Захід починається піснею: «Лише у нас на Україні»



Скачати 90.77 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір90.77 Kb.
Захід починається піснею: «Лише у нас на Україні» - Шкиря О.


Ведучий: 
Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями.
Ведуча:

Пісня, як естафета передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти.  Яка велика віра у нашу країну, наш народ! Справжні патріоти своєї неньки України залишили нам, нащадкам, свої одкровення – зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово. 



Учениця: 
Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води, 
в годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди

Любіть Україну у сні й наяву, 


вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну. 

Для нас вона в світі єдина, одна 


в просторів солодкому чарі… 
Вона у зірках, і у вербах вона
і в кожному серця ударі… 

Як та купина, що горить - не згора, 


живе у стежках, у дібровах, 
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, 
і в хмарах отих пурпурових

Любіть у коханні, в труді, у бою, 


як пісню, що лине зорею… 
Всім серцем любіть Україну свою - 
і вічні ми будемо з нею!
Ведуча: 

Кожна держава має три найголовніших символи: Гімн, Прапор та Герб.

Є такі символи і у нашої держави.
Ведучий: 

Державий Гімн –це урочистий національний поетико-музичний твір, що представляє Вітчизну, історичні події та їх героїв, і в силу цього визнаний у встановленому порядку одним із символів держави.


Ведуча: 

Державним Гімном України є пісня «Ще не вмерла Україна», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.


Ведучий:

Нехай на нас чекають добрі зміни!

У наших свят традиція одна:

Підняти вгору прапор України!

Хай Гімн держави зараз пролуна!
Звучить гімн України

Ведуча:

Прапор – це державний символ

Він є в кожної держави.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.
Ведучий:

Символами України є чисте небо – це символ миру та пшеничне поле – це символ достатку.

Синьо-жовтий прапор маєм ‒ синє небо, жовте жито. Прапор свій оберігаєм, Він святиня.

Ведуча: 

Згідно з Указом Президента України від 23 серпня 2004 року цей день проголошено Днем Державного Прапора.


Ведучий:

Синьо-жовтий прапор України

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива

І народ – і вільний і щасливий.
Ведуча:

Розквітай же, прекрасна Україна,

Рідна земле, матінко моя

Хай лунає мова солов’їна

Пісня неповторная твоя.
Звучить пісня: «Квітуча Україна» - Хмиленко Н.

Дівчина в національному костюмі (з хлібом сіллю):
Я – українка! Вигодувана й випестувана материнською піснею, бабусиною казкою. Понад усе в житті люблю лагідну і щиру нашу мову, отчий край, де я виростала, рідну мою Україну.

Юнак в національному костюмі:
Я – українець! Добрий господар, вірний заповітам батьків і дідів наших, славний захисник свого роду і Вітчизни.
Гумореска «Полюбуйтесь добрі люди» - Романовська Г.


(ВЕЧОРНИЦІ):

«Ой у вишневому саду»,

«Полька»,

«Розпрягайте хлопці коней»,

«А мій милий вареничків хоче».


Ведучий: 
Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.
Ведуча:
Древня легенда розповідає, що на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх, і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустились Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив Він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що Він став часто сюди навідуватися зі словами:
-Рушаймо у край!
Ведучий:
Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».
Україна – золота, чарівна сторона. Земле, рясно уквітчана, зеленню закосичена! Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Ведуча:

Люблю тебе я мила Україно!


І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись на відмінно,
Щоб мною ти пишатися могла.

Ведучий:

Люблю твої ліси, струмки, джерельця


І все – усе, що є в моїм краю !
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!

Звучить пісня : «Я люблю мою країну Україну» - Івохненко К.
Ведуча: 
Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів - все це наша Україна.
Ведучий:

Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазурі роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю. Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні руки, вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.



Ведуча:

Україна моя починається


Там, де доля моя усміхається,
І як небо, як даль солов’їна
Не кінчається Україна.

Ведучий:
Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з України, де ми народилися.

Звучить пісня : «Як у нас на Україні» - Козлова В.
Ведуча:
 З мами починається життя, з мами починається пісня, з мами починається батьківщина. Скільки теплих слів сказано про матір, скільки пісень написано, скільки віршів! Матінко, мамо, ненько... Що є святішого за ці слова? У всі часи її - прародительку роду людського - звеличували, обожнювали. Бо від малечку і протягом багатьох літ супроводжують нас у житті її ніжна ласка, палка любов і турбота.
Ведучий:

Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов. Такою ж святою любов’ю палають наші серця до неньки-України.


Звучить пісня: «Росте черешня у мами на городі»- Жигалко А.
Ведуча:
Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Учень:

Можна втратити все, але мати Вітчизну!


Полечу я у сни, у родинне тепло.
На світанку роси мама двері відчинить –
І запахне бузок, бо не все одцвіло.
Бачу поле і сад, чую слово правдиве,
З тополиних доріг повертаю сюди.
Я спішу до землі, до зеленого дива,
До свого джерела, до живої води.
Тут навіки бузком охрестилася хата,
Тут не раз я горів у вогні каяття.
Можна мати усе, а Вітчизни не мати.
Україно моя, ти одна як життя.

Звучить пісня : «Чорнобривці» - Жигалко А.

Ведучий: 
Козацька Україна була прикладом в Європі в області інтелекту і духовності. Відзначимо хоча б першу в світі Конституцію Пилипа Орлика і перше "національне” українське Євангеліє. 
Коли християнський світ ще молився латинською мовою, а Московія – старослов’янською, козацька Україна мала вже свій так званий Пересопницький Новий Завіт рідною мовою. Він зберігся. На цьому Євангелії присягають Президенти сучасної України. 

Учениця:

Як довго ждали ми своєї волі слова!


І ось воно співа, бринить,
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми…
Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
У цім краю з любові терпне серце,
Тривога світла доторка плеча.
Тут синім оком лісове озерце
Проводить вдаль скороминущий час.
Де материнки незбагненні чари,
Отут мій дім, отут моя земля.
Колосся піднімаючи до хмари
Під самий обрій пролягли поля.
Земля тремтить у сонячнім промінні,
Вже будить зайчик сонячний дуби.
…Лиш тут відчула я земне тяжіння,
Лиш тут я можу мріять і любить.
Гумореска «Коса руса» - Козлова В.
Уривок с твору «Ніч перед різдвом» - майстри в/н
Звучить пісня: «Моя Україна» - Шкиря О., Жигалко А.



Ведуча: 
Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Ведучий: 
Краю мій рідний, земля моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, росами голубими і райдугами семицвітними, із золотими китичками хмелю та соняшниками і мальвами квітучими, рушниками гаптованими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним присягу прийми від мене, що оберігатиму тебе і любитиму, бо одна ти, як життя.

Звучить пісня : «Моя рідня» - Майстри та викладачі


Ведуча: 
Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію. Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої, бо це першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми прийдемо. Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.
«Загиблим синам України» - Лящова О.
Звучить пісня: «Над землею тумани» - Корецька В.О.
Учениця:

Коли це все було – ніхто не знає,

Але легенда так розповідає:

Надумав Бог про всіх подбати,

Талантами людей обдарувати.

Французам дав красу та елегантність,

А німцям – дисципліну та педантність.

Любов до моря дарував англійцям.

Росії – владність.

А голланцям – квіти.

Ну, як таким дарункам не радіти!

Підвівся Бог зі свого трону,

Вдоволено поправив він корону.

І тут побачив дівчинку в куточку,

Одягнену у вишиту сорочку.

Чом плачеш ти?

Як звуть тебе, дитино?

Вона відповіла: «Я – Україна.

А плачу, Боже, бо не бачу меж

Від пролитої крові і пожеж.

Чому, скажи мені, така зла доля?

В своїй землі немає правди й волі!» -

«Так он яка історія твоя!

Та тільки всі роздав таланти я –

Скоріше треба було підійти» …

І тут дівчина вже хотіла йти,

Та Бог підняв правицю, зупинив.

І з Дівчиною знов заговорив:

«Неоціненний скарб один я маю,

Уславить він тебе у світі, знаю.

Бери його та бережи.

Це – пісня». –

Взяла дарунок, до грудей притисла

І понесла ту пісню по межі:

«Нам, Боже, Україну збережи!».

Всевидящий наш Отче і Владико,


Тобі молюся і між всіх незгод
Тебе благаю – не покинь навіки
Вкраїнську землю і її народ.

Згаси, о Боже, між братами чвари,


Спаси і вбережи від нових бід,
Щоб не зростали знову яничари,
Щоб в славі процвітав козацький рід.

Звільни нам душі від страху й облуди,


А Україну від нових оков,
Щоби людьми вовік лишались люди,
Щоб не лилась невинна кров.

Не повтори Чорнобильського шквалу


Для нинішніх й прийдешніх поколінь.
Даруй нам волю, щастя і державу,
На многії літа, даруй…

Захід завершується піснею: «Україна – це я» - Шкиря О.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка