Виховання духовності на уроках математики



Скачати 71.38 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір71.38 Kb.
Удовенко Зінаїда Григорівна ,

Вчитель математики Першотравенської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5

Виховання духовності на уроках математики

Educacia – robur nostrum est.

Виховання - наша сила

Ідеали суспільства потреб, егоцентризм, прагнення до комфорту і насолод, що не мають меж, завели людство в глухий кут. І ці проблеми неможливо вирішити без зміни орієнтирів у вихованні та освіті. А без чітких орієнтирів можливо заблукати в хащі антинауковості або ненависті до людей. Сучасній людині відтяли душу, а вона цього і не помітила. Нас привчили вірити в те, що чим більше в нас речей, тим ми щасливіші, ще б пак, треба пожити як всі, «по-людськи». Єдиний вихід - виховання нових поколінь з позитивними моральними якостями. До школи дітей посилають не тільки за знаннями. Батьки хочуть бачити дітей вихованими, готовими до життя. На жаль , наші навчальні програми, навчальна література відстають від новітніх наукових розробок, без чого учні, ба, навіть більшість вчених не в змозі дати відповідь ні собі, ні молоді: «В чому сенс життя людини на Землі?» Десятки тисяч років тому на багатті готували лише їжу. Наразі ми розпалюємо вогнище з помсти, жадібності,заздрощів, роздратування, ненависті та не задумуємось, що будемо вічно спокутувати кожну вуглину з цього багаття , бо закону причин та наслідків ще не відмінили.

Духовність – це прагнення людини до одвічних цінностей; це спосіб людського існування, основа спадкоємності поколінь, підтримання людського способу життя. Саме як переживання і набуття сенсу життя розуміли духовність російські філософи М. Бердяєв та В. Соловйов.

Відомий вчений-психолог Б. Братусь розглядає духовність через ставлення одного індивіда до іншого. Світську духовність можна описати наступними трьома елементами: Істина (пошук), Добро (його творіння), Краса (її усвідомлення і сприйняття). Що ж стосується релігійної, то вона також описується триєдністю наступних елементів: Віра, Надія, Любов –надія на майбутнє і віра в нього, любов до ближнього. С. Бондирева і Д. Колесов надають такі характеристики: душевність – це доброта і доброзичливість, співчуття і переживання, схильність до співпраці; духовність – наявність цілісної картини світу і розвинутого світогляду, володіння творчою ініціативністю, домінування «вищих» потреб. Архієпископ Лука (Войно-Ясенецький), В. Лоський, О. Мень, Митрополит Сурожський Антоній (Блум), о. Серафим (Медвєдєв) поняття духовності пов’язували перш за все зі святістю, з чистою совістю. Підсумовуючи тлумачення поняття духовності у богослов’ї, слід завважити, що шлях до духовності лежить через виконання заповідей Ісуса Христа.

Проаналізуємо, як тлумачаться категорії духовних цінностей, духовності з точки зору педагогічної науки. У словнику вказується на три форми існування цінностей: 1)Загальнолюдські, «одвічні» цінності (Істина, Краса, Добро). 2) Здобутки матеріальної і духовної культури або людських вчинків. 3) Соціальні цінності у формі особистісних цінностей. Г. Воронін виділяє такі підходи: космологічний ,теологічний , аксіологічний , когнітивний. На думку В. Черкасова, духовність – це «потреба і здатність особистості до творчості у різних сферах культури ; потреба у свободі самореалізації, здатність до самоосвіти і саморозвитку. Н. Дмитрієва вважає, що «духовність особистості – це система її цінностей, той стрижень, навколо якого формується неповторна людська сутність. Г.Ващенко у праці «Виховний ідеал» на основі аналізу розвитку української духовності обґрунтовує «український виховний ідеал», який відповідає психічним та природним особливостям нашого народу. Зважаючи на те, що український народ був завжди глибоко віруючим, його виховний ідеал базується на християнських засадах.

А що ми розуміємо під словом виховання? Які картини випливають наразі в свідомості, або в підсвідомості від часів дореволюційних до сучасних? Виховні методи: стояння в кутку, інколи на розсипаному горосі; замикання в холодній коморі; фізичний вплив – різки; читання нотацій учневі, який блукає поглядом по стелі, а думками – казна- де; грізний погляд через окуляри, підвищений тон; за гарні оцінки- нагорода від цукерок до дорогущих гаджетів, або навпаки – заборона користування комп’ютером і т.д.

Що таке виховання? Це друге й головне народження людини. В найширшому розумінні «виховання» означає «змінити»: а)змінити- розвиток фізичних і психічних функцій, інтелектуальних і емоційних здібностей дитини;б)змінити ставлення до самого себе – який дорослішає; формування самосвідомості («образу-я», «я- концепції»);в)змінити відношення до світу, формування свідомості, світогляду, життєвої позиції . Цей висновок Виготський зробив ще в 20-ті роки. «Виховання- говорив він, є по суті самовиховання…Відверто кажучи,з наукової точки зору неможливо виховати іншого». Тоді навіщо потрібні ми, педагоги, як інститут виховання ? Що робити нам, сучасним педагогам? Покірно опустити в розпачі руки та чекати озвіріння суспільства? Ні, наша педагогічна діяльність повинна організувати середовище і створити оптимальні умови для самовиховання дитини . Місце педагога - поряд з дитиною, навіть трохи попереду. Головний рефрен педагога: « Ти зможеш!». Пробуджувати і підтримувати прагнення дитини «бути гарним», «бути добрим».

Учитель має право та відповідальність ввійти в душу учня і вирішити за нього або разом з ним, що йому потрібніше, що вибрати, як жити, чого бажати.

Можливе запитання: «А на якій підставі? У дитини є батьки» . Щонайменше на підставі дидаскалії, дару вчительства, життєвого досвіду, відповідальності за майбутнє людства та просто – з любові. А що стосується батьків? Ми на уроках математики вчимо своїх учнів дослухатись до своїх батьків та шанувати їх на підставі Біблії, найкращого фундаменту, де написано: «Діти, слухайтесь своїх батьків у всьому, бо це справедливо». Дійсно, справедливо саме так, а не навпаки. Ми наводимо приклади з історії математики, факти з біографій видатних людей знаходять відгук в дитячих душах. Наприклад, математик і логік Чарльз Латвідж Доджсон. Під псевдонімом Льюіс Керолл він добре знайомий як автор казки «Аліса в країні чудес». Шарль Перро, автор казки про дівчинку у червоному капелюшку, написав казку «Кохання циркуля і лінійки». Омара Хайяма вважають філософом і поетом, класиком персидської та таджикської культури. Та насамперед Омар Хайям – відомий математик з ім’ям Аль- Кайямі. Рене Декарт(латинізоване ім’я – Картезіус) фізик, математик і філософ був також засновником французської прози нового часу.

На уроці – подорожі ми мандрували на тисячі кілометрів і на тисячі років но острів Самос, до Піфагора Самоського . Скажіть, хто назвав математику математикою? Піфагор. Він провів в Єгипті та його святинях 22 роки, займаючись геометрією, не поверхнево і не уривками, осягнувши всі секрети математики. Але 22 роки навчання в Єгипті були для Піфагора мабуть як 9-ти річна школа,тому , щоб закінчити навчання, він переїздить до Вавілону ще на 12 років, де опановує науку про числа, музику та інші таємничі речі. Два з половиною тисячоліття минуло з моменту його смерті, а заповіді Піфагора живуть і вражають серця своєю мудрістю і актуальністю. Ось деякі з них: «Статую прикрашає вид, а людину – його справи»; «Поспішай робити добро краще сьогодні вранці, ніж наступного вечора, бо життя коротке і час летить»; «Той, хто ображає ближнього, і сам не втече від образ»;

Цитатами з Біблії користуємось з успіхом десятки років, як в якості епіграфів, так і вмовлянь у процесі уроку, при необхідності записуємо умовляння в зошит. Повірте, це впливає на дитячі душі, бо ці вислови «не від вітру голови своєї», а взяті з повчальних книг Старого Заповіту, особливо з Приповістей Соломонових та книги Еклезіаста:«Аж доки безглузді ненавидіти будуть знання»? «Здобудь мудрість, здобудь собі розум»; «Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері твоєї» ; «Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя» .



Діяльність школярів повинна бути колективною, тому що людина стає людиною тільки спілкуючись в колективі. Всім відомий «педагогічний експеримент» одного східного еміра – тирана. Для експерименту він замкнув в башті маленьких дітей, а годувальниці відтяв язика. Діти росли нагодованими та доглянутими, але врешті це були не люди. Вони нічого не знали , вони нічого не розуміли, це були тварини в людській подобі. Людина приходить в цей світ як біологічна істота. Це лише модель майбутньої людини – розумної, доброчинної, духовної. Щоб новонароджена істота «вилюднилася», їй треба пройти нелегкий шлях розвитку. Має відбутися процес «олюднення», результатом якого стане homo sapiens. Тому наша задача, щоб на уроці учні працювали парами , радилися . Це потрібно для того, щоб учні відчували потребу в спілкуванні.

Для успіху в морально – етичній освіті необхідна духовна передача внутрішнього настрою вчителя дитячим серцям, а для цього ми повинні самі мати чисті серця. Так, щоб від вогню любові, який пломеніє в серці педагога, могла б запалати іскра тієї ж любові в серці кожного учня. Як падає зерно в землю, і від нього починається нове життя, так і ми повинні сіяти в душах зерна духовно – моральних цінностей та чекати набагато цінніших сходів, у нашій справі – духовних.

Список використаних джерел


  1. Біблія. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.bibleonline.ru/

  2. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів , вихователів , молоді та батьків [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://studopedia.com.ua/1_144767_vihovniy-ideal-u-tvorchosti-g-vashenka.html

  3. Ващенко Г. Роль релігії в житті людства і релігійне виховання молоді [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://pidruchniki.com/16381204/pedagogika/rol_tserkvi_vihovanni_rozvitku_osobistosti

  4. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии / Б.С. Братусь // Вопросы психологии. – 1997. - №5 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://psylib.ukrweb.net/books/_bratu01.htm

  5. Бондырева С.К., Колесов Д.В. Духовность. Психология, соціологія, семантика / С.К. Бондырева, Д.В. Колесов. – М.: МПСИ, МОДЭК, 2011. – 144с.

  6. Митрополит Антоний Сурожский (Блум). Ступени. Беседы митрополита Антония Сурожского [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://kotovsk-istok.com.ua/vzglyad/person/question-dushi/68-vera-i-neverie/1689-stupeni-besedy-mitropolita-antoniya-surozhskogo-o-svyatosti-i-dukhovnosti.html

  7. Архиєпископ Лука (Войно-Ясенецький). О семье и воспитании детей [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://detectivebooks.ru/book/22506324/

  8. Знание и Истина. Духовность. о.Серафим (Медведев). Ответы, поучения и наставления [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.paraklit.org/otvety/5.Cherkovnie_temi/O-znanii-duhovnosti.htm

  9. Воронин Г. Духовная организация личности и общества как объект социокультурного изучения: Дисс. …канд. соц. наук: 22.00.03 / Г. Воронин. – М.: ИСАН, 1995. – 186с.

  10. Черкасов В.А. Развитие духовности школьника: Аспект оптимизации светского образования / В.А. Черкасов. – Челябинск: б.и., 1993. – 164 с.

  11. Дмитриева Н.Г. Основы духовно-нравственного развития личности / Н.Г. Дмитриева // Проблемы становления и развития образовательного процесса УДОД: тез.и материалы науч.-практич.конф. – СПб, 1998. –204с.

  12. Підласий І.П. Спільна дія – Х : Вид. Група «Основа», 2012.-224с.

  13. Удовенко І.І., Гаврилова Л.Г., Сипченко В.І. УКРАЇНСЬКА ДУХОВНА МУЗИКА [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ukrspiritmuz.net.ua/


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка