Зміст передмова



Сторінка1/3
Дата конвертації14.09.2017
Розмір0.56 Mb.
  1   2   3



d:\victoria\школа\виховні години\титулка.gif

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА …………………………………………………………..3

Виховна година №1 …………………………………………………… 8

Виховна година №2 …………………………………………………… 13

Виховна година №3 …………………………………………………… 19

Виховна година №4 …………………………………………………… 25

Виховна година №5 …………………………………………………… 35

Виховна година №6 …………………………………………………… 43

Виховна година №7 …………………………………………………… 52

Виховна година №8 …………………………………………………… 58

ПЕРЕДМОВА

Відомий педагог Володимир Сухомлинський писав: «Творення людини — найвище напруження всіх наших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти — не тільки і не стільки джерело радості. Діти — це щастя, створене нашою працею». Ці мудрі слова, сказані кілька десятиліть тому, актуальні і по сьогодні. Останнім часом виховній роботі у школі приділяється особлива увага. У процесі виховування молодого покоління перед учителями постає чимало складних і водночас важливих завдань. Як виростити гармонійну особистість? На які моральні цінності зорієнтувати дитину? Як допомогти їй зберегти доброту, людяність, вірність своїм родинним витокам? Як підтримати допитливість школярів і зробити процес навчання цікавим для них і бажаним? Відтоді, як наша держава проголосила свою незалежність і обрала шлях самостійного розвитку, перед вітчизняною системою освіти постало завдання надзвичайної ваги: домогтися того, щоб діти зростали не лише здоровими і освіченими людьми, але й свідомими, творчими особистостями і патріотами України. Ключ до вирішення цих та інших проблем сучасного виховання — позакласна робота з учнями.

Виховна робота у школі — безперервний, цілеспрямований і систематичний процес впливу вчителя на учня не лише під час навчання, але й поза уроком. Ефективно провести виховну годину зазвичай складніше, ніж дати гарний урок.

Даний комплекс містить розробки виховних заходів на теми громадянсько-патріотичного, національного, правового, родинного, морального, інтелектуального, духовно-культурного, естетичного, трудового, екологічного, превентивного виховання та на тему формування здорового образу життя.



Громадянсько-патріотичне виховання — основа, на якій ґрунтується суспільство держави. Стати громадянином, тобто свідомим членом суспільства, відданим сином Вітчизни, дуже непросто. Громадянином не народжуються. Громадськість твориться з порядності, совісності, чуйності до чужого болю, здатності боротися проти несправедливості. Суть громадянськості — у вмінні й необхідності жити інтересами рідного народу, власної держави. Таким чином, виховувати в дитині громадянина — це означає навчати її жити заради Батьківщини.

Національне виховання — є пріоритетним аспектом виховної роботи у школі, зорієнтованим на українську культуру, мову, національно-патріотичні традиції. В основу національного виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім’ї та школи, наступності та спадковості поколінь. Головна мета національного виховання — набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в дітях особистісних рис громадян України, розвиненої духовності та моральної культури.

Правове виховання спрямоване на формування правової культури — прищеплення дітям поваги до прав і свобод людини, виховання поваги до батьків, старших, оволодіння знаннями і дотримання законів України.

Родинне виховання — один із найважливіших аспектів у формуванні юної особистості. Останнім часом багатьма істориками проводяться ретельні дослідження у галузі українського родинознавства, відроджуються давні родинні традиції. І це не випадково. Адже саме в сім’ї закладається духовна основа дитини, її мораль, самобутність національного світовідчуття та світорозуміння. Отже, правильне родинне виховання — запорука доброго розвитку не лише окремої особистості, але й українського народу. Тому без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у суспільному вихованні молоді.

В основу морального виховання покладено гуманістичний підхід. Завдання цього напрямку виховної роботи — сприяти розвитку у дітях таких якостей, як доброта, людяність, щирість, повага одне до одного. Учні мають відкрити для себе незаперечну істину: кожна людина, що приходить у світ, є унікальною особистістю. І цінність цієї особистості вимірюється перш за все її ставленням до своєї родини, друзів, оточуючих, батьківщини, народних традицій.



Інтелектуальне виховання — робота з дітьми, спрямована на заохочення та підтримку школярів у прагненні здобуття нових знань. Саме розвиток ерудованості сприяє становленню гармонійної, інтелектуально і духовно багатої особистості.

Формування здорового образу життя — одна з найголовніших тем виховання юної особистості. Адже здорове молоде покоління є запорукою здорового суспільства нашої країни. Цей напрям виховання ставить на меті навчити дітей цінувати власне здоров’я і дбати про нього та формувати такий світогляд учнів, що створить у них потребу ведення здорового образу життя.

Превентивне виховання — це профілактика потраплянь дітей у ситуації, що можуть створити небезпеку їхньому здоров’ю та життю. Виховна робота у цьому напрямі передбачає не лише оволодіння учнями навичок особистого захисту у тій чи іншій небезпечній ситуації, її головне завдання — прищепити дітям основи соціальної культури, навчити бути обачними і дисциплінованими.

Екологічне виховання — це формування в учнях доброти по відношенню до природи. Але цей напрям виховної роботи не означає прості закликання дітей «любити оточуючий світ, не нищити рослини та не кривдити тварин». Екологічне виховання передбачає обґрунтування для дітей недозволеності шкоди природі, прищеплення їм любові до краси оточуючого світу і свідомого дбайливого ставлення до нього.

Духовно-культурне виховання сприяє формуванню в учнів найвищих людських цінностей, духовних потреб.

Естетичне виховання передбачає розвиток у школярів здатності відчувати прекрасне у навколишньому світі: природі, витворах мистецтва, людських стосунках; розвиває естетичний смак і художньо-творчі здібності.

Завдання трудового виховання — прищеплювати працелюбність і шанобливе ставлення до праці, формувати творчий підхід до вибору майбутньої професії, цілеспрямованість, уміння планувати своє життя. Трудове виховання органічно пов’язано з патріотичним, інтелектуальним, моральним, естетичним напрямами виховної роботи у школі.

Досвідчені вчителі добре знають, що зазвичай виховує дитину не стільки сам захід, скільки підготування до нього. Розучуючи репліки, тематичні вірші, учень мимоволі переймається темою заходу, усвідомлює її важливість. Саме тому у збірнику «Виховні заходи» віддано перевагу не розробкам звичайних класних годин, а театралізованим сценаріям на теми виховання. Переважна більшість запропонованих сценаріїв побудована таким чином, щоб у дійстві могли брати участь не лише дійові особи, але й усі глядачі: у відгадуванні загадок, висловлюванні особистої думки на запитання, у різноманітних іграх.

Організація виховного заходу потребує творчого підходу з боку вчителя. Він має заздалегідь підготувати школярів до проведення цікавого і змістовного дійства, створити необхідну творчу атмосферу в учнівському колективі. Проведення виховного заходу не повинне сприйматися дітьми як чергова рутинна бесіда на певну тему. Невимушена форма театралізованого дійства, у якому діти беруть участь із задоволенням,— найкраща для виховання.

Виховання не терпить примусу і тиску. Лише можливість вільного вибору, демократична, радісна атмосфера забезпечують становлення людини й громадянина, а інтелектуальна та емоційна насиченість життя школярів допомагає кожному з них визначитись у майбутньому.

ВИХОВНА ГОДИНА №1

ДУХОВНІ ЦІННОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Заняття з елементами тренінгу

 

Духовність — це турбота про те, щоб залишити по собі корисний, добрий, потрібний людям слід. Аби бути духовним, важливо жити в дусі правди. Духовність означає високий рівень особистісного розвитку людини, орієнтацію на високі життєві цінності. Духовність проявляється у прагненні будувати стосунки зі світом на основі добра, істини, краси, гармонії.

Проблема психологічного й духовного розвитку особистості завжди була однією з найбільш актуальних. Розвиток духовності дитини — завдання досить складне й об’ємне. Це й формування ставлення до навколишнього світу, до батьків, до себе самого.

Заняття, пов’язані з психологічним і духовним розвитком дітей, можна проводити у формі бесід, дискусій на вічні теми добра та зла. Існують інтерактивні методи розвитку духовності з використанням нетрадиційних ігрових вправ, проблемних розповідей, притч.

Дуже ефективно відбуваються заняття із застосуванням технік арт-терапії, що сприяють загальному психічному, моральному, творчому розвитку дитини, її здібностей, індивідуальності, вивільненню духовних потреб, формуванню емоційно-естетичного ставлення до дійсності.

Очікування від заняття

Арт-терапія використовує чимало методів творчого самовираження для роботи з дітьми, в яких є різноманітні труднощі та психологічні проблеми. Арт-терапія також активно застосовується при роботі з дітьми, котрі націлені на особистісний і духовний розвиток, вона може бути потужним каталізатором позитивних внутрішніх змін. Створюючи витвори мистецтва власноруч, міркуючи над ними, аналізуючи, люди можуть підвищити рівень усвідомлення себе та інших, подивитися на життєві ситуації з іншого боку, знизити рівень напруження і стресу, підвищити адаптаційний потенціал, розвинути творчі здібності.



Опитувальник «Я і моє розуміння добра та зла»

Закінчіть речення:



  1. Добро — це…

  2. Зло — це…

  3. Найблагородніший мій вчинок…

  4. Найгірший мій вчинок…

  5. Коли людина творить зло, вона при цьому відчуває…

  6. Люди бояться творити добро…

  7. Людина не повинна за жодних умов робити…

  8. Виразити своє ставлення до твердження: «Для досягнення успіху підходять усі засоби».

Обговорення з учнями відповідей анкети.

Висновки


ОСНОВНА ЧАСТИНА

Час: 40 хвилин.



Теоретичний блок

Вчитель. Духовність — одне з найскладніших понять на Землі. Про неї написано і сказано дуже багато, але вичерпного, переконливого визначення поки ще ніхто не дав. Сформувати цілісне поняття духовності не дозволяє безліч стереотипів та суперечностей.



Духовність — це реалізовані в людині знання про Бога, про Добро і Зло, про наше суспільство, свою долю та про все, що стосується взаємодії людини з Вищими Силами, самою собою й навколишнім світом.

Ці знання визначають більшу частину основних проявів людини (мислення, психоемоційне поводження, спосіб життя), її індивідуальні особливості, ставлення до неї інших людей.



Найважливіша мета духовного розвитку — досягнення досконалості (внутрішньої сили, позитивності), пізнання й реалізація свого призначення.

Існує чотири рівні людської природи:

  • фізичний;

  • соціальний;

  • психологічний;

  • духовний.

Як вони проявляються в житті?

Як правило, прояви рівнів починаються з фізичного (біологічного). Людина, замислюючись про власне здоров’я, вирішує «вічні питання» існування. Причиною таких думок може стати хвороба. Людина починає думати про себе, про сенс життя, аналізувати.

Психологічний рівень — людина намагається розібратися в питаннях психології.

Соціальний рівень — з’являються соціальні мотиви. Людина хоче, щоб її погляди були прийняті суспільством.

Духовний рівень – змушує людину бути чесною із самою собою й жити гідно. Тут людина розуміє, що може впливати на навколишній світ лише через вплив на себе.

Отже, життя — це унікальна можливість для добрих справ і розвитку.



Вправа «Прекрасний сад» (8 хв.)

Сама по собі арт-терапія — потужний інструмент психологічної корекції і вивчення почуттів, розвитку навичок спілкування, зміцнення самооцінки та впевненості в собі. Арт-терапія дозволяє зрозуміти й відчути себе, бути самим собою, вільно виразити свої думки й почуття, а також осягнути унікальність кожного, побачити місце, яке ти займаєш у різноманітті цього світу, й відчути себе його частиною.

Учасники сидять у колі. Ведучий пропонує спокійно посидіти, можна заплющити очі та уявити себе квіткою.

—   Яким би ти був?

—   Які в тебе листочки, стебло, а може, й колючки? Ти високий чи низький?

—   Яскравий чи не дуже?

Вчитель. А тепер, після того, як усі уявили це, намалюйте свою квітку. Учням роздають папір, фломастери, крейду.

Далі квітку слід вирізати і сісти в коло. Ведучий розстеляє всередині кола полотно, бажано однотонне, роздає кожному учасникові по шпильці. Тканина оголошується галявиною саду, яку потрібно засадити квітами. Усі учасники по черзі виходять і прикріплюють свою квітку.

Обговорення

Ведучий пропонує помилуватися «прекрасним садом», зберегти цю картинку в пам’яті, щоб вона випромінювала позитивну енергію. Квітів хоч і багато, але всім вистачило місця, кожен зайняв тільки своє, те, що вибрав сам. Психолог пропонує учасникам подивитися, серед яких різних, несхожих квітів росте їхня власна. Але є й спільне — у когось забарвлення, у когось розмір або форма пелюсток. І всім без винятку квітам потрібні сонце й увага.

Кожна людина — це неповторний світ думок, бажань, мрій, почуттів, до якого слід ставитися з повагою й бути готовим прийти на допомогу. Адже можна й самому опинитися в ситуації, коли буде потрібна допомога. Найцінніша риса — це людяність, повага до внутрішнього світу іншого і здатність до співчуття.

Вправа «Критерії духовності» (3—5 хв.)

Матеріали: ватман, кольорові фломастери, маркери. Складіть критерії духовності.



  1. Наявність у людини потреби пізнавати світ, себе, сенс життя.

  2. Перевага духовних потреб як мотивів поводження й діяльності.

  3. Духовний тип поводження.

  4. Прагнення до розуміння та створення «краси», естетична спрямованість.

  5. Повага до будь-якої форми життя.

Обговорення робіт.

Висновки. Складання однакових вимог.

 

 

Правила для людини, яка прагне йти шляхом духовності



Духовне зростання — це не що інше, як удосконалювання особистості. Ось кілька простих правил для людини, яка прагне йти шляхом духовності. Ці правила засновані на поглядах різних філософів на духовні цінності.

  1. Щодня, щогодини, щомиті вчися любові — всеосяжної, самозреченої, щирої, мудрої. Учися любити все живе: себе, інших людей, природу, свою планету, не вимагаючи нічого взамін.

  2. Завжди пам’ятай, що поруч інші люди, й будь-яка твоя дія або бездіяльність торкнеться їх і змінить: як мінімум — настрій, як максимум — життя. Ніколи не роби іншим того, чого не бажаєш собі, і не використовуй людину як засіб.

  3. Роби будь-яку свою дію усвідомлено. Шукай радість і зміст навіть у простих буденних справах: прогулянці, розмові, роботі. Це подарує тобі відчуття справжнього життя.

  4. Умій брати на себе відповідальність, починаючи від наслідків дрібних вчинків і закінчуючи своїм життям. Доля людини — багато в чому наслідок її власних дій.

  5. День у день трудися, щоб змінити себе. Прагни стати чистішим, добрішим, милосерднішим. Учися жертвувати своїми бажаннями й амбіціями заради інших. Шукай можливості розвивати свій розум, серце й тіло.

  6. У всьому шукай гармонію. Істина, як правило, — посередині між крайнощами.

  7. Втілюй свої думки про духовне у вчинках: допомагай конкретним людям конкретними справами.

Отже, розвиток духовності — це прагнення людини жити в згоді зі своєю совістю.

Завершення.

Час: 10 хвилин.

Притча «Відро з яблуками»

Купив собі чоловік новий дім — великий, гарний — і садок із фруктовими деревами поряд. А у старенькій хатинці неподалік жив заздрісний сусід, який завжди намагався зіпсувати настрій: то сміття викине під ворота, то ще якусь капость утворить.

Прокинувся одного разу чоловік у доброму гуморі, вийшов на ґанок, а там — відро з помиями. Узяв він його, помиї вилив, відро вишкріб аж до блиску, назбирав у нього найбільших, стиглих і смачних яблук та й пішов до сусіда.

Той, зачувши стукіт у двері, зловтішно подумав: «Нарешті я йому допік!». Відчиняє, сподіваючись на скандал, а чоловік протягує йому відро з яблуками і каже:

Хто чим багатий, той тим і ділиться!



ВИХОВНА ГОДИНА №2

ЦІННОСТІ МОЄЇ РОДИНИ

Мета: допомагати учням засвоїти сімейні, родинні цінності, які невіддільні від сіспільних цінностей, виховувати активну моральну життєву позицію, критичне ставлення до поведінки людей, піднімати ідеал роду, сім’ї.

ХІД ЗАХОДУ

Учні, батьки, дідусі і бабусі сидять у колі. Посередині дошки вислів із темою заходу. Як епіграф вислови:

«Із сім’ї починається держава.»

«Без батьків і дітей немає роду.»

Нашому роду нема переводу.»

Вчитель: Сьогодні у нашому залі зібрались три покоління – діти, батьки, батьки наших батьків – дідусі і бабусі. Перед початком родинного мосту я хочу привітати вас усіх на нашому заході і подарувати ю пісню (звучить пісня «Родина» у виконанні Назарія Яремчука).

Родина… Родина – це не просто люди, які проживають під одним дахом. Це тісна єдність рідних людей, які представляють покоління – від самого меншого члена сім’ї до сивочолих дідусів, прабабусь. Це та тиха гавань, у якій завжди нас чекають, де кожного з нас зрозуміють, де нас найбільше люблять. На чому ж тримається родина? Які основні цінності кожної української родини тримають основу держави України? Ваші думки з цього приводу?

Ітур Сімя – основа роду

(Родинний міст розпочинають діти)

Учні висловлюють свої думки про сім’ю, її основні завдання, значення у житті кожної людини.



(Родинний міст продовжують батьки)

Батьки розкривають суть слова родина, рід, родовід, передають естафету своїм батькам.



(Родинний міст продовжують бабусі і дідусі)

Вони переконливо засвідчують значення сім’ї у вихованні дітей, наводять приклади з власного життя.



ІІ тур Рідну мову передай нащадкам

Вчитель: Назвіть основні цінності родини

(Діти розповідають про те, що вони вважають великою цінністю свою рідну мову, яка передалась їм у спадок від батьків, які навчили володіти усіма її відтінками і барвами. Глибокі знання рідної мови, досконале володіння нею є однією із ознак освіченості і високої культури).

Вчитель: Мова – одне з чудес, за допомогою якого передають найтонші відтінки думок і почуттів. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Збагнути таємницю мови, прочитати історію слів, а звідси – предметів та явищ, може тільки той, хто знає мову.

А щоб знати мову, вправно користуватися дзвінким і гучним рідним словом, треба цікавитись ним, вивчати і аналізувати кожне слово, словосполучення й речення. Глибокі знання рідної мови, досконале володіння нею – одна з важливих ознак високої культури і освіченості.

Слово – це найтонший різець, датний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна і спотворити її.

Учень: Як дового ждали ми своєї волі слова,

І ось вона співа, бринить.

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми …

Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг.

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

(Олександр Олесь)

Учні наводять приклади із Конституції України, Закону про мову.

Ст.10 Конституції України проголошує українську мову державною мовою України.

Ст.8 Це означає, що саме українська мова є мовою актів органів державної влади і управління, мовою діловодства і документації, мовою судочинства, мовою міжнародних договорів і угод, освіти, мовою офіційних засобів масової інформації (телебачення, радіо, преси) і т.д.

Ч.2 ст.10 Конституції України говорить, що публічне приниження, чи зневажання, навмисне спотворення української мови, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вчитель: Мова – найголовніший організатор духовного життя, єдності і розвитку народу. Там, де їй загрожує смерть, настає хворобливий розклад нації, де мова гине, помирає народ.

Учні читають поезії про мову.

Учень: Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той в грудях не серденько,

Тільки камінб має.



(С. Воробкевич)

Учениця: Ти зрікся мови рідної. Тобі

Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

Від дотику твого зів’яне.

Ти зрікся мови рідної. Нема

Тепер у тебе роду, ні народу.

(Д. Павличко)

Вчитель: Відомо, що мова кожного народу – явище давнє, її коріння сягають в давні часи. У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею народжується і найприродніше єднання – народ. Давній період української мови тісно пов'язаний з багатющим українським фольклором: історичним, обрядовим, календарним, соціальним, господарським, побутовим. Це історичні думи ті пісні, казки, легенди, перекази, оповіді, колядки, щедрівки, гаївки, веснянки. Основоположником української мови став Тарас Шевченко. Він синтезував усе найкраще з книжних традицій давньої мови, запозичень, з усної творчості та мовлення.



ІІІ тур Пісня – душа сім’ї.

Вчитель: Одна з цінностей української родини – пісня. І я запрошую батьків розказати про роль пісні у їхньому житті, у їхній родині.



(Батьки розповідають про те, як їх вчили їхні батьки, сьогоднішні дідусі і бабусі, співати. Пропонують позмагатись із присутніми на краще знання народної пісні).

Конкурс на кращу пісню між поколіннями.

V тур Родинні обереги.

Вчитель: З роду в рід споконвіку передавались і передаються обереги в кожній сімї. Це старовинні рушники ,фото, хустки, старовинні речі, обереги, прикраси, речі домашнього вжитку. Розкажіть про свої домашні обереги, які складають цінність для Вашої сімї.



(Всі покоління включаються по черзі в розповідь).

VІ тур Взаємоповага, шанобливість, культура спілкування – основа сімї.

Вчитель: Одна із найважливіших цінностей сімї – повага між її членами, особливо шанобливе ставлення до страших – батьків, дідусів і бабусь, рідних батьківських порогів. Сім’я починається у кожного з нас від народження. Із молоком матері передаються нам цінності кожного роду – від батьків, до дітей, до онуків.



(Розповіді різних поколінь про шанобливе ставлення до батьків, до рідного дому).

Учень: Чому живе, і сам не знаю, 


В моєму серці стільки літ 
Ота стежина в нашім краї 
Одним одна коло воріт.
Дощами мита-перемита, 
Снігами вметена у даль. 
Між круглих соняхів у літі 
Мій ревний біль, мій ревний жаль.
Моя надієчко, я знаю: 
Мій крик життя на цілий світ — 
Ота стежина в нашім краї 
Одним одна коло воріт.
Де ти, моя стежино, 
Де ти, моя єдина? 
Ота стежина в ріднім краї — 
Одним одна коло воріт?

(А. Малишко)

(Заключне слово від кожного покоління. Щирі побажання берегти основу родоводу і держави – сімю).

Вчитель: Шановні пристуні! Я дякую Вам за співпрацю. Сьогодні ви разом зі своїми дітьми та внуками перегорнули не одну сторінку свого сімейного життя, найважливіших родинних цінностей з яких складаються суспільні цінності. Я впевнена, що ви допомогли собі і дітям розкрити суть ідеалів своєї родини, відносин у колективі; збагатити своїми розповідями морально-духовну культуру. Це Ваші діти – майбутнє України!
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка