Усний журнал «Калина – народний символ України» Мета



Скачати 63.43 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір63.43 Kb.
#32288
Усний журнал «Калина – народний символ України»
Мета: збагатити знання учнів про народний символ українського народу, калину; виховувати глибокі почуття любові до рідного краю, його природи; пошани до українських народних традицій; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання берегти природу, національну культуру.

Обладнання: класна кімната прикрашена кетягами калини, рушниками; аудіо записи.

Хід заходу

Ведуча: Шановні гості, учні нашого класу! Ми раді вітати вас у цьому світлому затишному класі. Люди кажуть: «Щоби полюбити свою землю, треба неодмінно її пізнати» Потрібно вивчити мову, родовід, мораль, традиції. Ми живемо в Україні й любимо її гарну, співучу мову, її прекрасних людей, пишну природу.

Сьогодні наш виховний захід – усний журнал присвячений народному символу України –калині.



Ведучий: Майже в кожного народу є улюблені дерева – символи. У канадців – клен, у росіян – берізка та горобина, а в нас – верба й калина. «Без верби і калини нема України» – говорить народне прислів’я. Любить наш народ калину. Саджає її коло хати, щоб милувала око навесні білим цвітом, а зимою від застуди лікувала. Ясна, красна, червона.. Скільки чудових поетичних образів калини трапляється в народних піснях, скільки визначних українських поетів оспівували її у своїх творах:

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина.

А тепер зазирнемо в історію появи калини у нашому краю.



Сторінка перша. «Легенди»

Учень. Перша легенда. Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу турки й татари. Вони вбили дітей, старих людей, а молодих дівчат забрали в полон. В одному селі дівчина втекла, зачепилася за дерево і впала. Червоне намисто розірвалося і розсипалося. Дівчина загинула , а на місці розсипаного намиста виросла калина.

Друга легенда. Учениця. Жила собі дівчинка Калинка. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не росло у неї попідвіконню! Їх вона попереносила з лісу. Видко, й рослинам була до вподоби ця маленька дівчинка, бо ще жоден кущик, жодне стебельце не зів'яло. Всі люди в селі любили Калинку за її добре та щире серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла у ліс. Нелегко було їй сюди добиратися. Довгий курний шлях пролягав од села до лісу до лісу. А обабіч ні деревця,ні кущика. «Дай, – думає Калинка, – посаджу тут щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала в гущавині лісу тонісіньке стебельце і посадила край шляху. А щоб прийнялося воно, Калинка аж від своєї хати з криниці воду носила та поливала.

Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка й водиці не пило доволі. А тут, на привіллі, швидко розрослося у великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився, піт витирає. Бачить – рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє. Польові квіти привітно голівками кивають. Пташечки між віттям радісно щебечуть. Ну як ти не сядеш тут перепочити? Усміхнувся весело подорожній і сказав:


Тут увесь кущ немов од сну стрепенувся. Гіллячки напружились, листячко поширшало. Гульк – і враз укрився ніжним білим-білим цвітом.

Дивиться перехожий – що ж воно далі буде? Обсипався цвіт, а замість нього ягоди червоні, як намистини, виблискують.

І дивно – в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце.

Прийшла й Калинка до свого улюбленця – і здивувалася.

Звідки такі зернятка?

А кущ нахиляється до неї і шепоче:

– Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім'я, Калинко.

Відтоді всі так і називатимуть той кущ, ту рослину – калиною.



Сторінка друга. «Калина у віршах»

Вихователь. Великий український поет Т. Г. Шевченко теж дуже любив цю рослину й оспівував її у своїх творах. Він вжив слово «калина» у Кобзарі аж 365 разів! Давайте і ми пригадаємо ці вірші.

1-й учень. Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.


2-й учень. Защебече соловейко

В лузі на калині –

Заспіває козаченько.

Ходя по долині.


3-й учень Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.


4-й учень. Три явори посадили

Сестри при долині,

А дівчинка заручена –

Червону калину.



Учень. Я розкажу вірш І. Я. Франка «Червона калино, чого в лузі гнешся?»

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

До сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

На радощі світу?

Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

Чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому

Не страшно і грому.

І світло люблю я, купаюся в ньому.

Купаюся в ньому.

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

Бо сили не маю.

Червоні ягідки додолу схиляю.

Додолу схиляю.

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара.

Та ти ж мене, дубе, отінив, як хмара.

Отінив, як хмара.
Сторінка третя. «Калина у піснях». «Я слухаю й дивуюся»

Діти прослуховують пісні про калину на слова Тараса Шевченка ( «Зацвіла в долині червона калина…», «Тече вода з-під явора…», українська народна пісня в обробці Л. Ревуцького «Ой єсть в лісі калина»)



Виконання учнями пісні Ю. Михайленка «Біля калиноньки», «При долині кущ калини».
Сторінка четверта. «Калина – це рослина оберіг»

Вихователь. Повсюди в Україні росте цей кущ. Його садять біля хати, і в садочку. І край дороги. Калина біля хати – це здана найперша найзначніша ознака оселі українця, її оберіг. Існує гарний звичай. Який, на жаль, подекуди вже починають забувати. Біля щойно зведених осель на видному місці в першу чергу висаджують калину.

Калина – це символ надійної життєвої опори. Родинного благополуччя й достатку. Червоні плоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували миролюбність людей,які прливали кров за батьківщину в боротьбі з ворогами. Калина – це символ рідної землі. Отчого краю, батькової хати. Вона – їх оберіг. Калина – це той символ, що береже пам'ять людську, нагадуючи про теплі краї, символ безсмертя.
Сторінка п’ята. «Калина лікарська рослина».

Учень. У народі цінують калину за цілющі властивості. Використовують і калиновий цвіт, і свіжозрізану кору. Ліки із кори є гарними засобами, які використовують при внутрішніх кровотечах. Квітки використовують у народній медицині для лікування золотухи і висипів. А плоди – як потогінний засіб, їх заварюють з листями та стеблами і п'ють при застуді. З ягід варять кисіль, джем. Варіння. Саджають калинові кущі біля хати, а особливо – біля криниці, щоб вода була холодна і смачна. Наруга над калиною, за народним повір'ям, вкривала людину «ганьбою».
Учениця. Червона калина є символом отчого краю, нашої рідної України. Коли в давнину козак вирушав у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала йому хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб нагадувала вона козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову.

Тож і ми спробуємо з вами хліба з калиновим варенням.



(Діти пригощаються )
Вихователь.'>Сторінка шоста. «Калина у народній творчості»

Вихователь. Давайте пригадаємо приказки, прислів’я, загадки про калину.

Діти розказують прислів’я, приказки, загадки.

Приказки

*Убралася у біле плаття, як калина в білий цвіт.

*Пишна та корисна, мов червона калина.

* Щоки червоні, як ягідки калинові.

* Стоїть у дворі дівонька, як червона калинонька.

Вихователь. Із приказок, що ви підготували, видно, що калину завжди любили і порівнювали її з красивою дівчинкою, у ній – одвічний сум і радість.

Діти загадують загадки.


  • Стоїть дід над водою з білою бородою.

Тільки сонечко пригріє – борода почервоніє. (Калина)

  • Росте високо, горить багряно, ягоди червоні, сонця повні.

  • Навесні зацвіте білим цвітом, а в жнива, червоним плодом.

  • У лісі на горісі червоні хустки горять.

  • І не дівчина, а червоні стрічки має.

  • Навесні зацвітає, влітку засмагає,

Червоне намисто восени вдягає.
Прислів'я

  • Калина хвалилась, що з медом солодка.

  • Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

  • Посадиш біля хати калину, будеш мати долю щасливу.Україна мов калина.


Вихователь. Молодці, діти, ви гарно розповідали прислів’я, приказки, відгадували загадки. Калину завжди любили, її порівнювали з красивою дівчиною.

Калинонька – це образ мами, батька, родини, цілого народу, нашого прекрасного краю. Наша земля красива і щедра. Тож давайте примножувати, охороняти й доглядати її.

Запам'ятайте: ламати калину – це великий гріх, бо калина – жива душа того, хто її посадив, душа народу нашого. Існував гарний звичай – садити біля хати калину. І ви, молоде покоління, відродите ці давні звичаї і здобуті традиції, щоб калина назавжди залишалась символом батьківського краю, нашої рідної України.



Дівчина в українському одязі декламує вірш.

Наша мрія, наша пісня

Не вмре, не загине!

От де, люди,наша слава,

Слава України!

У калини китиці червоні,

У калини білі-білі квіти.

Я тримаю квіточки калини,



А здається – успіх України.
Каталог: wp-content -> uploads -> 2012
2012 -> Программа дисциплины ! Психология развития и возрастная психология направление подготовки 030300 Психология
2012 -> Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
2012 -> Самостійна робота із «загального мовознавства» для спеціалістів
2012 -> Составители
2012 -> Національний технічний університет україни «київський політехнічний інсттут» кафедра охорони праці, промислової та цивільної безпепки зацарний В. В
2012 -> Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
2012 -> Василя стефаника
2012 -> Никольская А. А. Становление возрастной и педагогической психологии в России
2012 -> Філософія культури програма курсу

Скачати 63.43 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка