Відділ освіти Христинівської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Верхняцький навчально-виховний комплекс



Сторінка1/13
Дата конвертації14.04.2016
Розмір2.72 Mb.
#7889
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Відділ освіти Христинівської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Верхняцький навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 - ліцей»

Ковальська Ніна Яківна

Пастух Тетяна Володимирівна

Денисюк Людмила Миколаївна

Ступак Ірина Миколаївна

Посібник

Обдаровані діти: виявлення,

навчання, розвиток

Схвалено методичною радою Верхняцького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-ліцей», протокол №3 від 30 січня 2012 р.
Зміст

Анотація ………………………………………………………………………… 3

Особливості роботи з обдарованими учнями ……………………………….. 4

Дитяча обдарованість її види, показники ……………………………………. 6

Типи обдарованості, які розпізнає педагог …………………………………… 14

Основні методи виявлення дитячої обдарованості …………………………… 19

Соціально – психологічні проблеми дитячої обдарованості ……………… 22

Модель випускника НВК ……………………………………………………… 31

Програма «Обдаровані діти» …………………………………………………… 36

Цільовий проект «Обдарованість» …………………………………………… 48

Механізм реалізації цільової програми «Обдаровані діти» ………………….. 54

План заходів щодо виконання цільової програми роботи з

обдарованою молоддю на 2011-2012 роки ……………………………………. 56

План роботи Верхняцького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 –ліцей»

з обдарованими дітьми на 2011 – 2012 н.р. ……………………………………. 58

Система пошуку, виявлення обдарованих дітей ……………………………… 61

Памятки щодо виявлення здібних та обдарованих ………………………….. 65

Система роботи з обдарованими ……………………………………………… 85

Структура роботи з обдарованими ………………………………………….. 86

Картка обдарованої дитини (пам’ятки) ………………………………………. 94

Наукове товариство учнів «Інтелект» ………………………………………… 95

Школа олімпійського резерву ………………………………………………… 135

Іміджеологічні показники діяльності НВК …………………………………… 139

Система стимулів в НВК ………………………………………………………. 140

Положення про проведення загальношкільного конкурсу «Учень року» ….. 143

Положення про проведення загальношкільного конкурсу «Зоряний дощ» … 145

Медіаосвіта учнів у НВК ………………………………………………………. 147

Міжнародне співробітництво …………………………………………………. 175

ТО «Відродження» …………………………………………………………….. 178

Накази …………………………………………………………………………… 187

Бібліографія ……………………………………………………………………... 202


Анотація
Обдаровані діти – цілий світ, цінна, але досить тендітна частина нашого суспільства. Учені різних країн працюють над пробле­мою обдарованості.

Зміст роботи з обдарованими дітьми включає ряд завдань, а саме: спри­яти розвитку кожної особистості, якомога раніше виявляти обдарування кожної дитини і максимально сприяти їхньому розвиткові.

Проблема виховання і розвитку здорової, гармонійно розвиненої особистості в усі часи була актуальною. Основним підходом у пошуку юних обдарувань варто визнати комплекс заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, спрямова­них на вирішення цих завдань сім'єю і школою. Важливо використовувати різноманітні методи виявлення інтересів і здібностей дітей і надалі спосте­рігати за їхніми успіхами.

В посібнику розкриті певні аспекти виявлення, навчання, розвитку дитячої обдарованості.

Посібник допоможе в організації роботи з обдарованими дітьми.


Особливості роботи з обдарованими учнями

Завдання школи - підтримувати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися вже в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам'яті, логічного мислення.



Якими є обдаровані діти?

  • Мають вищі порівняно з більшістю учнів інтелектуальні здібності, потяг до навчання, творчі можливості;

  • Мають активну пізнавальну потребу, що домінує;

Відчувають радість від здобуття знань, розумової праці.
Які категорії обдарованих дітей можна визначити умовно?

  • Діти з надзвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку (такі діти найчастіше зустрічаються в дошкільному й молодшому шкільному віці);

  • Діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості - у певній галузі науки (підлітковий вік);

Учні, які не досягають через якість причини успіхів у навчанні, але мають яскраву пізнавальну активність, оригінальність психічного складу, неабиякі розумові резерви (частіше зустрічаються в старшому шкільному віці).

У навчальній діяльності робота з обдарованими дітьми ґрунтується на диференційованому підході, що сприяє розширенню й поглибленню освітнього простору предмета.



Мета роботи з обдарованими дітьми

  • Виявлення таких дітей.

  • Створення умов для їх оптимального розвитку

Завдання роботи з обдарованими дітьми

  • Розвиток цілісної картинки світу в уявлення дитини;

  • Розвиток творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв'язувати проблеми;

  • Розвиток здатності самостійно навчатися та здійсеювати долсідницьку роботу;

  • Розвиток здатностей до самопізнання й саморозуміння, формування позитивної "Я - концепції".

За якими принципами будується робота з обдарованими дітьми?

  • Орієнтація на змагання, актуалізація лідерських можливостей учнів.

  • Орієнтація на потреби дитини.

  • Максимальне розширення кола інтересів.

  • Домінування розвивальних можливостей над інформаційною насиченістю.

Ускладнення змісту навчальної діяльності

Яким повинен бути вчитель у роботі з обдарованими дітьми?

  • Талановитим, здатним до експерементальної й творчої дфяльності.

  • Професійно грамотним.

  • Інтелегентним, моральним і ерудованим.

  • Володіти сучасними педагогічними технологіями.

  • Мати позитивну "Я - концепцію", бути цілеспрямованим, наполегливим, емоційно стабільним.

Умілим організатором навчально-виховного процесу, психологом

Що повинен уміти вчитель для роботи з обдарованими дітьми?

  • Збагачувати навчальні програми, тобто оновлювати й розширювати зміст навчання.

  • Працювати диферційовано, здійснювати індивідуальний підхід і консультувати учнів.

  • Стимувювати пізнавальні здібності учнів.

  • Приймати зважені психолого-педагогічні рішення.

  • Аналізувати навчально-виховну діяльність - свою та класу.

  • Добирати й готувати матеріали для колективних творчих справ.

Дитяча обдарованість її види, показники

Учені з різних країн працюють над пробле­мою обдарованості. Біологи намагаються виді­лити ген геніальності, психологи і соціологи ви­находять тисячі тестів для визначення яскравих здібностей дітей. І все-таки поки що залишаєть­ся таємницею відповідь на запитання: чому одній людині вдається багато, а інша стає аут­сайдером.

Соціологи кажуть, що генії народжуються в епоху історичних зрушень. Відомо, що фран­цузька революція кінця XVIII ст. змінила євро­пейське життя. У світі з'явилися Наполеон, Гете, Гумбольт, Ротшильд, Бальзак, Бетховен, Гегель і ще багато талантів у всіх сферах життя. Деякі вчені вважають, що світові цивілізації жи­вуть за законами духовних ритмів. Вони малю­ють криву — синусоїду, і на її вершинах очіку­ють «урожаю» геніїв. Але варто поглянути пиль­ніше на життя тих, кого прийнято вважати тита­нами.

Люди відрізняються один від одного своїми здібностями.

Що ж таке здібності? Здібності являють со­бою синтез властивостей особистості, який за­безпечує успішне виконання діяльності й вияв­ляється у швидкості оволодіння знаннями, умі­ннями, навичками.

Здібності завжди виявляються в певній діяль­ності: в науці, мистецтві, навчанні. Одні люди здібні до математики, інші — до гуманітарних наук, треті — до живопису, музики трапляються і різносторонньо обдаровані люди, здібні до різних видів діяльності.

Виділяють два рівні розвитку здібностей: ре­продуктивний і продуктивний (творчий). Репро­дуктивний рівень розвитку здібностей характе­ризуються тим, що людина легко засвоює знан­ня, без особливих зусиль оволодіває новою діяльністю. Досягаючи високих результатів в діяль­ності, вона, однак, не вносить у неї нічого ново­го, діє за сталим зразком. Продуктивний (твор­чий) рівень розвитку здібностей характеризуєть­ся тим, що людина винаходить, раціоналізує, творить у процесі діяльності.

Здібності не можна розглядати поза розвит­ком: у процесі діяльності з набуттям досвіду, знань, умінь людина може перейти від репро­дуктивного рівня здібностей до творчого. Іноді це відбувається настільки швидко і несподіва­но, що викликає здивування в оточуючих.

Найвищий рівень розвитку здібностей — та­лант і геній. Досягнення талановитих людей зав­жди мають величезне суспільно-історичне значення для життя багатьох поколінь. Геній відкриває нову епоху, створює новий напрям у науці, мистецтві, виробництві. Талант творить у межах висунутих ідей, що визначили напрям. Вчені підрахували, що за всю історію розвит­ку людства було не більш ніж 400 геніїв, тобто тільки один геній на кожне десятиріччя життя суспільства. Підраховано й імовірність появи здібних людей: у 10 % людей спостерігаються здібності вищі від середніх, 2 % можна віднести до талантів, а 0,05 % — до геніїв.

Крім рівнів, виділяють здібності за їх спря­мованістю. Розрізнюють загальні і спеціальні здібності, а також здібності до практичної діяль­ності. Під загальними мають на увазі розумові здібності. Це система інтелектуальних власти­востей особистості, що забезпечує успішність оволодіння знаннями.

Спеціальні здібності дозволяють людині до­сягнути значних успіхів у певних видах діяльності: в математиці, літературній творчості, му­зиці. Спеціальні здібності дітей батьки, як пра­вило, помічають набагато раніше, ніж загальні, які найбільш повно можуть розкритися в про­цесі навчання в школі. Те, що дитина добре ма­лює, грає на музичному інструменті, намагаєть­ся відтворити мелодії, складає вірші, впадає в око швидше, ніж високий рівень інтелекту, що потребує, крім природної основи, достатнього багажу знань.

У радянській психології, передусім у працях С.Рубінштейна і Б.Теплова зроблено спробудати класифікацію понять «здібності», «обдаро­ваність» і «талант» за єдиною основою — успіш­ністю діяльності.

Здібності розглядаються як індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можливість успіху діяльності, а обдарованість — як якісно своєрідне поєднання здібностей (індивідуаль­но-психологічних особливостей), від якої також залежить можливість успіху в діяльності.

Іноді здібності вважають природженими, «даними від природи». Однак науковий аналіз показує, що природженими можуть бути лише задатки, а здібності є ре­зультатом розвитку задатків.

Задатки — природжені анатомо-фізіологічні особливості орга­нізму. До них належать передусім особливості будови головного мозку, органів чуттів і руху, влас­тивості нервової системи, якими організм наділений від наро­дження. Задатки являють собою лише можливості і передумови розвитку здібностей, але ще не гарантують, не зумовлюють по­яви і розвитку здібностей. Вини­каючи на основі задатків, здібності розвиваються в процесі і під впливом діяльності, яка по­требує від людини певних здібно­стей. Поза діяльністю ніякі здібності розвиватися не можуть. Жодна людина, якими б задат­ками вона не володіла, не може стати талановитим математиком, музикантом або художником, не займаючись багато і наполегливо відповідною діяльністю.

Здібності розрізнюються за якістю, широ­тою, своєрідністю їх поєднання і ступенем роз­витку.

Якість здібностей визначається тією діяль­ністю, умовою успішного виконання якої вони є. Про людину звичайно кажуть не просто, що вона здібна, а до чого здібна, тобто вказують якість її здібностей. За якістю здібності поділяються на математичні, технічні, художні, літературні, му­зичні, організаторські, спортивні тощо.

За широтою здібності поділяються на за­гальні і спеціальні.

До спеціальних здібностей належать, на­приклад, музичний слух, музична пам'ять і по­чуття ритму в музиканта, педагогічний такт у вчителя. Загальні здібності необхідні для вико­нання різних видів діяльності. Наприклад, така здібність, як спостережливість, потрібна і худож­нику, і письменнику, і лікареві, і педагогу; організаторські здібності, розподіл уваги, кри­тичність і глибина розуму, хороша зорова пам'­ять, творча уява властиві людям багатьох про­фесій. Ці здібності й прийнято називати загаль­ними. Загальною і водночас основною здібністю людини є аналітико-синтетична здібність. Зав­дяки їй людина розрізняє окремі предмети або явища в складному їх комплексі, виділяє голов­не, характерне, типове, вловлює суть явища, об'єднує виділені моменти в новому комплексі і створює щось нове, оригінальне.

Ніяка окрема здібність не може бути достат­ньою для успішного виконання діяльності. Тре­ба, щоб у людини було багато здібностей. По­єднання здібностей, необхідних для успішного виконання діяльності, називається обдарованіс­тю.

Як і окремі здібності, обдарованість може бути спеціальною (до конкретної діяльності) або загальною (до різних видів діяльності). Обдарованість — це свого роду міра генетична і досвідом обумовлених можливостей людини при­стосуватися до життя. Основні функції обда­рованості — максимальне пристосування до світу, оточення, знаходження рішення у всіх випадках, коли є нові проблеми, що потребують саме творчого підходу.

Спеціальна обдарованість характеризується наявністю в суб'єкта можливостей, що чітко пе­реносяться зовні (що виявляється в діяль­ності), — думок, навичок і знань, що конкрет­но реалізуються, виявляються через функціо­нування стратегій планування і розв'язання проблем.



Складові обдарованості:

  • біофізіологічні, анатомо-фізіологічні за­датки;

  • сенсорно-перцептивні блоки, що характе­ризуються підвищеною чутливістю;

  • інтелектуальні й розумові можливості, що дозволяють оцінювати нові ситуації і вирішува­ти нові проблеми;

  • емоційно-вольові структури, що зумовлюють тривалі домінантні орієнтації і їх штучне підтримання;

  • високий рівень продукування нових об­разів, фантазія, уява.

А.Матюшкін, спираючись на роботи багатьох дослідників, розробив синтетичну структуру творчої обдарованості:

  • домінуюча роль пізнавальної мотивації;

  • дослідницька творча активність, що вира­жається у виявленні нового, постановці і розв'я­занні проблеми;

  • можливість досягнення оригінальних рішень;

  • можливість прогнозування і передбачення;

  • здібності до створення ідеальних еталонів.

О.Моляко визначив у системі творчого потен­ціалу такі складові:

  • задатки, схильності, що виявляються в підвищеній чутливості, вибірковості, перевагах, а також у динамічності психічних процесів;

  • інтереси, їх спрямованість, частота й сис­тематичність їх вияву, домінування пізнаваль­них інтересів;

  • допитливість, прагнення до створення но­вого, схильність до вирішення й пошуку про­блем;

  • швидкість у засвоєнні нової інформації,
    утворення асоціативних масивів;

  • схильність до постійного порівняння, зіставлення, вироблення еталонів для наступного відбору;

  • вияв загального інтелекту - розуміння, швидкість оцінок і вибору шляху вирішення,
    адекватність дій;

  • емоційна забарвленість окремих процесів,
    емоційне ставлення, вплив почуттів на суб'єк­тивне оцінювання, вибір;

  • наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;

  • творчість - уміння комбінувати, знаходи­ти аналоги, реконструювати; схильність до зміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання коштів, часу;

  • інтуїтивізм - схильність до над швидких оцінок, рішень, прогнозів;

  • порівняно швидке оволодіння уміннями, навичками, прийомами, оволодіння технікою роботи, ремісничою майстерністю;

  • здатність робити особистісні стратегії й тактики у розв'язанні загальних і спеціальних нових проблем, задач, пошук виходу із склад­них, нестандартних, екстремальних ситуацій.

Обдарованість виявляється через:

  • домінування інтересів і мотивів;

  • емоційну заглибленість у діяльність;

  • волю до успіху;

  • загальне й естетичне задоволення від про­цесу і продуктів діяльності;

  • розуміння суті проблеми, задачі, ситуації;

  • несвідоме, інтуїтивне розв'язання пробле­ми («позалогічне»);

  • стратегіальність в інтелектуальній поведінці (особистісні можливості продукувати проекти);

  • багатоіваріантність рішень;

  • швидкість рішень, оцінок, прогнозів;

  • мистецтво знаходити, вибирати (винахід­ливість).

Основні типи творчої діяльності:

  • науково-логічний;

  • техніко-конструктивний;

  • образно-художній;

  • вербально-поетичний;

  • музично-руховий;

  • практико-технологічний;

  • ситуативний (спонтанний, розсудливий).

Творчий пошук виявляється за ознаками:

  • реконструктивна творчість;

  • комбінаторна творчість;

  • творчість через аналогії.

Інтелект фіксують за:

  • розумінням і структуруванням початкової інформації;

  • постановкою задачі;

  • пошуком і конструюванням рішень;

  • прогнозуванню рішень (розробкою задумів рішення), гіпотезами.

Динаміку (швидкісні показники)рішень і твор­чої діяльності визначають основні типи:

  • повільний;

  • швидкий;

  • надшвидкий.

Рівні досягнень можна визначати за завдан­нями, які ставить перед собою суб'єкт, або ж за досягнутими успіхах, і тут доречно виділити три умови:

  • бажання перевершити існуючі досягнення (зробити краще, ніж є);

  • досягти результату вищого класу;

  • реалізувати надзавдання (програму-максимум) - на грані фантастики.

У плані емоційного реагування на виконання діяльності, захопленості можна виділити три типи:

  • натхненний (іноді ейфоричний);

  • упевнений;

  • той, що вагається.

Таким чином, запропонована структура опи­сує різні типи обдарованості, їх характеристи­ки.

Різні типи обдарованості

Діти дуже відрізняються за рівнем обдарова­ності. Термін «обдаровані діти» можна застосо­вувати до всіх різних за своїми здібностями дітей.



Можна виокремити два основних типи обда­рованості:

1. Особлива, виняткова обдарованість - у дітей, для виявлення яких не потрібні ні тести, ні спеціальні спостереження. Цю обдарованість видно неозброєним оком. Саме ці діти найчастіше належать до групи ризику. У них є пробле­ми у спілкуванні, підвищена нервова збуд­женість.

2. Висока норма обдарованості. Це теж обда­ровані діти, але їхня обдарованість більш нор­мальна, звичайна. Це ті діти, яким поталанило спочатку — нормальні пологи, хороша сім'я, увага, любов матері. Дитина, як правило, не хо­дила до дитячого садка або пішла туди досить пізно і не надовго. Ці дві групи дітей навіть за зовнішнім виглядом дуже відрізняються. Якщо надзвичайно обдаровані діти часто менші на зріст і фізично слабші за своїх однолітків, то діти з групи «високої норми» здоровіші, навіть кра­сивіші від своїх однолітків. Якщо надзвичайно обдаровані діти мають труднощі у спілкуванні, швидке випереджання однолітків не минає без­слідно для їхнього соціального та емоційного розвитку, то для іншої групи обдарованих дітей характерна лідерська позиція в дитячому колек­тиві. Дещо гіперболізуючи відмінності між двома цими групами дітей, можна сказати: якщо перші — талановиті вигнанці суспільства, то другі — «улюбленці долі», мазунчики вчителів і суспільства.

Ще одна підстава для класифікації — відмінності за особливостями вікового розвитку.

Дуже часто обдарованість має тільки тимча­совий характер, коли в певному віковому пері­оді поєднуються можливості одразу кількох віко­вих періодів. Це чудово показав у своїх роботах відомий психолог Н.Лейтес. Багато вун­деркіндів — це саме діти з прискореним віковим розвитком. Таке прискорення має тільки тим­часовий характер, і з віком ці діти стають по­мітно «посередніми», тьмяніють.

Однак не завжди прогноз прискореного роз­витку песимістичний: у частини дітей з по­мітним випередженням розвитку яскрава обда­рованість залишається на все життя, будучи інди­відуальною, стійкою характеристикою розвит­ку. Прискорено розвивалися і Норберт Вінер, і Лев Ландау, і поет Олександр Грибоєдов.

Треба завжди пам'ятати відносність самого явища яскравої обдарованості, його умовність і в багатьох випадках тільки віковий, тимчасовий характер. Існують обдаровані діти, в яких за ви­сокого розумового розвитку немає різкого віко­вого випередження, їхню обдарованість видно тільки кваліфікованим психологам чи уважним учителям, які багато й працюють з дитиною. Очевидно, до цього типу належав великий математик А. Колмогоров.

Існує своєрідний «антивундеркіндний» тяж вікового розвитку обдарованості, коли обдаро­ваність не тільки не супроводжує забігання впе­ред у розвитку, а й іноді, як це не парадоксаль­но, супроводжується уповільненим розвитком. Так, А.Енштейн пізніше, ніж інші діти, загово­рив, не відрізнявся успіхами в гімназії і навіть був вигнаний.

Важливо знати, що, з одного боку, не завжди вундеркінд, який подавав багато надій у ди­тинстві, виросте видатною людиною, з іншого боку, не завжди виняткова обдарованість вияв­ляється у блискучих шкільних успіхах чи явно випереджає в розвитку.

Типи обдарованості, які одразу помічає вчитель:

1. Інтелектуальний тип обдарованості. Саме цих учнів учителі називають «розумними», кмітливими, «світлими головами» й «надією школи». Ці школярі, як правило, мають глибокі знання, самостійно їх здобувають — самі чита­ють складну літературу, навіть можуть критич­но поставитися до певних джерел. Учні цього типу обдарованості точно й глибоко аналізують навчальний матеріал, нерідко схильні до філо­софського осмислення матеріалу.

Високий інтелект, розвинутий розум до­зволяють їм з легкістю засвоювати різні пред­мети, однак різне став­лення цих учнів до шкільних предметів і, відповідно, вчителів призводить до того, що з одних предметів вони вчаться блискуче, а з інших - ні.

Два основних підти­пи інтелектуальної обда­рованості:



  • виявляються насамперед загальні розумові здібності;

  • коли високі здіб­ності виявляються у спеціальній галузі знан­ня.

Пізнавальна потреба, яка є неодмінною ха­рактеристикою будь-якого типу обдарованості, саме в цих учнів виявляється найбільше. Як пра­вило, цей тип обдарованості має стійку систему пізнавальних інтересів, простежується у розумо­вих акселератів, «вундеркіндів».

Успішність інтелектуально обдарованих учнів не завжди збігається з рівнем їхніх здібно­стей: серед інтелектуалів є відмінники, трієчни­ки і навіть двієчники. Тут усе визначає не тільки інтелект, а й ставлення до навчання, школи.

2. Академічний тип обдарованості. Для цього типу обдарованості теж характерний досить ви­сокий інтелект, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні цьо­го типу обдарованості насамперед уміють добре засвоювати матеріал, тобто навчатися. Особли­вості їхньої пізнавальної сфери (мислення, па­м'яті, уваги), деякі особливості їхньої мотивації такі, що роблять навчання легким, приємним. Медалісти, учні, яких називають гордістю шко­ли, найчастіше належать саме до цього типу об­дарованості. Саме з цих учнів виростають справжні майстри своєї справи.

Академічний тип обдарованості теж має свої підтипи: є учні з широкою здатністю до навчан­ня (вони легко засвоюють будь-яку діяльність, виявляють помітні успіхи у всіх шкільних на­уках), а є учні, у яких підвищені здібності вияв­ляються лише в одній чи кількох близьких га­лузях.

У деяких випадках буває складно розрізнити інтелектуальний та академічний тип обдарова­ності — вони можуть блискуче навчатися, у них є пізнавальна потреба. Різниця, мабуть, поля­гає в особливій розумовій самостійності інтелек­туалів, у їхній підвищеній критичності мислен­ня, здатності самостійно глобально, філософське осмислювати складні Інтелектуальні про­блеми. Академічно обдаровані учні — це завж­ди генії саме навчання, це професіонали шкільної (а потім і студентської) праці, чудові майстри швидкого та якісного засвоєння.


  1. Художній тип. Цей вид обдарованості, як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності — музиці, танці, живописі, скульптурі, сценічній діяльності.

  2. Креативний тип. Головна особливість цього типу обдарованості виявляється в нестандар­тності мислення, в особливому, часто несхожому на інші погляді на світ. Цей тип обдарова­ності дуже складно виявити в шкільній практиці, тому що стандартні шкільні програми не дають можливості цим дітям виявити себе.

До того ж, учителі часто не розуміють, а іноді й недолюблюють цих учнів, їхня підвищена не­залежність у судженнях, зневага до умовностей (зокрема у побуті) та авторитетів створюють у вчителів у роботі з такими учнями великі про­блеми.

У цих учнів легко можна побачити вади, труд­нощі, а от побачити в їх шкільній діяльності особ­ливі творчі здібності дуже складно, а часом і не­можливо без спеціальної роботи в цьому на­прямку. Дуже часто учні з цим типом обдарова­ності не надто добре вчаться через занижену мотивацію до засвоєння (придумувати їм буває легше, ніж засвоїти готове) і свій іноді дуже ви­гадливий пізнавальний світ, у якому не завжди є місце для шкільних уроків.

Для того щоб побачити справжні творчі здібності цих дітей, їм потрібно пропонувати особливу діяльність, яка передбачає вияв їхньої самобутності, незвичайного бачення світу, — нестандартні теми творів, особливі творчі зав­дання чи дослідницькі проекти.

У творчої обдарованості багато різних варі­антів: є учні, котрі виявляють неабиякі творчі можливості у будь-якій діяльності, але бувають учні, в яких нестандартне бачення досить яск­раво виявляється лише в одній сфері.

5. Лідерська, або соціальна, обдарованість («організаторські здібності»). Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших лю­дей, налагоджувати з ними конструктивні взає­мини, керувати ними. Лідерська обдарованість, на думку багатьох дослідників, передбачає до­сить високий рівень інтелекту, однак поряд з цим необхідна й добре розвинута інтуїція, розумін­ня почуттів і потреб інших людей, здатність до співпереживання, в багатьох випадках у людей з цим типом обдарованості спостерігається й яс­краве почуття гумору, яке допомагає їм подоба­тися іншим людям.

Існує багато варіантів лідерської обдарова­ності. Є емоційні лідери, своєрідна «жилетка» для кожного, з ними радяться, їх люблять. Є лідери дії — вони вміють приймати рішення, важливі для багатьох людей, визначати мету й напрямок руху, вести за собою.

На жаль, у багатьох школярів з вираженими лідерськими здібностями інтерес до шкільного навчання недостатній. Багато учнів з цими здібностями не мають достатньої шкільної мо­тивації і, маючи сильний характер і неза­лежність, відверто нічого не роблять у школі. Неможливість завоювати статус лідера в школі веде їх на вулицю, де вони стають лідерами ан­тисоціальних утрушувань. Таких учнів учителі часто характеризують як пересічних хуліганів. Це викликає відповідне негативне ставлення з боку учнів. Усе це ще більше спричиняє проблеми у цих учнів і їхніх учителів. Потрібї спеціальна, іноді тривала і складна робота, що повернути таких учнів до школи.

6. Психомоторна, чи спортивна обдарованість .Популярна думка про занижені розумові здібності у спортсменів є необґрунтованою. Численні дослідження засвідчили, що у видатних спортсменів значно вищі від середніх інтелекту альні можливості — це стосується навіть таких, здавалося б, далеких від інтелекту видів спорту, як важка атлетика та футбол. Невипадково багато видатних спортсменів, залишивши спорт, стають письменниками (Юрій Власов), вдалими бізнесменами (Пеле), і талановитими педагогами (І.Родніна). Хоча учні зі спортивною обдарованістю рідко добре вчаться. Це пов'язано насамперед із браком часу та належного бажання. Якщо у школярів, що захоплюються спортом, створи ти відповідну мотивацію, настрій, вони, як пра­вило, можуть чудово навчатися.



Каталог: public -> oipopp -> repository -> metod
metod -> Стратегії особистісно зорієнтованого навчання на уроках світової літератури
metod -> Розвиток творчих здібностей учнів засобами ікт на уроках географії Актуальність теми дослідження
metod -> Управління освіти департаменту з гуманітарних питань харківської міської ради науково-методичний педагогічний центр
metod -> Гендер як соціокультурний феномен
metod -> Методичні матеріали щодо особливостей корекційної роботи соціального педагога і шкільного психолога з важковиховуваними підлітками Довідка
metod -> Сучасні цілі та завдання шкільної історичної освіти в україні
metod -> Шкільне наукове товариство як форма розвитку обдарованих учнів
metod -> До програми курсу за вибором
metod -> Психологічні причини та шляхи подолання агресії в освітньому середовищі
metod -> Особливості навчання дорослих


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка