Загальна характеристика роботи



Скачати 411.34 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації13.04.2016
Розмір411.34 Kb.
1   2   3

Вплив мексидолу на загальну кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну й гематокрит при гострому іммобілізаційному стресі (M±m)

Термін

Характер впливу

Показники

RBC, х1012

Hb, г/л

Hct, од.

Початок

Інтактні (n=15)

4,73±0,46

142,0±6,0

0,33±0,01

3 год

Стрес (n=6)

6,29±0,581

184,5±13,51

0,34±0,01

Стрес+ГОМК-Na (n=5)

6,92±0,281

165,0±12,01

0,35±0,02

Стрес+мексидол (n=7)

7,14±0,561

180,7±22,2

0,33±0,01

24 год

Стрес (n=7)

4,30±0,30

142,9±12,0

0,35±0,01

Стрес+ГОМК-Na (n=5)

4,54±0,22

158,0±8,01

0,37±0,011

Стрес+мексидол (n=7)

3,50±0,281

151,6±10,1

0,37±0,02

48 год

Стрес (n=6)

5,86±0,341

152,4±8,8

0,35±0,01

Стрес+ГОМК-Na (n=5)

6,74±0,131,2

167,4±3,41,2

0,38±0,011,2

Стрес+мексидол (n=6)

4,54±0,222,3

134,0±4,82,3

0,32±0,012,3

5 діб

Стрес (n=6)

6,36±0,151

166,2±5,01

0,36±0,011

Стрес+ГОМК-Na (n=5)

6,21±0,241

154,8±8,0

0,35±0,02

Стрес+мексидол (n=6 )

4,71±0,212,3

140,0±2,42,3

0,33±0,02

Примітка. n – кількість спостережень; p<0,05 у порівнянні 1 – з інтактним контролем; 2 – з контрольною патологією; 3 – з референс-препаратом ГОМК-Na.
Досліджуваний засіб істотно не впливає на еритроцитарні індекси через 3 год після стресу. Через 24 год під його дією спостерігається підвищення MCV (p<0,05), через 48 год – зростання MCH в 1,3 разу (p<0,05) та MCHC в 1,2 разу (p<0,05), що свідчить про збільшене насичення еритроцитів гемоглобіном. Через 5 діб після стресу тварини, яким було введено препарат, також мають підвищені в 1,2 разу MCH та MCHC (p<0,05). Зміни еритроцитарних індексів протягом 5 діб спостережень під дією мексидолу подібні до таких під впливом ГОМК-Na, за винятком більшого об’єму еритроцитів (індекс MCV) у терміні 48 год (p<0,02).

Після профілактичного введення мексидолу при гострому іммобілізаційному стресі змінюються показники резистентності еритроцитів. Вплив мексидолу на осмотичну резистентність еритроцитів при стресі проявляється її зростанням у ранньому і зниженням у пізньому (48 год та 5 діб) постстресорному періоді. Препарат модифікує реакцію кислотного гемолізу на всіх її 3-х відрізках залежно від терміну спостережень. На фоні дії мексидолу кислотний гемоліз еритроцитів відразу після стресу зменшується в 1,8 разу (p<0,05) у порівнянні з контрольною патологією, а через 5 діб – вірогідно зростає в 1,9 разу. Значення максимуму реакції відрізняються від контрольної патології через 3 та 12 год, коли цей показник перевищує патологічний фон в 1,4-1,5 разу (p<0,05), а тривалість реакції скорочується в 1,9 разу (pтмф<0,025) через 5 діб. Під дією мексидолу через 3 і 24 год від початку стресорного впливу перекисний гемоліз у 2 та 1,9 разу менше (p<0,01 та p<0,05) за аналогічні показники при стресі без фармакологічної корекції; через 48 год – не відрізняється від такого при стресі, а через 5 діб – підвищується (p<0,001), що в першому разі може пояснюватись антиоксидантним ефектом мексидолу, а в другому – зменшенням у циркуляції кількості молодих еритроцитів.

На фоні дії досліджуваного похідного 3-ГП через 3 год від початку стресорного впливу відбувається зниження концентрації ТБКАП в еритроцитах в 1,4 разу (p<0,05) за відсутності змін активності антиоксидантних ферментів. Через 24 год після стресу з введенням мексидолу вміст ТБКАП у 4 рази менший (p<0,001), ніж у відповідному терміні стрес-синдрому без фармакокорекції, активність СОД підвищена (p<0,001), активність каталази знижена в 3,7 разу (p<0,001). Через 48 год та 5 діб зазначене спрямування зрушень ПОЛ та активності антиоксидантних ферментів зберігається. Препарат порівняння, як і мексидол, виявляє антиоксидантну дію в периферичній ланці еритрону при іммобілізаційному стресі, але через 12 та 24 год вона вірогідно менша за ефекти досліджуваного засобу .

Під впливом мексидолу в ранньому постстресорному періоді (через 3 год) в еритроцитах зменшується вміст АК у 3 рази (p<0,001) порівняно зі стресом без фармакокорекції. Починаючи з 24 год і до 5 діб спостережень, мексидол підтримує підвищеними вміст ДАК та сумарну концентрацію АК+ДАК в еритроцитах (p<0,001) порівняно з патологічним фоном, але не впливає на концентрацію АК. Такі зміни співвідношення окремих форм аскорбінової кислоти ведуть до зниження коефіцієнту АК/ДАК. Також мексидол запобігає як раннім, так і пізнім стресорним порушенням вмісту глутатіону. Зокрема, на фоні дії препарату через 3 год вміст ВГ вищий (p<0,01) за такий при стресі без корекції. Через 24 год від початку іммобілізації препарат збільшує вміст і ВГ (p<0,001), і загального глутатіону. У пізні терміни експерименту його дія, в основному, стосується підтримання рівня ВГ. Коефіцієнт ВГ/ОГ зберігається вищим, ніж при стресі без фармакокорекції.

Отже, запобіжне введення мексидолу попереджує індуковані іммобілізацією реакції периферичної ланки еритрону, що простежується протягом 5 діб і відрізняється від дії ГОМК-Na, яка не має настільки послідовного характеру.

Профілактичне застосування мексидолу при гострому іммобілізаційному стресі позначається на регенераторній реакції еритрону. Під впливом препарату в усі терміни постстресорного періоду, крім 24 год, вміст ретикулоцитів у крові в 1,3-2,6 разу нижчий (p<0,05, p<0,01 або p<0,001), ніж при контрольній патології (рис. 2). Водночас під дією ГОМК-Na кількість цих клітин у крові в усі терміни спостережень, крім 48 год, вірогідно більша, ніж при стресі без фармакокорекції, і в 1,5-3,2 разу (р<0,001) перевищує таку при введенні досліджуваного похідного 3-ГП.

Мексидол, застосований перед початком стресорного впливу, через 48 год та 5 діб викликає збільшення концентрації Феруму в сироватці крові в 1,3 разу (відповідно: p<0,01 та p<0,001) у порівнянні з контрольною патологією. ГОМК-Na через 48 год підтримує вміст сироваткового Феруму на рівні стресу без фармакокорекції, а через 5 діб – викликає його зниження, що вірогідно нижче в 2,7 та 2,8 разу (р<0,001), ніж при введенні тваринам мексидолу.



1,2

1

1,2

1

3

2,3

1,2

1

1

2,3

2,3




Рис. 2. Вплив мексидолу на вміст ретикулоцитів при гострому іммобілізаційному стресі.
Через 3 год від початку стресу на фоні дії мексидолу загальна кількість мієлокаріоцитів знижується в 1,3 рази (p<0,05) у порівнянні зі стресом без введення препарату. Це зменшення цитозу кісткового мозку не позначається на кількості еритроїдних клітин і виникає за рахунок зменшення числа лімфоцитів. Через 24 і 48 год досліджуваний засіб викликає зниження цитозу кісткового мозку (p<0,001) у порівнянні з патологічним фоном, що супроводжується зменшенням чисельності еритроїдних клітин (p<0,05). Після введення мексидолу стан кісткового мозку тварин через 5 діб розвитку стрес-синдрому характеризується нижчим в 1,4 разу (p<0,001) цитозом порівняно зі стресом без фармакокорекції, та вдвічі нижчою сукупною кількістю еритроїдних клітин (p<0,001), що, вочевидь, свідчить про його здатність запобігати активації медулярного еритропоезу в постстресорному періоді. ГОМК-Na, на відміну від мексидолу, зменшує загальну кількість каріоцитів у кістковому мозку щурів, підданих іммобілізаційному стресу, лише через 24 год після стресу. На фоні дії препарату порівняння даний показник через 3 год, 48 год та 5 діб після стресу вірогідно вищий за такий при застосуванні досліджуваного похідного 3-ГП.

У кістковому мозку мексидол сприяє підвищенню активності СОД втричі (p<0,001) у ранньому постстресорному періоді (3 год) без додаткових змін вмісту ТБКАП та активності каталази порівняно з тими, що зумовлені стресом без фармакологічної корекції. Через 24 та 48 год під його впливом вміст ТБКАП знижується (p<0,001), відбувається підвищення активності СОД (p<0,001) за відсутності змін каталазної активності в мієлоїдній тканині. Через 5 діб після стресу ефекти мексидолу виявляються як знижений рівень ТБКАП (p<0,005) та підвищена активність СОД (p<0,001) порівняно зі стресом без фармакокорекції. Препарат порівняння за умов даного експерименту також демонструє антиоксиданту дію в кістковому мозку, але її виразність на початку та наприкінці періоду спостережень менша за таку в досліджуваного похідного 3-ГП.

Коли стрес-синдром розвивається на фоні застосування мексидолу, через 3 год від початку іммобілізації тварин препарат попереджує зниження вмісту загального аскорбату і ДАК (p<0,001) у кістковому мозку порівняно з патологічним фоном. Аналогічно він діє на ці показники в усі інші терміни спостережень. Водночас вплив даного засобу на рівень АК виражений менше і носить вірогідний характер лише через 48 год після стресу, коли концентрація АК знижується в 1,3 разу (p<0,05). Коефіцієнт АК/ДАК у кістковому мозку – в межах довірчих інтервалів норми.

При застосуванні мексидолу через 3 год після стресу вміст ВГ у кістковому мозку в 1,9 разу (p<0,001) вищий за патологічний фон. У наступні терміни спостережень (через 24 год, 48 год та 5 діб) препарат сприяє підтриманню в кістковому мозку пулу ВГ (p<0,001) та зниженню рівня ОГ (p<0,05) порівняно з контрольною патологією. Співвідношення ВГ/ОГ у цьому випадку протягом усього часу вірогідно вище за таке при стресі без фармакокорекції.

Отже, за умов гострого іммобілізаційного стресу мексидол запобігає не тільки стресорним зрушенням периферичної ланки еритрону, а й активації кістково-мозкового еритропоезу і процесів ПОЛ у мієлоїдній тканині, що відрізняється від дії ГОМК-Na на цитоз кісткового мозку та виразності його впливу на ПОЛ і ферменти антиоксидантного захисту в цій тканині. Як і при крововтраті, при гострому іммобілізаційному стресі мексидол запобігає розвитку тріади Сельє, і підтримує її показники на рівні контролю протягом усього періоду спостережень. За впливом на вагові індекси надниркових залоз, тимусу і селезінки, особливо в пізні терміни спостережень, він перевершує референс-препарат.

Водночас при одноразовому введенні інтактним тваринам мексидол не впливає на загальносоматичні параметри і не змінює ключові показники «червоної крові» в порівнянні з контролем. Препарат знижує вміст ТБКАП в еритроцитах без істотного впливу на вміст низькомолекулярних антиоксидантів та антиоксидантні ферменти в еритроцитах, що може пояснюватись його прямою антиоксидантною дією. При цьому мексидол викликає зміни цитозу та кількості еритроїдних клітин у кістковому мозку інтактних щурів, що супроводжується транзиторним зростанням активності ПОЛ та збільшенням вмісту АК і ВГ у ранні строки після введення препарату і може відображати тимчасове збільшення функціональної активності мієлоїдної тканини.

Отже, застосування мексидолу при стресі характеризується антиоксидантним і нейротропним впливом на еритрон, який в обох випадках «протидіє» зрушенням, викликаним стресором, але, коли в ролі стресору виступає нервово-м’язове напруження, препарат запобігає активації еритропоезу, а, коли стресором є втрата крові, – активує його й посилює регенераторну реакцію кісткового мозку. Вочевидь, підхід до призначення мексидолу в людини за різноманітних стресорних ситуацій має бути диференційований із урахуванням його впливу на систему еритрону, причому стимуляція медулярного еритропоезу разом із антиоксидантною та центральною стреспротективною дією робить доцільним застосування цього засобу в клінічних ситуаціях, пов’язаних із гострою крововтратою.
ВИСНОВКИ
2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (мексидол) має нейротропну, антигіпоксичну та антиоксидантну активність і широко використовується в клініці, у тому числі при дії на організм людини надзвичайних подразників-стресорів. Незважаючи на численні дослідження фармакодинаміки мексидолу при стресі, його вплив на систему еритрону за цих умов досліджений недостатньо. Тому, визначення особливостей ефектів мексидолу в системі еритрону при різному ступені її стресового ушкодження є актуальним для уточнення показань і протипоказань до застосування цього препарату при стресі.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі – обгрунтування доцільності використання мексидолу в профілактиці стресових станів, викликаних крововтратою та іммобілізацією, з урахуванням його фармакодинаміки в системі еритрону в залежності від ступеня ушкодження цієї системи.

1. Введення мексидолу (100 мг/кг) перед гострою крововтратою сприяє підтриманню нормальної загальної кількості еритроцитів, Нb та гематокриту через 24-72 год (p<0,001), а також посилює насичення еритроцитів гемоглобіном на 13% (p<0,05) через 5 діб після крововтрати в порівнянні з контрольною патологією. За цих умов препарат знижує перекисний гемоліз еритроцитів в 1,4-1,7 разу (p<0,05 та p<0,001), скорочує тривалість кислотного гемолізу через 3 год, 72 год та 5 діб після вилучення крові та зменшує осмотичний гемоліз еритроцитів, що може бути пов’язано зі здатністю запобігати активації ПОЛ в еритроцитах, підтримувати нормальний рівень активності СОД і каталази, забезпечувати перевагу аскорбінової кислоти над дегідроаскорбіновою через 3 год та зменшувати утворення окисненого глутатіону через 3 і 72 год та 5 діб після крововтрати.

2. Мексидол при гострій крововтраті активує регенерацію еритроїдного ростка кісткового мозку, про що свідчить збільшення цитозу в 1,5 разу (p<0,001) через 24 год й кількості еритроїдних клітин в 1,3 разу (p<0,05) через 24 та 72 год у кістковому мозку тварин, а також зростання числа ретикулоцитів у крові в 1,2 разу (p<0,05) у порівнянні з крововтратою без фармакокорекції, що супроводжуються зниженням вмісту Феруму в сироватці крові, гальмуванням ПОЛ та відповідним відгуком антиоксидантного захисту в кістковому мозку, який за своїм спрямуванням подібний до процесів в еритроцитах.

3. Під впливом мексидолу (100 мг/кг) при гострому іммобілізаційному стресі загальна кількість еритроцитів у крові зменшується в 1,3-1,4 разу (p<0,05), починаючи з 12 год після стресу, що супроводжується зниженням гематокриту; коливаннями рівня Нb зі зменшенням його в 1,1-1,2 разу (p<0,05 та p<0,01) через 2-5 діб, а також поліпшенням насичення еритроцитів гемоглобіном і збільшенням їх об’єму через 12-48 год після стресу у порівнянні з контрольною патологією. При цьому препарат модифікує осмотичну, кислотну та перекисну резистентність еритроцитів залежно від терміну спостережень, а також стримує розвиток оксидативного стресу, попереджуючи накопичення ТБКАП, підтримуючи нормальну активність СОД і каталази, пул відновленого глутатіону та співвідношення форм аскорбінової кислоти в еритроцитах.

4. При гострому іммобілізаційному стресі мексидол запобігає збільшенню цитозу кісткового мозку та постстресорній активації еритропоезу, що реєструється, починаючи з 12 год, набуває найбільшої виразності через 5 діб після стресу, і супроводжується зменшенням вмісту ретикулоцитів у крові в 1,3-2,6 разу (p<0,05 – p<0,001), підтриманням вищого в 1,3 разу (p<0,01 та p<0,001) вмісту сироваткового Феруму, а в мієлоїдній тканині – обмеженням накопичення ТБКАП, збільшенням активності СОД, вмісту загального аскорбату, дегідроаскорбінової кислоти та відновленого глутатіону в порівнянні з контрольною патологією.

5. Вираженість фармакологічних ефектів мексидолу в системі еритрону має переваги над такою в референс-препаратів. У різні строки при гострій крововтраті мексидол у порівнянні з ГОМК-Na (100 мг/кг) ефективніше збільшує число еритроцитів (p<0,05), гематокрит і Hb (p<0,05), активніше збільшує в 1,3-2,3 разу (p<0,05) вміст ретикулоцитів у крові, інтенсивніше пригнічує ПОЛ в еритроцитах, демонструє сильніший вплив на вміст ТБКАП та СОД і каталазу в мієлоїдній тканині, а також інтенсивніше зменшує вміст сироваткового Феруму. При крововтраті ефекти досліджуваного засобу співставимі з ефектами препарату заліза Феррум Лек (0,075 мл/кг), причому через 24 год після втрати крові мексидол випереджає еталонний антианемічний препарат за відновленням загальної кількості еритроцитів, гематокриту та Hb (відповідно p<0,01; p<0,05 та p<0,001), а через 72 год – за насиченням еритроцитів гемоглобіном (p<0,005). За умов гострого іммобілізаційного стресу у різні терміни спостережень вплив мексидолу характеризується нижчими значеннями загальної кількості еритроцитів, гематокриту та Hb (p<0,005 – p<0,001), зниженням вмісту ретикулоцитів в 1,5-3,2 разу (p<0,001), зростанням рівня сироваткового Феруму в 2,7-2,8 разу (p<0,001), нижчим цитозом кісткового мозку та виразнішою дією на вміст продуктів ПОЛ і активність антиоксидантних ферментів у мієлоїдній тканині та еритроцитазх у порівнянні з ГОМК-Na у дозі 100 мг/кг.

6. Мексидол (дозі 100 мг/кг) при одноразовому введенні інтактним тваринам викликає окремі коливання в стані еритрону (зниження вмісту ТБКАП в еритроцитах, зміни цитозу та кількості еритроїдних клітин у кістковому мозку, транзиторне зростання активності ПОЛ та збільшення вмісту аскорбінової кислоти і відновленого глутатіону в мієлоїдній тканині), які спостерігаються в терміни від 3-х год до 5-ти діб після ін’єкції препарату, не мають такої регулярної направленості, як за умов гострої крововтрати або іммобілізації, і не порушують ключові кількісні параметри «червоної крові» та загальносоматичні показники..

7. Доповнено дані про фармакодинаміку мексидолу (2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату) в системі еритрону при стресі. Показано, що його центральна антистресорна активність та антиоксидантний ефект поєднується з дією на еритрон, але спрямованість ефектів визначається ступенем ушкодження еритрону на етапі ініціації стрес-синдрому: при крововтраті препарат посилює активацію еритропоезу і зберігає належний рівень резистентності еритроцитів та їх антиоксидантного захисту, а при іммобілізації запобігає активації еритропоезу, що веде до підтримання нормохромії еритроцитів і рівня Феруму в сироватці крові порівняно з патологічним фоном .

8. Наявність у мексидолу профілактичної дії стосовно порушень еритрону, викликаних гострою крововтратою, обгрунтовує доцільність подальших клінічних досліджень з метою розширення показань до застосування цього засобу в гематології та медицині невідкладних станів.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Олійник Н.О. Вплив профілактичного введення мексидолу на перекисне окиснення ліпідів у кістковому мозку в стадію тривоги гострого стресу / Н.О.Олійник // Світ медицини та біології. – 2006. – № 3. – С. 32-35.

2. Девяткина Т.А. Регуляторное действие мексидола на уровень гемоглобина при остром стрессе / Т.А.Девяткина, Е.М.Важничая, Н.А.Олейник // Экспериментальная и клиническая фармакология. – 2007. – Т. 70, № 5. – С. 24-26. Особистий внесок – моделювання експериментальної патології, її корекція, визначення гематологічних показників та біохімічних показників, статобробка.

3. Гостра крововтрата та її корекція комбінацією мексидола з препаратом заліза / О.М.Важнича, Т.О.Дев’яткіна, Є.В.Мокляк, Н.О.Олійник // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. – 2008. – № 2 (9). – С. 30-32. Особистий внесок – пошук літератури, визначення гематологічних показників, підготовка тексту.

4. Олійник Н.О. Порівняння ефективності мексидолу і препарату заліза «Феррум-лек» при гострій крововтраті / Н.О.Олійник, Є.В.Мокляк, О.М.Важнича // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. – 2008. – Т. 8, вип. 4 (24). – С. 108-111. Особистий внесок – визначення загальної кількості еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту та еритроцитарннх індексів, написання частини тексту.

5. Профілактична дія мексидолу при гострій крововтраті / Є.В.Мокляк, Н.О.Олійник, О.М.Важнича, О.В.Савельєва // Український науково-медичний молодіжний журнал. – 2008. – № 1-2. – С. 18-21. Особистий внесок – визначення гематологічних показників та їх статистична обробка, підготовка до друку.

6. Особливості використання білих щурів при експериментальному відтворенні крововтрати / Є.В.Мокляк, Н.О.Олійник, О.М.Важнича, Т.О.Дев’яткіна, В.М.Бобирьов // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. – 2010. – Т. 10, вип. 1 (29). – С. 62-64. Особистий внесок – моделювання гострої крововтрати, визначення показників.

7. Власенко Н.О. Вплив 2-етил-6-метил-3-оксипіридину сукцинату на регенераторну реакцію еритрону при гострій крововтраті / Н.О.Власенко, О.М.Важнича // Фармацевтичний часопис. – 2013. – № 1 (25). – С. 181-185. Особистий внесок – моделювання гострої крововтрати, визначення лабораторних показників, підготовка тексту статті.

8. Власенко Н.О. Дія мексидолу на постстресорну активацію еритро- та грануло-моноцитопоезу в кістковому мозку / Н.О.Власенко // Фармакологія та лікарська токсикологія. – 2013. – № 1 (32). – С. 39-43.

9. Власенко Н.О. Вміст глутатіону в еритроцитах та кістковому мозку тварин при застосуванні мексидолу за умов гострого стресу / Н.О.Власенко // Запорожский медицинский журнал. – 2013. – № 2 (77). – С. 10-13.

10. Патент на корисну модель №32193, Україна, МПК A61K 31/44. Спосіб фармакологічної корекції постгеморагічної анемії / Важнича О.М., Олійник Н.О., Мокляк Є.В. (UA); заявники та власники Важнича О.М., Олійник Н.О., Мокляк Є.В. (UA). – № u200714021; заявл. 13.12.2007; опубл. 12.05.08; бюл. №9, 2008. – 4 с. Особистий внесок – визначення кількості еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту та еритроцитарних індексів у піддослідних тварин, підготовка опису патенту.

11. Олійник Н.О. Постстресорна стимуляція еритропоезу і вплив на неї мексидолу / Н.О.Олійник // Х Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих учених : матеріали конгресу, 11-13 травня 2006 р., Тернопіль. – Тернопіль, 2006. – С. 230.

12. Олійник Н.О. Особливості дії мексидолу на кровотворення у стадії резистентності загального адаптаційного синдрому / Н.О.Олійник // Фармакологія 2006 – крок у майбутнє : ІІІ Нац. з′їзд фармакологів України : тези доповідей, 17-20 жовтня 2006 р., Одеса. – Одеса, 2006. – С. 129.

13. Мексидол как универсальный стресс-протектор / Т.А.Девяткина, Е.М.Важничая, Н.А.Олейник // Фармакология – практическому здравоохранению : III съезд фармакологов России: материалы съезда, 23-27 сентября 2007 г., Санкт-Петербург // Нейрофармакология и биологическая наркология. – 2007. – Т. 7, спец. вып., ч. I. – 1-1630.

14. Олейник Н.А. Состояние эритроцитарного звена неспецифической резистентности при остром стрессе / Н.А.Олейник, Т.А.Девяткина, Е.М.Важничая, Е.В.Мокляк // Рослинні поліфеноли та неспецифічна резистентність : II симпозіум: матеріали симпозіума, 2-3 жовтня 2008 р., Одеса // Вісник стоматології. – 2008. – № 4 (64) (спецвипуск). – С. 29-30.

15. Новые аспекты фармакодинамики мексидола, связанные с его действием при острой кровопотере / Т.А.Девяткина, Е.М.Важничая, Н.А.Олейник, Е.В.Мокляк // XVI Российский национальный конгресс «Человек и лекарство» : Сборник материалов конгресса (тезисы докл.), 6-10 апреля 2009 г., Москва. – М., 2009. – С. 648-649.

16. Мокляк Є.В. Особливості дії мексидолу на еритрон в стадію загального адаптаційного синдрому / Є.В.Мокляк, Н.О.Олійник // Актуальні проблеми сучасної медицини : ІІ (63) Міжнародний конгрес студентів і молодих вчених : матеріали конгресу, 4-6 листопада 2009 р., Київ // Український науково-медичний молодіжний журнал. – 2009. – № 3. – С. 340-341.

17. Олейник Н.А. Влияние мексидола на эритропоэз при стрессе и кровопотере в условиях эксперимента / Н.А.Олейник, Е.М.Важничая, Т.А.Девяткина, Е.В. Мокляк // XVIІ Российский национальный конгресс «Человек и лекарство» : Сборник материалов конгресса (тезисы докл.), 12-16 апреля 2010 г., Москва. – М.: ЗАО РМЦ «Человек и лекарство», 2010.– С. 693.

18. Важнича О.М. Застосування похідного 3-оксипіридину для профілактики гематологічних порушень, індукованих гострою крововтратою» / О.М.Важнича, Н.О.Власенко, Є.В.Мокляк // Інформаційний лист про нововведення в сфері охорони здоров’я № 178-2012. – К. : МОЗУ, Укрмедпатентінформ. 2012. – 2 с.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка