Збалансований розвиток дитини



Сторінка24/28
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.11 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Завершальна частина. Щоденно тренінгові заняття завершуються спеціальними вправам, які входять до ритуалу прощання. Передує прощанню оцінка – аналіз заняття. Оцінка сприяє самоаналізу учасників процесу, стимулює народження нових ідей, допомагає зрозуміти, наскільки учасники досягли поставленої мети, допомагає коригувати плани наступних занять.

Незалежно від того, яка тривалість загального тренінгового курсу, кожне окреме заняття повинне мати завершену форму, тобто включати проведення всіх частин та етапів тренінгу. Відповідно до загальної тривалості, часові межі частин та етапів заняття з елементами тренінгу змінюватимуться.

Оцінювання, що проводиться наприкінці кожного навчального дня, створює міцний зворотний зв'язок між учасниками і тренером, дає можливість своєчасно й ефективно розв'язати незрозумілі питання та скоригувати навчання. Мета оцінювання полягає в тому, щоб визначити: які потреби учасників необхідно задовольнити, які нові потреби виникли в ході; чи досягли поставленої мети тренер та учасники; які складові змісту та методики навчання виявилися більш, а які менш ефективними тощо.

Таким чином, технології тренінгової роботи дадуть можливість проводити заняття з елементами тренінгу щодо формування здорового способу життя на достатньо професійному рівні, а дітям і молоді зміст тренінгового курсу дасть можливість сформувати вміння й навички здорового способу життя та позитивне ставлення щодо збереження свого власного здоров'я.




Діагностика групи підвищеного ризику наркоманії

Працівник психологічної служби бере участь у виділенні групи ризику наркоманії. При цьому важливим є розуміння специфіки саме психологічного підходу до цієї проблеми. У таблиці представлені ознаки ризику вживання ПАР залежно від різних підходів.




Підхід

Основні ознаки ризику

Наркологічний

Зловживання тютюном, алкоголем, спадкове ускладнення наркологічних та психічних захворювань

Педагогічний

Пагубні звички (гризіння нігтів, паління), педагогічна занедбаність, соціально неблагополучна родина

Правоохоронний

Азартні ігри, зникнення з дому, ухилення від навчання, участь в асоціальних угрупуваннях

Психіатричний

Психічні порушення: неврози, психопатія, депресія, обмеження мозкова патологія

Психологічний

Підвищена тривожність, неадекватна самооцінка, низький самоконтроль, деформована система цінностей, порушення внутрішньо сімейних відносин, комунікативні проблеми

Неважко помітити, що зазначені вище психологічні ознаки ризику носять досить загальний характер і підходять практично до всіх типів девіантної поведінки. Тому, проводячи діагностику групи ризику дезадаптації або девіантної поведінки, психолог навряд може однозначно виділити групу ризику саме наркоманії тільки на підставі власне психологічних даних. Для цього необхідна комплексна інформація, збір якої входить до компетенції класного керівника, завуча з виховної роботи, соціального педагога. Психолог же говорить тільки про підвищену вірогідність емоційних і поведінкових порушень у визначених дітей та підлітків.



Профілактична робота з підлітками, сім'єю, педагогами

Найбільш ефективною формою профілактичної роботи з підлітками є групова корекційно-розвиваюча робота, яка дозволяє підліткам ділитися своїми думками і почуттями, вислуховувати думки інших, програвати ситуації, проводити самостійні дослідження.

У профілактиці зловживання психоактивними речовинами в освітянському середовищі зазначені основні напрямки роботи, форми і засоби антинаркотичної допомоги сім'ї, що може бути використане при організації роботи психолога з батьками.

Основні напрямки роботи:

1. Формування активного ставлення батьків до ризику наркотизації і в тому мікросередовищі, в якому росте і спілкується їх дитина.

2. Попередження випадків залучення дітей в ранню алкоголізацію, емоційного відчуження дітей, жорстокого поводження з ними в сім'ї.

3. Надання допомоги сім'ї, коли дитина почала зловживати психоактивними речовинами.
Основні форми і засоби антинаркотичної допомоги сім'ї

1. Індивідуальне сімейне консультування батьків з «проблемних» дисфункціональних і конфліктних сімей з попередження ранньої алкоголізації, наркотизації, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх.

2. Формування з батьківського активу груп батьківської підтримки для «проблемних» сімей.

3. Виявлення батьків групи «ризику» алкоголізації і наркотизації і забезпечення їм підтримки у наданні соціальної та медико-психологічної допомоги.

4. Надання допомоги батькам у поверненні дитини в сім'ю (сімейне примирення) у разі втечі дитини з дому.
Робота з педагогами

Найбільший ефект при психологічній роботі з педагогами щодо профілактики наркозалежності в школі мають активні форми роботи: тренінги, диспути, ділові ігри. Вони дозволяють сформувати активну особистісну позицію по відношенню до наркоманії, підвищити мотивацію і усвідомити необхідність узгодженої взаємодії фахівців різних профілів і відомств.


Приблизний зміст роботи практичного психолога,

соціального педагога з профілактики наркоманії

Учні

Мета та задачі роботи

Форма роботи

1-4 класи

Попередження явищ шкільної дезадаптації:

  • формування групи ризику дезадаптації,

  • розвиток когнітивної сфери,

  • формування позитивного "Я-уявлення",

  • розвиток комунікативних навиків,

Формування установки на ведення здорового способу життя

Психодіагностика (готовності до шкільного навчання), ризику дезадаптації (1 кл), емоціональних проблем (3-4 кл).

Адаптаціонний курс групових корекційно-розвивальних занять (1 кл)



5-9 класи

Формування особистісних ресурсів, підвищення рівня життєвої компетенції:

  • формування групи ризику поведінкових девіацій (в тому числі вживання ПАР).

  • підвищення стресостійкості,

  • забезпечення доступу до достовірної інформації на основі активного запиту учнів,

  • формування адекватної самооцінки,

  • розвиток навиків компетентної поведінки, вміння звернутися по допомогу,

  • розвиток навиків протистояння груповому тиску,

  • розвиток антинаркотичного усвідомлення

Психодіагностика емоційно-особистісних особливостей підлітка (групова, індивідуальна).

Інформаційний стенд.

Корекційно-розвивальний курс групових занять з адаптації до середньої школи (5 клас).

Тренінг впевненої поведінки.

Консультування батьків з проблемних сімей.

Участь в моніторингу розповсюдження вживання ПАР для систематичного аналізу наркоситуації в школі



10- 11 класи

Сприяти у вирішенні задач дорослішання

  • розширення можливостей самопізнання,

  • розвиток особистісних механізмів прийняття рішень,

  • вибір життєвих цілей, аналіз особистісної системи цінностей,

  • допомога в професійному самовизначенні,

  • розвиток здібності отримувати психологічну допомогу від себе та інших,

  • створення власної системи саморегуляції та виходу із стресових ситуацій,

  • мінімізація факторів наркоризику психологічного характеру

Психодіагностика особистісних особливостей підлітка (групова, індивідуальна) з метою самопізнання та професійного вибору.

Інформаційний стенд.

Тренінг професійного самовизначення.

Тренінг особистісного росту.

Консультування з проблем попередження ранньої наркотизації




Педагоги

Мета та задачі роботи

Форма роботи

Початкова школа

Підвищення психологічної компетентності:

  • оволодіння методами ефективної взаємодії з підлітками,

  • сприйняття ролі педагога у формуванні факторів психологічного ризику наркозалежності

Семінари, лекції, дискусії з найбільш актуальних питань.

Спільна аналітична діяльність з адаптації освітніх програм до можливостей дитини.

Інформування педагогів про фактори ризику наркотизації в початковій школі


Середня та старша школа

Підвищення психологічної компетентності:

  • оволодіння методами ефективної взаємодії з підлітками,

  • сприйняття ролі педагога у формуванні факторів психологічного ризику наркозалежності

Семінари, виступи на м/о класних керівників з актуальних підліткових проблем (делінквентна поведінка, суїциди, наркоманія).

Навчальні семінари для заступників директорів з виховної роботи, класних керівників з метою включення в роботу за програмою профілактики.

Консультування з проблем взаємодії з підлітками групи ризику наркозалежності.

Тренінг конструктивної взаємодії з підлітками




Основні напрями науково-дослідної і науково-методичної роботи керівників/методистів навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти

  1. Організаційно-функціональні моделі діяльності психологічної служби.

  2. Управління психологічною службою системи освіти на регіональному рівні.

  3. Організація міжвідомчої та міжсекторальної взаємодії психологічної служби з іншими суб'єктами, які діють в інтересах в кращих інтересах дитини.

  4. Організаційна та методична діяльність центру практичної психології і соціальної роботи (методиста) на виконання державних, регіональних програм.

  5. Методичний супровід професійної діяльності фахівців психологічної служби.

  6. Моніторинг ефективності діяльності психологічної служби області/району/міста.

  7. Формування професійної компетентності та організація підвищення кваліфікації спеціалістів психологічної служби.

  8. Організаційна та інформаційно-методична підтримка молодих фахівців психологічної служби.

  9. Управління якістю психологічних послуг в системі освіти.

  10. Маркетингова діяльність центру практичної психології і соціальної роботи.

11. Застосування інтерактивних методів та інноваційних технологій, як складових методичної роботи.

12. Підвищення психологічної культури учасників навчально-виховного процесу.

13. Забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг.

14. Організаційна та інформаційно-методична робота щодо забезпечення супроводу дітей з особливими освітніми потребами.

15. Реалізація практичних заходів спрямованих на розбудову психологічної служби з урахуванням особливостей та типу навчального закладу (ст. 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України «Про освіту»).

16. Організація та методичне забезпечення діяльності працівників згідно з основними напрямами визначеними в п. 2.4. Положення про психологічну службу (наказ Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 № 616 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.07.2009 за №687/16703).




Основні напрями науково-дослідної і науково-методичної роботи

практичних психологів

1. Організаційні моделі діяльності практичного психолога в


навчальному закладі:

  • Робота з дітьми (адаптація до умов навчального закладу та особливостей навчально-виховного процесу; вивчення психологічних особливостей дитини/колективу; корекція та розвиток індивідуально-психологічних особливостей; профілактика та подолання асоціальних проявів у поведінці дітей, негативних явищ в учнівському середовищі; формування життєвої компетентності, здорового способу життя).

  • Робота з педагогічними працівниками (психологічна просвіта/консультування з актуальних питань навчально-виховного процесу, особистісної сфери; психологічний супровід функціонування дитячого/педагогічного колективу на різних етапах його існування; вивчення особливостей педагогічної діяльності; технології психологічного супроводу педагогів під час атестації).

  • Робота з батьками (психологічна просвіта/консультування з питань розвитку та особливостей особистості у різних вікових періодах; вивчення особливостей умов сімейного виховання, мікроклімату).

2. Формування психологічної компетентності всіх учасників
навчально-виховного процесу.

  1. Психологічний супровід навчально-виховного процесу в умовах інклюзивної освіти (за суб'єктами: – діти, – батьки, – педагогічні працівники).

  2. Психологічний супровід профільного, непрофільного навчання та випускників під час зовнішнього незалежного оцінювання.

  3. Психологізація навчання та технології створення комфортного освітнього середовища в навчальному закладі.


Основні напрями науково-дослідної і науково-методичної роботи

соціальних педагогів

1. Організаційні моделі діяльності соціального педагога в навчальному закладі:

- Робота з дітьми (соціальний патронаж соціально-незахищених категорій дітей; соціальний супровід дитини під час адаптації до умов навчального закладу та особливостей навчально-виховного процесу; вивчення особливостей соціального розвитку дитини/сім'ї/колективу; консультування та допомога дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах; соціальні технології у сфері профілактики та подолання асоціальних проявів в поведінці дітей, негативних явищ в учнівському середовищі; формування життєвої компетентності, здорового способу життя).


  • Робота з педагогічними працівниками (просвіта/консультування з актуальних питань навчально-виховного процесу, особливостей сімейного виховання, соціального розвитку дитини; соціально-педагогічний супровід функціонування дитячого/педагогічного колективу на різних етапах його існування; вивчення особливостей педагогічної діяльності; інноваційні форми і методи роботи соціального педагога з вчителями).

- Робота з батьками (психологічна просвіта/консультування з питань сімейного виховання, забезпечення прав дитини відповідно до міжнародного та національного законодавства; формування батьківської відповідальності, вивчення особливостей умов сімейного виховання, мікроклімату; інноваційні форми і методи роботи соціального педагога з батьками).

2. Соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу в умовах інклюзивної освіти (за суб'єктами: – діти – батьки – педагогічні працівники).

3. Технології створення комфортного освітнього середовища в навчальному закладі.

4. Застосування основ міжнародного та національного законодавства у сфері захисту прав дитини.


Прим.: запропоновані теми конкретизуються відповідно до особливостей діяльності системи освіти в межах регіону, педагогічної і психологічної практики, типу навчального закладу, потреб суб'єктів навчально-виховного процесу.


Виховна робота з учнями загальноосвітньої школи-інтернату
Загальноосвітні школи-інтернати – специфічні заклади суспільного виховання, головне призначення яких – надати допомогу дитині в кризовій для неї ситуації і створити умови для реалізації її індивідуальних особливостей та можливостей. Головна особливість цих закладів полягає в тому, що діти і підлітки перебувають в них протягом цілої доби, тижня, місяця навчального року. А для багатьох з них це – дім, а колектив педагогів і вихованців – друга сім'я.

Школа-інтернат змінила своє обличчя: у кінці 50-х років XX століття в школах-інтернатах виховувалися в основному діти з багатодітних сімей, напівсироти і як окремий випадок – діти, що мали неблагополучну родину. Сьогодення дає нам іншу картину: від мільйона обездолених дітей лише 10-15% сиріт, решта – це діти, чиї батьки спилися, кого кинули ще в пологовому будинку, чиї батьки засуджені, хто знаходиться в розшуку тощо.

Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час.

Позакласна робота спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи-інтернату.

Завдання позакласної роботи – створення певних умов для набуття соціальної компетентності школярів, закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг ; поширення виховного впливу.

Позакласна робота будується на розглянутих раніше принципах виховання, проте вона має і свої специфічні принципи:



- Добровільний характер участі в ній. Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.

- Суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав потребам розбудови української держави, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва.

- Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній діяльності слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу.

- Розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення особливої уваги творчому підходу до справи тощо.

- Зв’язок з навчальною роботою. Позакласна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках.

Мета позаурочного виховного процесу: формування життєвої та соціальної компетенції учня, розширення інтелектуального простору школярів, допрофільна підготовка.

Життєва компетенція – оволодіння учнем навичками самоаналізу, самоконтролю, самонавчання, навичками планування власної діяльності, життєвого проектування через інтерактивний , діяльнісний, проектний підхід до навчання, використання нетрадиційних форм організації навчально-виховного процесу.

Соціальна компетенція – фізичний та психологічний розвиток підлітків, попередження шкідливих звичок, формування навичок безпечної поведінки, розвиток когнітивних процесів, формування емоційно-вольових якостей оволодіння учнями рядом соціальних ролей за рахунок створення належного виховного простору школи, соціально-психологічної підтримки вихованців.

Сьогодні в системі виховної роботи загальноосвітніх шкіл-інтернатів існує ряд проблем:



  • у більшості з них переважає авторитарна педагогіка, яка формує тип людини конформної, легко керованої, готової бездумно виконувати чиїсь вказівки. Методи виховання педагоги, в основному, використовують як засіб подолання негативних тенденцій, як засіб перевиховання дитини, а не формування позитивних властивостей і якостей;

  • поширеною залишається «споживацька» психологія дітей і підлітків, яка породжує «бездіяльну» філософію життя. Вихованці зорієнтовані на те, що «для мене повинні...»;

  • більшість загальноосвітніх шкіл-інтернатів – це «педагогічні системи», в яких певними управлінськими зв'язками поєднані «дидактична система» і «система виховної роботи»;

  • суттєвою є проблема критеріїв оцінки результативності і ефективності функціонування загальноосвітніх шкіл-інтернатів;

  • актуальним є пошук нових моделей виховної роботи в загальноосвітніх школах-інтернатах. Цей пошук проводиться в напрямку забезпечення гуманістичної основи виховання і передбачає перехід від старих організаційних форм виховної роботи, заснованих на нормативно-дисциплінарних засадах, до нових форм, які будуються на особистісно орієнтованих засадах.

Виховна система школи-інтернату охоплює весь педагогічний процес, інтегруючи навчальні заняття, позаурочне життя вихованців, різноманітну діяльність і спілкування за межами школи, вплив соціального, природного, предметно-естетичного середовища.

Ядром виховної системи школи-інтернату є диференційована єдність різнотипних колективів, тобто загальношкільний колектив. Основу кожного колективу складає конкретний вихованець. Результатом педагогічної взаємодії вихованців і педагогів має стати розвинена особистість.

Гуманістична виховна система в загальноосвітній школі-інтернаті має базуватися на таких засадах:


  • визнання людини як найвищої цінності;

  • розуміння, сприйняття і прийняття дитини чи підлітка з усіма їхніми радощами, тривогами, проблемами;

  • врахування результатів вивчення особистості вихованців при організації виховної діяльності;

  • комплексне проектування завдань виховної роботи, їх конкретизація;

  • організація діалогічного спілкування на принципах довіри;

  • вибір оптимального змісту виховання;

  • координація впливів на особистість;

  • створення умов для самовиховання вихованців;

  • інформаційно-методичне забезпечення виховного процесу;

  • впровадження демократичних і гуманістичних форм управління вихованням.

Однією з важливих проблем з якою пов’язана виховна робота з учнями загальноосвітніх шкіл-інтернатів – це робота з учнями з девіантною та делінквентною поведінкою, особливо в підлітковому періоді.

Важковиховуваність підлітків та її наслідок – зростання правопорушень і злочинності з боку цієї частини членів суспільства наприкінці XX віку увійшли до числа найзлободенніших проблем в усіх цивілізованих державах світу, навіть політично та економічно стабільних, а не тільки в Україні, де обумовлена перехідним періодом економічна криза породила масу соціально-психологічних факторів, що вкрай негативно впливають на виховання повноцінного громадянина, становлення національної духовності, гарантії захищеності і розвитку особистості. Різка майнова диференціація суспільства, ріст числа матеріально незабезпечених сімей і числа розлучень, кількості позашлюбних дітей у зв'язку з падінням престижу сім'ї і зі збільшенням прибічників «вільного», поза одруженням, способу особистого життя, морально-правовий нігілізм багатьох батьків, ріст дорослої злочинності, яка зацікавлено утягує в своє середовище неповнолітніх, у поєднанні з неконтрольованим валом розтління з боку порнолітературних та аудіо-, відеозаписів, наркоманією, токсикоманією та раннім алкоголізмом, вихід все більшого числа підлітків з-під контролю й впливу сім'ї та школи, помилкові уявлення про те, що в силу шкільного віку чи незнання закону вони звільняються від відповідальності; а також ускладнення проблем працевлаштування молоді, формалізм, безвідповідальність і серйозні упущення в її морально-правовому вихованні – ці та інші соціальні, економічні умови і причини важковиховуваності вимагають всебічного й глибокого осмислення в педагогічній теорії і практиці методів та підходів до виховання такої категорії дітей.


1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка