Усний журнал «Калина – народний символ України» Мета
Скачати 63.43 Kb.
|
- Навігація по даній сторінці:
- Обладнання
- Сторінка перша. «Легенди» Учень.
- Сторінка друга. «Калина у віршах» Вихователь.
- Сторінка третя. «Калина у піснях». «Я слухаю й дивуюся»
- Сторінка четверта. «Калина – це рослина оберіг» Вихователь.
- Сторінка п’ята. «Калина лікарська рослина». Учень.
- Сторінка шоста. «Калина у народній творчості» Вихователь.
- Вихователь.
| Усний журнал «Калина – народний символ України»
Мета: збагатити знання учнів про народний символ українського народу, калину; виховувати глибокі почуття любові до рідного краю, його природи; пошани до українських народних традицій; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання берегти природу, національну культуру. Обладнання: класна кімната прикрашена кетягами калини, рушниками; аудіо записи. Хід заходу Ведуча: Шановні гості, учні нашого класу! Ми раді вітати вас у цьому світлому затишному класі. Люди кажуть: «Щоби полюбити свою землю, треба неодмінно її пізнати» Потрібно вивчити мову, родовід, мораль, традиції. Ми живемо в Україні й любимо її гарну, співучу мову, її прекрасних людей, пишну природу. Сьогодні наш виховний захід – усний журнал присвячений народному символу України –калині. Ведучий: Майже в кожного народу є улюблені дерева – символи. У канадців – клен, у росіян – берізка та горобина, а в нас – верба й калина. «Без верби і калини нема України» – говорить народне прислів’я. Любить наш народ калину. Саджає її коло хати, щоб милувала око навесні білим цвітом, а зимою від застуди лікувала. Ясна, красна, червона.. Скільки чудових поетичних образів калини трапляється в народних піснях, скільки визначних українських поетів оспівували її у своїх творах: Зацвіла в долині червона калина, Ніби засміялась дівчина-дитина. А тепер зазирнемо в історію появи калини у нашому краю. Сторінка перша. «Легенди» Учень. Перша легенда. Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу турки й татари. Вони вбили дітей, старих людей, а молодих дівчат забрали в полон. В одному селі дівчина втекла, зачепилася за дерево і впала. Червоне намисто розірвалося і розсипалося. Дівчина загинула , а на місці розсипаного намиста виросла калина. Друга легенда. Учениця. Жила собі дівчинка Калинка. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не росло у неї попідвіконню! Їх вона попереносила з лісу. Видко, й рослинам була до вподоби ця маленька дівчинка, бо ще жоден кущик, жодне стебельце не зів'яло. Всі люди в селі любили Калинку за її добре та щире серце. Навесні Калинка, як завжди, пішла у ліс. Нелегко було їй сюди добиратися. Довгий курний шлях пролягав од села до лісу до лісу. А обабіч ні деревця,ні кущика. «Дай, – думає Калинка, – посаджу тут щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала в гущавині лісу тонісіньке стебельце і посадила край шляху. А щоб прийнялося воно, Калинка аж від своєї хати з криниці воду носила та поливала. Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка й водиці не пило доволі. А тут, на привіллі, швидко розрослося у великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився, піт витирає. Бачить – рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє. Польові квіти привітно голівками кивають. Пташечки між віттям радісно щебечуть. Ну як ти не сядеш тут перепочити? Усміхнувся весело подорожній і сказав:
Тут увесь кущ немов од сну стрепенувся. Гіллячки напружились, листячко поширшало. Гульк – і враз укрився ніжним білим-білим цвітом. Дивиться перехожий – що ж воно далі буде? Обсипався цвіт, а замість нього ягоди червоні, як намистини, виблискують. І дивно – в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла й Калинка до свого улюбленця – і здивувалася. Звідки такі зернятка? А кущ нахиляється до неї і шепоче: – Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім'я, Калинко. Відтоді всі так і називатимуть той кущ, ту рослину – калиною. Сторінка друга. «Калина у віршах» Вихователь. Великий український поет Т. Г. Шевченко теж дуже любив цю рослину й оспівував її у своїх творах. Він вжив слово «калина» у Кобзарі аж 365 разів! Давайте і ми пригадаємо ці вірші. 1-й учень. Сонце гріє, вітер віє З поля на долину, Червону калину. 2-й учень. Защебече соловейко В лузі на калині – Заспіває козаченько. Ходя по долині. 3-й учень Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. 4-й учень. Три явори посадили Сестри при долині, А дівчинка заручена – Червону калину. Учень. Я розкажу вірш І. Я. Франка «Червона калино, чого в лузі гнешся?» Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця не пнешся? Чи жаль тобі цвіту на радощі світу? На радощі світу? Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту? Чи грому з блакиту? Не жаль мені цвіту, не страшно і грому Не страшно і грому. І світло люблю я, купаюся в ньому. Купаюся в ньому. Та вгору не пнуся, бо сили не маю, Бо сили не маю. Червоні ягідки додолу схиляю. Додолу схиляю. Я вгору не пнуся, я дубам не пара, Я дубам не пара. Та ти ж мене, дубе, отінив, як хмара. Отінив, як хмара.
Діти прослуховують пісні про калину на слова Тараса Шевченка ( «Зацвіла в долині червона калина…», «Тече вода з-під явора…», українська народна пісня в обробці Л. Ревуцького «Ой єсть в лісі калина») Виконання учнями пісні Ю. Михайленка «Біля калиноньки», «При долині кущ калини». Сторінка четверта. «Калина – це рослина оберіг» Вихователь. Повсюди в Україні росте цей кущ. Його садять біля хати, і в садочку. І край дороги. Калина біля хати – це здана найперша найзначніша ознака оселі українця, її оберіг. Існує гарний звичай. Який, на жаль, подекуди вже починають забувати. Біля щойно зведених осель на видному місці в першу чергу висаджують калину. Калина – це символ надійної життєвої опори. Родинного благополуччя й достатку. Червоні плоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували миролюбність людей,які прливали кров за батьківщину в боротьбі з ворогами. Калина – це символ рідної землі. Отчого краю, батькової хати. Вона – їх оберіг. Калина – це той символ, що береже пам'ять людську, нагадуючи про теплі краї, символ безсмертя. Сторінка п’ята. «Калина лікарська рослина». Учень. У народі цінують калину за цілющі властивості. Використовують і калиновий цвіт, і свіжозрізану кору. Ліки із кори є гарними засобами, які використовують при внутрішніх кровотечах. Квітки використовують у народній медицині для лікування золотухи і висипів. А плоди – як потогінний засіб, їх заварюють з листями та стеблами і п'ють при застуді. З ягід варять кисіль, джем. Варіння. Саджають калинові кущі біля хати, а особливо – біля криниці, щоб вода була холодна і смачна. Наруга над калиною, за народним повір'ям, вкривала людину «ганьбою». Учениця. Червона калина є символом отчого краю, нашої рідної України. Коли в давнину козак вирушав у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала йому хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб нагадувала вона козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову. Тож і ми спробуємо з вами хліба з калиновим варенням. (Діти пригощаються ) Вихователь.'>Сторінка шоста. «Калина у народній творчості» Вихователь. Давайте пригадаємо приказки, прислів’я, загадки про калину. Діти розказують прислів’я, приказки, загадки. Приказки *Убралася у біле плаття, як калина в білий цвіт. *Пишна та корисна, мов червона калина. * Щоки червоні, як ягідки калинові. * Стоїть у дворі дівонька, як червона калинонька.
Тільки сонечко пригріє – борода почервоніє. (Калина)
Червоне намисто восени вдягає. Прислів'я
Вихователь. Молодці, діти, ви гарно розповідали прислів’я, приказки, відгадували загадки. Калину завжди любили, її порівнювали з красивою дівчиною. Калинонька – це образ мами, батька, родини, цілого народу, нашого прекрасного краю. Наша земля красива і щедра. Тож давайте примножувати, охороняти й доглядати її. Запам'ятайте: ламати калину – це великий гріх, бо калина – жива душа того, хто її посадив, душа народу нашого. Існував гарний звичай – садити біля хати калину. І ви, молоде покоління, відродите ці давні звичаї і здобуті традиції, щоб калина назавжди залишалась символом батьківського краю, нашої рідної України. Дівчина в українському одязі декламує вірш. Наша мрія, наша пісня Не вмре, не загине! От де, люди,наша слава, Слава України! У калини китиці червоні, У калини білі-білі квіти. Я тримаю квіточки калини, А здається – успіх України. Каталог: wp-content -> uploads -> 2012 2012 -> Программа дисциплины ! Психология развития и возрастная психология направление подготовки 030300 Психология 2012 -> Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів 2012 -> Самостійна робота із «загального мовознавства» для спеціалістів 2012 -> Составители 2012 -> Національний технічний університет україни «київський політехнічний інсттут» кафедра охорони праці, промислової та цивільної безпепки зацарний В. В 2012 -> Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів 2012 -> Василя стефаника 2012 -> Никольская А. А. Становление возрастной и педагогической психологии в России 2012 -> Філософія культури програма курсу Скачати 63.43 Kb. Поділіться з Вашими друзьями:
|