Законспектуйте основні поняття та підготуйте відповіді на запитання. Контрольні питання



Скачати 180.97 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір180.97 Kb.

«МЕТОДОЛОГІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»


Шановні магістри, уважно ознайомтесь зі змістом 1 теми,

законспектуйте основні поняття та підготуйте відповіді на запитання.




Контрольні питання


  1. Якими нормативно-правовими актами регулюється наукова діяльність у вищих навчальних закладах України?

  2. Висвітлить структуру вищої освіти в Україні, що передбачена Законом “Про вищу освіту”.

  3. Назвіть основні дефініції науки, які найбільш розповсюджені у вітчизняній та зарубіжній літературі.

  4. Визначте предмет, мету, завдання, функції науки.

  5. В чому проявляються особливості науки як форми пізнання?

  6. Якими основними ознаками характеризується наука, як специфічна діяльність, що спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення?

  7. За якими ознаками доцільно класифікувати науку? Охарактеризуйте групи наук.

  8. Навіть та охарактеризуйте основні поняття науки.

  9. Що являє собою наукова діяльність та які Вам відомі її види?

  10. Назвіть та прокоментуйте визначення наукового дослідження.

  11. В чому полягають мета та завдання наукових досліджень.

  12. Назвіть та охарактеризуйте особливості (специфіку) наукових досліджень в умовах ринкових трансформацій.

  13. За якими ознаками доцільно класифікувати наукові дослідження? Охарактеризуйте види наукових досліджень за вказаними ознаками.

  14. Які елементи включає науково-дослідницька діяльність магістратів?

  15. Вирішення яких завдань забезпечує комплексна науково-дослідницька діяльність студентів ОКР “Магістр”?

  16. Чим визначаються зміст і характер науково-дослідницької діяльності магістрантів?

  17. За якими напрямами здійснюється науково-дослідницька діяльність магістрантів?

  18. Розкрийте зміст науково-дослідницької діяльності студентів ОКР “Магістр” у межах навчального процесу.

  19. Розкрийте зміст науково-дослідницької діяльності студентів ОКР “Магістр” поза навчальним процесом.


Тема 1 Теоретико - концептуальні засади наукового дослідження


    1. . Поняття науки як системи знань

1.2. Складові елементи наукових досліджень

1.3. Особливості науково-дослідницької діяльності магістрантів




    1. Поняття, зміст, предмет науки як системи знань на сучасному етапі


Наука – система знань об’єктивних законів природи, суспільства, мислення, що виражається у точних категоріях та має досить складну структуру.

Науку як систему відрізняє цілісна єдність кількісного та якісного накопичення наукових знань, процес формування зв’язків між ними. Системність науки реалізується становленням та розвитком її як окремого соціального інституту, що об’єднує інтелектуальний потенціал суспільства. Наука є результатом діяльності всього людства, що підкорена цілям розвитку суспільної практики. Наука – це не просто сума знань про навколишній світ, а точно сформульовані положення про явища та їх взаємозв’язки, закони природи та суспільства, що виражені за допомогою конкретних наукових понять та суджень. Поняття та судження є науковими, якщо вони отримані за допомогою наукових методів (як емпіричних, так і теоретичних) та підтверджені у процесі їх практичної перевірки. Таким чином, наука – сфера дослідницької діяльності, що спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство і людину.



Поняття науки ґрунтується на її змісті і функціях у суспільстві.

Змістом науки є:

  • теорія як система знань, що є формою суспільної свідомості та досягнень інтелекту людей;

  • суспільна роль в практичному використанні рекомендацій для виробництва благ, які є життєвою потребою людей.

Наука виконує у суспільстві такі функції:

  • соціальної пам’яті як “накопичення – збереження – трансляції” досвіду попередніх епох;

  • гносеологічну (пізнавальну), що забезпечує суспільству необхідні знання для правильного вирішення поставлених проблем;

  • нормативну, що встановлює, організує та регулює відносини між науковими структурами за допомогою системи норм, правил етики;

  • комунікативну, що реалізується за допомогою наукової мови як зрозумілого та важливого засобу спілкування;

  • аксіологічну (ціннісну), що формує в суспільстві ціннісні орієнтації, які спрямовують результати наукових відкриттів на благо людства;

  • креативну (творчу), що реалізується за допомогою створення потужного інтелектуального потенціалу людства;

  • виховну, що дозволяє підвищити рівень освіченості у суспільстві.

Поняття науки слід розглядати з трьох основних позицій.

По-перше, з теоретичної, як систему знань, як форму суспільної свідомості;

по-друге, як певний вид суспільного розподілу праці, як наукову діяльність, пов'язану з цілою системою відносин між ученими і науковими установами;

по-третє. з позицій практичного застосування висновків науки, тобто її суспільної ролі.



Предметом науки с пов'язані між собою форми руху матерії або особливості їх відображення у свідомості людей. Саме матеріальні об'єкти природи визначають існування багатьох галузей знань, які об'єднуються у три великі групи наук:

  • природничі (фізика, хімія, біологія та ін.);

  • суспільні (економічні, філологічні, історичні та ін.);

  • науки про мислення (філософія, логіка, психологія).

Процес накопичення таких знань називається науковим пізнанням.


Структура процесу пізнання може бути представлена такою схемою:
группа 1
Рис.1. Структура процесу пізнання

Наука є основною формою пізнання світу. Вона створюється для безпосереднього виявлення найважливіших сторін усіх явиш природи, суспільства і мислення. Кожна наука передбачає створення єдиної логічно чіткої системи знань про ту чи іншу сторону навколишнього світу, знань, зведених в систему.

Систематизація наукових знань є адекватним відображенням, відтворенням структури об'єкта у системі наукових знань про нього. Отже, наука являє собою знання, зведені у систему.

Спираючись на глибокі знання об'єктивних суттєвих зв'язків дійсності, наука виявляє об'єктивні тенденції розвитку природничих і суспільних процесів. Завдяки цьому вона стає засобом передбачення наслідків людської діяльності, розкриває методику прийняття рішень у цій діяльності. Тому найважливішим завданням науки є передбачення майбутніх змін у природі і суспільстві.

Одночасно слід зазначити, що не всі знання, зведені у систему, адекватні науці. Наприклад, практичні посібники з планування, нормування, обліку, фінансування являють певну систему знань, але їх не можна віднести до наукових знань, оскільки вони не розкривають нові явища у господарській діяльності людей, а містять конкретні інструктивні вказівки щодо виконання традиційних робіт діяльності у сфері бізнесу.

Важливою рисою науки є також її активний пошуковий характер. Вона повинна постійно змінюватися і розвиватися, знаходити нові рішення і результати. Наука указує людям, як зробити те, що вони хочуть зробити. Якщо наука не виявляє раціональних шляхів вирішення практичних завдань, то вона не може відповідати потребам, якими зумовлений її розвиток. Ось чому наука є не тільки системою наукових знань, що пояснюють світ, а й одночасно і засобом, методом його зміни і перетворення. Будь-яка наука є діалектичною єдністю теорії і методу. Без методу вона немислима, так само. як і без теорії.

Не існує ніякої абсолютної науки, тобто науки, відірваної від потреб матеріальних відносин і виробництва. Є єдина наука, яка виникла на основі практичної діяльності людей і застосовується у процесі цієї діяльності.

Поділ наук на дослідницькі (теоретичні) і прикладні відносний. Пояснюється це тим, що теоретичні науки більш віддалені від безпосереднього застосування їхніх результатів на практиці, оскільки вони займаються пошуком і відкриттям нових закономірностей (наприклад, економічна теорія). Прикладні науки більше пов'язані з виробництвом, бо їх метою є розробка економічно вигідних способів впровадження висновків теоретичної науки (наприклад, бухгалтерський облік, аналіз і аудит).

Проявлення характерних властивостей науки у суспільстві дає змогу дати визначення науки як форми суспільної свідомості. Багато хто з вчених висловлює думку, що наука розкривається або як система знань, або як метод, або як прикладна математика. Наприклад, Леонардо да Вінчі стверджував, що немає ніякої достовірності там, де неможливе застосування методів математичних наук або поєднання з ними. Наука тільки тоді досягає досконалості, коли їй вдається користуватися математикою. Засновник бухгалтерської науки сучасник Леонардо да Вінчі Лука Пачолі (1445—1515) був вчений-математик, який є автором першої друкованої роботи з обліку "Трактат про рахунки і записи", опублікованої у Венеції в 1494 р. Це свідчить про використання математичних методів у різних науках і взаємне збагачення суміжних наук протягом тривалого історичного періоду.

Отже, тільки діалектико-матеріалістичний підхід до науки, до виявлення її основних особливостей дає можливість найбільш правильно і точно зробити визначення науки.


1.2. Складові елементи наукових досліджень
Наука в розвитку соціально - економічних відносин у суспільстві виконує роль безпосередньої виробничої сили. Завдяки науці створюються нові знаряддя і предмети праці, технологія виробництва, ускладнюються галузеві і міжгалузеві економічні зв'язки у народному господарстві. Наука впливає на розвиток матеріально-технічної бази суспільства, основою якої є індустрія, що ґрунтується на енергетичних ресурсах і широкому застосуванні новітніх науково-технічних досягнень.

Теоретичний етап дослідження пов’язаний із глибоким аналізом наукового фактажу, перевіреного, усвідомленого та зафіксованого мовою науки, проникненням у суть явищ, формулюванням його в якісній та кількісній формі, обранням принципу дії та рекомендацій щодо практичного впливу на ці явища.

Між двома етапами дослідження є постановка проблеми, що означає:



  • визначення того, що є невідомим і потребує доведення;

  • формулювання питання, що відображає основний зміст проблеми ,та обґрунтування його правильності й важливості для науки;

  • виокремлення конкретних завдань, послідовність їх вирішення та методи, що при цьому застосовуються.

Наукове дослідження в кожному зі своїх циклів рухається від емпірики до теорії, а від теорії – до практики, що її перевіряє.

Цей процес включає певні стадії та характерні форми, у яких існує та розвивається наукове знання, зокрема отримання, опис фактів та постановка наукових проблем, висунення гіпотези, нової ідеї, положення, формулювання теорії та органічне включення в неї доказових положень.



Теорія (грецьке theoria – розгляд, дослідження) – форма достовірного наукового знання про дійсність, що являє собою систему понять, тверджень, доказів, дає цілісне уявлення про закономірності та зв’язки у суспільстві. Теорія виникає у результаті пізнавальної діяльності та практики і являє собою мовленнєві процеси відображення дійсності.

Наукова теорія як система характеризується:

  • предметністю;

  • адекватністю об’єктивній дійсності;

  • конкретністю;

  • істинністю та достовірністю.

Наукова теорія повинна бути логічною, пояснювати факти та наукові конструкції. Нові теорії виникають тоді, коли існуючі знання не задовольняють пояснення експериментальних фактів.

Структуру наукової теорії складають:

  • факти – знання про об’єкти або явища, вірність яких доведена;

  • категорії – загальні та фундаментальні поняття, що відображають найбільш суттєві, загальні якості явищ дійсності;

  • аксіоми (грец. axioma) – істинні положення, що приймаються без логічного доказу, в силу їх безпосередньої переконаності;

  • постулати (лат. postulatum) – твердження (судження), що приймаються науковою теорією як істинні, хоча вірність їх не доведена;

  • принципи (лат. principium) – вихідні положення будь-якої теорії, учення, науки або світогляду; абстрактні визначення ідеї, що виникли в результаті суб’єктивного осягнення досвіду людства;

  • поняття – думка, що узагальнює та виокремлює предмети, явища за певними ознаками, відображає суттєві його якості (загальні, одиничні, конкретні, абстрактні, відносні, абсолютні й т.ін.);

  • судження (висловлювання) – висловлена думка (стверджуюча, загальна, конкретна, умовна тощо), у якій відображене ставлення до її змісту, істинності або хибності;

  • умовивід – процес мислення, що об’єднує послідовність двох та більше суджень, у результаті чого з’являється нове судження;

  • закони – суттєві та необхідні відношення між явищами, що відображають загальні зв’язки та мають об’єктивний характер.

Таким чином, наукова теорія – це система суттєвих ідей, підходів та логічних принципів, за допомогою яких узагальнюється досвід, отримуються достовірні знання, відображається закономірний розвиток природи, суспільства, мислення на основі зв’язків між її поняттями.

Основним елементом наукового пізнання поряд із методологією є логіка наукового дослідження, під якою розуміють певний шлях у науковому пошуку. Наукове дослідження вимагає логічної послідовності певних етапів, основу яких складає раціональне мислення як відображення закономірностей реальної дійсності, що відповідає таким вимогам:

  • конкретність;

  • послідовність;

  • обґрунтованість.

Логіка (грец. Logos – розум, думка) – наука про закони, прийоми правильної побудови думки, спрямованої на пізнання об’єктивної дійсності, основними завданнями якої є:

  • досягнення істинності знання;

  • побудова структури розумового процесу;

  • застосування вірних методів пізнання тощо.

За допомогою логіки будується процес мислення, у якому виокремлюють такі типи:

  • теоретичне;

  • інтуїтивне;

  • практичне.

Накопичення наукових фактів у процесі дослідження – це творчий процес, в основі якого завжди лежить задум ученого, його ідея.

Ідея – це продукт людського мислення, форма відображення дійсності.

Ідеї народжуються з практики, спостережень навколишнього світу і потреб життя.

Нові ідеї можуть виникати коли виявляється незначний, неочікуваний результат, який надто розходиться із загальноприйнятими положеннями науки – парадигмами. Отримання нових знань відбувається за схемою: парадигма - парадокс – нова парадигма. Розвиток науки – це зміна парадигм, методів, стереотипів мислення.

Концепція – це система поглядів, система опису певного предмета або явища, щодо його побудови, функціонування, що сприяє його розумінню, тлумаченню, вивченню головних ідей. Концепція має надзвичайне значення, оскільки є єдиним, визначальним задумом, головною ідеєю наукового дослідження.

Наукове дослідження – це процес вивчання певного об’єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтерсах раціонального використання у практичній діяльності людей. У методології наукових досліджень розрізняють поняття “об’єкт” і предмет пізнання.

Об’єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предметом пізнання – досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об’єкта. Наприклад, усі спільні науки в принципі познають один об’єкт – суспільство, але мають різні предмети; політична економія – систему виробничих відносин, економічна статистика – кілкісну сторону економічних явищ; бухгалтерський облік, аналіз і аудит – господарську діяльність підприємців та ін.

Об’єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ та форми його відображення у свідомості людей, які існують незалежно від нашої свідомості, відбираються відповідно до мети дослідження. Досліджувати можна не тільки емпіричний об’єкт (якість продукції, собівартість виробів), а й теоретичний (дія закону вартості).

Емпіричні (від грец. empeiria – досвід) об’єкти при дослідженні поділяють на натуральні, або фізичні, які існують у природі об’єктивно, незалежно від нашої волі і свідомості, та штучні включаючи технічні, що створюються за волею людей.

Технологічні процеси досліджують за допомогою експериментально-статистичних методів, де об'єкт дослідження представлено як "чорна скринька". Кількісна характеристика мети дослідження обумовлена відбиранням таких показників технологічного процесу:



  • економічних – ефективність, собівартість продукції, рентабельність;

  • техніко-економічних – продуктивність праці, надійність роботи устаткування;

  • технологічних – точність, якість продукції, надійність і прогресивність технології.

Вибравши об'єкт дослідження, його предмет і фактори, які впливають на причинно-наслідкові результати стану об'єкта, визначають його параметри, тобто повноту вивчення об'єкта відповідно до мети дослідження. Від достовірності визначення параметра дослідження і класифікації об'єктів значною мірою залежать результати виконаного дослідження.

В основу класифікації об'єктів дослідження покладені принципи логіки, які передбачають групування їх за певною методикою. Мета класифікації полягає у розкритті всієї сукупності понять про об'єкт. Тому основою для поділу має бути не довільно взята, а суттєва ознака об'єктів, які класифікують (прямі і непрямі витрати на виготовлення продукції та ін.).

Отже, класифікація це поділ різних явищ, предметів на групи за певними ознаками, з метою їх вивчення та наукового узагальнення.

Найбільш поширеними є два методи класифікації об'єктів дослідження.



Класифікація об'єктів за наявністю і відсутністю ознак полягає в тому, що більшість об'єктів поділяють на два класи. Один із них має певну властивість, а другий не має її. У свою чергу, другий клас може бути поділений ще на два менших класи, із яких знову-таки один має деяку властивість, а інший не має її. Так, наприклад, якщо витрати поділити на виробничі і невиробничі, то другий член поділу не має певних ознак. У свою чергу, якщо невиробничі виграти поділити на витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і непов'язані із ним, то другий член поділу знову-таки не матиме певних ознак.

Класифікація об'єктів за видозміною ознак полягає у тому, що члени поділу являють собою такі сукупності предметів, в кожній із яких загальна для всіх сукупностей ознака виявляється по особливому, з тими або іншими варіаціями.

Для кращого пізнання об'єктів, які вивчаються при будь-якій класифікації, необхідно з самого початку вибрати основу поділу. Наприклад, виробничі витрати розподіляють за функціональною роллю у процесі виробництва (сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників тощо). Тут спільна для всіх сукупностей ознака (витрати) проявляється по-різному. Одна із них являє собою матеріалізовану працю, друга – трудові, технологічні витрати цього підприємства.

Логічно складена класифікація повинна відповідати таким вимогам:


  • бути розмірною, тобто не дуже вузькою і не широкою;

  • виконуватися за однією основою, яка має бути не довільним поняттям, а стосуватися суті поділу цілого;

  • виключати несумісність понять (наприклад, показники роботи підприємства погані, але воно у числі передових).

Для будь-якої класифікації об'єктів обов'язковими є формально-логічні і діалектичні принципи класифікації. Прикладом формально-логічної класифікації може бути поділ витрат на виробничі та невиробничі. Тут класифікація здійснюється лише за однією підставою.

При класифікації об'єктів наукових досліджень виходять із того, що наука, пояснюючи характер тих або інших процесів дійсності, ґрунтується на певних методах дослідження їх. Спираючись на метод, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно починати дослідження, яким чином групувати об'єкти і давати оцінку фактам, що вивчаються у процесі дослідження.


1.3. Особливості науково-дослідницької діяльності магістрантів
Підготовка магістрів з туризмознавства передбачає застосування в освітній діяльності накопичений протягом багатьох століть навчально-виховний досвід свого народу; спираючись на надбання національної культури, формування у студентів переконання в необхідності збереження та використання природних та культурно-історичних особливостей окремого регіону; сприяння засвоєнню світосприймання, культури та духовних цінностей українського народу; формування вміння бачити на загальнодержавному фоні унікальність туристичного потенціалу свого регіону, а отже, сприяння вихованню регіонального патріотизму; залучення студентів до процесу створення нового іміджу України на світовому туристичному ринку з метою популяризації вітчизняних туристичних ресурсів; розвинення вмінь та навичок використання туристичних ресурсів окремо взятого регіону з метою розробки нових унікальних туристичних пропозицій.

Кваліфікаційними характеристиками для них встановлено професійне призначення, загальні вимоги до їх гуманітарної підготовки, оволодіння загальнотеоретичними, загальноекономічними і спеціальними дисциплінами. Ці вимоги включають застосування наукових методів в організації туристичної діяльності, нових технологій з використанням комп'ютерів, економіко-математичних моделей у мікро і макроекономіці, спрямованих на задоволення соціальних, матеріальних і культурник потреб людей в умовах суспільства з ринковою економікою.

Виходячи з кваліфікаційних професійних характеристик та вимог до фахівців з вищою освітою, вони повинні поєднувати в собі знання бакалавра, магістра та науковця-дослідника, які здобуваються при виконанні науково-дослідної роботи у вищому навчальному закладі, аспірантурі.

Зміст наукової підготовки майбутнього спеціаліста у вищій школі слід розглядати як комплексне новоутворення, як єдність навчально-пізнавальної та науково-практичної роботи, в основі якої знаходиться програмно-цільовий метод планування та управління процесом навчання, що забезпечує інтеграцію дисциплін і водночас відображає сучасний рівень розвитку науки, її специфіку.

Деякі види творчих робіт, зокрема реферати, курсові та дипломні проекти, магістерські дисертації можна віднести до так званих навчально-дослідних робіт, у яких не вирішуються питання кардинально нових шляхів дослідження у будь-якій галузі науки, а лише ставляться завдання критичного огляду вже відомого або узагальнення на рівні експерименту (набутого практичного досвіду) як результату, що підтверджує вже відомий факт.

Ефективність науково-дослідної роботи залежить від умов її організації, під час якої запроваджується ціла система наукових досліджень студентів, враховуючи науковий потенціал кожного особисто.

Таким чином, основними завданнями при підготовці магістрів з туризмознавства для народного господарства є:



  • оволодіння магістрами науковими методами пізнання і застосування їх для поглибленого і творчого засвоєння навчального матеріалу, а також у майбутній практичній діяльності;

  • вивчення методології наукових досліджень та застосування її у підприємницької діяльності;

  • оволодіння методами і прийомами самостійного розв'язання наукових завдань у практичній діяльності та у наукових установах;

  • впровадження досягнень науково-технічного прогресу у практику підприємницької діяльності з найменшими витратами і найбільшою ефективністю у туристичному бізнесі.

Апріорі є теза, що головним завданням навчання є розвиток творчих здібностей особистості, тому результативним буде такий метод навчання, при якому не нав’язуються готові знання, а лише скеровується процес-пошуку у вивченні того чи іншого явища.

Деякі вчені навіть прагнули виокремити певні схеми, за допомогою яких можна здійснити власне відкриття, зокрема:



  • розуміння постановки питання;

  • складання плану вирішення цього питання та його реалізація;

  • вивчення отриманого результату, його правильності.

Отже, головним, але не єдиним, у структурі мовленнєвої (розумової) діяльності принципом евристичної діяльності є використання вже набутого (власного) досвіду, що здатний призвести до формування прийомів та навичок, їх структурування у певну систему.

Креативність охоплює певну сукупність розумових якостей, що визначають здібність до творчості, одним із компонентів якої є здатність особистості дивергентно мислити.

Слід відокремлювати креативний продукт, від креативного процесу. Продукт творчого мислення можна оцінювати за його оригінальністю та значенням, а креативний процес – за здатністю до синтезу, відтворення окремих складових, за дивергентністю мислення. Саме ці, особливості креативності, є загальними як для науки, так і для мистецтва.

Креативність визначається інтегральним показником що характеризується поєднанням інтелектуальних та мотиваційних факторів, процесуальних та особистісних компонентів мислення. Пізнавальна сфера креативності характеризується наявністю широких категорій, синтетичністю у сприйнятті навколишнього світу. Саме творчі особистості при вирішенні складних завдань обирають комплексні складні шляхи.

Основними характеристиками творчої особисті вважають:


  • оригінальність – здатність запропонувати власний, незвичний спосіб вирішення складних завдань;

  • інтеграцію – здатність одночасно враховувати, або об’єднувати декілька протилежних умов, принципів;

  • чутливість.

Серед критеріїв творчого мислення визначають наступні:

  • швидкість, що характеризується легкістю та швидкістю творчого мислення і визначається загальним числом відповідей на поставлене завдання;

  • гнучкість, що характеризується здатністю до швидкого пере­ключення на інші рівні мислення та визначається вмінням класифікувати різні відповіді на поставлене запитання;

  • оригінальність, що характеризується своєрідністю творчого мислення, незвичністю підходів до поставленої проблеми, нестандартністю структури відповідей;

  • логічність, що характеризується вибором, адекватного рішення, яке відповідає поставленій цілі.

Серед правил наукової праці особливе значення має постійна робота мозку над сутністю і специфікою об’єкта та предмета дослідження. Дослідник повинен постійно розмірковувати над предметом свого дослідження.

Дбаючи про розвиток творчих задатків і здібностей, дослідник повинен бути наполегливим, нерідко мужнім, витриманим і терпеливим, і разом із тим проявляти творчу ініціативу.

Творчість – це наукове виробництво, яке передбачає плановість в роботі. Планування потрібне вже тому, що при складності, працемісткості, тривалості і дорожнечі сучасних наукових досліджень планова дисципліна допомагає запобігти не виправданим витратам часу і засобів, вирішувати наукові завдання у визначений термін.

Плановість у науковій творчості втілюється в різних перспективних і робочих планах та програмах, календарних планах, у графіках роботи дослідника, в його індивідуальному плані.

Наукова робота – це, як правило, одноосібне дослідження. Однак дослідник (дипломник, магістрант, аспірант, докторант) є членом колективу: кафедри, інституту. Протягом роботи над дослідженням він може звертатися за порадою до членів колективу. Крім того, відбувається колективне обговорення теми дослідження, постановки завдань, отриманих результатів, можливостей їх використання та ін.

Природа науки як сфери людської діяльності, спрямованої на вироблення знань, зумовлює те, що рушійною її силою є конфлікт – боротьба наукових шкіл, світоглядів, суперечність між теорією і практикою, розвиток критики і самокритики, несприйняття догматизму і сліпої віри в авторитети. Звідси кожному науковцю, особливо початківцю, слід виховувати в собі критичне ставлення до результатів своєї праці, до сприйняття чужих ідей і думок.



Отже, завдання наукових досліджень у підготовці наукових кадрів полягають у вихованні та навчанні активних, всебічно розвинених фахівців.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка