Змістовий модуль № Патохімія органів і тканин



Сторінка9/12
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.91 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

E. Цитруліну, проліну


Ситуаційні задачі

1. До лікаря звернувся хворий 24 роки, блідий, зі скаргами на біль у поперековій ділянці, часте сечовиділення. Отримано наступні результати аналізу сечі:

відносна густина сечі 1,010 кг/л;

білок 1,63 г/л;

лейкоцити на все поле зору;

бактеріурія;

кров: креатинін 0,350 ммоль/л; сечовина - 21,2ммоль/л; натрій сироватки 148 ммопь/л; лейкоцитоз; збільшена ШОЄ.

Про яке захворювання можна говорити на основі отриманих аналізів?

2 До лікарні потрапив чоловік 55 років, скаржився на сильний головний біль; останнім часом - блювоту та ікоту. При фізикальному дослідженні тиск крові 155/95 мм рт. ст. У лабораторних дослідженнях:

Плазма: Сеча:

Nа+ 145 ммоль/л 62 ммопь/л

К+ 5,8 ммоль/л 35 ммоль/л


кліренс креатиніну 23 мл/хв

СІ- 115 ммоль/л

НСОЗ 14 ммоль/л

Осмолярність 438 мОсм/кг

рН 7,28

сечовина 28,5 ммоль/л



креатинін 1,25 ммоль/л

Са2+ 2, 04 ммопь/л

РО43- 1,65 ммоль/

паратгормон 32 0д/л

сеча

62 ммопь/л



35 ммоль/л

Про яке захворювання свідчать отримані результати?

3. Хворий звернувся до лікаря зі скаргами на низький добовий діурез, що становить приблизно 200 мл. Як називається такий стан? Які методи дослідження доцільно призначити?

4. У хворого підозра на гострий пієлонефрит. Які зміни у сечі слід очікувати?

5. Серед сечогінних засобів широко застосовують спіронолактон. Поясніть сечогінну дію цього препарату.

6. Жінка скаржиться на погіршення стану, загальну слабість, блювання. Артеріальний тиск 200/120мм рт. ст. У крові еритроцити 2,2 10*13/л, лейкоцитоз, Нв -70 г/л, креатинін - 210 мкмоль/л; у сечі - лейкоцитурія, бактеріурія, протеїнурія. Про яке захворювання свідчать отримані результати?



Індивідуальна самостійна робота студентів

Теми для реферативних доповідей:

1. Особливості обміну лікарських речовин при патологіях нирок.

2. Види протеїнурій і механізм їх розвитку.

3. Діаліз та його використання у клінічній практиці.

4. Утворення ниркових каменів та їх профілактика.

5. Основи профілактики та лікування гострої та хронічній нирковій недостатності.


Література

  1. Вороніна Л.М. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа. – 2000. – С. 539 – 545.

  2. Біологічна хімія: Тести та ситуаційні задачі. / За ред. проф.О.Я. Склярова. – Київ:Медицина, 2010. – С. 310 – 323.

  3. Біохімічні показники в нормі і при патології. Довідник / За ред. проф.Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2007. – 320 c.

  4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 588 – 592, 595 – 604.

  5. Клінічна біохімія: Підручник / за ред. О.Я.Склярова. – Київ: Медицина, 2006.- 432 с.

  6. Обмін вуглеводів: Біохімічні та клінічні аспекти. / Скляров О.Я., Сергієнко О.О., Фартушок Н.В. та ін. – Львів: Світ, 2004. – 113 с.

  7. Дядик О.І. Роль дослідження сечового синдрому у клінічній практиці // Лаб. діагностика. – 2002. – № 2. – С. 61 – 68.

  8. Клінічна біохімія. Навчальний посібник / За ред. проф. О.П. Тимошенко. – Київ: Професіонал, 2005. – 292 с.

  9. Цыганенко А.Я. и др. Клиническая биохимия. – М.: “Триада-Х”, 2002. – С. 49-70 .


Тема №16. КЛІНІЧНІКО-БІОХІМІЧНА ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Мета заняття: Засвоїти біохімічні механізми імунної відповіді та знання про їх роль у патогенезі захворювань. Оволодіти методами кількісного визначення циркулюючих імунних комплексів у крові.

Актуальність теми: З'ясування біохімічної організації імунної системи та пошук нових ефективних шляхів боротьби з раком, СНІДом і захворюваннями, спричиненими порушеннями функціонування імунного захисту, є актуальним напрямком у сучасній медицині. Розлади в роботі імунної системи можуть проявлятися імунними дефектами, злоякісними переродженнями (лімфоми тощо), надлишковою реактивністю (алергії, запалення), аутоімунними захворюваннями. Розуміння імунопатобіохімічних механізмів цих порушень необхідне для їх фахової корекції фармпрепаратами.

Конкретні завдання:

  • Вміти проводити кількісне визначення імунних комплексів у плазмі крові з поліетиленгліколем;

  • Аналізувати та оцінювати отримані дані.


Теоретичні питання

  1. Будова різних класів імуноглобулінів

  2. Значення різних класів імуноглобулінів у патогенезі захворювань;

  3. Цитокіни - медіатори імунної системи.

  4. Характеристика інтерлейкінів, інтерферонів, факторів некрозу пухлин, колонієстимулювальних факторів та їх значення у регуляції імунної відповіді організму;

  5. Система комплементу, її роль в імунному захисті організму;

  6. Механізми, що забезпечують антибактеріальний та противірусний захист організму;

  7. Біохімічні зміни при інфікуванні ВІЛ;

  8. Біохімічні методи діагностики СНІДу.


Блок інформації

Розпізнавання й ефективне видалення з організму бактерій, вірусів, найпростіших, шкідливих для організму речовин головне завдання імунної системи. Постійний нагляд за антигенним складом клітин і тканин організму з метою розпізнати "чуже" здійснюють лімфоїдні клітини. На їхній поверхні наявні білки-рецептори, які розпізнають і специфічно зв'язують чужі антигени. На поверхні В-лімфоцитів рецепторними молекулами служать мембранні форми імуноглобулінів.

Антитіла, або імуноглобуліни — це розчинні білки сироватки крові, які належать до фракції γ-глобулінів. Молекули антитіл складаються з легких (L) і важких (Н) поліпептидних ланцюгів. Серед легких ланцюгів розрізняють 2 види: к (каппа) і λ (лямбда), а серед важких — 5 видів (γ, α, μ, σ, ε), за якими і визначають 5 класів імуноглобулінів: lgG, lgА, lgМ, lgD, ІgЕ.

Дефіцит імуноглобулінів спостерігають при багатьох захворюваннях. Вроджені гіпо- або агаммаглобулінемії розвиваються рідко. Найчастіше спостерігається дефіцит lgА, який здебільшого має безсимптомний преребіг або проявляється рецидивами інфекцій різної тяжкості. Природжений дефіцит ІgМ супроводжується підвищеною захворюваністю на менінгіт. Дефіцит імуноглобулінів зумовлює синдром комбінованого імунодефіциту, імунодефіцит з атаксією-телеангіектазією, тромбоцитопенією і екземою.

Вторинні гіпогаммаглобулінемії розвиваються внаслідок пухлин лімфоїдної та ретикулогістицинарної систем, перніціозної анемії, після видалення селезінки, а також після лікування цитостатиками або йонізуючим випромінюванням і проявляються рецидивними інфекціями.

Гіпергаммаглобулінемії найчастіше виникають як реакція на інфекції різного типу. Гіперімуноглобулінемія може супроводжуватися нормо- або гіпоальбумінемією, а також змінами з боку інших білків плазми крові.

Серед усіх імуноглобулінів у сироватці крові найбільше міститься ІgС (3/4). Концентрація ІgG коливається в межах від 7 до 22 г/л, у середньому 12 г/л.

Зміни концентрації підкласів lgG у сироватці крові залежить від віку, типу і тривалості антигенної стимуляції. У новонароджених рівень lgG приблизно такий самий, як у дорослих. Рівень усіх підкласів знижується в перші три місяці після народження, потім поступово підвищується, і у віці 12-18 років досягає концентрації, що відповідає такій у дорослої особи.

Визначення підкласів lgG є передумовою до проведення специфічної терапії (застосування антибіотиків).

Імунна відповідь організму регулюється розчинними медіаторами, які називаються цитокінами (лімфокінами). Цитокіни – група регуляторних речовин білкової природи, що утворюються клітинами імунної системи та відіграють центральну роль у міжклітинних комунікаціях.

За хімічною природою цитокіни є білками-глікопротеїнами, низко- та високомолекулярними пептидами, які містяться у плазмі крові людини та виконують свої функції у пікомолярних (10-12) концентраціях.

Основними продуцентами цитокінів є Т-лімфоцити та моноцити. Для кожного з цитокінів існує специфічний рецептор – мембранний білок, первинний акцептор дії щодо відповідних білкових лігандів, який трансдукує сигнал.

Цитокіни прийнято поділяти на інтерлейкіни, інтерферони, фактори некрозу пухлин, колонієстимулювальні та трансформуючі фактори росту. Інтерлейкіни – група розчинних пептидів, що виконують функції імунорегуляторів локальної дії. Виділено близько двадцяти окремих типів інтерлейкінів (ІL-1– IL-18), які різняться структурою, фізико-хімічними властивостями та спектром біологічної активності. Інтерферони (IFN) – група низькомолекулярних глюкопротеїдів, які справляють противірусну дію та регулюють імунні реакції. Фактори некрозу пухлин (TNF) – цитокіни, що володіють цитотоксичними та цитостатичними властивостями, посилюють кілінг пухлинних клітин, активують NK-клітини, які продукуються моноцитами-макрофагами. Трансформуючі фактори росту (TGF) – білки, що секретуються трансформованими клітинами та можуть стимулювати ріст нормальних клітин.

Система комплементу - сукупність білків сироватки, більшість з яких володіє протеіназною активністю. У разі потрапляння в кров активаторів, наприклад, бактерій, імунних комплексів тощо, активується система - каскадна взаємодія білків з утворенням проміжних продуктів, пошкодженнями в мембрані клітин-мішеней, нейтралізацією вірусів. До складу системи комплементу входить понад 25 білків, з яких 9 - комплементні білки (С1 - С9), а решта - фактори (В, О, Р, Н та ін.). У процесі активації молекули комплементних білків розщеплюються на фрагменти а (меншого розміру) і b (більшого). Менший фрагмент, як правило, активний. У результаті активації системи комплементу утворюються різноманітні фрагменти та комплекси, що здійснюють вплив на фагоцитарну активність, лейкоцити, судинну проникність і клітинні мембрани. А завершальний етап активації системи комплементу, як по класичному, так і по альтернативному шляху, спричинює цитоліз, бактеріоліз.

Процеси активації системи комплементу беруть участь не лише в імунній відповіді їм також належить провідна роль у розвитку таких імунопатологічних реакцій, як набряк Квінке (С2b), анафілаксія (С2а), аутоімунні захворювання. Таким чином, функції системи комплементу включають лізис клітин, розчинення імунних комплексів, участь у фагоцитозі та запальній реакції, утворення хемотаксинів, модулювання імунної відповіді, нейтралізація шкідливих речовин.
ПРАКТИЧНА РОБОТА

Дослід 1. Визначення кількості циркулюючих імунних комплексів у крові

Принцип методу. Розчин поліетиленгліколю (ПЕГ) осаджує з сироватки крові агреговані імунні глобуліни та імунні комплекси. Зміну густини розчину реєструють на спектрофотометрі за довжини хвилі 250 нм.

Різні концентрації ПЕГ (2,5; 3,5; 7 і навіть 10 %) зумовлюють преципітацію різних за молекулярною масою і розмірами імунних комплексів. Низькі концентрації ПЕГ осаджують комплекси великих розмірів, високі концентрації спричинюють преципітацію низькомолекулярних сполук. Комплекси середніх розмірів (найпоширеніші) осаджуються 3,5 % розчином ПЕГ.



Матеріальне забезпечення: Сироватка крові; 0,1 М боратний буфер з рН 8,4, поліетиленгліколь; центрифуга, спектрофотометр, пробірки, піпетки.

Хід роботи. Готують 7% розчин поліетиленгліколю на 0,1 М боратному буфері з рН 8,4. Досліджувану сироватку 200 мкл змішують з 5 мл боратного буфера; 4 мл цієї суміші додають до 4 мл 7% розчину поліетиленгліколю (остаточна концентрація - 3,5 %). Пробірку ставлять у холодильник за температури 4 °С на 18 - 20 год. Після інкубації суміш центрифугують зі швидкістю 2000 об/хв впродовж 10 хв. Надосадову рідину видаляють. Преципітат двічі відмивають 3,5 % розчином ПЕГ і ресуспендують у 5 мл 0,1 н розчину натрію гідроксиду.

Рівень циркулюючих імунних комплексів вимірюють на спектрофотометрі при 280 нм і виражають в одиницях оптичної густини. Оцінюють отримані дані.



ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ ТА ФАРМАЦІЇ.

В нормі рівень циркулюючих імунних комплексів становить 0,04±0,0005 ум. од. Збільшення рівня циркулюючих імунних комплексів - спостерігає за будь-якої інфекції (бактеріальна, вірусна, грибкова, паразитарна), алергіях. Зниження даного показника спостерігаються при хронічних, часто рецидивуючих захворюваннях бактеріальної та грибкової етіології різної локалізації, бронхіальній астмі, ревматизмі, ряді онкопроліферативних захворювань.



Контроль виконання лабораторної роботи

  1. Які захворювання призводять до значного зростання кількості ЦІК в крові людини?

  2. Яка роль поліетиленгліколю при визначенні кількості ЦІК?

  3. Як корелює концентрація ПЕГ з розмірами ЦІК?

  4. ПЕГ якої концентрації слід використовувати для осадження ЦІК.


Приклади тестів

1. Імуноглобуліни в організмі людини реалізують гуморальну імунну відповідь на надходження чужорідних макромолекул - антигенів. За хімічною природою небілкового компоненту в їх складі вони належать до складних білків:

A) глікопротеїнів;

B) ліпопротеїнів;

C) нуклеопротеїнів;

D) хромопротеїнів;

E) металопротеїнів.

2. Які цитокіни справляють противірусну дію:

A) трансформуючі фактори росту;

B) інтерлейкіни 2 і 5;

C) колонієстимулювальні фактори росту;

D) інтерферони;

E) інтерлейкіни 1 і 8;

3. Який з наведенних імуноглобулінів є секреторним компонентом слини й гальмує адсорбцію мікроорганізмів на емалі зубів?

A) lgG;

B) lgА;


C) lgМ;

D)lgD;


E)ІgЕ;

4. Лейкоцити крові людини здатні до:

A) діапедезу;

B) фагоцитозу;

C) синтезу імуноглобулінів;

D) опсонізації;

E) хемотаксису;

5. До причин нейтрофільного лейкоцитозу відносяться:

A) фізичні навантаження;

B) вживання великої кількості вуглеводів;

C) злоякісні новоутворення;

D) бактеріальні інфекції;

E) зниження температури тіла;

6. З'єднайте стрілками правильні відповіді:

1. Захист організму за рахунок фіксації комплементу A) lgМ

2. Секреторний компонент сльози B) ІgЕ

3. Лізис бактерій C) lgD

4. Розпізнання антигена через В-лімфоцит D) lgА

5. Контроль за виділенням гістаміну E) lgG

7. У хворої 38 років ревматизм в активній фазі. Визначення якого з наступних лабораторних показників сироватки крові має діагностичне значення при цій патології?

А. Сечовини

В. Сечової кислоти

С. С-реактивного білка

D. Креатиніну

Е. Трансферину

8. пацієнт 12 років поступив у реанімаційне відділення інфекційної лікарні з діагнозом пневмонія. В анамнезі – часті простудні захворювання, що характеризувалися тяжким перебігом. У крові пацієнта виявлено значне зниження конентрації Іg G, відсутність В-лімфоцитів. Про яку патологію йдеться?

A. Синдром Ді –Джорджі

B. Синдром Луї-Бар

C. Дисімуноглобулінемія

D. Хвороба Брутона

E. Швейцарський тип агаммаглобулінемії


9. При обстеженні пацієнта на СНІД було отримано два позитивних результати імуноферментного аналізу (ІФА). Який метод необхідно використати для виключення псевдопозитивного результату ІФА?

А. Імунофлюоресценцію

В. Радіоімунний аналіз

С. Люмінесцентний аналіз

D. Полімеразну ланцюгову реакцію

Е. Молекулярну гібридизацію

10. Вкажіть місце знаходження в таблиці факторів-регуляторів гемопоезу ( IL-1, IL-2, IL-3, IL-4, IL-5) в залежності від місця їх продукції та клітин кількість, яких зростає при дії даних стимуляторів.

К-ть клітин

що збіл.


Місце

синтезу


Базофільні

гранулоцити



Еозинофільні

гранулоцити



Нейтрофільні

гранулоцити



Моноцити

Мегакаріоцити

Макрофаги
















Т- лімфоцити
















фібробласти















1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка