Уроку №1 Письменник особливо обдарована людина. Книжка в житті людей. Як писалися книги в Київській Русі, українська література, 6 клас



Скачати 358.41 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір358.41 Kb.
Тема 1. Вступ. Календарно-обрядові пісні.

Урок1


Вступ. Книжка в житті людини. Книги в Київській Русі. Сучасний читач і його роль у новому «житті» твору.

ХІД УРОКУ № 1 Письменник — особливо обдарована людина. Книжка в житті людей. Як писалися книги в Київській Русі, українська література, 6 клас

 

I. Організаційний момент

 

II. Актуалізація опорних знань

Бесіди за питаннями:


  • Хто є авторами художніх творів?

  • Яких письменників ви знаєте?

  • Як ви думаєте, чи легко бути письменником?

  • Чи можна вважати творців усної народної творчості письменниками? Власні міркування обґрунтуйте.

  • Як ми повинні ставитися до книги?

  • Прокоментуйте вислів: «Сонце освітлює людині шлях, книжка дає їй крила».

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

 

IV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Книга вчить, як на світі жить.
Народне прислів’я

Життя без книги — хата без вікна.


Тюрма глуха і темна, мов труна.
Крізь вікна книг свободи світло ллється,
Майбутнього видніє далина.
Д. Павличко

Книги — морська глибина.


Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
І. Франко

 

1. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми продовжуємо подорож, яку було розпочато ще в 5-му класі. Любі діти, чи вона вам сподобалася? Сподіваюсь, так. Скільки фантазії, казок, чудес, міфів, легенд, подій історичного минулого вже вам відомо.

Під час мандрівки літературою 6-го класу в нас буде нагода познайомитися з календарно-обрядовими піснями, піснями літературного походження, творами видатних українських письменників: Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Винниченка, М. Вороного, О. Довженка, Б. Грінченка, С. Руданського, С. Васильченка, Л. Костенко та багатьох інших.

Кожний художній твір нас учить: любити рідний край, природу; поважати батьків, дорослих; цінувати дружбу, вірність; критично ставитися до людських вад (брехня, ледарство, підступність, хвалькуватість та ін.)

Тож пропоную вам зробити нашу мандрівку цікавою, захоплюючою. Для цього необхідно осмислено читати художні твори, вчитися висловлювати власні думки, почуття, спостереження, виявляти активність, бажання пізнати нове й цікаве.

Нехай щастить вам, юні мандрівники.

 

2. Письменник — особливо обдарована людина, його праця над художнім твором

Письменник — той, хто пише художні твори. Особа, для якої літературна діяльність є професією (Великий тлумачний словник сучасної української мови).

— Чи легко бути письменником? На це запитання відповідають дуже цікаво, бо письменник — це вчитель, актор, мудрець…Він той, хто служить народові.

Письменник — мужня, рішуча людина, яку завжди вирізняє сила волі, цілеспрямованість, наполегливість, бажання перемагати, долаючи всілякі перешкоди.

Багато українських письменників було розстріляно або довічно ув’язнено за правдиве слово, за те, що вони захищали рідний край, культуру, віру, звичаї, обряди, називали Україну рідною матінкою, а себе — її синами.

Читаючи той чи інший твір, ми разом з письменником фантазуємо, подорожуємо в чарівний світ казки, легенди, міфу; знайомимося з видатними історичними подіями та особами; вчимося цінувати дружбу, вірність, красу природи, національне мистецтво і культуру.

Тож давайте пишатися нашими митцями, поважати й шанувати їх, вони того варті!

 

3. Книга в житті людини

Хто з вас не любить книжок? Мабуть, немає такої людини. Сьогодні важко уявити собі людину — робітника, інтелігента, бізнесмена — без особистої бібліотеки, без книг, журналів, газет. У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато і знає».

Книги розповідають чудову казку, цікаву повість, від якої стає на душі тепло й затишно, з їх сторінок звучать чудові вірші, які ми пам’ятаємо довго, а можливо, все життя.

Саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, як борються вони за свободу; дізнаємось про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослинний і тваринний світ. З давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і намагалися зберегти це для нащадків.

А давно-давно колись на світі не було книжок, бо люди не вміли ще їх робити. «Сторінками» найперших книжок були камені, сокири, вояцькі щити, стіни печер. Бо ж не було ані паперу, ані пер чи олівців. Пізніше люди додумалися писати на глині, але хіба на сторінках-цеглинках багато напишеш? Справжній папір, схожий на той, що на ньому тепер ми пишемо, люди навчилися робити кілька століть тому, відтоді й почали в усіх країнах писати на папері.

Книга на Русі завжди була у великій пошані. «Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш дорогі перли», — пише давньоруський літописець. Тому й зрозуміло, чому в Київській Русі існувало чимало книгозбірень при монастирях і церквах, при дворах князів та бояр. Про це переконливо свідчать різні історичні джерела.

Сьогодні ми використовуємо досвід і знання, які залишили для нас у книжках наші пращури.

 

ЯК НЕ СЛІД ЧИТАТИ ХУДОЖНЮ ЛІТЕРАТУРУ

У житті зустрічається чимало людей, які неправильно читають книжки, не осмислюють їх зміст, не задумуються над прочитаним, не роблять з нього певних висновків. Вони буквально «ковтають» одну книжку за одною. Про таких у народі кажуть: «Поганий читач по книзі очима водить, а душа в нього стороною ходить», «Не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать». Інші слідкують лише за сюжетом, не занурюючись у почуття героїв, художні описи. Таке читання приносить мало користі.

Отже, ні комп’ютери, ні телевізори не можуть замінити людині щасливих годин спілкування з книгою.

 

4. «Похвала книгам» (фрагмент із «Повісті минулих літ»)

На Русі любили й цінували книгу. Коли ви погортаєте літописи, рукописи того часу, ви побачите, з якою любов’ю, терпінням і дбайливістю створювалися книги. Кожну книгу писали тоді від руки. Писали повільно, гусячим пером, букви вимальовували красиво, чітко. Таке письмо називалося уставом. Книжник писав не на папері, а на шкірі — пергаменті. Перші букви абзацу він виводив червоною фарбою і золотом, звідси й такий вислів: писати з «червоного рядка» («красной строкой»), тобто з нового абзацу. Книги прикрашалися малюнками, мініатюрами, від латинського слова «мініум» — червона фарба. Але мініатюри були найчастіше багатокольоровими. Дуже витончено оформлені перші відомі у нас пам’ятки писемності: «Остромирове євангеліє» (1056—1057) та «Ізборники Святослава» (1073).

Обговорення опрацьованого матеріалу за питаннями:


  • Що свідчить про те, що на Русі любили й цінували книжку?

  • Яке письмо називалося уставом?

  • У чому особливість технології написання книг?

  • Поясніть вираз «писати з «червоного рядка».

  • Які вам відомі перші пам’ятки писемності?

  • За що ж хвалять книги?

 

5. Нестор Літописець. Написання книг у Київській Русі

Нестор Літописець (бл.1056—бл.1113) — святий, письменник, літописець. Народився 1056 року в Києві. Сімнадцятирічним юнаком Нестор прийшов до святої обителі.

З молодих літ він виявив навички в усіх чернечих чеснотах: у постійному прагненні і дотриманні чистоти тілесної і душевної, в добровільній бідності, глибокому смиренні, безвідмовній покорі, суворому пості.

Маючи перед собою великі праведні діла світил православ’я, він натхненно возвеличував і прославляв Бога «в тілесі своїм і в душі своїй».

Головним його послушенством у монастирі стала книжна справа. «Велика буває користь від учення книжного, — говорив він, — книги наказують і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів набираємося мудрості й стриманості… Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами».

Тернистий і багатотрудний свій шлях до істини Нестор яскраво і повно висвітлив у літописних працях. Він завжди виявляє глибоку смиренність та постійно змиряє себе, самохарактеризуючись «недостойним, грубим, ницим та переповненим численних гріхів». Історія безпомилково виставляє свої оцінки, а особливо — духовна.

Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця XI — початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою.

З його праць збереглися життєписи святих князів страстотерпців Бориса і Гліба, преподобного Феодосія, перших преподобних Печер-ських.

Найвизначніший твір Нестора Літописця — «Повість минулих літ», складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань з поєднанням сучасних авторові подій.

 

6. Київський князь Ярослав Мудрий — великий шанувальник книжної мудрості (його бібліотека — храм Святої Софії)

Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, — так і тут. І батько всього цього — Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжками слова, а ми тепер пожинаємо, вбираємо серцем книжну науку. Велика ж бо користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які напоюють собою увесь світ, це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі. У книгах — світло мудрості, а про мудрість сказано: люблять мене — люблю, а хто дошукується мене — знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то можна знайти велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами.

У центрі нового міста, там, де перед тим було поле, на якому Ярослав розбив печенігів, було збудовано собор Святої Софії.

Бані і вівтарна частина храму прикрашені мозаїкою. Мозаїка — це різнокольорові кубики із каменю і смальти — особливого виду скла. Красу мозаїки не можна передати жодними фотографіями і репродукціями. Їх треба бачити в натурі. Переливання барв, блиск, сяяння золота зачаровує погляд.

Стіни і стовпи Софійського собору розписані фресками: так називався живопис водяними фарбами по вогкій глині.

Тут приймали іноземних послів; тут містилася бібліотека. Звідси, з хорів, пристрасний оратор того часу митрополит Іларіон виголосив своє знамените «Слово про закон і благодать» — врочисте слово на честь відкриття собору Святої Софії.

Ярослав, як уже зазначалося, любив книги. За його велінням створено багато книг і зберігалися вони в церкві святої Софії.

 

Запитання:


  • Що було зроблено Ярославом Мудрим для того, щоб розпочати діяльність щодо написання книг?

  • Чим пояснюється любов Ярослава Мудрого до книги?

  • У чому полягає користь книжної науки?

  • Поясніть вираз «Книга — це мудрість».

  • Який зв’язок читача книг з Богом?

  • Чому, на ваш погляд, Ярослав Мудрий створив бібліотеку в храмі Святої Софії?

 

 

V. Закріплення вивченого матеріалу

 

Розв’язування тестових завдань

1. До того, як люди почали писати на папері, їх думки, спостереження, враження фіксувалися на:

а) цеглі;
б) воді;
в) піску.

2. Книга на Русі завжди була у великій пошані, бо:

а) її брали у велику подорож;
б) вона вважалася мудрою;
в) читаючи, люди мали тільки гарний настрій.

3. Для того щоб писати книгу, необхідно мати:

а) багато грошей і швидкість писання;
б) гарний настрій і здоров’я;
в) терпіння і дбайливість.

4. Перші книги писалися від руки, таке письмо називалося:

а) уставом;
б) біблійним;
в) постановою.

5. Спочатку книги писали на:

а) дерев’яних дощечках;
б) шкірі-пергаменті;
в) темному папері.

6. Як називався новий абзац під час письма на сторінках книг?

а) «Золотим рядком»;
б) «новою думкою»;
в) «красной строкой».

7. Книги прикрашалися:

а) малюнками-мініатюрами;
б) виробами з дерева;
в) різнокольоровим склом.

8. Дуже витончено оформлено перший пам’ятник писемності 1056—1057 рр. під назвою:

а) «Остромирове євангеліє»;
б) «Повість минулих літ»;
в) «Апостол».

9. За вимогою Ярослава Мудрого скорописці перекладали на слов’янське письмо з мови:

а) візантійської;
б) німецької;
в) грецької.

10. За обсягом знань, мудрістю книга порівнюється:

а) з рідною мовою;
б) повноводною річкою;
в) густим лісом.

11. На думку Ярослава Мудрого, «той, хто часто читає книги, той веде бесіду:

а) з Богом;
б) власним майбутнім;
в) силами природи.

12. За наказом Ярослава Мудрого у храмі Святої Софії було:

а) організовано картинну галерею;
б) створено багату бібліотеку;
в) розпочато навчання для всіх бажаючих.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.


Урок2

Календарно-обрядові пісні. Роль і місце пісні в житті українців. Головні календарні обряди. Народна обрядова пісня, її різновиди.

Ти вже знаєш, що пісня— це невеликий віршований твір, який співають.


Пісня має особливу будову: вона поділяється на куплети, переважно з чотирьох рядків, об'єднаних римою. У кожної пісні є своя мелодія, яка повторюється в усіх куплетах.
Тема 1.Маленька 'Україна чи велика? Українські народні пісні приваблюють не лише українців, а й кожного, хто їх почув хоч раз.
'
У чому ж їхня чарівна сила?'
Пісні багаті змістом і довершені за формою. У них відбилося життя народу, його історія, любов до України, душевна краса людини, мудрість, доброта. Такий їхній зміст.
А як створюється поетична краса пісень? Якими засобами?
 Назвемо основні з них. Це влучно вжиті епітети, часто постійні (сине море, чисте поле, зелений гай), порівняння, зокрема заперечні (Та ж не маки червоненькі — /То козаки молоденькі); рефрени, або повторення слів чи рядків у кінці кожного куплети (Добрий вечір тобі, пане господарю,/Радуйся!/Ой радуйся, земле, Син Божий народився. /Застеляйте столи та все килимами, /Радуйся!/Ой радуйся, земле, Син Божий народився), анафори, або повторення слів чи словосполучень на початку віршових рядків (Ой хто, хто Миколая любить, /Ой хто, хто Миколаю служить); пестливі слова (молоденький, зелененький, ніженька, неділенька).
Одними з найдавніших серед народних пісень є календарно-обрядові. Вони виникли ще в первісному суспільстві. Наші предки не вміли пояснити різних явищ природи, а тому вважали, що дощ, грім, вітер, сонце є живими істотами-богами, від яких нібито залежали життя й добробут людей. Своїм богам вони давали імена. Сварог — бог неба і небесного вогню — навчив людей користуватися плугом. У Сварога було багато дітей. Один з них, бог грому і блискавок Перун, посилав на землю дощ, коли залишав за собою незачиненими небесні двері. Богом зими був Коляда, сонця і весни — Ярило, жнив, добра і достатку — Дажбог.
Щоб задобрити своїх богів, люди виконували різні дії — обряди, які супроводжувалися піснями, танцями, іграми.
Пісні, які виконують під час обрядів, називаються обрядовими.
Більшість обрядів та обрядових пісень пов'язана з календарем. Кожної пори року виконувалися певні обряди та відповідні їм пісні. Тому й розрізняють пісні літнього циклу — русальні, купальські, жниварські; пісні зимового циклу — колядки й щедрівки; веснянки.
Цикл зимових свят розпочинається ще в грудні. Задовго до Різдва діти чекають на Святого Миколая. Він приходить із солодощами, подарунками (хоча до особливо неслухняних — із різочкою), а діти розповідають йому про свої успіхи, співають пісні. Ось одна з них.

Ой хто, хто, Миколая любить 


Ой хто, хто Миколая любить, 
Ой хто, хто Миколаю служить, — 
Тому, святий Миколай, На всякий час помагай, 
Миколаю!
Ой хто, хто спішить в твої двори, 
Того ти на землі й на морі 
Все хорониш від напасти, 
Не дозволиш в гріхи впасти, 
Миколаю! 
Твій покрів нам оборона, 
Від усіх бід охорона. 
Не дай марно нам пропасти, 
Ворогам у руки впасти
Миколаю!
Обрядові пісні  це пісні, які виконують під час обрядів. Обряди супроводжувались піснями, танцями, театралізованими дійствами.

Виконуємо домашнє завдання

1. Відповісти на питання:



  • Що таке пісня? Її структура.

  • Якими засобами створюється поетична краса пісень? Наприклад…

  • Що таке календарно-обрядові пісні?

  • Які цикли пісень розрізняють? Які види вміщує кожен з циклів?

2. Заведи власний альбом-пісенник. Запиши в ньому на перших сторінках улюблені народні пісні своїх рідних( мами, бабусі, тата, сестри, брата та ін.) 2-3 шт. Намалюй ілюстрацію.
Урок 3-4

Пісні літнього циклу

Пісні літнього календарного циклу

До обрядових пісень літнього циклу належать русальні, купальські та жниварські пісні.

Дуже давніми за походженням є русальні пісні. Вони виконувалися під час «русального тижня» (кінець травня — початок червня), коли жито починало колоситися. Наші предки хотіли забезпечити високий урожай і вплинути на міфічних русалок (мавок), аби вони не шкодили посівам, умилостивити їх, щоб не ловили і не залоскочували дівчат та хлопців. Русалки, за народними віруваннями, могли не тільки шкодити людям, а й оберігати їх від хвороб, а поле — від стихії:

Проводили русалочки, проводили, 


Щоб вони до нас не ходили 
Та нашого житечка не ломили, 
Та наших дівочок не ловили...
                 Русальна пісня «Проводили русалочки...»
Поширеними в Україні були й купальські пісні. У ніч перед святом Купала (7 липня) хлопці й дівчата збиралися біля вогнищ, стрибали через них, співали, влаштовували ігри, дівчата пускали вінки на воду (ворожили про одруження), топили в річці чи спалювали на вогнищі опудало Купали, щоб забезпечити добрий урожай на майбутній рік. Купало, Купайло, Купала, Марена, Морена, Моряна — різні назви персонажа слов'янської міфології, бога чи богині весни й води. Купальський вогонь не гасили, а залишали дотлівати, співаючи:

Лежи, лежи, Купалочку, 


В червоному багаттячку.

Зі святом Купала пов'язано чимало легенд про цвіт папороті. Існує повір'я, що папороть цвіте один раз на рік — у ніч на Купала, а той, хто зірве цвіт папороті, обов'язково буде щасливим.


Жниварські пісні— обрядові величальні пісні, які співали під час жнив. А день їх закінчення перетворювався на свято завершення польових робіт зі збирання врожаю. Проходило воно радісно й урочисто, супроводжувалося цікавими дійствами й піснями. Женці залишали на ниві кущ жита, який називали «бородою», підв'язували його, нагинали колоски до землі на схід сонця, прикрашали його, а також окрайчик хліба та сіль польовими квітами. Женці висловлювали побажання доброго врожаю в наступному році, дякували ниві за врожай. «Бороду» залишали до початку оранки.

Бувай здорова, ниво. 


Бувай здорова, ниво. 
Сто кіп жита вродило. 
Вийди, господарю, вийди, 

Русальні пісні

Русальні пісні — відомі в усіх слов'янських народів обрядові пісні, дуже давні за походженням, що виконувалися на «русальному тижні».

У ржі на межі
У ржі на межі, на кривій березі
Там сиділа русалка.
Просила русалка у дівочок сорочки:
Ви, дівочки-подружки, 
Да дайте мені мні сорочки, 
Хоча худенькую, да аби біленькую, 
Хоч не біленькую, да тоненькую!

Ой біжить, біжить мала дівчина


Ой біжить, біжить мала дівчина, 
А за пою да русалочка:
— Послухай мене, красная панно, 
Загадаю лиш три загадочки.
Як угадаєш - до батька пущу, 
Не угадаєш — з собою візьму.
— Ой що росте та без кореня, 
Ой що біжить та без повода, 
Ой що цвіте та без цвіточок? 
Панночка загадок не вгадала 
Русалка панночку залоскотала.

Проведу я русалочки до бору


Проведу я русалочки до бору, 
Сама вернуся додому! 
Проводили русалочки, проводили, 
Щоб до нас вже русалочки не ходили, 
Да нашого житечка не ламали, 
Да наших дівочок не лоскотали, 
Бо наше житечко в колосочку, 
А наші дівочки у віночку.

Серед жіноцтва України тривалий час зберігався звичай: у «русалчин тиждень» розвішувати на деревах полотно, що його ніби русалки брали собі на сорочки. 

За народним віруванням, у «русалчин тиждень» не можна було купатися в річці, щоб русалки не залоскотали.

У Зелений тиждень, у четвер, ніхто не повинен працювати, щоб не розгнівати русалок, аби вони не попсували домашнього господарства.


Купальські пісні

Купальські пісні — поширені у східних слов'ян обрядові пісні літнього циклу, що виконувалися в ніч на Купала з 6 на 7 липня.

Купайло, купайло
— Купайло, Купайло, 
Де ти зимувало?
— Зимувало в лісі, 
Ночувало в стрісі; 
Зимувало в пір'ячку, 
Літувало в зіллячку.

Заплету віночок


Заплету віночок. 
Заплету шовковий, 
На щастя, на долю, 
На чорні брови.
Ой пущу віночок 
На биструю воду. 
На щастя, на долю, 
На милого вроду.
Ой поплинь, віночку, 
Прудко за водою, 
На щастя, на долю 
Милому зо мною.

Ой вінку мій, вінку


Ой вінку мій, вінку, хрещатий1 барвінку! 
А я тебе плела вчора до вечора. 
Виси, мій віночку, на злотім кілочку, 
На злотім кілочку, шовковім шнурочку. 
А матінка взяла, миленькому дала. 
Якби-м2 була знала, ще б краще 'го3 вбрала, 
Злотом взолотила, м'ятою обвила.

1 Хрещатий — схожий на хрест.
Тут: мається на увазі листя барвінку.
Якбй-м — якби я.
'го — його.
Жниварські пісні

Жниварські пісні — обрядові величальні пісні, що прославляли добрий урожай, щедру ниву, хліборобську працю, висловлювали радість із приводу закінчення жнив.


Маяло житечко, маяло
Маяло житечко, маяло1,
Як у полі стояло,
А тепер не буде маяти,
А буде в стодолі2 лежати.
До межі, женчики3, до межі,
Бо мої пиріжечки у діжі.
До краю, женчики, до краю,
То я вам пиріжечка покраю.
Котився віночок по полю,
Просився у женчиків додому:
— Возьміте мене, женчики, з собою
Та занесіть мене до господаря в стодолу,
Бо я вже в чистім полі набувся,
Буйного вітречку начувся,
Од ясного сонечка нагрівся,
А дрібного дощику напився;
Нехай же я у стодолі одпочину,
Поки вивезуть знову на ниву.
Маяти — коливатися від вітру.
Стодола — будівля для зберігання снопів, сіна тощо.
Женчик — жнець.

Віддавна жнива проводились толокою, коли кілька сімей об'єднувалися для спільної роботи в полі. Закінчувалася толока обідом у господаря, на ниві якого працювали женці. У піснях йому дякували за шанобливе ставлення до робітників, уславлювали його дбайливість. 


Там у полі криниченька
Там у полі криниченька, 
Навколо пшениченька. 
Там женчики жали, 
Золоті серпи мали, 
Срібнії юрочки4
Що в'язали снопочки. 
Добрії були женці — 
Дівчата й молодиці. 
Дівчата — косаті, 
А хлопці — вусаті, 
Молодиці — білолиці.

Юрок, Юрочка (зменш.-пестл.) — невеличка загострена паличка, за допомогою якої в'яжуть снопи.

А сонечко котиться, котиться


А сонечко котиться, котиться, 
Нам додому хочеться, хочеться. 
Хазяїне наш, нам додому час! 
Вже сонечко під липкою, липкою, 
Труси, пане, калиткою, калиткою5
Хазяїне наш, нам додому час! 
Вже сонечко на ріллі, на ріллі, 
Нас кусають комарі, комарі.
Хазяїне наш, нам додому час! 
Вже сонечко за кущем, за кущем, 
Завтра в поле вийдем ще, вийдем ще, 
Хазяїне наш, нам додому час! 
Давно час і пора, і пора, 
Зійшов місяць і зоря, і зоря. 
Хазяїне наш, нам додому час!

Калитка — торбина для грошей, гаманець.

Чи знаєш ти, що...
З пшеничних або житніх колосків дівчата сплітали вінок — символ щедрого врожаю й успішного завершення жнив. Закосичений маками, волошками, калиною вінок прикрашав найкращу жницю — «княгиню», яка в парі з хлопцем, що ніс останній сніп, в оточенні дівчат — «дружок», ішла на чолі громади до двору хазяїна. По дорозі співали пісень, у яких вшановували обжинковий вінок. Перед двором хазяїна вінок клали на хлібину, щоб «заходив хліб за хліб», тобто, щоб не було безхліб'я. «Княгиня» передавала його до рук хазяїна, а громада просила за нього викуп — «рублика на таночок». Після викупу хазяїн запрошував женців на гостину, а вінок вішав у хаті на стіні й зберігав до осені, щоб вилущеним з нього зерном розпочати сівбу озимини.
Перший сніп — дідух — зберігали до нового врожаю. На Святий вечір дідуха вносили до хати, сплітали колосся заново, надаючи снопові красивої форми, заквітчували його паперовими квітами і ставили на покуті.
За нашим народним звичаєм, збираючи врожай не тільки з поля, а й городу чи саду, годиться щось залишити в землі чи на дереві. Наприклад, на кожному дереві — по яблуку чи груші, а вишні зазвичай залишають аж на вершку — «на розплід». Існує повір'я, що коли забрати геть усе до краю, то наступного року не вродить. Часом кажуть, що це роблять для птахів, бо Бог, мовляв, родить не тільки нам, а й на їхню, пташину, долю. Це — правда.
Аналізуємо зміст і особливості художнього твору

  1. Які пісні належать до обрядових пісень літнього циклу?

  2. Коли і з якою метою виконувалися русальні пісні?

Творчо мислимо

  1. Що ти знаєш про свято Купала? Якими дійствами воно супроводжується?

  2. Що прославляється у жниварських піснях?

  3. Що таке «борода»? Навіщо наші предки робили «бороду»?

  4. Знайди постійні епітети в піснях літнього циклу і поясни їхню роль.

Виконуємо домашнє завдання

  1. Виразно та вдумливо прочитай календарно-обрядові пісні літнього циклу. Вивчи напам'ять одну з них.

  2. Розкажи про давні жниварські обряди.

  3. Законспектувати у зошиті основні теоретичні поняття.

Розв’язування тестових завдань

«У ржі на межі»

1. У ржі на межі росла…

а) береза;
б) верба;
в) вишня.

2. Дерево, на якому сиділа русалка, було…

а) високе;
б) криве;
в) гіллясте.

3. Дівчат русалка називала…

а) красунями;
б) милими;
в) подружками.

 

 



«Ой біжить, біжить мала дівчина»

1. Хто біг за малою дівчиною?

а) Русалка;
б) незнайомець;
в) хлопець-розбишака.

2. Як було названо дівчину?

а) Мудрою і красивою;
б) красною панною;
в) чуйною і лагідною.

3. Відповідю на завдання русалки є…

а) країна;
б) природа;
в) дівчина.

4. Що вчинила русалка дівчині наприкінці твору?

а) Забрала жити до себе;
б) залоскотала її;
в) повела до бору.

 

 



«Проведу я русалочки до бору»

1. Закінчіть думку: «Проведу я русалочки до бору, сама…»

а) піду жати в поле;
б) вернуся додому;
в) наберу в колодязі воду.

2. Русалочок проводили до бору, щоб вони…

а) не приходили до людей;
б) назбирали на вечерю ягід, грибів;
в) не забирали малих дітей.

 

 



«Заплету віночок»

1. Заплету віночок, заплету…

а) квітчастий;
б) шовковий;
в) чарівний.

2. Віночок плели дівчата,…

а) захищаючи себе від зла;
б) на щастя та долю;
в) щоб мати здоров’я.

3. Щоб бажання дівчини здійснилося, віночок треба…

а) спалити на свято Івана Купала;
б) полити святою водою;
в) пустити на швидку воду.

 

 



«Ой вінку, мій вінку»

1. З яких квітів був сплетений вінок?

а) Волошок;
б) барвінку;
в) ромашок.

2. Скільки часу було витрачено молодицею, щоб сплести вінок?

а) До вечора;
б) цілу ніч;
в) майже добу.

3. На якому кілочку висів вінок, сплетений дівчиною?

а) Дерев’яному;
б) золотому;
в) залізному.

4. Кому ж матінка віддала віночок дівчини?

а) Кращому женцю;
б) миленькому;
в) мужньому козаку.

 

 



«Купайло, купайло»

1. Де зимувало Купайло?

а) У дуплі великої верби;
б) лісі;
в) глибокому озері.

2. Ночувало Купайло…

а) у стрісі;
б) загоні для худоби;
в) лохміттях на горищі.

 

 



«Маяло житечко, маяло»

1. Житечко маяло тоді, коли…

а) у полі стояло;
б) у стодолі лежало;
в) сонце його обігрівало.

2. Кого запрошували на пиріжки?

а) женців, що прибирали жито;
б) Дівчат, які готували їжу для колгоспників.
в) пана-господаря житнього поля;

3. Що котилося по житньому полю?

а) Суха трава;
б) футбольний м’яч;
в) вінок.

 

 



«Там у полі криниченька»

1. Які серпи мали женчики?

а) Сталеві;
б) золоті;
в) великі.

2. Криниченька знаходилась навколо…

а) зеленої діброви;
б) пшениченьки;
в) двох яворів.

3. Хто жав пшениченьку?

а) Кріпаки;
б) старці;
в) хлопці та дівчата.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

Урок 5

Пісні зимового циклу

Пісні зимового календарного циклу

Колядки та щедрівки

На Різдвяні свята виконували обряди колядування, а під Новий рік, у «щедрий вечір», — щедрування. Гурти молоді обходили домівки, іноді навіть із «козою» (один із щедрувальників у вивернутому кожусі, з дерев'яною головою кози), величали піснями господарів, бажаючи їм усіляких щедрот і достатку, а за це в жартівливій формі просили винагороду.



Колядки— народні календарно-обрядові величальні пісні, що їх виконували на Різдвяні свята.
Щедрівки — старовинні обрядові величальні пісні, які співалися під Новий рік у «щедрий вечір».

Нова радість стала


Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився, 
Як чоловік пеленами убого повився.
Ангели співають, славу й честь звіщають, 
На небесі і на землі мир проповідають.
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.
І ми теж співаймо, Христа прославляймо, 
Із Марії рожденного, смиренно благаймо:
— Просим тебе, Царю, небесний Владарю, 
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Даруй господарю, даруй господині, 
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

Зауваж: Колядуючи або щедруючи,не обминай нікого: співай для господаря,господині, їхніх дітей.
Добрий вечір тобі, пане господарю!
Добрий вечір тобі, пане господарю, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи та все килимами, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Ой перший же празник — то Різдво Христове, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А другий же празник — Василя Святого, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А третій же празник — Святе Водохреща, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що перший празник зішле тобі віку, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що другий празник зішле тобі щастя, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що третій празник зішле всім нам долю, 
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Зауваж:З давніх-давен у святвечір в Україні словом і ділом, словесним твором і магічним рухом люди створюють образ багатства, щастя, миру, спокою у своєму домі. Усі члени родини урочисту хвилину святвечора повинні зустріти вдома. У народі кажуть так: «Боже борони десь заночувати в цю ніч — цілий рік будеш блукати по світу».

?  Як у колядках звеличують людину, які побажання висловлюють господарю та його родині?

Засівна
Сію, сію, посіваю,


З Новим роком вас вітаю!
Щоб родило на землі,
Щоб був хліб на столі.
Щоб водилися пернаті
І без чубка, і чубаті.
Щоб не знали ви біди,
Нехай прийдуть гаразди.
Щоб капуста головчата,
А петрушка корінчата,
Часник — як бик,
Цибуля — як зозуля,
Пшениця — як рукавиця.
Щоб була з дітей утіха,
А грошей — півтора міха.
Щоб ви міряли гроші мискою,
А дітей — колискою.
Щоб у кожній кутині
Було по дитині.
Хай дасть нивка по сто кіп,
По сто тисяч один сніп.
Віншую1 вас Новим роком,
Новим роком, довгим віком,
Щоб ви дочекали відтепер за рік
До ста літ!

Віншувати (з польськ.) — вітати, поздоровляти.

Щедрували в новорічну ніч переважно діти та молодь. Вони ходили по хатах із «засівалками», посипаючи навколо себе зерном і виголошуючи коротенькі віршики-побажання.



Чи знаєш ти, що...Під час зимових свят відбувалося чимало ігрищ. З колядками і щедрівками тісно пов'язані ігри-дійства «Вертеп», «Звізда», «Меланка», «Плуг», «Коза».

Аналізуємо зміст і особливості художнього твору

  1. Які пісні називаються календарно-обрядовими? Що спричинило появу цих пісень?

  2. Які пісні належать до календарно-обрядових? Якого значення народ надає обрядовим діям, пов'язаним з колядкою?

  3. Чому колядки та щедрівки є величальними піснями? Що спільного і відмінного в колядках і щедрівках?

Виконуємо домашнє завдання

  1. Підготуйся до виразного читання колядок і щедрівок. Ті, що сподобалися найбільше (3-4), вивчи напам'ять.

  2. Добери поетичні тексти колядок, щоб «іти з колядою від хати до хати своїм браттям українцям поколядувати». Запиши їх до свого альбома-пісенника.

Урок 6


Пісні весняного календарного циклу

Веснянки

Веснянки— давні за походженням обрядові пісні, що виконувалися на святах на честь весни й початку польових робіт.

Коли починали танути сніги й наставала тепла пора, виконувалися обряди зустрічі весни. У них — заклик весни з її дарами, буянням природи й співом птахів. Настання весни після зими люди розуміли як боротьбу двох сил — холоду й тепла. Щоб допомогти весні подолати свою супротивницю, вони спалювали або топили в річці солом'яне опудало зими, носили зображення сонця, водили хороводи.


Пісні, що співалися під час весняних обрядів, називали веснянками.
Це закличні пісні: вони мали «закликати» весну й добрий урожай. Найвідоміші українські веснянки — це пісні-ігри «А ми просо сіяли, сіяли!»,,«Зелений шум», «Подоляночка» та інші. Танцювальні рухи, якими супроводжувалися веснянки, нагадували оранку, сівбу руками, поління, косіння. Слова пісні пояснювали ці рухи: «А ми просо сіяли, сіяли!».
Однією з найпоширеніших дитячих веснянок була пісня «Ой весна, весна — днем красна».

Ой весна, весна - днем красна


— Ой весна, весна — днем красна, 
Що ж ти, весно, принесла?
— Принесла я вам літечко, 
Ще й рожевую квіточку, 
Хай вродиться житечко, 
Ще й озимая пшениця,
І усякая пашниця.
— Ой весна, весна, ти красна,
Що ти, весно красна, нам принесла?
— Принесла я вам літечко, 
Ще й запашнепьке зіллячко, 
Ще й зеленую травицю,
І холодную водицю. 
Принесла я вам ягнятко, 
Ще й маленькеє телятко.
?  Як ти розумієш вислів «весна — днем красна»?
?  Що ж приносить весна людям?

Ой кувала зозуленька


Ой кувала зозуленька, 
Сівши на лелії, 
Співай, співай, товаришко, 
Минає неділя. 
Ой кувала зозуленька, 
Сівши на барвінок, 
Співай, співай, товаришко, 
Минув понеділок. 
Ой кувала зозуленька 
Та й кувала сорок, 
Співай, співай, товаришко, 
Минає вівторок. 
Ой кувала зозуленька, 
Сіла на віконце, 
Співай, співай, товаришко, 
Бо заходить сонце. 
Співай, співай, товаришко, 
Бо вже не будемо, 
Та не знаєм, товаришко, 
Чи на рік діждемо.
?  Які слова постійно повторюються? Як ти гадаєш, з якою метою?

Чимало молодих людей присвячують свій вільний час — канікули, відпустки — пошукам пісенних скарбів. Це учасники фольклорних експедицій. Вони записують старовинні пісні від людей, які їх ще пам'ятають. Потім ці записи впорядковують і друкують пісенники, книжки.

На Великодні свята в багатьох селах України можна побачити таку картину. Хороводи дівчат у народному вбранні живим барвистим вінком обвивають церковцю... Хлопці будують «вежу», передражнюються з дівчатами... Перегукуються дзвони. Храм неначе оживає. Адже в мелодію, застиглу в камені, вплітаються мелодії веснянок, а в них — відгомін віків, вічне поєднання божественного й земного.

Кривий танець


Ми кривого танцю не виведем кінця, 
Треба його вести, як віночок плести.
Приспів:
То на гору, то в долину, 
То в будяки, то в кропиву.
Верба на вербу впала, парубків побила. 
Парубки сиділи і коня лупили.
В Тарнарудськім млині всі пропали свині. 
Хлопці шкіри натягали, усі зуби поламали.
Наші хлопці, наші з'їли горнець кваші1.
Ще й розчини повні нецьки2, шварготали3 по-німецьки.

1 Кваша — страва, подібна до густого киселю.
2 Нецьки (діал.) — ночви.
Шварготати говорити швидко й нерозбірливо.

Цю веснянку записала О. Стасишин у 1989 році в селі Турівці, що на Поділлі, від М. Крупи. У веснянці широко використано народну говірку.



Чи знаєш ти, що...
Наші предки вважали, що весну приносять на своїх крилах птахи. Тому зустрічали птахів з обрядовим печивом у вигляді пташок, яке діти розносили по селу. Закликаючи весну, пекли й круглі калачі — символ сонця.
Відомі не тільки народні веснянки, а й авторські. Так, Іван Франко створив відомий цикл «Веснянки», у яких в образі весни зобразив могутні сили народу, що пробуджувалися до боротьби за краще життя. Леся Українка також написала поезію «Веснянка», у якій вітала прихід весни. 

Аналізуємо зміст і особливості художнього твору

  1. Які народні твори називаються веснянками? Наведи приклади відомих тобі веснянок.

  2. Чому основна ознака веснянок — закличність?

  3. Які ти знаєш весняні пісні-ігри?

  4. Розкажи, які дарунки принесла весна людям. Доповнюй свою відповідь словами з пісні.

  5. Які настрої передано у веснянках? Чим вони викликані?

  6. Знайди пестливі слова, епітети, повтори, за допомогою яких висловлено радісні почуття.

  7. Текст пісні «Ой весна, весна — днем красна» містить багато епітетів. Деякі з них часто вживаються з певним іменником, становлячи разом з ним сталий вислів: зеленая травиця, холодная водиця. Це — постійні епітети.Які ще епітети у веснянці є постійними?

  8. Пісня «Ой весна, весна — днем красна» побудована у формі діалогу між людьми та весною. Прочитайте її. Що таке діалог?

Відтворюємо прочитане

  1. Знайди в пісні «Ой весна, весна — днем красна» речення, близькі до поданих прислів'їв.

Весна тепло принесла.
Як весна починається, всяке зело розвивається. 
Весна йде — літо веде. 
Весна — днем красна.

Виконуємо домашнє завдання

  1. Виразно й вдумливо прочитай веснянки. Вивчи одну з них напам'ять. Зверни увагу: веснянки починаються своєрідними закличними рядками:

Благослови, мати, 
Весну закликати! 
Весну закликати! 
Зиму проводжати!

1. Опрацювання тестових завдань

«Ой весна, весна — днем красна»

1. Якою названо весну?

а) Красною;
б) дзвінкою;
в) щасливою.

2. З яким запитанням звертаютья до весни?

а) «Що ти нам принесла?»;
б) «Чому так довго не приходила?;
в) «Чим ти нас порадуєш?»

3. Весна бажає, щоб…

а) родилася усякая пашниця;
б) швидше прилітали птахи;
в) люди отримали багатий врожай картоплі.

4. Про які квіточки згадується в поезії?

а) Волошки;
б) проліски;
в) червоні.

5. Художній засіб, застосований у рядку «Принесла, я (весна) літечко», називається…

а) порівнянням;
б) метафорою;
в) епітетом.

 

«Ой кувала зозуленька»

1. Зозуленька вперше почала кувати, сидячи на:

а) березі;


б) очиці;
в) лелії;

2. Яких із днів тижня не зазначено у творі?

а) Субота;
б) неділя;
в) вівторок.

3. Як у поезії названо зозуленьку?

а) Ледачою;
б) товаришкою;
в) чарівницею.

4. Який художній засіб використано у такому рядку твору: «Бо заходить сонце»?

а) Анафору;
б) епітет;
в) метафору.

 

«Кривий танець»

1. Який рядок обрядової поезії повторюється п’ять разів?

а) «А ми кривого танцю йдем, танцю йдем».


б) «Та вода по каменю».
в) «Стиха йде, стиха йде».

2. По якому каменю йде стиха вода ?

а) Великому;
б) чарівному;
в) білому.

3. Хусточки в дівчат були:

а) маків цвіт;
б) весняні луки;
в) хвиля весняного струмка.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

Урок 7

Народні колискові пісні.

Колискові пісні — народні пісні, що співають тоді, коли заколисують дітей, аби їх приспати. У цих піснях висловлюються любов матері до дитини, роздуми про майбутнє, звучать побажання, щоб дитина була сильною, працьовитою, доброю, щасливою.
Колисковим пісням властиві проста мелодія і розмірений ритм, що відповідає гойданню колиски. Виконувалися вони спокійним, тихим голосом, а слова добиралися пестливі, близькі для сприймання маленькою дитиною. Героями колискових пісень часто були свійські тварини, птахи, котики-воркотики.

Цить, дитино, не плач, 


Принесе киця калач.
Вже недалечко — на мостику, 
Несе калач на хвостику.
Ой котику, котику, 
Мальований хвостику, 
Не ходи кругом хати, 
Не збуди нам дитяти. 
Дитятко маленьке, 
Спатоньки раденьке.
Колискова пісня— це пісня, яку співають тоді, коли заколисують, присипляють дітей.
Колискові пісні особливі. У них багато любові до дитини, щирого піклування про немовля. Глибокі почуття й ніжність матуся передає лагідними словами, називаючи дитя пташеням, квіточкою.
Усі бажання матері спрямовані на те, щоб дитинка росла здоровою, розумною, доброю і на старість доглянула своїх батьків.

Щоб ти росла, дитиночко, 


Росла, не боліла 
Ані ручка, ані ніжка, 
Ні біленьке тіло. 
Рости, рости, сину, 
Рости, мій розмаю. 
Я на тебе, мій розмаю, 
Всю надію маю.
Пригадай: Ритм (грец. - розміреність) - рівномірне чергування звукових чи інтонаційних елементів.
                 Рима — співзвучне закінчення слів у віршованих рядках.
Чи знаєш ти, що... Мотиви колискових пісень використовували Тарас ШевченкоЛеся УкраїнкаІван Франко.

Ой ти, коте, коточок


Ой ти, коте, коточок! 
Не ходи рано в садочок, 
Не полохай1 дівочок, 
Нехай зів'ють віночок 
Із рутоньки, із м'ятоньки, 
З хрещатого барвіночку, 
З запашного василечку. 
Ой спи, дитя, до обіда, 
Покіль мати з міста прийде 
Да принесе три квіточки: 
Ой первую зросливую, 
А другую сонливую, 
А третюю щасливую, 
Ой щоб спало, щастя знало, 
Ой щоб росло, не боліло, 
На серденько не кволіло. 
Сонки-дрімки в колисоньку, 
Добрий розум в головоньку, 
А рісточки у кісточки, 
Здоров'ячко у сердечко, 
А в роточок говорушки, 
А в ніженьки ходусеньки, 
А в рученьки ладусеньки.
Полохати — лякати.

Ой ну, люлі, дитя спать


Ой ну, люлі, дитя, спать! 
Пішла мати жито жать 
Та й вижала три квітки: 
Що первую сонливу, 
А другую дрімливу, 
А третюю щасливу. 
Ой щоб воно спало, 
Щастя-долю мало 
І добрую годину 
На малую дитину. 
Ой щоб воно спало 
І спати хотіло, 
Як квіт, червоніло.
? Знайди рими в колискових піснях.
Аналізуємо зміст і особливості художнього твору

  1. Яким почуттям, настроєм пройняті колискові пісні?

  2. Що властиве колисковим пісням?

  3. Знайди і зачитай пестливі слова в колискових піснях. Навіщо вони вжиті?

Творчо мислимо

  1. Поміркуй, яку роль у житті дитини відіграють колискові пісні.

Виконуємо домашнє завдання

  1. Чи пам'ятаєш ти колискові пісні свого дитинства? Спробуй відтворити їх. Запиши колискові до свого альбому-пісенника.

Перевіряємо себе

  1. Я можу виразно, вдумливо читати колискові.

  2. Я вмію коментувати їхній зміст, пояснювати художні засоби.

  3. Я висловлюю власні роздуми про тепло рідної оселі.

Опрацювання тестових завдань



  1. «Ой ти, коте, коточок»

1. Що заборонялося котику?

а) Лякати дівчат;


б) їсти сметану;
в)виходити на двір.

2. Яку квітку не будуть вплітати до вінка?

а) Васильок;
б) троянду;
в) барвінок.

3. Дитяті пропонується спати до обіду, поки…

а) приготується смачна їжа;
б) батько не принесе цікавих іграшок;
в) мати з міста прийде.

4. У творі згадується про три квіточки, друга з них…

а) сонлива;
б) щаслива;
в) зрослива.

5. Від захворювання чого оберігається дитина?

а) Очей;
б) шлунку;
в) серця.

6. Для чого в колисанці звертаються до кота? Бо він…

а) пухнастий, муркоче і в такий спосіб присипля дитину:
б) символізує оберег дому;
в) є свійською твариною, яку полюбляють всі діти.

7. Чого бажає мати своїй дитині?

а) Стати справжнім громадянином країни;
б) щоб мала щастя-долю;
в) була багатою і грамотною.

 

 



«Ой ну, люлі, дитя, спать»

1. Мати намагається приспати дитину, бо…

а) дуже втомилася через вередливість малечі;
б) хотіла сама перепочити;
в) їй необхідно було йти жито жати.

2. Скільки квіток вижала мати?

а) Дві;
б) три;
в) п’ять.

3. Якою була друга квітка, що вижала мати?

а) Сонливою;
б) щасливою;
в) дрімливою.

4. Чого бажає мати дитині, співаючи їй колискову?

а) Щастя-долі;
б) не бути ледачою;
в) стати мудрою і розумною.

5. Який художній засіб використано в наступному рядку колискової: «Як квіт, червоніло»?



а) Епітет;
б) метафора;
в) порівняння.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка