Який … найкращий день? Сьогодні



Сторінка1/9
Дата конвертації29.04.2016
Розмір1.9 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


ЯКИЙ …

  • НАЙКРАЩИЙ ДЕНЬ? СЬОГОДНІ

  • НАЙКРАЩІ ЛІКИ? ОПТИМІЗМ

  • НАЙМОГУТНІША У СВІТІ СИЛА? ВІРА

  • НАЙПРЕКРАСНІША СЕРЕД УСІХ РЕЧЕЙ? ЛЮБОВ



  • НАЙКРАЩІ ВЧИТЕЛІ? ДІТИ

  • НАЙПОТРІБНІШІ ЛЮДИ? БАТЬКИ

  • ГОЛОВНА ПОТРЕБА? СПІЛКУВАННЯ

  • НАЙНЕОБХІДНІША РІЧ? РОДИННЕ ВОГНИЩЕ…

Мати ТЕРЕЗА з Калькути



ЗМІСТ



  1. Передмова.

  2. Отці Церкви про родинне виховання.

    1. Тайна подружжя.

    2. Теологія батьківства і материнства.

    3. Релігійні основи родини.

  3. Уроки духовності. З досвіду роботи викладача християнської етики Марії Кошик.

    1. Методична розробка уроку "Родина. Батьківство і материнство".

    2. Методична розробка уроку "Христос про подружнє життя".

  4. Організація виховної роботи на засадах християнської моралі.

    1. Напрямки виховної роботи.

    2. Позаурочні виховні заходи.

ПЕРЕДМОВА


Ірина СОЛОВЕЙ,

викладач історії, методист

ВПУ №21 м. Івано-Франківська

"Скінчилась мука, терпіння розп'яття. Настав день воскресіння. За це ми молимось. У це віримо. На це сильно надіємось, і певні, що й одержимо це…"

Кардинал Любачівський
Вже відійшли у минуле часи, коли державні інстанції нищили й переслідували духовність, руйнували релігійну спадщину українського народу, насаджували людиноненависні атеїстичні ідеї. Впродовж двох десятиліть триває відродження традиційних українських церков, священнослужителі не ховаються по лісах, не відправляють молитов у підпільній хаті, хрестять новонароджених дітей у храмі, йдуть у народ із Пресвятими Тайнами.

Однак не так легко піднятись із духовної руїни. Наслідки насильницького заперечення християнської етики відчутні в українському суспільстві по нинішній день. Свідченням цього є поширення таких антисоціальних явищ, як алкоголізм, наркоманія, проституція, братовбивство, матеріалізм, підміна істинної християнської віри псевдонауками, які чимдуж поглинають українську молодь. Наслідками викорінення християнських моральних цінностей у нашому народі впродовж більш як одного покоління є й те, що комуністична економічна система, базована на примусовій колективізації, підірвала природний зв'язок між селянином і землею, затерла свідомість про християнське значення праці. А тому обман, крутійство і корупція стали єдиними способами щоденної дії для забезпечення життєвих потреб. Втрачене елементарне довір'я в людських відносинах.

Відчувається сьогодні й брак суспільної свідомості. Владні інституції не стоять на захисті інтересів українського народу, народ же не довіряє своїм обранцям. Через це слабким є в нинішньому часі поняття нації і національної приналежності. Громадськість тривожить думка, як повернути українському народу єдність?

І тільки християнська наука дає відповідь на це питання: принципом внутрішньої єдності є ідея сімейної єдності в Христі, єдності, в якій не криється ані крихти ненависті супроти ближнього. Вона закликає відновити в серцях святість і вартість християнського родинного життя, що нормалізує наше економічне життя й політичне становище. "Родинний порядок є основою цілого суспільного ладу, – писав Митрополит Андрей Шептицький у листі до духовенства й вірних, – …той, що хоче збудувати собі хату, кладе насамперед підвалину, – бо від тієї підвалини залежить, чи хата буде сильна, чи зараз розвалиться, – так само і той, що дбає про суспільний лад, мусить насамперед подбати про родину".

Комуністична влада і тут приклала руку, перетворивши Тайну подружжя у чисто цивільну церемонію, позбавлену всякого релігійного значення. Це витворило певну легкодушність до святості сімейного життя, наслідком чого стало зростання кількості розлучень, абортів, а також інтернатів й інших "будинків" для покинутих і позашлюбних дітей.

Тому сьогодні найактуальнішим є завдання відродити Тайну подружжя, подбати про створення справжніх християнських родин, прищепити підростаючому поколінню шану до сімейних традицій, до родинної молитви, до батьківства й материнства. І тоді буде у нас благословенне майбутнє.



"А з цим благословенням розростешся, Мій Рідний Народе, в народ великий і могутній, багатий і щасливий, у народ віруючий, побожний і моральний, – у народ святий".
Андрей Шептицький




ОТЦІ ЦЕРКВИ

ПРО РОДИННЕ

ВИХОВАННЯ


  • ТАЙНА ПОДРУЖЖЯ




Пастирський лист Кир Андрея Шептицького до духовенства і вірних 1900 р.
Батьки, старанно виховуйте своїх дітей!
Отже, якщо будете. Мої Милі Браття і Сестри, жити за прикладом Божої Родини, то Вам буде добре проживати на цьому світі. Бо нема щастя більшого на світі, як любов і згода в родині!

Бог благословитиме Вас! Сказав же Ісус Христос: «Де є двоє, або троє зібраних в моє ім'я, там я є посеред них» (Мт. 18. 20).

А хіба ніде інде не зібрані так люди в ім'я Христа, як саме в родині, яку злучила Св. Тайна, яку зв'язав сам Бог!

А біля Вас виростатимуть діти у щасті і здоров'ї. І на старості Ваших літ із вдячністю та любов'ю віддячаться Вам за труд, який Ви жертвували для них.

Пам'ятайте. Християнські Родичі, що Ви перед Господом Богом строго зобов'язані дбати та працювати над вихованням своїх дітей!

Пам'ятайте й те, що Ваша хата с першою і найважливішою школою, в якій діти Ваші мають навчитися любити Бога й людей. А якою буде ця школа. такою буде, очевидно, й наука!



І якою буде Ваша родина, таким буде й те виховання, яке подаватиме своїм дітям!

Бо ж без опіки батьків нема дитині життя на світі!

Від першої ж хвилини, як тільки людина приходить на цей світ, треба їй, як тій маленькій рослині, сонця й роси згори та доброї землі здолу.

Зісохне рослинка, як цього не матиме! Марно згине людина, коли кинена буде на цей світ без сонця, землі і роси, – без підпори.

А тим сонцем дитини є любов батьків, дбайливість батьків, які піклуються про неї, дрижать над її колискою та з неба випрошують для неї Божу ласку.

А та роса для дитини, це ті перші науки й перші враження, яких вона зазнає, коли вперше розглянеться по світі. То перше слово неньки, перша і-батька, перший приклад батьків, який дитина зрозуміє.
Щастя й нещастя дитини залежить від виховання
Щаслива ця дитина, для якої першим словом матері є слово любові, що облагороднює серце! Для якої перша наука це Божа наука, яка, навіть цілій своїй величі й силі, потрафить статися такою маленькою й покірненькою, що зрозуміє її й така дитина, яка ще нічого не знає.

Візьме мати дитинку, що плаче, пригорне її до серця і скаже лише: «Бог добрий!», – а дитинка вже успокоїлась...



І не знати, чи то любов неньки дає їй той .супокій, чи то той добрий що в небі, – що, як найліпший Отець, опікується всім сотворінням...

А при цьому дитинка вже навчилася, що в небі, десь там високо, є хтось.

Хто? – не знає. Але знає, що є хтось, про кого сказала мати, що Він добрий.

І ще знає про це дитина, а вже несвідомо серце її відчуває й учиться, світ не є чимсь злим, що є хтось добрий на світі! Що вона, дитина,серед ворогів, а серед братів-друзів.»



І навпаки: якою нещасливою почувається та дитина, що вже за першим як тільки щось на світі побачить, вже за першим разом, коли її на світі заболить, зараз почує від матері проклін, відчує злість! і серце не знає ще злого, а вже наповнюється гіркотою злості ненависті!

І те маленьке серце вже привикає бачити біля себе ворогів та бажати лиха!

І те молоденьке серце вже сповнюється тим хаотичним почуттям би та ненависті, що розбиває народ, – людей, рідних братів - на ні одиниці, вороже до себе настроєні!

Щаслива та дитинка, що зростаючи, одержує від батька здорову науку! Що вже за першим разом, як тільки, – мимоволі, не знаючи ще, чи Вільно, чи ні, – сягнула по чуже добро і зараз таки почула від батька це важливе слово: «Цього не вільно! То гріх! То недобре!»

Бо від тієї хвилини вона вже стидається красти!

Словом: Вона навчилася (чого й старих ніхто не навчить, хоч би й який вчений, чи мудрець, цілими навіть годинами вчив!), чим є для народу чесність!

І яка знову бідна та дитина, що вже замолоду навчилася від батька всякого безправства! Що вже відтепер привикає до неладу та непорядку, що вже змалку починає красти, пити, ненавидіти людей та легковажити власною честю і совістю!

Така дитина вижене колись з хати батька, а старій матері не дасть їсти!

І не дивно! Її ж серце привикло тільки до злого, а любові не навчилося!

Коротко кажучи: Наука, що залишається, Мої Дорогі Браття, на ціле життя людини – то наука батьків!

Християнські батьки є тими проповідниками Божими, що перші проголошують дитині Слово Боже та перші своїми прикладами вчать її християнського життя.

Християнські батьки є тими душпастирями, що перші ведуть молоденьку душу на здорову пашу спасенних моральних переконань, – правди і добра.

Але і для здоров я тіла родина є першою школою дитини.

І фундаментом її цілого життя!

З молоком матері вбирає дитина теж пристрасть і до п'янства, і нечистоти, а часом і недуги.

Зле приправлена пожива недбалою рукою матері стає перепоною до розвитку фізичних сил дитини. Через те дитина скоро нидіє і марніє: часом і калікою залишається на ціле життя, – а то навіть скоро й умирає!

А скільки гіркоти, скільки незадоволення, скільки нещасливої долі на цілісіньке життя приносять дитині недбала мати, недобрий батько, – нехристиянська родина! (...)




Подружжя у Святому Письмі
Подружжя за Св. Письмом є нормальною життєвою дорогою людини. Нежонатий Павло належить до винятків (І Кор. 9, 5). Тому у Святому Писанні знаходимо багато прекрасних повчань про подружжя, а також про його значення для поодиноких людей і для всього суспільства. В наш час багато дискутують на тему подружжя, його місця в суспільстві, його права і моральності, а також його прикмет. Християнин також повинен приєднатися до тих дискусій в пошуках моделі подружнього життя, згідно в Святим Письмом і велінням Церкви.
Рівна гідність чоловіка і жінки
Найдавніший біблійний опис так подає створення людини: «Тож сказав Бог: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу..." І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1, 26-27). Людина, отже, була сотворена і двоякій постаті: як мужчина і як жінка. Вони хоч і різняться за своєю статтю, але як мужчина, так і жінка названі «образом», «подобою» Бога. Слово «образ» у Св. Письмі означає щось таке, що зображує якусь річ або особу. Мова не йде про ідеальну, фотографічну подібність речі або особи до образу. Мовиться тут про репрезентацію. Людина, як «образ Бога» – це просто представник Бога. Так само слово "подібність" не означає фізичної чи матеріальної подібності, а лише походження від Бога. Отже текст, у якому йде мова про створення людини, стверджує, що людина походить від Бога і є Його представником у створеному світі.

Сказав-бо до людини Бог: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі...» (Бут. 1, 28). Людина, як представник Бога, ділить з Ним владу над світом, а ділить її – як мужчина і жінка. Гідність людини, її місце в космосі є чимось прекрасним і величним, що і стверджує псальмопівець:


«Господи, Боже наш, яке предивне твоє ім'я по всій землі! (...)

Коли на небеса споглядаю, твір твоїх пальців,

на місяць та на зорі, що створив єси,

то що той чоловік, що згадуєш про нього,

або людська істота, що про неї дбаєш.

Мало чим зменшив єси його від ангелів,

славою й честю увінчав його.

Поставив його володарем над творами рук твоїх,

усе підбив йому під ноги» (Пс. 8, 2. 4-7).

Біблійні слова про гідність жінки і мужчини пояснювано в юдаїзмі неправильно. Там жінку трактовано, як власність мужа. За законом вона належала до його маєтку. Тільки Христос повернув жінці властиву їй шість і вказав на рівні з мужчиною права. Христос виявляє особливе «милосердя для грішних жінок і блудниць (Лк. 7, 36-50; Йо. 7, 53-8, 11), стаючи понад тодішні закони і звичаї Досить пригадати Його розмову із самарянкою біля криниці Якова (Йо. 4. 27). Ісус оздоровляє багато жінок: тещу Петра (Мр. 1, 29-31), дочку Яїра (Мр. 5, 21-43), дочку сирофінікійки (Мр. 7, 24-30; Мт. 15, 21), Марію Магдалину (Лк. 8, 2).

З навіженої упродовж 17-и років злим духом жінки – виганяє демона (Лк. 13, 10-17). Через милосердя, воскрешає сина-одинака бідної вдови з Наїна (Лк. 7, 11 ч. ч.). Підкреслює незвичайну жертвенність вдовиці, проявлену вкиненням лепти у скарбницю святині (Мр. 12, 41-44; Лк. 21, 1-4). Ісус ставить за взірець покути і любові до нього жінку, знану в місті з неморального життя (Лк. 7, 44-48). Христос відвідує Лазаря і дві його сестри: Марію і Марту. Обом їм присвячує багато часу і дає окремі повчання (Лк. 10, 38-42; Йо. 11). Серед перших учениць Ісуса були також жінки, які ходили за Ним та «допомагали з своїх маєтків» (Лк. 8, 2-3). Вони були вірніші за учнів та апостолів. Коли учні залишили Ісуса в Гетсиманському саду і розбіглися (Мр. 14, 50-52), жінки-учениці залишилися з Ним до кінця. Були свідками Його муки і смерті; брали участь у похороні і як мироносиці у великодній ранок перші прийшли до гробу, «щоб намастити Ісуса» (Мр. 16, 1). За св. Йоаном Христос, що воскрес, являється найперше Марії Магдалині (Йо. 20, 11-18).

Євангелісти описували це багато років по Вознесінню Христа, коли первісна Церква розвивалася, поширювалась і міцніла. Свідчить це про гідність жінки вже в найдавнішій Церкві, цій прадавній Церкві, що тут обгрунтування шукала в науці і вчинках самого Ісуса.

Щойно християнство знищило всілякі суспільні та природні бар'єри. З захопленням про це пише св. Павло: «Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ні жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гл. З, 28).
Особисті прикмети супругів
За Біблією дуже цінною ознакою жінок і чоловіків була їх врода, зовнішня краса, тобто гарна постать, миловидність обличчя, очі, зокрема їх колір, волосся. Особливо наголошуючи красу жінок (Сир. 26, 13-18; 36, 24; Тов. 6, 12), у Святому Письмі звертається також увагу і на красу чоловіків, наприклад, Иосифа (Бут. 39, 6), Давида Сам. 16, 12.18; 17, 42) і його сина Авесалома (II Сам. 14. 25-26). Поряд із зовнішньою красою підкреслено внутрішню, духовну красу людини. У жінок вона проявляється в їх мудрості, лагідності, скромності, стриманості у мові. Згідно з пророком Самуїлом (І, 25, 3) ціннішою від зовнішньої краси є мудрість Авігайли, жінки Навала. У мужчин особливо цінувалась відвага, вміння, знання. Однак найважливішою прикметою краси обох статей є Страх Божий (Прип. 31, 30).

Зразкове поєднання зовнішньої і внутрішньої краси людини віднаходимо в поздоровленні архангела Гавриїла у сцені Благовіщення. Мовить він до Марії: «Радуйся, благодатна!» (Лк. 1, 28). «Благодатна» у грецькій мові, якою Лука писав своє Євангеліє, означає красу зовнішню (чарівність, принадність, вроду) і красу внутрішню (уподобання боже, красу душі, ласку).

Зовнішня краса (врода) у Біблії оцінена справедливо, але неправильно зрозуміла і використана може виявитись обманливою, а навіть призвести до нещастя, як це бачимо на прикладі любові Самсона до Тімни (Суд. 14) і Даліли (Суд. 16, 4 ч.ч.), або Давида до Ватсавії (II Сам. 11-12).
Мета подружжя
Коли Бог задумав створити жінку. Він сказав: «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього» (Бут. 2, 18). Слово «поміч» у біблійному розумінні не означає підпорядкування, підрядності ролі. У Старому Завіті сам Бог визначений як «поміч для свого народу» (Вих. 18, 14; Пс. 27, 9; 33, 20; 70,6; 115, 9-11 та ін.). Характерним с тут заклик з Пс. 124, 8: «Допомога наша в імені Господа, що створив небо й землю». В книзі Буття (2, 18) жінка не названа поміччю для мужчини лише в її біологічному чи економічному сенсі. Мужчина і жінка потребують одне одного насамперед для забезпечення і повного розвитку людської природи. На таке значення зв'язку мужчини і жінки вказує книга Буття, яка посилається на слова Божі: «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2, 24). Вислів «одне тіло» в біблійній мові означає людину як особову цілість, єдність супругів: мужчини і жінки. «Одне тіло» – це образ інтимної єдності. У подружній спільності справи однієї сторони стають предметом піклування другої, якби йшлось про одне тільки тіло. Ця спільність «тіла» закладає також єдність думок, бажань. «Одне тіло» – це також єдність у сексуальній сфері, результатом якої є нова людина, бо подружжя, згідно з наказом і благословенням Божим, служить передаванню життя. «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю...» (Бут. 1,28).

Здатність передавати життя – це участь у творчій владі Бога, в таємниці. яка бере початок у материнському лоні, а якої справжнім виконавцем є Бог.

Народження дітей для жінки пов'язане з терпінням, але Святе Письмо не вбачає у тому терпінню якусь покуту чи кару, а вказує на його позитивні, благотворні цінності: «Однак вона спасеться, народжувавши дітей. якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю» (І. Тим. 2,15).

Жінка, народжуючи дитину, нагадує Богородицю Діву, яка даючи на світ Ісуса Христа співдіяла зі спасенним актом Бога. Це прекрасний аспект жіночого материнства.


Любов і вірність подружня у біблійних образах
Образ Союзу.

Цю тему високо висвітлює пророк Осія, ілюструючи її прикладами а власних подружніх досвідів. Отже, його жінка є чужоложницею, але пророк любить її, незважаючи на її гріхи. Він готовий їй вибачити усе і знову прийняти з любов'ю. Аморальне життя жінки Осії ламає зобов'язання, які виникають зі шлюбної умови.

Сучасний пророкові образ занепаду релігійного і морального життя в Ізраїлю, податливість на поганські впливи є порушенням умов договору Божого люду з Творцем. Таку ситуацію Осія називає перелюбством, «ото чимось подібним до подружнього віроломства. Однак Бог – подібно як пророк свою жінку – не відкидає Ізраїля і чекає на його покаяння, щоб знову прийняти його з любов'ю. Пророк Малахія прирівнює подружжя до Союзу і каже: ...«Господь був свідком між тобою та жінкою твого юнацтва, яку ти зрадив, дарма, що то твоя подруга й твоя законна жінка» (Мал. 2, 14).

Подружжя бере участь у Союзі Бога з Його ізраїльським народом. Пророк Малахія пояснює, чому Бог посилає кару на свій народ: тому, що він не дотримує своїх зобов'язань перед Ним, доказом чого є різні неправильності і надуживання у подружньому житті, а саме численні розлучення, які ображають Бога найбільше.

Порівнювання подружжя з Союзом доводить, що вже старозавітні вбачали у подружжі щось більше, ніж інституцію, яка служить лише переказуванню життя. Подружжя за Біблією – це інституція, метою якої є збереження власного блага і добра, прав людини та її особистого розвитку.

Подружжя могло бути відображенням вірності і любові Бога до Ізраїля, яку віддзеркалював Союз, тому що зв'язок між чоловіком і жінкою вважався за відносини, сперті на любові й вірності.

Родинного союзу не вичерпують юридичні параграфи; він повинен бути зв'язком, який зберігає і охороняє любов і вірність. Бог любить свій народ вірно і постійно, незважаючи на його гріхи і нестійкість. Бог заховує віру і хоче такої ж вірної любові, він бо ревнує свій народ. Про це говорить пророк Ісая на прикладі поєднання зрадженого чоловіка з «жінкою своєї молодості» (Іс. 54). Чоловік є символом Бога, а його жінка – образом Єрусалиму, втіленням Ізраїля. Єрусалим при цьому названий єдиною подругою Бога. Через провини, яких допускалася невірна жінка, повинно настати шлюбне розлучення, але перемагає любов і доходить до поєднання. Бог каже: «Бо твій муж – твій Творець, Господь сил – його ім'я. (...) Немов покинуту й засмучену жінку, Господь прикличе тебе знову. Чи ж можна жінку молодощів відіслати? – каже Бог твій. Я на короткий час тебе покинув, але з великим співчуттям тебе приймаю. У палкім гніві я на хвильку сховав був обличчя моє від тебе, але в моїй любові вічній мені тебе жалко...» (Іс, 54, 5-8).
Образ виноградника
Виноградник являє собою менш досконалий образ подружжя, ніж Союз. Перш за все, в ньому положений натиск на плідність подружжя (напр., (Пс. 128 (127),3) та дбайливу, хоч без взаємності, любов мужа до жінки. «Дозвольте, заспіваю любому моєму пісню любого мого про його виноградник. (...) Він розкопав його, очистив від каміння й насадив у ньому лозу добірну, а серед нього збудував башту і висік у ньому винотоку, та й сподівався, що вона вродить добрі грона. (...) Виноградник Господа сил – то дім Ізраїля...» (Іс. 5, 1-2. 7). Любов господаря до його виноградника, щоправда, дуже дбайлива, але не має тих вартостей, як любов у Союзі. Є вона користолюбна.

Образ виноградника по суті недосконалий і служить лише для порівнянь. Найбільш суттєве в цьому образі – це любов госиодаря-мужа до виноградника-дружини, хоча вона на цю любов не відкликається, бо холодна і байдужа до нього. Більш образно змальовує любов і дбайливість господаря до виноградника пророк Єремія. У винограднику посаджені лише «добірні лози», усі з найліпшого насіння, а виросли з них «криві і здичавілі». Дійшло до того тому, що наречена піддалася пристрастям: «...і тим часом, розлігшись, блудувала на кожному узвишші, ще й під кожним деревом ряснолистим. (...) Хто може хіть її спинити...» (Єр. 2, 20. 24). Зрадлива наречена, немов тварина, блудництвом своїм заспокоює інстинкт: «...ти, молода верблюдице легконога, що шляєшся своїми стежками. Ослиця дика, що звикла до пустині; коли в гарячому бажанні вона втягає вітер, – ристрасті: "Ні! Бо я вподобала чужинців, тож і бігатиму за ними» (Єр. 2, 25). господаря-нареченого однак перемагає любов. Він закликає невірну наречену схаменутися і повернутись до нього. Бо у справжній любові завжди знайдеться місце для пробачення.


Образи з Пісні пісень
Вся книга Пісні пісень основана на темі любові у формі признань молодого і молодої. їх зображено, як пастиря, царя, город, виноградник тощо.

«Що та лілея між будяками,

то моя люба між дочками» (П. п. 2, 2)

– говорить молодий.

«Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино!

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка