Викладання хімії в класах гуманітарного напрямку



Скачати 136.66 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір136.66 Kb.
ВИКЛАДАННЯ ХІМІЇ В КЛАСАХ ГУМАНІТАРНОГО НАПРЯМКУ

Домарацька С. І.


Широко розповсюджена система профільного навчання в школі, без сумніву, має позитивне підгрунтя. Надаючи учням можливість розвивати свої нахили і здібності, вона готує до вступу в певні вищі навчальні заклади. Але в той же час профілізація неминуче призводить до диспропорції в змісті навчання: розширюючи обяги профільного змісту, вона неминуче зменшує долю непрофільного матеріалу і створює ілюзію його допоміжності, а то і необов’язковості. Звідси і виникає проблема цілісного розвитку особистості наших учнів. Як вирішити її в умовах певного навчального закладу?

В школі гуманітарної праці профільне навчання в 10 – 11 класах здійснюється за суспільно – гуманітарним напрямом. Мета вивчення хімії в класах гуманітарного спрямування полягає в тому, щоб забезпечити засвоєння учнями системи хімічних знань і вмінь, що є складовими загальної культури людини і необхідні для вивчення інших шкільних дисциплін.

Під час викладання предмету слід ураховувати не тільки профіль навчання, а й особливості учнів в контексті цілісного розвитку особистості учня. Всім відомо, що ліва півкуля головного мозку відповідає за абстрактно-логічне мислення, а права – за образно-гуманітарне мислення. Тому при входженні учня в різні навчально-предметні діяльності стає зрозумілим, який тип мислення у нього превалює. Протягом усіх років навчання в школі учень та його батьки звикаються з думкою, що у нього є можливість засвоїти лише один якийсь предметний напрямок. Але із законів нейродинаміки слідує, що коли якась зона кори головного мозку збуджується, а це проходить частіше і швидше, якщо запропонована учню предметна діяльність відповідає його домінуючому мисленню (ліво- чи правопівкульному), то інші зони кори головного мозку заторможуються. І далі під час частих, постійних збуджень одних зон кори головного мозку та стільки ж постійних торможень інших проходить стійкий розподіл зон збудження і торможення.

Це означає, що якщо учень систематично і цілеспрямовано займається певним предметом, то на окремих зонах кори утворюються стійкі зв’язки, постійна готовність, легке збудження. І обернений процес – якщо учень ігнорує певний предмет, систематично йде від нього, то у відповідних за цю сферу діяльності зонах кори відбувається заторможення, що виявляється у відставанні, незрозумілості, відсутності пам’яті та інтересу. І в результаті людина впевнено себе відчуває в одній предметній діяльності та вважає себе нездібною в іншій.

Та згідно законів нейродинаміки, як психологічної основи навчання, відомо, що чим більше зон збудження в корі головного мозку, тим більше місця для утворення нових. Іншими словами, можливості у людини великі. Це означає, що здорова нормальна дитина в змозі успішно навчатися по всіх предметах в рамках загальної школи, але при умові, якщо буде постійно задіяна в ці процеси і не просто задіяна, а буде діяти активно і зацікавлено. Ось чому непрофільні предмети в профільних класах набувають особливого значення для повноцінного розвитку школяра.

Отже, для повноцінної освіти учень профільного класу повинен бути занурений в такий зміст освіти, під яким розуміють повний комплект різних дисциплін, зміст яких контекстний по відношенню до профілю навчання.

Один із шляхів гуманітаризації змісту предмету – збільшення обсягу історичних фактів, застосування уривків, художніх творів, казок та віршів. Адже до питання диференціації змісту треба підходити так, щоб не призвести до порушення логіки викладання, взаємозв’язків між попередніми темами й тими, які вивчатимуться згодом. Адже будь – яке скорочення навчального матеріалу може позначитися на його логічності. З іншого боку, не треба намагатися “втиснути” в невелику кількість годин гуманітарного класу максимум інформації.

Художні твори, удосконалюючи образне мислення школярів, впливають на розвиток їх розуміння, уміння виказувати оригінальні ідеї. В цьому зв’язку доцільні слова відомого хіміка О.Є. Арбузова: “Не можу уявити собі хіміка, не знайомого з вершинами поезії, з картинами живопису, з гарною музикою. Навряд чи він створить щось важливе в своїй сфері.”

Емоційне ставлення до будь – якого питання, створене вчителем, допомагає учню бачити раніше недосяжне, створити гарний настрій, який збільшує працездатність. Адже особистість людини формується особливо інтенсивно в період шкільного життя. В цей час виробляється світогляд, складаються переконання, іде розвиток здібностей та інтелектуальної діяльності.

Методика використання художніх творів може бути різноманітною: 1) зачитати для ілюстрації виучуваного явища або матеріалу фрагмент художнього твору;

2) зачитавши фрагмент, запитати, про яке хімічне явище йдеться, яка хімічна реакція відповідає цьому описові, як записати рівняння хімічної реакції;

3) знайти неточності у зачитаному фрагменті з погляду сучасної хімії; 4) навести теми, що вивчаються, та запропонувати фрагменти художніх творів.

Посилення гуманітарної спрямованості змісту предмету сприяє більш переконливому розкриттю ролі людини в пізнанні природи, цілісності її сприйняття. Це допомагає учням об’єктивно сприймати та оцінювати власне існування на Землі, більш помірковано ставитися до власних життєвих здібностей та сил, більш повноцінно здійснювати трудову діяльність. Головне – допомогти пізнати ту глибинну красу, яка, за словами А. Пуанка, криється у гармонії частин та пізнається лише розумом. Усе це дозволяє включити до процесу пізнання емоції та переживання учнів, що у разі успіху, породжує натхнення. Адже гуманітарні знання і гуманітарний спосіб мислення є необхідним на одному найважливішому етапі – етапі наукової творчості.

Психологія творчості є вельми різноманітною. У момент натхнення виникає логічне мислення, і на перший план виходять інші механізми: уява, образне мислення, інтуїція. Навіть у такій максимально логізованій науці, як математика, наукові відкриття приходять до вченого не як результат логічних роздумів, а як раптове творче осяяння.

У ще більш яскравій формі творчий процес проявляється у хімії, де основним типом мислення є образно-логічний. Гуманітаризація – використання у природничих і технічних науках методів, розроблених у гуманітарній сфері, пов’язаних з розвитком образного мислення, з емоційними оцінками замість логічних доказів. Цікавим підтвердженням ролі гуманітарних компонентів мислення у хімії є те, що більшість видатних хіміків або активно працювали у гуманітарній галузі, або жили у високо гуманітарному середовищі. Згадаймо М.В.Ломоносова, засновника російської хімії і нової російської поезії; Д.І.Менделєєва, великого хіміка і тонкого знавця живопису, художнього критика; А.П.Бородіна, великого хіміка – органіка і великого композитора. У 1864році англійський хімік Джон Ньюлендс, розташувавши всі відомі хімічні елементи по сім елементів, виявив закономірність, яку назвав закономірністю октав. “Восьмий елемент, починаючи з цього, - писав Ньюлендс, - є повторенням першого, подібно восьмій ноті октави у музиці.” Як можна бачити, поєднання музики і хімії дає добрі плоди. Тому, навіть у найнесамовитішому захопленні хімією не варто забувати, що існує музика, театр, література. Культурна людина не може вважатися такою, якщо в неї не виховано природну цікавість до всіх галузей гуманітарної культури. Зрозуміло й те, що література і мистецтво є найпотужнішими інструментами виховання духовності й моралі.

Одна із важливих умов гуманітаризації природничої освіти – формування логічної культури особистості. Оволодіння логічними знаннями та вміле їх використання на практиці допомагають зрозуміти закономірності та взаємозв’язки між людиною і природою, місце людини у Всесвіті та на планеті, тобто сформувати в особистості науковий світогляд, який є духовною основою біофільного розвитку людини.

Успішному формуванню світогляду учнів сприяє інтеграція навчання, яку я здійснюю шляхом реалізації внутрішньокурсових, внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків. Під час здійснення міжпредметних зв’язків “біологія – хімія – фізика” учні глибше осмислюють загальне та індивідуальне живих та неживих макротіл, універсальність багатьох фізико-хімічних теорій і законів. У них розвивається діалектичний спосіб мислення. Загальними для навчальних предметів хімії та фізики являються: система понять про речовину та їх будову, які є необхідними для засвоєння фундаментальної фізико-хімічної теорії будови речовин; система понять про енергію. Хімію, біологію, фізику об’єднує система понять про матерію, форми її руху та рівні організації.

Математична культура на уроках хімії – невід’ємна умова формування наукового світогляду. Сучасна хімія не може обходитися без математичних розрахунків, а розв’язування задач під час вивчення хімії активізує розумову діяльність. Сприяє конкретизації та закріпленню знань, формуванню наукового світогляду через зв’язок теорії з практикою. У процесі навчання математики учні опановують певну математичну культуру: ознайомлюються з математичною термінологією, розвивають логічне мислення, уміння й навички робити певні математичні розрахунки. Ось чому для збереження цього єдиного стержня науковості важливо зберегти підхід до запису умов, використання констант, проведення розрахунків, розв’язування рівнянь, скорочення величин, складання пропорцій і т.д.

Формування в учнів природничо-наукової картини світу – тривалий процес, на який працюють всі навчальні предмети.

Серед вимог, що висуваються до знань та умінь учнів на підсумковому етапі міжпредметного природничо-наукового узагальнення, виокремлюють такі:

- учні повинні знати рівні організації матерії;

- класифікувати їх у відповідності до форм руху матерії;

- уміти наводити приклади ускладнення структури матерії;

- знати загальні закони природи.

На заключному етапі формування природничо-наукової картини доцільно узгоджувати останні уроки фізики, хімії, біології. Вони повинні торкатись відповідних картин світу, а також суті цілісної картини світу. Такі уроки можуть бути інтегрованими, характерною ознакою яких – багатоаспектні об’єкти, що є предметом розгляду різних навчальних дисциплін. Наприклад, білки (хімія, біологія), речовина ( фізика, хімія, біологія), електроліз ( фізика, хімія).

До засобів інтегрованих уроків відносять: питання, завдання, задачі, наочні посібники, проблемні ситуації, пізнавальні задачі, навчальні проблеми міжпредметного змісту.

Приклади завдань світоглядного характеру

( для поточної перевірки знань):

7 клас.

1. Який закон хімії доводить, що атоми хімічних елементів зберігаються під час хімічних реакцій?

2. На прикладі обраного вами хімічного перетворення розкрийте дію закону збереження маси речовин.

3. Доведіть відмінність між фізичними і хімічними явищами. На конкретних прикладах покажіть їх взаємозв’язок.

4. Назвіть причини різноманітності речовин. Ілюструйте кожну з причин прикладами

8 клас.

1. У чому полягає єдність і взаємозв’язок хімічних елементів? Наведіть загальні положення і розкрийте їх на прикладах.

2. Який зв’язок між періодичним законом і періодичною системою хімічних елементів Д.І. Мендєлєєва?

3. Назвіть приклади прогнозів, зроблених Д.І.Мендєлєєвим. Що було підставою для них?



9 клас.

1. Доведіть матеріальну сутність і взаємозв’язок неорганічних і органічних речовин.

2. На прикладі з органічної хімії розгляньте взаємозв’язок одиничного, особливого і загального. Доведіть, що одиничне більше від загального, підтвердіть це положення прикладами.

3. Назвіть причини різноманітності неорганічних і органічних речовин.



Міждисциплінарні навчальні проблеми

( способи створення ):

1. Ситуація несподіваності.

Наприклад, під час вивчення реакції нейтралізації повідомляю, що хімік Вуд зігрів руки коханої теплом, що виділилося внаслідок реакції нейтралізації.



2. Ситуація конфлікту.

Наприклад, кусок заліза тоне у воді, а величезний крейсер із сталі – плаває; кухонна сіль є харчовим продуктом, а елемент хлор, що входить до її складу, у вигляді простої речовини – отруйний газ.



3. Ситуація спростування.

Наприклад, в одній із своїх книжок письменник Ж.Верн писав: “Доблесть, мужність, талант, гострий розум, вміння уявляти – всі ці властивості людства зумовлені тільки киснем.” Спростуйте ці слова або доведіть їх правдивість.



4. Ситуація припущення.

Пропоную учням висунути гіпотезу: а) утворення азоту на нашій планеті,

б) утворення нітратів у грунті і т.д.

5. Ситуація невизначеності.

Задача: людина з’їла 150 г моркв’яного салату. З’ясуйте, чи може вона отруїтися нітратами, якщо врожай моркви був одержаний з поля, на якому один овоч масою 50 г накопичує приблизно 0,2 г нітратів.

Міждисциплінарні проблемні завдання мають значний евристичний потенціал, спонукають до пошуку, активізують мотивацію до навчання не тільки хімії, а і суміжних до неї дисциплін.

В програмі з хімії у класах гуманітарного профілю не передбачено розв’язування розрахункових задач, але враховуючи те, що курс хімії безперервний, то зрозуміло, що навички й уміння учнів, зазначені в програмі 7-9 класів, мають залишатися і на третьому ступені навчання. Тому в 10 -11 класах гуманітарного профілю треба розв’язувати найпростіші розрахункові задачі тих типів, які вивчалися у 7 – 9 класах. Такі задачі можуть органічно вписатися в структуру уроку на етапі закріплення; з цією метою використовують й уроки узагальнення та систематизації знань, на які можна відвести години резервного часу.

Важливим аспектом викладання хімії в гуманітарних класах є компетентнісний підхід. До пріоритетів освіти сьогодні належать не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й готовність змінюватися й пристосовуватися до сучасних потреб, активно діяти, навчатися самостійно упродовж життя. Тому головною метою освіти є не інформативність, а опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, формування самоосвітньої компетентності, що дає змогу підвищити рівень їх навчальних досягнень. Компетентності поділяють на базові, або надпредметні; загально-предметні; спеціально-предметні. У класах гуманітарного профілю акцент доцільно перенести саме на базові, або над предметні компетентності. Базові компетентності поділяються на самоосвітні, соціальні, загальнокультурні, комунікаційні, інформаційні. Учитель хімії повинен сприяти розвитку різних компетентностей, але найефективніше засобами хімії можна розвинути самоосвітні.

Сучасний зміст освіти містить, окрім предметного, діяльнісний компонент. Це передбачає цілеспрямований розвиток в учнів усіх типів навчальних закладів загальнонавчальних умінь і навичок, передусім – інтелектуальних. Ця проблема є актуальною і для учнів гуманітарних класів.

Диференціація навчання стосується не тільки змісту освіти, а й форм та методів роботи. Так ефективним у гуманітарних класах є інтерактивний підхід. Використання інтерактивних технологій, доцільне поєднання хімії з предметами гуманітарного циклу. Інтерактивні технології дають змогу опрацювати великий обсяг матеріалу за незначний час (що актуально саме в класах гуманітарного профілю); навчально- інтелектуальні та навчально- комунікаційні навички, яких набувають учні на таких уроках, під час індивідуальної чи групової діяльності, однаково важливі для старшокласників незалежно від обраного профілю. При цьому для учнів гуманітарних класів доцільними є методи, пов’язані з асоціативним мисленням: сенкан, вебінг, парадоксальна розповідь…

Під час моделювання гуманітарного простору уроку виділяють культурологічний простір.

Фази встановлення дидактичного середовища в гуманітарному просторі уроку: 1фаза – інформаційна. Вона має пропедевтичне значення і характеризується індиферентним відношенням учнів до нового матеріалу. Під час цієї фази можна помітити, що учні невпевнені в достатності своїх знань, мають прогалини в базовій підготовці. На цій стадії не стільки значущим є мотивація навчання, як самооцінка учнів. Це спонукає вчителів до того, щоб корегувати самооцінку, чи “експлуатувати “ її, в той час як характер педагогічної підтримки повинен забезпечувати успіх в репродуктивних видах діяльності. Такий характер педагогічної діяльності пояснюється необхідністю створення атмосфери “щоденного комфорту” на уроці, коли учні не побоюються опинитися в ситуації непередбачуваності, незахищеності. Замість цього учень завчасно повинен знати, що, коли і як необхідно відповідати, щоб отримати високу оцінку. Стан тривоги – характерний для будь-якого учня на цій фазі розвитку уроку. Але причини цієї тривожності різні, тому і характер педагогічної підтримки по відношенню до різних учнів теж повинен бути різним.

2 фаза – мотиваційна. Вона характеризується емоційною зацікавленістю учнів в процесі навчання, співчуттям, цікавими формами і методами навчання, націленими в більшості на актуалізацію емоційно-суттєвої складової. Найпростіше виявлення цієї фази є оцінка корисності виучуваного явища чи факту, оцінка самого себе через порівняння із іншими. На цій фазі відбувається формування певного стилю діяльності на уроці, в якому превалюють позитивні цінності, мажорний тон, динаміка, зміна різних життєвих фаз (свята та будні…), закладається гуманістичний характер міжособистісних стосунків (не тільки між вчителем та учнями, як на першій фазі, але і між самими учнями). Урок набуває рис гуманістичної системи, стає суб’єктивним простором саморозвитку. На цій фазі робиться акцент на зацікавленість процесом навчання.

3 фаза – діалогічна, яка характеризується суб’єктивною позицією учня в процесі навчальної взаємодії з однокласниками. Учні спонукаються до багаторазового співставлення думок, їх відстоювання в диспутах, до пошуку компромісів. Навчальний діалог переходить у внутрішній план завдяки систематичній роботі із першоджерелами. Групова робота із першоджерелами та обговорення питань, складених в процесі попереднього аналізу дозволяє кожному учню не тільки проявити себе, але і осмислити новий матеріал. На цій фазі формується педагогічно доцільне середовище: предметно-естетичне, просторове, духовне, де найбільш важливим є формування середовища для діалогічного спілкування. На цій фазі можуть виникнути типові утруднення в діалогічній взаємодії. Необхідність відстоювати свою точку зору іноді виявляє нетолерантність учнів, невміння іти на компроміс, а тому, до конструктивного самозатвердження, що веде до заниження їх самооцінки і перспектив суб’єктивного становлення. Найбільш типовий прийом педагогічної підтримки при цьому – введення правил, законів, що регулюють процес обговорення, дискусію.

4 фаза – проектна. Її зміст пов’язаний із самореалізацією і само- затвердженням учня. Основу методики уроку на цій фазі становить ситуація визнання значущості з боку групи. Показником є почуття захищеності учня, виявлення ним свободи та гідності. Це досягається в груповій роботі, у виконанні творчих робіт, у проведенні фрагментів уроків самими учнями, у співтворчості з вчителем по підготовці та проведенню уроку. При цьому урок у більшій мірі відповідає індивідуальним запитам учнів, їх потребам в підготовці до професії, в самовизначенні. Урок стає для учня тим інструментом, який дозволяє йому пізнати свої сили та можливості, здійснити рефлексію, самовизначення, актуалізувати свої сили для саморозвитку. Особистість стає незалежною від середовища, а також від ідеологічних впливів.

Таким шляхом показано логіку розвитку уроку по шляху до цілісного гуманітарного простору становлення суб’єктивної позиції учня.

Задачі надання диференційованої підтримки у становленні суб’єктивної позиції учнів в гуманітарному просторі уроку вимагають особливого характеру педагогічної діяльності.

Отже, до педагогічних умов викладання хімії в класах гуманітарного напрямку відносяться такі:


  • врахування особливостей гуманітарної складової змісту освіти;

  • створення дидактичних засобів щодо гуманітаризації;

  • формування в учнів загальнолюдських та культурних цінностей;

  • розуміння взаємозв’язку природничо-наукової і загальнокультурної складової науки;

  • бачення єдиної (природничо-наукової та гуманітарної) картини світу;

  • висока навчальна мотивація і стійкий інтерес до предмету.

Література:

1. Мацкайлова О. Гуманитарное пространство урока.//Учитель-2004.-№1.- с.8.

2. Железнякова О. Профилизация: как избежать однобокости и односторонности?//Директор школы -2004.-№6.-с.57.

3. Максимов І., Філоненко І. Про викладання хімії в класах гуманітарного профілю.//Біологія і хімія в школі – 2007 - №2.- с.48.

4. Шушкевич Ю. На шляху до профільної інтеграції.//Завуч – 2007. - №21. – с.3.

5. Гурина Р., Соколова Е. Научная картина мира. Что мы формируем у наших учеников?// Народное образование – 2009.- №8.



Домарацька Світлана Іванівна – учитель хімії, спеціаліст вищої категорії, старший вчитель, НВК “Школа гуманітарної праці“ Херсонської обласної ради, м.Херсон.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка