Відділ освіти, молоді та спорту Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області Методичний кабінет



Сторінка3/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.76 Mb.
1   2   3   4

Оформлення шкільного методичного кабінету


Для зручності користування матеріалами, які наявні в методичному кабінеті, доцільно правильно їх систематизувати і естетично оформити. У залежності від площі методичного кабінету можна орієнтовно розмістити і оформити матеріали за такими розділами:

  • формуємо громадян-патріотів (в цьому розділі нагромаджуються матеріали з досвіду роботи вчителів щодо формування громадянських якостей на уроках та в позакласній роботі);

  • творча праця вчителів (розкривається досвід роботи вчителів-методистів, старших учителів, кращих учителів-предметників, класоводів);

  • виховуй, твори, дерзай (на допомогу класним керівникам, класоводам, керівникам гуртків, факультативів);

  • досвід народжується у творчих пошуках (систематизовані матеріали досвіду педагогів, схвалені Міністерством освіти України, а також досвід, вивчений на рівні області, району, школи);

  • педагогічний бюлетень або інформатор (висвітлення досвіду педагогів школи з окремих проблем);

  • наука і практика пропонують (зосередження новинок педагогічної і психологічної літератури);

  • атестація педкадрів (зосередження нормативних документів з питань атестації та досвіду роботи щодо проведення атестації).

Якщо в кабінеті наявні матеріали з інших напрямків педагогічної діяльності, то можна оформити і інші розділи.

У методичному кабінеті школи можуть організовуватись педагогічні виставки з найбільш актуальних проблем роботи школи, наприклад: “Виховуємо громадян-патріотів”, “Інновації і творчість”, “Оновлюємо зміст освіти”, “Організація індивідуальної роботи з учнями”, “Готуємося до екзаменів” тощо.

В експозиції можуть використовуватися методичні посібники, книги, доповіді учителів, зразки учнівських робіт, реферати, вирізки з газет, методичні журнали та інше.

Педагогічні виставки можуть бути приурочені засіданням педагогічних рад, виробничих нарад, методичних об’єднань, педчитанням, науково-практичним конференціям згідно їх тематики.


Вимоги до планування роботи шкільного методичного кабінету


Загальновідомо, що успіх роботи шкільного методичного кабінету у значній мірі залежить від того, як вона спланована. Це планування повинно проводитись у тісному зв’язку із загальношкільним і включає такі розділи:

І. Вступ


У вступній частині аналізується методична робота, її роль у педагогічному процесі, рівень роботи методичних об’єднань, інших форм методичної роботи. Робота педколективу над загальношкільною методичною проблемою, її значення щодо підвищення фахової кваліфікації і педагогічної майстерності вчителів. Вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду. Основні завдання на новий навчальний рік, які базуються на вимогах, директивних і нормативних документів вищестоячих органів освіти.

ІІ. Організаційна робота кабінету


Тут доцільно запланувати розгляд і обговорення планів роботи методичних об’єднань, які працюють на базі школи, складання графіків проведення семінарів, відкритих уроків, педчитань, науково-практичних конференцій, предметних тижнів, випуск педагогічних бюлетенів та інформаторів, поповнення кабінету новою методичною та педагогічною літературою тощо.

ІІІ. Підвищення фахового рівня та методичної майстерності вчителів


У цьому розділі необхідно спланувати такі питання, як проведення нарад з керівниками методоб’єднань щодо організації їх діяльності, вивчення передового педагогічного досвіду, надання допомоги вчителям в оформленні навчальних кабінетів. Тут доцільно передбачити проведення конкурсів на кращий реферат з досвіду роботи, виготовлення дидактичного матеріалу, посібників, авторських програм. У даному розділі планується керівництво курсовою перепідготовкою вчителів. Визначається тематика проблемних семінарів, педчитань, науково-практичних конференцій. Заходи щодо надання допомоги молодим вчителям та педагогам, що проходять атестацію.

IV. Вивчення, узагальнення та впровадження у практику передового педагогічного досвіду


У цьому розділі слід конкретно визначити вчителів (а також тематику (проблему)), досвід яких буде вивчатися і тих, хто вивчатиме (план вивчення досвіду повинен складатися окремо).

Треба визначити педагогів, які будуть працювати над творчим впровадженням досвіду, схваленого Міністерством освіти, а також досвіду, вивченого і рекомендованого на рівні області, району.


V. Робота методичної ради


Плануються питання, які будуть розглядатися на засіданнях методичної ради. Вони можуть бути різноманітними, зокрема: робота методоб’єднань, окремих предметних кабінетів, курсова перепідготовка педагогів, хід підготовки до атестації, звіти окремих вчителів, робота з наставництва та інше.

VI. Робота бібліотеки


Незалежно від того, чи бібліотека і методичний кабінет розміщені в одному приміщенні, чи у різних, їх робота повинна тісно поєднуватися.

У цьому розділі необхідно передбачити поповнення книжкового фонду (згідно видавничих каталогів). Яким визначним датам присвячуватимуться виставки книг, виставки-повідомлення про новинки літератури, оновлення тематичних картотек тощо.


Здійснення керівництва роботою шкільного методичного кабінету


Завідування методкабінетом як правило здійснює заступник директора з навчально-виховної роботи. У виняткових випадках завідуючим методкабінетом може призначатися досвідчений вчитель, який працює під керівництвом адміністрації школи.

В обов’язки завідуючого входить планування і керівництво роботою кабінету.

При шкільному методичному кабінеті створюється методична рада, до складу якої входять заступники директора школи, керівники методичних об’єднань, кращі вчителі, бібліотекар. Раду очолює завідуючий шкільним методичним кабінетом. Склад ради затверджується педагогічною радою на початку навчального року.

Робота методичної ради планується на навчальний рік.



Основними завданнями ради шкільного методичного кабінету є:

  • планування роботи шкільного методичного кабінету, а також розгляд планів роботи шкільних методичних об’єднань з наступним поданням їх на затвердження;

  • обговорення і затвердження планів постійнодіючих семінарів, тематики педагогічних читань та науково-практичних конференцій;

  • обговорення узагальнених матеріалів вивченого досвіду вчителів;

  • обговорення авторських програм вчителів з окремих курсів, факультативів і рекомендація їх до затвердження;

  • розгляд і рецензування доповідей, які представляються на педчитання і науково-практичні конференції, матеріалів, які рекомендуються до друку у місцевій пресі та методичних бюлетнях або інформаторах;

  • розгляд матеріалів, які будуть експонуватись на педагогічних виставках;

  • обговорення стану методичної роботи у школі та вироблення заходів щодо її поліпшення.

Рада проводить свої засідання тричі на рік: на початку навчального року, після закінчення першого півріччя і в кінці навчального року. За необхідності можуть проводитися і позапланові засідання.

Рада є органом, який координує методичну роботу в школі і в своїй діяльності підпорядковується директору школи. Вона реалізує і втілює в життя рішення педагогічної ради.

Методична рада виробляє єдину для школи позицію щодо вивчення і застосування у практичній діяльності вчителів найбільш актуальних досягнень науки і передового педагогічного досвіду з метою подальшого удосконалення навчально-виховного процесу.

Досвід роботи кращих методичних кабінетів переконує у тому, що їх діяльність у значній мірі сприяє підвищенню педагогічної майстерності вчителів, що в свою чергу позитивно впливає на поліпшення навчально-виховного процесу в школі.


Педагогічна діагностика

Педагогічний колектив поглиблено працює над провідною, головною проблемою школи.

Методична робота в школі планується і проводиться зазвичай на діагностичній основі. Для вирішення проблемного питання, активізації системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників у школі запроваджується діагностично-аналітична діяльність.
Директор та його заступники глибоко та всебічно аналізу­ють підсумки роботи школи за попередні роки, виявляють нерозв'язані проблеми, знайомляться з елементами передового досвіду, проводять робо­чі наради з керівниками шкільних методичних об'єднань, учителями-мето­дистами, керівниками творчих груп. Відтак учителі заповнюють діагности­чні анкети, в яких вказують питання, що потребують додаткової підготовки та допомоги з боку інших фахівців. Ця робота продовжується під час інди­відуальних бесід, які проводять з учителями керівники шкіл і досвідчені педагоги. Діагностування включає в себе і аналіз шкільної документації, записи відвідуваних уроків і позакласних заходів тощо.

Аналіз наслідків діагностування дає змогу адміністрації школи 1) виявити рівень професійної підготовки вчителів, 2) спланувати раціональні форми методичної роботи, оформивши це наказом по школі, 3) визна­чити основні змістовні напрями діяльності педагогічного колективу щодо підвищення педагогічної майстерності його членів у річному плані школи.


Педагогічна діагностика як система методів і засобів вивчення професійного рівня вчителів та адміністрації створює основу для вивчення труднощів у роботі, сприяє усвідомленню й пошуку оптимальних шляхів їх подолання. Діагностика проводиться за методами: спостереження, анкетування, бесіди, рейтингової системи оцінювання, тестування, експериментального дослідження, самооціювання, незалежних характеристик, інтерв’ю, обробки даних, які носять ознаки професійної майстерності вчителя. Діагностика спрямовується на: особистість учителя, педагогічну діяльність, педагогічне спілкування, якість навчального процесу. Разом з тим вона дозволяє визначити сильні сторони в діяльності педагогічного колективу з реалізації проблеми, спланувати шляхи й конкретні способи їх закріплення та розвитку в індивідуальному стиль педагогічної діяльності та окреслити структуру шкільної методичної роботи.

Вимоги до оформлення діагностичної картки вчителя (орієнтовно): програмний банк, творче досьє, самоосвіта учителя, професійний рівень, участь у шкільних, районних заходах, діагностика успішності вчителя, результати олімпіад, конкурсів, змагань. Картка вчителя будується за результативністю освітньої діяльності, підсумковим рейтингом учителя.


Бесіда-інтерв'ю – метод отримання інформації у вільній або регламентованій формі.
Бліц-інтерв'ю – перевірка знань, які отримані у період післядипломної освіти.
Бесіда-інформація – повідомлення з наступним обміном думками або обговорення теми.
Педагогічна експертиза – частина педагогічної кваліметрії, що спирається на засоби та методи вимірювання якостей професіоналізму майстерності педагогів.
Самоспостереження – спостереження за особистісним зростанням.
Самоаналіз – аналіз свого внутрішнього світу, своєї діяльності полягає в співставленні того, що планувалося з тим, що зроблено або могло бути зроблено.
Самооцінка – це компонент самопізнання, який вміщує, поруч із знаннями про себе, власну оцінку своїх здібностей, моральних якостей і вчинків.
Самопрогнозування – можливий ефекти діяльності особистості відображення в свідомості «Я» в майбутньому.
Педагогічне тестування – цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах сторогого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об’єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчається.
Педагогічний експеримент – метод дослідження, спрямований на спеціальну організацію педагогічної діяльності учителів і учнів з метою перевірки і обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки.
Анкетування використовується для перевірки знань, виявлення і оцінювання рівня професійної компетенції педагога.
Консультування – це надання оперативної допомоги членами методичних формувань педагогічним працівникам з конкретних питань професійного розвитку та педагогічної практики за визначеною тематикою консультацій та місцем їх проведення.
Бесіда – одна з основних форм ділового спілкування. Вона може мати різне призначення: виявлення і погодження позицій, вияв незадоволення діями працівника, обговорення результатів контролю, переконання в чомусь тощо. Залежно від свого призначення, бесіда може мати різну будову та різні засоби для досягнення ефективності.
Колективні форми методичної роботи

Методична рада - є головним, колективним, професійним органом управління внутрішкільної методичної роботи, вирішує і проводить пошук, аналіз та прогнозування розвитку школи, вибір та розробку різних варіантів змісту навчального закладу, впровадження технологій, форм і методів навчально-виховного процесу і способів їх реалізації. Збирається 3 – 4 рази на рік. У структурі методичної ради створюються і функціонують творчі групи, секції, клуби педагогів, науково-дослідницькі об’єднання, діяльність яких вона координує.
Серед колективних форм методичної роботи останнім часом добре себе зарекомендували творчі групи вчителів, які створю­ються з метою впровадження досягнень педагогічної науки і передового досвіду в навчально-виховний процес.

Творча група – об’єднує педагогів, які працюють за обраною фаховою методичною проблемою. Творча група створюється з числа найбільш досвідчених і теоретично підготовлених педагогічних працівників (склад – 3-15 осіб). Творчу групу очолює директор або заступник, або хтось із найбільш досвідчених фахівців. Діяльність шкільної творчої групи узгоджується з районною, якщо такі створено.

До творчої групи входять (на добровільних засадах) вчителі, які викладають різні предмети. Вони об’єднуються для вирішення науково-педагогічної проблеми. Результативною робота творчої групи буде за умови, якщо над нею здійснюватиметься науково-методичне керівництво з боку науковців, мето­дистів райметодкабінету та обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Адміністрація школи (директор або заступник) можуть безпосеред­ньо очолити роботу творчої групи або спрямувати її опосередко­вано, якщо керівником групи є хтось із найбільш досвідчених фахівців.

На підготовчому (організаційному) етапі керівництво шко­ли добирає склад групи, запрошує наукового керівника з числа викладачів педвузів або науковців відповідних науково-дослід­них установ. Воно узгоджує діяльність шкільної творчої групи з район­ною чи обласною, якщо такі створено з даної педагогічної про­блеми; інструктує її керівника з питань організації змісту і методів роботи; допомагає у підборі відповідної літера­тури для опрацювання всіма членами творчої групи. Організо­вується також вивчення наявного педагогічного досвіду з даної проблеми за межами школи. В обов'язок керів­ників школи входить також ведення спостережень за роботою членів творчої групи, оцінювання результативності її “знахідок”, нормування роботи.

Творчі групи бувають - проблемні, динамічні, ініціативні.

Види творчих груп:

які працюють над впровадженням результатів наукових досліджень;

які спрямовані на вивчення і впровадження відомого ППД;

які працюють над накопиченням власного ПД, певні елементи якого склалися в даній школі.

Термін роботи довготривалих творчих груп над проблемою від 1 до 3 років, короткотривалих – до 3 місяців.

Короткотривалі творчі групи поділяється на динамічні (термін роботи визначається виробничою необхідністю), ініціативні (діяльність їх носить тимчасовий характер), фокусні (робота групи 5 – 7 осіб триває 30 – 40 хв.), профільні (термін дії довготривалий, але не перевищує трьохрічний термін).

Результати діяльності творчих груп розглядаються на засіданням ШМО, педагогічних рад. Кількість засідань творчих груп протягом року може варіюватися від 2 до 5. Рекомендації, розроблені членами творчої групи апробуються, коригуються, уточнюються. Діяльність творчої групи визначається планом-програмою опрацювання відповідних основ проблемної теми. План роботи над проблемою складається в довільній формі.

У рамках засідань творчих груп використовуються такі форми організації: семінари, семінари-практикуми, тренінги, творчі звіти, круглі столи, майстер-класи тощо. Специфікою роботи творчих груп є перевага дискусійних та активних методів спілкування.

Діяльність творчої групи припиняється, коли досліджувану проблему вирішено.

Творчі групи можуть працювати в системі шкільних, міжшкільних предметних методоб’єднань, а також на базі рай(міськ)методкабінетів. До їх складу входять теоретично підготовлені, досвідчені, творчі вчителі. Завданням цих груп є розв’язання актуальних проблем навчально-виховного процесу (наприклад, особливості роботи за новою програмою, підручником, створення на уроці проблемних ситуацій тощо), які є новими в педагогічній теорії і практиці. Одним словом, робота їх носить випереджувальний характер.


Алгоритм діяльності творчої групи орієнтовно може бути таким:

  • підготовчий етап. Аналіз шкільної практики, якісного складу наявних педагогічних кадрів. Визначення науково-методичної теми. Розподіл обов'язків та питань для кожного члена групи;

  • науково-методична підготовка. Психологічна підго­товка для сприйняття нового. Вивчення наявної науково-педа­гогічної та методичної літератури з визначеної проблеми, зас­воєння передового досвіду, з'ясування сутності того, що впровад­жується;

  • складання програми діяльності. Визначення конкретних цілей і завдань групи. Розробка моделей, рекомендацій, порад щодо застосування на практиці існуючого досвіду. Розробка змісту діяльності творчої групи;

  • окреслення шляхів розв'язання проблеми. Колективне об­говорення висунутих гіпотез. Випробувальне впровадження кра­щого педагогічного досвіду з даної проблеми;

  • аналіз і підсумок результатів. Апробація набутого досвіду на основі нових педагогічних ідей, рекомендацій, розроблених творчою групою. Узагальнення передового педаго­гічного досвіду;

  • запровадження досвіду творчої групи в масову практику. Поширення набутого досвіду (виступ із лекціями, пропаганда в пресі), надання допомоги вчителям, які зацікавились ідеями творчої групи. Вивчення перспективи подальшого існування наробок цієї групи.

Рекомендації, розроблені членами творчої групи, апробують­ся, коригуються, уточнюються. Велике значення має поширен­ня узагальненого досвіду. Члени творчої групи виступають з лекц­іями, доповідями, повідомленнями, пропагують свої досягнення у пресі, демонструють застосування на практиці поло­жень, рекомендацій, висновків науки з даної проблеми. Інші вчителі школи, переконавшись у доцільності інновацій, зможуть швидше творчо використовувати їх у своїй практиці.

Творча група в довільній формі складає план роботи над проблемою, тривалість роботи її залежить від складності тієї проблеми, над розв’язанням якої вона працює. Це може бути 1-2 роки.


Проблемна групаоб’єднує вчителів, які цікавляться певною фаховою професійною методичною проблемою, та бажають вивчити її глибше. Засідання проблемної групи проводиться раз на два місяці. Аналіз про діяльність групи подається методичній раді наприкінці навчального року.
Шкільне методичне об’єднання (далі ШМО) – структурний підрозділ внутрішньої системи управління навчально-виховним процесом, який координує методичну, організаційну роботу вчителів одного або кількох близьких за змістом предметів.

Домінуючою формою методичної роботи в школі є методичні об'єднання педагогічних працівників, які створюються, якщо в школі є три чи більше вчителів однієї спеціальності. При відсутності такої кількості педагогів у школі створюються міжпредметні (циклові) методичні об'єднан­ня (наприклад, учителів суспільно-гуманітарного циклу, при­родничо-математичного, вчителів початкових класів та груп подовженого дня). Крім того, в кожній школі працює ме­тодичне об'єднання класних керівників. Учителі малокомплектних шкіл працюють у методоб'єднаннях базових шкіл. Засідання методоб'єднань проходять чотири рази на рік.

Для шкіл І-ІІ ступенів практикується організація інтегрованого методичного об’єднання, куди входять усі учителі-предметних дисциплін. Голова ШМО обирається відкритим голосуванням на два роки, працює на громадських засадах, його затверджують наказом по школі. Засідання ШМО відбуваються щоквартально впродовж навчального року. Керівниками методичних об’єднань обирають кращих, досвідчених вчителів. Керівник ШМО є членом методичної ради школи.

Документація ШМО (план роботи на рік, аналіз роботи за минулий рік, план засідань методичного об’єднання, заходи щодо підвищення фахової майстерності вчителів, контроль за якістю навчальної діяльності учнів, проблемні питання над якими працюють учителі, організація позакласної роботи, графік проведення відкритих уроків і виховних заходів, заходи щодо зміцнення навчально-матеріальної бази, протоколи засідань, програми дослідно-експериментальної роботи, аналітичні матеріали контролю за станом викладання предмета та якості знань (дані зрізів, діагностики, моніторингу), набір навчальних програм, тематичне планування з предмета кожного вчителя, матриця обсягу інновації кожного вчителя, діагностика вчителів (анкети, тести, картки), схеми аналізу (уроків, навчальних програм, рівня навчальних досягнень учнів), картотека нормативних документів, методична література).

Форма планування роботи методичного об'єднання довільна. При плануванні потрібно враховувати конкретні умови кожної школи, досвід роботи вчителів, їх здібності та інтереси. План роботи об’єднання може мати наступні розділи:



  • вступ, у якому аналізується робота за минулий навчаль­ний рік і намічаються основні завдання на наступний;

  • організація роботи засідань методоб'єднань;

  • удосконалення методичної майстерності вчителів, членів методоб'єднання;

  • контроль за якістю знань, умінь та навичок учнів;

  • організація позакласної роботи;

  • удосконалення навчально-матеріальної бази;

  • графік проведення членами методоб'єд­нання відкритих уроків;

  • проблеми, над розв'язанням яких працюють члени методоб'єднання.

У діяльності методоб'єднань практикуються різноманітні види роботи, але найбільшого поширення набули заслуховування й обговорення доповідей, взаємовідвідування відкритих уроків і виховних заходів, бібліографічні огляди, вивчення методичних матеріалів, практичні заняття з учителями тощо.

У роботі методоб’єднання особливу роль відіграє доповідь. Слід порекомендувати вчите­лям таку орієнтовну схему доповіді:

  • обґрунтування актуальності теми;

  • характеристика конкретних педагогічних умов;

  • головна ідея, опис оригінальних методичних прийомів, форм роботи, які забезпечили накопичення досвіду;

  • аналіз, обґрунтування досвіду в світлі педагогічних ідей, наукових положень;

  • результативність досвіду (показники в навчанні, вихованні);

  • рекомендації щодо можливості використання досвіду.


План роботи ШМО затверджує методична або педагогічна рада школи, погоджує директор школи. Має такі розділи:

  • аналіз роботи за минулий навчальний рік (моніторингове дослідження);

  • проблема, над якою працюють члени ШМО;

  • методичні оперативки;

  • організація роботи з молодими вчителями;

  • завдання ШМО на поточний навчальний рік;

  • відомості про кадровий склад учителів ШМО;

  • тематика, протоколи засідань ШМО;

  • робота між засіданнями;

  • календарний план роботи ШМО;

  • робота із самоосвіти;

  • графік взаємовідвідування уроків;

  • вивчення та поширення ППД;

  • вивчення рівня знань, умінь та навичок учнів;

  • облік методичної роботи вчителів;

  • додатки (моніторингові дослідження, методичні оперативки, методичні бюлетені, плани проведення предметних Тижнів, графіки відкритих уроків та позакласних заходів.

У плані мають бути відображені результативність і наслідки методичної роботи за попередній навчальний рік, зокрема, стан виконання навчальний програм, рівень і якість навчальних досягнень учнів, підвищення професійної компетентності учителя.

План складається за такою формою: № з/п, тематика засідань, форма проведення, методи проведення, дата проведення, місце проведення, відповідальний за проведення, примітка.

Наприкінці навчального року матеріали роботи ШМО узагальнюються у вигляді звітів.
Динамічні методичні об’єднання :

Школа вищої педагогічної майстерності – здійснює зміст роботи та інформацію про нові напрямки, задуми, що з’являються у педагогічній практиці, пропаганда нових педагогічних ідей, їх творчий розвиток, проведення відкритих уроків, заходів, самоаналіз тощо.
Школа удосконалення майстерності – вивчає труднощі у роботі вчителя, організує самоосвітню їх діяльність, проводить тренувальні практичні заняття.
Школа становлення молодого вчителя – вивчення технології сучасного уроку та виховного закладу.
Школа створення позитивної мотивації до творчості – організовує систему заходів, стимулювання сумлінної праці, навчання вчителів, технології сучасного уроку.
Творча педагогічна майстерня (ТПМ) створюється наказом директора школи. Зміст і форми діяльності ТПМ визначаються актуальністю науково-методичних проблем і рівнем потреби їх вирішення у школі. Форми діяльності ТПМ: наради, засідання, семінари, круглі столи, тренінги, моніторинг експериментальної роботи. Результати творчої педагогічної майстерні заслуховуються на засіданням педагогічної ради, презентується на науково-методичних семінарах.
Школа педагогічної майстерності - це добровільне об’єднання вчителів з високою творчою активністю, із власним баченням проблем навчально-виховного процесу, з високими результатами своєї практичної діяльності, робота якого спрямована на удосконалення фахового рівня кожного учасника школи.

ШПМ організовуються відділом освіти як міжшкільні об’єднання вчителів (розрахована 1-2 навчальних років).

Школа працює з постійним складом учасників 5-6 осіб за певним навчальним планом і розкладом протягом 1-2 навчальних років із періодичністю 1 раз на місяць (кожен учасник школи проводить щонайменше 2 заняття на базі своєї школи).
Салон педагогічних інновацій – об’єднує вчителів вищої категорії та вчителів з педагогічними званнями. У Салоні демонструються майстер-класи, проекти з навчально-виховної роботи, інноваційні методики аврально-виховного процесу. Двічі на рік проходять творчі збори, приймаються рекомендації до виконання.
У системі методичної роботи виправдали себе школи пере­дового досвіду. Це одна з форм підвищення кваліфікації педагогічних пра­цівників, поширення і впровадження кращого пе­дагогічного досвіду, а також джерело формування педагогічної майстерності. Створюється вона за пропозицією педагогічної ради школи, рай(міськ)методкабінету, обласного інституту післядипломної освіти.

Школа передового педагогічного досвіду (ШППД) – форма підвищення кваліфікації педагогічних працівників, поширення і впровадження кращого ППД.

Створюється за наявності в педагогічному колективі одного або кількох учителів – майстрів педагогічної праці, носіїв ППД і служить для передачі цього досвіду його набуття.

Школа працює протягом навчального року, заняття проводить один – два рази на місяць, а згодом періодичність занять зменшується. Кількість слухачів становить п’ять – десять осіб. Керівником ШППД обирається носій ППД.

Навчальний план ШППД складає її керівник за допомогою РМК, затверджує районний відділ освіти. План ШППД складається з таких розділів (орієнтовно): список слухачів школи, проблема, над якою працюють, досвід керівника ШППД, план відвідування уроків та позакласних заходів керівника школи, план відвідування керівником школи занять у слухачів, результати вивчення та застосування досвіду, список літератури для опрацювання, перелік орієнтованих домашній завдань, що самостійно виконують слухачі у період між заняттями.

Школа працює з постійним складом слухачів 5-10 осіб за певним навчальним планом і розкладом занять протягом навчального року з періодичністю 1 заняття на місяць.

Керівником школи призначається особа, досвід якої схвале­ний і рекомендований для впровадження. Навчальний план ШПД складається її керівником за допомогою РМК, ОІПОПП і за­тверджується районним відділом освіти. Заняття школи прово­дяться зі сталим складом слухачів один раз на місяць.



Керівникові ШПД можна порекомендувати такі форми роботи:

  • відвідування слухачами школи уроків (позакласних заходів) у нього з метою вивчення форм і методів його роботи;

  • відвідування керівником ШПД занять слухачів;

  • практичні заняття, метою яких є ознайомлення слухачів з матеріалами, використаними наставником під час підготовки і проведення уроку (виховного заходу) та розробка слухачем школи своїх уроків (виховних заходів) з допомогою керівника ШПД;

  • виконання слухачами окремих завдань керівника ШПД з вивчення методичної літератури, виготовлення дидактичних матеріалів тощо;

  • співбесіди зі слухачами з метою коменту­вання особливостей своїх уроків (виховних заходів) і занять слу­хачів.


Школа резерву керівних кадрів – одна з масових форм, передбачає відбір й підготовку керівних кадрів виявлення серед досвідчених вчителів і заступників директорів претендентів до школи резерву.
Школа управлінської майстерності – одна з форм підвищення управлінської компетентності керівника ЗНЗ.
Майстер-клас – метою діяльності майстер-класу є вдосконалення освітньої наукової та професійної підготовки педагогів, забезпечення практичного володіння вміннями і навичками навчання, виховання та постійне взаємозбагачення в процесі формування авторської системи діяльності. На заняттях майстер-класу вчителі знайомляться з досвідом роботи педагогів області, вивчають і впроваджують у практику роботи інтерактивні методи навчання.
Переступивши поріг школи молодий спеціаліст має бути включений у роботу Школи молодого вчителя. Слід організувати наставництво, стажування молодих вчителів. Організація наставництва та стажування здійснюється методичною радою. Складається індивідуальний план стажування молодого спеціаліста.

Школа створюється на базі навчального закладу, де працює досвідчений вчитель (розрахована на 3-5 років).

До занять у школі молодого вчителя залучається 3-8 осіб.
Наставництво – одна із форм роботи з малодосвідченими медпрацівниками. Основні її напрями – це демонстрація зразків педагогічної праці наставника, допомога та психологічна підтримка працівникам.
Наставництво – діяльність, що полягає в наданні допомоги у вигляді порад, навчання менш досвідченої особи.
Стажування – підвищення кваліфікації в навчальному закладі.
Формулювання теми, яка окреслюється в індивідуальному плані роботи вчителя здійснюється з урахуванням реальних можливостей для її розробки. Чітке формулювання теми покликане дати відповідь на запитання: «У чому суть творчої роботи, експерименту, який проводить вчитель? Що конкретно він досліджує, що він хоче розробити? Який прогресивний досвід створити?».

Форма узагальнення результатів проблемної теми вчителя: письмовий звіт, текст доповіді, методичні рекомендації, стаття у періодичному виданні, брошура, посібник, дисертація.



Відкритий урок у школі

Відкритий урок у школі – загальноприйнятий методичний захід, на якому відбувається показ кращого досвіду, пропаган­да нових педагогічних надбань і актуальних питань методики (наприклад, розвиток пізнавальної самостійності школярів, ком­плексне використання засобів навчання тощо). Відкритий урок – добровільний крок учителя.

Відкритий урок синхронно поєднується з обговоренням доповідей на ту саму тему на засіданні ШМО.

Кількість відкритих уроків протягом навчального року не повинна перевищувати 10 – 12 (не враховуючи уроків, які проводять учителі, котрі атестуються).

Без відкритого уроку (виховного заходу) неможливо здійснити поширення і впровадження передового педагогічного досвіду. Цю думку підтверджував відомий російський учений і педагог М.І.Пирогов:

Як же можна це довести інакше, як не запросивши товаришів на свій урок і не переконавши на власному досвіді".

Проте слід пам'ятати, що не варто захоплюватись великою кількістю відкритих уроків. Інколи в школах встановлюється навіть обов'язковість і черговість відкритих уроків, незалежно від можливостей учителя. Треба знати, що відкритий урок – добровільний крок учителя (крім серії відкритих уроків під час атестації і за підсумками стажування педагога). І якщо вчитель не погоджується давати такий урок, то ніхто його не може примусити. Але переконати педагога в необхідності поділитися своїм досвідом і можна, і потрібно. Крім того, слід пам'ятати, що відкриті уроки не повинні проводитися стихійно. Вони ма­ють створювати систему розв'язання провідних пе­дагогічних проблем, над якими в даний час працює вчительський колектив. Отже, підготовка відкритого уроку не дається “на відкуп” одному педагогові, а обмірковується, конструюється з участю керівників школи, голови методичного об'єднання. Дата його проведення оголошується заздалегідь. Обов'язково зазна­чається не лише тема й мета заняття, а й методична мета відвіду­вання. План відкритого уроку бажано вивісити в учительській для загального ознайомлення.

Доцільно, щоб відкритий урок синхронно поєднувався з об­говоренням доповідей на ту саму тему на засіданні методичного об'єднання. Від глибини педагогічного аналізу уроку значною мірою залежить збагачення досвіду і доля поширення його се­ред інших учителів школи. В.О.Сухомлинський, надаючи вели­кого значення особистій участі керівників школи в підготовці й проведенні відкритих уроків, писав, що кількість їх протягом навчального року не повинна перевищувати 10–12 (не врахову­ючи уроків, які проводять учителі, що атестуються), бо до них готуються, їх обговорюють і вчителі, і керівники школи. У кра­щих директорів шкіл і їх заступників усі уроки відкриті.

Взаємовідвідування уроків (виховних заходів) у системі мето­дичної ро­бо­ти має відігравати специфічну роль. Добре налагодже­не взаємовідвідування сприяє пе­ренесенню кращих методів ро­боти одного педагога в практику діяльності ін­ших, на­ди­хає вчителя на пошук нових методів навчання, виховання, будить твор­чу ініціативу.

Порівняння власного досвіду з досвідом колег дає можливість критично оцінити різні варіанти досягнення мети.

Є декілька форм організації взаємовідвідування уроків (ви­ховних заходів). Одна з них – відвідування уроків колег із власної Ініціативи. Таке відвідування принесе користь, якщо спостереження за навчально-виховним процесом буде про­водитися за певною програмою. Можна, звичайно, і при ви­падковому, нецільовому, відвідуванні уроку знайти для себе щось цікаве, необхідне, проте частина часу витрачається мар­но. Значно корисніше, коли педагог із власної ініціативи за­стосовує цілеспрямоване, тематичне відвідування занять інших учителів у плані тієї проблеми, яка його цікавить. Це при­скорює впровадження позитивного досвіду із заздалегідь виз­наченого питання.

Відбувається взаємовідвідування уроків і за ініціативою керів­ників школи, голови методичного об'єднання. У цьому разі відвіду­вання йде на користь за умови, якщо не нав'язується під тиском, як обов'язкове. Керівник школи рекомендує відвідування уроків, але в кожному випадку мотивує його. Той, хто відвідує, має знати мету відвідування. Адміністрація школи або голова методичного об'єд­нання спрямовують взаємовідвідування, виходячи з потреб удос­коналення навчально-виховного процесу.

Важливо, щоб взаємовідвідування уроків не перетворилося на формальну справу або не набуло негативного забарвлення. У багатьох школах ведеться книга обліку взаємовідвідування уроків. Учителі не люблять, коли така книга перетворюється на своє­рідний “кондуїт”, де фіксуються, крім позитивних, і слабкі сторони уроку. Більш доцільною є форма фіксації вдалих знахідок. Спостерігачеві уроку варто лише декількома фразами дати оцінку цікавому факту. Такі книги зберігаються в шкільному методич­ному кабінеті.

Кожен член педагогічного колективу має знайти для себе відповіді на питання, які його в даний момент цікавлять. До речі, ведення книги взаємовідвідування не передбачено норма­тивними документами, тому не обов'язково вимагати від учите­ля її заповнення.


Аналіз уроку – розгляд і оцінка навчального заняття в цілому або окремих його сторін (аналізуються комунікативна, організаційна, навчальна функції уроку).
Семінари

Посилюють наукову спрямованість роботи: проблемний семінар, твор­ча наукова дискусія, навчальний семінар за методикою педагогічного дослі­дження, консультації з науковцями щодо науково-методичного узагальнення досвіду, авторська школа майстра педагогічної справи, педагогічний турнір з актуальної наукової теми, громадський науково-дослідний інститут, творчі лабораторії тощо.
Семінар - це форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їхньої кваліфікації.

Семінари за формою бувають: постійно діючі, епізодичні, теоретичні, практикуми, комбіновані, проблемні, психолого-педагогічні.

Семінар за періодичністю проводиться раз на місяць або раз на чверть.
Навчальний семінар (тренінг) – одна з найефективніших форм навчання дорослих новим технологіям і новим знанням. Його завдання – дати заряд успішності своїм колегам.
Психолого-педагогічний семінар - це одна з основних форм методичної роботи, суть якої полягає в ознайомленні з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового досвіду та в обговоренні слухачами повідомлень, доповідей і рефератів, виконаних ними за результатами досліджень самостійно під керівництвом спеціалістів в даній галузі. Сприяє розвитку психологічної компетентності педагогів.

Періодичність роботи 4 рази на рік.


Семінар-практикум активно сприяє впровадженню нового, він спрямований на вдосконалення методичної майстерності як досвідчених, так і молодих учителів, які мають недостатній досвід роботи.

Семінари-практикуми використовуються як ланка передання досвіду роботи з певною категорією педагогічних працівників. Основним завданням такого семінару є вдосконалення знань і вмінь з актуальних проблем професійної компетентності працівників, а провідним організаційним принципом – практична, адресна спрямованість. Тому теорія на семінарі повинна мати підпорядкований характер стосовно дидактичних завдань.

У процесі роботи семінару-практикуму можливе використання уроку-панорами, відкритого заняття, виставок-оглядів, захисту творчих робіт.
Проблемний науково-теоретичний семінар – розглядає найактуальніші питання психолого-педагогічної теорії і практики, ознайомлює із сучасними досягнення фахової психолого-педагогічної науки інноваційним ППД.

У процесі роботи проблемного семінару можливе використання методичного рингу, методичного консиліуму, відкритих уроків, аукціону педагогічних ідей тощо.

Саме проблемний семінар – найбільш вдала форма навчання педагогів, яка поєднує ППД, набутий багатьма педагогами з результатами наукових досліджень, спонукає педагога вишукувати шляхи розв’язання реальних педагогічних завдань.
Оглядовий семінар – передбачає оглядову роботу усіх попередньо вивчених тем. За підсумками рекомендаціями попередніх семінарів складаються методичні рекомендації й колективні програми, заходи.
Розвитку колективної творчості педагогів сприяють шкільні науково-практичні конференції, педагогічні читання. До кон­ференції готуються всі члени колективу, які вивчають літерату­ру, задають доповідачам запитання, розпочинають дискусію.
Теоретико-інформаційна робота

Основними формами проведення методичної роботи є: лекції, доповіді, інформації, повідомлення, практичні заняття, диспу­ти, бесіди, відкриті уроки, захист моделі сучасного уроку тощо.


Лекція – це усний виклад змісту навчального матеріалу з теми заняття з можливістю його конспектування. Одна із форм організації навчання.

Типи лекцій:

- оглядова (проводиться з метою висвітлення широкого кола питань, узагальнююча (проводиться після вивчення певної теми) систематизує і поглиблює знання. Вона є підсумком системи вивченої проблеми або теми;

- лекція-інструктаж (проводиться з метою підготовки до засідань методичних формувань, є джерелом додаткової інформації;

- діалогічна лекція (розрахована на певну групу педагогічних працівників, коли у розкритті її змісту проводиться діалог);

- лекція бесіда (публічний виступ лектора з активною участю слухачів в обміні думками);

- лекція-екскурсія (публічна розповідь, яка супроводжує огляд історичного місця, виставки, музею тощо);

- лекція-інформація (публічне повідомлення про невідомі факти);

- лекція-концерт (публічна розповідь, яка супроводжує виконання мистецьких творів);

- лекція-показ (публічна розповідь про методи та способи роботи);

- лекція-полемічна (передбачає викладання змісту матеріалу у вигляді дискусійних проблем);

- лекція репортаж (публічна розповідь про побачене);

- лекція-спогад (публічна розповідь про історичні події учасником, яких був оратор);

- полемічні лекція (передбачає викладання змісту матеріалу у вигляді постановки дискусійних проблем, ідей, положень, що вимагають розв’язання в холі дискусії).

Доповідь (повідомлення) це публічне повідомлення у вигляді розгорнутого вигляду відомостей на певну тему, як правило, з наступним обговоренням. У цьому полягає суттєва відмінність її від лекції. З-поміж засобів активізації навчальної діяльності педпрацівників можна виділити такі: діалог, створення дискусійних ситуацій, постановка проблемних запитань, аналіз ситуацій тощо. Це оформлений письмово, але призначений для усного повідомлення виклад суті проблеми обговорення.
Реферат - це одна з форм письмового представлення результатів індивідуальної роботи вчителя над обраною науково-методичною темою (проблемою).
Практичне заняття - одна з провідних форм навчання педпрацівників у системі внутрішкільної методичної роботи, в процесі проведення якої на основі активізації їхньої інтелектуальної відбувається цілеспрямований процес застосування конкретного теоретичного досвіду в визначених ситуаціях, що сприяє професійному розвитку.

Практичні заняття різноманітні за тематикою, структурою та методикою проведення. Основна частина практичного заняття відпрацювання конкретних практичних умінь у ситуаціях. Воно може носити дискусійний характер.


Виступ-діалог – форма висвітлення, обговорення різних питань (діалогу), яка допомагає формуванню особистості, вмінню аргументувати власну точку зору, знайти спільне серед різних думок учасників.
Зустріч, вечір (запитань і відповідей) – одна з форм тематичних заходів, що сприяє учасникам до пізнавальної діяльності.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка