Як навчальний посібник для студентів 4 курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання



Сторінка6/7
Дата конвертації18.04.2016
Розмір1.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Реалізовано протягом звітного періоду 16 000 од. продукції

Умовно допускаємо, що місцем споживання сировини і матеріалів є перший переділ.

Реалізацію здійснюють після повної обробки, тобто після стадії ПЗ.

Розрахунок собівартості одиниці продукції в даному випадку матиме наступний вигляд:





грн.

Повна собівартість реалізованої продукції складе 3504 тис.грн.

Як випливає з даних розрахунку, на виході з переділу П 1 собівартість напівфабрикату без АУВ складає 100+16,7 = 116,7 грн., по переділі П2 собівартість відповідно 116,7 + 27,3 = 144 грн., по останньому переділі: П3 – 144+50 = 194 грн.

Розподіл адміністративно-управлінських витрат на одиниць виробів між реалізованою продукцією і залишками готової продукції (20 – 16 = 4 тис. ед.) і незавершеного виробництва (24 – 20 = 4 тис. од.) здійснюється в такий спосіб:

• на реалізацію: грн.;

• на етапі нереалізованої продукції: грн.;

• на етапі незавершеного виробництва: грн.;

Повна собівартість однієї одиниці виготовленої продукції (з АУР) складе:

П 1: = 100+16,7+2,08 = 118,78 грн.

П 2: = 118,78 + 27,3 + 2,09 = 148,17 грн.

П 3: = 148,17 +50 +4,17 +16,66 = 219 грн.

В такому разі облік організовується по кожному виду продукції (або групи однорідних видів продукції), а калькулювання собівартості кожного виду продукції здійснюється з урахуванням залишків незавершеного виробництва.

Тобто, фактична собівартість виготовленої продукції = Незавершене виробництво на початок місяця + Витрати на виробництво продукції протягом місяця Незавершене виробництво на кінець місяця.

Залишок незавершеного виробництва визначається інвентаризацією або за даними оперативного обліку і оцінюється за плановою (нормативною) собівартістю або за собівартістю еквівалентної одиниці продукції.

В Україні для складання звітності (балансу) передбачено оцінку незавершеного виробництва, виходячи з повної фактичної або планової виробничої собівартості або за прямими статтями витрат, або тільки за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

Найскладнішим є калькулювання в умовах, коли технологічний процес виробництва остаточної продукції складається з окремих стадій обробки, що можуть здійснюватись послідовно або паралельно. Прикладом послідовної обробки є процес виробництво на підприємствах чорної металургії, а паралельної – виробництво взуття.

Процеси послідовної або паралельної обробки і рух напівфабрикатів адекватно відображаються в системі рахунків бухгалтерського обліку.

Нормативний метод обліку витрат на виробництві і калькулювання собівартості продукції застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості з масовим і крупносерійним характером виробництва, де виробляється складна різноманітна продукція, що складається з великої кількості деталей і вузлів (наприклад, на підприємствах машинобудування, швейної, взуттєвої, трикотажної, шинної, меблевої промисловості та ін.). В основі цього методу лежить систематичний облік змін і відхилень від установлених норм витрат на одиницю продукції з установленням причин і винуватців виникнення цих відхилень.

Для фактичної собівартості продукції до нормативної собівартості треба додати або відняти виявлені в звітному періоді відхилення від норм і зміни норм.

Цей метод дозволяє організувати оперативний контроль за собівартістю продукції і, в остаточному підсумку за формуванням фінансового результату діяльності підприємства за звітний період.

На практиці можуть застосовуватися комбіновані методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, що дозволяють максимально використовувати переваги окремих методів для прийняття управлінських рішень.

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), формування фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (виконаних робіт, наданих послуг) тепер передбачений рахунок 23 "Виробництво». По дебету цього рахунку збираються всі виробничі витрати на виготовлення відповідних видів продукції. Згідно з даними про випуск продукції і наявність незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду визначається фактична виробнича собівартість готової продукції, що відбивається по кредиту цього рахунку. Аналітичний облік ведуть по видах виробництв, об'єктах обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), а також по калькуляційних статтях. Старим планом рахунків для обліку витрат основного виробництва передбачався рахунок №20.

Нормативні витрати вимірюють завчасно. Вони є плановими і повинні розраховуватися при найбільш ефективній організації виробництва. Це не кошторисні витрати, тому що вони відносяться до всього обсягу продукції, а нормативні до одиниці. Ця система більше стосується підприємств, процес виготовлення продукції яких складається із загальних чи повторних операцій. Нормативні витрати спочатку розробляють на окремі операції, а потім – на весь обсяг шляхом підсумовання нормативних витрат по операціях.

Таким же способом можуть бути розраховані витрати по центрах відповідальності.

Таблиця 3.3 – Аналіз нормативних витрат



Центр

відповіда-льності



опе-рації



Нормати-вні витрати, грн.

Продукти

Сумарні нормати-вні витрати

Фактичні витрати

10

11

12

13

14

А

1

20

+

+




+

+

80




Б

2

40




+

+

+




120




С

3

60

+

+

+







180




Нормативні витрати на випуск, грн.

80

120

100

60

20

380



З табл. 3.3 видно, що кожна операція контролюється одним центром відповідальності і це головне в системі калькулювання по нормативних витратах, не треба порівнювати нормативні витрати з фактичними, які несуть інші центри.

Другий спосіб передбачає розрахунки нормативів за допомогою формул, таблиць тощо.

По цілому ряду ресурсів в Україні розроблені державні або відомчі нормативи, які є обов'язковими для підприємств.

Функціонування систем калькулювання собівартості по нормативних витратах можна побачити із схеми на рис. 3.2.

Найбільш ефективним способом управління витратами є регулювання їх на стадії виникнення. Завдання зводиться до того, щоб установити нормативи на матеріали, заробітну плату, послуги не на готовий продукт, а на окремі операції відхилення від встановлення їх причин та осіб, які є відповідальними за це.

На практиці використовують два методи розрахунку нормативних витрат:

а) за фактичними даними минулих періодів або статистичний метод;

б) шляхом технічного аналізу.

Перший є найбільш простим, але має істотний недолік – переносять недоліки виробництва на плановий період.




Рис. 3.2 – Функціонування системи
3.6. Система калькулювання змінних витрат

Калькулювання змінних витрат – це метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат.

Принципова відмінність системи змінних витрат від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до постійних виробничих накладних витрат (рис. 3.3).

З наведеної схеми видно, що в системі калькулювання повних витрат собівартість продукції включаються всі виробничі витрати. Відповідно всі виробничі накладні витрати (як змінні, так і постійні) розподіляються між виробами і включаються у собівартість незавершеного виробництва та готової продукції.


Рис. 3.3 – Кулькулювання повних витрат та змінних витрат


В умовах використання системи калькулювання змінних витрат не тільки операційні витрати (на управління, збут тощо), а й постійні виробничі витрати розглядаються як витрати періоду і списуються за рахунок прибутку. В результаті у собівартості незавершеного виробництва і готової продукції включаються тільки змінні виробничі витрати. СисРозділ калькулювання змінних витрат дозволяє визначати маржинальний доход, який широко застосовується для аналізу управлінських рішень.

Маржинальний доход — це різниця між доходом від реалізації продукції і змінними витратами підприємства.

Маржинальний доход = Продажі — Змінні витрати

Маржинальний доход відображає внесок сегмента (продукту, підрозділу тощо) в покриття постійних витрат та формування прибутку.

З урахуванням цього цей показник можна виразити так:

Маржинальний доход = Постійні витрати + Прибуток

На відміну від традиційного звіту про прибуток звіт, побудований на основі калькулювання змінних витрат, відображає маржинальний доход або декілька показників маржинального доходу: виробничий, загальний тощо.

Для визначення впливу системи калькулювання витрат на фінансовий результат діяльності підприємства і структуру його звітності використаємо дані, наведені в табл. 3.4. На основі даних таблиці складемо звіт про прибуток підприємства, прокалькулювавши змінні й повні витрати (табл. 3.5 і 3.6).

Таблиця 3.4 – Дані про діяльність підприємства за 1 квартал



Показник

Місяць

1

2

3

1. Вироблено одиниць

2000

2000

2000

2. Реалізовано одиниць

2000

1500

2500

3. Ціна за одиницю, грн.

100

100

100

4. Змінні витрати на одиницю, грн.




– виробничі

50

50

50

– на управління та збут

20

20

20

5. Постійні витрати, грн.

– виробничі

16000

16000

16000

– на управління та збут

8000

8000

8000

грн.
Порівняння звітності про прибуток, складеної різними методами, дає такий результат:
Прибуток, грн.




Січень

Лютий

Березень

Калькулювання змінних витрат

36000

21000

51000

Калькулювання повних витрат

36000

25000

47000

Таблиця 3.5 – Звіт про прибуток (система калькулювання змінних витрат). грн.



Показник

Місяць

1

2

3

1. Доход (виручка) від реалізації

200000

150000

250000

2. Собівартість реалізованої продукції

(100000)

(75000)

(125000)

3. Виробничий маржинальний доход

100000

75000

125000

4. Змінні операційні витрати

(40000)

(30000)

(50000)

5. Загальний маржинальний доход

60000

45000

75000

6. Постійні витрати

(24000)

(24000)

(24000)

7. Операційний прибуток

36000

21000

51000

Таблиця 3.6 – Звіт про прибуток (сисРозділ калькулювання змінних витрат). грн.



Показник

Місяць

1

2

3

1. Доход (виручка) від реалізації

200000

150000

250000

2. Собівартість реалізованої продукції

(116000)

(87000)

(145000)

3. Виробничий маржинальний доход

84000

63000

105000

4. Валовий прибуток

(48000)

(38000)

(58000)

5. Операційний прибуток

36000

25000

47000

Отже, в січні прибуток, розрахований різними методами, збігається, а в лютому й в березні існує різниця на суму 4000 грн. Причиною цієї різниці є неспівпадіння обсягів виробництва та реалізації в лютому й березні.

У лютому було вироблено 2000 одиниць продукції, а реалізовано тільки 1500 одиниць. Отже, на кінець лютого мав місце запас готової продукції – 500 одиниць, оцінка якого здійснювалась так:

1. Калькулювання змінних витрат:

500 од. х 50 грн. = 25000 грн.

2. Калькулювання повних витрат:

(500 од. х 50 грн.) + ((16000/2000) х 500 од.) = 25000 + 4000 = 29000 грн.

Як бачимо, повна виробнича собівартість запасів більша, ніж їх оцінка через калькулювання змінних витрат, на 4000 грн., тобто на суму розподілених постійних накладних витрат. Внаслідок цього загальні витрати, включені у звіт про прибуток за системою калькулювання повних витрат, менші, ніж загальні витрати, включені у звіт про прибуток за системою калькулювання змінних витрат, саме на 4000 грн., що зумовило різницю у величині операційного прибутку.

У березні, навпаки, обсяг реалізації перевищив обсяг виробництва на 500 одиниць за рахунок реалізації запасів у лютому. Внаслідок цього загальні витрати у звіті про прибуток за системою калькулювання поточних витрат на 4000 грн. були більші, ніж загальні витрати, включені у звіт про прибуток за системою калькулювання змінних витрат:

16000 = 50 х 2000 + 8 х 2000 = 116000 грн.

48000 = 20 х 2000 + 4 х 2000 = 48000 грн. → 8000/2000 = 4.

Різниця у прибутку може бути розрахована за формулою



Різниця прибутку = Зміна величини запасів готової продукцїі х Бюджетна ставка розподілу постійних накладних витрат.

У нашому прикладі ставка розподілу постійниx накладних витрат становить 8 грн. на одиницю (16000 : 2000) = 8 грн..

Виходячи з цього

500 одиниць х 8 гр. = 4000 грн.

Слід зазначити, що така формула може бути застосована лише в умовах, коли не було зміни у залишках незавершеного виробництва і не змінювалась бюджетна ставка розподілу постійних виробничих накладних витрат. В інших випадах слід користуватися такою формулою:

Різниця прибутку = Постійні виробничі накладні витрати у собівартості запасів на кінець періоди — Постійні виробничі накладні витрати у собівартості запасів на початок періоду.
На підставі зробленого аналізу можна зобразити вплив калькулювання повних та змінних витрат на прибуток (див. рис. 3.4).

Рис. 3.4 – Порівняння калькулювання змінних (VC) і

повних (АС) витрат
Система калькулювання змінних витрат надає інформацію, необхідну для прийняття поточних рішень щодо: оптимізації виробничої програми: з утворення; купувати чи виробляти комплектуючі вироби; розширення чи скорочення виробництва певної продукції тощо.

Для ілюстрації можливостей системи калькулювання змінних витрат розглянемо приклад. Підприємство виготовляє три види продукції А, В, і С і має результат діяльності за звітний період, наведений в табл. 3.7.

Таблиця 3.7 – Розрахунок прибутку підприємства в розрізі окремих видів продукції

п/п


Показники

Виріб

Разом

А

В

С

1

Кількість реалізованої продукції, од.

5000

6000

2000

х

2

Ціна за одиницю, грн.

2

5

10

х

3

Виручка, грн.

10000

30000

20000

60000

4

Прямі матеріали, грн.

4000

15000

10000

29000

5

Пряма заробітна плата, грн.

2000

6000

6000

14000

6

Виробничі накладні витрати, грн.:
















– змінні

1000

1000

2000

4000




– постійні

2000

2000

3000

7000

7

Разом собівартість, грн.

9000

24000

21000

54000

8

Прибуток (збиток), грн.

1000

6000

(1000)

6000

Наведений рахунок було зроблено шляхом калькулювання повних витрат, він показує, що виріб С є збитковим. Отже, керівництво підприємства може розглядати питання про припинення виготовлення виробу С. На думку керівництва, це дозволить уникнути збитку в 1000 грн., тобто збільшить прибуток на цю суму.

Спробуємо подивитись на цю ситуацію під кутом зору калькулювання змінних витрат. Для цього перетворимо дані табл. 3.7 у звіт про прибуток, що містить показники маржинального доходу (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 – Аналіз на основі калькулювання змінних витрат, грн.



Показник

Виріб

Разом

А

В

С

Доход (виручка) від реалізації, грн.

10000

30000

20000

60000

Змінні витрати, грн.

7000

22000

18000

47000

Маржинальний доход, грн.

3000

8000

2000

13000

Постійні накладні витрати, грн.:

х

х

х

7000

Прибуток, грн.

х

х

х

6000

Без виробу С:













Маржинальний доход, грн.

3000

8000




11000

Постійні витрати, грн.:










7000

Прибуток, грн.










4000

Аналіз ситуації на основі калькулювання змінних витрат свідчить, що в разі припинення виробництва виробу С підприємство втратить маржинальний доход на суму 2000 грн., що відповідно призведе до зменшення прибутку на цю суму.

На перший погляд маємо парадоксальний висновок: зняття з виробництва збиткового виробу зменшує прибуток підприємства.

Але слід враховувати, що хоча виріб С і є збитковим, він робить свій внесок у покриття постійних витрат підприємства. Це випливає з концепції маржинального доходу, яку дуже вдало проілюстрували Р. Ентоні і Дж. Ріс [3.3].

Отже, припинення випуску виробу С доцільне тільки в разі відповідного скорочення постійних витрат або заміни іншим виробом, який забезпечить більший маржинальний доход.

Ця система калькулювання має як прихильників, так і критиків, оскільки в неї є як переваги, так і вади.



Перевагою системи калькулювання змінних витрат є:

  • звіти, складені на основі калькулювання змінних витрат, більше відповідають інтересам підприємства, оскільки дозволяють приймати поточні рішення і здійснювати оцінку окремих сегментів діяльності (підрозділів, регіонів, категорій замовників тощо);

  • спрощується калькулювання собівартості продукції, а оцінка запасів здійснюється відповідно до поточних витрат, що необхідні для виготовлення певних виробів;

  • величина операційного прибутку перебуває у прямій залежності від обсягу реалізації.

Вадою системи калькулювання змінних витрат вважається, що:

  • звітність підприємства, складена на основі калькулювання змінних витрат, не відповідає загальноприйнятим принципам підготовки фінансової звітності та вимогам податкової системи;


3.7. Облік матеріальних витрат

Матеріальні витрати є найважливішою частиною виробничих витрат, що формують собівартість продукції. До їх складу включається вартість сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива й енергії на технологічні цілі.



Вартість матеріальних ресурсів, віднесена на витрати виробництва, а отже, і на собівартість продукції, залежить від вибору того чи іншого методу оцінки виробничих запасів при їхньому вибутті. При відпуску запасів у виробництво П(З)БУ 9 дає підприємствам можливість самостійно вибирати метод їхньої оцінки, що повинно бути обговорене в обліковій політиці підприємства. Причому для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один із таких методів:

  • ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

  • середньозваженої собівартості;

  • собівартості перших за часом надходження запасів (ФИФО);

  • собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛИФО);

  • нормативних витрат.

Зупинимося на особливостях застосування цих методів.

Метод ідентифікованої собівартості застосовують по тих видах виробничих запасів, що використовуються для виконанні спеціальних замовлень і проектів, а також по тих видах запасів, що не заміняють один одного. Застосування цього методу припускає ведення індивідуального обліку кожної одиниці запасів. Він придатний при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанні дорогих матеріалів (дорогоцінних каменів, металів і т.ін.).

Метод ФІФО припускає, що запаси повинні списуватися по собівартості відповідних партій у хронологічному порядку їхнього надходження. В умовах інфляції він обумовлює заниження вартості відпущених у виробництво ресурсів, завищення їхнього залишку в балансі, а, отже, завищення фінансового результату основної діяльності підприємства.

Метод ЛІФО припускає першочергове списання матеріалів по собівартості останніх партій. У результаті відбувається завищення вартості відпущених цінностей, заниження їхнього залишку на кінець місяця в балансі, а отже, зниження прибутку підприємства.

Метод оцінки по нормативних витратах полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), установлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Використання цього методу оцінки запасів при їхньому вибутті можливо при нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Суть його полягає в тому, що списання вартості запасів на витрати виробництва здійснюється за нормативною (плановою) собівартістю, а відхилення первісної вартості запасів від нормативу, що неминуче виникають у процесі виробництва, відносяться прямо на собівартість реалізованої продукції в періоді їхнього виникнення, тобто в дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації". Таким чином, матеріальні витрати в складі незавершеного виробництва і готової продукції будуть оцінені за нормативною (плановою) собівартістю.

Запаси можуть оцінюватися також за середньозваженою собівартістю, що визначається по кожному виду (групі) запасів як частка відділення загальної вартості виду (групи) запасів на їхню кількість. Зазначені кількість і вартість складаються відповідно із собівартості і кількості по залишку на початок місяця і по запасах, що надійшли протягом місяця. Таким чином, при різних цінах на той самий вид запасів обчислюється їхня середня ціна, за якою згодом оцінюється списання запасів на виробництво. Цей метод застосовується при великій номенклатурі використовуваних у виробництві продукції матеріалів.

Проілюструємо розрахунок фактичної собівартості відпущених у виробництво матеріалів на наступному прикладі. Рух матеріальних ресурсів підприємства в минулому місяці характеризується наступними показниками:


Показники

Кількість, ед.

Ціна, грн.

Сума, грн.

Залишок на початок місяця

800ё

95

76000

Надійшло протягом місяця:

1 партія


2 партія

3 партія

1000

1000


1000

100


105

110

100000

105000


110000

Відпущено у виробництво

3200







Залишок на кінець місяця

600






Зробимо розрахунок фактичної собівартості відпущених у виробництво матеріалів і фактичної собівартості їхнього залишку на кінець місяця за допомогою трьох методів — ФИФО, ЛИФО і середньозваженої собівартості. Умовні позначення:

ФСО — фактична собівартість відпущених у виробництво матеріалів;

ОК — залишок матеріалів на кінець місяця;

СЦ – середня ціна матеріалів.

Розрахунок методом ФИФО (у хронологічному порядку їхнього надходження):

ФСО = 95 грн. х 800 од.+100 грн. х 1000 од. + 105 грн. х 1000 од. + + 110грн. х 400 од. = 325000 грн.

ОК = 110 грн. х 600 од. = 66000 грн.

Розрахунок методом ЛІФО (першочергове списання матеріалів за собівартістю останньої партії):

ФСО = 110 грн. х 1000 од. + 105 грн. х 1000 од. + 100 грн. х 1000 од. + 95 грн. х 200 од. = 334000 грн.

ОК = 95 грн. х 600 од. = 57000 грн.

Розрахунок за середньозваженою собівартістю:

СЦ = (76000 грн. + 100000 грн. + 105000 грн. + 110050 грн.) : 3800 од. = = 102,9 грн.).

ФСО = 102,9 грн. х 3200 од. = 329280 грн.

ОК = 76000 грн. + 100000 грн.+ 105000 грн. + 110000 гри. – 329280 грн. = = 61720 грн.

Методи оцінки вибуття запасів за ідентифікованою і середньозваженою собівартістю, нормативних витратах широко застосовувалися промисловими підприємствами і раніше.

Відповідно до п. 51 "Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 250, зі змінами і доповненнями (далі Положення 250), у бухгалтерському обліку підприємств матеріальні ресурси відбивалися за фактичною собівартістю. У той же час поточний облік матеріальних цінностей підприємства могли вести за нетвердими обліковими цінами з виділенням (відособленим обліком) транспортно-заготівельних витрат і відхиленням фактичної собівартості матеріалів від їхньої облікової вартості на рахунку 16, «Транспортно-заготівельні витрати». При списанні матеріалів і виробництво списувалися також відповідні суми транспортно-заготівельних витрат чи відхилень фактичної собівартості від облікових цін на відповідні рахунки витрат і статті витрат.

Таким чином, до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включалася фактична собівартість матеріалів.

Оскільки Законом України від 16 червня 1999 р. № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пріоритетною визнана оцінка запасів собівартості, вважаємо, що поточний облік матеріальних ресурсів на підприємствах може бути організований за їхнім розсудом. Обраний варіант обліку виробничих запасів повинен бути обговорений в обліковій політиці підприємства.

Підприємствам, які вибрали варіант поточного обліку матеріальних ресурсів у твердих облікових цінах, рекомендуємо до рахунку 20 «Виробничі запаси» відкрити субрахунок другого порядку для відображення транспортно-заготівельних витрат чи відхилень фактичної собівартості таких запасів від їхніх облікових цін.

При даному варіанті оцінки матеріальних цінностей фактична собівартість відпустку являє собою суму їхньої облікової вартості і величини відхилень, що приходяться на списані ресурси.

Величина відхилень, що відносяться до списаних матеріалів, обчислюється шляхом множення облікової вартості відпущених ресурсів на середній процент відхилень. Останній обчислюється шляхом зіставлення суми відхилень за початковим залишком і запасах, що надійшли протягом місяця, із сумою початкового залишку і приходу матеріалів.

Таким чином, наведений метод оцінки вибуття запасів ідентичний методу оцінки їхнього вибуття за середньозваженою собівартістю.

Покажемо на умовному прикладі порядок визначення фактичної собівартості відпущених у виробництво матеріальних цінностей у випадку застосування підприємством оцінки таких цінностей при надходженні за обліковими цінами.

Рух матеріальних ресурсів у звітному періоді характеризується такими показниками:

Таблиця 3.8 – Калькулювання по процесах


Показники

Процес 1

Процес 2

Кількість, од.

%

обробки

Сума, грн.

Кількість, од.

%

обробки

Сума, грн.

1

2

3

4

5

6

7

1. Незавершене виробництво на початок місяця

- напівфабрикати

- матеріали

- зарплата

-накладні витрати


1000


100

20

20



2208

252


504

2000

100

50

50



50

12120


2000

636


1272

2.Запуск за

звітний місяць


12000




2964

10000








3.Затрати за місяць

- напівфабрикати

- матеріали

- зарплата

-накладні витрати







24000


14400

28800


10000




21000


7000

14000


4.Випуск за місяць

10000




67200

11000








Продовження табл. 3.8

1

2

3

4

5

6

7

5.НЗВ на кінець місяця

- напівфабрикати

- матеріали

- зарплата

-накладні витрати

3000


-

100



33,33

33,33




1000


100


50

50

50





Метод середньозваженого

I процес: Екв. одиниці : Матеріали – 10000 + 3000 = 13000

Зарплата + н/р –10000 + 3000 * 0,333 = 11000

Витрати на обробку = НЗПН.М. + 3 місяця

Собівартість еквівалентної одиниці (I процес)



Показник

Матеріали

Зарплата

Н/Вит

Разом

1. Екв. продукції, од.

- готова продукція

- залишок на кінець місяця, од. 100%

33,33


Разом

10000
3000

-

13000



10000

1000


11000

10000


1000

11000

-


2.Виробничі витрати, грн.

- НЗВ на 1000 од.

Витрати за місяць

Разом

2208

24000


26208

252


14400

14652

514

28800


29304

2964


67200

70164


3.Собівартість одиниці

2,016

1,332

2,664

6,012

Собівартість напівфабрикатів: 10000 * 6,012 = 60120 грн.

НЗВ на кінець місяця



  • матеріали 3000 * 100 * 2,016 = 6048

  • зарплата 3000 * 0,333 * 1,332 = 1332

  • накл. витрати 3000 * 0,333 * 0,664 = 2664

Собівартість еквівалентної одиниці (II процес)


Показник

Напівфа-брикат з I процесу


Матеріали


Зарплата

Накладні

витрати


Разом

1

2

3

4

5

6

1.Еквів. продукції, один.

- готова продукція



11000


11000


11000


11000





Продовження табл.

1

2

3

4

5

6

2. НЗВ на кінець місяця

100%


50%

Разом


1000
12000


500


11500

500


11500

500


11500




3. Виробничі витрати, грн.

- завершене виробництво кінець місяця

- витрати за місяць

Разом


12120

60120


72240

2000

21000


23000

636

7000


7636

1272

14000


15272

16028

102120


118148

4.Собівартість одиниці

6,02

2,00

0,664

1,328

10,012


Собівартість готової продукції: 11000 * 10,012 = 110132 грн.

НЗВ на кінець місяця



  • напівфабрикат з процесу I 1000 * 6,012 =6020

  • матеріали 1000 * 0,5 * 2,0 = 1000

  • зарплата 1000 * 0,5 * 0,664 = 332

  • накл. витрати 1000 * 0,5 * 1,32 = 664

8016

Метод Файфо



Показник

Матеріали

Зарплата

Накладні

витрати

Разом

1. Екв. продукції, од.:

готова


Мінус НЗП на початок місяця

Плюс НЗП на кінець місяця

Разом

10000
1000


3000

12000

10000
20% 200
1000

10800

10000
20% 200
1000

10800

-


2.Витрати за місяць

24000

14400

28800




3.Собівартість одиниці

2,0

1,333

2,666

6,0

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка