Збалансований розвиток дитини



Сторінка28/28
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.11 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28
Перелік обов’язкової документації для фахівців дошкільного закладу:

  • діагностичні карти;

  • плани (перспективні, календарні) індивідуальних занять;

  • перспективний план роботи з батьками;

  • індивідуальний план корекційної роботи на навчальний рік, що відображує динаміку корекційного навчання;

  • журнал консультацій для батьків;

  • зошит для батьків з індивідуальними завданнями;

  • журнал індивідуальних занять із дітьми, де вказують завдання заняття, дидактичні ігри, які на ньому використовують, і результати роботи;

  • графік обліку відвідуваності дітьми індивідуальних корекційних занять;

  • аналітичний звіт про результати роботи за рік;


Рекомендації для педагогів, які працюють з дітьми, що мають обмежені можливості здоров’я

Вихователям:

  • по-доброму, турботливо ставитися до дітей з обмеженими можливостями здоров’я, показуючи приклад ставлення до таких дітей іншим вихованцям, створювати умови для їх гарного самопочуття і розвитку в дитячому садку;

  • планувати і здійснювати індивідуальний підхід у всіх видах діяльності з урахуванням діагнозу дітей з обмеженими можливостями здоров’я;

  • залучати дітей з обмеженими можливостями здоров’я до ігор у маленьких підгрупах, до загальних хороводних та імітаційних ігор, парних доручень, розвиваючи їх інтерес до спілкування з однолітками і збагачуючи досвід таких дітей;

  • учити дітей з обмеженими можливостями здоров’я мити, витирати руки й обличчя рушником, знімати і надягати одяг, доглядати за ним, правильно сидіти за столом і користуватися столовими приборами, складати іграшки на місце і підтримувати порядок, розвиваючи навички елементарного самообслуговування та гігієни;

  • співпрацювати з дітьми з обмеженими можливостями здоров’я у практичних справах (спільні ігри, трудові доручення, догляд за тваринами, рослинами тощо), сприяючи розвитку пізнавальної активності, допомагати дітям через спільну діяльність освоювати нові способи і прийоми дії;

  • розвивати дрібну, артикуляційну і загальну моторику за допомогою пальчикової, артикуляційної гімнастики, чистомовок, масажу, загальнорозвивальних вправ, ігор і завдань.

Учителю-логопеду:

  • проявляти увагу до дітей, створювати умови для гарного самопочуття й активності;

  • здійснювати комплексний мовленнєвий розвиток, включаючи у роботу з дітьми з обмеженими можливостями здоров’я ігри та завдання на розвиток усіх компонентів мовлення (фонематичні процеси, лексичний і граматичний лад, зв’язне мовлення);

  • розвивати слухову функцію (загальну, артикуляційну, дрібну моторику);

  • здійснювати розвиток розумової діяльності й емоційно-особистісної сфери.

Практичному психологу:

  • приділяти особливу увагу психічному самопочуттю дітей з обмеженими можливостями здоров’я, збереженню їхнього психічного здоров’я;

  • підвищувати активність дітей та їхню самостійність через індивідуальні і групові заняття, спрямовані на розвиток навичок комунікативності;

  • здійснювати інтелектуальний, соціально-психологічний й емоційно-вольовий розвиток дітей.

Інструктору з фізкультури:

  • здійснювати диференційований підхід під час підготовки до занять (планувати індивідуальну роботу);

  • створювати умови для гарного самопочуття дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, попереджувати їх стомлюваність;

  • розвивати загальну рухову активність дітей, що мають обмежені можливості здоров’я;

  • розвивати різні види самостійної рухової діяльності з урахуванням рухових можливостей дітей, що мають обмежені можливості здоров’я;

  • розвивати фізичні якості й рухові здібності: швидкість реакції, спритність, гнучкість, силу, витривалість, координацію;

  • формувати у дітей з обмеженими можливостями здоров’я базові вміння і навички у різних іграх і вправах, елементи техніки виконання всіх основних видів рухів.

Музичному керівнику:

  • створювати умови для прояву позитивних емоцій, гарного самопочуття дітей, що мають обмежені можливості здоров’я;

  • здійснювати індивідуальний підхід у роботі з дітьми (зменшувати навантаження, давати посильні завдання);

  • забезпечувати музичний розвиток, використовуючи у роботі рухливі ігри, ігрові завдання, рухи під музику, хороводні ігри, спів, слухання музики;

  • залучати дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, до святкових заходів, розваг, театральної діяльності, розвиваючи їхні творчі здібності.

Робота спеціалістів дошкільного навчального закладу з родинами дітей, що мають вади психофізичного розвитку

Тривалий час спеціальна психологічна і педагогічна допомога спрямовувалася винятково на дитину з вадами психофізичного розвитку. І лише протягом останніх років у центрі уваги спеціалістів постала сім’я, в якій така дитина виховується. Наукові дослідження, результати практичної діяльності підтверджують, що психолого-педагогічного супроводу потребує вся сім’я як єдине цілісне утворення.



Проблеми сім’ї, яка виховує дитину з вадами психофізичного розвитку

Для розвитку дитини з психофізичними порушеннями дуже важливо є участь у корекційно-педагогічному процесі її родини. Ефективність корекційної роботи значно зростає, якщо члени сім’ї розуміють сутність проблеми дитини, активно і вміло сприяють спеціалістам, які надають допомогу. Проте у багатьох сім’ях ставлення до дитини з вадами є неадекватним. Зокрема, практика такої роботи свідчить, що перша реакція батьків на появу у сім’ї дитини з певною вадою є негативною. Часто батькам ще у пологовому будинку пропонують відмовитися від такої дитини, аргументуючи, що на неї потрібно буде витрачати додаткові кошти і що це може зробити держава. Тривалий час батьки таких дітей стикаються лише з осудом або жалістю з боку оточуючих, зокрема і спеціалістів. На жаль, часто батьки не одержують спеціальної допомоги чи хоча б підтримки. Тому такими поширеними є випадки, коли навіть ті батьки, які спочатку були позитивно налаштовані на розв’язання проблем дитини, згодом стають песимістами і в усіх бідах звинувачують дитину. А це, знову ж таки, негативно відображається на її розвитку, принижує її особистість.

Досить часто батьки болюче реагують на визнання їхньої дитини такою, що має вади психофізичного розвитку; не завжди погоджуються із направленням її до спеціального дошкільного закладу чи навіть до групи компенсую чого типу, наполягають на перебуванні вдома, штучно ізолюючи дитину від спілкування з однолітками і соціуму. Найбільш поширеними є такі помилки у сімейному вихованні дітей з психофізичними вадами:


  • надмірна опіка дитини, ставлення до неї як до сильно хворої, виконання за неї всіх справ, принесення себе у жертву дитині;

  • відсутність уваги і необхідного виховання, ставлення до дефекту як до тимчасового явища;

  • пред’явлення дитині вимог як до здорової дитини – без урахування її проблем і можливостей;

  • презирливе ставлення до дитини, приниження, сприймання її як сімейного тягаря і ганьби;

  • небажання радитися зі спеціалістами, виконувати їхні рекомендації, навчати дитину у закладі корекційної освіти.

Неправильне ставлення до дитини призводить до ускладнень у її розвитку, «звуження» навколишнього світу, виникнення у неї психологічних комплексів і негативних рис характеру, внаслідок чого особистість дитини дуже страждає.

Доволі часто батьки, соромлячись діагнозу своєї дитини, попри рекомендації спеціалістів віддають її до звичайного дошкільного закладу-спрацьовують українські «принципи»: «Що люди скажуть?», «Щоб як у людей». У дошкільному закладі, у якому немає умов виховувати дитину з вадами психофізичного розвитку, вона зазнає ще більших переживань, через що у неї виникає відраза до будь-яких занять, страх перед педагогами і однолітками. Зауважимо, що при цьому весь психофізичний розвиток дитини ускладнюється, а наявні відхилення не коригуються.

На жаль, сім’ї, в яких виховуються діти з вадами психофізичного розвитку, досить часто нехтують рекомендаціями спеціалістів щодо закладу, який відповідає можливостям їхніх дітей. Батьки не несуть жодної відповідальності за неправильно прийняте рішення, за моральні і фізичні страждання дитини з вадами психофізичного розвитку у непристосованому для неї закладі. І хоча окремі нормативні акти передбачають таку відповідальність, все ж механізми її встановлення не працюють.

Отже, повноцінне включення дитини з вадами психофізичного розвитку у соціальне середовище потребує насамперед адекватного ставлення до неї її сім’ї. Сформувати його можуть спеціалісти: корекційні та соціальні педагоги, психологи, медики.



Мета, завдання і принципи роботи з родинами вихованців

Основною метою роботи із сім’ями, які виховують дитину з вадами психофізичного розвитку, є надання батькам кваліфікованої допомоги.



Працюючи з батьками, педагоги ставлять собою такі завдання:

  • допомогти сформувати адекватні взаємостосунки між батьками, іншими членами сім’ї та дитиною з вадами психофізичного розвитку;допомогти дорослим створити комфортну для такої дитини сімейну атмосферу;

  • розширити інформованість батьків про потенційні можливості дитини, її перспективи у різних аспектах життя;

  • створити умови для активної участі батьків у вихованні та навчанні дитини;

  • навчити батьків прийомів організації ігрової та навчальної діяльності дитини;

  • підвищити рівень психічного здоров’я самих батьків.

Робота з сім’ями має будуватися на таких принципах:

  • партнерство з батьками – педагог сприймає батьків не як об’єкт свого впливу, а як рівноправних партнерів у вихованні дитини, проведенні з нею корекційної роботи. Завдяки цьому принципу долаються дистанція між учасниками освітнього процесу і недовіра, яка часто виникає у батьків до спеціалістів, вони починають прагнути підтримки, допомоги вчителя-дефектолога, прислуховуються до нього, виконують його поради;

  • комплексний підхід до організації корекційно-педагогічного процесу – у роботі із сім’ями мають брати участь різні спеціалісти дошкільного навчального закладу: учитель-дефектолог, вихователі, практичний психолог, лікар. За необхідності слід залучати фахівців психолого-медико-педагогічної консультації (далі – ПМПК), дитячої поліклініки. Саме комплексний підхід забезпечує подолання різних проблем, що виникають у сім’ях, і дає змогу надати дитині та її батькам різнобічну допомогу;

  • єдність діагностики і корекції – спеціалісти дошкільного закладу мають продовжити обстеження дитини, розпочате в ПМПК, визначити шляхи корекційної роботи з дитиною, скласти індивідуальну програму розвитку дитини із визначенням місця сім’ї у цьому процесі; спеціалісти мають вивчати родину в цілому, коригуючи ставлення до дитини;

  • позитивна характеристика дитини - передусім слід концентрувати увагу батьків на позитивних, збережених якостях їхньої дитини, перспективних можливостях її розвитку, лише після цього говорити про вади і труднощі. Це допомагає підтримати віру батьків у розвиток дитини, спонукає їх організовувати навчання і виховання, ігрову діяльність, формувати адекватні стосунки з дитиною;

  • урахування стану, думки, досвіду батьків - під час вибору змісту, форм і методів роботи з сім’ями педагог враховує: здоров’я батьків, їхній психологічний стан, їхні можливості, моральні установки, досвід, ставлення до проблем дитини; сімейні стосунки; уміння членів сім’ї розв’язувати проблеми; соціальні зв’язки; приналежність до певного соціального класу;

  • повага до батька і матері - у стосунках з батьками має домінувати повага, розуміння їхніх турбот. Це виявляється у формах звернення до батьків, у висловлюванні прохань і порад, у довірливому тоні розмови, у неприпустимості настанов і дорікань на адресу батьків, у збереженні відомих педагогу сімейних таємниць.



1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка