В. М. Кремень, А. Ю. Семеног



Скачати 159.82 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір159.82 Kb.
УДК 336.71

В. М. КРЕМЕНЬ, А. Ю. СЕМЕНОГ

Державний вищий навчальний заклад

“Українська академія банківської справи Національного банку України», м. Суми


ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ

ФІНАНСОВОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ
У статті розглянуто науково-методичні підходи до оцінювання розвитку фінансового сектору. Представлено сутнісну характеристику поняття «фінансовий розвиток» та «місцевий фінансовий розвиток», як складової оцінки фінансового сектора країни. Систематизовано підходи до оцінювання фінансової глибини як узагальнюючої характеристики розвитку фінансового сектору. Проведено оцінювання глибини фінансового сектору України та визначено її вплив на економічне зростання країни.

The scientific and methodological approaches to the assessment of the financial sector are presented in the article. It is presented essential characteristics of "financial development" and "local financial development" as part of assessing the financial sector of the country. Also are systematized approaches of the evaluation of financial depth as generalizing characteristics of the financial sector. It is made evaluation of the depth of the financial sector of Ukraine and determined its impact on economic growth.
Ключові слова: фінансовий сектор, фінансова глибина, фінансовий розвиток, економічне зростання.
Вступ

Розвиток ефективного фінансового сектора і формування цілісного механізму діяльності фінансових установ з позиції забезпечення інвестиційних потреб суб’єктів господарювання має визначне значення у формуванні передумов економічного зростання національної економіки. У цьому зв’язку особливо актуальним є визначення ефективності фінансового сектора з урахуванням відповідних методів кількісної оцінки розмірів, активності й ефективності діяльності фінансових установ.



Постановка завдання

У межах статті охарактеризуємо ефективність діяльності вітчизняного фінансового сектора через показники «фінансового розвитку» і «фінансової глибини».



Результати дослідження

Зазначимо, що аналіз досліджень впливу фінансового сектора на економічне зростання здійснюється за такими основними напрямами:



  • визначення каналів впливу фінансової системи та фінансового сектора на економічне зростання;

  • визначення ефективної моделі фінансової системи і відповідної їй структури фінансового сектора;

  • визначення рівня розвитку фінансового сектора;

Так, згідно зарубіжних підходів, для аналізу ефективності фінансового сектора використовується поняття «фінансовий розвиток», яке також часто ототожнюється з поняттями «розвиток фінансового сектора» (financial sector development), «місцевий фінансовий розвиток» (domestic financial development), «фінансіалізація» (financialization).

Згідно позиції фахівців Відділу міжнародного розвитку Світового банку [4] «розвиток фінансового сектора» є динамічною характеристикою, що включає:



  • зростання ефективності та конкуренції в секторі;

  • зростання спектру доступних фінансових послуг;

  • зростання різноманітності фінансових установ, які працюють у фінансовому секторі;

  • зростання обсягу капіталу, що перерозподіляється через фінансовий сектор;

  • зростання частки капіталу, що перерозподіляється приватними фінансовими установами на користь приватних підприємств відповідно до ринкових запитів;

  • покращення регулювання та стабільності фінансового сектору з відповідним зростанням доступності фінансових послуг для менш забезпечених споживачів.

Одним із головних питань теорії фінансів є визначення ключових факторів, що визначають фінансовий розвиток в тій чи іншій країні. Чому в однакових нібито за своїм економічним рівнем країнах частка приватних кредитів чи ринкова капіталізація по відношенню до ВВП можуть досить сильно відрізнятися? Узагальнення підходів західних учених [3, 7,8] дає нам підстави стверджувати, що ключовими факторами фінансового розвитку в країні є:

1. Рівень розвитку та функціонування інститутів права в країні. У країнах з розвинутою системою захисту прав власності, розвинутого обліку та контрактного права більше можливостей для ефективного розвитку фінансового сектора, особливого його фондового сегмента.

2. Ефективна макроекономічна політика. Вона повинна складатися із заходів держави стосовно підтримки оптимально низького рівня інфляції в країні разом з високими обсягами реального інвестування, що може бути забезпечено за умов відкритості та прозорості товарного, валютного та фінансового ринків в країні.

3. Географічне розташування країни. Вигідне географічне розташування відносно світових центрів фінансових ресурсів, ринків технологій та збуту продукції сприяє формуванню передумов для поширення позитивного ефекту «зараження фінансовим розвитком» країни, що розвивається.

4. Культурні особливості в країні, чисельність населення та загальний рівень його добробуту. Культурні та мовні особливості визначають специфіку відносин захисту прав власності інвесторів, особливо кредитні відносини. Так, у мусульманських країнах не прийнято отримувати відсоток як плату за кредит. Чисельність населення та загальний рівень його добробуту позитивно впливають на обсяги заощаджень в країні та потенційні можливості для інвестування.

Отже, рівень фінансового розвитку країни передусім визначають ступенем якості розвитку головних інститутів держави, урядовою політикою, рівнем добробуту, географічними та культурними особливостями. Саме ці показники формують економічне середовище, в якому підприємці приймають рішення щодо інвестиційних проектів та додаткового фінансування, споживачі вирішують купувати чи заощаджувати, а фінансові установи забезпечують їх фінансові потреби.

Принциповою для нашого дослідження є інтерпретація поняття «фінансовий розвиток» у «Доповіді з фінансового розвитку» (Financial Development Report) [5], що представлена науковій громадськості міжнародною організацією «Всесвітній економічний форум» у 2008 р. Фінансовий розвиток, згідно з цим документом, виступає у вигляді сукупності економічних і правових факторів, що реалізуються через систему правових інституцій та економічної політики, сприяють ефективному фінансовому посередництву, «глибокому» та «широкому» доступу до капіталу та фінансових послуг. Визначення поєднує в собі такі «входи» фінансової системи, як інституційне та бізнес-середовище, фінансових посередників і ринки, що диверсифікують фінансові ризики і розподіляють капітал, та «виходи» фінансової системи (йдеться про доступ до капіталу).

Складові індексу фінансового розвитку фахівці пропонують розраховувати на основі аналізу сукупності факторів, що впливають на фінансову глибину та ефективність надання фінансових послуг. Дані фактори враховують: політику та інститути (бізнес-середовище, фінансова стабільність); розвиток фінансового посередництва(наявність та спектр банківських та небанківських фінансових послуг, розвиток фондового ринку); доступ до фінансових послуг.

Такий підхід цілком співпадає з підходами колективу науковців на чолі з П. Хартманн, які характеризують фінансовий розвиток як процес фінансових інновацій, інституційних та організаційних змін у фінансовій системі країни, що знижують асиметричну інформацію, операційні витрати економічних агентів, підвищують повноту ринків та конкуренцію [6].

У спеціальному випуску Європейського центрального банку «Місцевий фінансовий розвиток у країнах з економікою, що розвиваються: докази та наслідки» (2009) [4] поняття «фінансовий розвиток» на теоретичному і емпіричному рівнях пропонується визначати через «місцевий фінансовийрозвиток».

На теоретичному рівні місцевий фінансовий сектор вважають розвинутим, коли в країні функціонують «повні» ринки, на яких: для кожного активу визначають рівноважну ціну; наявні всі засоби, що захищають від несприятливих зовнішніх та внутрішніх шоків; діє прозора система зменшення проблем асиметричної інформації; панують конкуренція та верховенство закону.

З емпіричної точки зору, місцевий фінансовий сектор – це здатність країни ефективно трансформувати заощадження в інвестиції за рахунок: якості її інституційної та регуляторної бази; розміру фінансового ринку, різноманітності фінансових інструментів, доступності для приватних суб’єктів; продуктивності й ліквідності складових фінансового ринку.

Такі характеристики покладені в основу науково-методичного підходу вчених до оцінки місцевого фінансового розвитку. Підхід ґрунтується на розрахунку нормалізованого індексу, значення якого варіюються в діапазоні від 0 до 100. Індекс містить три складові: інституції, розмір і доступ до фінансового ринку, продуктивність фінансового ринку (рис. 1).

Нормалізований індекс внутрішнього фінансового розвитку

Інституційна складова

фінансового ринку

Розмір та доступ

до фінансового ринку

Продуктивність

фінансового ринку



Система регулювання та правова база:


  • індекс правового забезпечення контрактів;

  • індекс захисту інвесторів;

  • індекс юридичних прав;

  • кредитна інформація;

  • забезпечення дотримання контрактів


Якість інститутів:

  • індекс корупції;

  • якість бюрократії

Традиційні методи визначення розміру:


  • обсяг ринку акцій/ВВП

  • обсяг ринку приватних облігацій/ВВП;

  • вимоги банків /ВВП;

  • активи небанківських фінанcових установ/ВВП


Фінансові інновації та хеджування:

  • обсяг іпотечних активів та цінних паперів / ВВП


Доступ до фінансування:


  • коефіцієнт концентрації філій фін. установ та банкоматів;




  • ступінь проникнення страхування;




  • плата за ощадний рахунок



Технічна ефективність:


  • операційні витрати банків/чистий відсотковий дохід


Ліквідність:

  • швидкість обороту фондового ринку


Розподіл бази внутрішніх активів:


  • вимоги центрального банку до приватного сектору/ сукупні вимоги до приватного сектору;







  • внутрішній приватний борг/внутрішній державний борг


Рис. 1. Складові індексу внутрішнього фінансового розвитку

(складено авторами на основі [4])

Отже, узагальнення наукових і науково-методичних підходів дало можливість визначити поняття «розвиток фінансового сектора» як комплексну динамічну характеристику функціонування фінансового сектора, що враховує розмір, активність, продуктивність і доступність капіталу для основних економічних суб’єктів. Основним вимірювальником розвитку фінансового сектора вважають фінансову глибину (financial depth, financial deepening). На основі аналізу дослідницьких праць розглянемо науково-методичні підходи до визначення фінансової глибини.

Зазначимо, у 80-их рр. ХХ ст. Світовий банк запропонував концепцію фінансової глибини для аналізу взаємозв’язку економічного зростання і фінансового сектора. На прикладі кількох десятків країн фахівці довели кореляцію між високою фінансовою глибиною економіки і зростанням її рівня розвитку: більш об’ємним і диверсифікованим є попит на гроші, більш значні потоки фінансових ресурсів перерозподіляються з метою фінансування економічного розвитку, не допускається створення штучного дефіциту грошей, що обмежує інвестування.

Цілком умотивованою вважаємо дослідницьку позицію А. Кулика [9], який характеризує фінансову глибину (глибину фінансового сектора економіки) як кількісну оцінку діяльності фінансового сектора економіки в короткотерміновому періоді та ступеня фінансового розвитку економіки у довготерміновому періоді.Чим більш розвиненою та швидкозростаючою є економічна система країни, тим більшою є фінансова глибина. Відповідно, чим більшою є фінансова глибина, тим більш значною є здатність фінансового сектора до перерозподілу фінансових ресурсів на інвестиційні цілі і вищою є спроможність до забезпечення стійких темпів економічного розвитку.

Плідним з наукової точки зору є погляд М. Хана, А. Сенхаджи, Б. Сміта. Використовуючи показник фінансової глибини для визначення рівня розвитку фінансового сектору, економісти Міжнародного валютного фонду виділили такі фактори впливу на фінансовий розвиток: ВВП на душу населення, рівень відкритості економіки, частка суспільного споживання у ВВП та показник інфляції. Фінансову глибину (fd) натомість дослідники подали у вигляді агрегатних показників на зразок монетарних агрегатів: fd1 – частка домашнього кредиту у ВВП; fd2 – сума fd1 і частка ринкової капіталізації у ВВП; fd3 – сума fd2 і частка приватних та державних облігацій у ВВП країни [8]. Такий метод дає можливість здійснювати факторний аналіз фінансової глибини за відповідними складовими фінансового сектора.

Дані вітчизняної та зарубіжної статистики дозволяють розрахувати наступні показники фінансової глибини: співвідношення між грошовими агрегатами М2 та М3 і ВВП; співвідношення активів фінансових посередників і ВВП (починаючи із 2004 р.); співвідношення кредитів, наданих банками, іВВП; співвідношення кредитів, наданих банками приватному сектору, і ВВП. Згідно з результатами проведених нами розрахунків, упродовж 1996-2011 рр. був зафіксований динамічний розвиток фінансового сектора України. Про це свідчить зростання всіх показників фінансової глибини: мінімум у 5 разів і максимум – у понад 50 разів.

Вважаємо, що для оцінювання розвитку фінансового сектора в контексті забезпечення економічного зростання недостатньо єдиного універсального критерію. Тому здійснимо моделювання розвитку комплексного показника фінансової глибини в розрізі складових фінансового сектора на основі методичного підходу розв’язання багатокритеріальних задач.

Моделювання комплексного показника фінансової глибини здійснимо поетапно [1,2]:



  1. Відбір сукупності показників для конструювання комплексного показника фінансової глибини.

  2. Нормалізація сукупності відібраних показників.

  3. Розподіл показників за характером впливу на показник фінансової глибини.

  4. Розрахунок параметрів множинної лінійної регресії.

  5. Перевірка моделі на адекватність.

  6. Розрахунок стандартизованих коефіцієнтів моделі.

  7. Розрахунок дельта коефіцієнтів моделі.

Дослідницько-аналітичний матеріал, представлений нами в попередніх розділах, дає підстави вважати, що комплексний показник фінансової глибини має включати такі складові: індикатори діяльності банківських фінансових установ, небанківських фінансових установ та ринку цінних паперів. У процесі реалізації першого етапу нами була відібрана сукупність статистичних показників.

Відповіднодо другого етапу здійснимо приведення показників до зіставного вигляду.Для переходу до порівняльних шкал нами було проведено нормалізацію показників розвитку фінансового сектора. Процес нормалізації базувався на використанні методівприродної нормалізації та нормалізації Севіджа. Показники кожної складової фінансового сектора згрупували в такі групи:



  1. Показники, збільшенняяких сприяє розвитку фінансового секторавконтексті забезпеченні економічного зростання:

  • банківський сектор (відношення активів банків до ВВП; відношення банківського кредитування до ВВП; інвестиції в основний капітал за рахунок банківського кредитування у % від ВВП; відношення довгострокових кредитів до загальної суми кредитів; співвідношення М2 до ВВП);

  • сектор небанківських фінансових установ (відношення активів страхових компаній, пенсійних фондів, ІСІ, кредитних спілок до ВВП; відношення страхових премійдо ВВП; частка акцій та облігацій в активах небанківських фінансових установ);

  • ринок цінних паперів (співвідношення капіталізації ринку цінних паперів та ВВП;відношення обсягу торгів цінними паперами, облігаціями, акціями та ВВП; коефіцієнт оборотності акцій)

  1. Показники, збільшення яких стримує розвиток фінансового секторавконтексті забезпеченні економічного зростання:

  • банківський сектор (середньозважена річна процента ставка за кредитами, темп зміни офіційного курсу гривні до дол. США; співвідношення обсягу кредитів та депозитів; частка прострочених позик в сумі позик);

  • сектор небанківських фінансових установ (частка депозитів та грошових коштів в активах небанківських фінансових установ; темп зміни офіційного курсу гривні до дол. США);

  • ринок цінних паперів (відношення обсягу державних зобов’язань до ВВП; частка випуску опціонів до ВВП; темп зміни офіційного курсу гривні до дол. США).

Відповідний розподіл показників зумовлений особливостями їх впливу на зростання ролі фінансового секторав забезпеченні економічного зростання країни. Так, наприклад, зростання активів банків, банківського кредитування та агрегату М2 у відсотках від ВВП демонструє нарощення інвестиційного потенціалу банківського сектора. А зростання частки інвестицій в основний капітал підприємств від обсягу кредитів та ВВП і збільшення питомої ваги довгострокових кредитів від обсягу кредитів показує реалізацію інвестиційного потенціалу банків у забезпеченні реального сектора економіки фінансовими ресурсами. Натомість зростання середньозваженої річної процентної ставки за кредитами і підвищення офіційного курсу гривні до долару США зумовлює подорожчання позикових ресурсів та зменшення ділової активності реального сектора, що знижує ефективність фінансового сектора.

Аналогічно, за показниками небанківського сектора: зростання активів небанківських фінансових установ відносно ВВП країни свідчить про нарощення інвестиційного потенціалу даних посередників. А зростання частки акцій та облігацій в їх інвестиційних портфелях підвищує капіталізацію підприємств реального сектора і сприяє диверсифікації джерел отримання фінансових ресурсів. Натомість зростання частки депозитів та грошових коштів у портфелях фінансових установ знижує як дохідність цих посередників, так і їх інвестиційний вплив на реальний сектор;

Так як окремі показники разом із збільшенням призводять до зростання ролі фінансового сектора в забезпеченні економічного зростання, а інші – зростаючи, зумовлюють зниження ролі фінансового сектора, формування й обчислення комплексного критерію може бути здійснене на основі згортання їх у вигляді дробу (1):

(1)

де FDEG – комплексний показник розвитку фінансового сектора;



BSi+, NBSi+, SMi+, BSi-, NBSi-, SMi – нормалізовані значення і-го показника банківського сектора, небанківських фінансових установ та ринку цінних паперів за додатніми та від’ємними значеннями.

За допомогою «пакету аналізу» Microsoft Excel за нормалізованими значеннями показників розвитку фінансового сектора здійснили розрахунок регресійної моделі.

Проведені розрахунки засвідчують, що розвиток фінансового секторав контексті забезпечення економічного зростання може бути представлений у такому вигляді (2):
(2)
Нескоригований коефіцієнт множинної детермінації показує частку варіації результативної ознаки за рахунок поданих у моделі факторів у загальній варіації результату і для отриманого рівняння складає 0,9424.Таке значення свідчить про високий ступінь обумовленості варіації результативної ознаки варіацією факторних ознак. Для отриманого рівняння він дорівнює Отримані значення коефіцієнтів регресії дозволили зробити висновок про достатньо високий рівень (понад 90%) детермінованості результативної ознаки факторними (R=0,9136).

Порівняння фактичного значення -критерію з табличним значенням , з вірогідністю засвідчило статистичну значущість отриманого рівняння (2) і показника тісноти зв’язку.

З метою оцінки впливу кожного фактора в загальному впливі усіх факторів нами розраховано -коефіцієнти:
,

,

.
Таким чином, проведені розрахунки наочно демонструють, що розвиток фінансового сектора в контексті економічного зростання забезпечуєтьсязростанням: на 17,95% – показників банківських фінансових установ, на 57,66% – показників небанківських фінансових установ, на 24,39% – показників ринкуцінних паперів.

Отже, ефективність фінансового сектора доцільно характеризувати через поняття «фінансовий розвиток». Для визначення рівня розвитку фінансового секторанеобхідно використовувати систему індикаторів фінансової архітектури, розміру фінансової системи та рівня активності фінансових посередників. Основним вимірювальником фінансового розвитку виступає показник фінансової глибини, що узагальнює показники діяльності банківських, небанківських фінансових установ та ринку цінних паперів.



Література

  1. Кубах, Т. Г. Моделювання впливу ринку капіталу на фінансову безпеку держави [Матеріали Міжнародного конкурсу наукових робіт молодих вчених та студентів на честь 110-й річниці від дня народження Лауреата Нобелівськоїпремії з економіки Саймона Кузнеця] [Електронний ресурс] / Т. Г. Кубах. – Режим доступу:http://www.duep.edu/section/science/kuz-konk/konk-works/uk.html.– 01.06.2011. – Назва з екрану.

  2. Ніколаєв, Н. Г. Бізнес-планування як задача багатоцільової багатокритеріальної оптимізації [Електронний ресурс] / Н. Г. Ніколаєв // Моделювання та інформаційні системи в економіці. – №81. – 2010. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mise/2010_81/Nikol%D1%9.pdf. – 01.04.2011. – Назва з екрану.

  3. Chinn, M. D., Ito, H. What matters for financial development? Capital controls, institutions, andinteractions [Електронний ресурс] / M. D. Chinn, H. Ito // NBER Working Paper. – No 11370. - 2005. – Режим доступу: http://www.ssc.wisc.edu/~mchinn/Chinn_Ito_JDE.pdf. – 01.12.2010. – Назва з екрану.

  4. Dorucci, E., Meyer-Cirkel, A., Santabarbara, D. Domestic financial development in emerging economies: evidence and implications [Електронний ресурс] / E. Dorucci, A. Meyer-Cirkel, D. Santabarbara // Occasional paper series. – No. 102. – 2009. – Режим доступу: http://www.ecb.int/pub/pdf/scpops/ecbocp 102.pdf. – 01.12.2010. – Назва з екрану.

  5. The Financial development report (2010) [Матеріали Світового економічного форуму] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/ docs/WEF_FinancialDevelopmentReport_2010.pdf. – 01.12.2010. – Назва з екрану.

  6. Hartmann, P., Heider, F., Papaioannou, E.Lo Duca, M. The role of financial markets and innovation in productivity and growth in Europe [Електроннийресурс] / P.Hartmann, F. Heider, E.Papaioannou, M. LoDuca // ECB Occasional Paper. – No 72. – 2007. – Режим доступу: http://www.ecb.int/pub/pdf/scpops/ecbocp72.pdf. – 01.12.2010. – Назва з екрану.

  7. Huang, Y. What determines financial development ? [Електронний ресурс] / Y. Huang // Discussion Paper, University of Bristol. – No. 05/580. – 2005. – Режим доступу: www.efm.bris.ac.uk/economics/working_papers/ pdffiles/dp 05580.pdf. – 01.12.2010. – Назва з екрану.

  8. Khan, M., Senhadji, A., Smith, B. Inflation and Financial Depth [Електроннийресурс] / M. Khan, A. Senhadji, B. Smith // IMF Working Paper. – 2001. – №01/44. – Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/ 2001/wp0144.pdf. – 25.04.2011. – Назва з екрану.

  9. Kulyk, A. Inflation and Financial Depth in Transition Economies [Електронний ресурс] / A. Kulyk. – Kyiv: National University of Kyiv-Mohyla Academy, 2002. – Режим доступу:http://kse.org.ua/uploads/file/library/2002/ Kulyk.pdf. – 25.04.2011. – Назва з екрану.

  10. Mendoza, E. G., Quadrini, V., and Rios-Rull, J.-V. Financial integration, financial deepness and global imbalances [Електронний ресурс] / E. G. Mendoza, V. Quadrini, J.-V. Rios-Rull // NBER Working Paper. – No 12909. – 2007. – Режим доступу: http://http://www.nber.org/papers/w12909.pdf. – 01.12.2010. – Назва з екрану.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка