Загальні положення: цілі та завдання комплексу практичних занять



Скачати 140.46 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір140.46 Kb.
І.

Загальні положення: цілі та завдання комплексу практичних занять.
Комплекс практичних завдань передбачає виконання студентами завдань аналітично-дослідницького характеру та проектно-графічних завдань, які змістовно пов’язані з тематикою та проблематикою лекційно-теоретичного курсу «Товарні знаки та системи візуальної ідентифікації» й відповідною курсовою роботою та надають практичні навички з проектування як окремих елементів айдентики, так й розгорнутих комплексів (систем) візуальної ідентифікації.

Узагальнено метою комплексу завдань є набуття студентами практичних навичок з аналізу проектної ситуації, специфічної за проблематикою об’єктів айдентики, дослідження та системного аналізу середовища аналогів та прототипів, побудови комплексної концепції з урахуванням найбільш важливих аспектів проектування та практичного використання (просування) систем айдентики, що в цілому формує аналітично-дослідницьке підґрунтя для виконання студентами окремого товарного знаку, знаку обслуговування, емблеми, а також для розгортання фірмової ідеології базового елементу айдентики у цілісну систему візуальної ідентифікації – систему об’єктів-носіїв.

Комплекс практичних занять за своєю структурою та формами проведення відображає поступове (поетапне) просування від узагальнених аспектів функціонування об’єктів айдентики до формування стислого та чіткого індивідуального проектного завдання та виконання комплексу проектно-графічних рішень, що в цілому відображає особливий характер проектування елементів та систем айдентики й наближає навчальний процес до реального дизайн-проектування.

Форми проведення практичних занять поєднують аудиторну та самостійну роботу студентів з залученням студентської аудиторії до колективних форм роботи, змістовного аналізу й аргументації розглядаємих рішень. З метою досягнення ефективних результатів, розвитку аналітичного мислення та формування індивідуальної проектної культури практичні завдання орієнтовані саме на аналітичну роботу з різним характером узагальнення (або виокремлення) проектної проблематики та поточним аналізом виконання завдань. За результатом аналітичної роботи, відповідно до тематики практичних занять, формується та корегується обсяг проектно-графічних об’єктів курсової роботи, яку студенти виконують самостійно, використовуючи відповідний обсяг часу для самостійної роботи та поточного консультування. Виходячи з цього положення у комплексі навчального курсу практичні заняття реалізують функцію опосередкування між лекційно-теоретичним матеріалом та виконанням курсової роботи: «лекційно-теоретична частина навчального курсу (теорія та найбільш суттєві фундаментальні положення) – комплекс практичних завдань (дослідницька та аналітична робота за окремим проектним завданням) – курсова робота (самостійне виконання комплексу проектно-графічних рішень системи візуальної ідентифікації). Саме тому під час практичних занять студенти мають можливість максимально наблизити загальні теоретичні положення до практичних аспектів дизайн-проектування, а також сформувати навички проектної роботи як синтезу проектної аналітики, формування проектної ідеї з подальшою реалізацією проектної концепції у комплексі (умовно) реальних об’єктів системи візуальної ідентифікації.

Проектно-графічна частина комплексу практичних завдань надається у вигляді звіту, який відображає виконання основних етапів дослідницької, аналітичної та проектно-графічної роботи. Звіт подається до зарахування та оцінювання під час захисту курсової роботи, звіт оцінюється окремо, але є складовою частиною курсової роботи.
ІІ.

Основні етапи та узагальнена проблематика практичних занять.
Виокремлення основних етапів та проблематики практичних занять відповідають поступовому вирішенню проектного завдання, - побудови системи візуальної ідентифікації, - та складаються з п’яти основних змістовних частин, а саме:
Етап 1. Аналітично-дослідницька робота та побудова проектної концепції.

Етап 2. Виконання графічного зображення товарного знаку (знаку обслуговування, емблеми).

Етап 3. Аналітично-дослідницька робота по розгортанню ідеології візуалізації у систему об’єктів-носіїв.

Етап 4. Побудова базового комплексу стилеобразуючих елементів системи візуальної ідентифікації.

Етап 5. Побудова комплексу об’єктів-носіїв системи візуальної ідентифікації.
Надані змістовні етапи та виокремлена проблематика практичних занять відповідають основним етапам виконання курсової роботи, що забезпечує органічний взаємозв’язок між узагальненим змістом лекційно-теоретичної частини навчального курсу й навчально-проектною роботою студентів.

ІІІ.

Проблематика етапів комплексу практичних занять

та зміст практичних робіт.
Етап 1.

Аналітично-дослідницька робота та побудова проектної концепції.


На цьому етапі студенти отримують індивідуальні варіанти виконання проектних робіт. Отримані варіанти відповідають змісту курсової роботи, яку студенти виконують самостійно та надають до захисту по завершенню навчального курсу. З метою наближення навчального проектування до умов реальної практики варіанти виконання проектної роботи (об’єкти проектування) студенти отримують за методом випадкового вибору (жеребкуванням). Підготовлені варіанти проектних робіт затверджуються методичною радою кафедри дизайну та розраховані на відповідний віку узагальнений життєвий досвід та обізнаність студентської аудиторії.

Отримавши індивідуальні варіанти виконання проектної роботи необхідно провести аналітично-дослідницьку роботу (передпроектний аналіз), що включає вивчення специфіки об’єкту проектування (товарне виробництво, надання послуг, громадська або культурна діяльність та інше), а також визначення цільової аудиторії та її основних характеристик (за віком, статтю, освітою, матеріальним положенням, належністю до означеного етносу та інше). Виокремлення зв’язку «специфіка об’єкту проектування – специфіка цільової аудиторії» надає змістовність наступному кроку аналітичного дослідження – вивчення та аналіз середовища аналогів та прототипів. Необхідність проведення цього етапу досліджень обумовлена двома факторами: вивчення досвіду опосередкованої візуалізації споживчих цінностей (як складової частини маркетингових стратегій), а також для наступного формування позіціонуючих характеристик, змістів, образів, візуальних метафор та асоціацій проектуємого товарного знаку.

За підсумками цього дослідження повинні бути сформовані чіткі вихідні умови (вихідні данні) подальшого проектування, а саме:


  • опис-характеристика об’єкту проектування (наприклад: мережа супермаркетів побутової техніки з повним обсягом сервісного обслуговування);

  • характеристика цільової аудиторії споживачів або членів-учасників громадських об’єднань, клубів та інше (наприклад: особи у віковій категорії 25-55 років, середнього та вище середнього рівнів матеріального стану, місцеві жителі та інше);

  • характеристика умовної маркетингової стратегії (наприклад: демократичність у ціноутворенні, універсальність товарного асортименту, фірмові програми сервісу, бонусні та дисконтні програми, вигідні умови кредитування та інше);

  • виокремлений зміст, який необхідно опосередкувати візуальними засобами (наприклад: новітні технології, доступність, демократичність та інше); слід відзначити, що виокремлений зміст може бути більш конкретизований за рахунок сполучення двох (або кількох) окремих змістів (наприклад: новітні технології доступні для кожного);

  • найбільш поширені або традиційні способи візуалізації змістів, характерні для відповідного середовища аналогів та прототипів (у позитивних та негативних аспектах).

Визначені вище складові формують проектне завдання на підґрунті передпроектної аналітики та спрямовують подальшу проектну роботу за обраним та аргументованим напрямком, конкретизуючи вимоги до ефективної та бажано оригінальної візуалізації змістів та цінностей.

Маючи чітке проектне завдання слід перейти до опрацювання проектної концепції. Слід відзначити, що саме цей крок відрізняється творчою, евристичною сутністю, характерною для графічного дизайну. Він потребує достатньо творчих зусиль та самодисципліни для отримання бажаного результату.

Найбільш ефективний та зрозумілий напрямок у формуванні проектної концепції товарного знаку (знаку обслуговування, емблеми) – це опрацювання умовної історії-легенди (або асоціації), пов’язаної з традиціями виробництва, або застосуванням, вжитком того чи іншого товару (товарної групи) або послуги, з географічним розташуванням та історичними, культурно-етнічними традиціями, традиціями або персонами (часто вигаданими), асоціативно пов’язаними з тим чи іншим товаром (послугою). Досить часто абстраговані характеристики надають достатню свободу для ефективного проектування, - наприклад: новітні технології – динаміка, швидкість; традиційні технології – стійкість, стабільність. Але у процесі формування концепції подальшого проектування слід дисципліновано утримуватись у рамках проведеного передпроектного дослідження, перевіряючи та критично аналізуючи творчі оригінальні ідеї у співвідношенні до умов проектного завдання. Саме за таких умов можливо досягти адекватного проектного рішення. Саме за таких умов організації творчого пошуку формується проектний досвід та професійна проектна культура.
Етап ІІ.

Виконання графічного зображення товарного знаку

(знаку обслуговування, емблеми).
Розпочати цей етап рекомендується з виконання пошукових варіантів (ескізів) у найбільш зручній графічній техніці (олівець, кулькова або ручка, фломастер), поступово переходячи до пробної векторизації окремих елементів або знаку в цілому. Слід зауважити, що на стадії пошуку необхідно критично оцінювати проміжні результати з точки зору двох суттєвих фактів. По-перше, сутність товарного знаку відповідає дуже швидкому сприйняттю, зоровій фіксації у лічені секунди, - тому вже під час пошуку графічного рішення слід приділяти значну увагу деталізації графічного зображення, умовної сюжетної насиченості зображення. По-друге, слід враховувати умови використання знаку на конкретних носіях: великі площини зовнішньої реклами, обкладинка каталогу, етикетка чи пакування, візитна картка та інше.

Спираючись на особисті спостереження та життєвий досвід слід обрати найбільш вірогідні носії знаку і перевіряти отримані під час пошуку зображення на відповідність до необхідного масштабування та специфічні технології передачі й умови сприйняття зображення – друковане зображення на папері, цифрове зображення на екрані монітора, телевізора та таке інше. Таке робоче поточне «тестування» зображень ще не є формуванням системи об’єктів-носіїв, але допомагає здійснювати постійний контроль за результатами пошукової роботи з точки зору реальних умов використання товарного знаку та суттєво оптимізує графіку зображення. Особливо важливо здійснювати таке умовне тестування при виборі основного варіанту. Рекомендується пошукове зображення сканувати та роздрукувати електронну версію у різних масштабах. Результати такого пробного друку наочно вкажуть на деякі деталі, які слід ретельно доопрацювати. Зручно використовувати растровий шаблон зображення відредагований з використанням простих опцій сканера, або опцій редагування PhotoShop. Растровий шаблон слід відредагувати до світло-сірого зображення та роздрукувати на достатньо щільному папері у зручному для подальшого графічного доопрацювання розмірі. Такий простий спосіб дозволяє значно заощадити час на кінцеве доопрацювання зображення знаку, а також (при необхідності) надає можливість виконання декілька варіантів деталізації, утримуючись у вже обраному загальному рішенні знаку.

Узгоджене з викладачем пошукове зображення знаку слід сканувати, відредагувати скановане зображення до зручної насиченості тону та помістити (імпортувати) у програму редагування векторних зображень. Маючи досвід отримання векторних зображень, студентам все ж слід приділяти багато уваги процесу векторизації, оптимізуючи кількість «вузлів» каркасу, розмір пробільних елементів зображення, досягаючи чіткості та геометричній упорядкованості кривих ліній, криволінійних елементів та таке інше.

У випадку отримання зображення знаку за рахунок комбінації або суміщення прямих та радіальних ліній або їх фрагментів слід ретельно опрацювати схему геометричної побудови знаку. Цей суттєвий момент важливий як з точки зору переконливості та геометричній логіки побудови зображення, так й з точки зору подальшого використання схеми побудови знаку як допоміжного базового зображення – графічної трансформації. Слід також зазначити, що у деяких випадках привнесення елементів побудови може значно підвищити зорову привабливість знаку, надати нові декоративні та змістовні якості. При опрацюванні електронної версії схеми побудови для виділення елементів побудови можливо використання кольору або градацій у товщині ліній.

При отриманні оптимального результату векторизації знаку слід перейти до роботи з кольором. Цей етап роботи не менш важливий, ніж пошук самого зображення. Кольорові рішення, кольорові співвідношення можуть значно збагатити сприйняття знаку, надати (на цьому етапі) перші напрямки до формування фірмової колористики, а можуть привести й до негативних наслідків – розрушити цілісність та комфортне зорове сприйняття зображення. При виборі кольорової гами знаку слід дотримуватись оптимального балансу складових кольорів-фарб, а саме: при використанні електронних палітр кольорів слід обирати кольорові простори CMYK та (або) PANTONE. При отриманні бажаного кольору слід обирати не більше двох (максимум - трьох) складових кольорів-фарб. Наприклад: синій – баланс блакитного (С) та пурпурного (М); зелений – баланс блакитного (С) та жовтого (Y) з можливістю додавання пурпурного (М). При використанні кольорів-фарб палітри PANTONE слід також дотримуватись обмеженої кількості кольорів, - у всякому разі, занадто складна кольорова гама знаку обернеться не на користь зоровому сприйняттю знаку та ускладнить подальшу роботу з опрацюванням стандартів фірмової колористики

На кінцевій стадії опрацювання електронної версії знаку слід визначити та зафіксувати основні варіанти подання зображення знаку: ахроматичне, ахроматичне у градаціях сірого, кольорове, а також інверсійне зображення знаку на ахроматичному та кольорових фонах. При виконанні цього етапу слід дотримуватись обмеженої кількості варіантів обираючи тільки найбільш вигідні для зорового сприйняття та посилення виразності зображення.


Етап ІІІ.

Аналітично-дослідницька робота по розгортанню ідеології візуалізації

у систему об’єктів-носіїв.
Наближаючись до етапу формування комплексу стилеобразуючих елементів візуальної ідентифікації слід особливо виокремити важливість саме цього проміжного етапу додаткової проектної аналітики. Сутність цього етапу (з точки зору процесу навчального проектування) полягає в тому, що студентам не слід механічно переносити до вирішення завдань проектування систем візуальної ідентифікації типові переліки об’єктів-носіїв, які досить часто зустрічаються у спеціальній літературі. Автори цих публікацій мають на меті продемонструвати всі можливості поширення засобів візуалізації на все нові і нові носії, узагальнюючи весь світовий досвід за цією проблематикою. Тому такий перелік та умовна ієрархія основних блоків об’єктів-носіїв під час вирішення конкретного завдання підлягає перегляду з точки зору формування найбільш вигідних, ефективних та доцільних об’єктів-носіїв. Для оптимального вирішення цього питання слід звернутися до матеріалів лекційного курсу «Основи дизайну візуальних комунікацій», а саме до базової схеми рівнів комунікації. Сутність цієї схеми слід конкретизувати надавши сторонам, які здійснюють комунікації ролі, відповідні до об’єкту проектування. Такий крок дозволяє конкретизувати зміст інформаційного обміну та виділити найбільш суттєві рівні комутаційних процесів. Безумовно, найбільш важливим залишиться рівень комунікацій на споживчому ринку, але узагальнення уявного змісту комунікацій на решті рівнів надає можливість їх поєднання.

Після завершення цього етапу нескладної аналітики слід зіставити обидві схеми та виокремити найбільш доцільні об’єкти-носії, які вже й будуть повністю відповідати специфіці об’єкту проектування. У підсумку цього етапу необхідно отримати перелік узагальнених змістів та відповідний перелік об’єктів-носіїв. Саме цей матеріал слід розглядати як умови для процесу розгортання ідеології візуалізації у систему об’єктів-носіїв.

Справедливо буде зауважити, що в умовах реальної практики дизайнери не часто використовують таку аналітику – на це є набутий професійний досвід та факт формування проектного завдання спільно з уповноваженими представниками замовника. Але незважаючи на цей факт, - у процесі навчального проектування виокремлення цієї аналітичної роботи наповнює роботу студентів осмисленістю та сприяє зростанню особистого проектно-аналітичного потенціалу.
Етап ІV.

Побудова базового комплексу стилеобразуючих елементів системи візуальної ідентифікації.

Товарний знак за своїми формальними ознаками та кольоровою гамою закладає узагальнений характер всього комплексу стилеобразуючих елементів. Таким чином він надає напрямок та умови стилістично-графічної та колористичної єдності системі стандартів візуалізації. Залежно від застосування товарного знаку на конкретних носіях, графіка знаку потребує доповнення додатковими інформаційними елементами. Доповнення зображення знаку додатковими елементами (адреса, контактні телефони, веб-сайт, салоган) дозволяє отримати, так звані, «фірмові блоки». Такі графічні блоки, у яких товарний знак залишає домінуюче положення та значення, дозволяють уніфікувати принципи ситуативного використання базового зображення та спростити формально-композиційні прийоми використання знаку на конкретних носіях.

Що до колористики системи ідентифікації, то слід зауважити, що достатньо часто обрана гама товарного знаку не потребує більшого розгортання за рахунок додаткових кольорів чи додаткових тональних градацій. Утримання загальної колористики саме у кольорових співвідношеннях товарного знаку надає всій системі ідентифікації лаконічної, завершеності та зорової пізнаваємості.

Визначення гами шрифтів, як стилеобразуючих елементів, також слід утримувати у рамках доцільності. Відповідно до режиму навчального проектування слід обрати один-два шрифти (з відповідними гарнітурами), яким слід надати окреме призначення – заголовки, текстові масиви, рекламні шрифтові блоки. Слід зауважити, що достатньо часто студенти помилково обирають шрифти з яркою акциденцією, що на послідуючих етапах проектної роботи обертається зоровим дисонансом окремих носіїв, зайвою декоративністю, втратою стилістичної єдності, суттєвим ускладненням сприйняття текстової інформації.

Підсумок цього етапу складає гармонізовану систему ідентифікуючих стандартів: товарний знак (знак обслуговування, емблема); графічні блоки (на основі товарного знаку та додаткової інформації) та графічні трансформації зображення товарного знаку; гама ідентифікуючих кольорів (фірмова колористика); гама шрифтів (та їх гарнітур).

В залежності від специфіки об’єкту проектування цей перелік може бути доповнений зображенням корпоративного персонажу (корпоративний герой) та зразками композиційних схем співвідношення зображення знаку до пропорцій площини носія (або його об’ємно-просторових характеристик), його (носія) текстового чи зображувального наповнення (фото, малюнки, схеми).
Етап V.

Побудова комплексу об’єктів-носіїв системи візуальної ідентифікації.


Продовжуючи проектну роботу на цьому етапі слід утримувати отримані результати на всіх попередніх етапах аналітичної та проектно-графічної роботи. Саме на цьому етапі аспект творчого синтезу має бути акцентовано системним. Необхідно одночасно утримувати декілька складових проектного завдання та отриманих комплексів носіїв та стилеобразуючих елементів. Графічне опрацювання системи носіїв має характер майстер-макетів, тобто узагальнених гармонізованих композиційних схем фіксації стилеобразуючих елементів на конкретних носіях, маючих свої фізичні характеристики та визначену функцію. Виходячи з цього, слід провести аналіз складових інформаційного наповнення окремо по кожному об’єкту-носію. Це дозволяє структурувати візуальну інформацію та визначити співвідношення у їх зоровому акцентуванні.

Невиключно, що на цьому етапі проектна ситуація може потребувати корегування результатів попереднього етапу практичної роботи. Це обумовлено тим, що результати аналітичної та проектно-графічної роботи попередніх етапів «проходять робоче випробування» відповідно до умов, наближених до отримання практичних підсумків всього проектного завдання.

Суттєвим є зауваження, що при виконанні майстер-макетів та ескізних композиційних схем не слід розглядати систему стилеобразуючих елементів як комплект до механічного перенесення та фіксації у носіях. Кожний об’єкт потребує подвійної гармонізації – гармонізації окремо та гармонізації як елемент єдиної візуальної системи.

По завершенню цього етапу слід проаналізувати та структурувати весь використаний та отриманий матеріал та підготувати звіт про виконання комплексу практичних робіт. Матеріали для захисту та оцінювання надаються на зброшурованих аркушах формату А4 та мають структуру, що відповідає змісту всіх п’яти етапів практичної роботи. Студенти можуть використовувати особисті прийоми подання матеріалів, дотримуючись загальних вимог графічної культури. Але для надання узагальнених норм оформлення звіту обкладинку та титульні аркуші розділів подаються у відповідності додаткам до методичних рекомендацій.







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка