В. В. Асоцький Відповідальний за випуск



Сторінка1/4
Дата конвертації13.04.2016
Розмір0.69 Mb.
  1   2   3   4



Включає інформаційно-аналітичні та навчально-методичні матеріали з питань навчальної і методичної роботи в процесі підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МНС




Для науково-педагогічних і практичних працівників МНС


Редакційна колегія:

В.П. Садковий, к.психол.н., доцент

О.О. Назаров, к.психол.н., доцент

Ю.В. Уваров, к.т.н., доцент

Л.М. Куценко, д.т.н., професор

О.В. Рябініна, д.філос.н., професор

В.В. Асоцький

Відповідальний за випуск –

В.В. Асоцький

(057) 704 – 14 – 32



Редактор – К.В. Хорошилова






Бюлетень рекомендовано до друку методичною радою Національного університету цивільного захисту України.



Білецький Б.І., заступник начальника центру-начальник навчального пункту навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Житомирської області.
ДИСЦИПЛІНА ЯК ОЗНАКА МОРАЛЬНОГО ЧИННИКА В ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ.
В умовах сьогодення, коли зросли потреби у захисті населення від надзвичайних ситуацій, виникли нові критерії підбору та підготовки фахівців у сфері цивільного захисту. Майбутньому рятівнику мають бути притаманні не тільки виняткова мужність, відповідальність, висока моральність, але й бездоганна дисципліна.

Складність завдань, які вирішує служба цивільного захисту, полягає в необхідності швидко реагувати в надзвичайних умовах, тому виникає потреба у забезпеченні високої дисципліни праці. Без дисципліни неможливо виконувати завдання з гасіння пожеж, рятувати людей в умовах найвищої складності та загрози для життя самих рятівників. Девіз МНС "Запобігти, Врятувати, Допомогти" лише тоді буде наповнений реальним змістом, коли здійснюватиметься в умовах відповідної дисципліни праці.

Загалом у державі дисципліна виступає важливим засобом забезпечення економічного прогресу суспільства, підвищення добробуту населення, стимулює процес формування громадянського суспільства відкритого типу. Вона є необхідним засобом для виконання важливих державних і громадських завдань.

Сутність державної дисципліни повинен розуміти кожен, хто обрав для себе важкий шлях вдосконалення, той, хто насправді відчуває силу духу, честі, патріотизму. Дисципліна зобов'язує до неухильного дотримання та виконання вимог держави, недаремно в перекладі з латинської мови вона означає: «суворий порядок, організація». Проте дисципліна — це не тільки адміністративна, але й моральна вимога, яка віддзеркалює ступінь поваги до оточуючих та самого себе.

Особливість дисципліни полягає у тому, що її вимоги носять обов'язковість та позитивно впливають на виховання справжніх фахівців. З вище зазначеного розуміємо, що дисципліна - це вимоги, засновані на суворій законності, високій моральній свідомості та персональній законослухняності особи у колективі зокрема та суспільстві загалом.

Дисципліна, яку повинен засвоїти майбутній фахівець, проявляється у ретельному дотриманні норм поведінки та вимог законодавства, звичці до порядку. Вона досягається шляхом виховання високих моральних і ділових якостей; свідомого ставлення до службового обов'язку; дотримання статутного порядку; вироблення високого професіоналізму; забезпечення вимогливості керівників до підлеглих, турботи про них, умілим використанням не тільки примусу, але й заохочення.

Реалізувати зазначені критерії дисципліни можна лише в колективі з високою моральністю, бо, як відомо, фундаментом дисципліни є моральна основа особистості.

На рівень дисципліни впливає низка факторів: рівень професійної підготовки, стан морально-психологічного клімату в колективі, вимогливість керівників, відповідальність підлеглих. У порівнянні з іншими видами державної дисципліни, професійна дисципліна в МНС має свої особливості. Передусім це те, що у сфері МНС існує дисципліна, аналогічна військовій, яка носить яскраво виражений нормативний (правовий) характер. Кожен «новоприйнятий» працівник складає Присягу, саме тому його професійна дисципліна повинна базуватися на високій свідомості, глибокому розумінні свого службового та громадського обов'язку й особистій відповідальності за довірену йому народом справу.

Правила взаємовідносин членів колективу цивільного захисту обумовлені суб'єктивною реальністю. Пам’ятайте, що у будь-яку хвилину Ви можете бути потрібні людям, навіть знаходячись далеко від своїх керівників, старших співробітників, колективу. Ви повинні самостійно приймати відповідальні рішення.

Кожен справжній фахівець цивільного захисту, за межами служби також, зобов'язаний дотримуватись вимог дисципліни, громадського порядку та норм моралі, не допускати вчинків, які б применшували його авторитет серед людей.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що визначальним аспектом в цій нелегкій професії є: висока самодисципліна, відданість та моральність, яка проявляється у вимогливості до себе і регулюється самоконтролем і самокритикою.

Дисципліна в МНС повинна відповідати не тільки правовим нормам, але і, як сказано вище, нормам моралі. Якою б детальною не була правова регламентація, завжди залишатимуться нерегульовані випадки поведінки, які виникають як у внутрішніх службових взаєминах, так і позаслужбових взаємодіях з органами управління та громадянами. Виходячи з цього, слід пам'ятати, що у зміцненні дисципліни велику роль відіграє моральний фактор, бо лише свідома дисциплінованість, ініціатива, професійна солідарність, взаємодопомога, підтримка, морально-психологічна готовність до дій у складних ситуаціях, сміливість і здатність до розумного ризику в екстремальних умовах можуть забезпечити її високий рівень і неухильне виконання.



Бичев А.П., начальник навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Кіровоградської області;

Гончарук В.О., заступник начальника центру - начальник навчального пункту навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Кіровоградської області;

Стець М.М., викладач навчального пункту навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Кіровоградської області.
Особливості розробки та впровадження лабораторно-практичних робіт для пожежних-рятувальників
Під час підготовки кваліфікованих робітників з професії «Пожежний-рятувальник» викладацьким складом навчального пункту НМЦ ЦЗ та БЖД Кіровоградської області застосовується широкий спектр форм навчання, навчально-методичних засобів.

При визначенні організаційних форм навчання оптимально поєднуються різноманітні методи для активізації роботи слухачів. Так, у межах проведення професійно-теоретичної підготовки слухачів застосовуються лабораторно-практичні роботи (далі ЛПР).

У Державному стандарті професійно-технічної освіти для професійної підготовки (підвищення кваліфікації) робітників з професії «Пожежний-рятувальник» 3, 2, 1 класів та вищої категорії (ДСПТО 5161.L0.75.25-2009) визначено навчальні предмети та необхідна кількість ЛПР (Таблиця 1).
Таблиця 1. Зведені відомості стосовно лабораторно-практичних робіт




з/п

Навчальні предмети

Показники

кількість

години



Пожежна та аварійно-рятувальна техніка

6

19



Газодимозахисна служба

5

9



Медична підготовка

5

18



Радіаційний, хімічний та бактеріологічний захист

2

2



Психологічна підготовка

3

7



Охорона праці

1

2




Всього:

22

57

У цілому ЛПР покликані для виконання певних завдань, дослідів слухачами під керівництвом викладача за заздалегідь наміченим планом для осмислення нового навчального матеріалу. Для цього викладачами застосовуються певні методичні прийоми:



  • визначаються завдання ЛПР за вказаною темою занять;

  • обґрунтовується порядок виконання робіт або окремих етапів;

  • здійснюється безпосереднє виконання лабораторно-практичної роботи слухачами, викладач контролює хід заняття та дотриманням техніки безпеки;

  • підбиваються підсумки ЛПР та формуються основні висновки.

Під час проведення ЛПР на навчальному пункті активно впроваджуються різні їх види, а саме:

  • репродуктивні роботи, коли слухачі використовують детальні інструкції, устаткування, апаратуру, описи, мають порядок виконання робіт, таблиці, висновки, контрольні запитання і необхідну літературу;

  • частково-пошукові роботи, які вимагають від слухачів більш самостійного підходу до виконання завдання (необхідно самостійно здійснювати дії, підбирати довідникову та спеціальну літературу);

  • пошукові роботи, при яких слухачі самостійно вирішують нову для них проблему, керуючись лише своїми теоретичними знаннями.

Поряд з цим, ЛПР проходить з використанням різних форм навчання:

  • фронтальна робота, яка охоплює всіх слухачів для виконання однієї і тієї ж роботи;

  • групова робота, коли слухачів розподіляють на групи з 2-4 чоловік, які виконують спільне завдання;

  • індивідуальна робота, коли слухач самостійно аналізує інформацію та здійснює всі передбачені заходи.

Слід звернути увагу на дотримання вимог до проведення ЛПР.

  • Виховні. Призначені для виховання моральних якостей, формування умінь та навичок пожежного-рятувальника, забезпечення тісного зв'язку навчання з практичною діяльністю.

  • Дидактичні. Забезпечують пізнавальну активність на лабораторно-практичних заняттях, раціональне поєднання словесних, наочних та практичних методів з оперативними діями на місці НС, роботу з підручниками, посібниками для вирішення пізнавальних завдань. Реалізовують вимоги єдності навчання, виховання і розвитку шляхом тісного зв'язку теорії з практикою, застосування знань у різних надзвичайних ситуаціях. Здійснюють систематичний контроль за якістю засвоєння знань, навиків і умінь пожежного-рятувальника. Слухачі привчаються до самостійності і самоконтролю у процесі самостійної пізнавальної діяльності.

  • Психологічні. Викладач контролює точність, ретельність і своєчасність виконання слухачами кожної вимоги, задачі. Керівник заняття повинен проявляти вимогливість у поєднанні із справедливістю і доброзичливістю, пошаною і педагогічним тактом, відрізнятися самовладанням і самоконтролем. Необхідно вірно оцінювати спроможності кожного слухача у засвоєнні умінь та навичок.

  • Гігієнічні. Дотримання температурного режиму, належних норм освітлення робочих місць, дільниць.

Майстерність викладачів навчального пункту на лабораторно-практичних заняттях досягається через уміле володіння методиками навчання і виховання, творче впровадження новітніх досягнень педагогічного досвіду, раціональне керівництво пізнавальною і практичною діяльністю слухачів. Для цього, зокрема, впроваджено збірник інструкційно-технологічних карток для виконання ЛПР з навчального предмета «Газодимозахисна служба».

Варто пам’ятати, що виконання слухачами ЛПР має бути направлене на:



  • узагальнення, систематизацію, поглиблення, закріплення отриманих теоретичних знань з конкретних тем;

  • формування умінь застосовувати отримані знання в практичній діяльності;

  • розвиток умінь у пожежних-рятувальників;

  • формування таких професійно важливих якостей, як самостійність, відповідальність, точність.

Тому для підвищення ефективності проведення ЛПР рекомендується:

- розроблювати збірки завдань, вправ, методичні вказівки стосовно конкретних дисциплін;

- впроваджувати завдання для тестового контролю за підготовленістю слухачів до ЛПР;

- використовувати методики проведення ЛПР відповідно до дидактичних цілей, з відповідними установками для слухачів;

- здійснювати апробацію пошукових лабораторних робіт, побудованих на проблемній основі;

- використовувати колективні, групові та індивідуальні форми роботи, з метою підвищення відповідальності кожного слухача за самостійне виконання повного об'єму робіт;

- ефективно використовувати відведений час шляхом підбору додаткових завдань для слухачів, що працюють у швидшому темпі.




Гречка В.М., викладач навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області.
ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИХ КАДРІВ МІСЦЕВОГО ТА ОБ’ЄКТОВОГО РІВНІВ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
Наприкінці минулого століття і на початку нового, ХХІ, проблема забезпечення і підвищення безпеки у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного характеру стає однією з важливих соціально-політичних, економічних, соціально-демографічних та екологічних проблем. Ризик виникнення надзвичайних ситуацій на територіях залишається високим. Зростає масштабність наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха.

Складність нових завдань спричиняє нагальну потребу в принципово іншій управлінській підготовці керівних кадрів. Не винятком стає і керування безпекою та захистом населення і територій у надзвичайних ситуаціях органів управління МНС.

В першу чергу зростає роль і значення педагогічних і управлінських знань, умінь і навичок управлінського корпусу. Певна річ, ефективне формування таких знань, умінь і навичок потребує перебудови спеціальної і управлінської підготовки в процесі післядипломної освіти.

Нині в сфері післядипломної освіти можна поставити завдання знайти шляхи органічного поєднання професійних знань керівників із формуванням в них глибокого наукового світогляду, соціальної активності, управлінських якостей.

При умові особистісних і професіональних якостей зростає роль і значення психолого-педагогічних і управлінських знань, умінь та навичок для успішного здійснення управлінської діяльності, особливо в екстремальних умовах.

Певна річ, ефективне формування таких знань, умінь і навичок потребує доопрацювання навчального процесу, спеціальної і управлінської підготовки у закладах післядипломної освіти в системі МНС.

Потребують реалізації наступні положення:

1. Важливо забезпечити психолого-педагогічну підготовку з організації управління в екстремальних умовах.

2. Психолого-педагогічну і управлінську підготовку слід орієнтувати на оволодіння, поряд з теоретичним рівнем знань, формуванням практичних вмінь і навичок - з цією метою обов’язково повинна передбачатися реальна управлінська практика на підприємствах, організаціях, установах, органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування із відтворенням відповідної екстремальної обстановки.

Розглянемо докладніше місце і зміст управлінських організацій у структурі професійної діяльності керівників. Очевидно, що управління є невід’ємною складовою професійної діяльності керівника.

За словами П.Друкера, відомого спеціаліста в галузі управлінських наук, управління слід розглядати як “особливий вид діяльності, яка перетворює неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. Управління виступає і стимулюючим елементом соціальних змін, і прикладом значних соціальних змін”.

За такого підходу управління розуміємо як мистецтво, яке можна засвоїти тільки в процесі досвіду за обов’язкової умови наявності таланту.

Разом з тим управління може розглядатися і як наука, оскільки дослідниками цієї своєрідної сфери людської діяльності встановлена низка загальних закономірностей, визначені певні функції і принципи управління. Управлінська діяльність, різноманітні управлінські рішення систематично вивчаються, знаходять пояснення з позицій різноманітних теорій, які допомагають зрозуміти умови і засоби забезпечення бажаної ефективності сумісної діяльності людей.

Для науки управління все більше характерний перехід феноменологічного вивчення управлінських ситуацій і закономірностей управління до їх математичних моделей і кількісних параметрів. Використання комп’ютерної техніки і сучасних інформаційних технологій дає можливість використовувати математичні моделі будь-якої складності. Це дозволяє максимально наблизити їх до реальності, підвищити точність вибору управлінських рішень і ефективність управління. У структурі системи управління прийнято виділити окремі підсистеми. Оскільки функціонування системи цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій здійснюється в умовах безперервних змін внутрішнього і зовнішнього середовища, завданням керування є якомога доцільніше реагувати на ці зміни відповідно до притаманних для системи закономірностей і тенденцій. Управління повинно здійснюватися за замкненим циклом у зв’язку з присутністю в системі прямих (від керуючої підсистеми до керованої) і зворотних (від керованої до керуючої) зв’язків. Ці зв’язки виявляють себе у тому, що будь-яка команда керуючої підсистеми призводить до ефекту, який, у свою чергу, справляє на неї зворотний вплив.

Збереження динамічної рівноваги системи, її оптимального функціонування, тобто одержання якомога більшого корисного ефекту за найменших зусиль і витрат, є, зрештою, кінцевою метою управління.

Основні стадії управлінського циклу – це збирання та аналіз інформації про об’єкт керування, підготовка і прийняття рішення, оцінка результатів керівних дій у процедурі звіту про виконання керівного рішення, контроль за всіма цими діями.

Важливе завдання керівника будь-якого рівня полягає в умінні виявити і розуміти різнорідні мотиви і прагнення колективу, людини, спрямовуючи їх на успішне досягнення загальних цілей. Окрім того, управління в підсистемах потребує аналізу характеру і структури міжособистісних стосунків і психологічного клімату в колективах.

Навчальна діяльність розглядається як специфічний вид діяльності, що спрямований на саму особистість, яка навчається, – її вдосконалення, розвиток, вона враховує оволодіння системою професійних знань у сфері цивільного захисту, формування на основі знань, умінь практичної діяльності, оволодіння засобами управління своїми психічними процесами – волею, емоціями та стосунками з оточуючими.

Ключова роль в організації управління надавалась керівникові, а йому, як і будь-якій людині, притаманні як позитивні риси, які сприяють ефективному управлінню, так і негативні риси і якості. Тому виникає необхідність володіння педагогічними знаннями і практичними навичками самопізнання, саморозвитку, самовдосконалення і самовиховання.

Керівник насамперед повинен усвідомити себе як особистість, чітко визначити і правильно оцінити свої здібності і можливості в організації управління.

Ці знання допоможуть йому правильно вибрати шляхи і засоби своєї максимальної самореалізації в інтересах суспільства. Таким чином, вирішення проблеми підготовки управлінських кадрів в процесі післядипломної освіти пов’язані з реалізацією наступних положень:

перше з них полягає в усвідомленні все більш зростаючого значення індивідуальної професійної діяльності як керівника;

друге положення полягає в глибокому розумінні того, що виконання управлінських функцій для нього буде лише однією із складових усіх обов’язків, пов’язаних із професійною діяльністю, і чим вищим буде професіоналізм, тим вищою буде ефективність його управлінської діяльності.

Ефективність функціонування педагогічної системи визначається умовами, в яких вона здійснюється, і сукупністю факторів, які як сприяють, так і перешкоджають успішному досягненню цілей цієї системи. При цьому під педагогічними факторами можна розуміти "будь-яке педагогічне явище, яке стало рушійною силою іншого явища".

Закономірне функціонування системи відповідно до її призначення, мети і принципів утворює педагогічний процес.

В цьому розумінні педагогічний процес являє собою не тільки центральну ланку будь-якої педагогічної системи, реалізацію основних її положень, їх практичну перевірку і своєрідність завершення її цілей і завдань, але й особливий вид людської діяльності, спрямованої на досягнення цих цілей; у цьому відношенні його найбільш відмінною особливістю вважаємо двосторонній характер навчання – учення, цілеспрямовану взаємодію двох суб’єктів цієї діяльності викладача і слухача.

С.У. Гончаренко визначає педагогічний чи навчально-виховний процес як “цілеспрямовану, свідомо організовану, динамічну взаємодію вихователів і вихованців, в процесі якої вирішуються суспільно необхідні завдання навчання і гармонійного виховання”.

Він вказує на цілісність педагогічного процесу, що органічно поєднує навчання, розвиток.

Компонентами педагогічного процесу автор називає мету, завдання, методи, засоби і форми взаємодії педагогів та вихованців.

У системі методів активного навчання керівників найбільш ефективними і дієвими виступають штабні тренування.

Тренування здебільшого складаються із трьох частин: підготовчої, власне тренування, аналітичного розбору.

Змістом тренувань є задум, створення відповідної обстановки для подальшого відпрацювання управлінських рішень. Участь в цих заходах допомагає керівникам в освоєнні проектного підходу та техніки управлінської діяльності, формує навички аналізу ситуації, вміння виділяти і формувати проблему та знаходити шляхи її розв’язання.

Виходячи із думки І.А.Зязюна про те, що “Уся педагогічна діяльність складається з педагогічних ситуацій”, а “педагогічна ситуація – це фрагмент педагогічної діяльності, що містить суперечності між досягнутими і бажаними рівнями”, можна сказати, що умовою формування в керівників спеціальних знань є створення у ході вивчення ними фахових предметів педагогічних ситуацій, в яких здійснюється перебудова стосунків з навколишнім світом, і відбувається наближення до поставленої мети.

Узагальненою метою таких педагогічних ситуацій виступатиме гуманістична зорієнтованість керівників та суб’єктів спілкування.

Рівень діяльності керівника простежується, в основному, через його навчальну діяльність, яка охоплює різні форми роботи.

Навчальна діяльність – це діяльність, спрямована на оволодіння узагальненими способами дій у сфері наукових понять.

Поряд з вивченням особливостей людини, кожне покоління вирішує три найважливіші завдання:


  • засвоєння досвіду попередніх поколінь;

  • збагачення і примноження цього досвіду;

  • передача його наступному поколінню.

Відносини, що постають при цьому, вдосконалюються кожним поколінням. Проте незмінним залишається об’єкт пізнання – людина. Педагогіка – це наука про те, як передавати досвід старшого покоління молодшому, як виховувати людину, як допомагати їй стати духовно багатою, творчо активною, знайти рівновагу з природою і суспільством, бути задоволеною життям, бути спрямованою на успіх.

Керівник повинен бути не лише за фахом грамотним спеціалістом, а й формувати і виховувати колектив, яким він керує, з яким працює, передавати свій досвід.

Таким чином професійна діяльність керівника незалежно від волі та його бажань, пов’язана з психологічними та педагогічними явищами, які ставлять людину в залежність від різних проявів їх, і в свою чергу дають змогу впливати на них. Це вимагає від керівника знання основ психології і педагогіки, а також конкретної професійно-психологічної та професійно-педагогічної підготовленості. Ці компоненти у професіоналізмі сучасного керівника мають важливе значення в організації управління, особливо при діяльності в екстремальних умовах з прийняття обґрунтованих рішень в короткі, визначені обставинами, які можуть скластися, строки.

Гузенко В.А., начальник кафедри організації та технічного забезпечення аварійно-рятувальних робіт Національного університету цивільного захисту України.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка