Залучення учнів до управління шкільними справами через діяльність в органах учнівського самоврядування зміст



Скачати 471.01 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації11.04.2016
Розмір471.01 Kb.
1   2   3

III. Наступним напрямком, який сприяє ефективному функціонуванню шкільного самоврядування є робота по згуртованості учнів.

1. Причетність учнів до управління освітнім процесом починається з їх інформованості про затверджені органами самоврядування рішення і плани, що розробляються. Така інформація може поширюватися за допомогою шкільного радіо, друку, стінних стендів, виступів на зборах і т.д. При цьому важливо, щоб ця інформація служила предметом обговорення.

Ця форма взаємозв'язку і взаємодії може бути організована різними способами:

– створення "поштової скриньки" для передачі інформації (пропозиції, побажання, питання, ідеї .) для адміністрації школи, класного керівника;

– оформлення в класній кімнаті стенду з "іменами" і "поштовими скриньками" для всіх учнів;

– вивішування настінної газети в школі або класі (на ній діти пишуть все, що їм хочеться написати, за винятком образ і лихослів'я. У молодшому шкільному віці учні можуть не тільки писати, але й малювати, тобто виражати свій настрій або ставлення до чогось або когось через малюнок);

– випуск періодичної шкільної газети [2].

Шкільна періодична газета є одним з ефективних засобів розвитку згуртованості і свідомості учнів.

Метою випуску шкільної газети є створення умов для самовираження учнів, отримання інформації і сприяння згуртованості, причетності і співпраці в шкільному колективі.

Основними організаційними моментами створення періодичної шкільної газети є:

– навчання учнів з кожного класу, які увійдуть до складу шкільної редколегії або прес-центру, на предмет того: що? як? яким чином оформляється шкільна газета?

– визначення структури газети учні школи на зборах, підготовка і оформлення матеріалу шкільною редколегією або прес-центром;

– розподіл обов'язків між членами редколегії або прес-центру (черговість участі у випуску, виконання певних функцій при підготовці газети в кожному номері, можливість змінювати вид діяльності, наприклад: підготовка статей, коректування, роль класних колективів в підготовці шкільної газети);

– дотримання принципу зворотного зв'язку (для відгуків учнів і вчителів);

– відображення в шкільній газеті свободи думки, слова і волевиявлення учнів, матеріали повинні містити ціннісно-значущу інформацію; вчитель виступає в ролі консультанта-наставника [2].

2. Ефективнішим методом є участь школярів в плануванні освітнього процесу, а також контролі за виконанням ухвалених рішень. Участь у плануванні якої-небудь значущої справи створює відповідну психологічну готовність до її подальшого виконання. Цю спільну діяльність можна здійснювати в рамках проведення учнівських зборів, які є вищою формою самоврядування, як на рівні класу, так і на рівні школи. Я. Корчак говорив: "Зібрати дітей, розжалобити або, навпаки, вилаяти їх і добитися потрібної тобі постанови – це не збори. Зібрати дітей, виголосити промову, розпалити їх і вибрати декількох, щоб вони узяли на себе зобов'язання і відповідальність, – це не збори. Зібрати дітей, сказати, що я не можу справитися, і нехай вони самі що-небудь придумають, щоб було краще, – це не збори. Галас, нетяма – голосують, лише б звільнитися, – це пародія на збори. Часті промови і часті збори з метою поставити або вирішити які-небудь животрепетні питання опошлюють цей спосіб виклику колективної реакції. Збори повинні мати діловий характер, зауваження дітей вислуховуватися уважно і чесно – ніякої фальші або натиску. Крім того, діти повинні навчитися вести збори. Адже радитися всім загалом нелегко" [2]. Так що ж таке збори?

Метою проведення зборів є вироблення і прийняття колективного рішення з виникаючих проблем, за визначенням видів діяльності дитячого колективу, виходячи з інтересів учнів.



Організація і проведення колективних зборів дозволяє учням:

– одержати навички вирішення конфліктних ситуацій;

– набути комунікативних навичок виступу (участь в дискусіях, обговореннях, суперечках), слухання;

– практикувати організаційні навички (ведення зборів, переговорів, організації ділових відносин, планування і контролю, відповідальності за ухвалене рішення);

– перебувати в змозі як підпорядкуватися одноліткам, так і підпорядковувати інших;

– відчути роль іншої людини і підвищити свій авторитет.

Існують певні принципи підготовки і проведення зборів:

– кругова посадка (збори зручно проводити, коли діти сидять в колі і бачать очі своїх товаришів);

– наявність правил поведінки на зборах (учні повинні колегіально розробити правила поведінки на зборах, причому ці правила необхідно щорічно їм редагувати або діти повинні ухвалити рішення про незмінність цих норм);

– змінність провідних зборів (важливо витримувати принцип змінності головуючого у порядку черговості на кожних зборах);

– урахування вікових особливостей (повинна здійснюватися поступова передача влади в організації зборів: у молодшій віковій групі вчитель – ведучий; у середній віковій групі вчитель – наставник; у старшій віковій групі вчитель – консультант) [2].

На зборах вирішуються питання і проблеми, що хвилюють учнів, визначається напрям роботи, планування діяльності, аналізуються і підлягають рефлексії проведені заходи. І ще одна умова. В ході обговорень на зборах не потрібно примушувати всіх дітей до відкритого діалогу і голосування.

3. Іншою формою, направленою на об'єднання і розвиток співпраці, є практика правової взаємодії школярів і вчителів. Для цього до розробки шкільних статутів, положень про органи самоврядування залучаються учні. Основним принципом в організації правової взаємодії є підхід: "Самі створюємо закон – самі по ньому живемо", – причому важливо, щоб дані закони, правила, положення ставали предметом обговорення у школярів, щорічно аналізувалися і коректувалися, щоб для кожного складу органу учнівського самоврядування були "живі" правила. Істотним елементом правової взаємодії є правове регулювання відносин між школярами і самою школою. Для цього створюється система договірних відносин між учасниками освітнього процесу.

Необхідно при створенні шкільних документів, конституцій, положень про шкільне самоврядування і статутів дитячих об'єднань передбачити поступове розширення повноважень учнів по самоврядуванню, причому на початковому етапі існування дитячого органу самоврядування ці повноваження повинні бути мінімальні і реальні для виконання їх дітьми.

При розробці документів слід звернути увагу на розділи, що містять гарантованість захисту прав всіх школярів, вчителів, батьків.

Гарантованість прав в школі – це юридичні гарантії (наявність закріплених в документах прав громадян школи), організаційні гарантії (наявність правозахисних органів), інформовані гарантії (доступність інформації про правове поле школи всім учасникам освітнього процесу) і ціннісні гарантії (ухвалення цінності правової поведінки всіма учасниками.

Для цього доцільно:

1. Розробити, обговорити і прийняти загальношкільну конституцію, в якій визначені і описані основні цінності школи; права і обов'язки всіх громадян школи; механізми правового регулювання, вживані в школі; структура і порядок дії органів управління і самоврядування і їх взаємодії.

2. Створити конституційну комісію школи, основним завданням якої є забезпечення прав, гарантованих конституцією.

3. Соціальні проекти

Особливості сучасного інформаційного суспільства вимагають від школи включення учнів у обговорення проблем, участь у їх рішенні. Стає актуальним залучення учнів до суспільно-корисної діяльності, яка сприятиме не тільки формуванню особистості дитини, її нових соціальних якостей, але й направлена на благо місцевого співтовариства. Під цим мається на увазі ретельний відбір проблем місцевого значення під керівництвом педагога, в процесі рішення якого учні одержать позитивний досвід або сприятимуть просуванню рішення даної проблеми. Нижче наводяться основні вимоги по організації соціальних проектів

Мета:

– створення в школі умов для становлення учнів як майбутніх громадських діячів, здатних досліджувати і вирішувати існуючі сьогодні і виникаючі завтра проблеми суспільства;

– підготовка школярів до відповідальності за суспільство, до підтримки, оновлення громадських структур;

– поширення в школах активних методів навчання і сучасних підходів до освіти, які передбачають участь вчителів і школярів у вирішенні громадських проблем, організацію і проведення дискусій, досліджень і практичних дій.



Завдання:

– надання учень можливості отримання досвіду колективного рішення реальних соціальних проблем;

– формування системи теоретичних і практичних знань, необхідних соціальному діячу;

– створення умов для формування інтересу до громадського життя, самостійності мислення і спілкування.



Організаційні принципи:

– підтримувати активну участь проблем, учнів у обговореннях;

– робити акцент на освоєння умінь, необхідних для активної участі в житті суспільства;

– головне місце відводиться роботі учнів у групах;

– учні спільно з вчителями виробляють критерії оцінки;

– використовуються самооцінювання і групове оцінювання по критеріях.

Роль вчителя:

– помічник, колега;

– передає школярам для використання стандартну техніку рішення задач (проблем), вирішення конфліктів, ухвалення рішень, розуміючої комунікації;

– фахівець в постановці аналітичних, синтезуючих, узагальнюючих питань;

– вміє наводити контраргументи;

– здатний комбінувати індивідуальну і групову роботу;

– утримує логіку обговорення;

– організує ситуації, в яких учні починають вирішувати проблеми;

– організує рефлексії в групі учнів.

Очікуваний результат:

1. Отримання уявлення про модель суспільства з його законами і взаємозв'язками.

2. Поява соціальної надії на те, що соціальні проблеми вирішувані, що людина здатна визначати можливості власної дії, потреби, проблеми і конфлікти, ухвалювати рішення, вирішувати конфлікти, вибирати серед альтернатив і уживатися з наслідками.

3. Рішення конфліктів

Останнім часом стали з'являтися спеціальні програми по навчанню школярів навичкам вирішення конфліктів, веденню переговорів. Програмою передбачається створення груп учнів, які навчаються майстерності посередництва, тобто вирішення конфліктів мирним шляхом за допомогою посередника, незацікавленої особи. Але поки ці програми носять міжособовий характер, і існують заборонені зони для посередництва. Це конфлікти з батьками і вчителями.

Безумовно, розвиток такої загальної згуртованості і свідомості – довготривалий важкий і тонкий процес. Найбільш загальним і універсальним методом розвитку згуртованості і свідомості суб'єктів освітнього процесу є спільна участь у різних видах діяльності, в першу чергу, неформальної, "наднормативної" діяльності: постановка спектаклів, участь у спортивних змаганнях, підготовка до фестивалів. При цьому ефект посилюється, коли йдеться про ситуації конкуренції з іншою школою, коли необхідно підтримати честь школи і т.п.

Важливим значенням в розвитку згуртованості і свідомості учасників освітнього процесу може стати реалізація принципу співактивності (сприяння) і пов'язаних з ним методів ритуалізації освітнього процесу.

РОЗДІЛ 3. Сучасні підходи щодо діяльності учнівського самоврядування

1. Учнівське засідання та анкетування учнів на тему «Сучасне учнівське самоврядування»

Вступне слово вчителя: Друзі! Ми вивчаємо розділ. Учнівсько-організаторська діяльність. Вивчаючи даний розділ ви прослухали лекцію, провели ряд практичних робіт. А сьогодні у нас засідання по темі : «Сучасне учнівське самоврядування».

МЕТА: Розкрити суть, значення та форми учнівського самоврядування, вчитись визначати форми роботи з учнівськими колективами по формуванню в них організаторських умінь і навичок.

Формувати професійні вміння і навички по включенню майбутніх вихованців в організаторську діяльність.

На сьогоднішньому семінарі ви повинні навчитись, знати і вміти.

ЗРОЗУМІТИ: суть процесу самоврядування в умоввах сучасності.

ДІЗНАТИСЬ ПРО:сучасні структури самоврядування і їх діяльність, вміти використовувати новітні структури самоврядування.Актуальнатема- ви повинні довести, що робота в органах самоврядування дає широкий простір для формування особистості.

В українському педагогічному словнику дається визначення – «Самоврядування – це участь дітей в управлінні і керівництві спрввами свого колективу». Самоврядування бере початок ще у феодальній школі. На початку 20 ст. дістало широкий розвиток у школах США, Англії, Німеччині. Адже, саме самоврядування розвиває в учнів організаторські здібності, почуття відповідальності ініціативу. Одночасно є однією з головних умов формування особистості.

В практиці української школи склались різноманітні форми учнівського самоврядування. Що сьогодні необхідно довести.

Існує три мікроколективи: 1 колектив-«Козацька веселкова республіка»

2 колектив-«Парламент»

3 колектив-«Прес-центр»

І так: «Козацька веселкова республіка»

- Хто ви?Хлопці і дівчата - Козаки ми!Раз, два, три, чотири.

- Який девіз у вас? - Вітер сильний розвиває прапор вільний!

«Парламент» ваш девіз:

- Самі розробляєм, самі виконуєм, самі відповідаєм! Думаєм, плануєм пропонуєм, організовуєм!

«Прес-центр» ваш девіз:

- Дізнаємось, опрацьовуєм, повідомляємо всіх.

Отже, питання та завдання для самоконтролю:

- Про які інноваційні технології організації учнівського самоврядування ви дізнались?

- Яких умов необхідно дотримуватись, щоб досягти демократизації шкільного життя?

- Назвіть форми роботи прес-центру, яких ви незнали і дізнались?

- Доведіть, що робота в органах самоврядування дає широкий простір для формування особистості. Так чи ні?



Підсумок заняття:

Конкретні форми самоврядування складаються в кожній школі залежно від умов її роботи, традицій і нагромадженого досвіду. Форми самоврядування, які склались в одній школі, не можуть шаблонно перенестись в іншу школу. Але ми повинні пам’ятати, що люба форма самоврядування повинна сприяти формуванню особистості, розвитку дитячої самодіяльності.

А дитяча самодіяльність, як підкреслюється в педагогічному словнику-це прояв дітьми активності, самостійності думок, дій в житті колективу. Формування особистості, розвиток дитячої самодіяльності – одне з найважливіших завдань виховання підростаючого покоління.

ВИСНОВКИ

Отже, основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування – самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом учнівське самоврядування є незамінним помічником педагогів.

Вироблення доцільних форм організації процесу навчання і виховання дітей і накопичення корисних знань про самоврядування здійснювалися людством з незапам'ятних часів. До нас дошли відомості про прогресивну діяльність багатьох педагогів старовини, чиї думки, висновки з практики освітньої діяльності, вислови і ідеї виконували роль складових частинок у створенні теорії шкільного самоврядування. До неї по праву увійшли вислови Платона у вихованні через позитивний приклад, Аристотеля – про тісний зв'язок фізичного, етичного і розумового виховання, принципи гуманістичної педагогіки Вітторінода-Фельтре та ідеї Томаса Мора та ін.

З погляду вікових психологічних особливостей для підліткового віку характерна підвищена сприйнятливість до соціальних явищ; для нього необхідне визнання, повинна бути наявність мотивації на взаємодію в групі; дитина готова до змін, відчуває потребу в своїх досягненнях і своєму самовизначенні.

З погляду педагогів, участь у шкільному самоврядуванні або в діяльності громадської організації сприяє формуванню громадянської позиції і ціннісного відношення до себе й інших; дозволяє учням підвищити соціальну компетенцію; розвивати соціальні навички поведінки і установок на самостійне ухвалення рішення соціальних проблемних ситуацій.

Педагог, що працює з підлітковими об'єднаннями, повинен пам'ятати, що: не можна підміняти підлітків там, де вони самі можуть справитися; необхідно мати витримку, терпіння і готовність підтримувати ідеї дітей, ініціативи, спиратися на них; важливо уміти поважати рішення дітей і допомагати їм їх реалізовувати; потрібно уникати прямого натиску, навіть тоді, коли думки і дії дітей здаються помилковими; старатися роз'яснювати, переконувати; навчитися бачити не тільки зовнішню сторону, явні прояви всіх і кожного, але й дізнаватися ціннісні уявлення, спонукальні мотиви, очікування, інтереси, настрої для створення умов самореалізації і саморозвитку підлітків.

Демократизація життя неможлива без молоді. Важливість проблеми залучення молодих людей до суспільно-політичного життя сьогодні усвідомлюють й успішно розв'язують в багатьох демократичних країнах. І як відомо, не остання роль у цьому належить практичному навчанню ( зокрема, виконанню проектів) за активного сприяння органів влади, місцевого самоврядування, громадських організацій. Сподіваємося, що в Україні виховання громадянина врешті стане справою не тільки школи, а й органів державної влади, депутатів, громадськості.

Можливості самоврядування передбачають сформованість у свідомості вихованців намірів і умінь безконфліктного життя у суспільстві, поваги до прав і свобод кожної особи. В умовах таких явищ, як нетерпимість, расові, релігійні і етнічні конфлікти, саме в період активного формування свідомості треба закласти основи для безконфліктного співжиття

Самоврядування сприяє: виявленню та розвиткові організаційних навичок; формування в учнів відповідальності, принциповості, ініціативності.

Учнівське самоврядування повинно задовольняти основні вимоги до виховного процесу розвитку творчих здібностей учня:

– гуманізація і демократизація: виховний вплив підпорядковується завданням формування громадянина України, а цей аспект включає високий рівень інтелекту та культури, розвиток творчих задатків особистості, виховання людяності, доброти та інших моральних чеснот;

– зв'язок виховання з реальним життям: робота органів самоврядування повинна передбачати участь у суспільно корисній праці, проведення організаторських акцій на здійснення загально-шкільних традиційних заходів тощо;

– виховання особистості в колективі в ході спільної діяльності: майбутній громадянин повинен бачити себе у соціумі, уміти реально оцінити себе, жити у колективі, навчити створювати його атмосферу, враховуючи думки меншості, шукати шляхи до консенсусу;

– єдність вимог і поваги до особистості: учень повинен відчувати, що вимоги до нього базуються на вірі в його можливості, на впевненості у його силах, на турботі про поступальний розвиток його особистості.

Органи самоврядування виконують три основні функції: організаторську, комунікативну, гностичну.

Література

1. Байрамова М. Технології учнівського самоврядування / Байрамова М., Дзюбук А., Дзюбук В. // Директор школи. – 2003. – №15, 16. – С.11-13; С.11-12;

2. Варивончик Д. Здорові діти – здорова планета: Учнівське самоврядування: адреса досвіду – столиця / Варивончик Д., Кальченко А., Васильєв Г. // Освіта. – 2003. – 5-12 лют. – С. 4-5.

3. Дяків В.Г. Гімназійне самоврядування: Аналіз і тенденції розвитку: Матеріали і документи // В Г. Дяків, Г.І. Попіль // Позакласний час. – 2000. – №28-29. – Вкл. – С.87-94.

4. Карпенчук С. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997. – 261 с.

5. Козаченко В.І. Вплив самооцінки учнів на формування у них гуманістичних ціннісних орієнтирів. З досвіду використання у виховній роботі інтерактивних технік: [Добірка статей] // Позакласний час. – 2001. – №5-6. – Вкл. – С. 19-30.

6. Комарова П. Учнівське самоврядування – крок за кроком // Завуч. – 2002. – №34. – С. 6-8.

7. Кравець Р.В. Організація учнівського самоврядування у школі: [Добірка статей] // Позакласний час. – 2001. – №22. – С.2-21.

8. Лопухівська А. Учнівське самоврядування – форма громадянської освіти // Завуч. – 2001. – №1. – С. 3-4.

9. Макарова О. Учнівське самоврядування як засіб підвищення ефективності виховання особистості школяра: Громадянська освіта // Директор школи. – 2000. – №18. – С. 12-14.

10. Організація дитячого самоврядування у школі: [Добірка статей] // Позакласний час. – 2000. – №18. – С. 34-57.

11. Падалка О.С., Нісімчук А.С. Педагогічні технології. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. – 252 с.

12. Положення про вибори Президента школи та членів шкільного парламенту // Позакласний час. – 1999. – №17-18. – С.9-15.

13. Саламан Т. Учнівське самоврядування //Директор школи. – 2001. –№ 38. – С. 7-10.

14. Самоврядування дітей, а не для дітей: Досвід Першої української гімназії м.Миколаєва // Завуч. – 2003. – №12. – Вкл. – С. 1-16.

15. Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х Т. / Ред. кол.: А.В. Кудрицький та ін. – 2-ге вид. – К.: Голов, ред УРЕ. 1987. – Т. 2. – с.736

16. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К: Академія, 2000. –с. 544

17. Формирование личности старшеклассника / Под ред. И.В. Дубровиной. – М.: Педагогика, 1989. – с.168

18. Чешенко О. Самоврядування: яким йому бути?: Учнівське самоврядування // Завуч. – 1999. – №29. – С. 5-12.

19. Шевченко А. В. Організація учнівського самоврядування: Етапи виховної роботи з дітьми з метою формування етичної цільності на основі розвитку творчого компоненту і самовиховання // Позакласний час. – 2000. – №28-29. – Вкл. – С. 73-75.

20. Борисова О.В. Школьное самоуправление : проблемы, поиски, пути развития // http://pedsovet.alledu.ru.

21. Чебыкин А. Я. Эмоциональная регуляція учебно-познавательной деятельности. – М.: Об-во психологов СССР, 1992. –с.162



22. Сухоплипська О. Ідея громадянськості і школа в Україні//Шлях ревіти. – К.: 1999. - №4. – с.20-25
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка