«Вiдродження духовностi на принципах нацiонального виховання за спадщиною С. Русової.»



Сторінка2/4
Дата конвертації02.05.2016
Розмір0.71 Mb.
1   2   3   4

1 янголятко. Ми слуги небесні, спустилися з неба,

Щоб освітити путь Святому Миколаю.

Він в санчатах до Зірок роз'їжджає,

їм подарунки дає і щось питає.

Чи вмієте молитися?

Чи не любите сваритися?

Чи слухняні ви в батьків

Чи не маєте грихів?


2 янголятко. Як настане тиха нічка,

Як почорніє ліс та гай,

Тоді із неба тихо сходить

Наш добренький Миколай.

Прийде він тихенько в хату

Усмішкою всіх привітає,

І найкращі подарунки

Він під подушку сховає.

Миколай з небес весь час

Бачить кожного із вас.

А ви про це пісню заспіваєте.
Пісня «Миколай»
Коли замерзла річка

І став біленьким гай,

Зійшов у темну нічку

На землю Миколай.

Від хати і до хати

Снігами через лід

Спішить, спішить завзято

Старенький сивий дід.

Він в шапці-невидимці

У теплім кожушку

Приніс усім гостинці

У чарівнім мішку.


З янголятко. Ми волю його охотно сповняєм,

Але дарунки оці охотно розв'яжем для дітей,

Що достойні награди,

Котрі мають повагу до буднів і свят,

Котрі Бога шанують в юнім серці своїм,

Розкажіть що за рік зробили,

Яке найліпше було діло?

Діти розказують вірші.
Дівчинка. Мамі я допомагала,

Рано-вранці прокидалась,

Одягалась, узувалась,

І в садочок поспішала,

А з садочку повернуся,

Знов допомагать беруся.

Мамі пісню заспіваю,

їй в кімнаті прибираю,

Бо важка в мами робота,

Вихідний лише в суботу.


Хлопчик. А я не раз на рибалку

Ходив улітку часто з татком.

Сиділи з татом ми обоє

Коло Дніпра над водою,

А я для більшого улову

Для татка на все готовий:

З відра, що тато наловив,

Я рибу всю у став пустив,

І рибі добре, що на волі,

І татку, бо клює доволі.


Дівчинка. І я, чемна була завжди,

Вчилась і молилась все,

Чемні всі ми були - справді!

Нам Спаситель принесе

Дари, певно, всім гарненькі,

Бо нема між нами злих,

Слухали ми батька й неньку

Та й вихователів своїх.


Молитва
Пошли нам, Боже, маленьким дітям,

Щастя, здоров'я на довгі літа.

Щоб нам світила зіронька долі,

Щоб ми не знали лиха ніколи.

Щоб виростали розумні й сильні,

Душею чисті і серцем вільні.


1 янголятко. Ми бачим, справді гарні діти

Зібрались тут усі.


2 янголятко. Тому дари будуть всім гарненькі,

Бо нема між вами злих.


3 янголятко. Слухали ви батька й неньку

Та й вихователів своїх.


Янголята роздають подарунки.
Янголята. Тепер прощайте, любі діти,

За рік повернемось до вас.

Можливо, будемо радіти,

Можливо, буде інший час.


Ведуча. Настав час нам прощатися.

Будьте добрі, мудрі, щирі,

Живіть в радості і в мірі,

Хай добро вас не минає,

Сонце щастям хай засяє.

Дозвілля



«Вечорниці»

Старша група



В залі в загальних рисах і відтворено інтер’єр української хати.

Оленка : І коли та каша звариться ?

Скоро ж дівчата підійдуть?

Мати: Ти краще пильнуй щоб не пригоріла. А то будуть тобі вечорниці.

Ще й хлопці засміють.

Оленка: Не засміють (підбігає до дзеркала). Мамо, може ви б мене

чарувати навчили б ?

Мати : Що ти сказала? Чи ти при своєму розумі дівко ? Хіба ж твоя мати

відьма ! Яка, чи чарівниця? Бач що вигадала, а ще

перший раз на вечорниці збирається !

Оленка: Ну то й що ж! Чарували ж дівчата хлопців. Хіба ж ні ?



Мати : Старі люди, дочко багато чого наговорять, та хіба всьому

тому вірити ? А я так думаю: коли немає вдачі, то й гори

не допоможуть.

Оленка: Ой матусенько, ну навчіть чарувати.

Мати: Ой коза, чари їй подавай. Чи не Василя Панасового будеш

чарувати?

Оленка: От і не його, от і не його. Кого схочу, того і зачарую.

Мати : Що то ще батько скаже про ці дівочі гулі! Він не дуже

полюбляє вечорнщі. Каже нічого там тепер доброго нема.

Може ще й не дозволятиме.



Оленка: Як це ? Я скільки чекала, а він не дозволить?

(входить батько).

Батько :Ну й пахощі з нашої хати несуться! Гречаною кашею аж на

вулицю чути, а я зголоднів !

Мати : Та тож кашу наша дочка на перші вечорниці варить.

Батько :Та ну ? А хіба ж їй пора вже на вечорниці ходити ? Та й

прясти у нас нема чого.

Оленка: Вишивати буду. Ось нитки і полотно (виймає з скрині).

Батько: Хе, не знаю що й казати. Я б ото не пускав. Тільки з оце

вісімнадцять минуло. Ще ж дитина.

Оленка: Ага дитина ! Як робити все по господарству, то вже дівка,

велика, а як на вечорниці іти , то мала.

Мати: А ти Пилипе, певно зазбув вже що мені щей вісімнадцяти не

було, як ти сватів заслав.

Оленка: От як самі!

Батько :Та я що? Я нічого.

Оленка : Вже й каша, певно готова. Я піч заслоню, нехай упріває.

Мати : Добре доню, добре. А то вже і дівчата повинні скоро

прийти. А ось і вони, ось, чуєш ? Вже йдуть. (Чути пісню, заходять

дівчата.)

Дівчата: Добрий вечір !

Мати : Поспішайте дівчатонька,

Все приготувати,

Бо вже пора вечорниці

Всім нам починати.

Ось наліпим вареників, біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості

Хлопчиків гарненьких

Щоб вони разом з нами

Дружно працювали,

Наші вечорниці

Піснею стрічали,

Дівчата співають пісню " Ой за гаєм, гаєм". А потім сідають і починають вишивати. Заходять хлопці.

1-й хлопець : Добрий вечір, щебетушечки! Ви вже тут?

2-й хлопець: А гарні які дівчата, мов писані.

3-й хлопець: А тут які рушники! То вже дівчата вишивали.

Такими рушниками здавна славиться Україна !

4-й хлопець: Витриш лице тими рушниками, що вишивала мати,

І ніби нап’єшься цілющої води, яка тобі дає богатирської

сили.

5-й хлопець: Українські рушники. На нах кладуть хліб-сіль, благос­

ловляють синів на службу в Армії.

6-й хлопець: Українські рушники. З Вами порівнюють дорогу, що веде до рідного

дому.

Співають пісню "Рідна мати моя".

Танець "РУШНИКИ."

Господиня: Ну що ж, дорогі гості. Хай дзвенять сьогодні наші улюблені

пісні, жарти і сміх.

(Хлопці сідаютьза роботу - одні лущать квасолю,

інші-кукурудзу, дівчата вишивають ).

Господиня: А зараз ми побачимо, яка з дівчат найкраща господиня! Ось

перед вами все для того, щоб ліпити вареники. Хто

найшвидше й найякісніше наліпить вареників - той переміг.

Господиня: Дивлюся на вас Діти, і такі ви всі гарні і до роботи охочі.

І згадую, як розповідали мої бабуся і мама, що коли вони

були молодими, також збиралися на вечорниці. Вони

вишивали, пряли, м’яли прядиво, дерли пір’я на подушки і

обов'язково співали, бо без пісні немає діла. Пісня душа

народу, завжді з ним - і в горі і в радості. Сьогодні у нас

вечорниці.

Тож заспіваємо жартівливої.

Пісня "ВИШИВАНКА".

Дівчата : Хай цвіте наш рідний край,

Гей, кінчай журитися,

Баяністе, дужче грай,

Будем веселитися !

Дівчата : Пустила моя мати

Та й на вечорнички,

А там хлопці чорнобриві

Плетуть рукавички,

Рукавички виплітали.

Весело співали,

А музики як заграли –

Ще й затанцювали.

Діти виконують танок

Холопець : Дівчата ! А чи готові вже ваші варенички ? Почастуйте нас!

Далі хлопці виконують пісню на мелодію української народної пісні.

"А мій милий вареників хоче".

Господарка : А давайте і справді пригостимо наших хлопчиків

варениками.

Хлопчики, а ви хочете вареників ?

Хлопці : Хочемо, тільки не таких!

Проводиться гра " Хто більше наліпить вареників".

Господар : Колись, коли я ще був хвацьким козаком, ми

любили змагатися в кого сильніша долоня, тобто "Хто візьме в жменю більше горіхів"



Гра"ДОЛОНЯ" і "ЛЯПАС".

Оленка : А ще козаки були спритними, ось давайте подивимося, чи ви

справжні козаки.

Дівчата: Ще вони не справжні козаки !

1 дівчина: А чому ?

івчина: А тому, що ми не чули, як вони співають .

Пісня : " Ой що то за шум учинився".



Ой що то за шум учинився…



Оленка : От тепер ви справжні козаки.

Господар : А тепер попросимо тат теж показати, що вони козаки.(частують вареником).

Господиня : А чи справжні наші тата козаки?

Дівчата : Справжні козаки.

Господар : Наш народ дуже любить жарти.

Тож давайте і ми пожартуємо .

Я почну першим- слухайте.

Упіймав дядько на яблуні хлопчика.

  • Ти що там шибенику, робиш? –

  • Запитує сердито.

  • Та упало ваше яблуко, то я його вішав-
    не розгубився хлопчик.


Сидить мала Галинка коло столу й пише.

  • Що ти робиш, доню ? -питає мама.

  • Пишу листа Марійці.

  • Але ж ти писати ще не вмієш .

  • Байдуже , Марійка теж не вміє ще читати.

МАМО! Чи ви знаєте, яка в нас оказія була ?

У діжку з квасом миша впала.

-Ох боже мій ! Чи ти ж її витяг ?

-Еге, буду я витягать ! Щоб вона мене вкусила ? Я піймав кота і кинув у

діжку, щоб він мишу з’їв...

ПРИЙШОВ один господар з міста, дає своєму синові бублика та ж каже:

-На Васильку, та поділися з Івасиком по щирості.

-А як це по "щирості" - питає Василько?

-А так синку, каже батько,- як переломить бублика, то більшу частину даси Івасикові, а собі заставиш меншу. Ото й зветься по "щирості" ділити.

-Е, - каже Василько, - то дайте тату бублика Івасеві : нехай він ділить по "щирості".

Небилиці:

Господиня : Ось ми трохи розвеселились. А яке свято без загадок?

Хлопці, а загадайте -но дівчатам загадки.

1. Хлопці загадують загадки дівчатам.

2. Дівчата загадують загадки хлопцям.

Господиня : А пам’ятаеш Миколо, як були ми молоді, ото зберуться

дівчата, хлопці на перелазі й почнуть змагатися, яка вулиця

більше пісень знає.

Господар : Та й наша молодь знає чимало пісень. Правда ?

Пісня "І ШУМІТЬ І ГУДЕ".

Господар : А давайте пограємо в гру, в яку колись хлопці

грали на вечорницях.



ГРА " КАЛИТА".

Господар : Одарко, ти що , про вареники забула.

Господиня : Та ні, не забула.

Господар : То пригощайте гостей !

Господиня : Їжте ,гості, просимо щиро. Вареники непогані, вареники у

сметані.

Пісня «ІЗ СИРОМ ПИРОГИ».

Господар : Дякуємо вам, шановні батьки, гості, що завітали на наші

вечорниці.


Господиня : Дякуємо вам , дівчата й хлопці, що не забули

тітки Одарки, і дядька Пилипа, що звеселили нашу хату

піснею, танцями, й веселими жартами. А ми були раді Вас

пригощати, чим хата багата.

Господар : Хай ваша хата буде багата і хлібом і сіллю, і великим добром ,.

і дітьми, хорошими, й добрим здоров’ям і піснею і

злагодою, і сімейним теплом.

- І ще бажаєм, щоб ви не старіли,

Щоб серцем й душею були молоді.

Господиня : До рідного краю любов’ю горіли,

І користь приносили рідній землі.

Свято

«Козацькому роду – нема переводу»

Пiд украϊнську мелодiю в украϊнських костюмах до залу заходять дiвчата, слiдом пiд марш заходять хлопцi.

Степовий пейзаж з рiчкою, хати. В залу заходять дiвчата i стають бiля лави, слiдом вбiгають хлопцi, виконують вправу i стають бiля дiвчат.

Ведуча: Добрий день, малята,

Любi хлопчики й дiвчата!

Добрий день, шановнi гостi!

Вас зiбралось так багато –

Ви, мабуть, прийшлти на свято?

Хто ви, дiти ясноокi?


1 дитина: Ми дiтвора украϊнська

Хлопцi i дiвчата

Хоч слабi у нас ще руки

Та душа завзята.


2 дитина: Бо козацькогу роду,

Славних предкiв i дiти

У садочку всi вчимося

Рiдний край любити.


3 дитина: I для краю працювати

I для краю жити,

I за рiдний край в потребi

Життя положити.


4 дитина: Ми малi, та всi ми друзi,

Ми одна родина,

А найбiльша наша мати –

Рiдна Украϊна!


Виконуϵться пiсня «Мати – Батькiвщина».

Ведуча: Дiти, ви знаϵте, що сьогоднi ми зібралися, щоб згадати героϊчне минуле нашого краю. Тi далекi часи, коли слава предкiв наших, вiдважних запорiзьких козакiв, гримiла по всьому свiту.

Днiпре – брате, чим ти ясен,

Ой, я славен бурлаками,

Низовими козаками.


У тi давнi часи ох як тяжко жилося простому народу. З нього нещадно знущалося панство, а тому люди пiднiмалися на боротьбу, а потiм залишали милi серцю мiсця i вирушали у мандри. Селилися вони на вiльних землях. I називали вони себе козаками, тобто «вiльними людьми». А деякi тiкали ще далi, на низ, за пороги на Днiпрi. I почали цих людей називати низовими, або запорозькими козаками.

Запорожцi – то народ стараний, великий зростом, дужий! Самi жили на Сiчi, без жiнок. Самi cобi прали, латали й куховарили. Вони стали основною силою, що захищала селян i всю Украϊну вiд ворогiв. До лав козацтва втупали найсмiливiшi, наймужнiшi люди, бо на них чекали вiйськовi походи i битви.

Сiч, що воно таке – рiшуче, корот ке i сяйне, як вимах шаблi! Запорозька Сiч – це орлине гнiздо, звiдки пахло волею на всю Украϊну. Так ось вона Сiч! Ось те гнiздо, звiдки вилiтали усi гордi й дужi як леви.
Козак-писар (до гетьмана): А чого це ти, батьку-гетьмане, так зажурився?
Гетьман: Ой всi люди на свiтi рiвно радяться,

Та не всiм рiвно на цiм свiтi водиться

Ой, де ти правдонько, дiвалася?

Щастя-доля в якi лiси заховалася,

Колись тебе розпитϵмо.

Чого в нетрях ти ховалася,

Чого в козакiв сльози проливалися?
Козак-писар: Не журися, не сумуй, батько наш гетьмане,

Чуϵш пiсня голосна лине iз туману

Козаки на Сiч iдуть, звiстку радiсну несуть.
Козак (дорослий): Здоров будь, батько наш гетьмане,

Славний атамане!


Гетьман: Здоровi були, козаки, украϊнськi парубки.
1 козак: Круточола наша доля,

Як вода вона тече,

Козаку найперше – воля,

Козаку найперше – честь!


Гетьман: Козаки, ви де бували?

Що новенького чували?


2 козак: Скрiзь про тебе слава лине –

Чорне море ти скорив,

Для козацтва Украϊни

Все, що мiг, усе зробив!


3 козак: Нашу землю ти прославив

Перемогами гучними,

I для славноϊ Сiчi

Згуртував козацькi сили.


4 козак: Щоб не втратить булави,

Розум маϵш в головi,

Повiк тебе не забудем,

Твоя слава з нами буде!


Гетьман: Поведу таку я рiч: козаками славна Сiч,

Вам уклiн мiй i привiт,

Щастя-долi на весь рiд.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка