Відділ освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №8



Скачати 347.29 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір347.29 Kb.
Відділ освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №8 «Золотий ключик»
Погонець Наталія Петрівна

І ЖИВУ Я В УКРАЇНІ,

І З НЕЇ Я РОДОМ…

Система відкритих літературно–виховних заходів,

присвячені письменникам-класикам в дошкільному навчальному закладі

м.Нетішин-2014
Від автора

Щоденне наше життя і останні політичні події вкотре засвідчують, що проблема формування громадянської свідомості потребує особливо пильної уваги і є актуальною на даний час.

Дошкільний вік - це період первинного становлення особистості. Втім, кому, як не нам, педагогам дошкілля, добре відомо, що саме в цьому найніжнішому віці формуються основи особистості, а отже, й риси громадянина. Знаємо і те, що чотири, п'ять років людині буває один раз у житті. І не має вона страждати від того, що найсензитивніший період її дитинства припав на час державних проблем і суспільної розгубленості. Діти мають бути щасливими, радіючи кожному новому дню.

І наше завдання — навчити малят:



  • любити свій народ таким, яким він є, з його сильними і слабкими сторонами;

  • шанувати не лише героїчне минуле України, а й непрості будні сьогоднішнього державотворення;

  • прагнути робити добро, віддавати свої сили і здібності на користь рідній країні;

  • відчувати себе не байдужими споживачами, а господарями на своїй землі, від кожного з яких залежить її розквіт і добробут.

У Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, розробленій Міністерством освіти і науки України вказано, що виховання громадянина в державі має бути спрямоване передусім на розвиток патріотизму, тобто любові до свого народу, до України, виробленні активної життєвої позиції.

Тому, на мою думку, найефективнішим у формуванні особистості є залучення дітей до української класики, творів сучасних авторів, адже незаперечною є роль книги у пробудженні національної самосвідомості юних громадян, формуванні потреби у поглибленні знань про свій народ, його традиції, звичаї, обряди.

Чарівний світ літератури допомагає зовсім по - іншому, через призму бачення письменника, глянути на світ, замилуватися ним і відчути гордість за те, що ти народився саме на цій землі, живеш тут і будуть жити твої нащадки.

Через описи пейзажів, природи,  дитина пізнає свій рідний край, свою Вітчизну, а художнє розкриття взаємовідносин українців, родинних і дружніх стосунків формує у дитини високу духовність, притаманну українському народові. Книги, написані зразковою, образною живою рідною мовою, сприяють формуванню національного менталітету, високої духовності дитини. Особливо цінним у цьому відношенні є твори таких українських письменників-класиків як Т.Г.Шевченка, Л.Українки, М.Підгірянки, І.Франка та ін..

Письменники-класики - І.Франко, Т.Шевченко, Леся Українка, М.Підгірянка та ін. - це та еліта української художньої літератури, яка вчить любити свою країну, милуватися красою природи, товаришувати, поважати, вчить добру заради майбутнього, розкриває сутність життя.

Кращі твори письменників – класиків, які написані для дітей допомагають формувати національну свідомість, світогляд, характер, почуття та емоції дітей, сприяють моральному становленню особистості, її естетичному розвитку.

Художня література була й лишається одним з важливих засобів виховання особистості у дошкільному дитинстві.

Літературні твори несуть дитині радість, захоплюють змістом, силою впливу художніх образів, виразністю мови, музикою віршів.

Чим більш глибоким буде сприймання дітьми змісту художнього твору, тим більший буде його виховний вплив на дитину.

Безперечно, навчальні програми не спрямовують вихователя на ознайомлення старших дошкільнят з життєписом митця, а відсутність розробленої методики роботи над вивченням біографії письменника у дошкільному закладі дає змогу вихователю використовувати окремі факти у довільній формі. Звісно, цей процес пропедевтичний, однак використання на заняттях яскравих подій з життя того чи іншого письменника допоможе глибше усвідомити зміст твору, зацікавити дітей особистістю автора, на прикладі його життя формувати у дітей певні моральні якості.

І саме дитяча література, на основі уявлень про творчість українських письменників - класиків, повинна допомогти дитині опанувати мистецтво слова, розвивати творчі здібності, формувати пізнавальну самостійність.

Тому, я вважаю, що однією з найважливішим форм роботи з розвитку інтересу і формування уявлень дітей про творчість українських письменників-класиків, є літературно-виховні заходи.

Найчастіше літературно-виховні заходи, проходять у формі літературно – музичного вечора, з використанням музики, виступами співаків, музикантів.

Літературні ранки та вечори - це своєрідні свята національної книги, це пропаганда українського художнього слова серед дітей, батьків.

Літературний вечір спрямований на:


  •  поглиблення й поширення отриманих на заняттях знань та закріплення навичок;

  •  сприяє підвищенню загальнокультурного рівня розвитку дітей та збагаченню їх літературного кругозору;

  •  впливає на думки й почуття дошкільнят, спонукає замислитися над власною поведінкою, ставленням до світу і людей;

  •  розвиває творчі можливості дітей та їхні організаторські здібності;

  • удосконалює володіння рідною мовою.


Організація та проведення літературно - виховних заходів, присвячених творчості письменників-класиків в дошкільному навчальному закладі

Мета - виховати любов до українського слова, повагу та інтерес до національної літератури, закріпити в дітей знання художніх творів, активізувати українське мовлення, викликати радісний, бадьорий настрій.

Виходячи з поставленої мети, сформульовані такі завдання:



Пізнавальні:

  • ознайомити дітей з портретами, життям і творчістю письменників-класиків Т.Г.Шевченка, Л.Українки, М.Підгірянки;

  • знайомити дітей з поетичними творами письменників-класиків Т.Г.Шевченка, Л.Українки, М.Підгірянки;

  • ознайомити дітей з "Кобзарем" Т. Шевченка, розповісти про його значення; 

  • прилучати дітей до аналізу засобів художньої виразності твору, застосовуючи прийоми уявлюваної ситуації, словесного малюнка, словесної гри, елементів драматизації та інсценування.

Виховні.

Виховувати:

  • любов до української поезії письменників-класиків, бажання запам'ятовувати і читати вірші українською мовою;

  • інтерес до слухання художніх творів;

  • художньо-естетичне сприйняття образної сутності, мелодійності, ритму, краси поетичного слова, відчуття виразності мовних засобів, які надають особливої яскравої наочності картинам вірша;

  • виразність художнього читання у процесі відтворення змісту художніх творів;

  • любов до рідного краю, природи, до землі своїх предків, до рідної мови, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, поваги до національної культури через знайомство з творчістю письменників- класиків.

Розвивальні:

  • формувати уявлення дітей про творчість українських письменників-класиків Т.Г.Шевченка, Л.Українки, М.Підгірянки;

  • розвивати поетичний слух, бажання читати вірші напам'ять;

  • розвивати уміння сприймати і виразно відтворювати вірші;

  • сформувати інтерес до історії свого краю, емоційно сприймати творчість письменників-класиків

Навчальні:

  • навчати дітей слухати і розуміти зміст художніх творів;

  • учити дітей сприймати і оцінювати поетичний твір, виховувати художній смак;

  • учити впізнавати на портретах Т. Г Шевченка, Л. Українку, М.Підгірянку, впізнавати їхні твори, знати їхні назви;

  • формувати самостійність у художньо-мовленнєвій і театрально-ігровій діяльності.

При організації літературно-музичного вечора враховую такі принципи:

  •  масовості, що передбачає охоплення широкої дитячої аудиторії, а не орієнтацію на вибраних, обдарованих дітей;

  •  колективізму, що виявляється при розподілі доручень між динамічними творчими групами та способом їх виконання, а також у загальному звіті учасників вечора за спільну справу перед глядачами;

  •  зв'язку  організованого  навчання на заняттях  та  поза організованою навчальною діяльністю (бесіди, індивідуальна робота та ін..),  котрі повинні взаємозумовлювати і взаємодоповнювати один одного;

  • відповідність віковим особливостям дітей, з огляду на які визначається зміст і форма вечора;

  • добровільної участі та зацікавленості, яка підтримується особистісно значущою темою літературного вечора, а також раціональним розподілом доручень, що враховують здібності дітей.

Форми і методи навчання

Під час роботи використовую різні форми і методи навчання.

При знайомстві з письменником і його творчістю - обов'язковим атрибутом став портрет письменника(ці), виставка книжок (розгляд цих книжок, ознайомлення із зовнішніми та внутрішніми ознаками), розповідь про книжки та їх авторів;

для осмислення тексту провела ряд бесід на основі прочитаних творів (із включенням запитань і завдань), розгляд ілюстрацій картин життя і праці людей;

для розширення читацького кругозору провела літературні вікторини, ігри, конкурси, тести;

для розвитку інтересу до читання провела інсценування творів М. Підгірянки «Зайчик в тернині», «Розмова з сонцем», Л.Українки «Мама, іде вже зима..», «Вишеньки», уривок казки «Біда навчить»;

для збагачування мови дитини зображувальними і виражальними засобами було запропоновано завдання творчого характеру: за уривками творів (Т. Шевченка, Лесі Українки, М.Підгірянки та ін.) впізнати автора, назву твору;

було проведено конкурс малюнків про природу до творів Лесі Українки, М.Підгірянки, Т.Шевченка, конкурс віршів українських письменників-класиків.

Літературні ранки та вечори будую за такою структурою:

- вступне слово вихователя;

- розглядання портрета, книг;

-  бесіди про твори, літературна вікторина;

-  читання дітьми віршів, розповідання казок;

- участь дорослих (читання віршів, співання пісень за текстом письменника);

-  ігри дітей, театралізація чи драматизація творів;

-  інсценізація творів письменника.

Очікувані результати:


  • знає письменників-класиків, їх життя і творчість;

  • упізнає письменників-класиків на світлинах, знає назви творів, які вони написали;

  • розповідає епізоди з життя і діяльності письменників-класиків, з якими ознайомились;

  • чітко, виразно читає вірш, відчуває і передає мелодійність, ритмічність мови, володіє своїм голосом;

  • емоційно передає зміст поетичних творів, відтворює образність мови;

  • бере участь у бесідах за змістом художнього твору та бесідах за запитаннями;

  • називає художній твір, відповідно до змісту ілюстрацій, опису;

  • бере участь в інсценуванні знайомих художніх творах;

  • орієнтується в жанрах творів.

Проведення літературно-музичних вечорів я планую в межах квартала (один раз у квартал) або й цілого навчального року: на якісну підготовку одного такого заходу потрібно місяць півтора.

Тривалість літературного заходу 25-30 хвилин.

Літературні ранки та вечори, присвячені творчості українських письменників-класиків, дають змогу систематизувати здобутий раніше літературний досвід.

В жодному разі вони не повинні перетворюватися на самоціль. Це підсумок тематичного читання художніх творів. Так, упродовж перших двох кварталів дітям читаю твори Т.Г.Шевченка, заучую вірші, знайомлю з портретами та життєвим шляхом кобзаря, а в березні, напередодні дня народження поета, проводжу літературний ранок.

Ранки чи вечори проводжу у залі. Залу прикрашаю портретом письменника, українські вишиті рушники, виставка творів, ілюстрації, декорації для інсценування творів письменника. У літературних святах беруть участь дорослі (працівники дошкільного закладу), батьки, запрошені гості та діти. Їх проводжу у музичному супроводі (фортепіано, баян, народні українські музичні та інші інструменти). Діти й дорослі вдягають українські національні костюми.

Створюю відповідну атмосферу за допомогою музики, пісень, оформлення, композиційної побудови. Літературно-музичні композиції, будую за цілісним сценарієм, що включає читання художніх творів письменників з їх коментуванням ведучими. Намагаюсь зробити так, щоб всі частини монтажу (виразне читання, сольний і хоровий співи, музичні номери, танці, інсценізація уривків п'єс) складали єдине ціле, були пройняті однією ідеєю й давали характеристику письменнику як митцю і людині.

В художню програму вечора включаю декламацію, читання віршів і прози, розповідей ведучих, пісні на слова поета, котрому присвячений вечір, інсценування, його улюблені музичні твори чи музичні уривки, що за настроєм і тематикою підходять до його творчості, танці, демонстрацію слайдів тощо.

У програмі вечора гармонійно поєдную різні види мистецтва, колективне і індивідуальне виконання. Доповнюючи одне одного в розкритті однієї теми, вони збільшують силу емоційного впливу на дітей. Тим часом, кожен з видів по-своєму, особливо впливає на дитину. Зважаючи на порівняно швидку втомлюваність і збуджуваність дітей, намагаюся правильно чергувати різні види їхньої художньої діяльності.

Ідея заходу дійде до кожної дитини, якщо вона розкривається на доступному дітям художньому матеріалі, з урахуванням їхніх якостей. Цього я намагаюся досягти передусім старанним добором репертуару (віршів, пісень, танців) для даної вікової групи, рекомендованим Програмою розвитку дитини «Українське дошкілля». При цьому враховую і репертуар, який уже є в дітей, рівень розвитку їхніх вокальних і рухових навичок.


Висновок. Проведення літературно-виховних заходів вносить особливий колорит в життя дітей, приносить масу позитивних емоцій, виховує естетичні смаки, знайомить з певними явищами.

Таке розмаїття виховних заходів як за змістом, так і за формою дозволяє мені виховувати у дітей любов до свого краю, українського народу, чесність, працьовитість, доброту, почуття прекрасного.

Твори українських класиків - це вічні, ніколи не в'янучі зразки української мови, невичерпне джерело виховання підростаючого покоління рідною мовою, материнською мовою.

Знайомлячись із творчістю українських письменників-класиків дитина пізнає історію народу в поетичних та прозових рядках. Художнє слово виховує любов до рідної природи

Мої вихованці почали з більшою увагою ставитися до природи, до людей, зрозуміли, що вони є невід'ємною частиною природи.

На мій погляд, у дошкільнят сформувалося чуття родини, рідного краю, гордості за свій народ. Діти розвинулися інтелектуально, набули стійких моральних звичок.

Діти з задоволенням читають і розповідають художні твори письменників-класиків, інсценують та драматизують за змістом творів.

І найголовніше моє досягнення - діти формуються духовно, тобто в них виникає не лише потреба пізнавати, а й жити «для інших».



Сподіваюся і вірю що з них виростуть справжні патріоти, які люблять свою Україну і пишаються нею, а я, як вихователь, докладу всі зусилля, для того, щоб мої вихованці стали справжніми нащадками свого народу.
МИНАЩАДКИ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

http://im5-tub-ua.yandex.net/i?id=621388385-67-72&n=21

Мета: розширити знання дітей про Т.Г. Шевченка, спонукати дітей до активної пізнавальної діяльності; розвивати уміння доводити свою думку; виховувати повагу до інших людей, почуття гордості за свій рідний край, інтерес до поетичної та художньої спадщини Кобзаря, готовності бути гідним громадянином України, відданості справі зміцнення державності.

Обладнання: мультимедійна презентація, ілюстрації за творами поета, репродукції картин Т.Г. Шевченка, «Кобзар», аудіо запис пісень, ваза, квіти, китиці калини, вишиті рушники, бубон.

Зала прибрана за українським звичаєм. На центральній стіні портрет Т.Г.Шевченка, під портретом — столик, де ваза з квітами та „Кобзар". Попід хатинкою, на хвіртці висить вишиваний рушник.

Діти заходять до залу з весняною піснею „На галявці" і стають біля стільчиків.

Дитина.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Всі: Ми вшановуєм пам'ять Шевченка! (сідають)

Ведуча. Весняне сонечко розбудило все живе на землі, почали розпускатися листочки, заспівали - пташки. І ви, діти, своєю весняною піснею, начебто привітали нас із весною. Ось у таку пору весняну - 9 березня народився великий український поет-Кобзар Т.Г.Шевченко. Знаємо такий давній звичай: коли в родині народжувався хлопчик то на хвіртці вивішували рушник. От і в нас ви бачите цей знак - гарний вишитий рушник. Сьогодні я розповім про життя і творчість Т.Г.Шевченко, а ще пригадаємо звичаї українського народу, вірним сином якого був Тарас Шевченко. В знак його вшанування давайте поставимо у вазу біля його портрета - квіти.

Танець з квітами, (в кінці танцю всі діти:

Нехай цвітуть і день і ніч

Біля портрета квіти

Тобі Кобзарю, дорогий

Подарували, діти.

(кладуть квіти біля портрета Т.Г.Шевченка)

Ведуча. Багато років минуло з того часу, коли жив Т.Г.Шевченко, але пам'ять про нього живе і досі. Народився Тарас в селі, в кріпацькій сім'ї - всі його рідні працювали на пана, були невільні. Сім'я жила дуже бідно, часто діти не мали що їсти, жили в убогій хатині, яка потопала у вишневому садку.

Слайд (додаток1)

В похилій хаті, край села

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка — мати, вбита горем.

Пісня „Садок вишневий".

Ведуча. Коли дитина підростала і починала вимовляти перші слова, цю подію також відзначали. Замітали вербовими віником хату, бо верба благословенна Богом і вимітає усіляку духовну нечисть; запрошували гостей і розкладали на лаві дарунки дитині. Гості уважно стежили: до чого ж потягнеться мале? До молотка - буде теслею, до гончарного круга - гончарем. А Тарасик, напевно, наладнався до книжечки - то була Біблія - і через усе своє життя проніс палку любов до слова, до української мови. Пізніше поет напише:

Ну щоб, здавалося, слова,

Слова та голос - більш нічого,

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує.

Защебече соловейко".



Ведуча. Минало тринадцять років. Ще малим хлопчиком Тарасикові довелося працювати: пасти за селом телят, ягнят, носити воду.

Слайд (додаток1)

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

Він рано лишився сиротою і сам заробляв собі на життя. У бідній сільській школі навчився читати і дуже хотів доставати книжки. Тарас ріс розумним хлопчиком, і допомагала йому набиратися розуму старша сестра Катруся.

Як і всі діти, любив маленький Тарасик гратися, Нумо й ми пограємо в народну гру «Бубон».

Ведуча. Дотримувалися в Україні і такого звичаю: увечері дитина давала батькові й матері звіт, що доброго зробила цього дня і чи гідна вона того, щоб їй дали їсти. В Україні дітей змалку вчили шанувати батьків. Маму й тата називали на „ви". Дитина, прокинувшись, умивала личко й цілувала матінці руку, перш ніж звернутися до Господа з молитвою „Отче наш".

І чужому навчайтесь,

І свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває -

Того Бог карає,

Того діти цураються

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють

І немає злому,

На всій землі безконечній

Веселого роду.

Пісня „Рідна матінко".

Ведуча. А ще Тарас любив малювати все, що бачив, але малював лише чорним олівцем, бо інших у нього не було. З любов'ю зображував рідне село, поле, луг, гай. І дуже часто малював він калину - символ щастя, чистоти і любові. Пізніше описував її у віршах, порівнюючи з дівчиною. Його вірші було покладено на музику.

Хоровод з китицями калини „Зацвіла в долині".

Ведуча. Т.Г.Шевченко написав багато віршів, які були видані окремою книжкою, яка називається „Кобзар". (Показую «Кобзар») В своїх віршах він описував тяжке життя людей, змушених працювати на панів, нещасливу долю своєї матері, сестер, братів. Йому самому жилося дуже важко, але писав він і про свої мрії, тримав у пам'яті світлі спогади про рідну Україну. Люди, плакали, коли читали вірші чи слухали, бо в цій книжці велика сила і мудрість. Щирі слова, пройняті великою любов'ю до України, усім припадали до серця.

Пісня „Як би мені черевички".

Ведуча. Т.Г.Шевченко написав багато віршів, які ви вивчаєте в дитячому садку. Вони прості і зрозумілі. Прочитайте нам. Але спочатку ви повинні роздивитися ілюстрації до віршів і впізнати за ілюстрацією назву вірша і прочитати його. (додаток 2).

Вірші Т.Г.Шевченка (за ілюстрацією).

Ведуча. Правда ж, гарні вірші, приємні, ніжні? Ось яка красива і багата наша мова, ось як чудово писав Тарас Григорович Шевченко.

Ведуча. А зараз ми з вами заспіваємо українську пісню на слова Шевченко „ Тече вода з-під явора".

Ведуча.

Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

За ясну свободу,

Світло майбуття –

Він віддав народу

Все своє життя!

Помер Шевченко не на Україні, а в Петербурзі, де цар дозволив йому жити під суворим поліцейським наглядом, але похований він, як і заповів у Каневі на Україні над Дніпром, на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. Слайд (додаток 1)



Вірш „Заповіт".

Ведуча. Ми всі бережемо памˊять про видатного поета: йому збудовані пам'ятники, його ім'ям названі вулиці, парки, театри, його вірші знають дорослі і малі.

В селі Кирилівка, зараз Шевченкова батьківщина Кобзаря, є музей Т.Г.Шевченка, його іменем названий дитячий садок. В кожній групі є куточок, присвячений Шевченку. Дітей у садочку називають „тарасиками".

Чи можна уявити собі сім'ю без Шевченка, де б не любили, не згадували, не читали його вірші, не співали його пісні.

ЛЕСИНА ПІСНЯ

c:\users\игорь\desktop\6576734_91c49f82.jpg

Музично-літературний вечір присвячений творчості Лесі Українки

Мета: виховувати любов і повагу до творчості Лесі Українки; розширювати знання дітей про життєвий і творчий шлях поетеси; удосконалювати навички виразного читання віршів.

Обладнання: портрет Л.Українки, виставка книг з творами Л.Українки, українські вишиті рушники, сопілка, квіти, парасольки, човники для танцю.

На центральній стіні залу - портрет Лесі Українки, прикрашений українськими рушниками, квітами.

Діти одягнені в українські костюми заходять до залу.

Хід

Ведуча. Діти, пригадуєте, яку ви казку читали про горобчика, який хотів навчитися розуму. Як вона називається? („Біда навчить"). А хто написав цю казочку?... Так, казку „Біда навчить" написала відома українська поетеса Леся Українка. А які ще твори Лесі Українки ви знаєте?... Так, Леся Українка писала прекрасні вірші.

Так от, Леся Українка - це наша славна поетеса. І сьогодні я вам розповім про неї багато цікавого. Слухайте ж, діти.

Давним-давно на нашій українській землі, на Волині, народилася хороша-прехороша дівчина. Мати назвала її Лесею, з дев'яти років почала писати вірші. І були вони такі гарні, що їх стали друкувати. Лесине прізвище було Косач. Та щоб усі знали, що дівчинка ця родом з України, Лесина мама - відома письменниця Олена Пчілка - підписувала їх ім'ям Леся Українка. Дуже любила українську природу: ліс, річку, поле, збирала ягоди, квіти, бігала до річки купатись.

Танок з квітами (під укр. нар.мелодію.)

Ведуча. А найбільше любила Леся слухати розповіді старих людей про русалок, водяників, інших казкових, що нібито існують у природі. Пам'ять маленької міцно тримала ці чарівні оповідання. І от, коли Леся виросла, вона написала віршами красиву казку, яка називається „Лісова пісня". А розповідається у цій казці про лісову красуню Мавку та її друзів. Мавка живе в дуплі старого дерева і вербу сестрою називає. Ліс - це її рідний дім, вона любить усе: дерева, травицю, квіточки, пташок, тваринок і казкових істот. І всі вони люблять і оберігають Мавку. З нею дружать Водяник і ніжна Русалочка, що живуть у лісовому озері, та лісова й польова Русалки, і маленькі потерчата, і суворий Перелесник, і страшні „той, що греблю рве" й „той, що в скалі сидить".

Послухайте ви пісню сопілки, яку грав на сопілці хлопець Лукаш, якого покохала Мавка.



Звучить сопілка і пісня під сопілку.

Жива картинка: на пеньочку сидить Мавка, чути звуки музики.

Мавка: Ох як я довго спала.

А хто мене збудив, либонь

Весна, так весна, вона ще так

Ніколи не співала, як отепер

Чи то мені так снилось?

Ні, стій! Ба! То весна співає.

Грає музика.

Виходить Лукаш, підходить до дерева і хоче зрізати гілку.

Мавка: Не руш, не ріж, не убивай,

Не лий же крові з сестроньки моєї.

Лукаш: Березу ту, сестрою називаєш

Хто ж ти така?

Мавка: Я - Мавка Лісова.

Лукаш: То ти ж така, як дівчина

А ти давно живеш у лісі?

Мавка: Ніколи я не думала про те,

Мені здається, що жила я завжди.

Так, я жива, я буду вічно жити,

Я в серці мала те, що не вмирає.

Мавка танцює

Ведуча. Коли ви підростете, то почитаєте до кінця „Лісову пісню", і дізнаєтеся, що сталося з Мавкою і Лукашем, а зараз послухайте, як лагідно співають хлопˊята-потерчата, що світять вогниками на болоті.

Нас матуся положила і мˊякенько постелила,

Бо на ріння, на каміння настелила баговиння.

І лататтям покривала і тихенько заспівала:

Люлі-люлі люлята, засніть, мої малята!"



Ведуча. Що вам нагадує ця пісенька?... Так, колискову. А ось пісенька весняної води:

З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди, –
бо весняна вода,
як воля молода!


Ведуча. Яка ж вона весняна вода. (Швидка, дзвінка, весела). Тане сніг і дзвенять струмочки на початку весни, коли відступає зима, тоді й співає весняна вода. А отколи виспіває, відгомонить красне літечко, яка пора року приходить. (Осінь). Так, а восени часто іде дощик. Пригадайте вірш „Дощик", який написала Леся Українка.

Дитина.

Дивлюся ранком –

Вже заволочене серпанком

Сіреньке небо, далі став

Помалу й дощик накрапати

І вогким холодком до хати

Зайшов притихлий вітерець.

Пісня «Дощик»(укр..нар.пісня)

Танок з парасольками.

Ведуча. Як гарно пише поетеса про нашу рідну українську природу. Любила вона і ліс, і поле, і все живе, дівчинка підгодовувала пташок. Є в неї і вірш про пташок, яким холодно узимку. Хто пам'ятає його?

Вірш „Мамо іде вже весна".

Ведуча. Ви, мабуть, помітили, що у цьому вірші іде розмова. Хто ж тут розмовляє? (Мама і син). Мама ніжно і лагідно відповідає на запитання маленького синочка.

У Лесі теж була добра і ніжна мама. Леся дуже її любила і про все розпитувала, як цей хлопчик. А мама пояснювала, учила Лесю читати, писати, розповідала її казки, співала пісні, а маленьким діткам колискові. І Леся Українка, коли виросла, теж склала колискову „Місяць ясненький", а композитор Я. Степовий написав музику до неї. Послухайте уривок з цієї пісні. Визначте характер.



Пісня „Місяць яснесенький".

Ведуча: Дуже любила Леся народні ігри, такі як "Женчики, бренчики", "Подоляночка", «Пускайте нас». Тож давайте і ми пограємо.

Українська народна гра „Подоляночка".

Ведуча. Наша Леся дуже любила братів і сестер. Коли мати від'їжджала Леся була у родині молодшим за матір. Вона й годувала, пестила і навчала їх читати, малювати, вишивати, грати на фортепіано. Навіть підручник історії склала для них.

А коли Леся сама від'їжджала з дому на лікування, то повернувшись, завжди привозила всі дарунки: книгу чи іграшки, корали чи намисто, листівки або жука скарабея, яким довго грались діти. Особливо старалися порадувати сироту Марусю. Леся господарювала вдома, як доросла, а мамі залюбки допомагали їй. Усі діти в родині Косачів змалку привчалися до праці, кожна дитина мала свій маленький городчик, квітничок.

А ще Леся зі своїми братами й сестрами посадила садочок: яблуньки, грушки, вишеньки. Мабуть, згадкою про той садок і став вірш „Вишеньки", а композитор Степовий написав до нього музику.

Хоровод „Вишеньки".

Ведуча. А ще Леся дуже любила вишивати, а також допомагати мамі і бабусі в домашньому господарстві: разом зі своїм братом Михайликом вирощувала квіти, придумувала різні цікаві і захоплюючі забави. Влітку їхня садиба нагадувала суцільний квітник. Бувало, нарве волошок оберемок, сяде і плете віночки один за одним , а потім роздає подругам.

- Давайте ми з вами зберемо квіти на віночок.



Гру “Хто швидше збере квіти для віночка

Ведуча. - Діти, ви любите відпочивати на морі? Леся Українка теж часто бувала на морі, але більше лікувалася, ніж відпочивала. Вона тяжко хворіла, їй доводилося подовгу жити далеко від домівки, щоб лікуватися біля моря. Послухайте, як гарно Леся Українка написала про море:

Вже сонечко в море сіда, у тихому морі темніє,

Прозора, глибока вода, немов оксамит зеленіє,

На хвилях зелених тремтять червонії іскри блискучі

А де корабель наш пробіг, дорога там довга й широка.

Біліє, як мрамур, як сніг, і ледве примітно для ока.

Рожевіє пінистий край, то іскорка заблисне, то згасне...


І ясним вогнем миготять мов блискавка з темної тучі.

Ось промінь останній!... Прощай, веселеє сонечко ясне!

Пісня „Плине білий човник".

Плине білий човник, хвилечка колише,

Хвилечка гойдає, плине білий човник,

Вітер ледве дише, ледве повіває.

Білії хмаринки, лебедині крила

Угорі гуляють, довгою стягою,

Місячко світило рожеве, й срібне

Кида - розсипає, і ряхтить, і сяє

Світло теє дрібне, як вогонь палає.

Геть далеко в морі кораблі видніють

Бачу здалеченька, як виразно щогли

Тонкії чорніють проти місяченька.

* * *

Море, море! Без краю просторе, 
Руху повне і разом спокою! 
Забуваю і щастя, і горе - 
Все наземне, - з'єднатись з тобою

Я жадаю на час, на годину, 
Щоб не бачить нічого на світі, 
Тільки бачить осяйну долину 
І губитись в прозорій блакиті!..

Танець з човниками.

Ведуча. Леся полюбила море. Вона вміла цінувати красу, природу чужих країв, та які б вони не були гарні, завжди памˊятала, що - вона українка, сумувала за рідним краєм. Де б не жила Леся Українка, вона завжди серцем линула до рідного краю.

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!

Онде балочка весела,

В ній хороші, красні села,

Там хати садками вкриті,

Срібним маревом повиті,

Коло сел стоять тополі,

Розмовляють з вітром в полі.

Хвилюють лани золотії,

Здається, без краю, – аж знову

Бори величезні, густії

Провадять таємну розмову.

Он ярочки зелененькі,

Стежечки по них маленькі,

Перевиті, мов стрічечки,

Збігаються до річечки,

Річка плине, берег рвучи,

Далі, далі попід кручі…

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!..

Ведуча. А ми на якій землі живемо?... Так, ми живемо на Україні. Це наша Батьківщина, наша рідна земля, і ми з вами теж її любимо. Ми - земляки славної поетеси Лесі Українки, і цим можна пишатися, адже Лесю знають і люблять в усьому світі...

Леся Українка була справжньою поетичною квіткою нашої прекрасної землі, вона була, є і буде нашою славою, нашою гордістю, одною з найповнозвучніших струн душі українського народу.

Діти кладуть квіти біля портрета Лесі Українки..

Пісня про Україну


НЕСМІЛЕ ДИТЯ ПІДГІРˊЯ


Мета: Розширити і поглибити знання дітей про творчий і життєвий шлях поетеси М.Підгірянки; поповнити дітей знання віршами, піснями, загадками народної поетеси; вчити дітей виразному читанню віршів, розкривати духовний світ її поезії; прищеплювати любов до рідної природи, до України, до рідного слова.

Обладнання: портрет М. Підгірянки, стіл, скатертина, вишиті рушники, вишивки, збірки книжок з творами М.Підгірянки, ваза, квіти, макет потягу, декорація галявини: ялинки, пеньки, кущі; магнітофон, касета із записом співу пташок, костюми зайчика, лисички, ластівки.

Зала прибрана за українським звичаєм. На центральний стіні - портрет Марійки Підгірянки, вишитий рушник, вишивки.

До святково прибраного залу заходять діти.

Хід

Ведуча: А чи знаєте ви, хто така Марійка Підгірянка? Ось вона дивиться до нас своїми добрими, люблячими очима. Так, вона була поетеса, вчителька, мати. Давайте, в знак її шанування поставимо у вазу біля її портрета - квіти.

Танок з квітами.(ставлять у вазу квіти)

Ведуча: Марійка Підгірянка дуже любила дітей, і коли працювала вчителькою, недалеко від Івано - Франківська, в селі Братишеві, вирішила зробити подарунок своїм учням - повезти їх на прогулянку потягом. А треба вам сказати, що діти ще ніколи не їздили на цій диво — машині. Батьки в них були бідні і не могли дати їм грошей на квитки. Тоді і Марійка Підгірянка купила всім дітям квитки і вони поїхали подорожувати. Ось і ми з вами зараз сядемо в наш чарівний потяг, і поїдемо на галявину, де ми дізнаємося, про що в своїх віршах писала Марійка Підгірянка.

Діти під музики приїжджають на лісову галявину, яку обступили ялинки і пеньки.

Ведуча: Сідайте, діти та й спочивайте, а я ще розповім вам про Марійку Підгірянку. Народилась вона і виросла в селі Білі ослави біля Надвірного на Прикарпатті. Її оточували рідні сині гори, вбрані в смерекові ліси, пахучі трави, які оживляли веселий щебет пташок, дзюрчання гомінких потоків.

Діти слухають в записі спів пташок і виконують пісню «Веснянка».

Ведуча: Марійка пішла в сільську школу. Вчителі побачили великі здібності і порадили їй вчитися в Коломиї. Навчання давалось Марійці дуже легко. Ще малою дівчинка навчилась читати та писати. Дуже любила казочки про пташок, метеликів, бджілок. А як вона любила гори, стрімкі гірські потоки смереки і народ, який виріс серед цієї мальовничої природи Карпатських гір. Вона вже, навчаючись в Коломиї, писала багато віршів, оповідань.

Шумить верхами буйний ліс - дуби, берізки, буки,

Співає сойка, свище дрізд, і воркотять голубки.

Стрибає білка по верхах, дітей зозуля кличе.

Вітрець шепоче в галузках, в ярку потік мигуче.

Цілує сонечко листки і ніжній, теплій ласці,

Гриби наділи шапочки так само, як у казці.

В той час Україна була під Польщею і в школах навчання велось польською мовою. Марійка багато віршувала і на польській мові.



Дитина: А чому поетеса вибрала собі прізвище Підгірянка?

Ведуча: Пізніше, коли вона була вже поетесою, то називала себе несмілим дитям Підгір'я, за натурою, Марійка була скромною дівчинкою і так любила свій рідний край, що взяла собі прізвище Підгірянка і підписувала його під своїми віршами. Вибрала собі прізвище сама, бо виросла серед гір, в Прикарпатті, під великими горами Карпатами, а ще - на Підгірˊї.

Марійка Підгірянка написала багато віршів про природі свого краю. Особливо вона любила пахучий смерековий та дубовий ліс.



Смерічка.

Дзвенить, грає срібна річка а в криштальну воду Задивилася смерічка тай на свою вроду

Гей, виросла та й висока, та нема їй пари.

Пила воду із потоку із сивої хмари.

Брала пахощі з роси у весняну пору,

Вибуяла так на вітрі, виросла угору.
Інсценівка пісні «Зайчик в тернині».

Ведуча: Діти, не все було так спокійно в Україні, коли почалася війна доля закинула нашу поетесу в табори для біженців. Там виховувала дітей, звичайно українських. Туга за рідними землями, батьківщиною спонукала Марійку Підгірянку написати вірші:

Люблю я квіти, люблю і гру,

Люблю я школу, де учусь,

Люблю я пташки, люблю їх спів

І зелень пущ, і холод лісів.

І людей люблю, люблю усіх,

А найбільше — рідних своїх,

А найкраще - матінку знай,

А найвірніше - свій рідний край!

Ведуча: Повернувшись в Україну Марійка Підгірянка працювала вчителькою в селах Закарпаття і Прикарпаття. Дуже не любила місто, воно пригнічувало її. Джерелом і натхненням до творчості було село, природа, запах і мова смерек, яку вона добре розуміла. А ще краще розуміла пісню. Від її пісень віє свіжістю, запахом квіток, шумом смерекового лісу і дитинством. Люди, які знали Марійку Підгірянку, згадували, що вона ніколи не співала, але коли писала свої вірші, то в душі її для кожного з них знаходилася своя мелодія.

Де я тії пісеньки подію,

Що розраду в серце моє ллють?

Хіба між квітами посію,

Хай поміж ними розцвітуть.

Зійдуть мої пісеньки, як рута,

Неначе ряст, розквітнуть навесні.

І як я вже буду позабута,

То цвістимуть пісеньки мої.

Діти:

1. У Марійки Підгірянки вірші ніжні, як світанки,



Пісеньки, як з рути - м'яти в них - струмочки і Карпати!

2. Вийдеш з лісу на галяву,- впали роси на мураву

Край звіряток і пташини і смерічок переливи...

3. У Марійки Підгірянки

Мов із золота співанки. (Б. Гурський «У Марійки Підгірянки)
« Ганнусина пісенька» (коломийка, яка переходить у загальний танок).

Ведуча: У Марійки Підгірянки є багато віршів, які вона написала для діток, щоб вони щиро любили природу, рідний край, турбувались про звірят і пташок.

Хлопчик і ластівка.

Ластівко мила, де хочеш літати?

Чи тобі не шкода гніздечко лишати?

- Шкода, милий хлопче, але що чинити?
Як зима настане, тяжко буде жити.


Пусть тобі щаслива, хоч і далеченька!

Прилітай здорова навесні рідненька!

- Прилечу мій хлопче, із чужого краю,
Під твоїм віконцем пісню заспіваю!


Пісня « Сонечко».

Ведуча: У поетеси було своїх четверо діточок, вона їх дуже любила і послухайте, що вона з ними говорила.

Пісня « Розмова з сонцем».

Дитина1:

Місячна ніч,

Сходить у двір,

Хилить до віч,

Проміння зір
Дитина2:

Мряка сіра, мряка біла,

На земельку тихо сіла,

Пеленочку простеляє,

На ніч землю сповиває

Над високим оборогом

Зійшов місяць срібним рогом!

Колискова « Розмова зорі з місяцем».

Ведуча: А тепер я вам загадаю загадки, які Марійка Підгірянка склала для дітей :

1. Має зуби залізні, гризе дерево різне,



Гризе, ріже з усіх сил, аж з - під неі сипле пил. (Пилка)
2. Без дров, без огня, а світить і гріє щодня. (Сонце)
3. Що то є за гість : має ніжок шість,

Аж чотири крильця має, по квітках собі літає,

Ні бджола, ні джмелик, зветься він ( метелик)
Ведуча: У своїх віршах Марійка Підгірянка вчила любити і поважати старших, допомагати їм в усьому. А скільки ніжних і щирих почуттів у віршах про матусю! Давайте пригадаємо їх.

Вірш «Мати наша мати», «Пробудження»

Пісня про матір.

Ведуча:Крім любові до родини, до рідної оселі, поетеса вчила любити, шанувати і дорожити ще одною матір‘ю – Україною.

А коли була на чужині і сумувала за Батьківщиною, то написала для дітей такі вірші:



Українка я маленька,

Українці батько й ненька,

І сестра і братик милий,

На Україні народились.

Не забуду я ніколи :

Знак мій тризуб в синім полі,

Україна, край мій рідний,

Що був славний і свобідний.

А тепер я вчитись буду,

Тої праці того труду,

Щоб пішла скрізь добра слава,

Що я українка жвава.

Український танок.

Ведуча:

Гей, гуртуймось та лучімося,

Українські діти!

Зранку, змалку вже учімося

Для Вкраїни жити!

Пісня про Україну.



Ведуча: Віриться діти, що ці вірші, пісні, які ви сьогодні читали і співали, сподобалися вам, бо написані вони хоч і давно, зате щиро, від душі і з великою любов'ю до вас. Інакше і не може бути. Марійка Підгірянка великий талант і то талант щирий, чистий, мов золото, талант, який примушує щемити серце, мов ранкова весняна пісня жайворонка. Але на жаль, великої поетеси, немає серед нас. Тяжка хвороба прикувала її до ліжка, а незабаром вона померла. Поховано її у Львові на Личаківському цвинтарі. У Львові живуть її діти, внуки та правнуки.

Я впевнена, що на сьогоднішньому святі ви добре збагнули, чим жила поетеса, а жила вона вами, дітьми, бо дуже любила і для вас творила. А ви вдома розкажете своїм рідним і близьким про те, хто така Марійка Підгірянка і що вона зробила для своєї України.



Час нам і додому повертатися, отож сідаємо знову у наш
чарівний потяг.


Список використаних джерел

  1. Андрощук Ірина, Андрощук Ігор. Методика виховної роботи. Навчальний посібник -Тернопіль: Вид. «Богдан», 2013

  2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні / Наук. ред. А.М. Богуш – К.,-2012

  3. Баран В. Шанує Тараса велика родина…: урочистий вечір до дня народження Т.Г.Шевченка // Шкільний світ. – 2006. - № 25-28.

  4. Богуш А.М. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник. 2-ге видання, доповнене і перероблене. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2008

  5. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006.

  6. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 2002.

  7. Божович Л.І. Сучасні підходи до мовленнєвого розвитку дітей. -
    К: Освіта, 2009.

  8. Білан О.І. Розповідання засобами ілюстрації в дошкільних закладах// Львів : Аверс, 2009.

  9. Гаврик Н.В. Розвиток мовленнєтворчої діяльності в дошкільному дитинстві. - Донецьк : Либідь, 2012

  10. Герасимчук Т. Музична Шевченкіана: поетично-музична композиція // Шкільний світ. – 2009. - № 6. – Вкладка “Музика”. -№2.

  11. Красоткіна Н.Г. Виховні заходи 1-4 кл.-Тернопіль: Мандрівець, 2008

  12. Левченко Т.Г. Тематичні тижні в ДНЗ / іл. Є.А. Мартиненко. - Х.: Вид. група "Основа”, 2008.

  13. Попова І.І. Особливості сприймання поетичних творів дітьми дошкільного віку // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. – Одеса. - 2004. – Випуск 5

  14. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське довкілля» / О.І.Білан, Л.М.Возна, О.Л.Максименко та ін.-Тернопіль. Мандрівець, 2013

  15. Разом з книгою зростаємо: проект читацького розвитку дошкільників/розроб. К.Швець; Кам`янко-Бузька районна бібліотека для дітей.-Кам`янка-Бузька,2008

  16. Розвиток та навчання дітей рідної мови: аспекти мовленнєвого спілкування, авторські технології, досвід/Методичні поради практичним працівникам дошкільних закладів освіти, викладачам та студентам педагогічних навчальних закладів// За редакцією В.К. Лихолєтової Володимир - Волинський - 2007

  17. Савченко О. Етапи опрацювання художніх творів на уроках читання. Початкова школа. - 2005. - № 9.

  18. Українське народознавство в дошкільному закладі. Програма та довідковий матеріал вихователям дошкільних закладів. – Запоріжжя, 2005.

  19. Шевченкіана на початку ХХІ століття: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 190-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка 25 березня 2004 р. / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г.Короленка; Уклад. В.О.Ярошик. – Х., 2004


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка