Уроків з курсу «Християнська етика в українській культурі»



Скачати 353.76 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір353.76 Kb.
Християнська етика

в українській культурі

ДОРОГА ДОБРА

Розробки уроків

Християнська етика в українській культурі – Розробки уроків / Методичне об’ єднання вчителів початкових класів – Шепетівка: ЗОШ №6 – 2010.

Даний посібник пропонує розробки уроків з курсу «Християнська етика в українській культурі» (перший рік навчання). Уроки складено відповідно до програми Чернухи В.Г., Бєлкіної Е.В. «Християнська етика в українській культурі», рекомендованої МОН України (лист № 1/11-4992 від 14.08.2006 р.). При підготовці уроків використано підручник «Дорога добра» та робочий зошит (авт. І. Сіданич,

Б. Огульчанський).

Посібник допоможе вчителям початкових класів при підготовці до уроків. Матеріали, дібрані в посібнику, доможуть вчителеві зацікавити учнів, поглибити, розширити знання школярів.

Майбутнє України безпосередньо залежить від збереження і відтворення традиційних християнських моральних цінностей, ідеалів добра і любові. В наш час гостро постала проблема необхідності відродження духовності в Україні. Духовність пов'язується з традиційною для України християнською вірою.

Курс «Християнська етика в українській культурі» спрямований на духовно-моральний розвиток дітей і виховання любові до оточуючого світу, до ближнього, до України на основі ознайомлення з кращими зразками національної культури, християнськими моральними цінностями. Адже людяність, милосердя, пошана до батьків та старших, працелюбство, гостинність, вдячність глибоко виявляються в українській культурі і за своєю суттю є загальнолюдськими.

Вивчення курсу знайомить дітей з основними чинниками духовного розвитку, формує розуміння важливості дотримання певних етичних норм поведінки, внутрішню потребу наслідувати зразки християнської моралі та необхідність втілення в життя отриманих знань, допомагає дитині орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях.


Цей курс має загальноосвітній, світоглядний, культурологічний, етичний характер. Він не є віроучительним, тобто вчитель в процесі його викладання не навертає учнів до віри. Його зміст спирається на основи християнської моралі, яка є традиційною складовою культури українського народу, відповідно до «Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні».

Розробки уроків з курсу «Християнська етика в українській культурі» (перший рік навчання) складено відповідно до програми Чернухи В.Г., Бєлкіної Е.В. «Християнська етика в українській культурі», рекомендованої МОН України (лист № 1/11-4992 від 14.08.2006 р.). При підготовці уроків використано підручник «Дорога добра» та робочий зошит (авт. Б. Огульчанський, І. Сіданич).



Курс «Християнська етика в українській культурі» викладається обсягом 1 години на тиждень, за рахунок варіативної складової навчальних планів, виключно за письмовою згодою батьків.
Особливості проведення уроків

курсу «Християнська етика в українській культурі»
Уроки християнської етики за своєю структурою мають багато спільних рис з уроками з інших предметів Але, разом з тим, ці уроки мають свої певні особливості:

  1. Програма курсу і володіння містом уроку.

Важливою основою успішного уроку християнської етики є наявність потрібної, цікавої і змістовної програми, яка має відповідний рівень затвердження, необхідних методичних та дидактичних наробок до уроку, знання вчителем навчального матеріалу, а також віра в те, що вчитель викладає та сповідує ті принципи віри, які передаються учням на уроках.


  1. Відповідність уроку до змісту сутності віри.

Зміст уроку християнської етики повинен відповідати релігійним істинам та етичним нормам віри. Вчитель повинен сам глибоко збагнути ці знання перед тим, як розкривати їх учням. Коли виникають труднощі у розумінні істини віри, учителеві слід звернутись за консультаціями до фахівців (священника, теолога, вченого тощо) за роз'ясненням, відшукати відповідну літературу, звернутись до бібліотеки. Краще відкласти відповідь на дитяче запитання на деякий час, ніж надавати сумнівну відповідь.


  1. Толерантність уроків з основ християнської етики.

Матеріал, який викладається, повинен носити спільні для традиційних конфесій етичні норми. Не ображаючи учнів інших релігійних уподобань, представляти основи релігійної моралі та етики і розкривати цінності людського життя.


  1. Практичне залучення учнів до теми уроку.

Урок повинен містити в собі не лише відомості по змісту суті та етики віри, але й виводити в сучасне життя, показуючи, що знання істин віри є керівництвом до дії у повсякденному житті. Важливою є актуальність матеріалу та змісту уроку, його зв'язок з історією та сучасністю держави, власного регіону, життям родини учнів, їх оточенням та інтересами.
5) Використання міжпредметних зв'язків.

Одна з найбільших передумов успішного уроку основ християнської етики - цс здійснення міжпредметних зв'язків (використання знань з літератури, історії, фізики, хімії, біології, суспільствознавства, географії, музики, образотворчого мистецтва та інших).
6)Врахування індивідуаяьно-особистісних та психологічних особливостей учнів.

Урок основ християнської етики має відповідати індивідуальним, психологічним та віковим особливостям учнів, відповідати особистим їх уподобанням. Плануючи урок, підбираючи матеріал до теми, вибираючи форми та методи роботи на уроці, вчитель має враховувати вік, інтереси та психологію учнів, рівень сприйняття ними навчального матеріалу, їх реакцію на подану тему чи проблему.
7) Різноманітність форм і методів роботи на уроці.

Вчитель з даного предмету повинен запропонувати кращі, найбільш ефективні форми та методи роботи, способи та прийоми ведення уроку, пам'ятаючи про особливості предмету основ християнської етики та релігієзнавства. Різноманітність та доцільність форм і методів, що використовуються на сучасному уроці, має відповідати поставленій меті та змісту уроку.
8) Мовно-викладацька культура вчителя. Вибір мовних засобів вчителя відповідно до вікових особливостей учнів та змісту уроку є складовою частиною успіху на уроці. Перенасичення мови вчителя релігійними термінами, іменами, поняттями, які невідомі для учнів, ускладнить розуміння змісту уроку. Тому слова, поняття, терміни, які незнайомі учням, мають бути пояснені вчителем та записані в словник, обговорені учнями на уроці.
9) Мотивація навчально-виховного процесу.

Мотивація навчання на уроці має здійснюватись переважно за рахунок змісту уроку, важливості вибраної проблеми для
обговорення та професійності вчителя Сюди не відноситься оцінювання учнів.








Творення людини – найвище напруження всіх ваших сил.

Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво.

Діти – не тільки і не стільки джерело радості.

Діти - це щастя, створене вашою працею.

В. Сухомлинський

Під таким девізом пройшло 21 січня в нашій школі міське засідання вчителів початкових класів на тему: « Формування культури поведінки молодших школярів». Вчителі відвідали заняття з християнської етики в 4 класі.
Краса України –

в її природі, в її сім’ях, в її родинах

(Заняття з християнської етики)
Вчитель ЗОШ № 6

Стецюк Н. В.
Мета. Ближче познайомити між собою сім'ї учнів класу. Сприяти створенню дружної класної родини, де б усі здру­жилися, співпрацювали, щоб зробити шкільне життя дітей змістовнішим, захоплюючим і корисним. Спонукати батьків змістовно і всебічно займати­ся вихованням власних дітей, співпрацювати зі школою. Вихову­вати у дітей почуття любові до батьків, свого роду, бажання примножувати родинні тра­диції. Узагальнити значимість слова «мама».. Розвивати творчість, уміння реалізувати себе в піснях, танцях, жар­тах, конкурсах. Формувати чуйність, доброту, милосердя.

Обладнання. Актовий зал прибраний рушниками, виставка малюнків «Моя бабуся», сімейні вироби.

Хід свята

І. Організація учнів.

1-й учень.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом, з любов'ю і миром.

Для людей відкрита наша хата біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

2-й учень.

Вклоняємось вам, люди, доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Й гостинно кладуть на вкраїнський рушник.

3-й учень.

Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду,

На довгії роки, на вічні віки.

(Вручають хліб-сіль. Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене»).
ІІ. Повідомлення теми свята.

Учитель. Шановні гості, дорогі батьки, діти! Ви сьогодні присутні на занятті з християнської етики, яке буде проходити за темою: «Краса України – в її природі, в її сім’ях, в її родинах.»


  • Діти, як ви думаєте, про що ми будемо вести нашу розмову?


ІІІ. Робота по розкриттю теми.

  1. Розповідь учнів. Демонструються слайди.

Учень. Україна... В одному вже тільки цьому слові бринить ціла музика смутку і краси. Україна — це країна, де найбільше люблять волю і найменше її мають; країна гарячої любові до народу, довгої вікової ге­роїчної боротьби за свободу.

Учень . Україна — це тихі води, ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.

Учень. Ми народилися і живемо у чудовій мальовничій країні - Україні. Тут жили наші прадіди, жи­вуть наші батьки, тут корінь роду українського.
Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я,

Зветься веселково Україною,

Нене, зачарована моя.


Учень. Мені над усе більш нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив'яне небо,
Коралі калини і мамині очі,
І доля — з лелечого наче крила.

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й жила.
Учень .Вишиту колоссям і калиною,

Виборену кров'ю і вогнем,

Називаєм гордо Україною,

І ніхто нам цим не дорікне.

В ній усе: діброви й верболози,

Дніпра і Ворскли вишитий атлас,

Козацька доблесть і кріпацькі сльози,

Ще й думка та, що вистраждав Тарас.


Учень Розмай Карпат, де котиться на схилі

Смерічка недоторкана, стрімка,



Незгасне сяйво вбогої оселі,

Що нам дала у спадщину Франка.
Учень. Любіть Україну, як сонце любіть.

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.
(Звучить пісня «Моя Україно»)
Учитель. Є скарби, заховані в землі, є такі, що розташо­вані на поверхні і передаються з покоління в покоління. До таких скарбів належить память роду. Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабуси­на вишиванка, добре слово сусіда, криниця — все це ро­довідна пам'ять.

А починається вона з найпростішого — з любові до рідного краю, шани до батьків своїх, до батьків батьків своїх — дідуся і бабусі. Бо, як сказано в Святому Письмі, «Хто шанує батька свого, той очиститься від гріхів. Хто звеличує матір свою, той немов скарби збирає»
(Звучить музика). Слайди про Шепетівку.

1-й учень. Українська хата — це колискова нашого на­роду.

Хата, моя рідна, батьківська хата. Ти навчила мене змалку поважати батька й матір, бути терплячим, чесним, роботящим. Батьківщина починається з рідного порога, а отже, з батьківської домівки.
2-й учень. Мій отчий дім, де всі стежки мої

Веселками ясними перевиті,

Де у садах співають солов'ї,

Де шлях в житах проліг в високім житі.
Мій отчий дім, ти дав мені усе,

Моя маленька, біла, рідна хата,

Ввійшла у серце співом голосистим,

І співом тим, який дарує мати.
Мій отчий дім, не перебудь в мені

Пристанищем дитинства тимчасовим,

Даруй мені легенди і пісні,

І мамине, і батька рідне слово.
3-й учень. Я люблю наше невеличке місто Шепетівку. Мені подобається ходити тихими вулицями, вдихати терпкий аромат сосен, що ростуть в нашому парку.

Люблю я невелике наше місто,

Мене не ваблять вогники Москви,

І не чарує Ейфелева вежа,

Й далекі невідомі острови.

У нас не чути гуркоту трамваїв,

І не ганяють хвилі кораблі,

Зате голубка гілочку гойдає,

Голубка знає — люди тут незлі.
4-й учень.

Доводиться тут людям працювати,

Адже ж ми любим чорнозем святий,

Бо з нього насінинка проростає

І вабить тихим шелестом листків.
Ми бережем традиції і свята,

І на Великдень дітвора завзято

Обмінює яскраві крашанки.

Нема в містах великих тої волі.

Тієї таємничої краси,

Того простору в колосистім полі,

Тієї ранньої цілющої краси.
5-й учень. Кожна мати, кожен батько вчать свою дити­ну любити рідний край,місце, де народився, вчать люби ти рідну хату.

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Учитель. Мудрі люди говорять: «Три нещастя є в люди­ни: смерть, старість, погані діти.

  • Смерть — неминуча, чекай не чекай — все одно прийде.

  • Старість — невблаганна, перед нею не зачиниш две­рей свого дому.

  • Погані діти — сором для батьків. Тому давайте так жити, шоб не було соромно за своїх дітей.

Святинею людського духу, скарбницею людських по­чуттів є сім'я.

Людина сама по собі смертна, а рід, родина — безсмертні.
Знайомство присутніх з родинами.

1-й учень. Мати — символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого.


  1. Мама — це перше слово, яке з радістю, з усмішкою ви­мовляє дитина.




  1. Мама — це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждань і горя.




  1. Мати дає життя, вона берегиня роду, домашнього вогнища, яке гріє людину весь вік. Вона сама є тим центром, який єднає всю родину.


Учитель. Я хочу вам розповісти про берегиню однієї з родин. Четверо дітей виховала, викохала ця турботлива, щира, добра жінка. Три донечки і одного сина. Тепер їхню дружну родину вже поповнили зяті та онуки. Гамірно і весело за столом в дні родинних свят.

Тож запрошую Турсунову Н. М.
Найкращі дні для наших матерів —

Це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми можемо для матері зробити.

Даруймо ж радість нашим матерям,

Бо їм турбот і горя вистачає .
Учитель. Без матері нема життя на Землі. Любов до рідного краю починається з колискової пісні. Колискова пісня - то найперша материнська мова. Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов'ю до людей, рідної мови, пісні. Мелодії цих пісень виховують добро , чуйність, милосердя.
Коли м'який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі,

Тоді я чую неньки колискову.

Заспівай мені, мамо моя

Як бувало, колись, над колискою

Буду слухати, слухати я.

І стояти в замрії берізкою,

(Звучить колискова пісня у виконанні мами).
Учень. Мама, матуся... Ніжна, ласкава, добра. Як ти нам потрібна, слухняним і пустотливим, сильним і слабим, добрим і байдужим.

І тільки з роками розуміємо, що найдорожча людина для нас — мама.

Учень.

Ми любим наших мам сердечно,

І цим віддячують вони.

Під їх крилом нам всім безпечно,

Нам сняться безтурботні сни.

Учень

Дарунків, золота не маєм.

Щоби до ніг тобі зложити,

Однак тут спільно присягаєм,

Що доки будемо ми жити.

Любов сердець своїх маленьких

Дамо тобі, кохана ненько.
Учитель. Дорогі діти! Пам'ятайте, що матері не можна ні купити, ні заслужити. Тож бережіть своїх матерів. Знайте, що ранню старість, хвороби приносить не стіль­ки праця, як сердечні хвилювання, тривоги, прикрощі. Ваше недобре слово, негідна поведінка — це рана на ніжній материнській душі. Мама все вибачить, все пере­живе : і образи, і біль, і горе, але рана на материнському серці гоїться дуже довго. Не завдавайте болю і страж­дань своїм батькам.
Учень. Батько, тато, татусь. Суворий і вимогливий, а любов до дітей у нього стримана. Кажуть, що дітей тре­ба любити так, щоб вони цього не знали. Саме така батьківська любов. Недаремно народ склав приказки про батька:

  • Який дуб — такий тин, який батько — такий син.

  • У сокола і діти соколята. (Запрошується батько учня)


Учитель. Кажуть в народі, що діти – то діти. А найкращі діти – це онуки.

Сьогодні на свято до нас завітали чарівні жінки – бабусі наших учениць.
Учень. Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скіль­ки вона пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат. А які щирі очі в бабусь! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові.
У кожної бабусі своє життя, своя доля. За­ради онуків бабуся віддасть усе.

Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей.


  • Ти тільки вслухайся! Бабуся, бабунечка, бабусенька. Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе слово. А чому?

  • А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, от­же, вона прожила на світі удвічі більше твоїх мами чи та­та, бо вона їхня мама.

  • Бачила у житті удвічі більше твоїх мами чи тата, бо вона — їхня мама.

  • І ти, мабуть, удвічі дорожчий для неї, бо ти — дити­на її дитини.

Ти її онучатко, дівчатко чи хлоп'ятко. Ти її пташе­нятко.
Щасливий той,

В кого бабуся люба є,

Той біди вже не знає,

Бо бабусенька скрізь дбає.
Ой бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді.

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую,

І тебе я поважаю,

Хай і сонечко вітає.
Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати,

І людям добро завжди дарувати.
Учитель. Я пригадую той час, коли стали діти школяра­ми. Поруч з ними, крім батьків, бабусь, сестричок і бра­тиків, були й дідусі.

Є у нас дідусі, котрі завжди приходять на наші родинні свята, цікавляться життям класу, допомагають у навчанні і вихованні.

Ці дідусі мають золоті руки, приємні, доброзичливі об­личчя.

Сьогодні ми з величезною радістю нагороджуємо їх ме­даллю «Почесний дідусь класу».
4-й учень.

Мій рідний, рідненький, ріднесенький,

З тобою радію, сміюсь,

Мій сивий, сивенький, сивесенький,

Найкращий у світі дідусь.

Дідусю, дідусю, тобою горджуся,

За тебе я Бога молю.

Дідусю, дідусю, тобі признаюся,

Як сонце тебе я люблю.

5-й учень.

Дідуся свого вітаю, З ним я щиро розмовляю,

І таке тобі скажу, Що з тобою я дружу.

Ти хороший, ти ласкавий, Ти приємний, гарний, славний.

Будь здоровий, не хворій,

Дідусеньку рідний мій.
Учитель. Як не можна уявити Україну без верби і кали­ни, без танцю і пісні, так не можна уявити й без вишивок. He було жодної хати в Україні, котру б не прикра­шали рушниками.
Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостин­ності українського народу. Кожному, хто приходить з чистими помислами, підносили цю давню слов'янську святиню.

Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі рушник і пісня супроводжували людину все життя.
Учень . Вишитий рушник чи сорочку давали близь­ким людям у далеку дорогу. Люди вірили, що вишита со­рочка чи рушник оберігатиме їх від хвороби, звіра, кулі. Рушник символізує чистоту почуттів, глибину безмеж­ної любові до дітей.
Учень.

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м"ята,

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль у серці раптом зник

Так любо, любо стало,

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала.
Підсумок заняття










3 березня на базі нашої школи відбулося творче засідання вчителів етики м. Шепетівки. Їх увазі було представлено урок християнської етики в 3 класі на тему:

«Добрі і погані вчинки. Вчинки у вашому житті.»

Вчитель: Колесник Л. К.
Мета уроку. Розширювати уявлення учнів про вчинки, вчити аналізувати і оцінювати свої вчинки та вчинки ровесників; розвивати навички порівняння, аналізу; заохочувати дітей до здійснення добрих вчинків; виховувати в них неприйняття і відразу до поганих вчинків..

Обладнання: сюжетні малюнки, плакати з висловами з Біблії.

Хід уроку

І. Організація учнів до роботи.

Я всміхаюсь сонечку:

– Здрастуй, золоте!

Я всміхаюсь квітоньці:

– Хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику:

– Лийся, мов з відра!

Друзям усміхаюся

Зичу їм добра!

М. Познанська

– Який настрій передає цей віршик?

– На які гарні вчинки надихає радісний, гарний настрій?

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Вступна бесіда.

- Ми з вами багато говорили про те, що в душі кожної людини повинна бути совість, яка підказує нам, що є добре, а що погане.

- А що постійно сперечається з нашою совістю? (Наші гріхи).

- Що таке гріх? (Коли людина робить зло, погані вчинки.)

- Хто може подолати наші гріхи? (Тільки ми самі).

2. Гра «Подолай гріх» (До назви людського гріха дібрати назви людських чеснот)

– Діти, як ми можемо назвати такі риси характеру, вчинки людей?

– Так, це гріхи, давайте спробуємо їх вилікувати і доберемо до кожного гріха людські чесноти.

Гординя Щедрість

Ненависть Ласка

Гнів Працелюбність

Скупість Стриманість

Бруд Чистота

Розбещеність Ласка

Лінощі Скромність

(Діти самостійно добирають, вчитель тільки корегує.)

3.Скринька Пандори – скринька, із якої на людей за їх гріхи, сипалися різноманітні неприємності . А ми сьогодні відкриємо «Скриньку доброти», яку тисячоліттями збирав народ і будемо черпати з неї добрі вчинки.

ІІІ. Оголошення теми уроку та очікуваних навчальних результатів.


  • Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку християнської етики? (Навчитись оцінювати добрі і погані вчинки, вивчати Біблію, хочу стати кращим, добрішим, навчитися не переступати межу зла).

- Часто ми можемо оцінити чийсь вчинок, сказати: добрий він чи поганий. Можемо оцінити свої дії, коли потрібно, вибачитись, розкаятися в тому, що ми зробили. Але іноді ми не відчуваємо своєї провини, не розуміємо, в чому ми неправі. Такі ситуації трапляються набагато частіше, ніж ми з вами думаємо. Сьогодні ми спробуємо розібратися з тим, що ми робимо кожного дня.

ІV. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу. 

1. Розповідь вчителя.

– Здавна на землі люди цінували праведне життя – життя чесне, щире, відкрите, правдиве. Зло довго не забувається і породжує зло. А от добро примножує добро. Не давайте злу побороти добро! В Біблії сказано:



Найщасливіші ті люди, які думають

не про себе, а про інших і творять їм добро.

- Як ви розумієте такі слова?

- А ще в Біблії сказано і такі слова:

Добра людина не та, що вміє робити добро,

а та, що не вміє робити зла.


  • Доброта – найкраща риса характеру людини. Її не можна доторкнутися, понюхати, по­смакувати. Добро можна тільки відчути. То що ж таке доброта у вашому розумінні ?

2. Складання «Асоціативного куща»



Добро
це ласкаве…, ніжне ставлення…., це готовність допомогти …(в скрутну хвилину), це любов …(до оточуючого світу), щире слово…, вміння…
- Це те, що допомагає нам раді­ти, любити, співчувати.

  • У вашому маленькому дитячому серці може прорости насіння до­броти, зробивши серце добрим. Але зло теж не спить. Воно розкидає зле насіння. Тоді все залежить від самої дитини: яке насіння захоче вона виплекати у своєму серці, те й проросте. І сьогодні в кінці уроку ми засіємо наше серце тим насінням яке ви зберете протягом нашої спільної роботи. (Показ серця.)


3. Читання оповідання «У Галинки радість»

- Давайте подивимось на конкретні вчинки дітей, прочитавши оповідання Василя Сухомлинського «У Галинки радість.»

4. Бесіда за змістом прочитаного.

- Чи розділили друзі Галинчину радість?

- Що можна сказати про них? Були вони добрі?

- Ми не можемо сьогодні сказати, що ці діти були злі чи недобрі. Але впевнено можна сказати, що вони були байдужі до людської радості. А завтра можуть стати байдужими і до людського горя, до людської біди. Бути добрим - це не тільки здатність допомагати. Бути добрим – це здатність радіти чужим радощам, успіхам, сприймати чужу радість, як свою.

- Подумай, як чиниш ти і яке зерно плекаєш у своєму серці? Запишіть зібрані чесноти на ваших зернинах.

(Деякі учні записують на зернятках людські чесноти – чуйність, співчуття, взаємодопомога )

5. Інсценівка вірша Б. Грінченка "Зорі".

- Хто ж допоможе нам виплекати це зерно доброти? Про це ми дізнаємось з інсценізації вірша «Зорі».

(На лаві сидить мати в українському одязі, напроти неї – донечка.)

Донечка:

Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті!



Мати:

– Кажуть люди: то не зорі,

Сяють душі то святі.

Кажуть, хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла нікому не робив,

Бог послав того на небо,

Ясной зіркою сіять...

Донечка:

– Правда, мамо, то все душі,

А не зорі там горять.

Так навчи ж мене, голубко,

Щоб і я так прожила,

Щоб добро робити вміла,

І робить не вміла зла.
- Хто ж найкращий ваш порадник і учитель?

- Душі яких людей перетворилися на зорі?

- Як потрібно прожити своє життя?

Учитель: Давайте і ми, діти, будемо робити лише добрі справи. Бог подарував нам розум, щоб ми розуміли, як робити добро. Добре серце – щоб ми любили Бога і людей, і волю – щоб ми бажали робити добро. А чи завжди ми добре користуємося дарами, які дав нам Бог?

Буває і так, що ми втрачаємо Божий дарунок, коли не хочемо робити добра собі й іншим людям. Хтось із нас сердиться, ображається, лінується, не слухається батьків і не допомагає їм, отже, зло також знаходить місце в душі. Але наш Творець не залишає нас, він дав нам у душі особливий голос. Цей голос підказує нам, що добре, а що погано. Він є в душі кожної людини і називається совістю. Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром. Совість у нашій душі – це неначе вогник свічки (запалюю свічку), коли совість не спить – світло в душі людській. Якщо ми не забуватимемо про неї, питатимемо її: "Чи добре те, що я роблю?", то совість наша ніколи не згасне. А якщо не берегти її – будемо злими, байдужими до людей, ледачими, і вогник погасне, у душі запанує пітьма, і ніхто не підкаже, як робити добро і не чинити зла.


6. Фізкультхвилинка.

Руки до неба я піднімаю (піднімають руки вгору)

Щиро Бога благаю:

Дай сили і вміння (показують руками на себе)

Творити добро,

І ненавидіти будь-яке зло (розводять руки).
7. Робота в парах. - Про добро говориться в Біблії, творах багатьох письменників. І зараз ви прочитаєте оповідання В. Сухомлинського та В. Асєєвої, обговорите в парах відповіді на поставлені запитання , оціните вчинки дітей.

(Кожна пара читає одне оповідання. Потім розповідає його. Оцінює вчинки дітей).

- Який висновок ви зробили з прочитаних творів?


8. Гра «Пастка».

- А тепер пограємо в гру. Я називатиму погані вчинки, а ви перетворюйте їх у добрі, тільки не потрапте у пастку.

Не вмивайся вранці!

Не дякуй за сніданок!

Не виконуй прохання мами про допомогу по господарству!

Пиши неохайно!

Ображай менших!

Розкидай по кімнаті речі!

Говори погані слова!

Не слухайся, капризуй!

Обманюй всіх, кажи неправду!

- Як багато добрих людських чеснот посипалось на нас із «Скриньки доброти».



9. Декламування вірша « Доброта»

- То чи ж просто бути добрим, нам допоможе зрозуміти вірш «Доброта.»


Добрим бути просто чи не просто?

Не залежить це від зросту.

І дитина робить добру справу,

Як не кине друга на поталу.

Як людей полюбиш – пошануєш,

Силу для добра в душі відчуєш.

І закрутиться Земля скоріше,

Якщо разом станемо добріші.

Доброта з роками не старіє,

Доброта від холоду зігріє.

І якщо вона, як сонце, світить,

То радіють і дорослі, й діти.



10. Хвилинка роздумів «Послухай своє серце».

- Ви прослухали вірш. А зараз хвилинка роздумів. Послухайте своє серце.

- Як зробити так, щоб добро на планеті Земля примножувалось?

- Що потрібно робити, щоб в серці поселилась доброта?



  • Якою людиною є ви? (Відповіді учнів).

11. Повторення «Золотих віршів», взятих із Святого Письма.

- А які слова із Святого письма допоможуть вам посіяти в серці зерно доброти, ласки, терпіння, смирення? (Учні розповідають і вивішують на дошку вислови з Біблії).



«Золоті вірші» із Святого Письма

Любімо не словом, ані язиком, а ділом та правдою. (Святе Письмо)

Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалими у ділах твоїх. (Святе Письмо)

Добром - за добро, добром - за зло. ( Святе Письмо)

Слава і честь усякому, хто чинить добро. Ухиляйся від зла і твори добро. (Святе Письмо)

Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. (Євангеліє).

- Пам’ятайте ці слова і пронесіть їх через усе своє життя.

12.Розгляд ілюстративних ситуацій. Розповіді за ілюстраціями про позитивні та негативні вчинки.

- А тепер давайте звернемося до ілюстрацій що є у нас на дошці. Які вчинки дітей тут зображено і як би ви вчинили в даних ситуаціях?

( Наприклад: Плаче дівчина. Як ви її втішатимете?

а)   обійму;

б)  скажу лагідне слово;

в)  запропоную разом погратись;

г)   запропоную солодощі;

д)  не зверну уваги.)



13. Творча робота. . Гра «Посій зерно в своєму серці».

Слово Боже в серці добрім проростає,

І Бог в обійми з радістю приймає

Ті душі, що дають йому плоди.

  • Які зернини мають засіятись в людському серці, щоб душі дали угодні Богові плоди? Напишіть на зернинках назви людських чеснот які ви зібрали сьогодні на уроці і засіємо наше серце ними. Цю зернинку прикріпіть до нашого символічного серця (Співчуття, терпіння, взаємодопомога, турбота, послухання, ласка, милосердя, любов, щирість, жалість)

  • Пшеничне колосся (малюнок пшеничного поля) дає людині запашний рум’яний хліб. А вирощений у вашому серці колосочок людських чеснот зробить вас справжніми добрими людьми.

- Найбільшою цінністю в християнстві є така доброчинність, яка зроблена без бажання якоїсь винагороди. Служіть людям навіть тоді, коли ви знаєте, що вони не віддячать вам нічим.

15. Перегляд фрагмента мультфільму «Просто так».
V. Підсумок уроку.

1. Підсумкова бесіда

  • Що найбільше запам’яталося на уроці?

  • Що вас вразило?

  • Що ви хотіли б змінити в своїй поведінці?

2. Гра «Коло радості».

- Ви пам’ятаєте оповідання «Коло радості»?

- Чому воно так називається?

- Давайте і ми створимо наше коло радості. Візьміться за руки. Я даю тобі, Олю, цю добринку і бажаю тобі бути доброю і щирою. (Діти по черзі передають добринку один одному і промовляють певні побажання. В кінці уроку вчитель кожному роздає добринки. Це можуть бути якісь малюночки, штучні кольорові намистинки і т. д.)


Матеріал до уроку

У Галинки радість

У Галинки сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. Лежав у лікарні, переніс операцію. Мама і Галя дуже за нього хвилювались. А сьогодні татко вже здоровий і бадьорий пішов на роботу. Щаслива дівчинка прийшла до школи, зустріла одноклас­ників і поділилася радістю:

Наш тато одужав.

Іван і Максим поди­вилися на дівчинку, знизали плечима й нічого не сказавши, побігли ганяти в м'яч. Галинка підійшла до дівчаток.

- Наш тато оду­жав, - сказала вона й засяяла з радощів. Одна із них, здивовано спитала:

- Ну то й що?

Галинці стало важко. Вона відійшла на край шкільного подвір'я і заплакала.

  • Чого ти, Галю, плачеш? - почула вона ласкавий голос. Підводить голову - Володя, мовчазний хлопчик, що си­дить з нею за партою.

  • Наш тато одужав, - каже, схлипуючи, Галя.

  • Ой, як добре! - зрадів Володя. - У мене на городі за­цвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо твоєму татові.

Як було радісно на душі у Галинки!

(В. Сухомлинський)

Брудна старенька
В одному курортному містечку спокій відпочиваючих кожного дня порушувала брудна старенька бабуся. Рано-вранці вона з'являлася на березі моря, обходила піщаний пляж та дивувала своєю поведінкою відпочиваючих.

Бабуся мала непривабливий вигляд: старенький, залатаний одяг, місцями досить брудний, на ногах не було взуття.

А головне, що вона щось шукала на пляжі кожного дня, підбирала та складала у велику торбу, яка теж була брудною та пошматаною. Коли старенька підходила до людей, вона завжди посміхалась та намагалась привітатись "Здрастуйте!". Але ніхто не відповідав на її доброзичливе привітання. Дорослі мовчазно відверталися, діти або дражнили бабусю, або ховалися від неї за засмаглими спинами своїх батьків.

Та одного дня бабуся не з'явилася. Відпочиваючі з самого ранку розпитували один одного, де сьогодні цей «привід». Лише увечері того ж дня стало відомо, що старенька бабуся померла. А все її життя було присвячено тому, що вона приходила вранці до пляжу, розшукувала та вибирала з піску бите скло, для того, щоб відпочиваючі не поранили своїх ніг та не зіпсували своєї відпустки.

Ромасеве яблуко та Петрикова груша


У Ромасевому садку ростуть самі яблуні, тож і вродили там тільки яблука. А Ромасеві закортіло грушки.

Підійшов Ромась до тину і почав тихенько перелазити у сусід­ній садок до Петрика, де жовтіли груші.

Раптом зачепився за гвіздок, а штанці дир-дир-р і розір­валися.

Де не взявся Петрик, а в руках у нього соковита червонобока груша.

— Ромасю,— каже Петрик,— хочеш, я тебе грушкою при­гощу, а ти мене яблуком?

Сидить Ромась на лавочці, тримає Петрикову грушу та й ду­має: « І чого я так, як Петрик, не здогадався зробити!..»


Велика склянка


В маленькій сільській школі – два класи. В кожному класі – двадцять п’ять учнів. На великій перерві діти приходять в шкільну їдальню пити молоко.

Куховарка бабуся Марія ставить на велику дерев’яну тарілку двадцять п’ять склянок з молоком. На стіл кладе двадцять п’ять шматків білого хліба, намащеного маслом.

В їдальні двадцять чотири звичайних склянки, а двадцять п’ята – велика, значно більша за всі інші.

Спочатку заходить в їдальню перший клас. Діти біжать до дерев’яної тарілки. До великої склянки тягнеться декілька дитячих рук, комусь-то пощастить захопити цю склянку. Ті, кому не пощастило, заздрять щасливчику. Бабуся Марія дивиться на дітей, хитає головою й тихо каже:

- Які невиховані діти… Потім приходить другий клас. Діти, не поспішаючи, підходять до тарілки, беруть звичайні склянки. І на тарілці залишається велика склянка. Бабуся Марія запитує:

- Чому ж велику склянку ніхто не бере?

А до неї підходить хто-небудь несміливий і, соромлячись, бере велику склянку. Бабуся, лагідно усміхаючись, тихо промовляє:

- Які чемні ці діти…



(Василь Сухомлинський)

Три товариші


Вітя загубив сніданок. На великій перерві діти снідали,

а Вітя стояв в стороні.

- Чому ти не снідаєш? – запитав його Коля.

- Сніданок загубив …

- Погано, - сказав Коля, кусаючи великий кусок білого хліба. – До обіду ще далеко!

- А ти де його загубив? – запитав Мишко.

- Не знаю … - тихо сказав Вітя і відвернувся.

- Ти, певно, в кишені ніс, а треба в сумку класти, - промовив Мишко.

А Володя нічого не запитав. Він підійшов до Віті, розламав навпіл шматок хліба з маслом і протягнув товаришу:

- Бери, їж!



(Валентина Осєєва)


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка