Законодавче підґрунтя здійснення державного фінансового контролю нормативно-правові



Скачати 265.16 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір265.16 Kb.


ЗАКОНОДАВЧЕ ПІДҐРУНТЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Нормативно-правові відносини є головними складовими у структурі державного управління, за допомогою яких формуються зовнішні межі системи державного фінансового контролю у середовищі державних фінансів.

Організація, впровадження та функціонування державного фінансового контролю забезпечені чинним законодавством України на всіх його рівнях, а саме:


  • першим рівнем є Конституція України;

  • другим рівнем є Кодекси України;

  • третім рівнем є Закони України;

  • четвертим рівнем є правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України;

  • п'ятим рівнем є нормативно-правові акти суб'єктів контролю.


Розглянемо докладніше вищенаведене законодавче підґрунтя щодо функціонування державного фінансового контролю в Україні в розрізі запропонованої структурної побудови із різних рівнів нормативно-правових актів.

По-перше, законодавчим актом найвищого рівня - Конституцією України визначено наступне:

  • згідно зі статтею 98 - контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата України;

  • згідно зі статтею 116 - Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової політики, здійснює управління об'єктами державної власності і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України [9].

По-друге, наступним рівнем законодавчого акту є Кодекси України:

- Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІУ, яким впроваджується державний фінансовий аудит, а саме: стаття 363 «Аудит та державний фінансовий аудит», зокрема, визначає, що «Державний фінансовий аудит» є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Державний фінансовий аудит здійснюється Рахунковою палатою та органами державного фінансового контролю відповідно до законів.



Державний фінансовий аудит може проводитися за ініціативою суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит) [3].

  • Бюджетний Кодекс України від 08.07.2010 № 2456-У1, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, яким передбачається наступне:

  • впровадження контролю за дотриманням бюджетного законодавства серед учасників бюджетного процесу на всіх його стадіях;




  • визначення повноваження органів державної влади з контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

  • класифікація порушень бюджетного законодавства;

  • встановлення заходів впливу за порушення бюджетного законодавства та їх застосування;

  • встановлення відповідальності за порушення бюджетного законодавства під час бюджетного процесу його учасниками;

  • визначення прав і обов'язків об'єкта контролю у разі його незгоди з застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства [1].

Впровадження контролю за дотриманням бюджетного законодавства серед учасників бюджетного процесу на всіх його стадіях визначено в наступних статтях Кодексу, а саме:

  • статтею 19 «Стадії та учасники бюджетного процесу» передбачено, що на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства;

  • статтею 22 «Розпорядники бюджетних коштів» визначено контрольні дії головних розпорядників бюджетних коштів, зокрема здійснення управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм із забезпеченням ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів, організації та координації роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснення внутрішнього контролю за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

  • статтею 26 «Контроль та аудит у бюджетному процесі» визначається, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує:




  • оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

  • правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;

  • досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обгрунтованих управлінських рішень;

  • проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;

• запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності;

• обгрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.

Також визначено, що розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах:


  • внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ;

  • внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Крім того, основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.

- статтею 122 «Контроль за дотриманням бюджетного законодавства в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів» передбачено, що у разі порушення вимог цього Кодексу та закону про Державний бюджет України щодо складання відповідного бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, Кабінету Міністрів України надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації наступного дня після підписання Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

У разі порушення вимог щодо складання бюджету згідно з цим Кодексом та законом про Державний бюджет України в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про районний, міський (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі бюджети звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Районні державні адміністрації, виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) та районних у містах рад наступного дня після підписання керівником відповідної місцевої ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим органам міських рад.

У разі порушення вимог щодо складання бюджету згідно з цим Кодексом, законом про Державний бюджет України чи рішенням районної, міської (міста республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення) ради про бюджет у частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, голові районної державної адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення) ради надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про міський (міст районного значення), сільський, селищний та районний у місті бюджети звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Виконавчі органи міських міст районного значення, сільської, селищної, районної у місті рад наступного дня після підписання керівником рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилають його районній державній адміністрації чи виконавчому органу міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради [1].



Визначення повноважень органів державної влади з контролю за дотриманням бюджетного законодавства встановлено в наступних статтях кодексу, а саме:

- стаття 109 «Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства» визначає наступне:

1. Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства у процесі:


  1. визначення основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

  2. розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України;

3) внесення змін до закону про Державний бюджет України;

4) виконання закону про Державний бюджет України, у тому числі


шляхом заслуховування звітів про виконання Державного бюджету України
(включаючи звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про
використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм);

5) розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет


України;

6) використання кредитів (позик), що залучаються державою від


іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, визначених Конституцією України.

2. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
належать:


  1. підготовка питання щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та попередній розгляд проекту закону про Державний бюджет України;

  2. надання до поданих на розгляд Верховної Ради України законопроектів висновків щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини;




  1. попередній розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та підготовка проекту рішення щодо цього звіту для розгляду Верховною Радою України;

  2. попередній розгляд інформації Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, інших центральних органів виконавчої влади про стан виконання закону про Державний бюджет України протягом відповідного бюджетного періоду;

  3. взаємодія з Рахунковою палатою (включаючи попередній розгляд висновків і пропозицій Рахункової палати).

За зверненням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають інформацію про державний та місцеві бюджети, необхідну йому для підготовки та попереднього розгляду бюджетних питань.

3. Комітети Верховної Ради України беруть участь у попередньому


розгляді питання щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний
бюджетний період та проекту закону про Державний бюджет України,
а також попередньо розглядають питання про виконання Державного
бюджету України (включаючи висновки і пропозиції Рахункової палати щодо
використання коштів Державного бюджету України) у частині, що віднесена
до компетенції комітетів.

- статтею 110 «Повноваження Рахункової палати з контролю у бюджетному процесі» наведено перелік контрольних повноважень Рахункової палати України: здійснення контролю за використанням коштів Державного бюджету України, в тому числі на обслуговування і погашення державного боргу.

Крім того, Рахункова палата подає Верховній Раді України висновки та пропозиції щодо стану використання коштів Державного бюджету України за підсумками кожного кварталу.

- статтею 111 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, та місцевих фінансових органів з контролю за дотриманням бюджетного законодавства» передбачено наступне:

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної бюджетної політики, здійснює контроль за дотриманням
бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як щодо
державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено
законодавством України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, координує та спрямовує діяльність органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, визначає основні організаційно-методичні засади та дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, якщо інше не передбачено законодавством.



  1. Місцеві фінансові органи здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу щодо місцевих бюджетів.

  2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, та місцеві фінансові органи у встановленому законодавством порядку одержують від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, банків та інших фінансових установ усіх форм власності пояснення, матеріали та інформацію з питань, що виникають під час складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів та звітування про їх виконання.

- статтею 112 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з контролю за дотриманням бюджетного законодавства» визначено наступні контрольні повноваження, а саме контроль за:

  1. веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

  2. бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

  3. відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

  4. відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності.

- статтею 113 «Повноваження органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства» визначено такі повноваження, як контроль за:

1) цільовим та ефективним використанням коштів державного та


місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик),


одержаних під державні (місцеві) гарантії;

  1. достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

  2. відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);




  1. веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

  2. станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, щомісячно надає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

- статтею 114 «Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства», визначено наступне:

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради з контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:

1) контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет;

2) інші повноваження, передбачені цим Кодексом, законом про
Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.

- статтею 115 «Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства» передбачено наступний розподіл контрольних повноважень: контроль за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі, здійснюється:



  1. Радою міністрів Автономної Республіки Крим - щодо бюджетів міст Автономної Республіки Крим республіканського значення та районних бюджетів Автономної Республіки Крим;

  2. обласними державними адміністраціями - щодо районних та міських (міст обласного значення) бюджетів;

  3. міськими державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі - щодо районних у цих містах бюджетів;




  1. районними державними адміністраціями - щодо міських (міст районного значення), селищних, сільських бюджетів та бюджетів їх об'єднань, що створюються згідно із законом;

  2. виконавчими органами міських рад - щодо бюджетів районів у містах, сіл, селищ чи міст районного значення, що входять до складу цих міст [1].

Класифікація порушень бюджетного законодавства встановлена наступними статтям Кодексу:

- статтею 116 «Порушення бюджетного законодавства» визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме:

1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів;


  1. порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання;

  2. визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників;

  3. планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

  4. порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради);

  5. порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

  6. прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів);

8) порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження державного
бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;

9) включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень із


джерел, не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний
бюджет України;

  1. зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

  2. зарахування доходів бюджету до іншого, не визначеного цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів;

  3. здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу;

  4. прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих)гарантій;

  5. розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог цього Кодексу;

  6. створення позабюджетних фондів, порушення вимог цього Кодексу щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів;

  7. порушення порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями;

  8. порушення порядку або термінів подання і затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

  9. порушення встановлених термінів доведення документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів;




  1. порушення порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Державного казначейства України;

  2. взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

  3. порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань, включаючи необгрунтовану відмову в реєстрації або несвоєчасну реєстрацію бюджетних зобов'язань;

  4. порушення вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати;

  5. здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державного казначейства України;

  1. нецільове використання бюджетних коштів;

  2. порушення вимог цього Кодексу при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет);

  3. надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог цього Кодексу та/або встановлених умов кредитування бюджету;

  4. здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч цьому Кодексу;

28) здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які
відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету;

29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без


встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому
Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

  1. порушення вимог цього Кодексу щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету;

  2. порушення встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації;

32) включення недостовірних даних до звітів про виконання
державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання
закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет),
а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

33) порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського


обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

34) порушення встановлених порядку або термінів подання фінансової і


бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у
неповному обсязі;

35) невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній


звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку;

  1. включення недостовірних даних до звітів про виконання паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

  2. видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;

  3. здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

  4. порушення вимог статті 28 цього Кодексу щодо оприлюднення та доступності інформації про бюджет;

40) інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.

- статтею 119 «Нецільове використання бюджетних коштів» дається тлумачення, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:



  1. бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

  2. напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

  3. бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів) [1].

Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства та їх застосування визначені у наступних статтях Кодексу:

- статтею 117 «Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства» зазначено, які можуть застосовуватися заходи впливу до учасників бюджетного процесу за порушення бюджетного законодавства:



  1. попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства -застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до ЗО календарних днів;

  2. зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу;

  3. призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України;

4) зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення


бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників
бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116
цього Кодексу.

Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету -
застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом
24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів)
частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України;


  1. зупинення дії рішення про місцевий бюджет - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу;

  2. безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами Державного казначейства України коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (дотації вирівнювання) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про


Державний бюджет України, - застосовуються за порушення бюджетного
законодавства згідно із таким законом.

- статтею 118 «Застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства» визначено:



  1. попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

  2. рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених пунктами 2-5 та 7 частини першої статті 117 цього Кодексу, приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, органами державного фінансового контролю, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах встановлених їм повноважень на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства або акта ревізії та доданих до них матеріалів. Рішення набирає чинності з дня його підписання.

Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавства встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики;

  1. не допускається застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених статтею 117 цього Кодексу, за раніше виявлені і усунені порушення бюджетного законодавства;

  2. інформація про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства оприлюднюється органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, якщо інше не передбачено законом.

- статтею 120 «Зупинення операцій з бюджетними коштами» визначено,

що:


  1. зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України;

  2. зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом [1].

Відповідальність за порушення бюджетного законодавства під час бюджетного процесу його учасниками встановлюється Кодексом у наступних статтях:

- статтею 121 «Відповідальність за порушення бюджетного законодавства» передбачено наступне:



  1. посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом;

  2. порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб залежно від характеру вчинених ними діянь.

- статтею 123 «Відповідальність органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» передбачено наступне:

1) органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних


коштів, несуть відповідальність за:

• невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

• несвоєчасність подання звітності про виконання бюджетів;


  • здійснення витрат із перевищенням показників, затверджених розписом бюджету;

  • порушення в процесі контролю за бюджетними повноваженнями підчас зарахування надходжень бюджету та здійснення платежів за бюджетними зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів відповідно до бюджетних асигнувань;

  • недотримання порядку казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів;

2) керівники органів, що здійснюють казначейське обслуговування
бюджетних коштів, несуть персональну відповідальність у разі вчинення
ними порушення бюджетного законодавства та невиконання вимог щодо
казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів, встанов-
лених цим Кодексом [1].

Права і обов᾿язки об'єкта контролю у разі його незгоди з застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства у Кодексі передбачені в наступних статтях:

- статтею 124 «Оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства» визначено права і обов'язки об'єкта контролю у разі його незгоди з застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства, такі як:



  1. рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено у порядку, встановленому законом. Рішення може бути оскаржено в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів із дня його винесення, якщо інше не передбачено законом;

  2. оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства не зупиняє виконання зазначеного рішення;

  3. у разі визнання судом рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства повністю чи частково незаконним особі, щодо якої воно було винесено, поновлюються обмежені таким рішенням права;

4) рішення суду може бути оскаржено у порядку, встановленому
законом [1].

По-третє, наступним рівнем нормативно-правового забезпечення функціонування державного фінансового контролю є Закони України, якими визначені правові основи діяльності, статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення тим або іншим суб'єктом державного фінансового контролю відносно об'єкта контролю за предметом контролю:

Закони України, що регламентують правові основи діяльності, статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення суб'єктом державного фінансового контролю, наступні:

- Законом України № 315/96-ВР від 11 липня 1996 року «Про Рахункову палату» визначено правові основи діяльності Рахункової палати України, її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення [95];

- Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-ХИ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції, що діяла до 16.10.2012р) визначено статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, з 16.10.2012 з прийняттям Закону України №5463-УІ від 16.10.2012, було внесено певні зміни до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», зокрема -змінено назву на «Закон України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» [86];

Закони України, які додатково передбачають здійснення контролю за відповідними напрямками відносно об'єктів та предмета контролю, зокрема:

- Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року № 964-ІУ [85];




Література:
Хмельков, Андрій Володимирович. Державний фінансовий контроль [Текст]: навч. посібник / А.В. Хмельков; Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2013. - 548 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка