Значення оцінки на уроці



Скачати 59.23 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір59.23 Kb.
Значення оцінки на уроці

Оцінювання знань учнів є невід’ємною частиною уроку. Адже оцінка є важливою умовою формування особистості школяра, а також методом стимулювання його пізнавальної та інтелектуальної активності. Однак учителеві необхідно пам’ятати, що це можливо тільки в тому випадку, якщо оцінка використовується правильно. Крім того, оцінювання дозволяє підвести певні підсумки уроку, визначити його ефективність. Таким чином, оцінки і оцінювання є невід’ємними складовими частинами навчального процесу.

У психолого-педагогічній літературі давно сформульовано функції оцінки. По-перше, вона є інформацією про успішність або неуспішність учня з певної теми, по-друге, за її допомогою вчитель виражає свою загальну думку і судження про певного учня, по-третє, є для школяра орієнтиром його знань і ступенем відповідності їх вимогам навчальної програми. Оцінка розглядається психологами і педагогами як стимул: гарна оцінка є заохоченням, а погана – покаранням. Відомо, що крайні значення оцінок не завжди мають ту стимулюючу силу, яку мають середні за величиною оцінки.

Тому порівняно нова дванадцятибальна система оцінювання в першу чергу дозволяє стимулювати творчість школяра, а саме творчий інтелект і здібності (уміння вирішувати нестандартні завдання, ставити проблеми, створювати оригінальні ідеї, проводити дослідження); власне пізнавальну активність учня і його самостійність, здатність до самоконтролю.

У зв’язку з виділенням високого, середнього, низького і мінімального рівнів оцінювання знань школярів, дванадцятибальна система, на відміну від п’ятибальної, дозволяє оцінювати навчально-пізнавальну діяльність школяра, особливості прояву розумової діяльності, особливості здійснення самоконтролю, характер навчальних завдань, що виконуються школярем, складність виконуваних завдань за вищезазначеними рівнями. Також треба відзначити, що часто педагоги у своїй практиці використовують різні види оцінок. Сформулюємо й проаналізуємо їх:

1. Предметний вид припускає оцінювання того, як зробив школяр запропоноване навчальне завдання, тобто оцінюється зміст, предмет, процес і результати його діяльності.

2. Персональний вид пов'язаний з оцінюванням індивідуальних якостей учня, які проявляються в діяльності, його старанні.

3. Результативний вид передбачає оцінювання кінцевого результату діяльності.

4. Процесуальний вид навпаки оцінює процес виконання, а не кінцевий результат діяльності.

5. Кількісний вид припускає оцінювання обсягу виконаної роботи, наприклад, число виконаних вправ.

6. Якісний вид пов'язаний з якістю виконаної роботи, точністю, акуратністю, старанністю та іншими показниками його досконалості.

Оцінка вчителя не одразу набуває для школяра змістовного значення. Для цього необхідні наступні умови: 1) еталон, яким оперує вчитель у своїй оціночній діяльності відносно школяра і який повинен бути зрозумілий самому школяреві; 2) довіра школяра до вчителя і його оцінок.

Головною особою у навчальному процесі є, безумовно, учень. Зусилля вчителя спрямовані на те, щоб учень навчався. І педагог повинен пам’ятати, що підвищення мотивації навчальної діяльності учня забезпечується оцінкою вчителя. Головна функція оцінки – стимулююча, яка сприяє формуванню позитивної навчальної мотивації. Розглянемо способи стимулювання навчальних успіхів школярів. До найпопулярніших способів симулювання навчальних успіхів школярів відносять:


  • увагу до навчальних дій учня;

  • схвалення дій учня;

  • визначення успіхів і удач школяра;

  • підтримку при виконанні навчальних завдань;

  • посилення соціальної ролі, престижу і статусу при вдалому виконанні завдання;

  • і, звичайно ж, оцінку діяльності учня.

Спосіб стимулювання учня залежатиме від його індивідуальних особливостей. Розглянемо особливості дітей, які необхідно враховувати вчителеві при оцінюванні їхньої діяльності.

Гіперактивні школярі, які відрізняються надмірною рухливістю, активністю, неможливістю тривалого зосередження на якому-небудь виді навчальної діяльності. Під час уроку ці діти зазнають труднощів в організації роботи, швидко виключаються із процесу виконання завдання. При оцінюванні відповідей таких дітей педагогові доцільно:



  • давати тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб учень міг його завершити;

  • надавати можливість звертатися за допомогою до вчителя у випадках ускладнення;

  • пропоновані завдання пред’являти в письмовому вигляді;

  • дозувати виконання великого завдання;

  • оберігати від перевтоми, оскільки вона призводить до зниження самоконтролю;

  • стримано і спокійно аргументувати виставлену оцінку.

Ледачі діти відрізняються відсутність бажання вчитися. Причини прояви ліні у школярів можуть бути найрізноманітнішими: від неправильного виховання у сім'ї до безперспективності, на їхню думку, навчання взагалі. При оцінюванні відповідей таких дітей педагогові доцільно:

  • формулювати установку на виконання необхідного обсягу завдання;

  • вимагати виконання необхідного обсягу навчальних завдань;

  • сприяти бажанню дитини перебороти свою лінь, створюючи у неї необхідну мотивацію.

До дітей з емоційними порушеннями відносяться агресивні діти, емоційно-розкуті діти і занадто сором’язливі . При оцінюванні таких дітей педагогові доцільно:

  • стабілізувати їхній емоційний стан перед виконанням навчальної діяльності;

  • на вибір пропонувати форму відповіді: письмово або усно;

  • свою оцінку діяльності школяра повідомляти м’яко і аргументовано, вказуючи на те, що вийшло у дитини, а що ні, виразити сподівання, що наступного разу в неї все вийде.

При оцінюванні відповіді та діяльності учня педагогові необхідно враховувати не тільки індивідуальні особливості учня, але і його темперамент.

Школярі з холеричним типом темпераменту мають неврівноважену нервову систему. Вони, як правило, швидко реагують на пропоновані завдання, але відповідають часто нерозважно, не встигають себе загальмувати, проявляють нетерплячість. Захоплюючись чим-небудь, починають працювати з повною віддачею, але швидко відволікаються. Характерним є чергування позитивних циклів із підйомом працездатності з негативними циклами, коли все валиться з рук.

Відповіді школярів із сангвінічним типом темпераменту відрізняються обдуманістю, аргументованістю. Це пояснюється їх сильною, врівноваженою нервовою системою. Вони відрізняються швидкою реакцією на навчальну діяльність, що відбувається навколо них у процесі. Характеризуються відносною стабільністю у своїй працездатності.

Школярі із флегматичним типом темпераменту також мають сильну врівноважену, але на відміну від сангвінічного темпераменту, інертну нервову систему. Вони мають високу працездатність, але повільно реагують на все, що відбувається навколо них, і відрізняються неговірливістю, що іноді створює ілюзію про недостатнє засвоєння ними навчального матеріалу. Флегматики характеризуються тим, що вони міцно запам’ятовують все засвоєне і довго зберігають у пам’яті пройдений матеріал.

Учні з меланхолійним типом темпераменту мають слабку нервову систему і мають підвищену чутливість, тому у ситуації несподіваного запитання можуть розгубитися навіть у випадку знання навчального матеріалу. Вони швидко втомлюються і втрачають працездатність. Характеризуються невпевненістю в собі. Однак, треба відзначити, що саме меланхоліки часто мають яскраво виражені художні та творчі здібності.

Із огляду на особливості темпераменту школярів учителеві варто пам’ятати, що низька оцінка стимулює навчальну діяльність учнів тільки в тому випадку, якщо учень має сильну нервову систему. Учнів зі слабкою нервовою системою негативна оцінка не стимулює, а навпаки, дезорганізує. Виставляючи низьку оцінку такому учневі, якщо це необхідно, педагогові варто пом’якшити дію небажаної оцінки, виразити впевненість, що учень здатний її виправити.



Наостанок. Німецькі психологи сформулювали деякі рекомендації, які покликані допомогти вчителеві в оцінюванні результатів діяльності учнів:

  1. Спочатку визначте, що ви хочете перевірити і оцінити. Концентруйте свою увагу на головному. Доведено, що виставлення оцінок сприяє розвитку учня в тому випадку, якщо він зрозумів, що від нього вимагають і якщо він не сумнівається в правдивості запитуваних знань і необхідності умінь.

  2. Перевіряйте та оцінюйте ретельно, регулярно і по-різному.

  3. Висувайте високі вимоги, але учні повинні знати, що в них завжди відкрита дорога до успіху. Для цього у вчителя має бути реалістичне уявлення про можливості учнів класу. Перевірте себе, чи маєте ви такі уявлення. Дайте відповіді на такі запитання:

  • подумайте про класи, у яких Ви не є класним керівником, але викладаєте мінімум рік;

  • назвіть трьох найкращих і трьох найслабших учнів у кожному класі;

  • перелічіть слабкі сторони кращих і сильні сторони слабких своїх учнів.

4. Завжди контролюйте та оцінюйте і свої власні педагогічні досягнення.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка