спонтанних руховим виразів, вчать зображати настрою і звуки з допомогою елементарних рухів - ударів, кліків, притопов.У дітей виробляється швидкість реакцій, вміння чекати і знаходити момент вступу. Виконуючи музично-фізичні вправи, дитина виконує і творить одночасно, він починає сприймати музику через рух.
Елементарний музичний театр. Цей елемент являє собою інтегративну ігрову форму діяльності, що передбачає одночасне вплив музики, руху, танцю, мови та художнього образу образотворчої грі.
Популярність методики музичного виховання Карла Орфа зростає. Значення системи раннього музичного розвитку дитини велика, оскільки дає передумови для подальшого творчого розвитку особистості та самопізнання.

Система музичного виховання Карла Орфа дає змогу оптимально поєднувати кілька видів діяльності дошкільників:логоритміку,спів,рух,та гру на музичних інструментах.Така діяльність дуже подобається дітям і,водночас,розвиває їхній творчий потенціал,адже діти не лише слухають чи виконують музичні п’єси,а й самі творять музику.

Карл Орф написав багато вправ,пісень,ігор,у процесі виконання яких дозволена творча свобода.Сутність цих вправ полягає в декламації віршів або прози під супровід:

-«озвучення» жестів-плескання тощо;

-голосові звукові ефекти-кряхтіння,шепотіння,цокання язиком тощо;

-ритмічний акомпонимент шумових музичних інструментів.

Такі вправи доступні дітям і молодшого,і старшого дошкільного віку.

Використаннярухових елементів під час мовленєвих вправ допомагає навчити дітей зображати музичні звуки,плескаючи у долоні,виляскуючи пальцями,тупаючи ногами тощо.У дітей формуються швидкість реакції,терплячість,кмітливість.Крім того,поєднання слів і рухів сприяє ще й ліпшому запам’ятовуванню текстів дітьми,формуванню в них чіткої дикції.




Використана література.

1. Л.Е.Дмітріев “Основи вокальної методики”-2009 р.

2. П.В. Голубев “Поради молодим педагогам-вокалістам”- 1999р.

3. Д.Евтушенко “Питання вокальної педагогіки”- 2008р.



4. “Питання вокальної педагогіки” - випуск третій. Статті і нариси.

  1. Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // 2002.

  2. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. Освіта 1993.

  3. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.

  4. Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ // 1997- №7. - ст.6-7.

  5. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей: методичні рекомендації. Київ // - 2000 - №2. - ст. 6-8.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка