Впровадження інноваційних технологій в навчальний процес Л. Харчук, Нововолинський електромеханічний коледж Волинської обл

Сучасні вчені розглядають процес створення, поширення та використання нових засобів в освіті як інновацію. У перекладі з грецької мови «інновація» означає оновлення, новизна, зміна. Вперше з’явилось це поняття в зарубіжних дослідженнях 19ст.

Російський вчений С.Я. Батишев вважає, що інновація є комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень

Інновація в освіті необхідна:

• 
  для вирішення тих педагогічних проблем, які досі вирішувались по-іншому;
  
• 
  як «результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем»;
  
• 
  як системні новоутворення, які виникають на основі різноманітних ініціатив;
  
• 
  як продукти інноваційної освітньої діяльності, які характеризуються процесами створення, розповсюдження та використання нового засобу в галузі педагогіки та наукових досліджень.
  

В.Ф. Паламарчук новацію вважає результатом творчого пошуку особи або колективу, що відкриває нове в науці і практиці, інновацію – результатом породження, формування і втілення нових ідей. Саме втілення нових ідей є ознакою, за якою відрізняють інновації від новацій.

Освітня інновація є однією з компонентів інновації, вона складається з психолого-педагогічної, соціально-економічної, та науково-виробничої новизни. В свою чергу психолого-педагогічна інновація складається з дидактичної, виховної та управлінської.

Носієм педагогічних інновацій виступають творчі енергійні люди, які фахово здатні, морально і матеріально зацікавлені щодо проведення інноваційних змін.

Інновація суттєво відрізняється від педагогічного досвіду, який характеризується сукупністю знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи; є частиною сукупної культури педагога, що є основою, результатом і практичною педагогічною діяльністю. Інновація відображає наявні знання, вміння,навички та індивідуальні риси особистості.

Освітня інновація характеризується новизною в галузі психолого-педагогічних , соціально-економічних та науково-виробничих досліджень спрямованих на якісне поліпшення освітнього процесу. Якісне поліпшення освітнього процесу полягає у вдосконаленні освітніх систем,складових освітнього процесу,освітніх технологій,науково-методичних розробок та нормативно-правових документів.

Психолого-педагогічна інновація є складовою освітньої інновації і характеризується новою чи вдосконаленою педагогічною системою,технологією педагогічного процесу та складовими педагогічного процесу,які є органічним поєднанням навчання,виховання й розвитку вихованців. Педагогічна інновація – це цілеспрямована свідомо організована,динамічна взаємодія студентів і викладачів, у процесі якої вирішуються суспільно необхідні завдання освіти.



До соціально-економічних інновацій в освіті віднесенні сучасні технології розвитку особистості, нововведення у систему освіти,економіку освіти.

До науково-виробничих інновацій – комп’ютерні і телекомунікаційні,матеріально-технічне поліпшення.

Цілісний педагогічний процес органічно поєднує навчання, виховання і розвиток вихованців. Тому розглядається педагогічна інновація через сукупність дидактичних,виховних і управлінських інновацій. У результаті їх розробки і здійснення у ВНЗ з’являються якісно нові навчальні плани і програми; технології,форми,методи,засоби навчання,виховання і управління.

Педагогічні інновації, у своїй більшості(88%), розробленні авторами у вигляді педагогічних інноваційних технологій – це якісно нова сукупність форм,методів і засобів навчання,виховання й управління,яка приносить суттєві зміни у результат педагогічного процесу.

Навчальна інноваційна технологія – це такий підбір операційних дій педагога з студентом , у результаті яких суттєво поліпшується мотивація студентів до навчального процесу, тобто змінюються потреби у навчанні і зацікавленість; навчання стає життєвою цінністю.

Виховна – мистецькі засоби й прийоми впливу педагога на свідомість особистості студентів з метою формування в ньому особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими, такими, як чесність,справедливість, відкритість, толерантність, воля тощо.

Управлінська – організаційно-структурні, економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології,які створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.

Педагогічна інноватика є новим явищем у сучасній педагогіці,яка існує з середини 20 ст. і ще знаходиться в стадії розробки.

Із традиційних методів звертається увага на наочні методи навчання. Доведено,що 87%інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9% - за допомогою слуху. З побаченого запам’ятовується 40%, з почутого – 20%, а з одночасно побаченого і почутого – 80% інформації. Якщо застосовуються аудіовізуальні засоби, то в памяті залишається – 50% інформації. Наочне пізнання генетично випереджає словесне.

Серед наочних методів найчастіше використовується метод показу. Показ – це навчальний метод,що є сукупністю прийомів,дій і засобів, за допомогою яких в учнів створюється наочний образ предмета,котрий вивчається,формується конкретне уявлення про нього. Розрізняють два види показу: ілюстрування і демонстрування.

Серед педагогічних інновацій значне місце займають активні форми навчання і нестандартні підходи до проблем навчального процесу. Проблема активізації навчального процесу,формування знань студентів із спеціальних дисциплін - є актуальним завданням. Щоб вирішувати ці завдання викладачі спрямовують свою діяльність на розробки і застосування таких форм ,методів і засобів навчання, які б сприяли підвищенню пізнавального інтересу студентів,активності, творчості в одержанні знань і навичок та подальшого їх використання на практиці. Формування знань йде тим успішніше, чим вища активність тих,кого навчають.

У процесі вивчення спеціальних дисциплін найбільш ефективними є ділові ігри, які ми застосовуємо з дослідницькою метою,навчальними цілями щодо реальної діяльності на виробництві. Основою для ділової гри є теоретичний матеріал. Ділова гра дає можливість програти практично будь-яку конкретну ситуацію. Гра дозволяє з’єднати знання та навички перетворити знання з передумови до дій у самій дії.

Ділові ігри, які розробленні під конкретні ситуації, вводять студентів у сферу виробничої діяльності : виховують у них здатність оцінювати діюче виробництво,знаходити рішення щодо його удосконалення. Успіх ділової гри залежить від ряду факторів – організаційних, методичних, психологічних, технічних та ін.

Схема функцій ділової гри




Із загального кола питань, що впливають на якість і результати гри,виділяють такі:

• 
  вдалий вибір теми, її актуальність та дискусійні можливості;
  
• 
  підбір учасників гри,розподіл їх на підгрупи,відділи,посади з урахуванням знань студентів і мікроклімату в групі;
  
• 
  чітка розробка завдань;
  
• 
  глибоке вивчення студентами матеріалу, відпрацювання різних варіантів;
  
• 
  напрацювання «запасних» ситуацій;
  
• 
  аналіз гри ,її оцінка,анкетування студентів.
  

• 
  виробнича модель об’єкта або процесу;
  
• 
  ігрова модель професійної діяльності учасників;
  
• 
  система пізнавальних та ігрових мотивів.
  

Ділова гра складається з трьох етапів: підготовчий, ігровий і заключний. На першому етапі керівник гри готує учасників до гри,здійснює розподіл ролей. Студенти вивчають літературу,нормативні документи,розглядають можливі варіанти завдань,готують необхідні атрибути гри.

Другий етап – безпосередньо гра. Керівник не втручається в її хід,його мета видати завдання,додаткову інформацію,стежити за дотриманням часового режиму і спрямувати гру на розвиток у студентів аналізу конкретної виробничої ситуації і проблеми. Гра може відбутися у тому випадку,коли в ній є ролі, що взаємодіють між собою,проблема,правила гри,ігровий результат.

На третьому етапі обговорюються результати гри. Оцінюється діяльність кожного учасника: за що і як він заохочується, і навпаки .

• 
  бачення виробничої ситуації в цілому;вміння аналізувати складові частини об’єкта діяльності;
  
• 
  виділення в цій ситуації предмета дій,мети,засобів та результатів,яких потрібно досягти;
  
• 
  постановка завдання;
  
• 
  виконання дій,спрямованих на вирішення конкретних виробничих завдань;
  
• 
  проведення оцінювання та аналізу результатів діяльності;
  
• 
  прийняття самостійних рішень.
  
• 
  Необхідно відмітити,що проведенню ділових ігор повинна передувати серйозна робота студентів з поглиблення знань виробничих та технологічних процесів.
  

• 
  підвищується особиста активність і професійна компетентність;
  
• 
  викладач повинен бачити чіткий зв’язок своєї дисципліни з виробництвом;
  
• 
  зниження ролі викладача до ролі арбітра;
  
• 
  змінюється форма взаємовідносин системи «викладач-студент»
  
• 
  викладач стає старшим колегою.
  

• 
  навички самоорганізації;
  
• 
  вміння самостійно планувати свою діяльність;
  
• 
  цілеспрямованість;
  
• 
  вміння домовитися про розподіл ролей;
  
• 
  здібності враховувати думки інших і допомагати один одному заради досягнення поставленої мети.
  

Ринкові закони є досить відчутними і в освітній галузі, де кожний навчальний заклад постійно удосконалюючи форми і методи роботи, прагне підтримувати рівень своєї конкурентоздатності. Чим визначається цей рівень? Факторів є багато, але найважливішим з них – конкурентоздатність випускників. Серед суттєвих переваг,які дозволяють молодому спеціалісту по закінченні навчального закладу працевлаштуватися насамперед є:

• 
  уміння використовувати теоретичні знання на практиці;
  
• 
  високий рівень самосвідомості й відповідальності;
  
• 
  здатність до прийняття самостійних рішень;
  
• 
  уміння працювати в команді.