В країнах західної європи



Скачати 369.7 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації11.04.2016
Розмір369.7 Kb.
1   2

ВИСНОВКИ

1. Післядипломна педагогічна освіта розвивалась у Західній Європі під впливом комплексу чинників різного рівня і масштабу. Провідні з них - вплив інтернаціоналізації, вплив інформаційного суспільства, вплив науково-технічного прогресу - визнані в документах Європейського Союзу “трьома джерелами перевороту” в житті сучасного європейського суспільства.

В умовах стрімкого розвитку суспільства змінюються ролі, функції і відповідальність учителів, формується новий професійний профіль педагога як носія суспільних і освітніх змін. Для вирішення нових завдань освіти в ХХІ ст. педагог має: бути зорієнтованим на неперервний особистий і професійний розвиток, усвідомлювати і стверджувати у своїй праці цінності здорового життя суспільства, брати участь у справах місцевої громади і всього суспільства, забезпечувати ефективне управління навчальним середовищем і ресурсами, ув”язувати шкільні навчальні програми з потребами суспільства тощо.

2. Часові межі організаційно-законодавчого утвердження післядипломної педагогічної освіти в досліджуваних країнах припадають на 40-ві 70-ті роки (в Англії 1944 р., в Німеччині – в 1947 р., у Франції – 1971 р.). У своєму історичному розвитку післядипломна педагогічна освіта в Західній Європі пройшла такі етапи: 60-ті 70-ті роки - орієнтація на традиційні концепції передачі знань, зосередженість на індивідуальних потребах учителів; кінець 70-х - 80-ті роки - орієнтація на розвиток професійної автономії вчителів, посилення ролі професійних об”єднань (асоціацій, центрів, спілок) в організації післядипломної педагогічної освіти; 90-ті роки ХХ – початок ХХ1 ст. – орієнтація на цілісну різнорівневу систему (національну, регіональну, шкільну).

3. Аналіз теоретичних пошуків західних учених у 70-х роках ХХ - на початку ХХ1 ст. дав можливість зробити висновок про еволюцію наукових підходів до вивчення феномена післядипломної педагогічної освіти. У визначенні сутності, мети і завдань післядипломної педагогічної освіти європейські вчені йшли від “вузького” тлумачення, за яким вона розумілась як підвищення кваліфікації вчителів у контексті перманентно оновлюваної шкільної системи, - до “широкого” її бачення у світлі неперервного професійного і особистісного розвитку педагогів, а також розвитку освітньої системи, яку вони обслуговують як професіонали.

Засадничі ідеї європейської стратегії розвитку післядипломної педагогічної освіти в ХХ1 ст., починаючи з цілепокладання, включають: особистісний і професійний розвиток педагогів (оновлення базових знань і навчальних умінь у предметній галузі; отримання нових навчальних навичок; постійне вдосконалення методики викладання, перехід до нових методів навчання тощо); покращення якості освітніх систем та їх педагогічного забезпечення (заохочення до міждисциплінарності і взаємодії; сприяння інноваціям; підготовка до педагогічного управління та вирішення проблем; послідовна реалізація педагогічних пріоритетів тощо); взаємодію між освітою і суспільством (стимулювання стосунків із діловими фірмами, тісніше єднання системи освіти і економіки, вивчення економічних і соціальних факторів впливу на поведінку молоді, полегшення адаптації до соціальних і культурних змін тощо).

4. Сучасні концепції післядипломної педагогічної освіти базуються на ідеях розвитку людських ресурсів (підвищення здатності фахівців до винахідливості, гнучкості, змін), управління цим розвитком (практико-доцільне, нормативно-відповідне, примусове; стратегії “верх-низ” або “центр” “периферія”) та - саморозвитку освітніх інституцій і суб”єктів педагогічного процесу.

Остання ідея – цінність саморозвитку післядипломної педагогічної освіти за підтримки різними типами фінансування, консультаційними послугами та розмаїтими можливостями навчання вчителів і адміністративного персоналу – лягла в основу поширеної в Західній Європі концепції післядипломної педагогічної освіти на базі школи.

Дослідження показало, що один із найбільш значущих і розроблених напрямів наукових досліджень у галузі післядипломної педагогічної освіти в країнах Західної Європи пов”язується з вивченням природи професійних знань учителя та шляхів їх отримання. Теоретиками напрацьовано багато підходів до навчання працюючих учителів, які виявляються в різних концептуально-організаційних моделях (технологічних, рефлексивних, навчання на базі проектів).

5. Феномен післядипломної педагогічної освіти у кожній країні Західної Європи розвивався своїми шляхами, виявляючись у різноманітних організаційних формах. Особливості національного досвіду організації післядипломної педагогічної освіти пов”язані з: місцем освіти (її якістю, періодичним оновленням) в соціально-економічній політиці країни; різними концепціями щодо ролі, статусу і професіоналізму вчителів; історичними традиціями та економічними умовами країни; характером управління системою освіти.

6. Суттєвою характеристикою сучасного європейського досвіду організації післядипломної педагогічної освіти є її спрямованість на поєднання навчального середовища і стратегічних цілей післядипломної педагогічної освіти. Політика централізованого цілепокладання і локалізованої відповідальності переміщує фінансування і відповідальність за організацію післядипломної педагогічної освіти від фактичної монополії університетів (Англія) і спеціальних інституцій (Німеччина) до різноманітної (дивертисивної) бази, що об”єднує центральні, локальні і місцеві освітні влади, самоврядні вчительські центри, дистанційне навчання, школи.

У цілому сучасна післядипломна педагогічна освіта в країнах Західної Європи стає тісніше пов”язаною з:



  1. програмами розвитку педагогічного персоналу окремих шкіл;

  2. діями стосовно розвитку школи;

  3. організаційними заходами щодо поліпшення якості роботи

школи.

7. Дослідження виявило ряд практичних проблем організації післядипломної педагогічної освіти в Західній Європі, які є актуальними і для України:

- поширення програм післядипломної педагогічної освіти, у завданнях, змісті і методах яких враховується особистісний і професійний досвід працюючих учителів, їх мотивація, їх робоче оточення і умови праці;


  1. участь усіх учасників-партнерів післядипломної педагогічної освіти ( передусім, учителів) у прийнятті рішень щодо планування, організації, змісту навчальних курсів і програм;

  2. ідентифікація і оцінка першочергових потреб у післядипломній педагогічній освіті;

  3. впровадження в національні системи післядипломної педагогічної освіти європейського виміру за допомогою загальноєвропейських програм і проектів, отримання європейського ступеня магістра освіти, активне використання європейської тематичної мережі в галузі педагогічної освіти (ІНТЕРНЕТ) тощо;

  4. оцінка ефективності курсів і програм післядипломної педагогічної освіти;

  5. підготовка та підвищення кваліфікації викладачів системи післядипломної педагогічної освіти.


Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:
1. Синенко С. Проблеми післядипломної освіти вчителів у країнах Західної Європи // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць: Випуск 4.- К.: Логос, 2001.- С.79-85.

2. Синенко С. Організація післядипломної освіти педагогів в Англії і Уельсі // Освіта на Луганщині.- 2001.- No 1.- с. 61-65.

3. Олійник В., Синенко С. Тенденції розвитку післядипломної освіти педагогів у європейських країнах // Шлях освіти. - 2001.- No 3 (21). - С. 17-20.

4 Синенко С.І. Провідні чинники та стратегії розвитку післядипломної освіти педагогів у Західній Європі (Англія й Уельс, Німеччина, Франція): Наукове видання / За редакцією В.В.Олійника.- К.: (ЦІППО), 2001.- 49 с.

5. Cиненко С. Розвиток післядипломної освіти і підготовки вчителів у Франції // Рїдна школа.- 2002.- No 1.- c. 78-80.
Анотація

Синенко С.І. Розвиток післядипломної педагогічної освіти в країнах Західної Європи (Англія, Франція, Німеччина).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2002.

У дисертації досліджуються теоретичні ідеї і практичний досвід організації післядипломної педагогічної освіти в країнах Західної Європи в 70-х роках ХХ - на початку ХХ1 ст.

На основі вивчення оригінальних джерел проведено теоретичний аналіз феномена післядипломної педагогічної освіти, показано розвиток її концептуальних засад в умовах Англії, Франції, Німеччини. У дисертації розкрито особливості організації післядипломної педагогічної освіти в Англії, Франції, Німеччині та обгрунтовано спільні тенденції її розвитку в західноєвропейському контексті в кінці 70-х років – на початку ХХІ ст.

Розроблено рекомендації щодо перспективних шляхів використання європейського досвіду післядипломної педагогічної освіти в Україні.
Ключові слова: післядипломна педагогічна освіта, професія вчителя, зміни, стратегії розвитку, тенденції, концептуально-організаційні моделі.

Аннотация



Синенко С.И. Развитие последипломного педагогического образования в странах Западной Европы (Англия, Франция, Германия).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04.- теория и методика профессионального образования. - Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, г. Киев, 2002 г.

В диссертации исследуются теоретические идеи и практический опыт организации последипломного педагогического образования в странах Западной Европы в 70-х годах - вначале ХХ1 ст.

На основе изучения оригинальных источников проведен теоретический анализ феномена последипломного педагогического образования, показано развитие его концептуальных основ в условиях Англии, Франции, Германии. В диссертации раскрыты особенности организации последипломного педагогического образования в Англии, Франции, Германии и обоснованы общие тенденции его развития в западноевропейском контексте в 70-х годах ХХ - вначале ХХІ в.

Разработаны рекомендации о перспективных путях использования европейского опыта последипломного педагогического образования в Украине.

Ключевые слова: последипломное педагогическое образование, профессия учителя, изменения, стратегии развития, тенденции, концептуально-организационные модели.
Annotation

Synenko S.I. Development of In-Service Education in Western Europe (England, France, Germany). - Manuscript.

Scientific thesis for the Degree of the Candidate of Pedagogical Science. Speciality 13.00.04. - Theory and Methodology of Professional Education. - The Central Institute for In-service Pedagogical Education, the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to examining of the theoretical ideas and the practical experience of in-service education in Western Europe during the period of the 1970-s – the beginning of the ХХ1 century.

The complex of social and pedagogical factors of in-service pedagogical education development in their connection to evolution of teacher's roles, professional functions and status in Western Europe is defined. Main ideas of European strategy of in-service pedagogical education development are described, such as: 1) personal and professional teacher development: renew of basic knowledge and acquisition of new teaching skills within subject matter, continuing improvement and transition to new teaching methods, etc.; 2) increasing educational systems quality and their pedagogical maintenance: promoting of participation and innovation, preparing to pedagogical management and problem-solving, consecutive realization of pedagogical priorities, etc.; 3) interaction between education and society: stimulating relations with business sphere, closer unity of educational system and economy, studying of economic and social factors that influence youth behavior, facilitating of adaptation to social and cultural changes, etc.

The theoretical analysis of in-service pedagogical education phenomenon is conducted and development of its conceptual basis in England, France, German is shown on the basis of original sources study. It is ascertained that European scientists determined the essence, aims and objectives of in-service pedagogical education, first, in “narrow” meaning as an improvement of teacher qualification skills in the context of permanent renewed school system, deriving its “broader” view in the light of lifelong professional and personal teacher development. It is defined and exposed main models of in-service teacher training in Western Europe: five-cyclic technological model, reflexive model, project-based training model. Principal meaning has the defining of the essence of in-service pedagogical education phenomenon in the light of three strategic directions toward: teacher personality, profession, working place.

The thesis is devoted to exposing of peculiarities of organization of in-service pedagogical education in England, France, German and to grounding of common tendencies of its development in Western Europe during the period of the 1970-s – the beginning of the XXI century. It is exposed that in-service pedagogical education phenomenon has developed independently in each European country, revealing itself in different organizational forms. Some important variables which account for the differences between systems of in-service pedagogical education in the European countries reflect: the importance given to an educational system, its quality and permanent improvement in the educational, social and economic policies of a country; different conceptions of the role and the status of teachers; the importance given to a competent and committed teaching force and its conditions of service; economic conditions of a country.

The analysis of the legislative framework of the teacher in-service training is given. The teachers in England, France and German have the right to pursue their professional development and a duty to update their knowledge, but these rights and duties are rarely considered obligatory, on the one hand, because budgets do not allow for it and, on the other, because training can have a positive effect only if it is desired and freely chosen. It follows that in-service training must take place within a context of democratic procedures, implying an absence of obligation, but promoting teachers' autonomy, to which such training contributes.

The author has analyzed the main tendencies of in-service teacher training evolution in the European countries (prioritisation of training for implementation of a new reform; consolidation of training structures and rationalisation of INSET networks; improvement in the quality of training; upgrading of the supply of activities carried out through co-operative agreement; creating and fostering teacher participation in the design, development and interchange of experiences within the context of training plans; devoting special attention to the training of trainers of the system of in-service teacher education; keeping a balance between the different interests of central education authorities, local education authorities, communities, economy, parents and teachers etc.). It has been concluded, that the development of in-service teacher education in England, France and Germany depends on internal and external factors, which are closely interacted.

The recommendations on perspective ways of implementation of European experience of in-service teacher training in Ukraine are grounded in the thesis. Practical problems of organization of in-service pedagogical education in Western Europe, which are actual for Ukraine: identification and evaluation of main in-service pedagogical education needs; evaluation of efficiency of in-service pedagogical education courses and programmes; initial and in-service teacher training for the system of in-service pedagogical education, participation of all partners of in-service pedagogical education (teachers mainly) in decision-making on planning, organization, content of courses and programmes, etc. are formulated.



Key words: in-service pedagogical education, teacher profession, changes, development strategies, tendencies, conceptual and organizational models.
1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка