Змістовий модуль № Патохімія органів і тканин



Сторінка11/12
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.91 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

A. Ампліфікація генів;


B. Рекомбінація генів;

C. Модифікація генів;

D. Експресія генів;

E. Мутація генів

 

3. У шкірі виявлено щільну, рухому, чітко відмежовану від прилеглих тканин пухлину. На розрізі вона білого кольору, представлена волокнистою тканиною, клітин мало. Встановлено діагноз: фіброма. Принцип лікування  онкологічних захворювань зводиться до використання інгібіторів синтезу:



A. дТМФ;

B. дАМФ;


C. АТФ;

D. УМФ;


E. ЦМФ
4. Злоякісна пухлина складається з клітин, що мають властивості, які відрізняють їх від звичайних. Виберіть серед нижченаведених характеристичну особливість пухлинних клітин:

А. Нездатність до поділу;

В. Здатність до екстрацелюлярного синтезу колагенази;

С. Здатність до необмеженого розподілу;

D. Здатність до міжклітинних комунікацій;

E. Здатність синтезувати інтерферони.


5. Виникнення злоякісних новотворів можуть індукувати різні сполуки. Виберіть серед нижченаведених. сполуки, що мають канцерогенний ефект:

А. Амінокислоти;

В. Фенантренові вуглеводні;

С. Насичені вуглеводні;

D. Кофеїн;

E. Ферулова кислота.


6. Серед причин виникнення злоякісних пухлин — інфікування пухлинотворними вірусами. Для виявлення канцерогенного ефекту ці віруси обов'язково повинні мати такі особливості:

A. Містити фермент ревертазу;

B. Бути нездатними інтегруватися в геном клітини;

C. Містити протоонкогени;

D. Містити ферменти оксидоредуктази;

Е. Містити РНК як носія спадкової інформації.


7. Серед причин виникнення злоякісних пухлин — інфікування пухлинотворними вірусами. Серед перелічених вірусів
виберіть ті, для яких доведений канцерогенний ефект:

A. Вірус тютюнової мозаїки;

B. Вірус грипу А;
С. Вірус грипу В;

D. Вірус папіломи людини;

E. Вірус гепатиту А.
8. Загальною ланкою у виникненні пухлин є онкоген. Виберіть серед нижченаведених можливі причини запобігання експресії онкогенів:

A. Мутації;

B. Транслокації;

C. Ампліфікації;

D. Вірусна інфекція;

E. Активація генів-супресорів пухлин.

9. Інгібітором синтезу дТМФ є...


  1. 5-Фторурацил

  2. Урацил

  3. Уридин

  4. Тимін

  5. Цитозин

10. Чоловіка віком 60 років прооперували з приводу раку простати. Через 2 місяці йому призначили курс хіміотерапії. До комплексу лікарських препаратів входив 5-фтордезоксіуридин – інгібітор тимідилатсинтетази. Синтез насамперед якої речовини блокується під дією цього препарату?

А. ДНК

B. рРНК


C. тРНК

D. іРНК


E. Білка
Ситуаційні задачі

 

1. Жінка, 50 років, звернулася до лікаря зі скаргами на епізодичне  почервоніння обличчя, запаморочення, іноді це супроводжується свистячим диханням за рахунок бронхоспазму, періодично виникає дискомфорт у животі, діарея. Такий стан виникає у будь-який період доби, але особливо це турбує під час їди.



Лабораторні дані: Екскреція з сечею 5 – гідроксііндолілацетатної кислоти становить 270 мкмоль/ добу (норма 10 - 20 мкмоль/добу), креатинін - 15,9 ммоль/л ( верхня границя норми), залишковий азот  крові - 30 ммоль/л (норма 14,3-28,6 ммоль/л), загальний  білок крові – 73 г/л (норма 65 -85 г/л).

Сцинтиграфія печінки показала множинні дефекти нагромадження ізотопу, що нагадує метастази пухлини. При артеріографії виявлені деформовані судини печінки з ознаками пухлинного кровоплину, але місце локалізації пухлини не встановлено. Діагноз підтверджується підвищеною екскрецією з сечею 5 – гідроксііндолілацетатної кислоти?

З якої речовини в організмі синтезується 5 – гідроксііндолілацетатна кислота? Який пухлинний маркер доцільно використати для підтвердження діагнозу?

2. Хворий, 76 років, скаржиться на часте сечовиділення (4-5 разів за ніч), стоншення струменя сечі, біль при сечовипусканні, іноді появляється кров. Об’єктивно: під час пальпації передміхурова залоза збільшена – 4·6 см, твердої консистенції, має вигляд конуса, болюча. Дані УЗД: деформація залози, поширення пухлини на сім’яні міхурці, кількість залишкової сечі – 100 мл. Загальний аналіз крові: еритроцити- 4, 2·1012 /л, Hb- 100 г/л, лейкоцити – 6,0 109 /л, ШОЕ - 17 мм / год, загальний білок сироватки крові – 60 г/л. Аналіз сечі: креатинін - 18 ммоль/л (7,1 – 15,9 ммоль/л), сечова кислота - 4,2 ммоль/л (норма 1,48- 4,43 ммоль/л), аміак – 25 ммоль/добу (норма 10-107 ммоль/л). Попередній діагноз: Рак простати. Які біохімічні тести треба провести для підтвердження діагнозу.


Індивідуальна самостійна робота студентів

Теми для реферативних доповідей:

1. Принципи організації протиракової боротьби. Деонтологія в онкології.

 

Література

1.Камышников В.С. Клинические лабораторные тесты от А до Я и их диагностические профили / МЕДпресс –информ – Москва,  2005. – 320с.

3. Клиническая биохимия: Учебное пособие для вузов/Бочков В.Н., Добровольский А.Б., Кушлинский Н.Е. и др. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 521с.

4. Клиническая биохимия: Учебник для студентов мед. Вузов /А.Я. Цыганенко, В.И. Жуков, В.В. Леонов и др. – Харьков:  Факт, 2005. – 456с.

5. Клиническая биохимия. В. Дж. Маршал. М. 2000. – 368с.

6. Клінічна біохімія. Лекції для студентів медичного, стоматологічного та фармацевтичного факультетів. Під ред. Склярова О.Я. Львів. 2004. –  274 с. 

7. Vessella, R.L., M.A. Santrach, D. Bron-son, C.J. Smith, M.J. Klicka, and P.H. Lange. (1984), "Evaluation of AFP glycosylation heterogeneity in cancer patients with AFP producing tumors". Int. J. Cancer 34: 309-314.

8. Lange, P.H. and D. Raghavan. (1983) "Clinical applications of tumor markers in testicular cancer", p. 111-130. In J.P. Donohue (ed.), Testis tumors. The Williams & Wilkings CO., Baltimore.



9. Vogelzang, N.J., P.H. Lange, A. Gold-man, R.L. Vessella, E.E. Fraley, and B.J. Kennedy. (1982), "Acute changes of alpha-fetoprotein and human chorionic gonadotropin during induction chemotherapy of germ cell tumors". Cancer Res. 42: 4855-4861.
Тема №18. Підсумкове заняття. Клініко-біохімічні показники обміну окремих органів та систем органів
Мета заняття. Оцінити рівень теоретичних і практичних знань про клініко-біохімічні критерії захворювань травної, гепатобіліарної, серцево-судинної, нервової, легеневої, газотранспортної, сечовидільної, імунної систем і системи згортання крові.
Теоретичні питання


  1. Оптичні методи в біохімії (фотоелектроколориметрія, спектрофотометрія, флюоресцентний аналіз).

  2. Електрофорез, види електрофорезу (горизонтальний, диск-електрофорез, ізолектричне фокусування, імуноелектрофорез).

  3. Хромотографія, види хромотографії (іонообмінна, тонкошарова, гель-хроматографія, афільнна, газова).

  4. Принципи полярографічного і іммуноферментного методів аналізу.

  5. Види помилок при проведеннні клініко-біохімічних досліджень.

  6. Білковий коефіцієнт, клінічне значення, його визначення.

  7. Залишковий азот, азотонемії, види, діагностичне значення.

  8. Аміак і сечовина, порушення їх синтезу і виділення .

  9. Обмін креатину і його порушення.

  10. Клініко-біохімічна характеристика порушень обміну порфіринів.

  11. Порушення обміну пуринових нуклеотидів, клініко-біологоічні зміни при патології.

  12. Біохімічні зміни при порушенні функцій гіпоталамо-гіпофізарної системи та нейрогіпофіза, їх корекція за допомогою фармпрепаратів.

  13. Біохімічні зміни при гіпер-, і гіпо- функції щитовидної і паращитовидних залоз, їх клініко –лабораторна діагностика.

  14. Патологія інсулярного апарату підшлункової залози, її вплив на стан обмінних процесів в організмі.

  15. Гормони кори наднирників, їх роль в організмі у нормі і при патології.

  16. Статеві залози, біохімічні зміни при порушенні їх функцій, корекція фармпрепаратами.

  17. Водно-сольовий обмін, його значення та регуляція. Порушення водно-сольового обміну про різних патологічни станах.

  18. Біологічна роль мікроелементів, їх значення у розвитку патологічних процесів.

  19. Мікроелементози людини: екзо-, ендогенні, техногенні, ятрогенні.

  20. Роль макроелементів у патогенезі різних захворювань.

  21. Методи визначення показників водно-сольового та мінерального обміну в клініці

  22. Активні форми вітамінів, що беруть участь у енергетичному обміні. Патологічні стани при їх недостачі.

  23. Біохімічна роль вітамінів у процесах кровотворення. Патологічні стани при їх недостачі.

  24. Патологічні стани при нестачі жиророзчинних вітамінів, їх біохімічна роль.

  25. Патологічні стани при нестачі вітаміну С, та біофвавоноїдів, їх біохімічна роль.

  26. Обмін вітамінів, його порушення.

  27. Вітамінотерапія, її види, роль та значення при лікуванні різних патологічних станів.

  28. Клітинні секреторні, індикаторні та екскреторні ферменти. Індикаторні ферменти, їх роль при діагностиці уражень.

  29. Біохімічні основи виникнення ензимопатій.

  30. Ізоензими, їх значення для діагностики захворювань.

  31. Ензими, як лікарські засоби, механізм їх дії.

  32. Процеси пероксидного окислення ліпідів у патегенезі різних захворювань, їх оцінка.

  33. Порушення ліпідного обміну при жовчекам’ній хворобі.

  34. Дисліпопротеїнемії, клініко-біохімічна характеристика.

  35. Порушення обміну холестерину.Причини гіперхолестеринемії.

  36. Ожиріння, патохімія, діагностика. Біохімічні механізми жирового переродження печінки, їх корекція.

  37. Метаболічні порушення при цукровому діабеті. Біохімічні тести для оцінки цукрового діабету.

  38. Біохімічні основи корекції фармпрепаратами порушень обміну вуглеводів.

  39. Патохімія захворювань сполучної тканини. Мукополісахаридози, їх лабораторна діагностика.

  40. Глікогенози, аглікогенози. Клініко-біохімічна характеристика глікогенозів.

  41. Роль слини у неспецифічному моніторингу захворювань внутрішніх органів.

  42. Методи дослідження шлункового соку для діагностики патологічних станів.

  43. Роль кислотно-пептичного та мукоїдного факторів, Helicobacter pylori у розвитку ульцерогенних ушкоджень слизової оболонки шлунка.

  44. Порушення зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, методи оцінки метаболічних процесів при цьому. Наслідки нестачі ферментів підшлункової залози в кишці.

  45. Біохімічні особливості змін при пошкодженні паренхими та мезенхими печінки

  46. Порушення ліпідного, білкового пігментного обмінів при різних патологіях печінки.

  47. Біохімічні синдроми та Функціональні проби при дослідженні процесів обміну в клітинах печінки в нормі тпа при патології.

  48. Порушення біохімічних процесів в печінці при окремих захворюваннях, їх діагностична оцінка.

  49. Зміни фізичних властивостей та біохімічного складу жовчі при хворобах печінки. Фармпрепарати, які стимулюють утворення і жовчовиділення.

  50. Механізми вірусного, алкогольного та токсичного пошкодження гепатоцитів.

  51. Біохімічні основи корекції порушень метаболізму у печінці фармпрепаратами.

  52. Морфологічна структура серцевого м’яза, її особливості.

  53. Обмін речовин у м’язовій тканині серця.

  54. Серце як ендокринний орган. Кардіопептиди, їх роль.

  55. Локалізація трансаміназ у тканинах, механізм реакції трансамінування, біологічне та клінічне значення цього процесу.

  56. Патохімічні зміни у серцевому м’язі при інфаркті міокарда та їх оцінка.

  57. Атеросклероз, біохімічні показники обміну речовин.

  58. Зміни біохімічних процесів при гіпертензіях.

  59. Біохімічні основи корекції фармпрепаратами порушень при патології серцево-судинної системи.

  60. Хімічний склад нервової тканини; особливості хімічного складу білої та сірої речовин мозку, мієліну.

  61. Особливості обміну речовин мозкової тканини. Енергетичний обмін; шляхи використання макроергічних сполук.

  62. Ураження нервової системи при порушенні обміну речовин: хвороба бері-бері, фолікулярний мієлоз, пелагра. Біохімічні основи корекції за допомогою лікарських засобів.

  63. Спадково-дегенеративні захворювання нервової системи. Спадкові хвороби обміну речовин з ураженням нервової системи (фенілкетонурія, мукополісахаридози, лейкодистрофії, факоматози).

  64. Медіатори нервової системи, їх хімічна природа, роль, утворення і розпад. Інгібітори МАО як фармакологічні препарати.

  65. Роль медіаторів у патогенезі церебральної патології і патології периферичної нервової системи. Захворювання, що пов’язані з порушенням медіаторних процесів: хвороба Паркінсона, епілепсія,шизофренія, маніакально-депресивний психоз.

  66. Біохімічні механізми дії деяких психотропних лікарських засобів: нейролептики, антидепресанти, анксіолітики.

  67. Біохімічні основи порушення передачі збудження у центральних та периферійних синапсах і проведення збудження по нервових волокнах.

  68. Демінієлізуючі хвороби нервової системи: розсіяний склероз, гострий розсіяний енцефаломієліт, лейкоенцефаліт Шильдера.

  69. Хімічний склад спинномозкової рідини, її фізичні властивості.Біохімічні зміни спинномозкової рідини при деяких захворюваннях нервової системи.

  70. Біохімічні показники при нейроінфекціях. Біохімічна оцінка дослідження спинномозкової рідини та крові.

  71. Гематоенцефалічний бар’єр, його роль у розвитку захворювань.

  72. Ензимодіагностика при деяких хворобах нервової системи.

  73. Клініко-біохімічна характеристика захворювань головного мозку судинного генезу: інсульти, інфаркти.Біохімічні зміни при стресах.

  74. Роль білків і їх функції у легеневій тканині.

  75. Структура і обмін вуглеводів в легеневій тканині у нормі і при патологічних станах.

  76. Ліпіди при легеневій патології.

  77. Роль біологічно активних речовин у функціонуванні легень.

  78. Метаболічні особливості зовнішньовидільної функції легень, біологічна роль сурфактанту.

  79. Патохімія і клінічна біохімія запалення легень.Бронхоальвеолярний лаваж і його значення у біохімічних дослідженнях

  80. Порушення у антиоксидантній системі при захворюваннях легнь.

  81. Вплив куріння на антиоксидантну систему легень.

  82. Функціональні особливості еритроцитів.

  83. Роль заліза, вітаміну В12 та фолієвої кислоти в еритропоезі.

  84. Система згортання крові, характеристика основних її компонентів. Роль ендотелію судин і клітин крові в гемокоагуляції.

  85. Основні форми гемостазу. Функціональна характеристика фібронектину, тромбоксану, простацикліну, їх роль у забезпеченні судинно-тромбоцитарний гемостазу

  86. Коагуляційний гемостаз. Значення радикалів глутамінової кислоти в кальційзв’язуючих білках, вітаміну К, іонів кальцію, фібриногену, тромбіну, трансглутамілази.

  87. Протизгортальна система крові, функціональна характеристика її компонентів: антиглобіну ІІІ, гепарину, лимонної кислоти.

  88. Фібринолітична система крові. Функціональна характеристика її компонентів: плазміногену, його активаторів, його дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові

  89. Згортання крові, тромбоутворення і фібриноліз при атеросклерозі та гіпертонічній хворобі

  90. Методи дослідження системи згортання крові та фібринолізу при схильності до тромбозів та ДВС.

  91. Препарати крові, кровозамінники, механізм їх дії.

  92. Біосинтетична та біотрансформаційна роль нирок. Роль нирок у підтримці кислотно–лужного стану організму.

  93. Біохімічна характеристика ниркового кліренсу і ниркового порогу, їх діагностичне значення.

  94. Клініко-біохімічні зміни при гломерулонефриті, амілоїдозі, пієлонефриті, гострій нирковій недостатності.

  95. Діагностика хронічної ниркової недостатності. Діаліз та його використання у клінічній практиці.

  96. Характеристика умов утворення в нирках каменів, їх хімічний склад та заходи профілактики.

  97. Біохімічні основи дії сечогінних препаратів.

  98. Будова різних класів імуноглобулінів і їх значення у патогенезі захворювань.

  99. Цитокіни – медіатори імунної системи. Характеристика інтерлейкінів, інтерферонів, факторів некрозу пухлин, колонієстимулюючих факторів та їх значення у регуляції імунної відповіді організму.

  100. Система комплементу, її роль в імунному захисті організму.

  101. Біохімічні зміни при інфікуванні вірусом імунодефіциту людини.

  102. Біохімічні методи діагностики СНІДу.

  103. Особливості метаболізму при злоякісному рості.

  104. Механізм дії канцерогенів хімічної, фізичної та біологічної природи.

  105. Фактори росту, їх роль та механізм їх дії

  106. Використання пухлинних маркерів для діагностики злоякісних пухлин.


Приклади тестів

1.У пацієнта спостерігається понижене утворення ЛПДНЩ і, як наслідок, жирове переродження печінки. Причиною цього можуть бути наступні причини:

А. Білкове голодування

B. Нестача в їжі холіну і метіоніну

C. Отруєння гепатотропними токсичними речовинами

D. Алкоголізм

E. Загальне ожиріння


2. Для синтезу АТФ скелетні м’язи і міокард використовують, як субстрати окислення, різноманітні речовини. Яка з них утилізується в міокарді, але не використовується скелетними м’язами?

А. Глікоген

В. Глюкоза

С. Молочна кислота

D. Жирні кислоти


  1. Кетонові тіла

3. Лікарськими препаратами, що взаємодіють з алостеричними центрами ГАМК-рецепторних комплексів і потенціюють гальмівну дію ГАМК, є:

А. Морфін і його аналоги.

В. Інгібітори МАО.


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка