Змістовий модуль № Патохімія органів і тканин



Сторінка2/12
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.91 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Механізми розвитку симптомів мальдигестії та мальабсорбції


симптоми

Причини розвитку

діарея

Підвищення секреції та/або зниження абсорбції води та електролітів. Наявність неабсорбованих жирних і/або жовчних кислот


Втрата маси тіла при нормальному апетиті

Порушення всмоктування жирів, білків, вуглеводів

Стеаторея

Порушення всмоктування жирів

Метеоризм

Перетравлення вуглеводів кишковою мікрофлорою

М’язова слабість, набряки

Порушення всмоктування білків

Абдомінальні болі

Зростання внутрішньокишкового тиску, стриктурні зміни кишкової стінки, лімфатичних вузлів, підшлункової залози

Парестезії, оссалгія, тетанія

Порушення всмоктування вітаміну D

М’язові судоми

Надлишкова втрата калію та магнію


Геморагічний синдром

Порушення всмоктування вітаміну К

Глоссит, стоматит, хейліт

Дефіцит вітаміну В12, фолієвої кислоти, інших вітамінів групи В

Акродерматит

Дефіцит цинку

Низка лікарських препаратів впливає на процеси всмоктування в тонкій кишці, проте, деякі з них спричинюють специфічне порушення всмоктування лише конкретних речовин і харчових продуктів. Так, неоміцин викликає зворотну інгібіцію діяльності дисахаридів, призводить до пошкодження слизової оболонки тонкої кишки та негативно впливає на процес всмоктування ліпідів, порушуючи процес утворення міцел. Колхіцин викликає зупинку процесу поділу клітин у метафазу, порушуючи тим самим нормальний процес поділу клітин слизової оболонки тонкої кишки. Холестирамін і колестипол зв’язуються з жовчними кислотами. У пацієнтів, що приймають ці препарати, існує підвищений ризик розвитку порушення всмоктування ліпідів. Хворі, які тривалий час застосовують холестирамін без підтримуючого лікування вітаміном D і препаратами кальцію страждають на порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів, що супроводжується розвитком остеомаляції. Даний синдром може розвиватися також після приймання великої кількості антацидних препаратів, що містять алюміній. Тривале вживання послаблювальних препаратів у надлишковій кількості призводить до виникнення різноманітних порушень всмоктувальної функції кишки та синдрому мальабсорбції.



ПРАКТИЧНА РОБОТА

Дослід 1. Уреазний метод виявлення в шлунковому соку Неlісоbасteг руlогі.

Принцип методу: У гастробіоптаті виявляють ензим уреазу, який каталізує гідроліз сечовини. Аміак, що утворюється, зміщує рН розчину в лужну сторону і в присутності фенолфталеїну утворюється рожеве забарвлення.

Матеріальне забезпечення: Патологічний шлунковий сік, 0,5%-ний спиртовий розчин фенолфталеїну, 1%-ий розчин сечовини, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи: До 1-2 мл патологічного шлункового соку додають 1-2 мл сечовини і 2-3 краплі фенолфталеїну. Вміст пробірок перемішують, залишають на декілька хвилин при кімнатній температурі і спостерігають за появою рожевого забарвлення в пробірці.

Зробити висновок про наявність у шлунковому соку Нр.


ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ ТА ФАРМАЦІЇ

Неlicobacter руlогі є пусковим механізмом у порушенні балансу між факторами агресії та цитопротекції на користь факторів агресії. З метою імунокорекції використовують різноманітні засоби з імуномодулюючою дією: левамізол (декарис), сапарал, тактивін, тимоген, тималін тощо, котрі посилюють антиінфекційний захист, знижують інтенсивність клітинних і гуморальних імунопатологічних реакцій, рівень імунних комплексів, підвищують вміст комплементу та лізоциму при їх вихідному зниженні. Якщо Нр ліквідувати за допомогою спеціальної терапії (препарати вісмуту + антибіотики), то відбувається зворотний розвиток гастриту: сіль вісмуту попереджує адгезію Нр до поверхні епітелію, утворює комплекси-депозити на бактеріальній стінці та в периплазматичному просторі, інгібує уреазу, каталазу, фосфоліпази мікроорганізму, що порушує його життєдіяльність. На основі цих даних пацієнтам, яким раніше призначали антацидні препарати та Н2-блокатори (ранітидин, фамотидин) для ліквідації диспепсичних розладів, показано також лікування препаратами вісмуту (бісмофальк, ранітидин вісмут цитрат).



Дослід № 2. Бензидинова проба на кров.


Принцип методу: реакція базується на окисненні бензидину до п-хінондііміду киснем, який утворюється при розкладі водню пероксиду під дією гемоглобіну крові.

Матеріальне забезпечення: патологічний шлунковий сік, 10 %-ий розчин бензидину в оцтовій кислоті, 3 %-ий H2O2, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи: До 1-2 мл патологічного шлункового соку з підвищеною кислотністю додають 4-5 крапель 10 %-ого розчину бензидину в оцтовій кислоті та 2-3 краплі 3 %-ого розчину водню пероксиду. У присутності крові утворюється синє або зелене забарвлення внаслідок окиснення бензидину.

Зробити висновок.



ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ ТА ФАРМАЦІЇ

У шлунку кров може з’являтися внаслідок кровотечі з його стінок при виразковій хворобі шлунка, з варикозно розширених вен стравоходу, при легеневих і носових кровотечах, а також може потрапляти в шлунок з їжею.


Дослід № 3. Реакція на молочну кислоту (реакція Уффельманна)

Принцип методу: молочна кислота в присутності феноляту заліза (реактив Уффельманна), забарвленого уфіолетовий колір, утворює лактат заліза жовто-зеленого кольору:

фенол заліза фенолят


б)
заліза фенолят молочна кислота лактат заліза
Матеріальне забезпечення: патологічний шлунковий сік, 1 %-ий розчин фенолу, 3 %-ий розчин FeСl3, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи: До 5 мл 1%-ного розчину фенолу додають 2-3 краплі 3 %-ого розчину хлорного заліза. Утворюється заліза фенолят фіолетового кольору, до якого додають по краплях патологічний шлунковий сік, в якому відсутня вільна хлоридна кислота. При наявності в шлунковому соку молочної кислоти утворюється жовто-зелене забарвлення в результаті утворення лактату заліза. Зробити висновок.

ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ ТА ФАРМАЦІЇ

Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку проводять з метою дослідження інтенсивності процесів молочнокислого бродіння в шлунку (непрямий доказ відсутності чи низької концентрації хлоридної кислоти). Існує думка, що наявність молочної кислоти в шлунковому соку є наслідком метаболічних процесів ракових клітин.



Дослід 4. Визначення активності амілази сечі за методом Каравея.

Принцип методу: метод базується на колориметричному визначенні залишку нерозщепленого крохмалю за інтенсивністю його забарвлення з йодом. За одиницю діастази сечі прийнята кількість грамів крохмалю, розщепленого амілазою в 1 л сечі за 1 год. У нормі вона дорівнює 20 – 160 г/лгод.

Матеріальне забезпечення: патологічна сеча, субстратно-буферний розчин, основний розчин йоду – 0,1 н, робочий розчин йоду – 0,01 н, 1 н НСl, пробірки, піпетки, водяна баня, ФЕК, водяний термостат.

Хід роботи: Роботу виконують за таблицею. У якості контролю використовують сечу здорової людини. Реактиви подані в мілілітрах.


Реактиви

Контроль

Дослід

Субстратно-буферний розчин

2

2

Інкубація у водяній бані 5 хв при температурі 37˚С

Сеча, розведена у 5 разів

-

0,1

Перемішування, Інкубація у водяній бані 5 хв при температурі 37˚С

1 н НСl для зупинки реакції

3,9

3,9

Сеча, розведена у 5 разів

0,1

-

Робочий розчин йоду

0,1

0,1

Перемішати, колориметрувати при 630 – 690 нм у кюветі завтовшки 10 мм проти дистильованої води.

Розрахунок: Д = (ЕК - ЕД ) : ЕК 5  160,

де Д – діастаза (г/лгод); ЕК – екстинкція контролю; ЕД – екстинкція досліду; 5 – розведення сечі; 160 – розрахунковий коефіцієнт на 1 мл сечі і 1 год інкубації.

Зробити висновок.

ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ ТА ФАРМАЦІЇ

Вважається, що в людини виділення ферментів підшлунковою залозою пропорційне, тому про ферментоутворювальну функцію цього органа можна судити за активністю амілази. Під час приступу панкреатиту рівень амілази починає зростати через 2 – 12 год від початку приступу, досягаючи максимуму через 20 – 30 год (у нормі активність амілази в сироватці крові за методом Сміта-роу – 16 – 40 мг/годмл). Через 6 – 10 год активність амілази, ліпази, трипсину зростає в сечі, але активність амілази дуже швидко знижується та через кілька днів вже не може слугувати критерієм діагностики. Доступність отримання сечі дозволяє багаторазово повторювати дослідження і виявляти навіть незначні підвищення показників (норма амілази в сечі – до 160 мг/годмл). Паралельно до наростання ферментемії та ферментурії різко знижується активність панкреатичних ферментів у дуодентальному вмісті. Даний феномен обумовлює застосування під час лікування панкреатитів замісних ферментативних препаратів. Сучасний препарат „Креон”, який при цьому використовується, має задовільні розміри мікросфер (1,4 ± 0,3 мм) і містить достатню кількість коліпази. Показник коліпаза/ліпаза в ньому становить 1,9 (норма – 1,0). Оболонка його мікросфер містить гідроксипропілметилцелюлозу, а не кополімер метакрилової кислоти (панцитрат, панкреаза), тому при тривалому використанні цього препарату не виникає фіброзуюча колонопатія. До складу „Креону” входять максимальна кількість ліпази та помірна – панкреатичних протеаз, що забезпечує збереження ліполітичної активності ферменту в дванадцятипалій кишці та максимальну компенсацію мальабсорбції. При цьому забезпечується функціональний спокій панкреоцитів, чим пояснюється зростання зовнішньосекреторної функції підшлункової кислоти після курсового лікування креоном.


Аналіз біохімічних показників

1. Хворий К., 27 років, водій за фахом, перебуває на лікуванні в терапевтичному відділенні зі скаргами на біль в епігастральній ділянці, який виникає через 1 – 1,5 год після приймання їжі, печію, відрижку кислим, закрепи. Вважає себе хворим впродовж 2 років. Курить, раніше не хворів, його батько страждає на виразкову хворобу шлунка. У загальному аналізі крові: еритроцити – 3,11012/л, лейкоцити – 4,9109/л, ШОЕ – 3 мм/год. Біохімічний аналіз крові: цукор – 4,2 ммоль/л, білірубін – 15,39 мкмоль/л, загальний білок – 79 г/л, креатинін – 68 мкмоль/л. При гастродуоденоскопії виявлено, що в шлунку знаходиться значна кількість рідини, слизова оболонка гіперемована, на передній стінці цибулини 12-палої кишки розташовується дефект діаметром 0,5 см. рН шлункового вмісту – 1,3.

Визначте:


  1. Які фактори агресії наявні у хворого?

  2. Який попередній діагноз можна поставити на основі вищевказаного?

  3. Який препарат – інгібітор протонної помпи можна призначити пацієнтові?

  4. Які протизапальні препарати категорично протипоказані пацієнтові на даному етапі?

2. Хвора М, 44 роки, геолог, скаржиться на проноси 3 – 4 рази на добу великою кількістю кашоподібних випорожнень жовтого кольору з неперетравленими часточками їжі, здуття живота в другій половині дня, біль у навколопупковій ділянці, загальну слабкість, швидку втомлюваність, зниження маси тіла. В аналізі крові: еритроцити - 3,51012/л, лейкоцити – 4,2109/л, гемоглобін – 76 г/л, ШОЕ – 36 мм/год. Біохімічний аналіз крові: цукор – 4,8 ммоль/л, білірубін – 17,39 мкмоль/л, загальний білок – 61 г/л. У копрограмі виявлено кал світло-жовтий, пінистий, який містить неперетравлені часточки овочів і фруктів, зерна крохмалю.

Визначте:


  1. Свідченням захворювання якого органа є наявний диспепсичний синдром?

  2. Яка причина змін, наявних у копрограмі?

  3. Якою вітамінною недостатністю супроводжується дане захворювання?

  4. Чи наявні у пацієнтки ознаки порушення всмоктування?


Контроль виконання лабораторної роботи


              1. у шлунковому соку пацієнта при дослідженні виявлена молочна кислота. Який метод використали для її виявлення?

              2. Наявність якого ферменту в шлунковому соку є діагностичною ознакою для виявлення Н.pylori?

              3. На чому базується визначення активності амілази сечі за методом Каравея?

              4. Що приймають за одиницю діастази сечі згідно методу Каравея?


Приклади тестів
1. Протеолітичні ензими трипсин, еластаза та хімотрипсин синтезуються в підшлунковій залозі і забезпечують гідроліз білків у тонкій кишці. За якою з перерахованих ознак вони різняться?

  1. Зазначені ензими активуються розщепленням двох пептидних зв’язків

  2. Ці ензими секретуються підшлунковою залозою у вигляді зимогенів

  3. Послідовність розташування майже 40 % амінокислот у цих ензимах ідентична

  4. Третинна структура цих ензимів дуже схожа

  5. Механізм каталітичної дії цих ензимів майже однаковий

2. У шлунку діють пепсини А, В, С, які утворюються з пепсиногену І та ІІ. Пепсин А гідролізує пептидні зв’язки, утворені...


  1. Аргініном і лейцином

  2. Гліцином і серином
  3. Діамінокислотами з метіоніном

  4. Гліцином і триптофаном

  5. Аргініном і лізином

3. У пацієнта під час обстеження діагностовано підвищену загальну кислотність. Якою має бути її величина за умов норми?



  1. 40 – 60 ммоль/л

  2. 10 – 20 ммоль/л
  3. 20 – 40 ммоль/л

  4. 30 – 50 ммоль/л

  5. 60 – 80 ммоль/л

4.

Умова

Варіанти відповідей

Добрати найінформативніше дослідження ферментів при обстеженні хворих із захворюваннями:

              1. 1. Підшлункової залози

              2. 2. Шлунка

              3. 3. Слинних залоз

  1. А) -амілаза слини

  2. В) Ліпаза

  3. С) Каталаза

  4. D) Трипсин

  5. E) Пепсин

  6. F) Креатинкіназа

  7. G) АсАт

  8. K) Амілаза сироватки крові

  9. L) Уропепсиноген

5. У гастробіоптаті, взятому у пацієнта з виразковою хворобою шлунка, виявлено Неlicobacter руlогі. Який з перелічених ферментів повинен бути присутній там також?

A.Уреаза

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка