Використання християнської тематики в роботі з обдарованими дітьми вступ



Скачати 288.79 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір288.79 Kb.


В.М.Сімеонова,

заступник директора з навчально-виховної роботи гімназії № 9 Кіровоградської міської ради


ВИКОРИСТАННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ТЕМАТИКИ

В РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Вступ

Духовний вакуум радянських часів, котрий сприяв занепаду моральності народу, призвів тепер до парадоксу. З метою відродження духовності порушується стаття 35 Конституції України і в шкільну навчальну програму впроваджується курс християнської етики.

Християнська етика є провідним ядром, основою християнського вчення. Без неї не було б християнства взагалі. Але її основа - не тільки десять заповідей, викладених у Біблії, але й тлумачення цих заповідей, яке здійснює церква. Крім того, концептуальною підставою є думка, що абсолютним джерелом християнської етики для людини є Бог. Таким чином, учні будуть поінформовані про божественність настанов у поведінці та мисленні, які, згідно Євангеліям, є обов'язковими і абсолютними для людини. Вона не вільна їх ні тлумачити, ні ставити під сумнів.

Дана проблема має ряд аспектів. Основними є, по-перше, це формування духовності народу; і, по-друге, визначення допустимої межі впливу релігійної освіти на загальноосвітній процес у державних освітніх закладах. Релігійні діячі підкреслюють, що Україна традиційно християнська держава і тому необхідно активізувати вивчення християнських цінностей шляхом запровадження у загальноосвітні державні заклади християнської етики або православної культури.

З визнання християнства як невід'ємної частини української історії зовсім не випливає обов'язковість викладання релігії чи православ'я у світських школах. В багатьох освітніх закладах викладається історія, література, основи етики. В вузах викладаються релігієзнавство, культурологія, філософія, етика та естетика. Саме з цих курсів учні і студенти отримують знання про різні релігії, християнські релігії, в тому числі й православ'я.

Представники органів освіти і вчені відстоюють точку зору, що світська і релігійна освіта мають різне функціональне призначення. Якщо йдеться про їх узгодження, то вони повинні розвиватись паралельно на шляху реформування і вдосконалення в межах діючого законодавства в Україні. Автоматичне включення релігійного компоненту в систему державної освіти суперечить 35 статті Конституції України, Закону України про свободу совісті та релігійні організації і чинному законодавству про освіту.

Нехтування законом або його порушення у будь-якій сфері, і тим більше у сфері свободи совісті, дуже небезпечно. Незважаючи на перекручення і фальсифікацію деякими релігійними діячами принципу відокремлення церкви від держави і школи від церкви і світськості освіти, цей принцип залишається конституційним і є основоположною гарантією свободи совісті, виражає демократизм нашої держави, її європейський вибір. Україна має високий рівень насиченості різними освітніми закладами.

Більшість батьків позитивно оцінює вплив курсів морально-духовного спрямування на виховання особистих якостей дитини



Наше суспільство, роблячи крок від постіндустріальної цивілізації до цивілізації інформаційних технологій, усе гостріше відчуває потребу в людях, які матимуть фундаментальні знання в різних галузях життєдіяльності й умітимуть адаптувати їх до постійно змінюваних умов своєї життєдіяльності, будуть активно розбудовувати суспільну інфраструктуру з використанням найсучасніших технологій. Підготувати молодь відповідно до змінених суспільних умов, зрозуміло, мають саме навчальні заклади. Саме від якості, обсягів та інтенсивності роботи освітян над інтелектуальним, морально-духовним, творчим розвитком та вдосконаленням молоді залежить майбутня доля всього нашого народу. Особливої ж уваги з боку педагогів потребують обдаровані учні, які виявляють зацікавленість науковими студіями, демонструють творчі здібності та мають значний природний потенціал. Пробудити дрімотні сили інтелекту й творчі можливості учня, надихнути його на заняття пошуковою та творчою діяльністю й озброїти сучасними методами наукового пошуку, підказати оптимальні форми потамування інтересу до певної галузі знань, зорієнтувати талановиту молодь у щонайширшому спектрі наукової проблематики і навчити доцільно реалізовувати й правильно оформлювати свої інтелектуальні та творчі здобутки та багато інших завдань постають перед вчителем.

1. Мета, зміст, принципи, методи, засоби навчання курсів морально-духовного спрямування в школі


Визначення цілей навчання предметів морально-духовного спрямування дає відповідь на запитання Як виховувати та формувати духовно збагачену людину?”

Курси морально-духовного спрямування є дисциплінами

  • християнсько-світоглядного спрямування,

  • культурного спрямування та

  • освітньо-виховного спрямування, який вибудовується як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини.

Ці курси не є вченням віри, не включають релігійні обряди, не ставлять за мету залучення до певної конфесії. Викладання предметів передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань учнів; здатності до співжиття в українському суспільстві.

Метою курсів морально-духовного спрямування є формування в учнів загальнолюдських моральних чеснот. У процесі досягнення мети передбачається реалізація таких завдань:

  • ознайомлення учнів з основами загальнолюдської моралі як фундаменту цінностей;

  • ознайомлення учнів із моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов’язку, совісті, честі;

  • формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі духовних, моральних та культурних цінностей.

  • створення належних морально-етичних умов для самопізнання і самореалізації.

Освітня мета у процесі викладання курсів морально – духовного спрямування передбачає

- отримання і засвоєння учнями знань про добро і зло, про принципи моральної поведінки у ставленні до себе, до своїх ближніх, до своєї держави, до природи;



- оволодіння знаннями про культуру, історію та реалії українського народу;

- формування навичок та розвиток умінь роботи з релігійною та довідковою літературою, підручником, посібником.

Освітня мета здійснюється на основі підбору навчального матеріалу, зокрема, біблійних історій, інформації історико-культурологічного характеру, цікавих наукових фактів.



Розвиваюча мета реалізовується в процесі розвитку пізнавальної, емоційної та вольової сфери учнів.

Передбачається розвиток в учнів:

емоційної сфери: співчуття, співпереживання, радості;



- інтелектуальних і пізнавальних здібностей (різних видів уваги, пам’яті, мислення);

- готовності до спілкування, взаємодії та співпраці з оточуючими людьми на основі загальнолюдських моральних цінностей;

- готовність до подальшої самоосвіти і морального самовдосконалення.

Виховна мета слугує для виховання в учнів характеру і поведінки у світлі загальнолюдських моральних цінностей у зазначених сферах: у ставленні до себе, до своїх ближніх, до держави та природи.

Передбачається виховання в учнів:

- культури мислення, спілкування, взаємодії та співпраці на основі загальнолюдських моральних цінностей;

- рис характеру – доброзичливість, працьовитість, любов до ближнього, співчуття, оптимізм;

- ціннісних орієнтацій, почуттів та емоцій учнів.

Виховання учнів у процесі викладання курсів морально-духовного спрямування забезпечується: підбором навчального матеріалу: біблійних віршів, біблійних історій, прикладів з художньої літератури повчального спрямування, матеріалів культурологічного спрямування, прислів’їв тощо; застосування у процесі навчання запитань, проблемних завдань, ситуацій, рольових ігор, які вимагають від учня висловлення своїх почуттів, власної думки питань моральної поведінки.

У навчанні всі цілі реалізуються одночасно і в комплексі. Цілі навчання курсів морально – духовного спрямування тісно пов’язані зі змістом навчання.

Зміст навчання курсів морально – духовного спрямування відповідає на запитання “Чого навчати?” Зміст навчання курсів морально – духовного спрямування має забезпечити досягнення головної мети, яка полягає в тому, щоб ознайомити учнів зі спільними для всіх конфесій моральними цінностями; навчити учнів поводити себе у відповідності з загальнолюдськими моральними цінностями.

Зміст навчання основ курсів морально – духовного спрямування включає сфери спілкування, діяльності і поведінки у ставленні до себе; до своїх ближніх; до держави; до природи; а також знання Біблійного, історичного та культурологічного характеру.

Принципи навчання відповідають на запитання “Як організувати навчальний процес з курсів морально-духовного спрямування? Вони побудовані відповідно до принципів та вимог сучасної педагогічної науки, поєднані з підходами та принципами дидактики та педагогіки:



  • особистісно-орієнтованого підходу, який визнає дитину найвищою цінністю виховання, творінням Божим;

  • наочності, що передбачає створення відповідних умов для чуттєвого сприйняття Біблійного матеріалу через переважно візуальну та слухову наочність.

Вченні дослідили, що дитина запам’ятовує: 20% того, що чує, 50% того, чує і бачить, 80% того, що чує, бачить і робить.

Використовуючи наочність, учитель курсів морально – духовного спрямування не повинен занадто деталізувати біблійний матеріал, перебираючи на себе функцію Творця (наприклад, зображення створення світу). Наочність, яка використовується на уроці, повинна бути високохудожньою.

Не допускається наочність, яка може показати Творця у непривабливому чи карикатурному вигляді. Не слід під час інсценізації виконувати роль Бога. Його голос має звучати за кадром, за сценою;


  • доступності, що вимагає ретельного визначення обсягу навчального матеріалу і його характеру з урахуванням віку і рівня підготовки учнів, щоб завдання, які ставляться перед школярами, були їм зрозумілими.

  • Так, згідно з дослідженням психологів, для учнів молодшого віку не рекомендується давати більше трьох віршів з Біблії, оскільки вони їх не можуть сприйняти;

  • міцності, що передбачає належне засвоєння моральних цінностей для їх застосовування у повсякденному житті;

  • свідомості, що орієнтує учителя на забезпечення розуміння учнями матеріалу, який вивчається;

  • науковості, що має за мету

а) використовувати наукові відкриття в галузі фізики, хімії, астрономії, біології, історії, археології для підтвердження біблійних істин;

б) спиратись на досягнення психолого-педагогічної, історико-культурологічної та теолого-філософської науки для успішного викладання курсів морально – духовного спрямування;



  • зв’язку навчання з життям, що зобов’язує педагога пояснювати, як відповідні моральні цінності використовуються у повсякденному житті і як можуть застосовуватись конкретним учнем;

  • активності, який передбачає духовну, інтелектуальну, практичну діяльність учнів, спрямовану на духовно-моральне зростання під час оволодіння загальнолюдськими моральними принципами;

  • індивідуалізації, що виявляється у процесі вивчення курсів морально – духовного спрямування шляхом врахування індивідуально-психічних особливостей, життєвого досвіду учня, рівня його вихованості, які значно впливають на ефективність оволодіння моральною етикою;

  • культуровідповідності, який передбачає сприйняття моральної культури українського народу як невід’ємної частини світової культури; шанобливе ставлення до культури та духовних цінностей представників інших культур, народів, релігій;

  • добровільності, що регулює право вибору вивчення будь-якого курсу морально–духовного спрямування на підставі світоглядних переконань учнів та їхніх батьків;

  • доступності, що передбачає врахування вікових та психологічних особливостей учнів, орієнтація їх на свідоме використання засвоєних цінностей і моральних принципів;

  • системності, що передбачає цілісний, ієрархічний, взаємозалежний і відкритий процес залучення дітей до цінностей у їх постійному розвитку;

  • наступності та практичної цілеспрямованості, що забезпечує наступність у реалізації змісту і завдань навчального предмету та орієнтацію на практичне втілення засвоєних духовно-моральних засад, як мотивацій життя творчої особистості;

  • комплексності та інтегрованості, які полягають у взаємодії навчання і виховання, об’єднанні зусиль сім’ї, школи, позашкільних закладів, дитячих об’єднань у виховному процесі;

  • превентивності, що забезпечує профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, вироблення імунітету до негативних впливів соціального середовища;

  • суспільної спрямованості виховання, передбачає прищеплення християнських моральних цінностей для життя в суспільстві – формування національної свідомості, патріотизму;

  • виховання особистості в діяльності і спілкуванні, вимагає у процесі викладання курсів морально–духовного спрямування організовувати різноманітну діяльність учнів, їх спілкування. Для його реалізації використовуються ситуації, ігри, проекти.

  • оптимістичного прогнозування, що передбачає віру в кожну людину і можливість її виправлення.

Методи навчання курсів морально–духовного спрямування відповідають на запитання Як навчати учнів?Учитель використовує такі методи-способи:

  • розповідь,

  • пояснення,

  • бесіда,

  • переконання,

  • заохочення.

Учень використовує такі методи-способи:

  • ознайомлення,

  • осмислення,

  • практикування,

  • засвоєння.

Навчальний процес з курсів морально–духовного спрямування включає такі основні етапи:

- етап подачі нового матеріалу;

- етап закріплення матеріалу;

- етап практикування і його застосування.



I. На етапі подачі нового матеріалу учитель знайомить учнів з моральними цінностями, показує як вони функціонували протягом людської історії і в реальному суспільному житті

ІІ. Етап закріплення передбачає

  • пояснення учителя,

  • бесіду на основі прослуханого, побаченого чи прочитаного,

  • відповіді на запитання тощо.

ІІІ. На етапі практикування і застосування отриманих знань учитель

  • моделює проблемні ситуації,

  • пропонує вирішити реальні життєві ситуації.

Учні розв’язують уявні проблемні ситуації в класі, а згодом реальні життєві ситуації поза його межами, в реальному ужитті.

2. Методичні рекомендації щодо організації та проведення роботи з обдарованими учнями в процесі вивчення курсів духовно – морального спрямування


Підтримка та розвиток учнів, що володіють потенціалом до високих досягнень, є одним із пріоритетних напрямів сучасної світової та української освіти. Це відображено в базових державних нормативних документах, таких як:

• Концепція загальної середньої освіти, у якій першим з основних завдань загальноосвітньої школи названий «різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб»;

• Закон України «Про освіту» («Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань»);

• Національна доктрина розвитку освіти («Держава повинна забезпечувати: формування в дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти та самореалізації особистості; створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді»).

Основою роботи з обдарованими дітьми повинно стати реальне знання їхніх потенційних можливостей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості. Саме тому важливим є визначення пріоритетів у цьому аспекті діяльності навчального закладу, створення чіткої системи роботи з названою категорією учнів, здійснення пошуку, відбору, творчого розвитку обдарованої, талановитої учнівської молоді в галузі науки, культури, мистецтва, спорту, створення сприятливих умов для реалізації потенціальних можливостей дітей.

Підвищення творчого потенціалу учнівської молоді, упровадження компетентнісно орієнтованого навчання, активізація навчальної активності, упровадження інноваційних методів і технологій навчання та виховання в навчальних закладах є пріоритетними напрямами педагогічної діяльності.

Реалізація потенціалу обдарованих учнів є актуальним завданням сучасної освіти, яке визначає основні напрями щодо роботи з такою категорією учнів. Головна мета цієї діяльності – це впровадження ефективних методичних засобів та технологій пошуку, навчання, виховання й самовдосконалення обдарованих учнів.

Під поняттям обдарованість слід розуміти сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності, що є цінними для суспільства. Хоча науковці ще майже не розв’язали цілої низки питань, пов’язаних із явищем обдарованості, але вже сьогодні зрозуміло, що обдарованість не можна порівнювати з обсягом отриманих знань. Це значно складніше явище, яке включає:

- природну енергетику;

- пізнавальну активність;

- нестандартність мислення;

- наполегливість;



- надзвичайну працездатність.

Мета курсів предметів морально – духовного спрямування реалізується через конкретні завдання, загальна мета яких – забезпечення реалізації ключових компетентностей, які сприяють розвитку особистості та її повноцінній самореалізації в сучасному житті. Поставлені завдання вимагають від викладачів працювати на повну силу, орієнтуючись на можливості обдарованих учнів, щоб у майбутньому вони були готові до напруженої праці, зокрема, у вищому навчальному закладі. Якщо творча енергія учня не знаходитиме застосування в офіційних формах під час навчання та постійно натикатиметься на стіну формалізму та схоластики, то природні потреби в самовираженні не матимуть змоги реалізуватися.

Обдарований учень потребує такого навчання, яке забезпечувало б розвиток творчого мислення, самостійності й активності в навчальній діяльності, уміння набувати нові для себе знання, а не заучування чужих висновків, слів і думок. У роботі з обдарованими учнями викладач має відмовитися від жорсткої заорганізованості навчального процесу й обмеження учнів у рамках стандартних навчальних планів.

Тому основними ознаками педагогічних технологій, орієнтованих на роботу з обдарованими учнями, є:

- ускладнення змісту навчального матеріалу;

- збільшення обсягу теоретичного матеріалу;

- виконання учнями індивідуальних завдань;

- упровадження науково-дослідницької, пошукової, експериментальної, проектної діяльності учнів;

- підвищення рівня самостійної роботи;

- створення умов для реалізації природних обдарувань особистості;

- при цьому основними стратегіями навчання учнів високим розумовим потенціалом є прискорення та збагачення.

Зважаючи на зазначене вище, можна визначити такі головні умови ефективної організації роботи з обдарованими учнями:

  • відхід від форм і методів навчання, які не залишають місця вільному вибору видів і методів самостійної інтелектуально-творчої діяльності;

  • активна педагогічна підтримка ініціативи, само­стійності, оригінальності мислення , заохочення будь-яких навчальних та творчих успіхів;

  • обов’язкова організація дослідницької (пошукової) діяльності;

  • активне запровадження гуманістичних моделей і технологій спілкування, навчання, виховання.

Стосовно ж учнів, які мають високий рівень природ­них здібностей при вивчення курсів морально – духовного спрямування, то одним зі складників у комплексі першочергових заходів є оновлення змісту курсів морально–духовного спрямування та співвідношення інтенсивного й екстенсивного (пов’язаного не стільки з якісними, скільки з кількісними показниками) навчання; орієнтація на конденсацію теоретичного матеріалу, вивчення його укрупненими частинами. Важливим є засвоєння учнями основних інтелектуальних операцій у навчальній діяльності, які виявляються в умінні порівнювати, класифікувати, узагальнювати, виділяти головне та ін.

У роботі з обдарованими учнями вчитель має спиратися на їх розвинене мовне чуття, асоціативне мис­лення, словесно-логічну, образну, оперативну пам’ять, брати до уваги такі психологічні фактори, як потреби, мотиви, інтереси та інтелектуальний рівень. Необхідно створити максимално сприятливі умови для самореалізації здібних учнів через впровадження в практику творчих вправ, дослідницьких завдань, проблемних питань, проведення спостережень і дослідів, ігор тощо. Першочерговим завданням при цьому залишається пробудження пізнавальної активності.

Пізнавальна активність на рівні структурної оди­ниці спрямованості особистості свідчить про те, що учень не тільки охоче засвоїв ту чи іншу інформацію, але його відрізняє міцно сформована потреба в якісній пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльності.

До прийомів, які ставлять учня в активну позицію на уроці, можна віднести низку навчальних ситуацій:

  • це насамперед ситуації, в яких учень має захищати свою думку;

  • ситуації, які спонукають учнів ставити запитання викладачу, однокласнику;

  • рецензування відповідей, творчих робіт однокласників на уроці і у позаурочній діяльності;

  • виконання завдань, розрахованих на використання додаткової літератури;

  • вільний вибір завдань, переважно пошукового характеру;

  • створення ситуації обміну навчальною інформацією серед учнів;

  • самоперевірка, аналіз власних пізнавальних робіт.

Показником сформованості пізнавальної активності обдарованих учнів можуть бути насамперед їхні дії. Зокрема, якщо учень ставить запитання до викладача (ці запитання віддзеркалюють намагання з’ясувати ще не зрозуміле); прагне за власним бажанням брати участь у навчальній діяльності; в обговоренні розглянутих на уроці питань; доповнює відповіді інших учнів, бажає висловити свій погляд; прагне поділитися з іншими новою інформацією, завершити виконання розпочатих вправ, то в цьому випадку можемо говорити про його пізнавальну активність. На сьогодні доцільніше вести мову не про єдину чітко окреслено систему роботи з обдарованими дітьми, а про принципові підходи, які мають бути реалізованими в процесі вивчення курсів морально–духовного спрямування.

Саме проблемне навчання вчить думати логічно, науково, формує не просто знання, а знання-переконання, які є основою для наукового світогляду, формує в учнів елементарні навички пошукової, дослідницької діяльності, розвиває позитивне ставлення, інтерес до певного навчального предмета.

У процесі дослідницької діяльності формуються дослідницькі вміння, які можна розглядати як більш високий, творчий рівень розвитку загально навчальних умінь. Найважливішими дослідницькими вміннями слід визнати вміння:

- бачити протиріччя;

- формулювати проблему;

- ставити мету й завдання дослідження;

- висувати гіпотезу дослідження;

- вибирати й використовувати методи дослідження;

- збирати й аналізувати інформацію;

- самостійно планувати діяльність за етапами;

- апробувати гіпотезу;

- обґрунтувати власну точку зору;

- оцінювати власну діяльність.

3. Використання християнської тематики в роботі з обдарованими дітьми (з досвіду роботи)

Серед курсів духовно-морального спрямування чільне місце посідає курс «Етика: духовні засади». Саме інтегрованість курсу дає змогу збагачувати зміст навчально-виховного процесу різноманітними формами і напрямами духовно-морального удосконалення в процесі духовного становлення учня й громадянина України.

Методика курсу дозволяє спілкування вчителя й учня на засадах довіри. Інтерактивні методи, методи критичного мислення, особистісно – зорієнтоване та диференційоване навчання, науково пошукова робота, проектна діяльність на уроках курсу «Етика: духовні засади» дають можливість реалізувати статтю Закону України «Про загальну середню освіту», в якій говориться, що «середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості…»

Уроки курсу «Етика: духовні засади» сприяють максимальному розвитку мислення, пізнавальних здібностей учнів. З цією метою навчання організовують так, щоб в учнів формувалися уміння самостійно знаходити рішення у нестандартних ситуаціях, пропоную учням завдання, які потребують активності та самостійності думок, кмітливості, вміння швидко оцінювати ситуацію.

Одним з найважливіших завдань для розвитку творчо-пошукової роботи з обдарованими учнями гімназії є створення необхідних умов для формування у них цілісної і стрункої системи знань, а також методологічної основи пізнавального процесу – самостійного, філософського, творчого мислення. Найкращих результатів досягаю проводячи нетрадиційні уроки. Це уроки - диспути, уроки – дискусії, уроки - конференції, уроки – вікторини, уроки – інтерв’ю, уроки – конкурси, уроки - «круглі столи» тощо.

Для того, щоб під час уроку виникла дискусія, зміст уроку повинен бути проблематичним. Проблемні питання до уроків курсу «Етика: духовні засади» будую на нескладних ситуаціях протиріч або невизначеності в даній інформації чи матеріалі, що вивчається на уроці або декількох уроках. Багато проблемних питань виконують функції актуалізації досвіду та знань учнів і дозволяють більш чітко і глибоко зафіксувати кордони відомого і контури невідомого.

Сьогодні в освітній концепції відбувається перехід від «культу знань до культу мислення». Саме такі технології допоможуть дитині, підлітку не звернути з правдивої дороги, знайти правильний шлях у житті, розв’язати ту чи іншу проблему. Ми не знаємо, де шукати відповіді на запитання, які нас турбують. В такому стані дуже легко впасти у відчай. І саме дослідницька проектна діяльність на уроках курсу «Етика: духовні засади» допомагає, радить, підказує і навчає, де знаходити відповіді.

Основою проектної діяльності учнів на уроках є розвиток критичного мислення, пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання. Завдання вчителя допомогти дитині поставити перед собою мету духовного вдосконалення, розвитку своїх здібностей та талантів, прагненню за допомогою них принести користь іншим людям, суспільству, державі. Адже суть людини – в її активному земному житті; її завдання бачити правду і жити за Божими законами, заповідями і настановами. Програма курсу розвиває у дітей доброту, милосердя, працьовитість, безкорисливість, співчуття та прагнення до досконалості і гармонії зі світом і з собою.

На уроці у 10 класі – тема: «Людина як образ і подоба Божа. Ієрархічна будова особистості. Проблема особистості в контексті християнської антропології», учні проводили соціологічне опитування, працювали в групах, попередньо готували наочність; дійшли висновку, що людина – це природно-соціальна істота, творець історії, продукт і суб’єкт трудової діяльності, вища ступінь розвитку живих організмів на Землі. Людина – образ і подоба Божа. Людина – піщинка у світі, але вона може змінити його. Людина з великої літери – чесна, гідна, поважає інших людей і природу. Цей різноманітний і далеко не вичерпаний спектр понять про людину свідчить про широту вибору. Ким стануть наші вихованці? Адже людина вважається сформованою особистістю тільки тоді, коли вона не тільки розрізняє поняття добра і зла, а коли добро керує її волею. Тільки тоді людина стає здатною до справжнього діалогу зі світом, не розчиняючись у ньому, не гублячи свого сумління.

Урок «Сім’я – острів любові» (10 клас), проведений методом проектного дослідження має унікальне забарвлення: крім викладу фактів і суті, урок передбачає використання певного досвіду, реакцій і поведінки.

Вчитель на уроках духовно – морального спрямування поєднує навчання та виховання. А воно буде плідним тільки тоді, коли буде звернуте до духовного життя, просякнуте вірою в силу Божу, що світиться в людині, як образ Божий. Епіграфом до даного уроку–проекту був вірш Володимира Сосюри:

«Як сонце в небі, ти в душі моїй,

Як пісня в полі, в серці ти мойому,

Так синьо, синьо сяє погляд твій,

Як тихий вечір після дня утоми.

Ти у крові і в мріях ти моїх,

Торка вітрець кінці твоєї шалі,

І успіх твій як тих хмаринок біг,

Що линуть вдаль, не знаючи печалі,

Кудись біжать, співаючи, дроти,

Хвилюється під сонцем стигле жито,

І легко так мені з тобою йти,

І радісно мені з тобою жити.»

Під час рефлексії учні зробили висновки, якщо чоловік та дружина можуть сказати подібні рядки одне одному, то їхній шлюб, безперечно є щасливим. Їхня сім’я – це справжній острів любові, який так потрібен кожному з нас в хвилях тревог та бурхливого сучасного життя.

Острів любові… Острів миру, спокою та злагоди, острів взаєморозуміння, поваги і тепла, - це, мабуть, одне з найголовніших моментів нашого життя, адже недарма існує мудрий біблійний вислів: «Все є Любов».

Цікавою стала дискусія на уроці «Особливості юнацьких відносин» (10 клас), яка розпочалася зі слів В.О. Сухомлинського «У житті є велике щастя і велика праця - кохання». Цей вислів став проблемою дослідження, заглибившись у суть дослідження учні доторкнулися до такого питання «Чи може існувати справжня дружба між хлопцем і дівчиною?». На уроці було проведено рольову гру; працювали творчі групи з різними ситуативними завданнями. Риску на уроці було підведено словами: «Щастя, коли тебе розуміють…».

Тема «Кохання як шлях духовного очищення» (10 клас) допомагає вчителю створити з душі дитини той родючий ґрунт, на якому зерна добра, правди і знань проростуть, виростуть і дадуть свої плоди. Тому педагог повинен розвивати особистість, плекати все найкраще, що первісно закладено в людині.

У всі часи люди замислювалися над сенсом свого життя. Міркували учні 10-го класу над цією проблемою на уроках «Ідеал людини та сенс життя»: «Життя подаровано нам від Бога. Це найцінніший скарб, що в нас є. І ми маємо борг перед Господом за такий цінний подарунок». Тож ми маємо все своє життя присвятити Богу, служінню Йому. Потрібно поповнювати своє духовне багатство добрими справами. Це є справжнім сенсом життя. А що до ідеалу, то ним безперечно є Ісус Христос. На уроці був використаний метод «мозкового штурму», робота в групах, рольова гра, симуляції ситуацій, елементи дискусії.

Тема уроку «Честь і гідність у житті людини», безумовно, актуальна та небайдужа сучасному суспільству. Взагалі пізнання будь-яких людських почуттів є наукою неоднозначною, такою, що може мати безліч точок зору. Тому бачення проблеми честі і гідності висвітлювалося на уроці в різних аспектах, щоб як найширше розкрити їх значення. Ключовим моментом уроку було обговорення філософських думок: наприклад, «для кого честь – дрібниця, для того і все інше не має цінності» (Аристотель); «справжня честь – це рішення робити за всіх умов те, що корисно більшості людей» (Бенджамін Франклін); «Не сильні найкращі, а чесні. Честь і власна гідність – сильніше всього» (Достоєвський); «Об’єктивно – честь є думка інших про нашу цінність, а суб’єктивно – наше побоювання перед цією думкою. Честь схожа на дорогоцінний камінь: найменша пляма забирає її блиск і знищує всю її цінність» (Бошен)

Протягом уроку учні прослухали виступи творчої групи «редколегії», обговорили ділову гру і прийшли до висновку, що честь і гідність людини були і є вищими цінностями, тож будь-яке зазіхання на них, будь-яке приниження їх є таким же злом, як знищення самої людини.

Творча група обдарованих дітей, які готували дослідницький проект «Поняття моральної самосвідомості людини» - до змісту мети внесли такі позиції: з самого дитинства треба себе самовиховувати і самовдосконалювати. Не треба боятися вчитися на своїх помилках, але все ж таки обдумувати і зважувати все перед тим, як робити якийсь вчинок. Всі ми помиляємося, але якщо хтось і робить помилку, то потрібно визнати це. На уроці були представлені цікаві статистичні дані, зібрані шляхом соціального опитування. Проведено аналіз етапів формування свідомості людини. Рольова гра дала можливість спостерігати приклади за змістом протилежні щодо самосвідомості. Творча співпраця на уроці завершилася висновками: почуте та побачене на уроці допоможе кожному хоч на хвилину задуматися про рівень своєї самосвідомості. Кожна людина – це особистість, протягом життя, духовний світ якої, має збагачуватися. А вже чи буде він збагачуватися, чи навпаки деградувати – залежить від самої людини. Є одне побажання «нехай кожен з нас досягне піку своєї самосвідомості і стане вихованою, високоморальною людиною, з якою було б завжди приємно спілкуватися».

Висновки

Стратегічним загальнодержавним завданням розбудови української освіти на початку нового тисячоліття є створення умов для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави. Зацікавлюючи учнів найзначнішими здобутками духовних надбань людства, навчальні курси морально-духовного спрямування сприяють оновленню змісту освіти, формуванню гуманістичного світогляду особистості, її культурно-пізнавальних інтересів. Одним із головних завдань вивчення таких курсів є формування активної творчої особистості, здатної поціновувати явища класичної, сучасної та християнської культури.

Піклуючись про надання всім учням глибоких знань, набуття ними конкретних умінь та навичок, викладач не повинен забувати про створення належних умов для самовиявлення обдарованих учнів, для яких характерні високий інтелектуальний рівень, навчальна активність та потяг до творчості. У роботі з обдарованими учнями зростає роль викладача, головне завдання якого – надихати, спонукати учнів до творчої діяльності.

Головними способами при організації та проведенні роботи з обдарованими учнями в процесі вивчення курсів морально-духовного спрямування в навчальних закладах слід визнати такі як

- самостійна творча діяльність, яка передбачає підготовку різноманітних досліджень, написання творчих робіт різного роду та моделювання Іntel-проектів;

- конкурсна діяльність – участь у предметних олімпіадах, конкурсах, написання конкурсних творчих робіт.

У процесі самостійної творчої діяльності учні готують різноманітні творчі дослідження, творчі роботи з літератури різних жанрів. Загалом дослідницький спосіб пізнання відповідає природі мислення людини.

Видатний український педагог К. Ушинський неодноразово повторював, що навчання має завжди давати дитині можливість діяльності, відповідної її силам, допомагати їй тільки там, де в неї не вистачає сил, поступово послаблюючи цю допомогу з віком дитини.

Цю ж думку розвивала вітчизняний педагог-просвітитель і вчений С. Русова. У багатьох своїх працях вона наголошувала, що вчителеві не варто у своїх викладах вичерпувати тему, учням потрібно давати можливість самим доходити до її остаточного розуміння, адже це розвиває уяву учня, його творчі сили.

Звернімо увагу, що розвитку дослідницької діяльності учнів може сприяти звернення до таких видів робіт, як:

- складання бібліографії до певної теми;

- самостійний пошук матеріалу до теми та його обробка;

- підготовка рефератів, доповідей та повідомлень проблемно-дискусійного, порівняльно-зіставного характеру;

- написання творчих робіт.

Обдаровані, духовно збагачені, морально стійкі особистості – це ті якості майбутніх поколінь України, які виведуть її в ряд цивілізованих, розвинених, демократичних держав.


Список використаної літератури

1. Закон України «Про вищу освіту» / Верховна Рада України. – К. : Голос України, 2002. – 30 с.



2. Джеджера К.В. Основи педагогіки і психології / К.В. Джеджера, Н.М.Шагай. – Рівне : Волинські обереги, 2011. – 392 с.

3. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: навчальний посібник / С.Г.Карпенчук. – К. : Вища школа, 2005. – 343 с.

4. Немов Р.С. Психология. В 3-х книгах / Р.С.Немов. – М. : Владос, 2003.

5. Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації. Практикум / В.Л.Омеляненко, А.І.Кузьмінський, Л.П.Вовк. – К. : Знання-Прес, 2006. – 423с.

6. Психологічний довідник учителя. В 4-х книгах / [упоряд. В.Андрієвська, заг. ред. С.Максименка]. – К. : Главник, 2005. – 112 с.

7. Орієнтовна програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини / Г.Ситник, Н.Гавриш, М.Байрамова, В. Бакун та ін. – Рівне : РОІППО, 2007. – 60 с.

8. Трухін І.О. Основи шкільного виховання: навчальний посібник / І.О.Трухін, О.Т.Шпак. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.

9 Босенко М.І. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості / Босенко М.І. // Шкільний світ. – № 24. – 2001. – с. 9–10.

10. Ващенко Г. Обдарованість / Ващенко Г. – К., 1999. – 150 с.

11. Вишневський О.І. Теоретичні основи Української педагогіки / Вишневський О.І. – Дрогобич : Коло, 2003. – с. 43–48.

12. Волкова Н.П. Педагогіка / Волкова Н.П. – К. : Видавничий центр «Академія», 2002. – 420 с.

13. Гнатюк О.В. Чинники активності технічно обдарованих підлітків / Гнатюк О.В. // Обдарована дитина. – №2. – 2002. – с. 44–48.

14. Горай Ю. Творчі здібності та обдарованість / Горай Ю. // Психолог. – 2006. – № 25. – С. 12.

15. Громовий В. Плекати обдарованих / Громовий В. // Завуч. – № 14. – 2007. – С. 10–11.

16. Громова Е. Програма «Розвиток» / Громова Е. // Сільська школа України. – № 31. – 2002. – С. 45.

17. Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості / Зазимко О.В. // Обдарована дитина. – 1998. – № 8. – С. 5–12.

18. Ксьонзович І. Обдарованість – кінцевий результат, збіг багатьох факторів / Ксьонзович І. // Психолог. – №19. – 2006. – с.10.

19. Кульчицька О.І. Специфіка дитячої обдарованості / Кульчицька О.І. // Обдарована дитина. – 2001. – №1. – с.3–10.

20. Липова Л. Про програми роботи з обдарованою молоддю на 2001–2005 р. / Липова Л. // Управління школою. – №7. – 2002. – с. 6–8.

21. Липова Л. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості / Липова Л. // Шкільний світ. – №24. – 2001. – с.17–23.

22. Лукашевич О.М. Технічна обдарованість: ціннісна регуляція розвитку / Лукашевич О.М. // Обдарована дитина. – №2. – 2002. – с. 17–23.

23. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности / Матюшкин А.М. // Вопросы психологии. – 1989. – №6. – с. 29–33.

24. Морозова Л. Питання дитячої обдарованості в американській системі шкільної освіти / Морозова Л. // Рідна школа. – № 7. – 2006. – С. 78–80.

25. Нижник Г. Авторська корекційна розвивальна програма для обдарованих дітей / Нижник Г. // Психолог. – № 25. – 2006. – С. 28–30.

26. Ренський С. Вундеркінди / Ренський С. // Науковий світ. – № 5. – 2005. – С. 11.

27. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник / Фіцула М.М. – К. : «Академвидав», 2006. – С. 229–232.



28. Чумакова М.В. Академічна обдарованість та методи її діагностики / Чумакова М.В. // Обдарована дитина. – 2002. – № 2. – С. 53–56. 



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка