В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб



Сторінка6/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.92 Mb.
1   2   3   4   5   6
Ра =

А




де А - середній розмір активів;

Пч - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток).

Пч

Рпа =



Ап
2. Рентабельність поточних активів Рпа показує, скільки прибутку одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:



де Ап - середній розмір поточних активів.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.
Зміцнення фінансової сталості підприємства.

Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності, конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засоби його оздоровлення нагадиватомуть лише тимчасову “косметичну” операцію. Найважлевішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства – запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискориння економічного зростання.

Заходи що до зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов`язкового і суттевого оздоровлення його фінансів. Як доречно зазначив Я. Корнаї :”Половінчатість одного комплексу заходів знижує ефективність іншого. Загальна сума десяти різних половинчастих результатів дорівнює не сумі п`яти повноцінних успіхів, а скоріше п`яти повним поразкам”

Розділ ІІ

8. Вид діяльності підприэмства Кіровоградська дирекція УДППЗ «Укрпошта»Ознайомлення з функціями підприємництва.

Поштовий зв`язок - підгалузь зв`язку, яка виникла найпершою.

Поштова контора в нашому місті була організована 1784 року.

Наприкінці минулого століття на утримання пошти із місцевих сум виділялось по 7609 крб. (асигнація).

У 1830 роках поштова контора розміщувалась на вулиці Преображенскій у будинку купця Арешникова.

На кожному єтапі своєго розвитку суспільство прагнуло до інформації. Коли ще не була розвинута радіотелевізійна інформація, першим інформатором була газета. Для масового чаточа її доставляв працівник пошти.

Пошта єдина державна мережа зв`язку, що забезпечує вільний вихід у поштовий простір уссього світу. Основний напрямок роботи – це забезпечення сучасних і якісних послуг відповідно до вимог ринку, вижити в сучасних умовах конкуренції та зберегти свої послуги.

Працівники поштамту постійно вивчають попит споживача, розширюють спектр нетрадіційних послуг, опановують комп`ютерну техніку. На сьогодні в поштамті надаються послуги ксеркопіювання, факсималиного зв`язку, електронної пошти, електронний переказ.за період упрвадження електронного переказу на шостому відділенні зв`язкуз травня місяця цього року прийнято 767 перказів та отримано від них доходів на суму 6232 грн.

Листоношами на доставочних дільницях реалізуються знаки поштової оплати; товар у роздріб, надаються послуги із приймання передплати та комунальних платежів.

Значна робота проводиться щодо якості опроцювання відправлень та культури обслуговування.

Основною задачею Кіровоградської дирекції УДППЗ «Укрпошта» є – якісне надання різноманітних видів послуг.

пересилка листа простого рекомендованого;

пересилка посилки простої, цінної;

пересилка грошового переказу ;

приймання та передача інформації за допомогою факсильного зв`язку ;

приймання та надання послуг електрозв`язку;

доставка вхідних телеграм;

доставка та виплата пенсії;

доставка та розповсюдження газет;

прийом заказів на фотопослуги;

прийом платежів за комунальні послуги, електроенергію, воду, газ, квартплата;

приймання абон плати за користування телефоном;

примання плати за проходження техогляду автотранспорту;

перевезання вантажу;

Надання послуг пункту колективного доступу в Інтернет;

Надання послуг комп`ютерної техники без доступу в Інтернет;

Передача інформації по відеотелефону;

Послуга на користування автомобільною стоянкою;

Послуга продажу “Інтернет-корток”;

Пройом платежів ДАІ та інших платежів від населення;

Виготовлення та продаж вінків з хвої, та простої бумаги;

Послуги з виконання робіт по регулюванню розвала сходження та балансування коліс;

Автотранспортні послуги на перевезення вантажу;

Реалізація товарів народного споживання.


9.Структура фінансово-планового відділа Кіровоградської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Основним органом управління фінансами на підприємстві є його керівник. На підприємстві утворені відділ фінансів які виконують функцію фінансування, мобілізують доходи та ведуть контроль за витраченими коштами підприємства.

На підприємствах організовуються фінансові служби і їх підпорядкування буває різним. Традиційно структура складається таким чином. (Схема 2.)

На фінансовий відділ у цій структурі покладається функція фінансового планування, контролю за виконанням планів, складання кошторисів по капітальних вкладеннях, контроль за інвестеційною діяльністю підприємства, розробка фінансових нормативів, підтримка зв`язків з фінансовими, організаціями, здійснення операцій по сплаті податків, платежів, внесків до бюджету, валютне планевання і контроль за рухом коштів. Фінансовий відділ очолує начальник.

Слід зауважити, що на всіх фінансистів, особливо керівних працівників (фінансових менеджерів) покладається функція ефективного використання грошових ресурсів, розробка пропозицій по їх інвестування в такі активи і проекти котрі здатні принести високі доходи при мінімальному фінансовому ризику.

Комплексне управління фінансами здійснюється шляхом використанням механізму планування. Здійснюється воно в усіх підрозділах народного господарства, охоплює сфери регулювання бюджетів доходів, фондів, резервів, прибутку, рентабельності основних і оборотних коштів тощо.

10. Аналіз господарської діяльності Кіровоградської дирекції УДППЗ “Укрпошта”за 2000 рік.

Аналіз господарської діяльності кіровоградської дирекції УДППЗ “Укрпошта” за 2000 рік проведемо завдяки нової методики аналізу фінансової звітності підприємства.

Фінансово - економічний аналіз проводить планово-фінансовий відділ підприємства кіровоградська дирекція УДППЗ “Укрпошта”.

Згідно положення про відділ основним також завданням планово-фінансовим відділом складається звітність та аналіз господарчої діяльності. Відповідно нових національних стандартів основним елементом фінансової звітності є - активи, забов`язання, власний капітал, доходи, витрати.

Важливим джерелом аналізу фінансового стану підприємства є біланс. Для оцінки платоспроможності підприємства використовують такі показники;

  • ­­Коефіціент покриття Кп;

  • ­­Коефіціент загальної ліквідності Кл;

  • ­­Коефіціент абсолютної ліквідностіКал.

­­Коефіціент покриття (Кп) обчислюється як відношення оборотних активів (запаси, дебіторська заборгованість, інші поточна заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи). До поточних забов`язань і характеризує кратність покриття короткострокової заборгованості оборотними активами.

Кп на початок року = 7595,0 т.грн./7564 т.ргн.=1,0

Кп на 1,01,2001 =31384 т.грн./33530 т. грн.=0,9

В дирекції цей показник має низьке значення, це свідчить про те що підприємство живе лише одним днем, його розвиток має не стабільний характер, а також має проблеми з власними оборотними коштами. Для розрахунків по короткострокових забов`язаннях оьоротних активів не достатньо.

Виходчи з того, що поточні активи мають неоднакові можливості, щодо перетворення в гроші, тобто мають різні ліквідності аналізуючи фінансовий стан, підприємство використовує коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності (Кл) обчислюється як відношення суми найбільш ліквідних активів (грошових коштів + дебіторська заборгованість) до поточних забов`язань. Товарно-матеріальні запаси при розрахунках цього показника виключаються з оборотних активів так як їх не можна швидко перетворити в грошові кошти.

Кл на початок року = 70+44+403+5676/7564=0,8

Кл на 1,01,2001 = 54+500+28913/33530=0,9

Із розрахунків видимо, що коефіцієт загальної ліквідності, як на початок та і на кінець звітного періоду менше одиниці і не забезпечує ліквідності. Аналізуючи платоспроможність ми бачемо, що коефіцієнт покриття та ліквідності мають низьке значення. Це означає,що у підприємства значні матерільні запаси, або значні товарні залишки.

Аналізуючи далі баланс визначає,що підприємство не має ніяких поточних фінансових інвестицій. Коефіцієнет абсолютної ліквідності (Кал) який обчмслюється як відношення суми грошових коштів та їх еквівалентів (а на підприємстві це знаки поштової оплати – конверти, марки) і поточних фінансових інвестицій до поточних забов`язань.

Кал на початок року 5676/7564=0,75

Кал на 1,01,2001 = 28913/33530=0,8

Як видно з розрахунків но початок року підприємство мало можливість негативно погасити 75% своїх короткострокових забов`язань, а на кінець звітрого періоду цей % знизився, тобто про що свідчить і залищки як по товару так і по запасах.

Для фінансування активів підприємство на початок року використовувало 50% власного капіталу, це більш ніж залучено. На кінець звітного періоду він становить значно менше 20%.

Для визначення цього відсотка використовується такий показник як коєфіціент автономії Ка. Він обчислюється як співвідношення суми власного капіталу до суми активів підприємства.

Ка на поч.року = 8711,0/16770=50%

Ка на 1,01,2001 = 9062/43271=20%

Кредитами банку підприємство у данному періоді не користувалось.

Для оцінки управління активами підприємства використовується коєфіціент оборотності активів Ко.а. Для цього використовується чистий доход (Валовий доход за винятком ПДВ) до середньої вартості активів.

Ко.а. на поч. Року = 19267/(16770+43271)/2=0,6

Цей показник характеризує суму доходу яку отрумує підприємство від реаліазації продукції на кожну гривню, що вкладена в активи підприємства (тобто у 2000 року за кожню гривню вкладено в активи підприємство отримало від реалізації всього 60 копійок).

Особлива увага прианализі використання активів приделяється управлінню оборотними активами: товарно-матеріальним запасам і дебіторськой заборгованості. Головною метою оцінки цих активів є виявлення ознак зменшення вартості або надлишнього накопичення товарно-матеріальних запасів та рахунків дебіторів. При аналізі ці показники балансу зіставляються з сумою чистого доходу від реалізації продукції, або з собівартістю реалізованої продукції, тому що ці статті тісно взаємопов`язані.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів (Коб.з.) розраховується як відношення чистого доходу (виручки) відреалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньої вартості товарно-матеріальних запасів.

К обор. матер.запасів =19267/(558+844+618+2+1297)/2=11,6

або як відношення собівартості реалізованої продукції до середної вартості товарно-матеріальних запасів.

Ці показники характеризують швидкість обороту матеріальних запасів протягом звітного періоду. Якщо зрівняти цей показник з відповідним періодом минулого року то можна побачити, що він зменшився на 11,6. Чим вище значення коєфіціенту оборотності товарно-матеріальних запасів тим краще, тому що низький рівень запасів зменшує різик пов`язаний з неможливістю реалізації продукції та свідчить про ефективне використання активів.

Для оцінки доходності використовуються два токазники рентабельності. Показник першого типу оцінують рентабельність по відношенню до реалізації, а показник другого – по відношенню до активів. Перший показник називається коєфіціентом валового прибутку і розраховується як відношення суми валового прибутку до суми чистого доходу = 1840/19267=9,5%.

Цей показник характеризує ефективність не лише господарської діяльності, а й процесів ціноутворення. Коєфіціент валового прибутку показує скільки копійок валового прибутку приносить кожна гривня обороту (по дирекції ця цифра становить 9,5 копійок).

Показники ліквідності баланса.


Показники

По підприємству

Норма коефіцієнта




На поч.року

На кінець року

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності Кал

0,75

0,8

0,25-0,3

2. Коефіцієнт загальної ліквідності Кл

0,8

0,9

1

3. Коефіцієнт покриття КП

1,0

0,9

2-2,5

4. Коефіцієнт автономії КА

50

20

%



11. Загальний аналіз фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан підприємства – це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонуваня підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використанння. Головна мета фінансової діяльності- вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні займати власні кошти, а яку- залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу- своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

  1. На основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансовго стану підприємства.

  2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячі із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

  3. Розробка конкретних міроприємств, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.

Аналзом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприєсмтва і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета- встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його мета- встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Все, що має вартість, належить підприємтсву і відображається у активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки
Джерами інформації для проведення аналізу є :

  • баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №11

  • звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2)

  • звіт про фінансово-майновий стан (форма №3)

  • звіт з праці

  • звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг

  • розрахунок нормативу власних оборотних коштів

  • розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості

  • звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)

  • зведена таблиця основних показників

  • звіт про рух коштів в іноземній валюті

  • бізнес-план

  • матеріали маркетингових досліджень

  • висновки аудиторських перевірок

  • інша інформація.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види метеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим:

  • Платоспроможність як самого падприємства, так і його дебіторів;

  • Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

  • Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;

  • Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

  • Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

  • Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

  • Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

  • Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

  • Забезпеченість обігових коштів;

  • Утворення і використання рзних фондів;

  • Збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченність і повернення суд і займів в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків вияняються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості- зниженя обіговості обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перлік питань, що розглядається може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією. В таблиці 3 наведена приблизна типологія задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача.
Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу (ф.1), звіту (ф.3).

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприєяства (валюти балансу) рядок 330 на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльносі, що прихводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

  • «Товари відвантажені, не сплачені в строк»

  • «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк»

  • «Збитки минулих років»

  • «Збитки звітного року»

  • «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк»

  • «Короткострокові кредити та позики, що не погашенні в строк»

  • «Розрахунки з кридиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк»

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу з використанням розшифрувань до них.

РОЗДІЛ ІІІ

12. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА.

На підставі проведеного в дипломній роботі аналізу фінансового стану можна зробити наступний висновок:

В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов”язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов”язання на 112%. В 1997 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов”язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;

Показник ліквідності балансу— Підприємство мало можливість розрахуватись з своїми боргами тількі за умови своєчасних розрахункiв з дебiторами i сприятливої реалiзацiї готової продукцiї,а також продажу у випадку потреби iнших елементiв матерiальних оборотних коштiв. Динаміка показника критичної ліквідності свідчить про те, що підприємство на кінець 1998 мало можливість практично повністю (на 93%) з своїми зобов”язаннями за умови використання як засіб платежу грошові кошти та погашену дебіторську заборгованість; коефіцієнт оборотності основних і оборотних коштів — розрахунки цього показника свідчать, що підприємство в 1996 виробляло продукції вартістю 1 гривня 32 копійки з однієї гривні оборотних коштів, що вкладені в виробництво. Цей показник зростав з року в рік. В 1998 р він вже дорівнював 1,66грн. на одну гривню оборотних активів, що вкладені в виробництво приходилась одна гривня шістдесят шість копійнок продукції, що була реалізована.
Але деякі показники мали тендненцію за ці роки до погіршення. До таких показників відносяться:

- зростання кредиторської заборгованості — з 44,6 тис.грн. до 55,6 тис.грн. Слід відмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини кредиторської заборгованості (з 1996 по 1998 роки) на 11тис.грн. за цей період зменшился період очикування погашення кредиторської заборгованості, який в 1998 становив 362 дні в порівнянні з 626 днями в 1996 В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов”язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов”язання на 112%. В 1995 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов”язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;

. В результаті проведеного аналізу слід зробити висновок, що керівництву підприємства потрібно вжити заходів по скороченню кредиторської забгованості.

Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з забргованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очикування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.

Проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу виявити нераціональне використання чистого прибутку на підприємстві. На мій погляд збільшення величини Статутного фонду підприємства в 1997 році за рахунок чистого прибутку є неправомірним. Чистий прибуток підприємства можна використати більш вдало, направивши його на розширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшення власних оборотних коштів.

Шляхи вдосконалення загальних положень та методик аналізу:

Вивчення та аналіз доробок різних авторів по темі дипломної роботи показав, що на Україні ще не розроблено єдиної методики проведення аналізу фінансового стану. Незгода в тлумаченні окремих показників та в визначенні граничних величин у різних авторів не дає можливості однозначно застосувати методику дослідження даної теми. На мій погляд визріла необхідність до складання такої методики аналізу. Наявність розробленої методики дала б можливість співставляти результати аналізу проведеного на різних підприємствах різними виконавцями.

Методи розрахунку показників балансової ліквідності, платоспроможності, та фінансової стабільності в методиках слід викласти більш детально та спрощено. Це дасть змогу в подальшому розробити спеціалізовану програму для використання комп(ютерної техніки в аналізі фінансового стану.

Розробка програмного забезпечення аналізу дасть змогу керівництву підприємства проводити щомісячно вказаний аналіз та використовувати його результати для розробки обгрунтованих управлінських рішеннь.
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка