Вступ 4 I. Сценарії розвитку політико-економічних процесів в Україні 7



Скачати 263.36 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір263.36 Kb.
logo_ua_01.jpg



Розвиток політико-економічних

процесів в Україні у 2014 році:

сценарне стратегування

КИЇВ 2014

ЗМІСТ

Вступ 4

I. Сценарії розвитку політико-економічних процесів в Україні 7

1.1. Базовий сценарій (автократичний): консервативна стабілізація 7

1.2. Оптимістичний сценарій: майже утопічний 8

1.3. Песимістичний сценарій: криза триває… 10



II. Чотири виміри інтегральної політики реформ 13

Додаток 1. Базовий сценарій (автократичний): консервативна стабілізація 17




Вступ


Підготовка та проведення виборів Президента України 25 травня 2014 року віддзеркалили глибокі трансформації в українському суспільстві, зокрема запит громадян щодо політики примирення та оновлення країни. Водночас вибори відбулися у контексті нових викликів і загроз, що постали перед Україною у зв’язку з переростанням кризи у фазу організованого збройного конфлікту.

З метою зриву революційних процесів 2013-2014 рр. Росія використала конфлікт між олігархічними елітами старого режиму і новою владою та анексувала АР Крим, проводить заохочувальну кампанію підтримки сепаратистських заворушень на Сході і Півдні України. Сумнівні з правової точки зору сепаратистські референдуми проголосили створення народних республік на Донбасі в травні 2014 р. та сприяли розгортанню т. зв. «неконвенціональної» війни на українській території. Помилки українського керівництва на тлі інституційної слабкості української державності провокують квазілегітимні спроби посилення тиску на Україну з боку Росії (та міжнародних гравців – з подачі Росії) у питаннях федералізації, гуманітарних та миротворчих акцій тощо.

Ухвалення міжнародними організаціями (МВФ, Світовим банком), урядами країн-партнерів (зокрема, США, Японії), а також Європейським Союзом нових програм співробітництва з українською владою наприкінці березня-квітня 2014 р. відвернули загрозу дефолту та забезпечити макрофінансову стабільність у короткостроковому періоді. Проте довгострокова стабілізація грошового і валютного ринку, відновлення довіри до суверенних боргів України з боку іноземних інвесторів у кінцевому підсумку залежатимуть від терміну та умов розв’язання кризи.

Послаблення національної валюти, зростання вартості товарів критичного імпорту (газу, нафти, машин і обладнання) негативно впливатимуть на показники інфляції в 2014 році та показники зростання ВВП, що вимагатиме серйозних зусиль щодо контролю макроекономічної ситуації. Водночас ескалація конфлікту на Сході та Півдні країни у 2014 році провокуватиме прискорення падіння виробництва у промисловості із одночасним підвищенням соціальних трансфертів, що підриватиме хиткий баланс у системі державних фінансів.

Потреба у проведенні швидких і болісних структурних та інституційних реформ наштовхуватиметься на жорсткий супротив. Ця обставина зумовлюватиме зростання непевності та непередбачуваності у середньостроковій перспективі, що, у свою чергу, чинитиме зворотний негативний вплив на реалізацію задекларованих новою владою актуальних програмних орієнтирів у короткостроковій перспективі.

Виходячи із зазначених чинників, ми вважаємо, що сценарні умови розвитку соціально-економічної ситуації в Україні формуватимуть чотири групи факторів (окремо та у взаємодії один з одним). Загалом від цих факторів залежатиме успіх або поразка нової владної команди у поточному політичному циклі й у кінцевому підсумку - перспектива відвернення загрози розпаду української держави.



По-перше, динаміка (локалізація або ескалація) збройного конфлікту на Сході країни вже тепер обумовлює, можливо, ще не зовсім очевидні зміни політико-економічного та соціального ландшафту України. Процеси, активовані в результаті конфлікту, пронизують усі сфери життя суспільства та породжують «тектонічні зсуви», що поряд з дією інших чинників визначатимуть нові контури української державності. Закономірно, що різні динамічні сценарії розгортання конфлікту - за масштабами соціального, гуманітарного та економічного «розлому», часовими та просторовими межами тощо - чинитимуть перехресний вплив на прояви інших факторів.

По-друге, динаміка політико-економічних процесів характеризує рівень суб’єктності чинної української влади та у кінцевому підсумку визначатиме результат, з яким українська держава підійде до наступного етапу – постконфлітного відновлення сталого економічного розвитку. Політико-економічна складова сценарію умовно поділяється на два компонента – власне політичний діалог і реформи. Від того, чи відбуватиметься політична консолідація у загальнодержавному та регіональному вимірі (політична криза / діалог / співробітництво), чи будуть запроваджені глибокі інституційні та структурні реформи (втрата керованості / економічний колапс / перезавантаження / стабілізація), залежатиме спроможність влади адекватно відповідати на виклики та загрози існуванню української державності. По факту проведення або імітація / бойкот реформ (як це було у попередньому політичному циклі) підсилюватиме або послаблюватиме фактор співпраці Україна–Захід, посилюватиме чи нейтралізуватиме спроби розв’язання збройного конфлікту й формуватиме сильну або слабку переговорну позицію у стосунках з Росією. Разом з тим, перехід політичної кризи у нову фазу – від ейфорії та консолідації до розбрату, інтриг і протистояння - блокуватиме реформи й посилюватиме позиції незацікавлених у реформах груп впливу.

По-третє, взаємовідносини з Російською Федерацією є невід’ємною умовою стабілізації ситуації та повернення України на шлях розвитку у середньо- та довгостроковому періоді. «Фактор Росії» створює цілий спектр можливих сценарних рішень – від фіксації конфлікту на теперішніх позиціях з поступовою реінтеграцією конфліктних територій аж до провокування ескалації кризи державності та розпаду країни на декілька частин.

По-четверте, співробітництво по лінії «Україна - Захід» є визначальним чинником макроекономічної стабільності та передумовою посткризового відновлення країни у середньостроковій перспективі. Разом з тим, програми співробітництва й макрофінансової підтримки міжнародних фінансових інституцій та урядів ЄС і США, які були розроблені, в основному, ще до початку конфліктів на Півдні та Сході, з одного боку, не враховували факту наявності анексованих і охоплених збройним заколотом територій, а з іншого – спиралися на спроможність законодавчої та виконавчої гілок влади проводити глибокі структурні та інституційні реформи. Закономірно, що кардинальні зміни базових умов співробітництва створюють небезпечні ризики припинення надходження фінансової допомоги з перспективою порушення хиткої стабільності в Україні.

I. Сценарії розвитку політико-економічних процесів в Україні

1.1. Базовий сценарій (автократичний): консервативна стабілізація



Драйвером сценарію є припущення щодо спроможності політичних еліт України до хиткого (консервативного) політичного компромісу на основі консенсусу щодо територіальної цілісності України. Досягнення політичного компромісу можливе за умов «заморожування» теперішнього рівня політико-економічної консолідації еліт («угода олігархів»). Питання про дострокові перевибори до парламенту та проведення конституційної реформи вирішується також на засадах консенсусу, умови якого враховуватимуть позиції та інтереси учасників. Розв’язання збройного конфлікту поступово переводиться у політичну площину.

«Консервативна стабілізація» дозволяє у середньостроковому періоді:

  • зупинити ескалацію конфлікту, його територіальне розширення та переростання у повномасштабну громадянську війну,

  • попередити перехід конфлікту у стадію «професіоналізації» сепаратистських угрупувань,

  • перейти від конфронтації опонуючих сторін до національного діалогу та примирення.

Ризик сценаріюпоразка у збройному протистоянні внаслідок інституційної слабкості силових структур (брак військового спорядження, непрофесійність, нескоординованість проведення антитерористичної операції). Сценарні умови не виключають, що Росія буде більш досконало використовувати слабкість «реактивної» політики України та загалом, відмовившись від тактики бліц-операції, перейде до середньострокового управління конфліктом, зокрема застосує тактику розвалу внутрішнього політичного консенсусу.

За умови реалізації базового сценарію можна очікувати запровадження «коротких» реформ, тобто відносно простих і швидких рішень у сферах, що мають широкий політико-економічний консенсус: дерегуляція підприємницької діяльності, запровадження окремих елементів адміністративної та бюджетної реформ. Змістовне наповнення консенсусної програми реформ залежатиме також від спроможності влади «запакувати реформаторський пакет», зв’язавши в єдине ціле загальнонаціональні вигоди і відповідні поступки політичних еліт. Очікуємо, що партнери США та ЄС підтримають політичний консенсус навіть за умов відтермінування радикальних економічних реформ.



Принципи консервативної стабілізації – широка підтримка, наявність фінансових компенсаторів (міжнародна допомога), мінімальний негативний вплив на центри формування прибутків учасників «консервативного консенсусу».

Ризиком сценарію є підміна національних інтересів корпоративними (модерний авторитаризм), розпад парламентської коаліції, нова політична криза.

Економічна ситуація залишатиметься під контролем. Проте стратегування економічного прориву, що спиратиметься на системні реформи та політичну конкуренцію, відкладатиметься до 2015 р., який буде перехідним. Відновлення економічного зростання може бути перенесено на 2017 р. Ця обставина може стимулювати негативне ставлення громадськості, що має завищенні очікування щодо повного перезавантаження політико-економічної системи в Україні. Ризиком сценарію є нова соціально-політична криза – новий Майдан.

Вірогідність реалізації сценарію «консервативної стабілізації» у 2014 р. – 65%, у 2015-2016 рр. – 70% (див. Додаток 1).

1.2. Оптимістичний сценарій: майже утопічний


Драйвером сценарію є кардинальне зближення позицій і потреб України та західних партнерів, особливо з Європейського Союзу та США. Базовим припущенням сценарію є запровадження широкої програми західної допомоги з орієнтацією на перспективу інтеграції України у спільний економічний простір ЄС. Європейський цивілізаційний вибір України наповнюється конкретними пропозиціями у сфері секторального співробітництва (космічна галузь, літако- та машинобудування, енергетика тощо) і реалізації великих інвестиційних проектів. «План для України» стає одним з ключових компонентів внутрішньополітичної консолідації. Для всіх зацікавлених учасників політичного консенсусу відкривається перспектива (та з’являється мотивація) для участі у вирішенні конфлікту політичними засобами. Парламентські вибори переносяться на період після ухвалення нової редакції Конституції.

У партнерстві із США та країнами-членами НАТО Україні вдається локалізувати збройне протистояння на Донбасі.



Ризик сценарію: ескалація (відкритого або гібридного) збройного конфлікту, ініційованого Росією, в результаті якого українська влада втратить контроль над ситуацією.

Сценарій спирається на наявність чіткого суспільного запиту щодо кардинальних змін та на політичну волю нової влади відносно реалізації програми реформ, насамперед, запровадження конституційної реформи, антикорупційну політику та децентралізацію. Програма реформ матиме системний та комплексний характер, тобто влада виявить спроможність паралельно і скоординовано реалізувати стратегію розвитку у сферах політики, економіки та регіонального розвитку.

Економічна ситуація поліпшуватиметься на хвилі економічних реформ і позитивних інвестиційних очікувань. Можемо прогнозувати зростання рівня ефективності державного керування економічними процесами внаслідок запровадження погодженого із західними партнерами «пакету інституційних реформ», що гарантуватиме інтереси західних партнерів у царині захисту прав власності та інвестицій. Водночас можуть зростати ризики несприйняття «західного консенсусу» й провокування до його розпаду.

Збройний конфлікт на Сході переходить у мирну фазу постконфліктної відбудови. На уражених конфліктом територіях запроваджується спеціальний економічний режим. Проведення місцевих виборів дозволить сформувати легітимні органи влади, а також відкриє шлях до широкого національного діалогу з усіх питань подальшого національного та регіонального порядку денного.

На базі політичної консолідації поліпшуються перспективи для політичного вирішення конфлікту на Сході, зупинки деіндустріалізації Донбасу та до економічної реінтеграції цих територій у середньостроковій перспективі. Не можемо виключати перспективи втрати Україною частини території на Донбасі у довгостроковому періоді. Проте успішне втілення миротворчої політики сприятиме вирішенню конфлікту на засадах консенсусу та діалогу.

Вірогідність реалізації оптимістичного сценарію у 2014 р. – 5%, у 2015-2016 рр. – 10% (див. Додаток 2).

1.3. Песимістичний сценарій: криза триває…


Драйвером сценарію є консервація (з ризиками ескалації) громадянського конфлікту на Сході. Сценарні припущення передбачають, що невдалі спроби українських силових підрозділів локалізувати конфлікт призводять до того, що конфлікт «консервується». Це означає, що зона конфлікту перетворюється на зону постійних збройних сутичок без помітних переваг опонуючих сторін; відбувається конфронтація цивільних учасників, поповнення за їхній рахунок лав бойовиків із наступною професіоналізацією участі у протистоянні. Для активних учасників конфлікт стає джерелом отримання доходів та / або виживання (грабежі, торгівля людьми, зброєю, наркотиками, контрабанда, непідконтрольна центральним і місцевим органам влади економічна діяльність, як правило примітивна та пов’язана з видобутком природних копалин тощо). Територія, непідконтрольна центру, швидко деградує й втрачає індустріальний потенціал. Високим є ризик гуманітарної катастрофи та запровадження зовнішнього керування зоною конфлікту.

Головні ризики сценарію:

  • втрата Україною державності,

  • перманентні політична та економічна кризи.

Одночасно з консервацією конфлікту відбуватиметься інституалізація суспільного, економічного та політичного «розламу» по лінії фронту з формуванням паралельних економічних систем на території, що перебуває під контролем центральної влади, а також на непідконтрольних центру територіях.

Політичний діалог налагодити не вдається, відбувається ескалація політичної кризи. Поляризація суспільних настроїв у країні призводить до зростання сепаратистських настроїв у всіх регіонах України; різко зростають ризики втрати державності в результаті процесу хаотичного розпаду держави. Втрачається шанс розв’язати конфлікт політичними засобами, триватиме «війна до перемоги» або до вичерпання сил конфліктуючих сторін.

Збройне протистояння «відтягуватиме» на себе всі наявні ресурси держави – організаційні, адміністративні, фінансові. Економічна система держави поступово мілітаризуватиметься; можемо прогнозувати зростання ризиків запровадження мобілізаційного режиму функціонування країни. Обмеженість фінансових ресурсів, навіть в умовах збереження підтримки України з боку іноземних донорів, буде обумовлювати необхідність переорієнтації основних витрат держави на забезпечення соціальних витрат та підтримання боєздатності української армії.

З високою ймовірністю слід очікувати відмови від реалізації порядку денного реформ. Зростають ризики фрагментації економіки Сходу за рахунок «розшарування» підприємств регіону: великі підприємства (підпорядковані «олігархам») зможуть зберегти свої виробничі показники й потужності, тоді як інші зазнають значного негативного впливу та змушені будуть значно зменшити обсяги виробництва / призупинити діяльність. Відбуватиметься втеча бізнесу і капіталів з регіону, перенесення виробничих потужностей у інші регіони та країни.

Вірогідність реалізації песимістичного сценарію у 2014 р. – 30%, у 2015-2016 рр. – 20% (див. Додаток 3).

****


Подальше функціонування та розвиток країни буде значною мірою залежати від дій Президента України та уряду, при тому, що фактор сепаратизму на Сході залишатиметься критичним чинником. Фактор проведення реформ постає визначальним саме з точки зору спроможності до суб’єктності у діях української влади, а також до поступового формування сильної економічно та політично суверенної держави (навіть за сценарію часткової втрати територій). Дія фактору реформ наразі значною мірою залежить від взаємодії України з ЄС, а також із США та міжнародними організаціями. Крім того, слід враховувати, що фактори, які впливають на функціонування та розвиток країни, можуть бути переважно екзогенного або переважно ендогенного характеру, а також змішані – такі, що можуть змінювати свій характер залежно від конфігурації інших взаємодіючих чинників.

Представлені прогнозні припущення до сценаріїв дають можливість виокремити та проаналізувати ключові базові умови й можливості, виклики та загрози в контексті визначення найбільш оптимального шляху стратегування розвитку України. До аналізу сценарних припущень були залучені найбільш вагомі фактори економічного, соціального та політичного характеру з точки зору їхнього впливу на функціонування та розвиток країни в цілому. Крім того, була здійснена спроба оцінити вірогідність реалізації кожного зі сценарних блоків з урахуванням внеску окремих факторів. Така вірогідність оцінювалась у відсотках за умови прийняття сукупності сценарних умов за 100%.



II. Чотири виміри інтегральної політики реформ




Управлінська криза та недієздатність державних інституцій – базовий виклик для України. Ключовий недолік державної системи, яку ми успадкували від режиму В.Януковича, – це жорстка, але пасивна вертикаль, яка працює за принципом «що не дозволено, те заборонено», «ініціатива карається». У розпорядженні реформаторів опинилася система державного управління, яка нездатна працювати у багатозадачному режимі та адекватно реагувати на виклики, як мінімум у трьох сферах: безпека й забезпечення територіальної цілісності, суспільна консолідація та громадянський мир, вихід на траєкторію економічного зростання і розвитку.

Стратегія реформ та рекомендації міжнародних консультантів мають один суттєвий недолік. Антикризові заходи будуються на основі стандартної та лінійної логіки: «спочатку владнаємо конфлікт у східних областях України, а потім почнемо системні реформи». Ця формула стала аксіомою не лише для українських реформаторів, але і для наших західних партнерів, які підтримують курс на реформи в Україні. Канцлер ФРН Ангела Меркель вважає, що для проведення запланованих реформ в Україні необхідне повне припинення вогню: "Ми всі хочемо, щоб там припинилася стрілянина. Тільки після цього новий Президент України зможе зосередитися на проведенні необхідних реформ"1.



Однак, чи може Україна дозволити собі відкладати початок реформ до моменту повного врегулювання ситуації у Донбасі? Розвиток системної кризи, яку переживає Україна, актуалізує іншу постановку питання – доки ми не станемо на шлях реформ та перебудови системи державного управління, ми не зможемо локалізувати конфлікт на сході, завершити АТО, подолати розкол у суспільстві та домогтися стабільності і громадянського миру.

Падіння режиму Януковича та агресія з боку Росії в Криму і на Донбасі накладає нові обмеження для реалізації уніфікованої моделі реформ в масштабах України. Де-факто, уряд має справу з корозією та розмиванням єдиного економічного та соціо-культурного простору України. Зокрема:

  1. Навіть відмова Росії від політики дестабілізації України, не гарантує швидкого подолання розколу у суспільстві та стабілізації у Донецькій і Луганській областях. Україні буде потрібен не один місяць для припинення збройного протистояння, відновлення владних інститутів та запровадження політики реінтеграції та примирення у Донецькій і Луганській області.

  2. Харківська та Одеська область зупинились за крок від збройного протистояння. Створення стійкої основи, яка дозволить забезпечити громадський діалог, суспільний баланс та громадянський мир – залишається ключовим завданням у середньостроковій перспективі.

  3. Жителі областей центральної та західної України, які висловили безумовну підтримку «революції гідності» очікують на реальні кроки, спрямовані на перезавантаження системи державної влади та місцевого самоврядування (боротьба з корупцією, реформа місцевого самоврядування, підтримка реального сектору економіки).

Відповідно, антикризова стратегія Президента та уряду прямо залежить від готовності, а також здатності реалізувати інтегральну стратегію розвитку, яка реалізується по формулі «сеансу одночасної гри»:

  1. На Донбасі – забезпечення безпеки і проведення політики примирення, що передбачає припинення збройного протистояння та дій незаконних збройних загонів. Формування реанімаційного плану на перехідний період, який передбачає поновлення діяльності владних інституцій та органів правопорядку, пошук шляхів та формули примирення на рівні регіону і окремих територіальних громад.



  1. Для «буферних» та сусідніх з Донецьким регіоном областей (Харківська, Одеська, Дніпропетровська, Запорізька та Херсонська) – проведення інтенсивного громадського діалогу, який спрямований на оновлення стратегій регіонального розвитку, а також формування регіональних програм соціо-культурної інтеграції в єдиний культурний та інформаційний простір України.



  1. Для областей центрального та західного регіону України. План дій щодо комплексного економічного і гуманітарного розвитку макрорегіонів, розвиток та використання потенціалу міжрегіональної кооперації, нарощування агро-промислового та експортного потенціалу, діалог між урядом і представниками місцевого самоврядування щодо залучення інвестицій та формування нових точок зростання.

Таким чином, уряд повинен запровадити інтегральну політику, яка буде спрямована на подолання диференціації регіонів і забезпечення процесу реінтеграції та розвитку єдиного економічного і соціо-культурного простору.

Формула інтегральної політики – це «сеанс одночасної гри» на рівні трьох-чотирьох макрозон:

1) Прискорення реформ і підтримка ініціатив територіальних громад та областей (в першу чергу, у центральних і західних областях), не очікуючи стабілізації на Донбасі;

2) Довіра до влади і відновлення економічного зростання в «буферних» областях;

3) «Безпека та поновлення влади на Донбасі»;



4) План заходів щодо міжнародно-правового невизнання приєднання Криму до Росії, захисту майнових прав та інтересів держави Україна у зв'язку із тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя внаслідок збройної агресії Російської Федерації, захист прав українських громадян і кримськотатарського народу на окупованих територіях.

Додаток 1. Базовий сценарій (автократичний): консервативна стабілізація


Політико-економічний контекст

Вікно можливостей

Сценарні припущення

Вірогідність реалізації сценарного фактору







Макросередовище

Внутрішній ринок

Соціальні та гуманітарні аспекти

2014 р.

2015-2016 рр.

Локалізація конфлікту в межах частини Донецької та Луганської областей

Початок реформи збройних сил і правоохоронних органів

Продовження спаду промислового виробництва, збереження нестабільної ситуації у державних фінансах, необхідність у програмах підтримки заходів з адаптації грошової системи до роботи в умовах значних втрат (промислових та фінансових активів)

Початок адаптації внутрішнього ринку до нових умов функціонування економіки (зростання цін на енергоносії, комунальні послуги, транспорт тощо), пошук та компенсація втрачених активів, ринків збуту та постачальників, вірогідні перебої у експорті/імпорті продукції, збільшення кількості банкрутств, зменшення ділової активності; виникнення нових підприємств, швидкий розвиток сектору послуг і підприємств, орієнтованих на ринки західних країн

Збереження напруженої ситуації у соціальній сфері, скорочення реальних соціальних трансфертів, зростання безробіття, зростання вартості життя (фактор енергоносіїв)

55%

60%

"Охолодження" революційної ейфорії та послаблення політичної консолідації в органах державної влади; пошук нових форм політичного компромісу; проведення парламентських виборів та формування нової пропрезидентської більшості

Початок поступових і повільних інституційних реформ (політична система, система судочинства, митниці та ін.); сектора державних монополій (Держзалізниця, житлово-комунальне господарство, НАК Нафтогаз); проведення часткових секторальних реформ (енергетика, сільське господарство та ін.)

Відмова від проведення швидких та болісних реформ ускладнить бюджетну ситуацію та стабілізацію у сфері державних фінансів; вірогідним є: підвищення інфляції, податкового навантаження на бізнес, вартості запозичень, стагнації інвестиційної активності

На внутрішньому ринку зберігатиметься нестабільна ситуація, характерна для транзитних етапів розвитку, коли процеси на різних ринках ідуть з різною швидкістю та глибиною; залишатиметься актуальною загроза повної зупинки реформ в окремих секторах через конфлікти політичних та бізнесових інтересів (корупція, лобізм тощо); після набирання критичної маси реформ у ключових секторах - енергетичному, агропромисловому, та вирішенні інституційних проблем щодо захисту прав приватної власності ситуація на внутрішньому ринку поступово стабілізуватиметься

Зростання безробіття в результаті поглиблення структурних реформ та адаптування суб'єктів господарювання до втрати територій; ризик загострення проблем у секторі соціальних послуг - охорона здоров'я, освіти тощо

Початок складних та повільних переговорів з РФ, збереження статус-кво по питанню анексії Криму та захоплених територій Донецької і Луганської областей

Нейтралізація російського впливу на території, охоплені збройним протистоянням, припинення постачань зброї та бойовиків з території Росії

Збереження напружених торгово-економічних відносин з Росією; негативний вплив фактору Росії на інвестиційний клімат в Україні, що буде створювати ризики для макрофінансової стабільності у державі

Зберігатимуться тенденції до згортання кооперативних зв'язків із підприємствами РФ, зокрема низька вірогідність поновлення співпраці у повному обсязі у військово-промисловому комплексі, актуальність переорієнтації українського машинобудування на ринки інших країн буде посилюватися; існує загроза виходу з ринку російських банків

Зберігатиметься напруження у захоплених регіонах: орієнтовані на проживання в РФ (або, навпаки, в Україні) громадяни, втративши віру у швидку нормалізацію життя та внаслідок криміналізації захоплених населених пунктів будуть прагнути покинути місця проживання

Посилення фінансової та економічної взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями та країнами-донорами

Ухвалення Програми з імплементації Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, забезпечення фінансової підтримки інституційних та структурних реформ

Адекватне реагування на ризики та загрози макрофінансової дестабілізації, посилення кредитоспроможності української держави, повернення на світові ринки капіталів

Підвищення спроможності до стратегування сталого економічного розвитку, формування середньострокових програм розвитку та наявність фінансового підґрунтя для їхньої реалізації

Збереження обмежених можливостей для поліпшення соціального забезпечення за рахунок бюджетних трансфертів

Додаток 2. Оптимістичний сценарій: майже утопічний

Політико-економічний контекст

Вікно можливостей

Сценарні припущення

Вірогідність реалізації сценарного фактору







Макросередовище

Внутрішній ринок

Соціальні та гуманітарні аспекти

2014 р.

2015-2016 рр.

Деескалація конфлікту (шляхом діалогу з переговороздатними лідерами сепаратистів) та/або звільнення захоплених територій від бойовиків і терористів в результаті успішної антитерористичної операції

Ініціація переговорного процесу з договороспроможними лідерами східних та південних регіонах про умови мирного врегулювання конфлікту; форсоване проведення реформи збройних сил та суттєве підвищення боєздатності силових підрозділів; інституалізація статусу територій, втягнутих у збройних конфлікт

Вивільнення фінансового ресурсу, залученого у військові операції, відновлення макрофінансової стабільності у довгостроковому періоді

Нормалізація ринкової ситуації на конфліктних територіях; відновлення промислового виробництва та інших форм бізнесової діяльності, відновлення пошкодженої інфраструктури тощо; запровадження спеціальних програм розвитку для депресивних регіонів; поширення реформ на конфліктні території; збереження високих ризиків щодо глибокого занепаду та маргіналізації найбільш постраждалих (через руйнацію і розграбування) територій

Відновлення соціальних програм для населення у постконфліктному періоді, збереження високого рівня безробіття та продовження міграції з депресивних територій

15%

25%

Політична консолідація всіх проукраїнських сил; посилення суб'єктності української політики, інтенсифікація політичного процесу та проведення виборів до ВР і ухвалення нової редакції Конституції

Ефективна робота Верховної Рада; швидке ухвалення законодавчих актів, спрямованих на підтримання макроекономічної стабільності, забезпечення територіальної цілісності держави, енергетичного суверенітету, демонтажу старої корумпованої системи державного управління, лібералізація ділового середовища з метою заохочення створення нових підприємств тощо.

Послідовна реалізація інституційних та структурних реформ; стабілізація макроекономічної ситуації

Необхідність адаптації суб'єктів господарювання до роботи в умовах жорстких обмежень - фінансових, бюджетних, енергетичних. Зростання конкуренції на внутрішньому ринку (за рахунок демонополізації бізнесової діяльності та полегшеного доступу іноземних виробників до внутрішнього ринку)

Необхідність запровадження спеціальних програм підтримки для вразливих верств населення внаслідок різкого підвищення цін на енергоносії, закриття /перепрофілювання збанкрутілих підприємств, відселення людей зі зруйнованих внаслідок конфлікту населених пунктів тощо.

Поступове відновлення та нормалізація міждержавних стосунків з РФ

"Перезавантаження" політико-економічних стосунків з Росією; збереження значного ступеню недовіри у двосторонніх стосунках; прагматизація та економізація секторальної кооперації

Нейтралізація російського фактору на макрофінансову сферу, поступове звільнення від боргової залежності та урегулювання боргових питань у двосторонніх стосунках

Узгодження ринкових (прийнятних для України) цін на енергоносії; закриття чи перепрофілювання надлишкових виробничих потужностей, орієнтованих виключно на ринки РФ та неконкурентоспроможних на ринках третіх країн

Необхідність мінімізувати наслідки переформатування стосунків з РФ

Проведення політичного курсу на глибшу інтеграцію з ЄС, стратегування вступу до ЄС у середньостроковій перспективі

Ухвалення Програми економічних, соціальних та політичних реформ, орієнтованих на вступ до ЄС (та можливо, до НАТО)

Відновлення зростання ВВП, стійка макрофінансова стабільність, зниження відсоткових ставок та полегшення доступу до кредитних ресурсів, збільшення обсягу прямих іноземних інвестицій, підвищення стійкості банківського сектору (на тлі скорочення кількості банків)

Сплеск ділової активності у секторах послуг та тих, що засновані на конкурентних перевагах держави (наприклад, в АПК); створення нових підприємств з використанням ресурсів іноземних інвесторів, перенесення в Україну виробничих потужностей з третіх країн, поширення ринкових засад функціонування у інфраструктурні сектори

Збереження соціальної напруги у регіонах, де проживають громадяни, що не змогли адаптуватися до ринкових умов; необхідність запровадження адресних соціальних (гуманітарних, культурних, освітніх тощо) програм, що сприятимуть адаптації таких людей до нових умов

Додаток 3. Песимістичний сценарій: криза триває…

Політико-економічний контекст

Вікно можливостей

Сценарні припущення

Вірогідність реалізації сценарного фактору







Макросередовище

Внутрішній ринок

Соціальні та гуманітарні аспекти

2014 р.

2015-2016 рр.

Розширення території конфлікту вшир (Харківська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська обл.) та вглиб (на рівень малих населених пунктів); параліч роботи органів державної влади України на захоплених територіях, падіння ефективності місцевої влади на неохоплених бойовими діями територіях

Зупинення основних структурних та інституційних реформ; поступова трансформація мирної економіки в економіку мобілізаційну; зупинення реформ у збройних силах, правоохоронній та судовій системах

Наростання обсягу збитків в результаті втрати територій (промислових активів, фінансових, людських, природних ресурсів), втрата платоспроможності державних органів влади та бізнесу, розрив комунікацій (транспортних, фінансових, енергетичних) з окремими територіями, дезорганізація економічного середовища

Дестабілізація внутрішнього ринку, різке зростання обсягів контрабанди та чорного ринку, встановлення контролю криміналітету на захоплених територіях та ризик "експорту" криміналу на "мирні території", виникнення дефіциту (в результаті падіння імпорту, руйнування комунікацій та транспортних мереж тощо)

Наростання загрози гуманітарної катастрофи на захоплених бойовиками територіях, зростання безробіття, активізація міграційних процесів (еміграція населення в Європу та РФ)

30%

10%

Поглиблення політичного протистояння, парламентська та урядова криза

Блокування конституційного процесу, загроза втрати керованості економікою, неможливість ухвалити закони, що сприятимуть економічному відновленню тощо


Дестабілізація на фінансовому ринку, втрата контролю над інфляційними процесами, різке загострення ситуації у банківському секторі

Втрата контролю над ринковими процесами, посилення компоненту стихійного реагування ринків на нові виклики, підвищення волатильності на ринках

Розчарування населення у дієспроможності влади,загроза нового Майдану

Налагодження взаємовідносин з Росією ціною здачі економічного суверенітету України

Проведення політики в інтересах Росії: федералізація, відновлення корупційних схем в захоплених регіонах та окремих секторах (енергетика, вугледобування тощо)


Паралельне функціонування економік на захоплених і "мирних" територіях, ескалація фінансових, бюджетних та боргових ризиків

Продовження скорочення обсягів торгівлі з РФ, пришвидшена інтеграція захоплених бойовиками територій у внутрішній ринок РФ

Поляризація суспільних настроїв у країні, зростання сепаратистських настроїв у всіх регіонах України, різке зростання ризиків розколу країни

Ускладнення взаємовідносин з міжнародними фінансовими організаціями та країнами-партнерами

Провал виконання програми співпраці між Україною та МВФ, зупинка фінансування від країн-донорів

Глибока девальвація гривні, дестабілізація грошового ринку, загроза дефолта по державним зобов’язанням, зростання обсягів відпливу капіталів, боргова криза у банківському та фінансовому секторах

Різке падіння інвестицій, дефіцит валюти, скорочення обсягів постачань товарів критичного імпорту, енергетична криза

Падіння доходів населення, перебої у виплатах соціальної допомоги, загроза масового безробіття



1 «Меркель назвала главное условие для проведения реформ на Украине», Немецкая волна, 11.06.2014, http://www.dw.de/



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка