Використання в сучасних умовах різних схем



Скачати 97.09 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір97.09 Kb.
#21018



ПРІОРИТЕТИ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКУВАЛЬНО – ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ

Толочко В.М., Музика Т.Ф.

На шляху досягнення найвищої якості лікувального процесу хворих з часів Галена (131-201 рр. н.е.) аптека була і залишається найважливішою ланкою фармацевтичного забезпечення (ФЗ) лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).

Існує історична думка, що на початку ХVII cт. серед перших лікарняних аптек на Русі була аптека при лікарні, яка заснована патріархом Никоном за указом царя Олексія Михайловича і утримувалась за монастирські кошти.

Наступну згадку про лікарняні аптеки на Русі на початку ХVIII ст. пов’язують з епохою діяльності великого реформатора Петра І, який після своєї подорожі до Європи прийняв рішення про відкриття першого госпіталю та аптеки при ньому. Аптека у своїй діяльності керувалась прописаним положенням «О должности аптекаря у госпиталя», яке випливало з головного регламенту госпіталю.

Отже, розвиток ФЗ ЛПЗ має глибокі історичні корені та узагальнену практику залучення до його виконання спеціалістів фармації.

Використання в сучасних умовах різних схем ФЗ ЛПЗ в Україні спонукало провести порівняння ефективності здійснення ФЗ в різні історичні періоди його існування. Аналіз стану ФЗ ЛПЗ показав, що роль аптеки і спеціалістів фармації у ФЗ мінялась, але не скасовувалась. Тому в наведеному матеріалі проаналізовані пріоритети і недоліки ФЗ ЛПЗ в Україні різних історичних періодів його існування та створення сучасної системи ФЗ ЛПЗ.

Аналіз організації ФЗ ЛПЗ від першої половини ХХ ст. до теперішніх часів дозволив окреслити декілька найбільш значимих періодів для розвитку ФЗ ЛПЗ.



I період (1940 - 1960 рр.). ФЗ ЛПЗ в Україні здійснювалось виключно через аптеки лікувальних закладів (АЛЗ), які функціонували як відділення ЛПЗ, хоча на протязі цих років єдиних регламентованих підходів до ФЗ ЛПЗ ще не існувало.

Під час цього періоду понад 40% ЛПЗ отримували ФЗ через госпрозрахункові роздрібні і оптово-роздрібні аптеки, які були підпорядковані територіальним аптечним управлінням. Організація виконання ФЗ ЛПЗ через такі аптеки мала певні недоліки, оскільки вони не завжди мали відповідні умови для виготовлення ліків за невластивою для них лікарняною рецептурою.

Тому для вирішення проблем і покращення ФЗ при усіх ЛПЗ, які мали 100 і більше ліжок, згідно з існуючими на той час Наказами МОЗ України були створені АЛЗ, адаптовані до профілю кожного з них.

Така схема ФЗ ЛПЗ мала свої недоліки, а саме:



  • відведені приміщення для діяльності АЛЗ зазвичай не відповідали нормам проектування, тому АЛЗ не мали можливості правильно організувати зберігання лікарських засобів (ЛЗ) і виробів медичного призначення (ВМП), а окремі АЛЗ навіть не могли виділити спеціальні приміщення для матеріальних кімнат;

  • АЛЗ майже не брали участі в організаційних заходах ФЗ ЛПЗ, наприклад, у складанні замовлень на перспективне постачання ЛЗ і ВМП;

  • обмежена кількість працівників АЛЗ не могла організувати наявність достатнього для лікувального процесу асортименту ЛЗ та здійснення контролю якості ЛЗ;

Зовнішній контроль за належним виконанням діяльності АЛЗ був майже неможливим через відсутність прямої підпорядкованості АЛЗ територіальним аптечним управлінням, контрольно-аналітичним лабораторіям і інспекціям. Тому стала необхідною реорганізація такої схеми здійснення ФЗ ЛПЗ, для чого всі бюджетні АЛЗ були переведені у підпорядкування Головному Аптечному управлінню.

Отже здійснення ФЗ ЛПЗ цього періоду мало певні недоліки і не забезпечувало достатньої якості лікувального процесу. Тому на державному рівні було доведено, що більш кваліфіковане виконання ФЗ ЛПЗ можливе через мережу госпрозрахункових лікарняних аптек (ЛА) за умов їх галузевого підпорядкування територіальним аптечним управлінням. Тобто почався новий період здійснення ФЗ ЛПЗ через спеціалізовані ЛА, діяльність яких була повністю адаптована до прикріплених до них ЛПЗ.



II період (1960 - 1990рр.). ФЗ ЛПЗ характеризується переведенням АЛЗ у підпорядкування територіальним аптечним управлінням та заснуванням госпрозрахункових ЛА і міжлікарняних аптек (МЛА).

Організація діяльності аптек на госпрозрахунковій основі мотивувала ЛА і МЛА до пошуку оптимального режиму господарювання, тобто знаходити невикористані резерви, домагатись кращих економічних показників з гармонійним поєднанням адміністративних та економічних методів управління.

Отже, починаючи з 60-років ХХ ст., в Україні, крім АЛЗ, активно розвивається мережа госпрозрахункових ЛА і МЛА і саме на них перекладаються основні завдання з ФЗ ЛПЗ.

ЛА діяли по принципу функціональної спеціалізації та концентрації виробництва ліків в умовах аптек, який давав можливість більш ефективно використовувати основні й обігові засоби. Однак створення ЛА повністю не вирішило питання покращення ФЗ усіх стаціонарних хворих. У великих містах, де ЛПЗ були розташовані поряд один з одним, створення ЛА при усіх ЛПЗ було визнано недоцільним та економічно невигідним. Це пояснювалось тим, що ЛА з невеликим обсягом роботи було недоцільно оснащувати усім необхідним для її діяльності обладнанням. Тому активно розвивалась мережа МЛА з урахуванням розміщення ЛПЗ та інших установ, яким необхідне було ФЗ.

Таке поєднання лікувально-профілактичної та лікарської допомоги в єдиному територіальному комплексі забезпечувало своєчасне отримання ліків населенням, скорочувало час на відвідування медичного та аптечного закладів, дозволяло здійснювати більш якісну співпрацю між медичними і фармацевтичними службами.

Розташування МЛА в єдиному територіальному комплексі з ЛПЗ мало значні переваги, а саме: дозволяло організувати централізовану доставку аптечних товарів, було основою для раціонального використання кадрового складу.

Зауважимо, що саме в цей період приділялося найбільше уваги до ФЗ ЛПЗ на рівні як державних, так і галузевих програм. Тому створені ЛА і МЛА були активними їх учасниками і мали можливість успішно проводити свою діяльність.

Варто зазначити, що основні показники господарсько-фінансової діяльності в ЛА і МЛА повністю залежали від асигнування ЛПЗ та інших закладів охорони здоров’я на медикаменти і інші товари аптечного асортименту.

В ЛА і МЛА планувався оптовий товарообіг, а інколи і роздрібний товарообіг, але не більше 10% від загального. Оскільки товарообіг не відображав реального обсягу роботи МЛА, то було запропоновано класифікувати МЛА не тільки за показниками товарообігу, а й за кількістю та профілем ліжок у прикріплених ЛПЗ.

Також необхідно відмітити, що у проведенні ФЗ ЛПЗ значне місце посідало аптечне виготовлення екстемпоральних ЛЗ, як за обсягом виготовлення, так і за асортиментом. Отже, поряд з відпуском готових ЛЗ і ВМП, в ЛА і МЛА здійснювалась виробнича функція з виготовлення екстемпоральних ЛЗ на замовлення ЛПЗ та інших установ.

В цей період значна кількість наукових досліджень присвячувалась ФЗ ЛПЗ, ролі АЛЗ, госпрозрахункових ЛА і МЛА та аспектів їх професійної діяльності. Було проведено численні дослідження діяльності ЛА і МЛА як основних учасників ФЗ ЛПЗ.

Отже протягом 1960-1990 рр. з боку держави приділялась значна увага діяльності ЛА і МЛА як основним виконавцям ФЗ ЛПЗ, що сприяло підвищенню ефективності їх роботи.

Разом з тим у традиційному підході до рішення проблем ФЗ ЛПЗ були певні ускладнення, які визначались об’єктивними причинами: неможливістю відстеження реальних товарних запасів ЛЗ і ВМП без інвентаризації через значний асортимент ЛЗ у ЛПЗ, складністю контролю за своєчасним використанням ЛЗ у межах терміну придатності, а також за раціональними витратами ЛЗ на рівні відділень ЛПЗ тощо.

Ці проблеми вказували на необхідність залучення до штату ЛПЗ спеціалістів фармації. Це пояснювалось ще й тим, що збільшення кількості ЛПЗ, загалом ліжкової мережі, будівництво великих багатопрофільних ЛПЗ, організація численних спеціалізованих відділень призвели до збільшення обсягу ФЗ стаціонарних хворих і ускладнення його виконання з боку МЛА.

Тому до виконання ФЗ стали залучатись штатні спеціалісти фармації ЛПЗ з відповідною освітою і кваліфікацією. Посаду провізора (фармацевта) в ЛПЗ було передбачено чинним законодавством, однак документів, які б зобов’язували ЛПЗ мати в штаті таких спеціалістів, не було.

Тому в ЛПЗ, де не було введено до штату посаду провізора (фармацевта), всю відповідальність за ФЗ ЛПЗ було покладено на медичних сестер, які не мали спеціальних фармацевтичних знань.

У тих ЛПЗ, де існували посади провізора (фармацевта), їх функції відрізнялися великою різноманітністю. Здебільшого вони полягали у постачанні відділень ЛПЗ ЛЗ і ВМП. Інші функції пов’язувались з контролем за дотриманням правил зберігання, термінів придатності ЛЗ у відділеннях ЛПЗ, за веденням їх обліку, забезпеченістю відділень медикаментами, за відповідністю використання ЛЗ до призначень в історіях хвороб тощо. Значна частка діяльності провізора (фармацевта) була присвячена виконанням невластивих йому функцій, які не вимагали спеціальної освіти.

Щодо виконання консультативно-інформаційної функції ФЗ ЛПЗ необхідно зазначити, що вона є важливою для ФЗ ЛПЗ, оскільки майже 90% усіх медичних заходів здійснюється із застосуванням ЛЗ, тому її виконання має покладатися на спеціалістів фармації.

Виникала необхідність у виділенні консультативно-інформаційної функції ФЗ та призначення відповідальної особи, навіть уведення окремої посади провізора-інформатора через те, що регулярний збір інформації та її систематизація вимагали значного обсягу робочого часу.

III період (1990р. – по теперішній час). У цей період розвитку ФЗ ЛПЗ в Україні притаманне швидке збільшення асортименту і кількості готових ЛЗ, уніфікація існуючих прописів ЛЗ, які виготовлялися в умовах аптек, і переведення їх у промислове виробництво, що призвело до скорочення виробничої діяльності ЛА і МЛА.

Починаючи з 1990р., незважаючи на те, що ЛА і МЛА брали на себе відповідальність за виконання ФЗ ЛПЗ, зміни в законодавстві, а саме упровадження тендерних закупівель за державні кошти, призвели до обмеження можливостей участі ЛА і МЛА в ФЗ ЛПЗ, що призвело до погіршення ефективності фінансової діяльності ЛА і МЛА. За таких умов госпрозрахункові ЛА і МЛА змушені були збільшувати частку роздрібного товарообігу за рахунок ФЗ населення.

Відповідно до «Положення про порядок організації та проведення конкурсів (тендерів) на закупівлю готових ЛЗ установами та закладами охорони здоров’я за рахунок бюджетних коштів», затверджене наказами Мінекономіки України, Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі, МОЗ України, Держкоммедбіопрому України №155/784/336/144 від 27.11.1998 р., фактично скасувалося прикріплення ЛА і МЛА до ЛПЗ, що вимагає від адміністрації ЛПЗ самостійно проводити конкурси на закупівлю усіх товарів, зокрема й ЛЗ і ВМП, необхідних для забезпечення лікувального процесу. Вказане спонукало адміністрації ЛПЗ пристосовуватись до таких вимог чинного законодавства завдяки пошуку нових підходів до організації і виконання ФЗ.

Таким чином з’являються організаційно-економічні схеми ФЗ ЛПЗ, які не передбачають обов’язкової участі аптеки в ньому.

Тобто характерною ознакою сьогодення стало те, що ФЗ ЛПЗ здійснюється без участі аптеки, безпосередньо від фармацевтичних виробників та оптових фармацевтичних компаній, штатними медичними працівниками ЛПЗ, майже без залучення спеціалістів фармації.

Таке становище обумовлено багатьма чинниками, основні з них:



  • недостатнє фінансування ЛПЗ, що змушує їх керівництво скорочувати витрати на утримання персоналу, зокрема фармацевтичного;

  • недосконалі умови оплати праці фахівців, які займаються ФЗ ЛПЗ, що зумовлює дефіцит претендентів на посади провізорів (фармацевтів);

  • обмежене фінансування ЛПЗ торкається навіть гарантованих статей витрат ЛПЗ, зокрема фінансування на придбання ЛЗ і ВМП, що призводить до зниження їх закупівлі, як в грошовому так і в натуральному виразі.

Проведений аналіз щодо діяльності ЛА і МЛА показав, що в умовах жорсткої конкуренції та відсутності пільг для проведення їх діяльності, госпрозрахункові ЛА і МЛА вимушені насамперед враховувати прибутковість, за таких умов саме готові ЛЗ є більш рентабельними. Це призвело до зменшення асортименту ліків «ex tempore», зменшення товарообігу ЛА і МЛА і, як результат, їх кількості. Але, незважаючи на існуючі труднощі у діяльності ЛА і МЛА, можна стверджувати, що здійснення ФЗ ЛПЗ через ЛА і МЛА має свої переваги.

Щодо ролі спеціаліста фармації у проведенні консультативно-інформаційної роботи з медичними працівниками, то вона на сучасному етапі значно обмежена, для цього є певні підстави.

По-перше, кількість АЛЗ, ЛА і МЛА за останні роки зменшилась, а кількість спеціалістів фармації у штаті ЛПЗ незначна. Виконання функціональних обов’язків спеціалістів фармації здійснюються таким чином, що на проведення консультативно-інформаційної роботи не залишається часу.

По-друге, комерціалізація медицини та висока конкуренція на фармацевтичному ринку спонукала фармацевтичних виробників просувати власну продукцію на рівні закладів охорони здоров’я із залученням окремих медичних працівників.

Таким чином на сьогодні залучення до ФЗ ЛПЗ спеціалістів фармації має реальну перспективу, але існує нагальна потреба в комплексному дослідженні зазначених питань з урахуванням особливостей функціонування ЛПЗ і сучасних вимог до їх ФЗ з залученням науковців і практичних працівників.

Використана література:



  1. Иванова О. Аптечная и больничная фармация: проблемы и способы решения // Московские аптеки. – 2005. – № 6. – С. 3–7.

  2. Листкова Р. В. Исследование по совершенствованию организации работы аптек лечебно–профилактических учреждений : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. фармац. наук / – Х., 1973. – С. 19.

  3. М’якушко Н. І. Про підвищення ролі фармацевта і аптеки як закладу охорони здоров’я в лікарському забезпеченні населення // Фармац. журн.  1996.  № 4.  96–101. с.

  4. Мурашко А. М., Печененко Н. М. Розвиток фармацевтичної діяльності в наданні якісної медикаментозної допомоги хворим лікувально–профілактичних закладів в Україні // Вісник фармації.  2010.  № 3.  С. 55–57.

  5. Олейник Г. А., Панченко Е. И. Задачи и функции провизора лечебно–профилактического учреждения // Фармация.  1984.  № 3.  С. 8–11.

  6. Панченко Е. И. Республиканський семинар «Роль межбольничных аптек в улучшении и совершенствовании лекарственного обслуживания лечебно–профилактических учреждений республики // Фармация.  1975.  № 3.  С. 90–91.

  7. Пономарёва Л. Развитие по сценарию западных стран: больничные аптеки нужны /[Електронний ресурс] // Фармацевтический вестник. – 2005. – № 26 (389). – Режим доступу до журн.: http://www.farmvestnik.ru/cgi–bin/statya.pl?sid=9899.

  8. Толочко В. М., Музика Т. Ф., Зарічкова М. В. Дослідження фармацевтичного забезпечення лікувально–профілактичних закладів // Вісник фармації. – 2010. – №4 (64). – С. 62–65.

  9. Толочко В. М., Музика Т. Ф. Нормативне регулювання фармацевтичного забезпечення лікувально–профілактичних закладів // Український вісник психоневрології. – 2011. – Т. 19, вип. 2 (67). – С. 111–112.

  10. Хадсон С. Больничные аптеки // Провізор. – 2008. – № 1. – Режим доступу до журн.: http: /www. provisor. com.ua archive/2008/N01/bolnih_aptek.php.part_code =37&art_code=6281





Скачати 97.09 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка