Збалансований розвиток дитини



Сторінка27/28
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.11 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28
Набула чинності Концепція розвитку інклюзивної освіти в Україні

Право таких дітей на інтеграцію у суспільство – основний принцип міжнародних стандартів, а забезпечення їм доступу до якісної совіти є основою такої реальної інтеграції. Нині проводиться послідовна політика переходу від медичної до соціальної моделі роботи з інвалідами шляхом створення умов для інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній простір.



Значним кроком у цьому напрямі стало розроблення Концепції розвитку інклюзивної освіти (далі – Концепція ) та набуття нею чинності. У Концепції визначено основні принципи розвитку інклюзивної освіти в Україні:

  • науковість (розроблення теоретико-методологічних основ інклюзивного навчання, програмно-методичного інструментарію, аналіз і моніторинг результатів упровадження інклюзивного навчання, оцінка ефективності технологій, що використовуються для досягнення позитивного результату, проведення незалежної експертизи);

  • системність (забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами, наступності між рівнями освіти: рання допомога – дошкільна освіта – загальна середня освіта);

  • варіативність, корекційна спрямованість (організація особистісно орієнтованого навчального процесу в комплексі з корекційно-розвивальною роботою для задоволення соціально-освітніх потреб, створення умов для соціально-трудової реабілітації, інтеграції в суспільство дітей з порушеннями психофізичного розвитку, у тому числі дітей-інвалідів);

  • індивідуалізація (здійснення особистісно орієнтованого індивідуального, диференційованого підходу);

  • соціальна відповідальність сім’ї (виховання, навчання і розвиток дитини; створення належних умов для розвитку її природних здібностей, участь у навчально-реабілітаційному процесі);

  • міжвідомча інтеграція соціальне партнерство (координація дій різних відомств, соціальних інституцій, служб з метою оптимізації процесу освітньої інтеграції дітей з особливими освітніми потребами).

Очікується, що реалізація Концепції сприятиме:

  • забезпеченню права дітей з особливими освітніми потребами на рівний доступ до якості освіти, незалежно від стану здоров’я, місця їх проживання;

  • створенню належних умов для функціонування і розвитку інклюзивної освіти в Україні, забезпеченню достатнього обсягу фінансування для впровадження інклюзивного навчання;

  • зміні освітньої парадигми, удосконаленню навчального процесу шляхом урахування сучасних досягнень науки та практики;

  • забезпеченню архітектурної доступності загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, незалежно від форм власності та підпорядкування, відповідно до потреб дітей;

  • підготовці достатньої кількості кваліфікованих педагогічних кадрів, які володіють методиками інклюзивного навчання, створення системи підвищення їх професійної майстерності;

  • забезпеченню навчальних закладів, що впроваджують інклюзивне навчання, транспортними засобами, відповідними навчально-методичними, наочними, дидактичними матеріалами, сучасними засобами реабілітації індивідуального та колективного призначення.

Створення у навчальному закладі комфортного середовища для дітей з різними стартовими можливостями

Концепція спрямовує діяльність у сфері інклюзивної освіти як суспільства у цілому, і кожного навчального закладу, у якому перебувають діти з особливими освітніми потребами. Насамперед такому закладу необхідно побудувати цілісну систему, яка забезпечуватиме оптимальні умови для адаптації, соціалізації, освіти та повноцінного розвитку всіх вихованців, створити єдине комфортне психологічне середовище.

Дбаючи про створення такого комфортного середовища у своєму навчальному закладі, слід одразу після прийняття кожної дитини проаналізувати поведінку членів сім’ї, визначити, як вони ставляться до неї. При можливості педагоги мають допомогти родині, сприяти підвищенню педагогічної культури батьків, накопиченню у них знань, умінь, навичок, необхідних для спілкування з дитиною. Батьки обов’язково повинні вдома підтримувати та розвивати навички, які засвоює дитина у дошкільному закладі. Разом з цим необхідно залучати батьків та дітей до проведення масових заходів у дитячому садку – святкових ранків, дитячих фестивалів, конкурсів тощо.

Результат буде задовільним лише тоді, коли разом з вихователями в одній команді працюватимуть відповідні спеціалісти – учителі-логопеди, практичні психологи, дефектологи, лікарі та батьки.

Інтегровані колективи можуть допомогти дитині з особливостями психофізичного розвитку досягнути індивідуально високих показників особистісного розвитку, усвідомити самоцінність цього розвитку для життєдіяльності дитини, функціональної значимості у процесі її інтеграції у соціальне середовище. З іншого боку, таки колективи забезпечать для здорових дітей можливість дбайливо ставиться до потенціалу, дарованого їм природою, розкривати нетрадиційні шляхи особистісних досягнень в опануванні знань, умінь, навичок.

Педагоги, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами, мають стати партнерами для кожної дитини, сформувати у своїх вихованців найпростіші навички спілкування, вміння організувати своє дозвілля, підтримувати найпростіший діалог.

Обов’язковою умовою та запорукою успіху є створення комфортних умов для проведення занять, позитивної емоційної атмосфери. Сам педагог повинен бути взірцем для дітей.

Педагоги у жодному разі не повинні вголос висловлювати свої негативні думки про дітей з особливими освітніми потребами. Не можна «чіпляти ярлики», використовувати медичні терміни при батьках, інших дорослих, дітях. Таких дітей треба підтримувати, не травмуючи їх, всіляко вселяти їм віру у свої сили. Як вихователь та інші дорослі ставитимуться до дітей з особливими освітніми потребами, так до них ставитимуться й інші діти у групі. Діти повинні не просто співчувати хворому товаришу, а вміти допомагати йому, коли це необхідно. Проте слід мати на увазі, що надання допомоги має бути доречним, вчасним. Надмірна допомога може образити дитину з особливими освітніми потребами. Кожна здорова людина налагоджує стосунки зі своїми ровесниками природним шляхом. Але діти з особливими потребами потребують допомоги у цьому. Педагоги постійно мають створювати ситуації для позитивних соціальних взаємин. Такі взаємовідносини дають змогу дітям з особливими освітніми потребами комфортно почуватися у колі здорових ровесників.

Не можна силоміць заставляти дітей дружити, не треба приділяти цьому занадто великої уваги. Навпаки, треба більше приділяти уваги здібностям дитини дітей з особливими освітніми потребами, розкривати їхні таланти, те, чим вони можуть поділитися з іншими.

Для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами за умови їх інтеграції у загальноосвітні навчальні заклади потрібні висококваліфіковані педагоги. Тому ключовим чинником сприяння інклюзивної освіти має бути відповідна підготовка та перепідготовка спеціалістів.



Діти з порушеннями (вадами) психофізичного розвитку – діти що мають фізичні (або) психічні порушення, які відображаються на усьому психічному розвитку дитини і перешкоджають засвоєнню нею соціокультурного досвіду без спеціально створених умов.
Особливості інклюзивної дошкільної освіти

Згідно з «Планом заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх закладах на період до 2012 року», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1482-р. в Україні здійснюється активний пошук і впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, із їхніми здоровими однолітками. Цій проблемі присвячено як фундаментальні праці науковців, так і окремі дослідження. Проте, і науковці, і практики далеко не однозначно оцінюють інтеграцію та інклюзію.

Однією із основних причин поширення інклюзії є переважно неадекватне ставлення батьків до закладів корекційної освіти: воно або упереджено негативне, або виражається в нерозумінні його необхідності. Деякі батьки, будучи обізнаними у світових тенденціях, наполягають на праві своєї дитини перебувати у звичайному дитячому садку нарівні зі звичайними однолітками. На перший погляд це бажання має вигляд справедливого захисту дитини. Проте часто батьки не розуміють основного змісту інклюзивної освіти. Справжня інтеграція та інклюзія передбачає обов’язковий психолого-педагогічний супровід дитини фахівцями (корекційний педагог, логопед, психолог, лікар, соціальний працівник). Без нього перебування дитини в масовому навчальному закладі набуває стихійності, формальності, яка не лише не приносить користі, а й є шкідливою для дитини, оскільки без одержання відповідної корекційної допомоги психофізичний розвиток дитини лише ускладнюється.

На жаль, однією з причин неадекватного ставлення батьків до спеціальних груп чи спеціальних дошкільних навчальних закладів є не зовсім правильна поведінка деяких вихователів дитячих садків, які через небажання втратити контингент групи агітують батьків нікуди не переводити, обіцяючи, що додатково з нею « позаймаються ».

У практиці дошкільного виховання зустрічається і протилежне ставлення педагогів, коли при найменших відхиленнях у розвитку чи поведінці дитини (гіперактивність, розлади уваги, порушення емоційно-вольової сфери) вихователі наполегливо нав’язували батькам думку про аномальність дитини і необхідність направляння її у спеціальний дошкільний заклад.

Ще одним із чинників, що сприяє саме формальній інтеграції, є невелика кількість або й відсутність у маленьких містах і селах закладів корекційної освіти. Батьки не хочуть водити чи возити дитину далеко від дому, через що правдами й неправдами прагнуть віддати її у найближчий дитячий садок, не враховуючи при цьому можливостей дитини та її потреб.



Роль психолого-медико-педагогічних консультацій у розв’язанні проблем інклюзії

Найпершим, хто помічає проблеми і трудності у розвитку дошкільника, є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а звернулися до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, а за необхідність – і допомогу можна одержати у психолого-медико-педагогічних консультаціях (ПМПК). Для цього батькам не потрібно жодних направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ПМПК з власної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу (педагогічну, психологічну, медичну), тим легшою буде структура її дефекту, тим ліпше вона розвиватиметься.

Важливо, щоб і вихователі дошкільних закладів, вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у навчанні і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК. Саме вони допоможуть визначити, що спричинило труднощі чи вади у розвитку дитини, призвело до проблем навчання та виховання; порадять, які умови створити у сім’ї, дитячому садку; нададуть корекційну допомогу або порадять спеціальний заклад для цього.

Приймати рішення про заклад для дитини з психофізичними вадами мають батьки разом із фахівцями ПМПК. При цьому необхідно враховувати дуже багато чинників, зокрема:



  • вік дитини;

  • категорія аномального розвитку (нозологія);

  • конкретний клінічний діагноз;

  • наявність супутніх відхилень;

  • стан соматичного здоров’я;

  • інтелектуальний ступень;

  • особливості психічного і фізичного розвитку;

  • потреби і можливості дитини.

Тобто, треба рекомендувати заклад з урахуванням суто індивідуальних особливостей розвитку дитини, потреб родини.

Безсумнівно, якщо у дитини вада психофізичного розвитку є не різко вираженою, передусім для неї рекомендують інклюзивний варіант дошкільного виховання (за наявність у дошкільному закладі відповідних фахівців).



Психолого-педагогічна характеристика на вихованця

дошкільного закладу

Вагомого значення для правильної постановки діагнозу, вибору форми організації навчання, реалізації індивідуального підходу набуває психолого-педагогічна характеристика на дитину, написана педагогами дитячого садка, у якому вона перебувала. Адже у процесі систематичного навчання і виховання дитини найбільш яскраво виявляються її здібності, труднощі та проблеми. До складання цього документу може бути залучений і психолог, якщо він системно працював з дитиною. Зауважимо, що на дитину, яка не виховувалася в системі організованого навчання й виховання, характеристику не складають.

Психолого-педагогічна характеристика має відповідати таким вимогам:


  • підсумок спостережень – має бути результатом цілеспрямованих довготривалих спостережень, а не одномоментного дослідження; необхідно показати як позитивну, так і негативну динаміку перебування дитини у закладі;

  • добір фактів – має ґрунтуватися на фактичному матеріалі; слід описувати найбільш яскраві та типові приклади поведінки дитини, її труднощів, позитивного досвіду; не зазначати випадкові факти; уникати суб’єктивності й однобічності у доборі фактичного матеріалу; не нагромаджувати одноманітних фактів;

  • систематизація фактів і висновки педагога – викладати факти слід послідовно, систематизовано; висновок має бути логічним завершенням системи описаних фактів;

  • характер викладу – викладати слід просто, зрозуміло, уникати складних формулювань і незрозумілих громіздких термінів;

  • позитивні сторони дитини – слід писати не лише про труднощі та проблеми дитини, а й обов’язково, про її позитивні, збережені можливості («пуди здоров’я», як їх визначив Лев Виготський);

  • індивідуальна робота з дитиною – слід зазначити, хто з фахівців (вихователь, учитель-логопед, психолог та ін.) працював з дитиною індивідуально, яка допомога надавалась і якими є її результати;

  • обсяг характеристики – має бути короткою, але переконливою.

У психолого-педагогічній характеристиці треба відобразити такі відомості про дитину:

  • загальні відомості:

- прізвище, ім’я, ДНЗ, група;

- скільки років перебуває у ДНЗ;

- соціально-побутові умови у сім’ї;

- у скільки років вступила до ДНЗ і як адаптувалася;



  • засвоєння дитиною програми ДНЗ:

- володіння навичками самообслуговування;

- засвоєння дитиною кожного розділу програми;

- рівень розвитку мовлення й орієнтації у навколишньому світі;

- ставлення дитини до невдач у засвоєнні знань і вмінь;

- види допомоги, які надавалися дитині у подоланні прогалин та труднощів, наслідки цієї допомоги;


  • ігрова діяльність дитини:

- в які ігри любить гратися дитина;

- які іграшки приваблюють і як ними користується;

- чи грається з іншими дітьми у грі;

- якою є взаємодія з іншими дітьми у грі;

- чи супроводжує свої ігри мовленням;


  • працездатність та поведінка дитини:

- розуміння дитиною вимог вихователя;

- участь у спільній діяльності групи;

- стан працездатності дитини (цілеспрямованість ступінь розвитку уваги, темп роботи, наполегливість, доведення розпочатої роботи до завершення, що саме втомлює дитину);


  • загальна характеристика особливості дитини:

- негативні та позитивні риси характеру дитини;

- загальний рівень розвитку;

- інтереси та потреби;

- взаємини з колективом (з ким товаришує; якщо конфліктує з однолітками, то зазначити причини конфліктів).

Підсумовуючи викладене, вихователь може зауважити свої припущення щодо причин, які обумовлюють відставання дитини у розвитку, труднощі та прогалини у засвоєнні програми дошкільного закладу. Проте ніяких діагнозів, навіть у вигляді припущення, педагог не формулює, оскільки вада дитини, її конкретний клінічний діагноз встановлюють колегіально працівники ПМПК на підставі ґрунтовного вивчення матеріалів особової справи, картки розвитку дитини, медичних документів, малюнків дитини, психолого-педагогічної характеристики та результатів обстеження дитини.

Компетентність вихователів як запорука ефективності інклюзивної дошкільної освіти

Якщо корекційні педагоги, практичні психологи, які спеціалізуються на корекційній роботі, є компетентними щодо роботи з такими дітьми, то вихователі дошкільних закладів часто не мають ні психологічної, ні методичної готовності до інклюзії. Тому у загальноосвітніх дошкільних навчальних закладах має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персоналу.

Наказом Міністерства освіти і науки України «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» від 2 грудня 2005 р. №691 передбачено включення у навчальні плани вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації , що готують фахівців за напрямком «Педагогічна освіта», дисципліни «Основи корекційної педагогіки», яка забезпечить професійну готовність до інклюзивної освіти. Досвід інших країн переконливо доводить, що для тих фахівців, які вже працюють у навчальних закладах, ефективними шляхами такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги.

Змістом такої освіти мають бути основи корекційної педагогіки і психології з певними методичними аспектами. Зокрема, вихователі мають бути компетентними у таких питаннях:



  • підходи держави і суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку;

  • основні поняття корекційної педагогіки і спеціальної психології;

  • особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;

  • комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей;

  • диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного корекційного навчання і виховання кожної із категорії дітей;

  • зміст та методи роботи з родинами вихованців.

З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:

  • здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;

  • своєчасно виявляти відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійсненні правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;

  • здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;

  • формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;

  • проводити роботу з батьками щодо надання їм правильної інформації про осіб з порушеннями психофізичного розвитку.

Поза всяким сумнівом, компетентність вихователів є однією з умов ефективності інклюзивної дошкільної освіти.

Створення сприятливого соціального середовища для інклюзії дітей з вадами психофізичного розвитку

Результати досліджень багатьох науковців засвідчують, що розумовий, емоційний і соціальний розвиток дітей з психофізичними вадами прямо залежить від позитивного ставлення до них, їх розуміння і прийняття педагогами, батьками і здоровими дітьми. Сприятливе соціальне середовище є однією із вихідних умов розв’язання проблем інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища - одне із завдань психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку. Педагоги дошкільного закладу мають передусім формувати позитивне ставлення здорових вихованців до дітей з психофізичними вадами, емпатію, прийоми адекватної взаємодії. Ця робота може здійснюватися за допомогою таких методів:



  • бесіда;

  • переконання;

  • розгляд проблемних ситуацій;

  • сюжетно-рольові ігри;

  • перегляд спеціально відібраних відеосюжетів.

Організація роботи з дітьми, що мають обмежені можливості здоров’я

Сьогодні, коли кількість дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, зростає, актуальним стає пошук нових форм надання їм корекційної психолого-педагогічної допомоги. Держава надає можливість таким дітям відвідувати навчальний заклад будь-якого типу за наявності у ньому відповідних умов для корекційної роботи.

Серед вихованців можуть бути діти з складними діагнозами, серед яких дитячий церебральний параліч, м’язова дистрофія, рахіт, дисфункція мозку тощо. Тому у дошкільному закладі треба створити всі необхідні умови для організації виховання і навчання дітей, що мають обмежені можливості здоров’я.

Робота дошкільного закладу:



  • організувати корекційну групу для дітей з важкими порушеннями мовлення, відкрити логопедичний пункт;

  • сформувати програмно-методичну й матеріально-технічну бази;

  • обладнати окремі приміщення для проведення корекційної роботи-кабінети практичного психолога, учителя-логопеда, дефектолога, сенсорну кімнату.

Ураховуючи ці можливості дошкільного закладу, треба визначити основні завдання спільної діяльності педагогів і спеціалістів у наданні допомоги дітям, що мають обмежені можливості здоров’я:

  • розвиток особистості кожної дитини з урахуванням її індивідуальних фізичних і розумових можливостей;

  • здійснення повноцінної соціальної адаптації у групі однолітків;

  • проведення корекційно-педагогічної, психологічної роботи;

  • підготовка до шкільного навчання;

  • надання моральної допомоги і підтримки батьками (законним представникам) дитини, їх консультування з питань виховання дитини в родині.

Практика показала, що розв’язати поставлені завдання можна лише спільними зусиллями колективу дошкільного закладу, родини, поліклініки, і не стихійно, а цілеспрямовано, планомірно.

Для цього у дошкільному закладі має бути створено групу психолого-педагогічного супроводу дітей, що мають обмежені можливості здоров’я. Ця група є структурним підрозділом дошкільного закладу. До неї входять заступник завідувача з навчально-виховної роботи, медичні працівники дошкільного закладу, практичний психолог, учитель-логопед, дефектолог, вихователі, інструктор з фізкультури. Метою роботи групи є об’єднання зусиль освітньої установи, дитячої поліклініки і батьків у створенні оптимальних умов для цих дітей під час їх перебування в дошкільному закладі.

У сферу діяльності групи психолого-педагогічного супроводу дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, входить:


  • виявлення таких дітей;

  • проведення опитування серед батьків цих дітей ( чи вони хочуть, щоб їхня дитина відвідувала дошкільний заклад, чи, навпаки, щоб вона навчалася вдома );

  • здійснення патронажу родин;

  • консультаційна допомога під час проходження міської психолого-медико-педагогічної комісії;

  • обстеження і психолого-педагогічний супровід таких дітей у дошкільному закладі.

Після зарахування дитини у дошкільний заклад й укладання договору між дошкільним закладом і батьками (законними представниками) за згодою останніх члени цієї групи проводять обстеження дитини, за результатами якого складають індивідуальну програму її психолого-педагогічного супроводу. Потім вони розробляють гнучкий розклад занять з урахуванням індивідуальних особливостей та діагнозу дитини, циклограму роботи фахівців з цією дитиною.

Зміст роботи з дітьми цієї категорії визначають освітні програми (комплексні і парціальні), які реалізуються у дошкільному закладі. У процесі освітньої роботи фахівці здійснюють індивідуальний підхід до дітей з урахуванням їхнього діагнозу. З огляду на це фахівці групи розробляють рекомендації щодо роботи з цими дітьми для всіх педагогів дошкільного закладу.

Надзвичайно важливого значення група психолого-педагогічного супроводу дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, надає взаємодія з батьками. Так, члени групи проводять у дошкульному закладі індивідуальні і тематичні консультації, батьківські збори, тренінги, круглі столи з обміну досвідом. У ході цих заходів батьки:


  • одержують усю необхідну інформацію про те, як реалізовувати програму комплексної реабілітації, створювати для дитини спокійну, доброзичливу атмосферу, правильно організовувати розпорядок дня і харчування, заняття в домашніх умовах;

  • ознайомлюються з основами педагогіки і дитячої психології.

Таку роботу проводять відповідно до розробленого перспективного плану.

Група психолого-педагогічного супроводу дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, координує діяльність усіх учасників корекційного процесу. Це дає педагогам змогу:



  • колегіально визначати загальні завдання корекційно-розвивальної роботи;

  • простежувати динаміку розвитку дітей за допомогою проходження психолого-медико-педагогічної комісії (двічі на рік) з метою визначення подальшого освітнього маршруту;

  • здійснювати індивідуальну роботу з дітьми з урахуванням особливостей їхніх діагнозів;

  • забезпечувати наступність з виконання індивідуальної програми розвитку дитини у роботі всіх фахівців.

Досвід роботи свідчить, що спеціально організований корекційний освітній процес, взаємозв’язок у роботі всіх фахівців з дітьми, у навчанні, спілкуванні, поведінці, дає позитивні результати, а саме:

  • піднімає дітей на вищі рівні розвитку;

  • розвиває особистісні якості, які дають дітям змогу адаптуватися в соціумі;

  • забезпечує підготовку дітей до школи.

1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка