З а к о н у к р а ї н и про забезпечення санітарного та епідемічного



Сторінка3/5
Дата конвертації15.09.2017
Розмір0.66 Mb.
1   2   3   4   5

Стаття 26. Обов'язкові медичні огляди

Обов'язкові медичні огляди організуються і здійснюються у


встановленому законодавством порядку.

Працівники підприємств харчової промисловості, громадського


харчування і торгівлі, водопровідних споруд,
лікувально-профілактичних, дошкільних і навчально-виховних
закладів, об'єктів комунально-побутового обслуговування, інших
підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність
яких пов'язана з обслуговуванням населення і може спричинити
поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь, а
також працівники, зайняті на важких роботах і на роботах із
шкідливими або небезпечними умовами праці, повинні проходити
обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні
медичні огляди. Обов'язкові щорічні медичні огляди проходять також
особи віком до 21 року.

Позачергові медичні огляди осіб, зазначених у частині першій


цієї статті, можуть проводитися на вимогу головного державного
санітарного лікаря, а також на прохання працівника, якщо він
пов'язує погіршення стану свого здоров'я з умовами праці.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені


ними органи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством
за організацію і своєчасність проходження працівниками
обов'язкових медичних оглядів і допуск їх до роботи без наявності
необхідного медичного висновку.

Працівники, які без поважних причин не пройшли у встановлений


термін обов'язковий медичний огляд у повному обсязі, від роботи
відсторонюються і можуть бути притягнуті до дисциплінарної
відповідальності.

Стаття 27. Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на


туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в
Україні є обов'язковими.

Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання


поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі
категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або
виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від
щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної
санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають


профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також
порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом
виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що


застосовуються в медичній практиці, вимогам державних і
міжнародних стандартів та забезпечення ними закладів охорони
здоров'я здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі
охорони здоров'я згідно з положенням ( 73-96-п ), що
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 28. Госпіталізація та лікування інфекційних хворих і
носіїв збудників інфекційних хвороб

Особи, які хворіють особливо небезпечними та небезпечними


інфекційними хворобами або є носіями збудників цих хвороб,
відсторонюються від роботи та іншої діяльності, якщо вона може
призвести до поширення цих хвороб. Вони підлягають медичному
нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою допомоги з
коштів соціального страхування в порядку, що встановлюється
законодавством. Такі особи визнаються тимчасово чи постійно
непридатними за станом здоров'я до професійної або іншої
діяльності, внаслідок якої може створюватися підвищена небезпека
для оточуючих у зв'язку з особливостями виробництва або
виконуваної роботи.

Особи, хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в


разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому
стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та
особи, які мали контакт з такими хворими, обов'язковому медичному
нагляду і карантину у встановленому порядку.

Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних


захворювань, умови визнання особи хворою на інфекційну хворобу або
носієм збудника інфекційної хвороби, протиепідемічні і карантинні
правила встановлюються в порядку, визначеному законодавством.

( Частина третя статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 )

Стаття 29. Санітарна охорона території України від


занесення інфекційних хвороб

В'їзд на територію України іноземних громадян та громадян


України, а також транспортних засобів з країн (місцевостей), де
зареєстровано особливо небезпечні хвороби, дозволяється за
наявності документів, передбачених міжнародними угодами і
санітарним законодавством України.

З метою запобігання занесенню в Україну особливо небезпечних


(у тому числі карантинних) і небезпечних для людей інфекційних
хвороб у прикордонних контрольних пунктах у порядку, що
встановлюється Кабінетом Міністрів України, створюються і
функціонують спеціальні санітарно-карантинні підрозділи,
прикордонні інспекційні пости. ( Частина друга статті 29 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від
15.11.2005 )

Стаття 30. Запобігання особливо небезпечним, небезпечним
інфекційним хворобам, масовим неінфекційним
захворюванням (отруєнням) та радіаційним
ураженням

Для оперативного контролю і координації діяльності органів


виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і громадян
щодо запобігання і ліквідації особливо небезпечних, небезпечних
інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та
радіаційних уражень людей при Кабінеті Міністрів України може
утворюватися Державна надзвичайна протиепідемічна комісія.

Державну надзвичайну протиепідемічну комісію при Кабінеті


Міністрів України очолює віце-прем'єр-міністр України відповідно
до повноважень.

Склад Державної надзвичайної протиепідемічної комісії при


Кабінеті Міністрів України затверджується у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.

Головний державний санітарний лікар України та його


заступники входять до складу Державної надзвичайної
протиепідемічної комісії при Кабінеті Міністрів України за посадою
відповідно як заступник голови та члени комісії.

Державні надзвичайні протиепідемічні комісії можуть


утворюватися також в Автономній Республіці Крим, областях, містах
і районах.

Положення про Державну надзвичайну протиепідемічну комісію


при Кабінеті Міністрів України ( 22-2004-п ) та типові положення
про державні надзвичайні протиепідемічні комісії при Раді
міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та
Севастопольській міських, районних адміністраціях ( 1501-2002-п )
затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення


особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових
неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення
органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за
поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах
своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом
порядку на відповідних територіях чи об'єктах особливі умови та
режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на
запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування,


підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати
своєчасне проведення масових профілактичних щеплень,
дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних
санітарних і протиепідемічних заходів.

У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних


і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних
захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними
головними державними санітарними лікарями на окремих територіях
можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші
санітарні заходи відповідно до закону.

( Стаття 30 в редакції Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від
07.02.2002 )


Р о з д і л IV



ДЕРЖАВНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ



( Назва розділу IV із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 )

Стаття 31. Система державної санітарно-епідеміологічної


служби України

Систему державної санітарно-епідеміологічної служби України


становлять:

центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я;

установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної
служби центрального органу в галузі охорони здоров'я;

відповідні установи, заклади, частини і підрозділи


центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, в галузі
внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань
виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки
України;

державні наукові установи санітарно-епідеміологічного


профілю.

Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної


служби України є головні державні санітарні лікарі та їх
заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної
служби України, уповноважені здійснювати державний
санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

Центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення


санітарного та епідемічного благополуччя населення є центральний
орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної


служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
здоров'я покладаються функції відповідних
адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових органів
державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

На установи, заклади і підрозділи державної


санітарно-епідеміологічної служби інших державних органів,
зазначених у частині першій цієї статті, покладаються функції
органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на
підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.

Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної


служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
здоров'я є юридичними особами. Їх мережа, організаційна структура
встановлюються головним державним санітарним лікарем України.
Мережа та організаційна структура установ, закладів, частин і
підрозділів державної санітарно-епідеміологічної служби інших
державних органів, зазначених у частині першій цієї статті,
встановлюються головними державними санітарними лікарями
відповідних державних органів за погодженням з головним державним
санітарним лікарем України.

Створення та ліквідація установ і закладів державної


санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої
влади в галузі охорони здоров'я здійснюються рішенням його
керівника в установленому законодавством порядку за поданням
головного державного санітарного лікаря України, а установ,
закладів, частин і підрозділів державної
санітарно-епідеміологічної служби інших державних органів - їх
керівниками за погодженням з головним державним санітарним лікарем
України.

Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної


служби здійснюють свою діяльність на підставі положення про
державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні та положення
про державну санітарно-епідеміологічну службу України, що
затверджуються Кабінетом Міністрів України, а також положень про
державну санітарно-епідеміологічну службу інших державних органів,
зазначених у частині першій цієї статті, що затверджуються
керівником відповідного державного органу за погодженням з
головним державним санітарним лікарем України.

( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2171-III
( 2171-14 ) від 21.12.2000, в редакції Закону N 3037-III
( 3037-14 ) від 07.02.2002 )

Стаття 32. Управління державною санітарно-епідеміологічною


службою України

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює


головний державний санітарний лікар України, яким за посадою є
перший заступник керівника центрального органу виконавчої влади в
галузі охорони здоров'я. Призначення на посаду і звільнення з
посади головного державного санітарного лікаря України
здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Головний державний санітарний лікар України з питань


державного санітарно-епідеміологічного нагляду підзвітний
безпосередньо Кабінету Міністрів України.

Головний державний санітарний лікар України має першого


заступника та заступників. Перший заступник та заступники
головного державного санітарного лікаря України призначаються на
посади і звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за
поданням головного державного санітарного лікаря України за
погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади в
галузі охорони здоров'я.

Головний державний санітарний лікар України в межах своїх


повноважень видає накази з питань діяльності державної
санітарно-епідеміологічної служби України, обов'язкові для
виконання усіма юридичними та фізичними особами постанови,
розпорядження, висновки, приписи тощо щодо дотримання вимог
санітарного законодавства, проведення санітарних заходів, вносить
пропозиції центральним і місцевим органам виконавчої влади та
органам місцевого самоврядування, іншим державним органам щодо
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в
Україні.

Головний державний санітарний лікар України представляє


державну санітарно-епідеміологічну службу в центральних і місцевих
органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, інших
державних органах, у тому числі в суді, господарському суді.

Для розгляду і вирішення найважливіших питань забезпечення


санітарного та епідемічного благополуччя населення та діяльності
державної санітарно-епідеміологічної служби утворюється колегія
державної санітарно-епідеміологічної служби України. Колегію
очолює головний державний санітарний лікар України. Положення про
колегію державної санітарно-епідеміологічної служби України
( 1210-2002-п ) та її персональний склад ( 1210-2002-п )
затверджує Кабінет Міністрів України за поданням головного
державного санітарного лікаря України. Колегії державної
санітарно-епідеміологічної служби утворюються також в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на
водному, залізничному та повітряному транспорті. Колегії очолюють
відповідні головні державні санітарні лікарі. Положення про ці
колегії та їх персональний склад затверджує головний державний
санітарний лікар України. На засіданнях колегій державної
санітарно-епідеміологічної служби можуть заслуховуватися
повідомлення і пояснення керівників органів виконавчої влади,
інших державних органів, у тому числі органів нагляду та контролю,
підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових
осіб з приводу виконання ними вимог санітарного законодавства.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою


Автономної Республіки Крим здійснює головний державний санітарний
лікар Автономної Республіки Крим, який призначається на посаду та
звільняється з посади наказом головного державного санітарного
лікаря України.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою


області, міст Києва і Севастополя здійснює головний державний
санітарний лікар відповідної адміністративної території, який
призначається на посаду та звільняється з посади наказом головного
державного санітарного лікаря України.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою на


водному, залізничному, повітряному транспорті здійснюється
головним державним санітарним лікарем відповідного виду
транспорту, який призначається на посаду і звільняється з посади
наказом головного державного санітарного лікаря України.

Заступники головних державних санітарних лікарів відповідного


виду транспорту в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві і Севастополі призначаються на посаду і звільняються з
посади наказом головного державного санітарного лікаря України.

Державну санітарно-епідеміологічну службу в районі, місті,


районі в місті очолює головний державний санітарний лікар
відповідної адміністративної території, який призначається на
посаду і звільняється з посади наказом відповідно головного
державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, області,
міст Києва і Севастополя за погодженням з головним державним
санітарним лікарем України.

Організація державної санітарно-епідеміологічної служби на


водному, залізничному, повітряному транспорті забезпечується за
лінійним принципом. Керівництво державною
санітарно-епідеміологічною службою на лінійних підрозділах та
об'єктах транспорту здійснюють головні державні санітарні лікарі,
які призначаються на посаду і звільняються з посади наказом
головного державного санітарного лікаря відповідного виду
транспорту за погодженням з головним державним санітарним лікарем
України.

Державну санітарно-епідеміологічну службу на об'єктах з


особливим режимом роботи очолюють головні державні санітарні
лікарі цих об'єктів, які призначаються на посаду і звільняються з
посади наказом головного державного санітарного лікаря України.
Перелік об'єктів з особливим режимом роботи ( 973-2002-п )
визначається Кабінетом Міністрів України.

Головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим,


областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, районів у
містах, на водному, залізничному, повітряному транспорті, лінійних
підрозділах та об'єктах транспорту, на об'єктах з особливим
режимом роботи є керівниками відповідних установ державної
санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої
влади в галузі охорони здоров'я.

Керівники інших установ і закладів державної


санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої
влади в галузі охорони здоров'я призначаються на посаду і
звільняються з посади головним державним санітарним лікарем
України.

Державну санітарно-епідеміологічну службу центральних органів


виконавчої влади в галузі оборони, внутрішніх справ, у справах
охорони державного кордону, з питань виконання покарань,
Державного управління справами, Служби безпеки України очолюють
головні державні санітарні лікарі відповідного державного органу,
які призначаються на посаду і звільняються з посади керівником
цього державного органу за погодженням з головним державним
санітарним лікарем України.

Головні державні санітарні лікарі центральних органів


виконавчої влади в галузі оборони, внутрішніх справ, у справах
охорони державного кордону, з питань виконання покарань,
Державного управління справами, Служби безпеки України із
загальних питань підпорядковуються безпосередньо керівникові
відповідного державного органу, а з питань державного
санітарно-епідеміологічного нагляду - головному державному
санітарному лікарю України.

Головні державні санітарні лікарі зазначених державних


органів призначають на посаду і звільняють з посади головних
державних санітарних лікарів територій, на які поширюється їх
діяльність, і підпорядкованих їм з'єднань, частин та підрозділів.

Головні державні санітарні лікарі зазначених державних


органів, головні державні санітарні лікарі територій, з'єднань,
частин та підрозділів можуть бути керівниками закладів та
підрозділів відповідно до положень про державну
санітарно-епідеміологічну службу зазначених державних органів.

Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби


центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я
здійснюють свої повноваження на відповідних
адміністративно-територіальних одиницях та об'єктах, а посадові
особи державної санітарно-епідеміологічної служби інших державних
органів - на територіях, на які поширюється їх діяльність,
підпорядкованих їм об'єктах, у підрозділах відповідно до цього
Закону, положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд,
інших актів законодавства.

( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2171-III
( 2171-14 ) від 21.12.2000, в редакції Закону N 3037-III
( 3037-14 ) від 07.02.2002 )

Стаття 33. Основні напрями діяльності державної


санітарно-епідеміологічної служби

Основними напрямами діяльності державної


санітарно-епідеміологічної служби є:

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а
також у охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього
факторів навколишнього середовища;

вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я


населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини,
встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо
впливають на здоров'я населення;

підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та


епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та
поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та
небезпечних інфекційних хвороб;

контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення


інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та
радіаційних уражень людей;

державний облік інфекційних і професійних захворювань та


отруєнь;

видача висновків державної санітарно-епідеміологічної


експертизи щодо об'єктів поводження з відходами; ( Статтю 33
доповнено абзацом згідно із Законом N 1288-XIV ( 1288-14 ) від
14.12.99 )

встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що


виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на
неї; ( Статтю 33 доповнено абзацом згідно із Законом N 1288-XIV
( 1288-14 ) від 14.12.99 )

методичне забезпечення та здійснення контролю під час


визначення рівня небезпечності відходів. ( Статтю 33 доповнено
абзацом згідно із Законом N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99 )
Стаття 34. Взаємодія державної санітарно-епідеміологічної
служби з іншими організаціями

Взаємодія, а також розмежування сфер діяльності, повноважень


і відповідальності між органами, установами і закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби та іншими спеціально
уповноваженими органами, що здійснюють державний нагляд і
контроль, забезпечується відповідно до нормативно-правових актів,
що визначають їх компетенцію. ( Частина перша статті 34 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 860-IV ( 860-15 ) від
22.05.2003 )

Органи, установи і заклади державної


санітарно-епідеміологічної служби співпрацюють з державними
органами і громадськими організаціями, діяльність яких спрямована
на профілактику захворювань, охорону здоров'я людини та
навколишнього середовища, захист прав громадян на безпечні умови
їх життєдіяльності.
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка