Як навчальний посібник для студентів 4 курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання



Сторінка5/7
Дата конвертації18.04.2016
Розмір1.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Протягом місяця замовлення №100 і №101 були завершені. Продукцію за замовленням №100 було відвантажено замовникові.

Облік витрат буде відображений так:


Особливість позамовного методу обліку витрат на виробництво полягає і в тому, що фактична собівартість одиниці виробів чи робіт визначається після виконання замовлення шляхом розподілу суми витрат по цьому замовленню продукції (виробів). При здачі продукції (виробів) замовнику чи на склад частинами до виконання замовлення в цілому продукція, що здається, оцінюється за нормативною (плановою) чи фактичною собівартістю однорідних виробів, що випускалися раніше, з урахуванням змін у їхній конструкції, технології та умов виробництва. Вартість незавершеного виробництва визначають підсумовуванням витрат по незакінчених замовленнях.



Розрахунок бюджетної ставки виконують в три етапи.

  • Оцінюються непрямі витрати майбутнього періоду.

  • Вибирається база для розподілу непрямих витрат між окремими виробничими замовленнями і прогнозується її величина. Базою може бути характер виконуваних замовлень, їхній розмір, кількість, оплата праці виробничих працівників і т.д. Базовий показник закріплюється в обліковій політиці.

  • Розраховується бюджетна ставка шляхом розподілу суми прогнозованих непрямих витрат на очікувану величину базового показника.

Приклад. Очікувана сума непрямих витрат у плановому періоді складе 125000 грн. Як база для їхнього розподілу обрана заробітна плата основних виробничих робітників, що за оцінкою бухгалтерії очікується в сумі 50000 грн.

Розв'язання

а) Визначаємо бюджетну ставку непрямих витрат:

125000/50000 = 2,5,

тобто на 1 грн. заробітної плати основних виробничих робітників буде припадати 2,5 грн. непрямих витрат. Розрахована бюджетна ставка використовується для калькулювання витрат за замовленнями.

б) У картці обліку витрат за замовленням міститься така інформація:

• фактично витрачені матеріали – 20 000 грн.;

• фактичні витрати на оплату праці основних виробничих робітників 5600 грн.

На підставі цих даних розраховують непрямі витрати, що приходяться на замовлення «А»:

2000 + 5600 1400 = 39600 грн.

Відповідно до облікової політики підприємства витрати, зібрані протягом облікового періоду на рахунок 92 "Загальногосподарські витрати», не розподіляються між виробничими замовленнями, а прямо відносяться на собівартість реалізованої продукції (у дебет рахунку 26 "Готова продукція").



Калькуляція собівартості за контрактом — це система обліку і калькулювання великих виробів із тривалим циклом відтворення. Контрактом передбачаються проміжні виплати виробнику по етапах за виконані роботи. Сума платежів визначається вартістю реалізованих робіт, підтверджених актом замовника. В міру надходження оплати визначають витрати, які необхідно включити в собівартість реалізованої продукції для розрахунку прибутку за даний період. Тут же визначають розмір неминулих витрат, тобто собівартість незавершених і не зданих замовнику робіт.

При використанні системи калькуляції за контрактом рекомендується дотримуватись встановлених для цієї системи принципів:



1. Не розраховувати прибуток на ранніх етапах виконання контракту в зв'язку з низькою вірогідністю оцінки доходів і витрат.

2. Виявляти обачність — збитки, виявлені в звітному періоді, повинні бути віднесені до собівартості реалізованих робіт цього ж періоду.

3. Бути обачним при значних витратах на контракт, виконаний у межах 35-85%. Прибуток на дату звіту розраховують за формулою:

чи

=

= .
Таким чином, система позамовного обліку і калькуляції собівартості характеризується:

• концентрацією даних про витрати і віднесенням витрат на окремі види робіт чи готової продукції;

• зміною величини витрат по кожній завершеній партії, а не за проміжок часу;

Попередільний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції застосовують на підприємствах з масовим випуском продукції, де з вихідної сировини (матеріалу) шляхом послідовної обробки виходить готовий продукт (наприклад, у хімічному, текстильному, цегельному, металургійному та інших виробництвах).

Найважливіша особливість попередільного методу полягає в тому, що об'єктом обліку витрат на виробництво є технологічний переділ, при якому витрати, що утворять собівартість продукції, враховуються по окремих закінчених технологічних переділах (фазах, стадіях) і статтях витрат.

Фактична собівартість продукції визначається щомісяця шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість випущеної продукції по переділу. Відповідно до отриманих даних по переділах складаються калькуляції собівартості продукції (напівфабрикатів). Калькуляція останнього переділу є калькуляцією собівартості готової продукції.

Застосовують два варіанти попередільного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції: півфабрикатний і безпівфабрикатний.

При півфабрикатному варіанті прямі витрати враховують по кожному переділу, а всередині переділу – по видах продукції, непрямі – в цілому по виробництву з розподілом між переділами у встановленому на підприємстві порядку. Собівартість визначають по кожному переділу, а по видах продукції всередині переділу - коефіцієнтним методом чи способом виключення витрат на супутню продукцію.

При безпівфабрикатному варіанті калькулюються тільки собівартість готового продукту, що складається з витрат на сировину (матеріали), витрат на заробітну плату в початковому переділі і витрат на обробку в наступних переділах.

Складність калькуляції за процесами залежить від кількості процесів і технології обробки, наявності й величини незавершеного виробництва (НЗВ).

Простий метод калькулювання може бути застосований підприємствами, що здійснюють виробництво однорідної продукції (гідроелектростанція, видобуток нафти, газу, води, вугілля). У цих підприємств немає НЗВ або його величина така незначна, що її можна не враховувати. Тому в таких виробництвах облік може вестися в цілому по підприємству, а фактична собівартість продукції визначається сумою всіх витрат періоду.

Процес калькулювання ускладнюється в умовах, коли на підприємстві виготовляється кілька видів різної продукції і постійно є значний обсяг НЗВ. У цьому випадку облік ведуться по кожному виду продукції з урахуванням залишків НЗВ, а саме

Сфакт = НЗВ (початок періоду) + Зперіод – НЗВ (кінець періоду) .

Залишок НЗВ визначають інвентаризацією чи за даними оперативного обліку й оцінюють за плановою (нормативною) собівартістю, виходячи з еквівалентної одиниці продукції.

Найбільш складним є калькулювання в умовах, коли технологічний процес виробництва кінцевої продукції складається з окремих стадій обробки (виготовлення цегли, виплавка сталі, чавуну, виготовлення взуття і т.д.).

Еквівалентна одиниця готової продукції – це вимірник продукції, обробленої за звітний період з урахуванням відсотка готовності. Наприклад, якщо підприємство виготовило за місяць 4000 шт. виробів, а ще 1000 шт. оброблено на 40%, то витрати еквівалентні витратам на виробництво 4400 шт. (4000+1000х0,4).

Таким чином, калькулювання за процесами цим методом здійснюється в такій послідовності:



  • розрахунок кількості еквівалентних одиниць;

  • визначення повних виробничих витрат;

  • розрахунок собівартості еквівалентної одиниці продукції;

  • розрахунок собівартості готової продукції і НЗП.

Якщо виробничий процес складається з кількох стадій (переділів), на виході з яких знаходиться проміжний склад напівфабрикатів, і від переділу до переділу запаси напівфабрикатів змінюються, то користуються методом багатоступінчастої простої калькуляції.

Розрахунок собівартості одиниці продукції ведуть за формулою:



,

де , , — сукупні виробничі витрати кожного переділу, грн.;



, , кількість напівфабрикатів, виготовлених у звітному періоді кожним переділом, шт.;

— управлінсько-збутові витрати звітного періоду, грн.;

— кількість одиниць продукції, реалізованої в звітному періоді, шт.

Для більш точних розрахунків доцільно враховувати питомі витрати сировини і матеріалів окремо, а в рамках переділів — тільки додані витрати (заробітна плата плюс загальновиробничі витрати) кожного з них. Ця система калькулювання називається калькуляцією витрат за стадіями обробки. Тоді розрахунок собівартості одиниці продукції виконують за формулою:



,

де – повна собівартість;



, , — сукупні виробничі витрати кожного переділу, грн.;

— управлінсько-збутові витрати звітного періоду, грн.;

, , — кількість напівфабрикатів, виготовлених у звітному періоді кожним переділом, шт.;

— кількість одиниць продукції, реалізованої в звітному періоді, шт.

Приклад. По підприємству, що охоплює три переділи, за звітний період є наступна інформація:





П1

П2


П3

Кількість зроблених напівфабрикатів, шт.

24000

22000

20000

Додані витрати кожного переділу, тис. грн.

400

600

1000

Витрати сировини і матеріалів на одиницю продукції, грн.

100

Адміністративно-управлінські витрати (АУВ) за звітний період, тис. грн.

400
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка