Волонтерство в діяльності загальноосвітнього навчального закладу



Дата конвертації12.04.2016
Розмір147 Kb.
#4096
УДК 371.1:377.4+364

С. В. Воронова,

канд. пед. наук, старший викладач кафедри менеджменту і розвитку освіти
Волонтерство в діяльності загальноосвітнього навчального закладу
У статті надані рекомендації керівникам загальноосвітніх навчальних закладів щодо залучення волонтерів. Доведено, що волонтерська діяльність сприяє професійному розвитку педагогічних кадрів; активізації духовного, інтелектуального та культурного потенціалу всіх учасників навчально-виховного процесу; ефективному функціонуванню закладу освіти.

Ключові слова: керівник загальноосвітнього навчального закладу, волонтерська діяльність, волонтер.


Постановка проблеми у загальному вигляді. Освіта в Україні відіграє значну роль у системі соціальних інституцій, виконує традиційні функції передачі знань, умінь і навичок професійної діяльності, розвиває у молоді ерудицію та інтелект і реально визначає культурні орієнтири майбутнього суспільства. Тому необхідно створювати середовище, в якому б суб’єкти навчально-виховного процесу були спроможні вчитися й працювати для досягнення спільної мети. У зв’язку з цим питання залучення волонтерів у загальноосвітній навчальний заклад є актуальними, оскільки різноманітність напрямів, форм і методів волонтерської діяльності відкриває широкі перспективи для активізації духовного, інтелектуального та культурного потенціалу всіх учасників навчально-виховного процесу. Усвідомлення керівником ЗНЗ місця і ролі волонтерської роботи для закладу освіти як способу надання допомоги учасникам навчально-виховного процесу, які її потребують, є шляхом не тільки саморозвитку, професійного становлення вчителів, а й підвищення ефективності функціонування загальноосвітнього навчального закладу.

Залучення волонтерів у загальноосвітній навчальний заклад повинно забезпечувати: збільшення участі всієї спільноти у навчально-виховному процесі та вирішенні існуючих проблем; заохочення молоді до лідерства; усім бажаючим можливість займатися волонтерською діяльністю; учасникам навчально-виховного процесу можливість постійно здобувати нові знан­ня та навички, розвивати особистий потенціал і творчі здібності, впевненість у власних силах; залучення матеріальних ресурсів; сприяння родинній та національній згуртованості.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням волонтерської діяльності приділяли значну увагу наступні дослідники: А. Капська, О. Любарська, В. Назарук, В. Петрович, Ю. Поліщук (визначено принципи волонтерської роботи); І. Звєрєва, Г. Лактіонова, С. Савченко, С. Харченко (обґрунтовано роль волонтерства як складової соціально-педагогічної роботи з молоддю); О. Безпалько, Р. Вайнола, Н. Заверико, А. Капська (розкрито технології залучення та підготовки молоді до волонтерської діяльності); О. Кузьменко, Н. Романова, С. Толстоухова (визначено особливості роботи волонтерів у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді); Ю. Поліщук (обґрунтовано волонтерство як складову соціально-педагогічної діяльності молодіжних організацій); З. Бондаренко (розкрито особливості організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу); Т. Лях, Л. Міщенко, К. Потопа, Є. Фаворов (подано класифікацію волонтерських груп, зміст та напрями роботи волонтерів, аналіз особливостей соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп); Н. Романова, Н. Трубнікова, Н. Черепанова (визначено мотиваційні фактори участі у волонтерській діяльності). Однак, теоретичних і практичних доробок з питань волонтерства ще дуже мало, щоб розробити єдину та ефективну модель залучення волонтерів до діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

Мета статті. Розробити рекомендації керів­никам загальноосвітніх навчальних закладів щодо залучення волонтерів.

Виклад основного матеріалу. Для України, як і для всього світу, волонтерство є актуальним і важливим. По-перше, це ефективний спосіб вирішувати складні проблеми окремої людини, суспільства і навколишнього середовища. По-друге, волонтерство привносить у соціальну сферу, як правило, нові творчі та сміливі ідеї щодо вирішення найгостріших і найскладніших проблем. По-третє, це спосіб, за допомогою якого кожний представник суспільства може брати участь в процесі підвищення якості життя. По-четверте, це механізм, за допомогою якого люди можуть просто адресувати свої проблеми тим, хто здатний їх вирішити.

Від часів незалежності України державою видано низку нормативно-законодавчих актів щодо підтримки та розвитку волонтерського руху. Зокрема: Закони України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (від 21.06.2001 р., № 2558-III), «Про соціальні послуги» (від 19.06.2003 р., № 966-IV), «Про загальну державну програму підтримки молоді на 2004–2008 роки» (від 18.11.2003 р., № 1281-IV), «Про волонтерську діяльність» (від 19.04.2011 р., № 3236-VI); Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг» (від 10.12.2003 р., № 1895); Розпорядження Президента України «Про організацію проведення в Україні в 2001 році Міжнародного року волонтерів» (від 22.03.2001 р., № 67/2001 р.), Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення Координаційної ради з питань розвитку та підтримки волонтерського руху» (від 23.04.2003 р., № 225-р) [7, 3]. Це свідчить про визнання суспільством значущості волонтерської діяльності.

У статті 1 Закону України «Про волонтерську діяльність» зазначається, що волонтерська діяльність — це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги [1]. За Т. Крижановською, волонтерська діяльність — це добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб — волонтерів, яка спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, і сприяє самореалізації волонтера [9]. На думку І. Звєрєвої, волонтерська діяльність — це доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту і процвітання спільнот і суспільства в цілому [3].

У Законі України «Про волонтерський рух» визначено, що волонтер –це фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер. Волонтерами можуть бути особи, які досягли 16 років або, як виняток (за згодою одного з батьків або особи, яка їх заміняє), з 15 років [2]. Ми погоджуємося з думкою, що волонтер — це передусім добра, милосердна людина, яка володіє неабиякими комунікативними навичками і приваблює до себе людей, розуміє проблеми оточуючих та співчуває їм, має бажання безкорисливо допомагати вирішувати проблеми інших людей. До того ж, волонтер характеризується порядністю, уважністю, відповідальністю, відвертістю зі своїми клієнтами [5, 52]. На думку М. Дейчаківського, волонтери — найактивніші представники різних груп населення, які бажають своєю працею та участю надати дієву підтримку в становленні демократії в Україні, зробити конкретний внесок у поліпшення становища маргінальних груп чи в розвиток соціальної і культурної сфери [6]. Італійський соціолог Ново Дізіонаріо зазначає, що волонтер — це громадянин, який вільно, а не для того, щоб продемонструвати свої моральні зобов’язання чи законні обов’язки, керується ідеєю суспільної та приватної солідарності. Волонтер, який одного разу продемонстрував свою здатність виконувати громадянські та власні обов’язки, надалі переходить у цілковите розпорядження суспільства, сприяє вирішенню суспільних проблем і надає пріоритет турботі про бідних та знедолених. Згідно із Загальною декларацією волонтерів, волонтерство розглядається як активна участь людей у громадському житті країни, що сприяє покращенню якості життя в загальному сенсі, особистісному росту та поглибленню відчуття солідарності; реалізації основних потреб на шляху побудови більш справедливого та мирного суспільства; економічному та соціальному розвитку, створенню нових робочих місць і нових професій та виражається, зазвичай, у спільній діяльності в межах різного роду асоціацій [4].

Здійснений нами теоретичний аналіз свідчить про те, що волонтерська діяльність, по перше, сприяє самореалізації, особистісному росту, саморозвитку особи, яка її здійснює; по-друге, має суспільно корисний характер та допомагає формувати себе як особистість, враховуючи вимоги суспільства; по-третє, може бути засобом набуття професійних умінь та навичок у соціально-педагогічній галузі. Слід зазначити, що волонтерська діяльність важлива не лише для суспільства, але й для волонтера як особистості. Результатом цього є допрофільна підготовка, професійне самовизначення та становлення; оволодіння знаннями і практичними навичками роботи з дітьми та молоддю; досвід індивідуальної та групової роботи з ровесниками і дорослими; нові друзі, цікаве дозвілля; розвиток лідерських якостей, творчих здібностей; самовираження та становлення людини як особистості, як активного члена суспільства [10, 48].

Відповідно до віку, соціальної ролі і соціального статусу можна визначити наступні групи добровільних помічників: діти та підлітки; волонтери-фахівці (юристи, медичні працівники, психологи, соціальні працівники); спонсори; чиновники; студенти; батьки учнів; люди похилого віку. Отже, волонтером може бути людина будь-якої статі і віку, з будь-якою освітою чи без неї, яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і на добровільних засадах допомагати їм.

Для ефективного функціонування закладу освіти в умовах конкуренції залучення волонтерів є необхідною умовою. Тому керівник загальноосвітнього навчального закладу повинен розуміти позитивні аспекти цієї діяльності, а саме: здійснюється громадська підтримка, що позитивно впливає на імідж школи, підкреслюючи її значущість; вирішується частина фінансових проблем; розширюється коло спілкування; залучаються нові інтелектуальні ресурси; заохочується громадська активність; надаються нові професійні та консультаційні послуги; забезпечуються нові матеріальні ресурси. Напевно є й безліч інших переваг, які може отримати заклад освіти при залученні волонтерів. Але для того, щоб ці люди змогли найбільш ефективно працювати, знову і знову віддавати себе волонтерству в закладі освіти, необхідно будувати з ними відносини, стимулювати не тільки їхню, а й громадську думку.

Керівник загальноосвітнього навчального закладу під час роботи з волонтерами повинен дотримуватися певних рекомендацій, використовувати знання з психології, конфліктології і менеджменту, спиратися на різноманітні підходи до ролі волонтерів в організації (див. табл. 1).

Таблиця 1

Підходи до ролі волонтерів в організації




Маніпулятивно-прагматичний підхід


Партнерський підхід


Волонтери виконують периферійні функції

Волонтерська праця — основа реалізації місії організації

Волонтерська програма існує за інерцією


Використання праці волонтерів є частиною стратегічного плану організації

Управління діяльністю волонтерів –робота координатора волонтерської програми

Участь у волонтерстві — це загальний обов’язок всіх

Волонтери-працівники другого класу


Волонтери є рівними партнерами з однаковими правами на участь у діяльності організації

Волонтери потрібні просто для виконання роботи

У волонтерів також є ідеї


Волонтери — це «дійна корова»


Волонтери — це доступ до всіх умінь та ресурсів суспільства

Найбільш ефективним для успішної роботи ЗНЗ щодо залучення волонтерів є партнерський підхід.

Залучення волонтерів може здійснюватися за різними напрямками та формами, наприклад:

1) спрямовані на пошуки додаткових матеріальних ресурсів: організація зборів коштів для проведення заходів серед учнів закладу освіти; організація та проведення благодійних аукціонів; організація та проведення збору продуктів харчування, одягу, засобів гігієни для дітей-сиріт, самотніх людей, дітей із малозабезпечених сімей; організація та проведення виставок-продажів виробів, виготовлених дітьми з особливими освітніми потребами (збір пожертв через скриньки; вуличні акції; благодійні концерти, заходи; аукціони; виставки-продажі; розсилка листів);

2) спрямовані на пошуки додаткових людських ресурсів: залучення спонсорів до реалізації проектів та програм (оголошення на сайті школи, в газетах, на інформаційних дош­ках, транспорті; фестиваль волонтерських загонів; «круглий стіл» «Шляхи та перспективи розвит­ку волонтерського руху в школі»; презентації досвіду роботи волонтерів; рекламно інформаційні компанії; фотозвіти та відеозвіти волонтерів);

3) спрямовані на пошуки інформаційних ресурсів: електронна база волонтерів; семінари практикуми; методичні рекомендації; розповсюдження інформації про необхідність надання донорської допомоги; публікація статей щодо узагальнення досвіду роботи волонтерів, сценаріїв кращих заходів; участь у науково практичних конференціях; пам’ятки для волонтерів-початківців; участь в акціях та проектах благодійних фондів;

4) спрямовані на підвищення якості освіти: робота щодо профілактики соціально-негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі (проведення соціально-просвітницьких тренінгів, курсів, семінарів, тематичних дискотек з дітьми та молоддю); організація педагогічної допомоги невстигаючим учням загальноосвітніх шкіл (репетиторство та індивідуальні заняття); допомога у розробці та реалізації проектів і програм (участь в акціях, підготовка та реалізація культурно-масових заходів і дозвіллєвих програм, допомога у розробці соціальних проектів); розробка та реалізація навчальних програм підготовки дітей-волонтерів (робота тренерської студії щодо розробки та проведення соціально-просвітницьких і психологічних тренінгів серед дітей та молоді на місцевому і обласному рівні); організація роботи з правової освіти дітей та молоді (проведення соціально-правових тренінгів серед школярів загальноосвітніх шкіл); робота щодо пропаганди здорового способу життя (проведення просвітницьких тренінгів і тематичних виступів агітбригади волонтерського загону); проведення соціологічних досліджень та опитувань; соціально-педагогічний патронаж «дітей групи ризику».

У добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів. Тому першим кроком у роботі з волонтером є співбесіда, під час якої керівник ЗНЗ може з’ясувати: 1) чому волонтера зацікавила дана робота; 2) де він зараз працює і де працював раніше; 3) яка в нього освіта і досвід — це допоможе підібрати відповідну роботу для волонтера; 4) необхідно дізнатися, чим би людина хотіла займатися, скільки часу майбутній волонтер може витрачати на роботу в закладі освіти; 5) чи немає обмежень зі здоров’ям; 6) важливо зрозуміти, чи збирається людина весь час працювати волонтером, чи прийшла з метою отримати оплачувану посаду, в останньому випадку краще чесно розповісти про перспективи; 7) чи є наявний досвід роботи волонтером і де.

При використанні волонтерської роботи так чи інакше потрібно делегувати окремі повноваження волонтерам, грамотно розподіляти зав­дання між окремими волонтерами або командами волонтерів. Керівнику закладу освіти варто розуміти переваги процесу делегування пов­новажень та враховувати фактори, які можуть перешкоджати ефективному делегуванню. Користь від делегування: ефективне делегування заощаджує гроші та час закладу освіти; правильний розподіл повноважень гарантує виконання роботи відповідною особою; розподіл надає педагогічним працівникам та волонтерам можливість формувати деякі навички, впевненість у своїх силах і, відповідно, прагнення працювати; розподіл заохочує до роботи в команді; розподіл завдань є вирішальним для досягнення загальної ефективності. Перешкоди делегування: небажання передавати або ділитися владою; переконання, що делегування забирає багато часу; надмірне загострення уваги на кожній деталі, нездатність думати на глобальному рівні; переконання, що делегування є способом перекладання чиєїсь роботи на інших; невіра, сумніви, що інші доведуть справу до кінця.

Уміння утримати волонтерів тісно пов’язано з умінням їх мотивувати. Мотивований волонтер — той, хто бажає виконувати роботу, яка повинна бути зроблена в дусі та рамках закладу освіти. Дослідження свідчать, що часто в якості мотивації для волонтерської роботи виступає потреба у спілкуванні з іншими людьми; бути членом групи; люди середнього віку хочуть працювати в добре організованій групі, а старше покоління — отримати від волонтерської роботи забезпечення комфортного емоційно-психологічного стану. Так само дуже сильні мотиви пов’язані з придбанням нових навичок, рекомендацій для прийому на оплачувану роботу. Часто такі мотиви з’являються у зв’язку з тим, що роботодавці воліють прий­мати на роботу людей, які мають досвід.

Визнання роботи волонтера відповідно до встановленої системи винагороди є невід’ємною складовою його мотивації. Оскільки грошова винагорода не може бути застосована у практиці роботи з волонтерами, необхідно знаходити інші способи, які можна поділити на формальні та неформальні. Формальною винагородою виступають — сертифікати, плакати, дошка пошани, рекомендації для працевлаштування, медалі, значки, офіційні прийоми на честь досягнень волонтерів, подяки у щорічних звітах. Неформальна винагорода — щоденна подяка, увага; святкування днів народження волонтерів; неформальні вечірки, пікніки; можливість користуватися ресурсами закладу освіти. Під час винагородження волонтерів слід дотримуватися певних правил: робити це вчасно, робити це різними способами; бути відвертим; винагороджувати особу, а не роботу; винагорода повинна бути пропорційною досягненню волонтера; винагороджувати волонтера відразу після зробленої ним роботи.

Для успішного залучення волонтерів керівник ЗНЗ має дотримуватися наступних правил:

1) визначити, де можуть бути корисними волонтери;

2) врахувати інтереси потенційного волонтера, бажання, можливості, в тому числі можливості тимчасового навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіту;

3) не слід вважати, що волонтери повинні виконувати тільки «чорну» роботу. Можна знай­ти волонтерів-професіоналів у різних сферах. Слід пам’ятати, що волонтерів можна і потрібно навчати з метою підвищення їхнього загального і професійного рівня;

4) не слід набирати волонтерів заради волонтерів, а керуватися тільки потребою. Коли людина сама приходить до вас, без вашого запрошення, поставтесь до неї так, щоб не відштовхнути, навіть якщо на даному етапі в ній немає потреби. Волонтер тим часом може підготуватися до потрібної роботи, або виконувати окремі доручення. Завжди знайдеться варіант, за яким, відмовившись від послуг волонтера, ви збережете його на майбутнє;

5) пояснити новій людині, за яким принципом працює дана організація, чого ви прагнете, хто за що відповідає;

6) чітко сформулювати обов’язки і відповідальність самого волонтера, вимоги до нього. Слід роз’яснити не лише характер роботи, але й те, які функції потрібно буде виконувати, якщо людина до цього не займалася такою діяль­ністю;

7) варто ставитися до волонтера як до колеги;

8) потрібно стимулювати волонтера до ефективної роботи;

9) забезпечити волонтеру можливість кар’єрного росту в організації, набуття досвіду різного характеру;

10) враховувати думку волонтера при вирішенні різних завдань в організації [8, 149].

Для ефективного залучення волонтерів керівник ЗНЗ повинен володіти інформацією щодо існування центрів волонтерського руху. Існують наступні центри волонтерського руху в Україні: Координаційна рада з питань розвитку та підтримки волонтерського руху при Міністерстві праці і соціальної політики; Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту; Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді; Державний інститут розвитку сім’ї та молоді; Український державний центр соціальних служб для молоді; Всеукраїнський громадський центр «Волонтер»; ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт»; Центр волонтеріату «Добра воля»; громадська організація «Школа Рівних Можливостей»; Громадська організація — благодійний фонд «Дитяча надія»; Міжнародна благодійна фундація «Отчий дім»; Молодіжна громадська організація «Скаутська організація “ГАРТ”»; Корпус миру США; благодійний рух «Повна чаша», волонтерський рух «Пенсіонер України», ради організації ветеранів війни, волонтерський загін «СОВА» (Луганський національний педагогічний університет ім. Т. Шевченка), Програма «Терези Феміди» (Дніпропетровська область); Одеський центр волонтерства, Волонтерська група студентів і молоді «Время перемен» (м. Одеса) та ін.

Висновки. Волонтерська діяльність в Україні стає масовою і дозволяє говорити про неї як про суспільне явище. Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють безкорисливо, показуючи цим суспільству, що в житті є речі більш цінні ніж отримання матеріальної винагороди. Волонтерство має унікальну місію та спрямоване на допомогу всім учасникам навчально-виховного процесу у досягненні благополуччя та розвитку закладу освіти.

Література

1. Про волонтерську діяльність : Закон України від 19 квіт. 2011 р., № 3236-VI [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3236 17.

2. Про волонтерський рух : Закон України від 13 квіт. 2010 р., № 2118-VI [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2118 vi.

3. Бондаренко З. П. Волонтерська робота у вищому навчальному закладі // Вісник Запорізького національного університету. — 2008. — № 1. — С. 25–30.

4. Вайнілович Н. А. Волонтерський рух у сучасному українському суспільстві: мотиваційний аспект // Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. — 2010. — № 2. — С. 407–410.

5. Волонтерство: порадник для організатора волонтерського руху / О. В. Безпалько, Н. В. Заверико, І. Д. Звєрєва [та ін.] ; уклад. Т. Л. Лях. — К. : ВГЦ «Волонтер», 2001. — 176 с.

6. Дейчаківський М. Роль громадських організацій в Україні // Громада. — 1995. — № 3. — С. 10–15.

7. Зверева И. Д. Развитие социальной работы и социальной педагогики в Украине : (итоги 2 летней реализации проекта «Социальное образование в Украине») / И. Д. Зверева, Г. М. Лактионова // Практична психологія та соціальна робота. — 2001. — № 4. — С. 2–6.

8. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю : навч. посіб. / А. Й. Капська ; Укр. держ. центр соц. служб для молоді. — К. : УДЦССМ, 2001. — 220 с.

9. Крижановська Т. І. Волонтерський рух на Харківщині: проблеми та перспективи // Управління розвитком. — 2010. — № 7(83). — С. 123–124.

10. Мирошніченко Н. О. Особливості підготовки волонтерів до роботи з інвалідами // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — 2011. — № 1/2. — С. 40–49.

Аннотация

В статье представлены рекомендации руководителям общеобразовательных учебных заведений относительно привлечения волонтеров. Доказано, что волонтерская деятельность содействует профессиональному развитию педагогических кадров; активизации духовного, интеллектуального и культурного потенциала всех участников учебно-воспитательного процесса; эффективному функцио­нированию учебного заведения.



Ключевые слова: руководитель общеобразовательного учебного заведения, волонтерская деятельность, волонтер.
Summary
The article presents the recommendations for heads of educational institutions regarding the involvement of volunteers. It is proven that volunteer activity assists professional development of pedagogical staff; activation of spiritual, intellectual and cultural potential of all participants of educational process; to the effective functioning of educational establishment.

Keywords: head of general educational establishment, volunteer activity, volunteer.
Каталог: administrator -> images -> image
image -> Окремі аспекти виховної діяльності закладу освіти в сучасних умовах
image -> Оптимізація взаємодії педагога дошкільного навчального закладу з батьками – вимога часу
image -> В. В. Ягоднікова
image -> Інноваційний підхід до управління школою
image -> Рекомендації щодо викладання світової літератури у 2014/2015 навчальному році
image -> До питання про психолого-педагогічний супровід освіти дітей з особливими потребами
image -> Р. І. Нікітенко, завідувачка нмл творчого розвитку особистості С. В. Дерябіна
image -> Лідерство як виклик сьогодення


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка