В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб



Сторінка5/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.92 Mb.
1   2   3   4   5   6


Звідси видно, що процент забезпеченості зріс на 9% (39-48), що є позитивним для підприємства, так як залежність підприємства від зовнішніх інвесторів знизився.

Надлишок чи недостача джерел коштів для формування запасів і затрат (матеріальних оборотних фондів) являється одним з критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства.

Існує такі типи фінансової стійкості:

  • абсолютна стійкість фінансового стану (якщо запаси і затрати (З) менші суми власного оборотного капіталу (ВК) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КР) ;

  • нормальна стійкість (якщо запаси і затрати (З) дорівнюють сумі власного оборотного капіталу (ВК) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КР);

  • нестійкий, передкризовий фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Д).

  • Кризовий фінансовий стан коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх реформування і підприємство стає на межуу банкрутства.

Фінансово стійким підприємством можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпецити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов`язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показнеків.

Розглянемона умовному прикладі порядок розрахунку нормативних значень коєфіцієнта співідношення позикових та власних коштів. Тобто коефіцієнта структури коштів підприємства (таблиця 1.1). Нормативніи показники розраховують фінансові аналітики підприємства.

Коефіціент фінансової стійкості (Кс) – це співвідношення власних і запозичених коштів:


де М – власні кошти, К – позикові кошти, З – кредиторська заборгованість.

Чим вища величина даного коефіціента, тим стійкіший фінансовий стан підприємства. За даними дослідного хлібозавода цей показник за останні роки по-троху зростає. Так у 1997 році він становив 5,67, а в 1998 році – вже 6,15. Це свідчить про те, що фінансовий стан завода постійно поліпшується.

Коефіціент самофінансування (Ксф) :



де П – прибуток, направлений у фонд нагромадження, А – амортизаційні відрахування.

Даний коефіціент показує співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти.

Коефіціент самофінансування характеризує деякий запас фінансової міцності підприємства. Чим більша величина цього коефіціента, тим вище рівень самофінансування. На дослідноу хлібозаводі він склав 0,87 – у 1997р. і 1,39 – у 1998р.. Отже, рівень самофінансування зріс, тобто об’єм власних джерел фінансування виробничо-торгівельного процесу заводу в 1,39 разу перевищує величину запозичених коштів.

3.Коефіціент стійкості процесу самофінансування (К):



Цей кофіціент показує частку власних коштів, направлених на розширене фінансування. Чим вища величина даного кофіціента, тим сталіший процес самофінансування на підприємстві. У 1997р. частка власних коштів складала 15%, а в 1998р. – 23%. Це означає, що частка власних коштів, направлена на розширення виробництва зросла на 8%, процес самофінансування став більш стійким.

4.Рентабельність процеса самофінансування (Р):

,

де ЧП – чистий прибуток.

Рентабельність процеса самофінансування є не що інше, як рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельності показує величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власних фінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування. В даному прикладі цей коефіцієнт досить високий і складає 75% - у 1997р. і 90% - у 1998р. Це означає, що з 1грн вкладених власних коштів ми отримаємо у 1998р. 90 коп доходу.


Таблиця 1.1

Розрахунок нормативного значення коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів підприємства.

п/п
Показники

Значення показників

Відхилення

(+,-)

Початок періоду

Кінець періоду

1

Основні засоби та позаоборотні активи, які фінансуються за рахунок власних джерел (в % до всього майна )


7,97



13,05

+5,08

2

Необхідні матеріальні запаси (в % до усього майна)

47,56

37,57

-9,99

3

Необхідний обсяг власних коштів (р.1)+ (р.2)

55,53

50,62

-4,91

4

Граничний обсяг позикових коштів (1000 – р.3)

44,47

49,38

+4,91

5

Нормативний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (р.4 :р.3)

0,8

0,98

+0,18


В узагальненому вигляді показники фінансової стійкості підприємства подано в наступній таблиці.
Таблиця 1,2

Показники фінансової стійкості підприємства.



П/П

Показник

Минулий рік

Поточний рік

Відхилння

1

Коефіцієнт автономії (незалежності)

0,1

0,7

+0,6

2

Коефіцієнт співвідношення позикових т авласних коштів:

2.1. Фактичний

2.2. Нормативний


9,63

0,8


0,59

0,96


-9,04

+0,19

3

Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу

-

-

-

4

Коефіцієнт маневреності власних коштів.

0,27

0,87

+0,6

5

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів та майна підприємства

0,07

0,13

+0,06

6

Рівень довгострокової платоспроможності

0,1

2,0

+1,9


Із таблиці видно, що за відповідний період фінансова стійкість підприємства поліпшилась. Так, якщо на початок періоду, що аналізується, значення коефіцієнта автономії (відношення власних коштів до вартості майна) становило 0,1 (10%), то на кінець цього періоду воно збільшилось до 0,7 (70%).

Збільшився коефіцієнт манавреності власних коштів. Це слід розглядати як позитивну тенденцію, оскільки таке збільшення супроводжувалось випереджаючим зростанням власних коштів щодо позичених.

Особливу увагу приділити коефіцієнту співідношення позикових коштів як одному із основних показників оцінки фінансової стійкості як видно з таб.1,1 , на початок цього періоду обсяг позикових коштів у 9,6 раза перевищував обсяг власних коштів, тоді як згідно із розрахованих раніше нормативним рівнем названого коефіцієнта позикові кошти не повинні були перевищувати 80% власних коштів. На кінець періоду фактичний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів дорівнював 0,59, що на 0,41 відсоткового пункта (майже двічі) нижче за норматимний (максимально допустимий) (0,98.).

Отже, підприємство за рік, що аналізується, трансфортувалося із фінансово нестійкого, незалежного підприємства у підприємство з певним запасом фінансової стійкості. Перетворення підприємства на фінансово стійке дає підстави вважати його надійним та перспективним діловим партнером.

Ці висновки можуть бути підтверджені і детальним аналізом обертання матеріальних оборотних коштів у розрахунках (табл…...). Як видно із таблиці, термін обертання матеріальних обортних коштів по підприємству набагато повільніший за термін обертання коштів у розрахунках. Відтак можна зробити висновок, що у звітньому періоді обертання як матеріальних оборот них коштів, так і обертання коштів у розрахунках зросли. Дебіторська заборгованість перетворилась на кошти частіше, ніж закінчувався виробничий цикл.

Таблиця (……)

Динаміка обертання матеріальних коштів та коштів у розрахунках підприємства за минулий та звітній періоди, разів





п/п

Показник

Минулий період

Звітний період

1

Обертання матеріальних коштів

3,4

6,2

2

Обертання коштів у розрахунках

11,3

18,0


7.6. Аналіз стана власних оборотних коштів.

Аналіз стана власних оборотних коштів полягає у визначенні їхньої наявності на початок і кінець звітного періоду і перевірці їхній використання. Сума джерел власних і прирівняних до них засобів при правильному їхньому використанні повинне покривати вкладення підприємства в основні засоби і внеоборотні активи, а також у нормовані оборотні кошти в межах установленого нормативу.

Для визначення наявності власних оборотних і прирівняних до них засобів необхідно з результату поділу I пасиву балансу, у якому відбиваються джерела власних і прирівняних до них засобів (стійкі пасиви приймаються тільки в частині, спрямованої на покриття нормативу), виключити результат поділу I активу, у якому відбиваються основні засоби і внеоборотные активи. У результаті порівняння отриманої суми з установленим для даного підприємства нормативом (результат поділу II активу) визначається надлишок або недостатність власних оборотних коштів.

Головними чинниками, що визначають наявність власних оборотних коштів, є статутний фонд у частині оборотних коштів, прибуток і її використання, зміна сум стійких пасивів. Протягом року на збільшення (зменшення) статутного фонду в частині оборотних коштів надходять (списуються) визначені суми. На наявність оборотних коштів впливає сальдовий результат цих операцій, а також зміна засобів, що знаходяться в обороті підприємства в покриття його нормативу. На підприємствах, не переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування, на наявність оборотних коштів впливає також відхилення фактичних витрат, зроблених за рахунок прибутків від планових розрахунків. На підприємствах, переведених на повний госпрозрахунок і сомофинансування, усі витрати здійснюються за рахунок фондів, утворених від розрахункового прибутку по встановлених нормативах. Тому цей чинник на зміну наявності оборотних коштів не впливає.

Деталізація факторів, що впливають на стан оборотних коштів, пов'язана з розшифровуванням основних сум, що вплинули на зміну стійких пасивів у покриття нормативу. На підприємстві зменшення стійких пасивів пов'язано зі зміною розмерів кредитування

Визначений на кінець року нестачі (надлишок) власних оборотних коштів коректується за результатами перерахунків по фактичному прибутку, що провадяться після закінчення звітного періоду. Шляхом порівняння належних сум і фактично внесених платежів із прибутку визначається сума, на якому коректується розмір нестачи власних оборотних коштів, обчислений по балансі. Якщо сума належних платежів більше фактично внесених, то розмір власних оборотних коштів зменшується, а якщо менше - збільшується.

На підприємстві може матері місце також відволікання частини оборотних коштів на цілі, не передбачені планом і имеющие не законних джерел покриття. Таке відволікання називають іммобілізацією оборотних коштів.

Аналіз іммобілізації оборотних коштів полягає у виявленні іммобилізованних сум або неправильного використання засобів цільового призначення. Для цього зіставляють статті активу, що корреспондируются, і пасиву балансу. До іммобілізації також ставляться: перевищення розрахунків із робітниками та службовцями позичкам на індивідуальне житлове будівництво та інші споживи (роздів III активу) над позичками, фактично виданими банком (роздів III пасиву); витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування (роздів III активу) зайво внесена в банк сума амортизаційних відрахувань (роздів III активу); розрахунки з особами по відшкодуванню матеріального збитку і недостача і утрати від псування товарно-матеріальних цінностей, не списані з балансу у встановленому порядку (роздів III активу).

Іммобілізація - свідчення порушення фінансової дисципліни, оскільки сверхзапаси являють собою перевитрату коштів у порівнянні з наявними джерелами цільового призначення. Тому фінансові органи приділяють особливу увагу виявленню причин її утворення. Заснування банку, выявляя іммобілізацію, застосовують економічні санкції, домагаючись відновлення иммобилизированных сум в обороті.

Іммобілізація може негативно вплинути на фінансове положення підприємства, оскільки відволікання засобів з обороту погіршує платоспроможність.

Згідно з діючимв україні вказівками щодо складання річного бухгалтерського звіту, для визначення суми наявних у підприємства власних оборотних коштів використовується така формула:
Ов = БП1 + БП2 – БА1 - ВП

Де Ов – наявтість власних оборотних коштів;

БП1 – підсумок розділу І пасив балансу;

БП2 – підсумок розділу ІІ пасиву балансу;

БА1 – підсумок розділу І активу балансу;

ВП – стаття “Використання позикових коштів” (з розділу ІІІ активу балансу).

7.7. Аналіз нормованих оборотних коштів.

Нормовані оборотні кошти включають запаси сировини й інших товарно-матеріальних цінностей для забезпечення виробничого процесу, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів і готової продукції, інші нормовані засоби. Мінімальна потреба в зазначених запасах покривається нормативом власних оборотних коштів.

Перевищення фактичних запасів над нормативом називають наднормативними запасами.

Аналіз нормованих оборотних коштів підриємств на зіставленні фактичних запасів із плановими і дослідження причин відхилень від плану.

Нормативи граничного рівня запасів товарно-матеріальних цінностей передбачають, як правило, зниження споживи в прирості запасів у порівнянні з планованими темпами росту реалізації продукції, робіт і послуг, а також залучення в господарський оборот надпланових зайвих і неиспользує залишків матеріальних цінностей. У межах обсягу запасів виходячи з цього співвідношення йому може бути наданий кредит банку понад норматив власних оборотних коштів.

Хоча заснування банку в даний час кредитують загальні залишки запасів і витрат і наднормативні непрокредитованные запаси по окремих статтях нормованих оборотних коштів не можуть бути визначені, важливо зіставляти фактичні запаси з нормативам. Це необхідно для визначення обгрунтованості нормативу при одночасній перевірці складу фактичних запасів.

Банком не приймається до кредитування та частина виробничих запасів, що не відповідає потребам виробництва або тривалого часу не утягується у виробництво. Зайві і непотрібні матеріальні цінності потребують додаткових витрат на збереження, а іноді призводять до втрат споживчих властивостей.

По незавершеному виробництву повинно бути перевірено, чи немає в його складі бракованої продукції, витрат на анульовані і припинені замовлення, чи своєчасно списуються витрати на незакінчені замовлення, послуги і роботи.

Особо треба звернути увагу на стан запасів готової продукції. При кредитуванні сукупних запасів банк виключає їхні наднормативні залишки, якщо ріст останніх не викликаний транспортними затрудненнями або припиненням відвантаження неакуратним платникам. Тому перевищення планових запасів по цій статті призводить до відволікання засобів з обороту.

Наявність наднормативних, не прокредитованих банком запасів товарно-матеріальних цінностей, що впливають на платоспроможність підприємств, визначається в цілому по всій сукупності запасів у такому порядку.

З фактичної вартості нормованих оборотних, засобів виключається знос малоцінних і предметів, що быстроизнашиваются, кредити банку по сукупності запасів і витрат, заборгованість постачальникам. Кредити банку і заборгованість постачальникам при цьому виключається у фактичних сумах, але не більш ніж перевищення фактичної вартості нормованих оборотних коштів, що залишилися після їхнього винятки, над сумою нормативу оборотних коштів.

7.8.Аналіз ненормованих оборотних коштів.

Ненормовані оборотні кошти мають форму коштів і незакінчених розрахунків. У зв'язку з чинним порядком і термінами проведення розрахунків неминуче наявність визначених перехідних залишків заборгованості на звітні дати. Поряд із цим через порушення нормального ходи фінансово-господарської діяльності виникає додаткова неплануюча потреба у фінансових ресурсах. Планові норми і нормативи по цій групі оборотних коштів не встановлюється.

Джерелами покриття ненормрваних оборотних коштів, за винятком що кредитуються банком, є притягнуті поза планом ресурси. Відволікання засобів підприємства на не передбачені планом цілі найчастіше призводить до затримки в обороті засобів постачальників.

Аналіз ненормирует оборотних коштів підприємств на виявленні сум дебіторської і кредиторської заборгованості, причин, що призвели до утворення цих сум, їхній вплив на фінансовий стан підприємства.

Дебіторською заборгованістю називається заборгованість організацій і окремих осіб підприємству, а кредиторської - заборгованість підприємства організаціям і окремим особам. Збільшення дебіторської заборгованості означає відволікання з обороту засобів підприємства. Кредиторська заборгованість часто є результатом фінансових затруднень. Тому суворий контроль за платіжною дисципліною, виявлення невиправданих сум дебіторської і кредиторської заборгованості мають важливе значення.

До дебіторської заборгованості ставляться незакінчені розрахунки за товари відвантажені, відбивані в III поділі активу балансу. Звільнення оборотних коштів, вкладених у ці статті, значною мірою сприяє збільшенню обсягу реалізації, прибули, поліпшенню фінансового положення підприємства.

Частина незакінчених розрахунків за товари відвантажені пов'язана з нормальними термінами документообмена і відбивається по статті “Товари відвантажені і здані роботи з переданих у банк на інкасо розрахунковим документам, термін оплати яких не наступив”. Заборгованість по цій статті покривається кредитом банку під розрахункові документи в шляху. Заборгованість по статті “Товари на відповідальному збереженні в покупців через відмову від акцепту”, природно, банком не кредитується і є додатковим відволіканням засобів з обороту. Все це може бути пов'язане з помилками в оформленні розрахункових документів, а також із порушенням договірних розумів постачання по комплектності і якості продукції. Підприємство в цьому випадку несе непродуктивні витрати по відвантаженню, транспортуванню і збереженню продукції. Наявність цих сум на балансі підприємства свідчить про хиби в роботі підприємства, викликає необхідність детального аналізу відповідних сторін його діяльності.

По статті “Інші дебітори” відбиваються інші види заборгованості. За даними аналітичного урахування виявляються ті суми, що викликані незаконним авансуванням постачальників у рахунок майбутнього відвантаження матеріальних цінностей, невчасним стягненням сум по пред'явлених підприємствах претензіям і т.п.

При аналізі кредиторської заборгованості, відбитої в поділі III пасиву балансу, також варто виділити суми, обумовлені чинним порядком розрахунків і пов'язані з порушеннями розрахунково-платіжної дисципліни.

Нормальною кредиторською заборгованістю рахуються заборгованість постачальникам по акцептованих і інших розрахункових документах, термін оплати яких не наступив, переплати і недоплати на звітну дату по розрахунках із бюджетом (крім недоїмки по платежах), перевищення фактичної заборгованості по стійких пасивах над плановою.

Невиправданими рахуються прострочена кредиторська заборгованість, заборгованість постачальникам по неотфактованим постачаннях, відбиті по статті “Інші кредитори” незакінчені аванси покупців у рахунок майбутнього відвантаження продукції, що перевищує нормальні терміни заборгованість покупцям
7.9. Рентабельність.Характеристика показників рентабельності.
Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Рентабельність – співідношення прибутку з авансовою вартістю або поточних витрат.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:

1. Рентабельність активів (майна) Ра показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи:

Пч

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка