Збалансований розвиток дитини



Сторінка7/28
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.11 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   28

Контроль та оцінювання

Система оцінювання – це логічна структура, яка характеризується поступовим ускладненням завдань на кожному наступному етапі. Вона базується на дескрипторах, розроблених відповідно до рекомендацій Ради Європи, дає надійні і адекватні показники знань і навичок учнів, носить заохочувальний, а не караючий характер для учнів і вчителів. Дескриптори для оцінювання необхідно довести до відома дітей і батьків з метою залучення їх до процесу вдосконалення якості освіти та самоосвіти, розвитку навчальної автономії.

Основними видами оцінювання з іноземної мови є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та підсумкова державна атестація. Більшість прийомів поточного оцінювання спрямовано на детальну перевірку окремих параметрів мови або вмінь мовлення, яких щойно навчили, тематичне оцінювання проводиться на основі поточного оцінювання і виставляється єдиний тематичний бал. Під час виставлення тематичного балу результати перевірки робочих зошитів не враховуються.

Семестрове оцінювання з іноземної мови проводиться один раз наприкінці семестру за чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо).

Для виконання всіх видів навчальних робіт з іноземної мови учням рекомендується мати зошити:


  • з першого року навчання (2 клас) – 2 зошити один з яких може бути на друкованій основі;

  • для виконання тематичних, підсумкових, контрольних робіт окремі зошити не заводяться.

При перевірці робіт з іноземної мови в початковій школі (2-4 класи) вчитель виправляє помилки і пише зверху правильний варіант слова, виразу тощо. Зошити, у яких виконуються навчальні класні та домашні роботи, перевіряються після кожного уроку у всіх учнів з виставленням оцінок.

У 5-9 класах зошити перевіряються один раз на тиждень.

У 10-11 класах у зошитах перевіряються найбільш значимі роботи, але з таким розрахунком, щоб один раз в місяць перевірялись роботи всіх учнів.

Словники перевіряються один раз у семестр. Учитель виправляє помилки і ставить підпис та дату перевірки.

Не менш важливим на сьогоднішній день у сучасній школі є самооцінювання. Одним з найефективніших інструментів, що допомагає розвинути в учня здатність до самооцінювання в іншомовному навчанні є Європейське мовне портфоліо.

Основна суть портфоліо – «показати все, на що ти здібний(а)». Педагогічна філософія портфоліо передбачає зміщення акценту з того, що учень (учениця) не знає і не вміє, на те, що він знає і вміє з певної теми, розділу, предмета; інтеграцію кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки.

Використання Європейського мовного портфоліо дозволяє зробити процес іншомовного навчання більш прозорим для учнів, допомагаючи їм розвивати їхню здатність до відображення та самооцінювання, таким чином, надаючи їм можливість поступово збільшувати свою відповідальність за власне навчання.

Використовуючи Європейське мовне портфоліо у своєму іншомовному навчанні учні знайомляться із загальноєвропейськими рівнями володіння мовою, вчаться працювати з ними. Отже, за допомогою Європейського мовного портфоліо спрощується процедура впровадження європейських стандартів оцінювання учнів, у тому числі під час формуючого чи підсумкового тестування, які здійснюються за допомогою дескрипторів відповідно до Загальноєвропейських рівневих стандартів.

Така форма оцінювання індивідуальних досягнень учнів та визначення рівня готовності до продовження навчання за певним профілем, як портфоліо, може бути використана в 9-х класах основної школи.

Під час вивчення іноземної мови дія самооцінювання може фокусуватися на трьох аспектах. Перший – це сам навчальний процес. Учні повинні бути здатними оцінити, наскільки добре вони навчаються взагалі, на певному етапі та наскільки успішно виконують індивідуальні завдання та досягають навчальних цілей. Другий аспект для самооцінювання – це учнівські комунікативні уміння, відповідно до рівнів і дескрипторів, розроблених Радою Європи. Третій аспект – це лінгвістична компетенція учня. Використовуючи самооцінювання, учні вчаться контролювати свій лінгвістичний здобуток і виправляти помилки, використовуючи ті самі шкали і оціночні схеми, які використовуються під час оцінювання іншими. Таким чином, вони починають глибше розуміти методи оцінювання, що може допомогти їм краще скласти підсумкові іспити (тести).



karpiuk@i.ua

Самооцінювання та традиційне оцінювання не можуть замінити один одного, але в ідеалі вони повинні доповнювати один одного. Самооцінювання базується на учнівській розвинутій здібності рефлексії з метою оцінити свої знання, уміння й досягнення. Оцінювання іншими надає більшої об’єктивності у вимірювані тих же знань, навичок і досягнень. Використання цих двох видів оцінювання сприятиме розвитку учнівської автономії, впровадженню компетентнісного підходу у навчання іноземних мов, кращого розуміння загальноєвропейських оціночних стандартів.

З огляду на те, що майже всі стратегічні документи щодо вивчення іноземних мов, зорієнтовані на Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, то більш детально ознайомитись із основними положеннями цього документу можна на сайтах: http://www.coe.int ; www.britishcouncil.org.ua ; www.goethe.de/kiev

Нові задачі, які стоять перед українською освітою принципово змінюють вимоги до педагогічних та керівних кадрів. У нових умовах робота педагога буде оцінюватися як з точки зору досягнень учнів, так і з точки зору професійного зростання вчителя, що потребує від педагогічних колективів відпрацювання технології створення портфоліо учня та вчителя і технології роботи з ним.

Зосередженість компетентнісного підходу в навчанні іноземної мови на учневі проявляється в сильному акцентові на самооцінюванні. У загальноєвропейському процесі іншомовної освіти цей акцент проявився в ідеї створення «мовного портфеля» – задокументованих самим учнем у певному форматі всіх набутих ним знань, умінь, досвіду міжкультурного спілкування.

Формат європейського мовного портфеля включає в себе три складові: мовний паспорт (опис поточного рівня комунікативної компетентності і всього навчального і соціолінгвістичного досвіду); мовну автобіографію (задокументовані відомості про усі види іншомовного навчання, та можливості міжкультурного спілкування); досьє (усі письмові та інші роботи учня, підготовлені ним у процесі навчання).

Мовний портфель, крім функції задокументовування й підсумовування, виконує ще й важливі педагогічні функції – мотивує навчальну діяльність учня й спонукає його до розширення міжкультурних контактів (у тому числі за допомогою сучасних інформаційних технологій), а також розвиває навчальну автономію.

Мовний Портфель є одним із засобів, що сприяє формуванню необхідних навичок рефлексії, підвищує мотивацію кожного, хто вивчає іноземні мови, забезпечує соціальну мобільність у рамках єдиної Європи, оволодіння «загальноєвропейськими компетенціями», а також передбачає постійне самовдосконалення особистості щодо вивчення іноземних мов.

Проблеми розвитку, виховання й освіти молодших школярів засобами іноземної мови у початковій школі необхідно розв’язувати у взаємозв’язку. Вивчення ІМ у початковій школі сприяє формуванню комунікативності як важливої властивості особистості, довільної уваги і запам’ятовування, лінгвістичної спостережливості, планування мовлення, самоконтролю тощо.

Шляхи реалізації особистісно-зорієнтованого підходу в навчанні іноземної мови школярів початкової школи повинні розкриватися через висвітлення напрямів інтеграції мовленнєвої діяльності з ігровою, фізкультурною, продуктивною, музичною та ознайомленням з природою. За таких умов домінантною стає мовленнєва дія, допоміжною – дія практична, яка супроводжує першу. Проектуючи процес використання практичних дій, ми повинні спиратися на сформовані в дітей навички ігрової поведінки і рухової діяльності, вміння виконувати творчі завдання.

Таким чином, в наступному навчальному році на перший план у мовній освіті виходять наступні задачі:


  • створення в загальноосвітніх закладах навчальної середи відповідно до особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів;

  • формування ключових компетентностей – готовності учнів використовувати засвоєні знання, уміння та способи діяльності в реальному житті для вирішення практичних задач;

  • підвищення мотивації учнів до вивчення другої іноземної мови;

  • формування полікультурної компетентності учнів, використовуючи лінгвоспрямованість навчання, аутентичність матеріалів;

  • впровадження в масову практику профільної освіти та розробка навчальних матеріалів для її ефективного функціонування;

  • удосконалення та розробка навчально-методичного забезпечення різних моделей навчання другої іноземної мови;

  • удосконалення технологій навчання, контролю та оцінювання на всіх етапах навчання в загальноосвітньому закладі;

  • підготовка учнів до ДПА та ЗНО з іноземних мов: англійської, французької, німецької;

  • поширення досвіду інноваційної діяльності;

  • розвиток професійної компетентності учителів іноземних мов.

Вирішення поставлених задач можливе тільки при правильно організованому навчально-виховному процесі та об’єднанні зусиль адміністрації школи, учителів усіх предметів, учнів, батьків.

Вирішення даних задач має забезпечити безперервний розвиток мовленнєвої особистості, підвищити якість викладання та дозволить включитися в розробку суспільних та державних проблем, які стоять перед регіональною іншомовною освітою.




Список рекомендованої літератури

  1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. Страсбург / Науковий редактор українського видання доктор пед.наук, проф. С.Ю. Ніколаєва – К.: Ленвіт, 2003.

  2. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е., випр. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 320 с., 328 с.

  3. Ніколаєва С.Ю. Основи сучасної методики викладання іноземних мов. – К.: Ленвіт, 2008. – 285 с.

  4. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочн. пособие / Е.А. Масылко, П.К. Бабинская, А.Ф. Будько и др. – Минск: Высшая школа, 1992. – 445 с.

  5. Литвин С.В., Скляренко Н.К. Навчання писемного спілкування учнів старшої загальноосвітньої школи. «Бібліотечка журналу «Іноземні мови», Вип. 3/2001. – К.: Ленвіт, 2001. – 48 с.

  6. Бим И.Л. Профильное обучение иностранным языкам на старшей ступени общеобразовательной школы. Проблемы и перспективы. – М.: Просвещение, 2007.

  7. Брыксина И.Е. Взаимосвязанное обучение различным видам речевой деятельности при профильном обучении французскому языку: юридический профиль // Иностранные языки в школе. – 2007. – № 5. – С. 19.

  8. Полат Е.С. Обучение в сотрудничестве // Иностранные языки в школе. – 2000. – № 1.– С. 4-14.

  9. Коломінова О.О., Роман С.В. Сучасні технології навчання англійської мови у початковій школі // Іноземні мови. – 2010. – №2.

  10. Faust_Siehl G. Handbuch Freiarbeit. Konzepte und Erfahrungen. – Weinheim und Basel, 1995. S. 30.

  11. Freinet C. Die moderne französische Schule. Herausgegeben von H. Jorg. – Paderborn, 1979. S. 32.

  12. Rauch M. Vom Klassenzimmer zur Lernübung. Bausteine für eine fördernde Grundschule. – Ulm, 1979. S. 36.

  13. Rauer C., Salzenberg M. Lernen an Stationen im Zweit und Fremdsprachunterricht. – Bremen, 2000. S. 37.

  14. Rauer C., Salzenberg M. Sprachlernspiele im Unterricht mit Kindern, die Deutsch als zweite Sprache lernen // Wis- Materialien 8'93. – Bremen, 1993. S. 38.

  15. Zürcher K., Schär, F. Werkstattunterricht // Schulpraxis. Beilage zur Schweizerischen Lehrerzeitung. 1983. № 12. S. 17–18.

  16. Krieger C. G. Schritt für Schritt zur Freiarbeit: praktische Anregungen zu Organisation und Arrangement von Lernzirkel, Lernmosaik und Freiarbeit für Einsteiger/ von Claus Krieger - Baltmannsweiler: Schneider. – Verl. Hohengehren, 2000.

  17. W. Schurygina, Deutsch Kreativ, 3/2007.

  18. Stationenlernen: variatorisch, Lernautonomie fördernd, für unterschiedliche Inhalte passend.


Інтернет-ресурси

Англомовні сайти та он-лайн видання



  1. www.iatefl.org

  2. www.bbc.co.uk/worldservice/learningenglish

  3. www.teachingenglish.org.uk

  4. http://education.guardian.co.uk/tefl

  5. www.teacherportfolio.cambridgeesol.org

  6. www.learnenglish.org.uk

7. El Gazette, www.elgazette.com

8. The Guardian Weekly, www.guardianweekly.co.uk/learningenglish

9. English Teaching Professional, www.etprofessional.com


  1. Modern English Teacher, www.onlinemet.com

  2. ELT Journal, www.oxfordjournals.org/eltj/

  3. Applied Linguistics, http://applj.oxfordjournals.org/

  4. Humanising Language Teaching, www.tttjournal.co.uk

  5. The Teacher Trainer, www.tttjournal.co.uk

Німецькомовні сайти



  1. www.hueber.de/schritte-international

  2. www.hueber.de/schritte

  3. www.hueber.de/schritte-plus

  4. www.hueber.de/deutsch-als-fremdsprache/veranstaltungen

  5. www.sowieso.com

  6. www.langenscheidt.de/profile

  7. www.goethe.de/forbildung

  8. http://www.lnu.edu.ua/faculty

Франкомовні сайти



  1. http://www.lepointdufle.net/references.htm-le

  2. www.francaisfacile.com

  3. http://www.infrance.ru

  4. http://www.ifspb.com/rus/page-франц.инст.С-Петербурга

  5. http://parolesfr.kiev.ua-

  6. http://www.cavilamenligne.com/les-clips-en-fete-

  7. www.rfi.fr

  8. www.edufle.net

Іспаномовні сайти



  1. www.auladiez.com

  2. cvc.cervantes.es

  3. uztranslations.net.ru

  4. espanol.net.ru

  5. www.nueva-tierra.com

  6. www.spanishclass.ru

  7. diplomas.cervantes.es

  8. www.studyspanish.ru


Навчання історичних дисциплін

у 2011-2012 навчальному році
Призначенням сучасної шкільної історичної освіти стає не стільки створення умов для того, щоб допомогти учням засвоїти систему наукових знань, скільки – і це головне – сформувати здатність творчо мислити, аргументовано захищати власну точку зору. Головними завданнями навчання історії є розвиток в учнів історичного мислення, формування позитивної історичної самоідентифікації; відпрацювання навичок творчої діяльності та здатності використовувати отримані знання й навички у повсякденному житті, виховання в молодого покоління особистісних рис громадянина України, загальнолюдських духовних цінностей, підготовка учнів до свідомої активної участі в суспільному житті.

У 2011-2012 навчальному році учні 5-9 класів навчатимуться за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5-9 класи». Для 10-11 класів академічного рівня та рівня стандарту чинними є програми «Історія України. 10-11 класи» авторів Пометун О.І., Гупана Н.М., Фреймана Г.О. (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю чинними є програми «Історія України. 10-11 класи» (140 годин на рік, 4 години на тиждень) авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г. Усі програми розміщені на офіційному сайті Міністерства (www.mon.gov.ua), надруковані у фахових виданнях та вийшли окремою збіркою у 2010 році. Вивчення історії України та всесвітньої історії доцільно синхронізувати. Проте вчитель може організувати вивчення учнями програмного матеріалу зазначених курсів як послідовно так і паралельно.

За результатами Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів грифи Міністерства було надано трьом підручникам з історії України, які відповідають програмі рівня стандарту (академічного). До використання рекомендовано такі підручники. Підручник з історії України авторів Гупана Н.М., Пометун О.І., Фреймана Г.О. має вдалу структуру розділів: на початку кожного винесено його короткий зміст, у кінці з метою узагальнення вивченого є рубрика «Чи засвоїли ви розділ».. Завдання підручника різноманітні, цікаві, згруповані за рівнем навчальних досягнень учнів. Після теми уроку подано основні питання, які опрацьовуватимуться, акцентовано увагу одинадцятикласників на основних поняттях, термінах, датах – рубрика «Зверніть увагу», а також виокремлено ключові питання для розуміння та сприйняття нового матеріалу – рубрика «Подумайте».

Підручник авторів Струкевича О.К., Дровозюка І.С., Романюка І.М. розроблений відповідно до хронологічно послідовної лінійної схеми шкільної історичної освіти. У ньому викладено історію України від початку Другої світової війни до початку ХХІ ст. Навчальна книга містить історичну інформацію, що синтезує культурологічний, цивілізаційний та соціоантропоцентричний підходи до дослідження й пояснення життя в минулому. Суб’єктом і творцем історичного процесу у підручнику подано людину, народ, етнічні меншини, українську політичну націю. Показано, які еволюційні зміни відбувалися з даними історичними суб’єктами, як провідні історичні діячі й народ протягом визначеного історичного періоду долали внутрішньо й зовнішньополітичні виклики, які були зумовлені політико-культурними, правовими, соціальними особливостями історичної еволюції українського суспільства у складі СРСР.

У підручнику авторів Кульчицького С.В. і Лебедєвої Ю.Г. викладено авторське бачення новітнього періоду історії України. Зміст доповнює добірка різноманітних документів і розповідей рубрики «Усна історія». Ретельно продумані завдання сприятимуть усвідомленому засвоєнню навчального матеріалу.

Автори вищезазначених підручників добирали навчальний матеріал таким чином, щоб формувати в учнів систему таких загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства, як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім’я.

Для класів історичного профілю чинною є програма «Історія України. 10-11 класи», розрахована на 4 години на тиждень (140 годин на рік). Автори програми Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г.

Для учнів класів історичного профілю Міністерство рекомендує підручник Турченка Ф.Г. У ньому поданий систематизований виклад подій в Україні від початку Другої світової війни до кінця 2010 р. Текст складений на основі новітніх досягнень вітчизняної і зарубіжної історичної науки. Велика увага приділяється висвітленню особливостей соціально-економічного й політичного розвитку України в роки радянської влади, впливу тоталітарної системи на культурно-ідеологічні процеси в республіці, а також дисидентському руху, досягненню Україною незалежності, розбудові незалежної української держави. У підручнику подані унікальні історичні карти, рідкісні світлини.

Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми «Всесвітня історія. 10-11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)» колективу авторів Ладиченко Т.В. та ін., розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень), а для класів історичного профілю – програма зі всесвітньої історії (автори Ладиченко Т.В., Черевко О.С., Камбалова Я.М.) на 3 години тижневі (105 годин на рік).

Період всесвітньої історії, який вивчатиметься в 11 класі загальноосвітньої школи, хронологічно охоплює період з 1939 по 2011 роки і є продовженням «новітньої», або «модерної історії». За цей відносно недовгий проміжок часу в історії людства відбулись величезні зміни, що позначились на житті кожної людини в усіх куточках Земної кулі. Світ у другій половині ХХ ст. зазнав найбільших змін, перетворень, катаклізмів у своїй історії.

Вивчення періоду всесвітньої історії в 11 класі загальноосвітнього навчального закладу є важливим не тільки для розуміння складних соціально-економічних, політичних, культурних процесів сьогодення в Україні та світі, але й для усвідомлення тенденцій подальшого розвитку людства.

У загальноосвітніх навчальних закладах будуть використовуватися такі підручники. Для класів стандарту / академічного рівня чинним є підручник «Всесвітня історія» автора Ладиченко Т.В., побудований за новою схемою, яка включає: авторський текст, документи, свідчення очевидців та учасників подій, уривки з праць відомих істориків, карти, схеми, питання і завдання для самоперевірки, обговорення та дискусій у групі. У підручнику подається цікавий ілюстративний матеріал: фото, картини, плакати, який відбиває найважливіші події світової історії. Автор намагалася дотримуватися гендерної рівності – на фотографіях і картинах зображені не тільки чоловіки, а й жінки, які брали активну участь у політичному, економічному, культурному житті світу. У тексті також ідеться про зміну статусу жінки в суспільстві.

У підручнику «Всесвітня історія» автора Щупака І.Я. зручний порядок структурування тексту з пунктами та підпунктами, невеликими за обсягом логічно завершеними блоками інформації, що сприяє його розумінню учнями. Рубрика «Згадайте…» інформує про події, явища попереднього курсу всесвітньої історії та пов’язує їх з новим матеріалом. У рубриках «Свідчать документи», «Слово історика», «Мовою цифр», «Роздуми з приводу» даються свідчення учасників подій та оцінки істориків, з якими можна сперечатися, статистичні дані та інша інформація.

Підручник «Всесвітня історія» автора Полянського П.Б. висвітлює економічні, соціальні, політичні, дипломатичні, військові, культурні процеси у світі в другій половині ХХ – ХХІ ст. Подані запитання і завдання різного ступеня складності спрямовані на виявлення вміння аналізувати суперечливі факти, події та інформацію. У підручнику вміщені фактичний, картографічний і статистичний матеріали, які допомагають учневі набути системні знання з історії цього періоду і на їх основі оволодіти вмінням глибоко розуміти закономірності та механізми взаємовідносин між окремими людьми, націями і державами.

Для учнів 11-х класів історичного профілю рекомендується підручник «Всесвітня історія» авторів Ладиченко Т., Заблоцького Ю.І., в якому широко висвітлений новітній період світової історії (1939–2010 рр.). Підручник покликаний дати поглиблене уявлення про історичні процеси та діяльність відомих політичних і культурних діячів, показати головні проблеми сучасності й тенденції розвитку людства на початку ХХІ ст. Кращому засвоєнню змісту підручника сприятиме широка добірка унікальних документальних матеріалів, створених очевидцями або учасниками описуваних подій.

У видавництві «Ґенеза» вийшов друком додаток до підручника «Історія України, 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень)» авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г., який містить навчальний матеріал, що охоплює події від 1921 до 1939 рр. Матеріал трьох тем вміщений у десяти параграфах і завершується повторювально-узагальнюючим уроком. Структура навчального матеріалу й методичний апарат, подані в додатку, відповідають будові підручника з історії України для 10 класу. Такий підхід має сприяти практичному застосуванню набутих умінь і навичок роботи з підручником, вдумливому та якісному опануванню навчального матеріалу, виконанню навчальних програм із вітчизняної історії.

Вийшли друком додаткові матеріали до підручника для учнів 10 класу «Всесвітня історія» (рівень стандарту / академічний рівень) автора Полянського П.Б. «Драматичні тридцяті». У посібнику висвітлюються питання економічного, соціального й політичного життя в 30-х роках ХХ ст. від початку Великої депресії й до початку Другої світової війни. Відтак, передвоєнне десятиріччя, що позначилося обвалом економічної моделі, заснованої на нічим не обмеженому вільному підприємництві, а також важливими процесами державного регулювання економіки в період світової економічної кризи 1929–1933 рр., встановленням нацистської диктатури в Німеччині та назрівання Другої світової війни. Посібник у доступній формі заповнює прогалину в навчально-методичному забезпеченні навчання історії та може використовуватися під час уроків у 10-му класі як додаток до підручника з всесвітньої історії.

У 6 класі історія України і всесвітня історія вивчається як єдиний інтегрований курс. Тому в класному журналі для записів відводиться одна сторінка. Запис робиться таким чином: Історія України. Всесвітня історія. (інтегрований курс). Відводити дві різні сторінки та виставляти окремо оцінки з історії України та всесвітньої історії недоцільно.

При вивченні історії України та всесвітньої історії просимо звернути увагу на такі події. У 2011 році громадськість України та інших країн відзначатиме 70-у річницю нападу Німеччини на СРСР. Цей період характеризується також початком Голокосту на території України. 29 вересня 2011 року відзначатиметься 70-та річниця трагедії Бабиного Яру, яка стала одним із жахливих символів нацистського геноциду. Ці річниці є приводом згадати не лише трагедію війни і страждань народів Європи, міжнаціональної ворожнечі, але й героїзм опору нацизму, приклади взаємодопомоги між народами, духовного подвигу заради рятування життя людей. На відзначення цих подій у 2011 році громадська організація «Ткума» за сприяння Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України проводить VІІІ Міжнародний конкурс творчих робіт школярів, студентів та вчителів «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності». Цей конкурс має сприяти поширенню в суспільстві ідей гуманізму, толерантності, неприйняття шовінізму й ксенофобії, проповіді насильства та тоталітарної ідеології на основі усвідомлення уроків історії.

Успішному, усвідомленому засвоєнню навчальної інформації сприятиме цілеспрямована спільна робота вчителя й учнів із забезпечення якості історичного знання, яке в системі національної освіти має за мету в кінцевому сенсі формування світоглядних цінностей. З урахуванням акцентування сьогоденної освіти, зокрема й шкільної історичної, на компетентнісній складовій знаннєва складова як самостійний елемент культури людства не стає менше вартісною: вирішення будь-якої освітньої проблеми неможливо поза знаннями й повноцінністю їх засвоєння. Тому створення умов для забезпечення певних якостей знання історії, оцінки рівня їх усвідомлення (як основи діяльності – мисленнєвої, мовленнєвої, комунікативної, практичної тощо) й оперування ними – одне із призначень сучасної школи й учителя.

Оскільки нас цікавлять знання не тільки як результат засвоєння, впізнання й простого відтворення (репродукції), бажано визначитись із складовими якостей знань. Сьогодні розрізняються декілька видів знань; можливою є така їх класифікація: терміни й поняття, факти, теорії, методологічні й оціночні знання.

Терміни й поняття визначають сенс будь-якого об’єкту або сукупність знання; це засіб втілення наших уявлень про предмет пізнання, за допомогою якого оформлюється наше розуміння суті всього, що існує.

Факти як база всіх інших знань відбивають безпосередню реальну дійсність. Без знання фактів неможливо усвідомлення відображення дійсних зв’язків між подіями, явищами, процесами.

Теорії поєднують значну сукупність фактів, систематизують наші уявлення, дозволяють пояснити й осмислити конкретні явища й процеси навколишнього середовища.

Методологічні знання включають знання про процеси й історію пізнання, конкретні методи певних галузей людського знання про всесвіт, різноманітні способи діяльності тощо. Даний вид є підґрунтям упізнання способів застосування знань.

Оціночні знання характеризують існуючи у конкретному історичному часі норми відношення до подій, явищ, процесів, які досліджуються, значення їх у певній сукупності або системі. Цей вид знань вкрай важливий для формування ставлення, усвідомлення ваги й значущості різних знань, а також особистісної шкали цінностей.

У сучасному інформаційному просторі всі види знань взаємопов’язані, впливають один на другий та на особистість, яка їх засвоїла. Тільки у такій сукупності вони забезпечують виконання власних функцій у житті людей. Визначаються три функції знань, що є важливими для формування особистісних якостей,; онтологічна, орієнтовна, оціночна.

На підставі аналізу змісту історичної освіти, видів і функцій знань сучасна теорія й практика навчання визначає такі якості знань як повнота, глибина, оперативність, гнучкість, конкретність, узагальненість, розгорнутість (згорнутість), системність, усвідомленість, міцність (тривалість).

Повнота знань як мінімально необхідний обсяг навчальної історичної інформації регламентується чинними навчальними програмами зі шкільних курсів вітчизняної й всесвітньої історії, тобто це – програмне знання, що в основному визначається кількістю знань про історичні факт або постать, які вивчаються. Дане поняття не є абсолютним оскільки навчальна програма передбачає володіння школярем лише певною часткою інформації про минуле, чим володіє суспільство в історичну добу, в яку ми живимо. Повнота знань на кожному етапі (ступні) навчання змінюється: ускладнюються сама інформація про історичні події, явища, процеси, зв’язки між ними, ставлення й оцінки суспільства тощо. Бажано пам’ятати, що повнота знань досягається не тільки повідомленням готової навчальної інформації (традиційним пояснювально-ілюстративним методом), скільки створенням умов для її набуття як на уроці, так і під час виконання домашнього завдання: система вправ, завдань для обмірковування, розв’язання проблемної ситуації тощо.

Глибину знань характеризує сукупність усвідомлених учнями суттєвих зв’язків між знаннями, які співвідносяться. Повнота на відміну від глибини допускає ізольованість знань одного від іншого, глибина передбачає суттєвість зв’язків. І чим суттєвіші ці зв’язки, тим більше вони відбивають сутність явищ, тим глибші знання. Зв’язки розрізняються на прямі й опосередковані, і чим більше опосередковані вони, тим менше є доступними, тим більша допомога з боку вчителя потрібна учням за більший навчальний час. Більшість зв’язків роз’яснити неможливо за відсутністю достатньо повної інформації, яка набувається під час навчання поступово, поетапно. Тому бажаним стає постійне (під час вивчення наступних історичних подій, явищ, процесів) повернення до вже набутої інформації з метою її поширення відповідно до новітніх наукових досліджень.

Оперативність як здатність до залучення й застосування вже набутої навчальної інформації під час опрацювання нової, тобто будь-яке нове знання базується на попередньому без звертання до якого розуміння й усвідомлення сутності історичного факту, що вивчається просто неможливо.

Гнучкість історичного знання передбачає можливість подивитись на історичний факт під будь-яким кутом зору, не тільки схиляючись до сталих штампів, висновків, думок, а прагнення до самостійного аналізу й оцінки минулої події, вчинку історичної постаті. «Гнучкість мислення важливіша, ніж міцність впевненості», – з такою настановою звертався до шанувальників давнини В.Й. Ключевський.

Разом із тим, не можна забувати, що історичне знання не є спробою дослідника минулого розмірковувати над історичними подіями так, як йому вбачається: воно є конкретним. Якщо подана інформація не підтверджується вірогідними доказами, взятими з різних первинних історичних джерел, можна вважати, що представлена інформація є інтерпретацією в якійсь ступені, й до неї слід ставитись як до фантазії, казки. Саме тому доцільним стає використання якогомога більшої кількості різнопланових джерел історичної інформації, які може й суперечать, виключають один одного, але надають нам, хто досліджує історію разом з учнями, можливість побачити «симфонію» барв, звуків, почуттів доби, що пізнається. Джерела історичної інформації розрізняються:



  • наочні

а) пам’ятки археологічної культури, будинки, руїни, тощо;

б) статистичні матеріали (діаграми, таблиці, схеми);

в) візуальні (ілюстрації, картини, плакати, карикатури, карти, картосхеми, фотодокументи, матеріали реклами, марки, фільми);


  • усні перекази, билини, сказання, міфи, легенди, історичні пісні;

  • письмові:

а) хроніки, літописи, книги, переписи, заповітів, книги реєстрації та ін.;

б) офіційні документи (акти, декларації, декрети, закони, накази, заяви, звіти, ноти, постанови, проекти, протоколи, резолюції, ультиматуми, урядові телеграми, парламентські звіти, міждержавні документи, стенограми виступів);

в) спогади свідків учасників подій (щоденники, листи, мемуари, інтерв’ю, записки та ін.).

Доцільно пам’ятати, що під час опрацювання джерел історичної інформації можуть виникати такі труднощі:



  • при тлумаченні фактів за допомогою документів;

  • на відбір самих фактів можуть впливати упередження, які містять джерела;

  • наміри й тенденційність (або упередженість) авторів джерел (первинних або вторинних).

На початку дослідження історичних джерел учнів готують до роботи:

  • ознайомлюють із пізнавальним завданням (можливо у вигляді творчого дослідження);

  • пояснюють, що і в якій послідовності вони мають зробити (алгоритм);

  • пропонують певне коло історичних джерел, дають їм характеристику (за їх класифікацією, типологією, історичною епохою створення, можливо знайомлять з їх авторами);

  • допомагають з’ясувати, що таке історичне дослідження та як воно функціонує.

Учням пропонується ключове запитання для опрацювання одного історичного або декількох історичних джерел (тобто їх дослідження). Саме цьому запитанню підпорядковується вся подальша пізнавальна діяльність. Для того, щоб знайти відповідь на ключове запитання, учням необхідно буде відповісти на інші – головні та загальні запитання, які стосуються джерел:

  • чому було створене це історичне джерело?

  • як вплинули на нього місце і час створення?

  • чи є воно упередженим?

  • чи містить дане історичне джерело інформацію, яка суперечить іншим джерелам?

  • чи було джерело написано свідком, учасником подій, або добре поінформованою людиною? Як це вплинуло на форму та зміст джерела?

Такі способи опрацювання історичних джерел надають можливість відійти від однобокого тлумачення та однієї, інколи монопольної, інтерпретації й оцінки історичного факту, допомагають сприймати динамічний суперечливий історичний процес як багатовимірне, багатоперспективне явище. Це – навчання молоді пошуків особистого шляху у розв’язанні не тільки історичних колізій, а й власних життєвих ситуацій.

Особливе місце займає організація роботи старшокласників із візуальними джерелами історичної інформації, які саме й «оживляють», «олюднюють» її вміст. Традиційно склалося, що «історичні картинки» вживаються вчителями як підтвердження чиєїсь оцінки чи ілюстрація до характеристики будь-якого історичного факту або постаті. Візуальні матеріали в масовій практиці навчання шкільної історії, на жаль, практично не застосовуються як самостійні джерела історичної інформації.

Оскільки зміст посібника запропонованого курсу вміщує значну кількість візуальних джерел історичної інформації, доречними стають поради щодо їх використання під час навчальних занять та організації виконання самостійної домашньої роботи.

Під час опрацювання візуальних історичних джерел доцільно привертати увагу учнів до уважного аналізу їх сюжету, а саме:



  • що (композиція) та чому зображено?

  • художні засоби, які використовує автор; чому саме такі?

  • авторське ставлення, позиція (тобто оцінка) до зображеного?

  • що дає нам дане джерело для аналізу історичного факту?

У зв’язку з цим особливої значущості набуває опис візуального джерела історичної інформації. І чим більш ретельнішим він буде, тим повнішою стане інформація саме цього джерела про історичну подію, що вивчається. Учитель подає приклади варіантів опису, розкриває алгоритм цієї навчальної дії; і в такий спосіб привчає школярів опиратися на таке важливе джерело пізнання історії, як візуальній матеріали, що не тільки містять інформацію про людську історію а й допомагають нам, сьогоднішнім, осягнути світосприйняття та світорозуміння людей минулого, розуміння ними сенсу власного життя.

Наступним кроком до опрацювання подібного джерела історичної інформації є інтерпретація. Її слід розуміти як усвідомлення учнями, що замовники чи автори цього «сюжету» хотіли ним сказати, яку думку донести або згадку про що зберегти, які почуття викликати, яке уявлення або ідею сформувати. У навчанні історії можна визначити первинну та вторинну інтерпретацію візуального джерела історичної інформації.

Варто запропонувати такий алгоритм первинної інтерпретації, що практично зводиться до опису зображеного:


  • аналіз сюжету (що зображено);

  • характеристика символів та стереотипів даного сюжету, які застосував його автор й завдяки яким можна визначити, ким є персонажі (їх соціальний, економічний, політичний статус, національну належність, духовні й культурні запити тощо);

  • виявлення позиції автора (об’єктивність або упередженість, співчуття чи нехтування та ін.);

  • аналіз підпису (його формулювання, співставлення підпису і зображення).

Вторинну (власне історичну) інтерпретацію як дослідження джерела історичної інформації доцільно здійснювати за такою логікою:

  • підтвердження історичності зображеної ситуації (застосування принципу історизму при її аналізі);

  • висвітлення історичного контексту на підставі набутих з інших джерел знань;

  • обґрунтування висновків щодо зображеної історичної ситуації.

Робота з візуальними джерелами історичної інформації передбачає можливість їх варіювання (комбінування): використання одиничних (окремих), парних та групи зображень (т.зв. візуального ряду).

Зображення парні та візуального ряду бажано добирати як:

а) взаємодоповнюючи (що відбивають різні аспекти історичного факту);

б) альтернативні.

Робота з подібними візуальними матеріалами передбачає виявлення учнями:


  • аспектів історичного факту, що вони відображають;

  • реальність проблем, поставних автором в його зображенні (інтерпретації) даного історичного факту;

  • хто міг бути замовником(-ами) саме такого зображення;

  • чому саме так зображений даний історичний факт;

  • чи співпадає зображене з уже відомими нам описами, характеристиками, оцінками даного історичного факту (з інших джерел історичної інформації).

Під час опрацювання учнями візуальних джерел доцільно наголосити на тому, практично всі вони (створені за умов будь-якої історичної епохи) не є її об’єктивними свідками: вони несуть чиєсь замовлення або власне ставлення автора до сюжету, який він зображує з певною долею суб’єктивізму, можливо упередженості. Це – авторська інтерпретація фрагменту історії, долі людини, народу, держави, прагнення створити певне враження, збудити в душі й свідомості певну ідею, сформувати ставлення до неї. Тому корисно відтворювати образ епохи (зокрема конкретного історичного факту) та власного ставлення до неї на підставі цілого комплексу джерел, як візуальних, так і текстових.

У зв’язку з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу Міністерство пропонує завершити навчальні заняття у 1-8 та 10 класах 25 травня, у 9-х 17 травня, а у 11 – 3 травня. Це варто врахувати при підготовці календарних планів на 2011/2012 навчальний рік.

Відповідно до Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів (наказ Міносвіти і науки №240 від 23.06.2000 р.) календарне планування навчального матеріалу здійснюється учителем безпосередньо у навчальних програмах. Можна користуватись також окремими брошурами, зробленими на основі навчальних програм.

На основі календарних планів вчителі розробляють поурочні плани, структура і форма яких визначається ними самостійно. Під час підготовки календарних планів учитель може на власний розсуд використовувати резервні години – планувати проведення лабораторних, практичних, контрольних робіт, семінарів, засідань «круглих столів» тощо.

Учнівські зошити з предметів суспільно-гуманітарного циклу переглядаються учителем один раз на семестр і бал за ведення зошита може (за бажанням учителя) виставлятись у журнал. При виставленні тематичних оцінок учитель на власний розсуд може враховувати або ні оцінку за ведення зошита.

Підручники, посібники, робочі зошити, атласи і контурні карти, зошити для контролю і корекції навчальних досягнень тощо, що використовуються на уроках, повинні мати гриф Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Усі вищезазначені програми з предметів суспільно-гуманітарного циклу розміщені на сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. При цьому інформуємо, що вийшов друком збірник програм курсів за вибором і факультативних курсів, рекомендованих міністерством (у трьох частинах).

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка