Впровадження інноваційних технологій в навчальний процес
Л.Харчук,
Нововолинський електромеханічний коледж
Волинської обл.
Сучасні вчені розглядають процес створення, поширення та використання нових засобів в освіті як інновацію. У перекладі з грецької мови «інновація» означає оновлення, новизна, зміна. Вперше з’явилось це поняття в зарубіжних дослідженнях 19ст.
Російський вчений С.Я. Батишев вважає, що інновація є комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень
Інновація в освіті необхідна:
-
для вирішення тих педагогічних проблем, які досі вирішувались по-іншому;
-
як «результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем»;
-
як системні новоутворення, які виникають на основі різноманітних ініціатив;
-
як продукти інноваційної освітньої діяльності, які характеризуються процесами створення, розповсюдження та використання нового засобу в галузі педагогіки та наукових досліджень.
Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи і відповідну діяльність людини. Інновація як результат передбачає процес створення нового , що має конкретну назву «новація».
В.Ф. Паламарчук новацію вважає результатом творчого пошуку особи або колективу, що відкриває нове в науці і практиці, інновацію – результатом породження, формування і втілення нових ідей. Саме втілення нових ідей є ознакою, за якою відрізняють інновації від новацій.
Освітня інновація є однією з компонентів інновації, вона складається з психолого-педагогічної, соціально-економічної, та науково-виробничої новизни. В свою чергу психолого-педагогічна інновація складається з дидактичної, виховної та управлінської.
Носієм педагогічних інновацій виступають творчі енергійні люди, які фахово здатні, морально і матеріально зацікавлені щодо проведення інноваційних змін.
Інновація суттєво відрізняється від педагогічного досвіду, який характеризується сукупністю знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи; є частиною сукупної культури педагога, що є основою, результатом і практичною педагогічною діяльністю. Інновація відображає наявні знання, вміння,навички та індивідуальні риси особистості.
Освітня інновація характеризується новизною в галузі психолого-педагогічних , соціально-економічних та науково-виробничих досліджень спрямованих на якісне поліпшення освітнього процесу. Якісне поліпшення освітнього процесу полягає у вдосконаленні освітніх систем,складових освітнього процесу,освітніх технологій,науково-методичних розробок та нормативно-правових документів.
Психолого-педагогічна інновація є складовою освітньої інновації і характеризується новою чи вдосконаленою педагогічною системою,технологією педагогічного процесу та складовими педагогічного процесу,які є органічним поєднанням навчання,виховання й розвитку вихованців. Педагогічна інновація – це цілеспрямована свідомо організована,динамічна взаємодія студентів і викладачів, у процесі якої вирішуються суспільно необхідні завдання освіти.
До соціально-економічних інновацій в освіті віднесенні сучасні технології розвитку особистості, нововведення у систему освіти,економіку освіти.
До науково-виробничих інновацій – комп’ютерні і телекомунікаційні,матеріально-технічне поліпшення.
Цілісний педагогічний процес органічно поєднує навчання, виховання і розвиток вихованців. Тому розглядається педагогічна інновація через сукупність дидактичних,виховних і управлінських інновацій. У результаті їх розробки і здійснення у ВНЗ з’являються якісно нові навчальні плани і програми; технології,форми,методи,засоби навчання,виховання і управління.
Педагогічні інновації, у своїй більшості(88%), розробленні авторами у вигляді педагогічних інноваційних технологій – це якісно нова сукупність форм,методів і засобів навчання,виховання й управління,яка приносить суттєві зміни у результат педагогічного процесу.
Навчальна інноваційна технологія – це такий підбір операційних дій педагога з студентом , у результаті яких суттєво поліпшується мотивація студентів до навчального процесу, тобто змінюються потреби у навчанні і зацікавленість; навчання стає життєвою цінністю.
Виховна – мистецькі засоби й прийоми впливу педагога на свідомість особистості студентів з метою формування в ньому особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими, такими, як чесність,справедливість, відкритість, толерантність, воля тощо.
Управлінська – організаційно-структурні, економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології,які створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.
Педагогічна інноватика є новим явищем у сучасній педагогіці,яка існує з середини 20 ст. і ще знаходиться в стадії розробки.
Із традиційних методів звертається увага на наочні методи навчання. Доведено,що 87%інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9% - за допомогою слуху. З побаченого запам’ятовується 40%, з почутого – 20%, а з одночасно побаченого і почутого – 80% інформації. Якщо застосовуються аудіовізуальні засоби, то в памяті залишається – 50% інформації. Наочне пізнання генетично випереджає словесне.
Серед наочних методів найчастіше використовується метод показу. Показ – це навчальний метод,що є сукупністю прийомів,дій і засобів, за допомогою яких в учнів створюється наочний образ предмета,котрий вивчається,формується конкретне уявлення про нього. Розрізняють два види показу: ілюстрування і демонстрування.
Серед педагогічних інновацій значне місце займають активні форми навчання і нестандартні підходи до проблем навчального процесу. Проблема активізації навчального процесу,формування знань студентів із спеціальних дисциплін - є актуальним завданням. Щоб вирішувати ці завдання викладачі спрямовують свою діяльність на розробки і застосування таких форм ,методів і засобів навчання, які б сприяли підвищенню пізнавального інтересу студентів,активності, творчості в одержанні знань і навичок та подальшого їх використання на практиці. Формування знань йде тим успішніше, чим вища активність тих,кого навчають.
У процесі вивчення спеціальних дисциплін найбільш ефективними є ділові ігри, які ми застосовуємо з дослідницькою метою,навчальними цілями щодо реальної діяльності на виробництві. Основою для ділової гри є теоретичний матеріал. Ділова гра дає можливість програти практично будь-яку конкретну ситуацію. Гра дозволяє з’єднати знання та навички перетворити знання з передумови до дій у самій дії.
Ділові ігри, які розробленні під конкретні ситуації, вводять студентів у сферу виробничої діяльності : виховують у них здатність оцінювати діюче виробництво,знаходити рішення щодо його удосконалення. Успіх ділової гри залежить від ряду факторів – організаційних, методичних, психологічних, технічних та ін.
Схема функцій ділової гри
Із загального кола питань, що впливають на якість і результати гри,виділяють такі:
-
вдалий вибір теми, її актуальність та дискусійні можливості;
-
підбір учасників гри,розподіл їх на підгрупи,відділи,посади з урахуванням знань студентів і мікроклімату в групі;
-
чітка розробка завдань;
-
глибоке вивчення студентами матеріалу, відпрацювання різних варіантів;
-
напрацювання «запасних» ситуацій;
-
аналіз гри ,її оцінка,анкетування студентів.
Тільки та гра може вважатися діловою, в якій чітко розроблені:
-
виробнича модель об’єкта або процесу;
-
ігрова модель професійної діяльності учасників;
-
система пізнавальних та ігрових мотивів.
У діловій грі треба ставити дві цілі: ігрову і педагогічну. Спеціально розробленні ділові ігри ,найкраще сприяють засвоєнню посадових обов’язків майбутнього молодшого спеціаліста.
Ділова гра складається з трьох етапів: підготовчий, ігровий і заключний. На першому етапі керівник гри готує учасників до гри,здійснює розподіл ролей. Студенти вивчають літературу,нормативні документи,розглядають можливі варіанти завдань,готують необхідні атрибути гри.
Другий етап – безпосередньо гра. Керівник не втручається в її хід,його мета видати завдання,додаткову інформацію,стежити за дотриманням часового режиму і спрямувати гру на розвиток у студентів аналізу конкретної виробничої ситуації і проблеми. Гра може відбутися у тому випадку,коли в ній є ролі, що взаємодіють між собою,проблема,правила гри,ігровий результат.
На третьому етапі обговорюються результати гри. Оцінюється діяльність кожного учасника: за що і як він заохочується, і навпаки .
Під час гри студенти реалізують комплекс умінь:
-
бачення виробничої ситуації в цілому;вміння аналізувати складові частини об’єкта діяльності;
-
виділення в цій ситуації предмета дій,мети,засобів та результатів,яких потрібно досягти;
-
постановка завдання;
-
виконання дій,спрямованих на вирішення конкретних виробничих завдань;
-
проведення оцінювання та аналізу результатів діяльності;
-
прийняття самостійних рішень.
-
Необхідно відмітити,що проведенню ділових ігор повинна передувати серйозна робота студентів з поглиблення знань виробничих та технологічних процесів.
Особливість ролі викладача під час ділових ігор:
-
підвищується особиста активність і професійна компетентність;
-
викладач повинен бачити чіткий зв’язок своєї дисципліни з виробництвом;
-
зниження ролі викладача до ролі арбітра;
-
змінюється форма взаємовідносин системи «викладач-студент»
-
викладач стає старшим колегою.
У підсумку під час проведення ділової гри студенти набувають:
-
навички самоорганізації;
-
вміння самостійно планувати свою діяльність;
-
цілеспрямованість;
-
вміння домовитися про розподіл ролей;
-
здібності враховувати думки інших і допомагати один одному заради досягнення поставленої мети.
Успіх ігрової діяльності залежить від соціально-психологічних якостей і знань студентів і професійної компетентності керівника гри.
Ринкові закони є досить відчутними і в освітній галузі, де кожний навчальний заклад постійно удосконалюючи форми і методи роботи, прагне підтримувати рівень своєї конкурентоздатності. Чим визначається цей рівень? Факторів є багато, але найважливішим з них – конкурентоздатність випускників. Серед суттєвих переваг,які дозволяють молодому спеціалісту по закінченні навчального закладу працевлаштуватися насамперед є:
-
уміння використовувати теоретичні знання на практиці;
-
високий рівень самосвідомості й відповідальності;
-
здатність до прийняття самостійних рішень;
-
уміння працювати в команді.
Щоб набути даних якостей, молоді люди повинні мати можливість упродовж усього періоду навчання розвивати самостійність, навчатися і спеціальності, і вмінню вести себе в суспільстві.
|