Виховний захід. Хліб всьому голова. Пісня «Ой зелене жито, зелене.»



Скачати 99.64 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір99.64 Kb.
Виховний захід. Хліб всьому голова.

Пісня «Ой зелене жито, зелене.»

Ведучий . Добрий день вам, люди щирі! Добрий день вам, друзі милі!

Сьогодні наш зал перетворився на прекрасну світлицю. До нас завітали гості, а гостей здавна український народ зустрічає короваєм.

( Виносять коровай)


  1. Гостей дорогих стрічаєм,

Круглим пишним короваєм.

З рушником берем таріль

Коровай кладем і сіль.


  1. Шанобливо хліб підносим ,

І вклонившись, щиро просим:

-Любий гостю наш,приймай

Хліб гостинний – коровай.

( Танок з рушниками)



Ведуча. Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про те, що завжди було

турботою і радістю людини. Про те, без чого не уявити ні степової

долі, ні світанку, ні рідного дому. Про те, що для кожного з нас

необхідне, як сонячне світло, чи дихання.

Про хліб поговорим сьогодні,

Бо хліб – усьому голова.

Від хліба все – і радість, і пісня,

І життя, і зростання, і матері посміх,

І кроки дитини, і доля щаслива.

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум`яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він – скарб найбільший на землі.

Ведучий. Хліб здавна вважався символом святості, символом радості, щастя,

здоров`я та багатства.

Із хлібом зустрічали новонароджена дитя, з хлібом вітали і

породіллю. Пізніше з хлібом виряджали дитя « до Христа», а коли

підросте, то з хлібом виряджали й до школи. З хлібом одружували

молодих, хлібом благословляли батьки дітей до шлюбу.



Ведуча. На думку вчених, вперше людина почала збирати й культивувати

хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам`яному віці люди їли

сирі зерна, лише пізніше вони навчилися розтирати їх між каменями

змішувати з водою. Очевидно, звідси й веде свій початок історія про

перші жорна, перше борошно і перший хліб у вигляді рідкої каші.

Археологи стверджують, що ту кашу і можна вважати прахлібом. З

часом зерна почали обжарювати, а потім з`явився перший прісний

хліб – коржі з густої зернової каші – тіста. Ці перші ячмінні коржі й

знаменували собою початок епохи хлібопечення.

Мій пращур брів із пралісу густого,

Як звір, голодний, бо не вполював,

Остання сила гаснула у нього,

І, падаючи між високих трав,

Хапавсь у порятунку за стеблинку,

Здавалось, на самісінькім краю,

І ненароком у руці живинку

Відчув, затис, як знахідку свою…

Тоді, можливо і з`явилось жито.

Коли мій пращур залишивсь живим,

Коли на сито пальців – перше сито –

Зерно просіяв і наситивсь ним…

Ведуча. Хліб із збродженого тіста з`явився пізніше. Його батьківщиною

вважають Єгипет. Пекли його різної форми – довгастий, у вигляді

пірамід і сфінксів, риб та різних фантастичних тварин.

Процес розпушування тіста був знайомий також грекам та

римлянам. Перший спогад про такий хліб відноситься до V ст. до

н.е. Уже до IX ст. випікання було звичайною справою. Про це

свідчать літописи та археологічні знахідки.

Ведучий. Печений хліб був і в давні часи основним продуктом харчування

українців. Деякі вчені не без підстав вважають, що саме предки –

хлібороби сучасних українців – орії – винайшли колесо, віз, плуг,

вони ж проклали першу борозну та спекли перший хліб. Особливе

місце у давні часи відводилося хлібу « житньому» . «Жито»

означало як їжу взагалі, так і хліб зокрема. У свідомості «жити»,

«життя». Поняття «хліб» з`явилося пізніше й означало

спочатку «борошно», тобто те, з чого виготовляють хлібні вироби.



  1. Щодня до нас приходить гість

Рум’яний,теплий ,свіжий.

І називається він хліб.

Він наша перша їжа.

2.Звичайно , перша ,головна.

Як сонце і повітря.

Хлібина ніжна і смачна

Пшенична або житня.

3.Імен багато має хліб.

Є гарні і незвичні-

Рогалик, торт, батон, пиріг

І паска й паляниця.

Ще й бакалійник і калач,

Перепічка і піца.

4.За 5-6 тисяч літ до нас

Все пахло в світі хлібом.

І перший в світі хлібодар

Ним снідав і обідав.

5.З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято:

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

Пісня «Пісня про хліб»

Ведучий. Великою шаною хліба в Україні зумовлене те, що господарський

рік був тісно й грунтовно пов’язаний з усіма польовими роботами

навколо ниви, навколо хліба. Перший посів озимих зернових, як

відомо, проходять восени до Семена, тобто до 14 вересня

Але найвідповідальніша посівна припадає на весну.

Ведучий. Хлібороби ретельно стежили за дозріванням зерна.

Найвивіренішим способом було спробувати його на зуб: якщо

зерна мало тугий прикус, то одразу приступали до

жнивування .



Ведуча. Жнива для селянина – це все: достаток у господі, затишок у родині,

щаслива пісня і веселе свято.

. Я був у полі…

Визріли хліба,

Згинали над шляхами буйні гриви.

Степи стояли в сонячних шапках,

Чекали жнив пшеничні й житні ниви.

Яскрились обважніли колоски,

Мов золота висока чиста проба.

Шуміли в них пісень живі рядки

Натхненого поета й хлібороба.

Я був у полі…

Тішивсь на токах

Багатим повнозерним урожаєм.

Він ратая з села й робітника

Порадує пахучим короваєм.

Пахучий хліб на нашому столі –

То виборов радощі родинні.

Пахучий хліб – то щедрий дар землі

За труд і розум доблесній людині.

Пахучий хліб –

Цілющий скарб життя,

Його неперевершена владика.

Він – наша гордість, наше майбуття,

Він – наша творчість, і мета велика.

Пісня « Хліб – усьому голова»

Ведучий. Є у нашого народу ще один прекрасний звичай, пов’язаний із

жнивами. Це обжинки, своєрідний вінець жнивам. Завершуючи

косовицю, залишали на обочині поля жмут колосся, яке називали

«бородою». Підв’язуючи пучечок червоною стрічкою, оздоблювали

квітами, а вершок надламували, щоб колосся схилилося долі, як

подяка щедрій ниві. В підніжжі клали окраєць хліба й дрібок солі, а

подяка засівали вим’ятим з кількох колосочків зерном клаптики

землі, приказуючи:

- Сійся – родися, жито-пшениця, всяка пашниця,

краща ніж той рік!



Ведуча. Після цього жінки йшли до снопів, витягували колосочки і робили з

них квітку – китицю, сніп-рай або ж плели волосяний хрест і несли в

село. Ці атрибути ставили на покуті – місце, де мають перебувати

душі покійників та добрі польові духи. Дівчата ж вибирали з-поміж

себе найкращу дівчину – «княгиню», вона ставала в коло, клала на

ліве плече серпа, брала у праву руку цурку і опускала голову.

Найповажніший жнець обв’язували її перевеслом з житніми

колосками, одягав на голову вінок. Всі учасники обжинок повільно

залишали лан, співаючи обжинкових пісень.

Пісня «Ой на горі жито»

Оддзвеніли поля зрілим колосом.

Степові пропливли кораблі.

А зерно золотим грає полиском,

І від того ясніш на землі.

Мир ужинком твоїм за поручиться,

Краю рідний, це наш уражай –

На цвітнім рушничкові Славутича

З український ланів коровай.

Оддзвеніли поля зрілим колосом,

Бачать в снах степові кораблі,

Які ідуть криголами до полюса

Теплоходи ідуть круг землі.

Ведуча. Україна славиться на весь світ своїм диво-короваєм. Кожне село,

кожний хутір має своїм традиції та секрети випікання хліба. Хліб

пекли зазвичай у суботу, розраховуючи так, щоб до наступної

випічки його вистачило на сім’ю. Супроводжувалось випічка цілою

низкою ритуальних дії. Деякі з них дійшли до наших днів.

Наприклад, такі: не можна пекти хліб у п’ятницю та неділю, не

можна стукати коритом чи діжей для хліба та бити по ньому руками, хліб треба качати до себе (тоді і сім’я буде при ньому). Хліб можна пекти з пшеничного, житнього борошна або з їхньої суміші. Крім

хліба, що випікався для щоденного споживання, печуть ще обрядовий

хліб: весільний коровай, калачі та буханці для поминальних обрядів. Щоб хліб вдався, треба бути у хорошому настрої, не сперечатися, не сваритися.

Яйце розіб’є, білком помаже,

На дерев’яну лопату – та в піч,

І тріскотітиме іскрами сажа –

Мініатюра зоряна ніч.

На хмелі замішаний, видме груди,

Зарум’янілий, круглий на вид.

Скоринка засмалена жаром буде,

Аж розіграється апетит.

Ведуча.

Скільки прислів’їв склав про хліб народ.



Прислів`я та приказки про хліб

Не страшна біда, коли є хліб та вода.

Лежачого хліба ніде нема.

Сій вчасно – вродить рясно.

Посій упору, будеш мати зерна гору.

Не кожух гріє, а хліб.

Яка пшениця, така й паляниця.

Земля – годівниця аж парує, та хліб людям дарує.

Поганого хліба немає – погано, як нема хліба.

Ведуча.

Були ,діти, такі страшні часи на Україні, коли у людей не було чого їсти. Хліб їм тільки снився. Тоді в Україні був голод. Вмирали від голоду цілими сім’ями , селами.

( Виступ Антонюк Л.П. «Спогади односельців про роки голодомору»)

Ведуча. У наших предків хліб завжди символізував добробут, гостинність

господарів, сприяв продовженню роду. Шматочки чи крихти хліба

не викидали у відходи, а віддавали птиці, тваринам. Хліб, який упав,

слід було підняти, очистити, поцілувати і з’їсти, а при зберіганні хліба

має лежати у такому положенні, в якому саджали його в піч, -

перевернутий хліб вважався поганим знаком. Здавна вірячи у магічну

силу хліба, його прикріплювали – це було запорукою доброго врожаю.

Хлібе, святий наш хлібе,

Перед тобою голову схилю,

Вустами прихилюсь до тебе, хлібе,

І клятву вимовлю свою:

Клянусь тебе любити ніжно, щиро,

Клянусь, повіки шануватиму тебе.!

Ведуча.

Хліб – це життя. Так вважають трударі землі . хоч би де людина трудилась: у місті, чи в селі, на суші, чи в морях або на повітряних трасах – всі ми голосом серця поєднані з тими, хто годує країну, чия невсипуща доля – літо і зиму в полях. Люди найдревнішої професії на землі – хлібороби.

( Слово хліборобам)

Певно чули ви малята.

Хоч не раз такі слова:

« Хліб потрібно шанувати1

Хліб – усьому голова!

Він вічний і святий цей хліб,

Чи в паляниці на столі у хаті,

Чи зв’язаний в важкий тужавий сніп,

Де колоски шепочуться вусаті».

Ведуча

З давніх- давен наш народ над усе цінує хліб, сіль і честь. Хліб – це достаток,

сіль – гостинність і щирість, а честь – то людська гідність.

Пахне хліб!

Як тепло пахне хліб!

Любов’ю трударів

І радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних діб –

Духмяно пахне хліб!

Чи знаєш ти , чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор над рікою?

Хліб пахне працею людською.

Чи знаєш ти, чим хліб запах

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хлібозбору.

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Хліб пахне соками земними.

Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Він пахне радістю людською.



Ведуча.

У добрий час, засіваючи землю зерном, хлібороб сіє щастя й добробут у кожній сім’ї , сіє мир на землі.

( Діти посівають зерном0

Сієм щедро, сієм рясно,

Сієм радість, сієм щастя.

Засіваємо світлицю

Хай росте овес , пшениця

Хай здіймаються росточки,

Хай ростуть сини і дочки.

Хай на зміну виростають

Творці нового врожаю.

Хай шумить колосся в полі


хай цвіте щаслива доля.

Сієм, сіємо зернята,



Щоб земля була багата.

Пісня « На добро»






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка