Як навчальний посібник для студентів 4 курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання



Сторінка7/7
Дата конвертації18.04.2016
Розмір1.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Витрати на обробку 1000 шт. продукції (завершення НЗП на початок місяця).

НЗВ на кінець місяця


  • матеріали (вже !)

  • зарплата 1000 * 0,8 * 1,333 = 1066

  • накл. витрати 800 * 2,666 = 2133

3199

Загальні витрати на виготовлення 1000 од., виробництво розпочате в попередньому місяці.

НЗП на початок місяця + витрати на завершення обробки: 2964


  • зарплата 800 * 1,333 = 1066

  • накл. витрати 800 * 2,666 = 2733

6163

Собівартість решти 9000 (10000 – 1000) * 6 = 54000

60163

Оцінка НЗП на кінець періоду:



НЗВ на кінець місяця

  • матеріали 3000 * 2 = 6000

  • зарплата 3000 * 0,333 * 1,333 = 1333

  • накл. витрати 3000 * 0,333 * 0,666 = 2666

9999

Аналогічно можуть бути підраховані витрати по процесу II:



NЕ.п. = NГот.п. – НВн.м. +НВк.м.

Показники

Напівфа-


брикати

Матері-али

Зарплата

Накладні

витрати

Разом

1. Екв. продукції, од.:

готова


Мінус НЗП на початок місяця

Плюс НЗП на кінець місяця

Разом

11000
2000


1000

10000

11000
1000
500

10500

11000
1000
500

10500

11000
1000
500

10500

-
-
-

-


2. Витрати за місяць

60163

21000

7000

14000

102163

3.Собівартість одиниці, грн.

6,016

2,0

0,667

1,333

10,016

Накладні витрати 1000 * 1,333 = 1333 грн.

Разом 20028 грн.

Собівартість решти 9000 од. готової продукції:

9000 * 10,016 = 90144 грн.

Разом собівартість готової продукції:

20028 + 90144 = 110172 грн.

Оцінка незавершеного виробництва на кінець місяця, грн.:

Напівфабрикати 1000 * 6,016 = 6016

Матеріали 500 * 2,00 = 1000

Зарплата 500 * 0,667 = 334

Накл. витрати 500 * 1,333 = 667

Разом 8017


3.8. Методи розподілу (віднесення) накладних

витрат на продукцію

Більшість підприємств відносять накладні витрати на продукцію, використовуючи двоступінчасту процедуру. На першій ступіні вони розподіляються по центрах витрат, а другий – накопичені в центрах витрат, розподіляються на продукцію.

Ціль першої ступіні – розподілити усі витрати по центрах витрат. Цим досягається:

в – перших, витрати, розписані по центрах витрат, використовуються для контролю за рівнем витраты і для оцінки результатів діяльності;

в – других, накопичені центром витрати розподіляються на продукцію в інтересах фінансового обліку по оцінці запасів.

На другій ступіні вибирається основа для розподілу виробничих накладних витрат на продукцію. Ці основи називаються базою розподілу витрат. За базу розподілу витрат найчастіше приймається час, відпрацьоване робітниками.

За базу розподілу можуть прийматися також й інші фактори.

У деяких компаніях відмовляються від першої ступені двоступінчастій процедури розподілу накладних витрат і вводять єдину ставку всього підприємства, яка і розподіляється на всю продукцію незалежно від того, в якому цеху (підрозділі) вона була зроблена. Але це не кращий метод розподілу накладних витрат, особливо в тих випадках, якщо центри споживають накладні витрати центрів у різних пропорціях. Якщо, наприклад, накладні витрати в сумі 120 000 грн. є підсумком діяльності підрозділів А, Б, і С, то ці результати можуть бути проаналізовані в такий спосіб:

Таблиця 3.9 – Вихідні дані для розподілу накладних витрат

Показник

Підрозділи

Всього

А

Б

С

Накладні витрати

12000

100000

8000

120000

Фактично відпрацьоване основними робітниками, час, година

20000

20000

20000

60000

Накладні витрати на 1 год у грн.

0,6

5

0,4

2

У цьому прикладі краще визначати ставки накладних витрат за підрозділами, а не використовувати єдину ставку в розмірі 2 грн.

Отже, якщо підприємство випускаэ різноманітний асортимент продукції, причому на кожен продукт у різних підрозділах витрачається різна кількість годин, то треба встановити окремі ставки розподілу накладних витрат для центрів витрат.
Процедура начислення ставок розподілу накладних витрат для окремих центрів витрат

Докладно зупинимося на двоступінчастій процедурі розподілу накладних витрат на виробничу продукцію. Вона полягає в наступному:



  • розподіл усіх загальнозаводських накладних витрат по центрах витрат виробництва й обслуговування;

  • перерозподіл накладних витрат центрів витрат обслуговування на центри виробництва;

  • розрахунок відповідних ставок розподілу накладних витрат для кожного центра;

  • віднесення накладних витрат центрів витрат на продукти.

У даному випадку два перших пункти описують перший ступінь процедури, а дві останніх – другий. Тепер розглянемо кожний з цих пунктів докладніше.

    1. Розподіл загальнозаводських накладних витрат по центрах витрат виробництва й обслуговування. Деякі накладні витрати, наприклад, на допоміжні матеріали чи амортизацію устаткування можуть бути безпосередньо віднесені до центрів витрат виробництва. Однак є такі статті накладних витрат, що не можуть бути прямо віднесені до конкретного підрозділу, оскільки вони здійснюються в інтересах багатьох підрозділів. Для цих статей необхідно встановити логічну базу для розподілу накладних витрат на центри витрат (підрозділу).

У наведеній нижче таблиці узагальнені найбільш розповсюджені бази розподілу.


Витрати

База розподілу

Орендна плата, освітлення,

опалення


Площа

Витрати по:

керівництву роботою їдальні,

відділу обліку часу і заробітної плати

Чисельність службовців



Амортизація і страхування

устаткування і верстатів



Ціна одиниці

устаткування і верстатів


Проблема розподілу витрат полягає в тому, що неможливо це зробити якимось універсальним способом. Можна застосовувати альтернативні методи розподілу витрат, але не можна сказати, правильні вони чи ні. У певних обставинах може використовуватися не один метод, і отже, вибір методу розподілу накладних витрат часто є суб'єктивним. Ціль тут – вибрати метод, що дозволяє оцінювати ресурси, спожиті в кожному підрозділі. Наприклад, використання показника "Виробнича площа" для розподілу витрат на освітлення й опалення має на увазі, що центри витрат (підрозділу) з більшою площею споживають більше освітлення й опалення. Аналогічне використання числа службовців як бази для розподілу накладних витрат на інспектування припускає, що центри витрат з великим числом службовців вимагають великих витрат на інспектування. Кінцевий результат на цьому етапі – розподіл усіх виробничих накладних витрат між виробничими й обслуговуючими підрозділами підприємства.

б) Перерозподіл накладних витрат центрів витрат обслуговування на центри витрат виробництва. Обслуговуючі підрозділи – це підрозділи, які повинні тим чи іншим способом забезпечувати роботу інших підрозділів, наприклад, складів і відділів технічного обслуговування. Іноді їх називають підрозділами забезпечення. Вони надають послуги, необхідні для нормального функціонування виробничого процесу, але не мають безпосереднього відношення до виробництва продукції. Тому неможливо віднести витрати обслуговуючих підрозділів на продукцію, що проходить через них. Таким чином, ці витрати мають бути віднесені на виробничі підрозділи, що фактично виготовляють продукцію. Метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів між виробничими повинен бути обраний з урахуванням вигоди, яку виробничі підрозділи одержують від функціонування обслуговуючих. Наприклад, багато компаній розподіляють загальні витрати відділу матеріальних запасів (складів) на виробничі підрозділи на базі числа вимог на відпуск матеріалів із складу чи на базі вартості відпущених матеріалів. Аналогічно витрати відділу технічного обслуговування часто розподіляються на базі зареєстрованого часу, відпрацьованого обслуговуючим персоналом у різних виробничих підрозділах. Після того, як витрати обслуговуючих підрозділів розподілені між виробничими підрозділами, можна встановити ставки розподілу накладних витрат для кожного виробничого підрозділу і по цих ставках накладні витрати віднести на всі продукти, що проходять через різні виробничі підрозділи.

в) Розрахунок відповідних цехових ставок розподілу накладних витрат для кожного центра. Другий ступінь двоступінчастої процедури – розподіл накладних витрат кожного виробничого підрозділу на продукти, що проходять через цей підрозділ. Найбільш поширені бази розподілу, засновані на кількісних показниках і на обліку часу, протягом якого продукт знаходиться в центрі витрат виробництва (наприклад, годинник), фактично відпрацьовані основними виробничими робітниками, час роботи верстатів і основного устаткування й основної заробітної плати. При використанні бази розподілу, заснованої на кількісних показниках, вважається, що продукти "споживають" ресурси центра витрат пропорційно обсягу їхнього виробництва. Для підрозділів, не обладнаних верстатами, як базу розподілу накладних витрат найчастіше використовують час роботи основних виробничих робітників. Це ґрунтується на тому, що накладні витрати виробничого підрозділу тісно зв'язані з часом, фактично відпрацьованим цими робітниками. Для підрозділів, оснащених верстатами, кращою базою розподілу накладних витрат є час роботи верстатів, оскільки основна частина накладних витрат (тобто амортизація устаткування) найбільш тісно зв'язана з часом роботи верстатів. Таким чином, ставка розподілу накладних витрат розраховується так:






Складальний цех А

Складальний

цех У

Складальний цех З

Накладні,

(що розподіляються) витрати, грн.



80000

160000

240000

Час роботи основних виробничих робітників, год.

80000

40000

10000

Час роботи верстатів, год.





80000

Ставка розподілу накладних витрат

1 грн. на

1 год


1 грн. на

4 год


1 грн. на

3 год





Праці основних виробничих робітників

г) Розподіл накладних витрат центрів на продукти. Якщо приймемо, що продукт Х знаходиться 10 год у підрозділі А, 6 год у підрозділі В и 5 год обробляється на верстатах у підрозділі З, то накладні витрати, розподілені на продукт Х, складуть 49 грн. Розрахунок зроблений таким чином:

Складальний цех А:

10 год праці основних виробничих робітників =10

Складальний цех У:

6 год праці основних виробничих робітників =24

Складальний цех З:

5 год праці основних виробничих робітників =15



=49 грн.

Зверніть увагу, що коли всі продукти вимагають витрат часу в кожному підрозділі в тому співвідношенні, що й продукт Х (10:6:5), то немає необхідності аналізу накладних витрат по підрозділах, тому що розподіл накладних витрат за єдиними ставками дасть такий же результат. Однак така ситуація мало зустрічається в організаціях, які випускають різноманітний асортимент продукції.


Приклади виконання процедури розподілу накладних витрат

Використаємо приклад 3.1 для більш детального розгляду двоступінчастої процедури розподілу накладних витрат. Із зразка 4.1 видно, що накладні витрати спочатку розподіляються по виробничих і обслуговуючих підрозділах. Потім витрати обслуговуючих підрозділів, 80000 і 100000 грн., перерозподіляються по виробничих підрозділах. Рядок 2 являє собою завершення першого ступеня двоступінчастої процедури віднесення. Як бачимо, на цій стадії всі накладні витрати розподілені на виробничі підрозділи. Розглянемо по черзі кожну із статей у відомості аналізу накладних витрат зразку 3.10.



Приклад 3.1. Маємо загальнозаводські накладні витрати за рік на підприємстві, де є три виробничих підрозділи (два верстатних цехи й один складальний) і два обслуговуючих підрозділи (склад і відділ технічного обслуговування).

Заробітна плата допоміжних робітників і контроль:

верстатний цех Х 100000

верстатний цех Y 99500

складальний цех 92500

склад 10000

відділ технічного постачання 60000 362000

Витрати на допоміжні матеріали:

верстатний цех Х 100000

верстатний цех Y 100000

складальний цех 40000

склад 4000

відділ технічного постачання 9000 253000

Висвітлення й опалення 50000

Орендна плата і мита 100000

Страховка устаткування 15000

Амортизація устаткування 150000

Страховка будинків 25000

Заробітна плата управлінського персоналу 80000 420000

Разом: 1 035 000 грн.

Також є наступна інформація:




Вартість обладн., грн

Площа, кв.м

Числ. занят.

Прод. праця основ. вироб-ництва, люд.

Час роботи робітників,год

Верстатів, год
















Верстатний цех Х

8000000

10000

30

200000

100000

Верстатний цех Y

500000

5000

20

150000

50000

Складальний цех

100000

15000

30

200000




Склад

50000

15000

10







Відділ технічного

обслуговування



50000

5000

10










1 500 000

50 000

100







З облікових записів відділу технічного обслуговування випливає, що час, витрачений на роботи з технічного обслуговування, проведені в інших підрозділах, складає, год:

верстатний цех Х 12000

верстатний цех Y 8000

складальний цех 5000



25000.

Дані про вартість матеріалів (основних і допоміжних), видані виробничим цехам, складають, грн.:

верстатний цех Х 400000

верстатний цех Y 300000

складальний цех 100000

800000.

Для розподілу статей накладних витрат, перерахованих у прикладі 3.1., між виробничими й обслуговуючими підрозділами, необхідно підготувати відомість аналізу накладних витрат відповідно до зразка 3.10.


Розподіл накладних витрат між виробничими й обслуговуючими підрозділами

Заробітна плата допоміжних робітників і витрати допоміжних матеріалів не можуть бути віднесені до конкретних продуктів, але можна розподілити по відповідних підрозділах. Тому дані статті безпосередньо відносяться на підрозділи по факті. Інші статті, перераховані у відомості аналізу накладних витрат, не можуть бути безпосередньо віднесені на підрозділи по факті. Таким чином, повинен бути встановлений відповідний метод розподілу накладних витрат по підрозділах.

Можемо припустити, що орендна плата і мита, освітлення й опалення, а також страхування будинків співвідносяться із загальною площею будинків, і що частка, що приходиться на кожен підрозділ, може бути визначена відповідно до тієї площі, яку вона займає. Приклад показує, що загальна площа фабрики (приміщення) складає 50000 кв.м., з яких 20% займає верстатний цех Х і ще 10% - верстатний цех Y. Таким чином, 20% орендної плати і мита, плати за освітлення й опалення, а також страхування будинків буде припадати на верстатний цех Х, і 10% - верстатний цех Y.

Звичайно вважається, що виплачена страхова премія й амортизація верстатного парку входять у балансову вартість устаткування. Оскільки балансова вартість устаткування верстатного цеху Х складає 8/15 балансової вартості всього устаткування, то 8/15 і 5/15 вартості страхування й амортизації устаткування приходяться відповідно на цехи Х і Y. Можна припустити, що час, який керівництво підприємства витрачає на кожний відділ, відповідає даним про чисельність співробітників даного відділу: якщо у верстатному цеху Х працює 30% усіх співробітників, то 30% заробітної плати працівників управління приходиться на цей цех.


Перерозподіл накладних витрат обслуговуючих

підрозділів на виробничі

Ми вже розподілили всі загальнозаводські накладні витрати між виробничими й обслуговуючими підрозділами. Наступний крок – перерозподіл накладних витрат обслуговуючих підрозділів на виробничі відповідно до тієї частки послуг, яку ці останні одержали. Припустимо, що кількість виданих матеріалів є орієнтовним критерієм тієї користі, що кожне з виробничих підрозділів одержалася від функціонування складу. Звідси випливає, що якщо верстатному цеху Х видано 50% матеріалів, то це складає 50% всіх витрат складу і вони приходяться на цех Х. У відділі технічного обслуговування реєструється час, витрачений персоналом на проведення робіт з технічного обслуговування інших підрозділів, і дані цього обліку є основою для оцінки послуг, отриманих кожним виробничим підрозділом від відділу технічного обслуговування. Якщо з 25000 год. відпрацьованих відділом технічного обслуговування, 12000 год. витрачені на роботи у верстатному цеху Х, то 48% витрат припадають на цей цех.

Таблиця 2.6 – Відомість аналізу накладних витрат

Службові відділи

Технічного обслуговувания,грн.

60000


9000

5000


10000
500
5000

2500
8000

100000

(100000)

-


Склад,

грн.

10000


4000

15000


30000
500
5000

7500
8000

80000

(80000)
-



Службові відділи

Збирал-ьний цех,

грн

92500


40000

15000


30000
1000
10000

7500
24000

220000

10000


20000

250000


200000

1,25


Верс-татний цех

Y,грн.

99500


100000

5000


10000
5000
50000

2500
16000

288000

30000


32000

350000


50000
7,00

Верс-татнийцех Х, грн.

100000


100000

10000


20000
8000
80000

5000
24000

347000

40000


48000

435000


100000
4,35



Всього

362000


253000

50000


100000
15000
150000

25000
80000

1035000
-

1035000




База розподілу

По факті


По факті

Площа


Площа

Балансова

вартісь статкув.

Балансова

вартісь устаткув.

Площа


Чисельність

(1)
Вартість

виданих

матеріалів



Технич. Оцінка

(2)




Статті витрат

Заробітна плата допоміжних робітників і контроль

Допоміжні матеріали

Освітлення й опалення

Орендна плата і мита

Страхування устаткування
Амортизація устаткування
Страхування будинків

Заробітна плата управлінського

персоналу підприємства

Перерозподіл витрат обслуговуючого підрозділу:

склад

відділ обслуговування



Час роботи верстатів і

тривалість праці основних виробничих робітників

Ставка накладних витрат на 1год роботи верстатів

Ставка накладних расходоа на 1год праці основних виробничих робітників




Розрахунок ставок розподілу накладних витрат

Отже, загальнозаводські накладні витрати перерозподілені на виробничі підрозділи. Другий ступінь двоступінчастої процедури має на меті встановлення ставок накладних витрат у кожному підрозділі для віднесення їх на продукти, що проходять через ці підрозділи. Припустимо, що компанія використовує дані про час роботи верстатів як базу розподілу для верстатних цехів і дані про час роботи основних виробничих робітників – для складального цеху. Тоді ставку розподілу накладних витрат розраховуємо за формулою:



.

Розрахунки виконуємо в такий спосіб:



£ 435000

Верстатний цех Х = 100000 верстато-год. = 4,35 грн. на 1 верстато-год. ;



£ 350000

верстатний цех Y = 50000 верстато-год= 7 грн. на 1 верстато-год;



250000

складальний цех = 200000 год праці = 1,25 грн. на 1 верстато-год.


Накладні витрати співвіднесені згодом, але оскільки накладні витрати верстатних цехів переважно орієнтовані на верстати, в розрахунках використовуються верстато-години. Але в складальному цеху роботи на верстатах не виконуються і в розрахунках для цього відділу фігурує тривалість (год) праці основних виробничих робітників.
Розподіл накладних витрат на продукти

Заключний етап полягає в розподілі накладних витрат по продуктах, що проходить через виробничі підрозділи. Припустимо, що продукт А знаходиться у верстатному цеху Х 3 год, 2 год – у верстатному цеху Y і 1 год у складальному цеху. Тоді накладні витрати, що розподіляються на даний продукт, складають 28,3. Розрахунок такий:

Верстатний цех Х: 3 год по 4,35 грн. за 1 год;

Верстатний цех Y : 2 год по 7 грн. за 1 год;

Складальний цех : 1 год по 1,25 грн. за 1 год.

Розподіл накладних витрат ускладнюється, коли обслуговуючі підрозділи обслуговують один одного. У прикладі 3.1, взятий випадок, коли склад не надає послуг відділу технічного обслуговування, і навпаки. Однак розуміння ситуації, коли обслуговуючі підрозділи роблять послуги один одному, не обов'язкове для знання роботи всього механізму розподілу накладних витрат.


Нормативні ставки накладних витрат

У цьому розділі ми зробили допущення, що на продукцію за звітний період віднесені фактичні накладні витрати. Проте розрахунок ставок накладних витрат на підставі їхньої фактичної величини за період викликає ряд проблем. По-перше, розрахунок собівартості продуктів повинен бути відкладений до завершення звітного періоду, оскільки ставка накладних витрат не може бути розрахована раніше, але необхідні оперативні дані про собівартість продуктів для щомісячної оцінки запасів чи прибутку для встановлення цін реалізації. По-друге, можна було б думати, що проблема розрахунку часу зважується шляхом більш частого підрахунку накладних витрат, скажімо, по місяцях, але тут варто заперечити, що велика величина накладних витрат є фіксованою, виробнича діяльність з кожним місяцем змінюється, викликаючи тим більші зміни ставок накладних витрат.



Приклад 3.2. Постійні накладні витрати компанії XYZ складають 240000 грн. в рік, а місячна виробнича діяльність варіює в межах від 4000 до 10000 год. Тому стосовно постійних накладних витрат місячні ставки накладних витрат будуть змінюватися в так:

Місячні накладні витрати, грн. 20000 20000

Місячне виробництво, год 4000 10000

Місячна ставка накладних витрат, за год, грн. 5 2

Постійні накладні витрати залишаються незмінними кожен місяць, але місячне виробництво змінюється через відпустки і сезонні зміни попиту. Таким чином, ставка накладних витрат за 1 год. міняється від 2 до 5 грн. Недоцільно допускати, щоб на ідентичні замовлення в один місяць відносилося 5грн на годину, а іншої – 2 грн. Такі плаваючі ставки накладних витрат нетипові для звичайних, нормальних виробничих умов. Керівництво підприємства фіксує конкретний рівень постійних витрат, виходячи з прогнозованих потреб виробництва на період більше місяця. Так, зі зміною у виробництві будуть змінюватися і ставки накладних витрат за місяць. Більше того, деякі витрати, наприклад, на ремонтні роботи, технічне обслуговування й опалення, не рівномірні протягом року. Тому при використанні місячних ставок накладних витрат ці витрати не будуть віднесені безпосередньо на одиницю випущеної продукції. Наприклад, витрати на опалення будуть віднесені тільки на продукцію, випущену взимку.

Середня річна ставка, що базується на співвідношенні всіх накладних витрат за рік, річного обсягу виробничої діяльності, більш повно відбиває звичайне співвідношення сукупних витрат і обсягу продукції, ніж місячна ставка. Необхідно підрахувати нормальну собівартість продукції, що базується на середніх даних про виробництво за тривалий період, а не фактичну собівартість продукції, на яку впливають щомісячні зміни обсягу виробництва. Зважаючи на ці фактори, доцільно встановити нормативну ставку накладних витрат на підставі оцінки річних накладних витрат і даних про виробничу діяльність. Отже, порядок розрахунку, описаний в попередніх розділах, що застосовується для нарахування цехових ставок накладних витрат, повинен ґрунтуватися на розрахункових, а не на фактичних показниках виробничої діяльності.


Контрольні запитання

        1. Що таке об'єкт витрат?

        2. Що таке система виробничого обліку? Що необхідно для її впровадження?

        3. У чому суть калькулювання постійних витрат?

        4. У чому суть калькулювання по замовленням?

        5. Як розподіляються непрямі накладні витрати між об'єктами калькуляції?

        6. Що таке маржинальний доход?

        7. Для чого розраховують і використовують цей показник?

        8. У чому відмінність систем калькулювання повних і змінних витрат?

        9. У чому переваги і недоліки системи калькулювання змінних витрат?




1 Див. Контроллинг как инструмент управления предприятием.-М,:ЮНИТИ,2002. – с.6

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка