Закарпатський центр туризму, краєзнавства, екскурсій та спорту учнівської організація та проведення змагань учнівської молоді зі спортивного орієнтування



Сторінка1/3
Дата конвертації14.09.2017
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3


ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА, ЕКСКУРСІЙ ТА СПОРТУ УЧНІВСЬКОЇ

Організація та проведення змагань

учнівської молоді

зі спортивного орієнтування

(методичні рекомендації)




Методичні рекомендації підготував

Фечо Георгій,

методист зі спортивного орієнтування

Закарпатського центру туризму,

краєзнавства, екскурсій і спорту



учнівської молоді
Ужгород - 2014
Зміст

Вступ …………………………………………………………

3

І. Історія розвитку спортивного орієнтування …………….

5

ІІ. Підготовка до змагань .….…………………………….…

9

2.1. Організатор змагань .……………………………….......

9

2.2. Суддівська колегія та її завдання (обов’язки) ………

11

2.3. Положення про змагання ……………………………....

18

2.4. Забезпечення безпеки учасників ………………...…….

19

2.5. Медичне забезпечення змагань ……………………..…

21

2.6. Територія змагань …………………………………...

22

2.7. Карта змагань …………………………………………

24

2.8. Дистанції змагань …………………………………….

27

2.9. Контрольні пункти та засоби відмітки на них. Контрольна картка.

28

ІІІ. Проведення змагань .…………...………………………..

30

3.1. Представник команди ….……………………………….

30

3.2. Учасник змагань ………………………………........…..

31

3.3. Документація команд ………………………………...

33

3.4. Обладнання дистанції …………………………………..

35

3.5. Старт змагань …….…..………………………………....

38

3.6. Фініш змагань ……..……………………………………

40

3.7. Проведення нарад з представниками команд ………...

42

ІV. Підведення підсумків …..…………………………..…...

44

4.1. Визначення результатів змагань ……………………....

44

4.2. Порядок і терміни оголошення результатів …………..

45

4.3. Заявки та протести ……………………………………...

46

4.4. Оформлення підсумкової документації …………...…..

48







Тлумачний словник …………………………………………

52







Література ……………………………………………………

57


Вступ
Спортивне орієнтування є видом спорту, в якому спортсмен за допомогою карти і компаса повинен якнайшвидше подолати дистанцію та знайти певну кількість заданих контрольних пунктів.

Особливістю спортивного орієнтування є гармонійне поєднання фізичного та розумового розвитку, ефективне зняття нервового напруження, можливість займатися спортом людям різного віку. За даними медичних досліджень, орієнтування займає одне з перших місць за кількістю споживаного кисню на 1 кілограм ваги спортсмена, а за розумовим навантаженням поступається лише шахам. Орієнтування випереджає інші види спорту у швидкості набуття таких необхідних людині навиків, як самостійність, рішучість, самодисципліна, наполегливість у досягненні мети, вміння володіти собою, правильно мислити в умовах великих фізичних навантажень.

Для досягнення вагомих результатів в орієнтуванні необхідні висока фізична, технічна і психологічна підготовленість, а також рівень майстерності учасників, який безпосередньо залежать від систематичних занять цим видом спорту та участі у змаганнях. Успіх таких змагань залежить від грамотного планування та ретельної підготовки до них, зокрема: підготовки відповідної документації, якісної спортивної карти, вибору ділянки місцевості (бажано невідомої учасникам), планування цікавих, відповідно до вікових можливостей і кваліфікації спортсменів, дистанцій, професійної та сумлінної роботи суддівських бригад під час проведення змагань.

На сьогодні у світі завершується робота щодо внесення спортивного орієнтування до переліку видів спорту, які входять до програми Олімпійських ігор. Від цього безпосередньо залежатиме державне фінансування цього виду спорту, а отже, буде можливість за допомогою технічних засобів залучити глядача до спостереження за ходом змагань.

Дана робота має на меті залучити до організації та проведення змагань зі спортивного орієнтування представників органів управління освітою, керівників закладів освіти, вчителів, керівників гуртків та усіх, хто бажає долучитися до розвитку цього виду спорту.

І. Історія розвитку спортивного орієнтування

Офіційну дату народження спортивного орієнтування як виду спорту на сьогодні так і не визначено. Кожна країна, що володіє більш-менш вагомими документальними підтвердженнями, намагається приписати першість собі. Приміром, шведи наводять факти, що ще в 1845 році генеральний штаб Швеції налагодив випуск нових топографічних карт великої точності, за допомогою яких орієнтуванню навчалися військовослужбовці.

У кінці XIX століття орієнтування на місцевості з картою і компасом з’явилося в арміях Скандинавських країн. У 1893 році такі армійські заняття практичною топографією призвели до перших змагань, метою яких було «дістатися» до фінішу в умовах незнайомої місцевості. Вже через два роки відбулися перші міжнародні змагання між військовими гарнізонами з Великобританії, Швеції та Норвегії.

На думку багатьох дослідників батьківщиною спортивного орієнтування є Норвегія, оскільки тут 13 травня 1897 року біля міста Бергена проводилися перші змагання із бігу з картою і компасом. Офіційною датою народження спортивного орієнтування вважається 31 жовтня 1897 року. Саме в цей день у передмісті Осло відбулися перші офіційні змагання, в яких взяли участь не лише військові, але й усі бажаючі.

Приблизно на початку ХХ ст. орієнтуванням зацікавилися фіни. У 1906 році у Фінляндії відбулася естафета Оулу-Гельсінкі, в якій учасники, щоб дійти до фінішу, використовували карти. Під час щорічних лижних гонок за маршрутом Порво-Гельсінкі подібні вимоги ставилися і до цих спортсменів.

Після першої світової війни найважливішою подією у розвитку спортивного орієнтування стали змагання 1919 року в Швеції, які вразили своєю масовістю. У них взяло участь 220 шведських спортсменів! Саме на честь цих змагань у 1976 році поблизу міста Стокгольма був споруджений пам’ятник «Першому орієнтувальнику».

Справді масового характеру змагання набули лише у 30-их роках XX століття у Скандинавських країнах. Учасників розділяли за віковими групами, змагання проводилися окремо для початківців і окремо для досвідчених спортсменів.

У 1961 році на Конгресі в Копенгагені була створена Міжнародна Федерація Спортивного Орієнтування (ІОФ). Сьогодні вона налічує близько 70 країн-учасниць. Штаб-квартира знаходиться в столиці Фінляндії – Гельсінкі. Радянський Союз, до складу якого входила Україна, став членом ІОФ лише у 1986 році.

Перший Чемпіонат Європи зі спортивного орієнтування відбувся в Норвегії у вересні 1962 року, а перший Чемпіонат Світу – у жовтні 1966 року в Фінляндії.

В Україні орієнтування на місцевості було елементом пішохідного туризму. У 1939 році в СРСР програмою змагань у Ленінграді (тепер Санкт-Петербург, Росія) було передбачено окремий вид, у якому дистанцію з елементами орієнтування проходила разом вся команда.

Після II Світової війни змагання зі спортивного орієнтування поступово розповсюдилися по всій території Радянського Союзу. Зокрема, в Україні у 1957-1958 роках почали проводитися туристичні змагання з багатоборства: туристична смуга перешкод і командні змагання з орієнтування.

У ті роки в СРСР спортивний туризм входив у систему Центральної Ради з туризму. Саме Центральна Рада з туризму організувала в 1962 році в Естонії Всесоюзний семінар зі спортивного орієнтування.

У 1962 році в областях України проведено змагання за новими правилами. А вже у травні 1963 року відбувся перший Чемпіонат України зі спортивного орієнтування, де виступали збірні команди областей.

Цього ж року в Україні біля Невицького замку (Закарпатська область) організовано І Чемпіонат СРСР, який став вагомим поштовхом у розвитку спортивного орієнтування саме як виду спорту. На цих змаганнях Україну представляла збірна команда, а також команди Одеси й Києва.

У 1964 році створено Федерацію спортивного орієнтування України – Українську республіканську секцію орієнтування на місцевості.

Стрімкий розквіт орієнтування в Україні припав на 60- 70-ті роки минулого століття. Відкривалися секції при колективах фізкультури та позашкільних навчальних закладах. На початку 70-их років, з появою тренерів у позашкільних закладах, до орієнтування масово почали залучати дітей.

У березні 1978 року на 79 сесії Міжнародного Олімпійського Комітету в Празі, спортивне орієнтування було визнано олімпійським видом спорту, проте у програму Олімпійських Ігор не ввійшло.

Після розпаду СРСР, у зв’язку з настанням економічної кризи й різким зменшенням фінансування спортивних заходів, орієнтування в Україні було на межі занепаду. Новий етап розвитку даного виду спорту почався завдяки зусиллям ентузіастів.

У липні 2002 року ХХІ конгрес Міжнародної федерації спортивного орієнтування вперше дав згоду на проведення Чемпіонату світу в м. Києві (2007 р.). Участь у цих змаганнях прийняла рекордна кількість країн – 43. Проведення змагань такого високого рангу дало новий поштовх для розвитку спортивного орієнтування в Україні. Приміром, на Закарпатті при позашкільних навчальних закладах збільшилася кількість гуртків спортивного орієнтування. А Закарпатським центром туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, щорічно проводяться обласні, всеукраїнські та міжнародні змагання учнівської молоді з цього виду спорту, які мають на меті розвиток та популяризацію спортивного орієнтування, залучення широкого кола молоді до систематичних занять орієнтуванням, підвищення рівня майстерності юних спортсменів, виявлення найсильніших та створення перспективного спортивного резерву.
ІІ. Підготовка до змагань
2.1. Організатор змагань

Організаторами змагань можуть бути органи місцевої влади, юридичні особи, які беруть на себе безпосередню роботу з підготовки та проведення змагань.

Першочерговим етапом є створення організаційного комітету змагань. У склад комітету, як правило, входять організатори, представники місцевих органів влади, спонсори, головний суддя змагань, інші фахівці, призначені відповідальними за проведення заходу тощо. Організаторами проведення змагань з учнівською молоддю можуть бути органи управління освітою, загальноосвітні чи позашкільні навчальні заклади. Тому склад оргкомітету затверджується саме їх наказом, а головою організаційного комітету є керівник управління (відділу) освіти чи директор закладу освіти або їх заступники.



Для підготовки змагань організатори видають накази (розпорядження):

- про затвердження організаційного комітету;

- про затвердження головної суддівської колегії – ГСК (пропозиції щодо складу ГСК подає оргкомітет);

- про затвердження положення та умов про проведення змагань;

- про проведення змагань, в тому числі про призначення відповідального за їх проведення (цим ж наказом затверджується кошторис заходу, відповідно до якого здійснюється фінансування змагань);

- про підсумки змагань (затверджуються підсумкові протоколи);

- про присвоєння спортивних розрядів (відповідно до Єдиної спортивної класифікації України).



Під час підготовки до проведення змагань необхідно:

1) визначити місце (район) проведення змагань;

2) отримати дозвіл на проведення змагань в органів місцевої влади;

3) розробити та розіслати учасникам положення та умови проведення змагань;

4) здійснити підготовку карт та дистанцій з необхідними виїздами на місцевість картографів та суддів служб дистанцій;

5) вирішити питання матеріально-технічного забезпечення змагань з використанням необхідного для цього обладнання, технічних засобів, засобів автоматизації, обчислювальної техніки тощо;

6) організувати розміщення та за можливістю харчування учасників, суддів та запрошених осіб, які беруть участь у змаганнях згідно положення;

7) вирішити питання медичного обслуговування змагань – забезпечити роботу лікаря, надати йому автомобіль;

8) вести контроль за додержанням санітарно-гігієнічних норм у місцях розміщення та харчування учасників, старту та фінішу;

9) забезпечувати безпеку проведення змагань й охорони природи;

10) здійснити інформаційне забезпечення змагань, поширення відомостей про змагання у засобах масової інформації;

11) організувати урочистосте відкриття та закриття змагань, а також нагородження переможців кубками, медалями, дипломами, подарунками від спонсорів тощо;

12) здійснити усі необхідні заходи, спрямовані на кваліфіковане проведення змагань.

2.2. Суддівська колегія та її завдання (обов’язки)

Для вирішення технічних питань з підготовки та проведення змагань організатор затверджує головну суддівську колегію (ГСК).

До складу головної суддівської колегії входять:

- головний суддя;

- головний секретар;

- начальники дистанцій;

- представник(и) організатора змагань.

Кількість членів ГСК, суддів та їх функції визначаються масштабом, програмою, особливостями змагань та кількістю учасників. Якщо до суддівства змагань організатор залучає спеціалістів з інших закладів, установ чи організацій, він повинен укласти із запрошеними суддями тимчасові трудові угоди на час проведення заходу.

Для виконання суддівських обов’язків, що безпосередньо не впливають на визначення результатів змагань, дозволяється залучання представників команд та тренерів.

Кожний суддя зобов’язаний:

- добре знати правила змагань зі спортивного орієнтування, положення про змагання та дотримуватись їх вимог;

- слідкувати за дотриманням учасниками правил та положення;

- бути організованим, дисциплінованим та неупередженим;

- з’являтися на місце суддівства, а також на офіційні заходи змагань (відкриття, наради, закриття тощо) у довільному, але охайному одязі (якщо організатором не визначено інше);

- берегти таємницю розташування дистанцій та контрольних пунктів.

Суддя не має права:

- залишати місце суддівства без дозволу старшого судді;

- надавати учасникам будь-яку допомогу, за винятком медичної.



Організатор змагань призначає головного суддю, який очолює суддівську колегію та керує проведенням змагань. У разі створення оргкомітету головний суддя є одночасно заступником голови оргкомітету та відповідає за якісну організацію і проведення змагань (відповідно до положення і правил).

В обов’язки головного судді входить:

- проведення нарад ГСК до початку та під час проведення змагань;

- проведення нарад представників команд;

- безпосередня участь у виборі місця змагань та ознайомлення з ним на місцевості;

- визначення контрольного часу проходження дистанції;

- контроль за виконанням заходів безпеки при проведенні змагань;

- затвердження розкладу стартів, призначення передстартового часу;

- видання розпоряджень старшим суддям старту та фінішу про початок і завершення змагань на певній дистанції відповідно до програми заходу;

- видання розпорядження начальникам дистанцій щодо зняття контрольних пунктів (КП) та обладнання дистанцій;

- організація пошуку учасників, що заблудилися;

- оцінка роботи суддів та складання звіту про змагання.



Головний суддя має право:

- призупинити змагання, з наступним їх закінченням того ж дня, або відмінити взагалі, якщо виникли умови, що загрожують безпеці учасників;

- вирішувати питання про дискваліфікацію, у конкретному виді або у змаганнях взагалі, учасника (команди), які порушили правила, положення або норми поведінки;

- відмінити рішення будь-якого судді, особисто переконавшись у його помилковості;

- усунути від роботи суддів, які неспроможні виконувати свої обов’язки.

Відповідальним за підготовку та ведення документації змагань є головний секретар, який забезпечує:

- підготовку суддівської документації;

- прийняття заявок на участь у змаганнях та вирішення питань про допуск учасників (якщо не призначена мандатна комісія чи особа, яка здійснює функції мандатної комісії);

- видавання нагрудних номерів учасникам та розпізнавальних знаків суддям і представникам команд;

- проведення жеребкування команд;

- складання протоколів старту та їх видачу суддям старту;

- надання службі дистанції інформації про кількість учасників (команд) по групах, а також при необхідності – про систему нагрудних номерів;

- перевірку протоколів КП та складання графіків проходження КП учасниками (спільно із службою дистанцій);

- вирішення питань про дискваліфікацію учасників (при необхідності – спільно із службою дистанцій) або підготовку матеріалів для розгляду питань про дискваліфікацію учасників головному судді (у складних випадках);

- підрахунок результатів змагань;

- прийняття протестів та підготовку матеріалів для їх розгляду;

- надання матеріалів змагань представникам команд (якщо не передбачено заступника головного судді з інформації);

- складання звіту про змагання.

Відповідальним за планування дистанції для різних видів змагань та різних вікових груп, подання її на затвердження головному судді є начальник дистанції. Він несе відповідальність за підготовку дистанції і перебіг змагань від лінії старту до лінії фінішу.

Начальник дистанції керує роботою служби дистанції, до якої входять помічники начальника дистанції і судді контрольних пунктів. Планує дистанцію, встановлює контрольні пункти та подає головному судді на затвердження акт її здачі. Проводить інструктаж суддів на контрольних пунктах, перевіряє відмітки на контрольних пунктах. Організовує пошук учасників, які не з’явилися на фініш після закінчення контрольного часу.



Начальник дистанції зобов’язаний:

- добре знати місцевість: якомога повніше ознайомитися з місцевістю перед тим, як планувати контрольні пункти чи перегін; враховувати, що карта і умови на місцевості у день змагань можуть відрізнятися від тих, які є на момент планування дистанцій;

- визначити правдивий рівень складності: не спиратись тільки на своє власне вміння орієнтуватися (кваліфікацію) або на власну швидкість пересування при обстеженні району;

- використовувати коректні місця для контрольних пунктів: бажання зробити найкращі етапи, відрізки дистанції може спричинити до використання непридатних місць для контрольних пунктів;

- розташовувати контрольні пункти на достатній відстані один від одного: навіть за наявності на контрольних пунктах позначень, вони не повинні бути близько розташовані один від одного, щоб не вводити в оману учасників, які правильно наближаються до контрольного пункту своєї дистанції;



- уникати занадто складного вибору шляху учасниками: розглядати варіанти шляхів пересування, які ніколи не будуть обрані та даремно витрачати час, складаючи заплутані завдання.

Відповідальними за правильність випускання учасників змагань на старті у відповідності до стартового протоколу та передачу протоколів з цими відомостями головному секретареві після закриття старту є судді на старті.

Стартовий протокол повинен містити такі відомості: час початку змагань; фактичний час старту учасників, що запізнились; кількість учасників, що стартували.

До складу бригади суддів на старті входять:

- старший суддя старту;

- суддя-стартер;

- помічники стартера;

- секретарі, судді старту та пункту видавання карт.

Старший суддя старту працює під керівництвом головного судді та забезпечує недопуск до старту учасників, у яких нагрудний номер, засіб його закріплення або контрольна картка не відповідають вимогам правил.



Старший суддя забезпечує:

- обладнання місця старту;

- одержання у службі дистанцій карт для учасників та видача їх учасникам;

- одержання у секретаріаті протоколів старту;

- реєстрацію учасників на старті шляхом нанесення відмітки в контрольній картці (якщо це передбачено організатором змагань);

- своєчасний випуск учасників на дистанцію згідно з протоколами старту.



Відповідальними за фіксацію у фінішному протоколі, з точністю до секунди, часу учасників, що фінішували, а також їх нагрудних номерів, є судді на фініші.

До складу бригади суддів фінішу входять:

- старший суддя фінішу;

- реєстратори номерів, хронометристи, секретарі, судді-інформатори тощо.

Старший суддя фінішу працює під керівництвом головного судді. Він забезпечує:

- обладнання місць фінішу;

- своєчасне одержання, перевірку працездатності та періодичну перевірку синхронності ходу секундомірів;

- одночасний пуск секундомірів старту та фінішу;

- реєстрацію у протоколі фінішу нагрудних номерів, порядок прибуття та фінішного часу учасників, своєчасну передачу протоколів фінішу секретаріату;

- збирання карт змагань та контрольних карток учасників і своєчасну передачу їх до служби дистанцій для перевірки позначок на контрольних пунктах;

- протокольний облік учасників, що фінішували, підрахунок їх кількості.
2.3. Положення про змагання

Положення про змагання (далі – положення) – це документ, що визначає умови проведення змагань та є основним документом, яким керуються організатори, суддівська колегія, представники команд та учасники.

Положення готується та затверджується організатором відповідно до «Вимог до змісту положення (регламенту) про офіційні фізкультурно-оздоровчі заходи або спортивні змагання», затверджених наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 06.08.2010 р. N 2659. Документ надсилається учасникам не пізніше, ніж за два місяці до початку змагань. У випадку внесення змін у положення, необхідно повідомити про це учасників не пізніше, як за тиждень до змагань.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка