Зміст Вступ 3 розділ І педагогічні умови ознайомлення дошкільників з рідним краєм 7 розділ ІІ шляхи виховання у дошкільників любові до рідного краю 14



Сторінка1/6
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3   4   5   6


Зміст

Вступ 3

РОЗДІЛ І Педагогічні умови ознайомлення дошкільників з рідним краєм 7

РОЗДІЛ ІІ Шляхи виховання у дошкільників любові до рідного краю 14

ІІ.1. Сутність екологічного виховання дошкільників 14

ІІ.2. Виховання патріотизму у дошкільників шляхом ознайомлення їх з природою та культурою рідного краю 25

ІІ.3. Ознайомлення дошкільників з історією рідного краю засобами краєзнавства 33



Висновок 38

Список використаної літератури 40

Додатки 43


Вступ


Дитинство – це важливий і неповторний період формування особистості. Саме в цей період дитина формується фізично, психічно, інтелектуально, здобуває необхідні знання, вміння та навички.

В цей період діти потребують приділення найбільшої уваги. Від розумного ставлення до дитячих проблем, інтересів та потреб залежить доля кожної дитини у формуванні цілісної особистості.

В наш час зміст дошкільної освіти спрямований на збереження дитячої субкультури, зорієнтований на цінності та інтереси дитини. У свідомості дитини-дошкільника закладаються фундаментальні світоглядні поняття, моральні цінності, переконання. Першим соціальним осередком дитини є сім’я. Тому так важливо дати системні знання про сім’ю, родину, історію свого роду. Саме осмисленні найвідоміших і найближчих явищ та подій формується національна свідомість дитини й перед нею розкриваються перспективи пізнання світу.

У дошкільному віці великий вплив на формування особистості дитини також має українська художня діяльність, яка є провідним засобом естетичного і національного виховання дітей.

Пізнання родоводу, сім’ї, селища, району, міста, краю, держави починається вже у дошкільному закладі.

Людина починається з дитинства, родини, рідного краю, і вже з п’яти-семи років формується її особистість, закладаються підвалини характеру, менталітету. Дошкільні роки становлення — це зведення фундаменту до будівлі власного «Я». Які матеріали будуть використані? Хто їх постачатиме юному зодчому своєї долі? Адже саме в ці роки дитина пізнає всі чари світу, які потім, упродовж всього життя, даватимуть знати про себе. Існує багато подібних питань. Тому для більш детального аналізу процесу ефективного ознайомлення дошкільників з природою, історією та звичаями рідного краю мною була вибрана дана тема курсової роботи.



Об’єкт дослідження: область ознайомлення дошкільників з рідним краєм.

Предмет дослідження: педагогічні умови для вирішень завдань ознайомлення дошкільників з рідним краєм.

Мета роботи: дослідити та оцінити різні методи ознайомлення дошкільників із історією, екологією, природою рідного краю з метою виховання в них патріотизму та любові до рідної землі.

Метод дослідження в роботі вибраний простий пошуковий м по наявній методичній та науковій літературі і напрацюваннях інших вихователів із аналізом знайденого матеріалу та висновками по закінченні роботи.

Актуальність теми роботи. Природа рідного краю – це не тільки джерело здоров’я, радості, краси. Це наш вірний друг і неоціненне багатство. Природа вимагає від людини любові і поваги, турботи і бережного ставлення. Сьогодні особливо очевидний і прикрий той факт, що здоров’я наших дітей – наймолодших громадян – безпосередньо залежить від екологічного та економічного стану держави. І сьогодні переважна частина людства розуміє – треба негайно рятувати навколишнє середовище, відновлювати або, як кажуть діти, лікувати його. Допомогти в цьому покликана наука – екологія. Це наука про наш дім, а наш дім це все, що нас оточує, де ми живемо – природа рідного краю. А як можуть діяти на користь природи дошкільнята? Насамперед, не нашкодити. А ще – вивчати природу рідного краю, спостерігати за об’єктами та явищами, навчитися бачити взаємозв’язок між ними, не порушувати екологічну рівновагу. Тому завдання вихователя – виховати в молодому підростаючому поколінні любов до рідного краю, його звичаїв та історії, поселити в молодих громадянах відчуття патріотизму.

Завданням для виконання роботи є висвітлення таких основних питань як:

1. Загальний аналіз процесу ознайомлення дошкільників з рідним краєм.

2. Обґрунтування педагогічних умов для вивчення рідного краю дошкільниками.

3. Проаналізувати методи ефективної подачі матеріалу на екскурсіях та подорожах по місту.

4. Визначити шляхи ознайомлення дошкільників з рідним краєм.

5. Зробити висновки по дослідженні.



Дана робота складається із вступу, двох основних розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. РОЗДІЛ І містить теоретичну частину для вирішення завдань дослідження і містить в собі обґрунтування педагогічних умов для ознайомлення дошкільнят із рідним краєм. А в РОЗДІЛі ІІ по підпунктах наведені результати пошукового дослідження по темі роботи для практичного застосування на заняттях. А саме: аналіз шляхів та напрямків ознайомлення дошкільнят з рідним краєм, його населенням, побутом, природою, екологією з метою виховання в них патріотизму до рідного краю та любові до природи . В додатках наведені приклади завдань для застосування на практиці в ході навчального процесу.

Курсова робота ґрунтується на аналізі науково-методичної літератури, методичних посібників та напрацювань сучасних та попередніх педагогів та вчених в галузі педагогіки.



Теоретична та практична цінність роботи полягає в наявності теоретичного матеріалу по дослідженню, відсіяного з-поміж іншого в процесі пошуку інформації по темі, та в наявності матеріалу для застосування на практиці.

РОЗДІЛ І Педагогічні умови ознайомлення дошкільників з рідним краєм


В програмах з дошкільної освіти «Дитина», «Я у Світі» є розділи, які ознайомлюють дітей з рідним краєм та містом:

« Мова рідна, слово рідне»,

«Ознайомлення з навколишнім світом»,

«Художня література»,

«Віконечко в природу»

Педагоги ДНЗ знайомлять дітей з родиною, рідним домом, предметами побуту і вжитку, з національними стравами, народним одягом та взуттям, культурою, предметами народно-ужиткового мистецтва та майстрами, з природою рідного краю, з народними іграми та фольклором.

З метою формування у дітей любові до рідного краю та міста у нашій державі проводяться :

фестивалі дитячої творчості « І живу я в Донбасі, і родом я з нього», «Ми рідні діти України-неньки», «Місто мого дитинства»;

конкурси юних художників «Моє рідне місто», «Маріуполь очима дітей», «На Азовській хвилі», «Природа рідного краю», «Пам’ятники мого міста»;

конкурс «Розумники та розумниці» - гуманітарний напрямок «Люби та знай всій рідний край»;

огляди-конкурси сімейних газет «Мандрівка по рідному місту», «А ми про Маріуполь знімаємо кіно».

Педагогами дошкільних навчальних закладів міста розроблені методичні та хрестоматійно-дидактичні збірники:

«І живу я в Донбасі, і родом я з нього» (збірник сценаріїв, свят та розваг);

«Скарбниця Приазов’я» (розробки занять, матеріали екологічних вікторин для дітей, педагогів та батьків по ознайомленню з заповідними місцями Приазов’я);

«Рідна земля», «Стежинками історії», «У Лукомор’я» (розповіді про заповідні місця Приазов’я, Маріуполь; ігри, розваги, творчі конкурси);

«Люби та знай свій рідний край» (вірші, кросворди, ребуси, прислів’я , народні ігри).

[1]

Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Зміст занять також можливо визначити в декількох напрямках.



Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.

Життя дітей у дитячому садку повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала. Як показує практика, це відбувається далеко не завжди.

Для того, щоб дошкільний заклад допомагав вихованню патріотичних почуттів, життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам’яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів.

Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихователі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять.

У дошкільному закладі, в групі, на майданчику в кожної дитини, як правило, є своє улюблене місце для гри, для усамітнення.

Вихователю необхідно дуже обережно ставитися до цього і, навіть, підтримувати „право дитини на свою територію” (також необхідно поважати право дитини на власність). Важливо створити максимально можливі умови для „індивідуального освітнього предметно-розвивального середовища” (О.Л. Кононко). Якщо вихователям вдається зробити дошкільний заклад другим домом дитини, то почуття приязні закріплюється і з роками переходить в сферу приємних і дорогих спогадів.

Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, надають їм певність і смисл.

Почуття і ставлення стають міцними, якщо діти вкладають свою працю (беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят).

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін. Докладніше про роботу у цьому напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу.

Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країни можна закріпити з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Головна мета цих занять - пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності. Малюкам про природу розповідають їхні улюблені казкові персонажі - Озивайко, Добрик, Джмелик із журналу "Джміль", хлопчик Помагай, Травознай та інші.

Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються у роботі з дітьми були високохудожніми.

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності. [3]

У народі кажуть: добрий приклад - кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів - захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Доцільно запропонувати дітям розпитати й розповісти про цікаву роботу батьків або якогось родича, а потім провести конкурс на кращу розповідь. Для зміцнення пам'яті роду велике значення має виховання (і в дорослих, і в дітей) поваги до поховань предків. Діти повинні знати, де поховані їхні дідусі, бабусі, допомагати дорослим доглядати могили рідних людей: садити квіти, поливати їх, прибирати тощо.

У старших дошкільнят мають скластися поняття сім'ї, родини, роду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та сестер.

Шести-семирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється традиційне житло українців - хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?"

Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень сучасного села або за матеріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса - відчуття краси.

Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" - "На Ви" - свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.

Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українських народних пісень. Заслуговують на увагу такі заходи, які є традиційними у багатьох дошкільних закладах - дитячі ранки: "Мамина пісня", "Бабусина казка", "У мого батька золоті руки", „Свято української мови”, „Ярмарок”, „Свято української пісні”, обрядові свята, тощо. [5], [12]


  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка