Вступ право підозрюваного, обвинуваченого на захиствключає в себе як право захищатися відпідозритаобвинувачення, так І право захищати своїособисті І майнові інтереси. Воно забезпечується тим, що закон



Скачати 214.98 Kb.
Дата конвертації14.09.2017
Розмір214.98 Kb.
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………3
1.Визначення понять «підозрюваний», «обвинувачений»…………………………………4

2.Процесуальні права і обов`язки



обвинуваченого…………………………………..5

3.Захисник, загальні правила участі захисника в кримінальному проваджені……………………..10

4.Процедура залучення захисника та його обов’язки ………………………………………...13

5.Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб………………………..16

6.Підтвердження повноважень захисника. Договір із захисником …………………………..19

7.Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії. Відмова від захисника або його заміна ………………………………………21

Висновок……………………………………………..22

Словник основних понять…………………………..23

Список використаних джерел………………………24

ВСТУП

Право підозрюваного, обвинуваченого на захиствключає в себе як право захищатися відпідозритаобвинувачення, так і право захищати своїособисті і майнові інтереси.

Воно забезпечується тим, що закон:


  • наділяє обвинуваченого цілим комплексом процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри і обвинувачення у вчинені злочину;

  • надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь захисника в справі обов`язковою;

  • покладає на слідчі органи, прокурора і суд обов`язок роз’яснити обвинуваченому його процесуальні права і забезпечити можливість здійснення цих прав і захисту від підозри й обвинувачення.

В жодному випадку не можливо перекладати обов`язок доведення своєї винуватості або невинуватості на громадянина - це мають робити посадові особи, а саме слідчі, прокурори, судді тощо.

Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства і є однією з найбільш поширених підстав для скасування вироку та інших рішень у справі.


1. Визначення понять «підозрюваний», «обвинувачений»


Підозрюваним є особа, якій відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Тобто, передбачено дві підстави для визнання особи підозрюваним:
І) повідомлення її про підозру;
ІІ) затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
З інших підстав особа не може набути правового статусу підозрюваного, що має важливе значення для забезпечення правової визначеності у притягненні особи, як підозрюваного.

Процесуальними документами, на підставі яких особа набуває процесуального статусу підозрюваного, є повідомлення про підозру та протокол затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.

Фізична особа перебуває у статусі підозрюваного з моменту повідомлення їй про підозру або затримання її за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до моменту передачі обвинувального акта щодо неї до суду.
Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду.

Набуття особою статусу обвинуваченого здійснюється лише після передання обвинувального акта до суду, яке в подальшому підтримується державним обвинувачем у суді.

Фізична особа перебуває у статусі обвинуваченого з моменту передання обвинувального акта щодо неї в суд до моменту набуття вироком суду законної сили, після чого вона стає засудженим або виправданим.

Підозрюваним, обвинуваченим у кримінальному провадженні може бути тільки особа, щодо якої є достатні підстави підозрювати або обвинувачувати її у вчиненні кримінального правопорушення.

Тому підозра або обвинувачення не можуть переходити на інших осіб і в разі смерті підозрюваного, обвинуваченого кримінальне провадження закривається.


  1. Процесуальні права і обов`язки обвинуваченого, підозрюваного

Підозрюваний, обвинувачений має право:

■ знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

■ бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз’яснення;

■ на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту мати такі побачення без обмеження їх кількості і тривалості;

■ на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій;

■ на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження;

■ на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави в окремих випадках, передбачених КПК або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги,в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;

■ не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

■ давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

■вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

■ у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування;

■ збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

■ брати участь у проведенні процесуальних дій;

■ під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення, щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;

■ застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

■ заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

■ заявляти відводи;

■ ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК України;

■ одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;

■ оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді;

■ вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;

■ користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.


Також, обвинувачений має право:

ξ брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

ξ висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;

ξ виступати в судових дебатах;

ξ ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;

ξ оскаржувати судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;

ξ підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.

Обов'язки підозрюваного, обвинуваченого

Підозрюваний, обвинувачений зобовязаний :

● прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

● виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

● підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.



Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки.

Зокрема, підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Одним із заходів є привід підозрюваного, обвинуваченого. У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику.

Виконання обов'язку підозрюваного, обвинуваченого підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді та суду забезпечено можливістю застосування до нього у випадку його невиконання відповідних заходів.

Так, якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду із зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду .




3. Захисник, загальні правила участі захисника

в кримінальному провадженні

Одним із суб'єктів сторони захисту в кримінальному провадженні є захисник.


Відповідно до ч. 1 ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Як захисники допускаються виключно адвокати. Пункт 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає поняття адвоката. Ним є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. У частині 1 статті 6 цього Закону вказується, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, установлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно, у кримінальному провадженні адвокат здійснює захист, під яким розуміється вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.



Законодавством передбачені випадки, коли адвокат не може виконувати функції захисника в кримінальному провадженні.
До них належать дві групи обставин:
1) коли відомості про адвоката не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України;

2) коли у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Перелік цих випадків слід вважати вичерпним.

Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою. Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого.

Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику.
4. Процедура залучення захисника та його обов’язки
Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

● відповідно до вимог статті 52 Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

● підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно;

● слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

У таких випадках, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов'язковою для негайного виконання.

Правовий статус захисника крім процесуальних прав включає також і його процесуальні обов'язки, виконання яких забезпечує вирішення завдань захисту, а відтак і завдань кримінального провадження.
Основним обов'язком захисника у кримінальному провадженні є здійснення ним професійної діяльності з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, керуючись законом і правилами адвокатської етики.

Під час такої діяльності захисник зобов'язаний використовувати всі засоби захисту, передбачені КПК та іншими законами України. Головною вимогою до використання засобів захисту є їх законність. Захисник завжди зобов'язаний діяти в інтересах підзахисного, які для нього мають бути пріоритетними, проте виключно у межах правового поля. Захисник є професійним учасником кримінального провадження, а тому й до його діяльності законом передбачено достатньо високі вимоги.


Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:

♦) якщо є обставини, які виключають його участь у кримінальному провадженні;

♦) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;

♦)умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника;

♦) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

5. Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб

Відповідно до статті 27 Закону України "Про   безоплатну правову допомогу" Кабінетом   Міністрів України від 28.12.2011 № 1363 затверджено «Порядок   інформування центрів з   надання безоплатної вторинної правової допомоги   про випадки затримання осіб», який набрав чинності з 1 січня 2013 року.

Цей Порядок встановлює загальні вимоги   та   механізм інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб органами, уповноваженими здійснювати адміністративне затримання або затримання згідно з дорученнями правоохоронних органів, або затримання осіб органами досудового розслідування (далі - суб'єкти подання інформації).

Негайно після фактичного затримання особи уповноважена службова особа суб’єкта   подання інформації, яка здійснила затримання, повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правової допомоги (далі - система) відповідному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - центр з надання допомоги) з урахуванням вимог частини п’ятої статті 5 Закону країни "Про міліцію" та статті 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" такі відомості:  



- Прізвище, ім'я, по батькові та дата народження затриманої особи (якщо вони відомі);

- Час та підстави затримання особи;

- Точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою;    

- Найменування суб'єкта   подання   інформації,   його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти;  

- Прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, що передала повідомлення.

Повідомлення   про   затримання   осіб   приймаються та обробляються уповноваженою службовою особою центру з надання допомоги цілодобово.

         Потягом години з моменту реєстрації повідомлення про затримання особи уповноважена службова особа центру з надання допомоги в установленому порядку призначає адвоката та видає доручення для підтвердження його повноважень для надання такій особі безоплатної вторинної правової допомоги, копія якого із зазначенням реєстраційного   номера повідомлення за допомогою факсимільного   зв’язку,   електронної пошти або через систему передається суб’єкту подання інформації та реєструється ним.

Уповноважена службова особа центру з надання допомоги негайно перед   передачею копії доручення суб’єкту подання інформації повідомляє призначеному адвокатові реквізити виданого доручення, на підставі якого таким адвокатом видається ордер, з яким він прибуває до затриманої особи.

Час прибуття адвоката до затриманої особи, а також час завершення надання ним безоплатної вторинної правової допомоги такій   особі   фіксується   службовою   особою суб’єкта подання інформації, відповідальною за перебування затриманих, в системі або відповідному журналі реєстрації, а також на копії доручення (відривному корінці) центру з надання допомоги.

Призначений центром з надання допомоги адвокат повинен прибути протягом години з моменту видання йому доручення, а у виняткових випадках - не пізніше ніж протягом шести годин з моменту видання йому доручення до затриманої особи для надання безоплатної вторинної правової допомоги.   У разі коли призначений адвокат на підставах, визначених законом, або з інших незалежних від нього причин не може надати безоплатну вторинну правову допомогу, він негайно повідомляє про це центру з надання допомоги, який протягом однієї години з моменту надходження повідомлення призначає іншого адвоката.

Відмова затриманої особи від адвоката,   призначеного центром з надання допомоги, повинна бути здійснена такою особою в присутності цього адвоката у формі письмової заяви, копія якої надсилається адвокатом до центру з надання допомоги.


6. Підтвердження повноважень захисника.

Договір із захисником


Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред'явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.

Суб'єкти кримінального провадження, а саме: підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особа, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), мають право укласти договір із захисником

Крім указаних осіб, договір із захисником можуть укласти також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою. До таких осіб належать законні представники підозрюваного, обвинуваченого, а також інші особи за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги є домовленістю, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Форма та зміст договору про надання правової допомоги регламентується ст. 27 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

7. Залучення захисника для проведення

окремої процесуальної дії.

Відмова від захисника або його заміна
У виняткових випадках слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають право залучити захисника для проведення окремої процесуальної дії. Таке залучення допускається лише виключно у невідкладних випадках.

Під невідкладними розуміються випадки, коли:

* є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника;

* якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника;

* прибуття обраного захисника неможливе.



Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.

Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування.

Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений для здійснення захисту за призначенням.

Висновок

Отже, право на захист в кримінальному провадженні – це право на захист, як обвинуваченого, так і підозрюваного.



Формально, захистом прав потерпілого займається багато осіб: його захисник, слідчі, прокурор. Тому неухильне додержання процесуальних норм на всіх етапах розгляду справи, якість досудового розслідування - головні запоруки здійснення права на захист.

Роль захисника - стояти на сторожі прав та інтересів свого клієнта, бути, так би мовити, відділом технічного контролю досудового розслідування та судового розгляду.

Словник основних понять


Підозрюваний - є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 Кримінально-процесуального Кодексу України (далі – КПК), повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду до моменту набуття вироком суду законної сили, після чого вона стає засудженим або виправданим.

Захисник - адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Список використаних джерел

1. Конституція України: закон України від 28.06.1996 р.№ 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 (із змінами та доповненнями від 19.09.2013 № 586-VIІ)

Електронний ресурс : http://zakon.rada.gov.ua;
2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012  4651-VI (зі змінами).

Електронний ресурс:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17;
3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар - О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. Тація В. П. Пшонки А. В. Портнова. - X.: Право, 2012. - 768 с.
4. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 27(зі змінами).

Електронний ресурс :



zakon.rada.gov.ua/go/5076-17 ;
5. Постанова Пленуму ВСУ «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003  8 . Електронний ресурс:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-03;


6. «Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 № 1363 (зі змінами).

Електронний ресурс:



zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-п.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка