Захід-дозвілля «Народна іграшка лялька-мотанка»



Скачати 53.25 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір53.25 Kb.
Захід-дозвілля «Народна іграшка лялька-мотанка»
На сцені інтер’єр української хати, рушники , стіл, лава, встелена килимом, скатертина, веретено,скриня, на якій лежить лялька-мотанка і одяг для неї, на стіні обов’язково люстерко.

Збоку стоїть ліжко, біля нього стілець.

Звучить музика, на сцену виходить бабуся і біля стола витирає тарілку вишиваним рушником. До неї підбігає онучка і обіймає. Бабуся її поцілувала і йдуть до ліжка. Вже пізно, бабуся вкладає спати, сама сідає поруч.
Розповідач: До бабусі у село онучка приїхала,

Коли спатоньки лягла, запитала тихо:

Онучка: Розкажи, бабусенька рідненька

Ти також колись була маленька?(Бабуся гладить онучку по голівці)

А у тебе теж була бабуся?

А в комп’ютері ти теж стріляла гуси?

Що то за комора в тебе в хаті?

Що ти встигла в скриню заховати?

Бабуся: Чарівна та скриня, в ній є казка

То не вигадка, моє минуле власне

Закривай, онучко, оченята. (укриває дитину)

Час народну казку починати!

На Поділлі, в селі Сосонка ми жили,

Пращури там ткацтво зародили

Дід Панас, бабуся Євдокія

Краще всіх тканину ткати вміли!

В хаті завжди пісня, та ще й жарт гуляє…

То на Україні і душа співає.

Засинай, нехай тобі насниться

І моя бабуся, й пращурів світлиця.


Бабуся співає колискову.

Навколо танцюють 4 дівчинки-зірочки, у руках блискучі зірки і стрічки волошкового кольору.

Бабуся виходить.
(Під вступ до пісні виходить до веретена Бабуся Євдокія, співає)
Євдокія: Ой, наткала люди, я наткала!

Ой, краса виходить, мов у сні

Полотно біленьке, полотно гарненьке,

Скатертини, подушки, пісні.

Це тканина діду на сорочку,

Паски, рушники, щоб все було,

Рядна, покривала, килими наткала,

Найцінніше в хаті є добро.



(Під час співу бере частину одягу ляльки-мотанки, вишиває, потім привязує до ляльки-мотанки, що лежить на скрині.)

Я тканину старанно наткала

Щоб на неї вишивка лягла,

Гарно вишивала, клаптики складала

Щоб для доні лялечка була

Лялю намотаю, хрестиком складаю,

Оберіг для долі, для добра.

(Лялю кладе у скриню, починає складати на лаві усі вироби ткацтва.)
Євдокія: Ось ця тканина – на скатертину,

Ось ця тканина – сповити дитину,

Ось ця – на рушники вишивані,

А це – подушки духмяні.

А це – на лялечку маленьку

Хай береже дитиноньку рідненьку.

Дитя буде лялю колихати

І щасливу долю закликати

І себе маленьке забавляти…
(До хати» забігає дід Панас, несе дрова, вони в нього вилітають, збирає)

Панас: Євдокія! Ой лишенько сталось

У сусіда в хаті бійка, все повиверталось

І гризуться як ті вовки сусід і сусідка,

Що ж немає миру в хаті, чортівня, аж гидко.

Євдокія: Ти, Панасе, поспішай, і сусідці нагадай.

В них на шафі лялька біла,

Із очима! То що вона хотіла???

Та й перекажи, чому вона забула, що то зло.

Що на щастя ніколи у ляльки обличчя не було!

Панас: Євдокія, господине, це не всі новини.

У нашого свата захворіла дитина.


Євдокія: Ось цю лялечку їм дай, покладуть хай в хаті

Ось тоді здорові будуть, щирі та багаті.

Панас: (обіймає Євдокію) Ти найкраща в мене жінка

Зараз буду за хвилинку.



(Йдуть двоє зі сцени)

Розповідач: Бачила онучка сновидіння,

Та піднялось сонце на подвір’я.

Стало лоскотати щічки,

І поцілувало личко.

(В цей час діти – сонячні промінці зі стрічками жовтими кружляють.

Онучка потягується, встає і підбігає до скрині)

Зразу кинулась до скрині

Онучка маленька.

Онучка: Дай, бабусю, подивлюся

Що там є гарненьке

Навіть я не уявляла, яка в неї сила (бере ляльку-мотанку до рук)

В хаті бійку спричинила, дитину зцілила.

Бабуся: Ляльки різні у народі, за 5 тисяч років

Намотали для здоров’я, щоб був мир і спокій.

Щоб в подружжя народились

Здорові малята

Уквітчана була доля

Щаслива, багата!

Онучка: Покажи, що там у скрині.

Бабуся: Покажу моїй дитині!

(відкривають скриню)

Онучка: Що це є?

Бабуся: Сорочка, вишита нитками!

Онучка: Я приміряю, як гарно! Я така, як мама! (дивиться у люстерко)

А це – лялечка, такого не бувало в мене дива!

Є і «Барбі» є і «Сінді», мотанка – лялька особлива!!!

Бабуся: Бо ж вона не продається в маркеті з ляльками

Обереги виробляють власними руками!

Онучка: Гей, покличу я дівчат,

Заспівать веснянку

Заспіваєм, затанцюєм,

Вдягнем вишиванку,



(Забігають дівчата, онучка роздає ляльки, стають півколом)
Дівчата:

Нездоланний і талановитий

Наш народ скарби свої зберіг.

Тих скарбів коштовних не злічити,

Серед них – і лялька-оберіг.

Лялька-мотанка – це забавка дитяча

І мистецьке диво, але ще

Іноді здається нам, неначе

Вічність сіла ляльці на плече.

Бо її історія прадавня

Вже сягає п’ять тисячоліть.

Крізь віки гіркі, страшні і славні

На сторожі пам’яті стоїть.

Тож уклін доземний Вам, Майстрине,

За талант і працю, і красу…

З древньої бабусиної скрині

Ваші руки Казку нам несуть.

Лялька-мотанка до нас приходить нині

Оберегом щастя і добра.

Щиро Вас вітаємо в Долині!

Хай квітує радісна пора!

Хай дарує Бог благословення

Досягти найвищої мети,

Із міцним здоров’ям і натхненням

До вершини творчості іти!

Хай радіють Вашим творам діти,

А дорослі – приклад з Вас беруть…

Україні й Вам по всьому світу

Ляльки-мотанки хай славу принесуть!

Без минулого не буде майбуття

Пам’ятай про це дорослий і дитя,

Тож вивчаймо, переймаймо ми від мами

Унікальне все, що зроблене руками.

Неповторне, найдорожче завжди й нині



Все, що створене давно на Україні.
ЗВУЧИТЬ МУЗИКА «ІГРАШКА З ДУШЕЮ АНГЕЛА»

(Дівчатка в українських костюмах виконують танок з ляльками.)


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка