Уроках галузей «математика» та «природознавство»



Сторінка2/5
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4   5

1.2 Особливості розвитку критичного мислення у підлітковому віці


«Дивовижна країна» - ця країна підлітка! Вона наповнена особливостями, чудесами, дивацтвами. Межі її незвичайно звивисті, нечіткі, розпливчасті. Нерідко її жителі самі не знають, коли і де переступили її межі. Ще менше помічають вони, коли і як ідуть із цієї хаотичної країни, де дуже багато чого іноді стоїть догори ногами ... "

Головними особистісними рисами підлітка є наступні:



1. Непримиренність до зла, емоційне неприйняття його, з одного боку, узгоджується з невмінням розібратися в складних явищах життя - з іншого.

2. Підліток хоче бути хорошим, прагнути до ідеалу, але він не любить, коли його прямолінійно виховують.

3. Підліткові хочеться бути особистістю. Зробити щось героїчне, романтичне, незвичайне. При наявності потреб до дії і бажання самоствердитися підліток ще не знає, як цього можна досягти.

4. У підлітка виражено протиріччя між багатством бажань і обмеженістю сил. Звідси множинність і мінливість захоплень. Підліток боїться виявити свою неспроможність, він дуже самолюбив і може прикриватися показною упевненістю, рішучістю, за якими ховається безпорадність.

5. У підлітка дуже поєднуються романтична захопленість і грубі витівки. Захоплення красою і хронічне ставлення до неї. Він соромиться своїх почуттів. Такі людські почуття здаються йому дитячими. Він побоюється, що будуть вважати надто чутливим, і прикривається грубістю.

Приплив фізичних сил спонукає до діяльності. Не в кожного підлітка виявляється весь набір протиріч, але їх не можна ігнорувати. У роботі з підлітком слід враховувати головні вікові і особистісні особливості, основні психологічні новоутворення цього віку.

Підлітковий вік - вік між дитинством і дорослістю (від 11-12 до 16-18 років), який характеризується якісними змінами, пов'язаними зі статевим дозріванням і входженням у доросле життя. У цей період особа має підвищену збудливість, імпульсивність і часто неусвідомлений, статевий потяг. Провідна діяльність в підлітковому віці -- це інтимно-особистісне спілкування з однолітками.

Для підліткового віку характерні:

1) Почуття дорослості;

2) Формування "Ми"- концепції;

3) Формування референтних груп.

У спілкуванні дітей досить швидко складаються відносини, у яких з'являються однолітки-лідери, і однолітки-ізгої. Спілкування з однолітками -- тверда школа соціальних відносин. Саме спілкування з однолітками вимагає високої емоційної напруги. «За радість спілкування» дитина-підліток витрачає багато енергії на почуття, пов'язані з успіхом ідентифікації й стражданнями відчуження.

Група однолітків, з якими спілкується дитина впливає на розвиток її особистості. Саме в умовах спілкування з однолітками дитина-підліток постійно зіштовхується з необхідністю застосовувати на практиці засвоювані норми поводження.

Підлітковий вік – це період статевого дозрівання. Цими процесами обумовлюється багато феноменів різних проявів підлітка. Зокрема, спостерігаються підвищена збудливість нервової системи, нестійкість і суперечливість емоцій, підвищена тривожність, пов'язана зі спілкуванням з однолітками.

Що стосується інтелектуального розвитку, то в підлітковому віці завершується формування когнітивних процесів. Думка остаточно поєднується зі словом, й утворюється внутрішня мова як основний засіб мислення та організації пізнавальних процесів. Інтелект стає мовним, а мова інтелектуалізованою. Виникає повноцінне теоретичне мислення і йде процес активного формування наукових понять.

Підлітковий вік – сприятливий період для формування й розвитку «практичного інтелекту», атрибутами якого прийнято вважати здоровий глузд, кмітливість, інтуїцію та «золоті руки».

Уміння вирішувати практичні задачі багато в чому визначається темпераментом підлітка, особливостями її нервової системи й уже придбаним життєвим досвідом. Важливо навчити дитину одного правила: як тільки проблема виникла, необхідно відразу приступати до її рішення.

При організації навчального процесу в середніх класах важливо пам'ятати, що головне для дитини в цей період – це спілкування з однолітками. Тому, наприклад, домашні завдання можна давати у групах із 2–3 осіб, що дозволяє враховувати та використовувати дану провідну потребу. Заборона «колективних» домашніх завдань призводить до поголовного списування на перервах. У цей період, звичайно, краще використовувати групові форми роботи на уроках.

Із загальним ростом свідомого відношення до дійсності в підлітків помітно підсилюється свідоме відношення до навчання. У своїй навчальній діяльності вони поступово переходять на новий, більш високий рівень, пов'язаний з новим відношенням до сьогодення, глибокими знаннями, які набувають особистісного сенсу.

Дослідження психологів встановили, що мотиви навчання в підлітків являють собою складну структуру, у якій воєдино злиті широкі соціальні мотиви (свідомість суспільної важливості набуття знань, необхідність навчання для підготовки до самостійного життя й праці), властиво пізнавальні мотиви й особисті мотиви (прагнення мати авторитет і відігравати керівну роль у дитячому колективі), пов'язані із прагненням до успіху, із самолюбством.

Саме в підлітковому віці під впливом навчально-виховної роботи школи й позашкільних установ, під впливом вивчення основ наук починають формуватися і яскраво проявлятися здатності підлітків до тих або інших видів діяльності. Зазвичай, прояви здатностей спостерігаються й у молодшому шкільному віці й навіть у дошкільному, але по-справжньому починають вони розвиватися (мається на увазі відносно швидке й легке оволодіння відповідними вміннями й навичками, досягнення об'єктивно високих результатів) саме в підлітковому віці. Це пояснюється тим, що саме в підлітковому віці виникають глибокі, діючі, стійкі інтереси, формується свідоме, активне відношення до навколишньої реальності, розвивається критичне, нестандартне мислення.

Для чого ж потрібне підлітку критичне мислення?

Учні-підлітки, що володіють навичками критичного мислення, чесні самі із собою, перемагають сумніви, порушують питання, базують судження на доказах, шукають   зв'язок між предметами, інтелектуально незалежні, можуть відокремлювати головне від другорядного.



Що повинна вміти дитина, яка критично мислить?

Визначати проблему;

Перевіряти використану інформацію;

Аналізувати твердження, що лежить в основі інформації;

Враховувати альтернативні точки зору;

Визначати наявність підтексту в інформації;

Синтезувати отримані знання;

Робити висновки;

Приймати оптимальне рішення.

 Критичне мислення у підлітковому віці формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язування задач, розв’язання проблем, оцінювання ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому уроки природничо-математичного циклу створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. Якщо ж планувати етапи уроку з використанням на уроках відповідних стратегій технології формування та розвитку критичного мислення, то результат буде ще більш високим. До того ж на кожному уроці важливим є опанування  матеріалу, що неможливо без спеціальних прийомів роботи та розвитку компетентності учня, без поєднання предметного матеріалу з продуктивними технологіями. Отже, доцільно використовувати методи навчання  у структурі уроків критичного мислення для забезпечення засвоєння відповідних знань, розвитку предметних умінь та навичок, для створення умов щодо формування та розвитку критичного мислення, для формування та розвитку основних груп компетентностей учня.

Таким чином, критичне мислення підлітка формує:

-          культуру співпраці;

-          культуру роботи з інформацією;

-          розвиток критичної позиції.

Провідні цільові орієнтири:

-          мотивація до навчання;

-          розширення знань;

-          розвиток інтелектуальних умінь;

-          розвиток рефлексійного мислення;

-          формування узагальнень.

Як висновок, можна сказати, що розвиток критичного мислення :

-          формує самостійність;

-          озброює засобами вирішення проблеми;

-          керує навчальним процесом на рівні «вчитель - учень»;

-          впливає на кінцевий результат навчального процесу.

РОЗДІЛ ІІ ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ ПРИРОДНИЧО - МАТЕМАТИЧНОГО ЦИКЛУ

2.1 Структура уроків критичного мислення

Технологія розвитку критичного мислення — система діяльності, що базується на дослідженні проблем та ситуацій на основі самостійного вибору, оцінки та визначення міри корисності інформації відносно особистих потреб і цілей.

У літературі чітко визначені основні фази педагогічної технології «Розвиток критичного мислення»

Виклик:


Осмислення:

  • отримання нової інформації з теми;

  • класифікація отриманої інформації. Стадія осмислення;

  • збереження інтересу до теми, яку  вивчають.

Рефлексія:

  • обмін думками про нове;

  • здобуття нових знань;

  • спонукання до подальшого розширення інформаційного поля;

  • оціночний.

Ці фази успішно трансформовані сучасними педагогами у п’ять основних етапів уроку критичного мислення:

1. Розминка.

Замінює організаційні моменти класичного уроку. Головна функція — створення сприятливого психологічного клімату на уроці. Теплий психологічний клімат сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, підвищенню авторитету вчителя, психологічному розвантаженню учнів.



2. Обґрунтування навчання.

Етап передбачає постановку мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому.

Навчальний матеріал засвоюється краще, якщо учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них, чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

3. Актуалізація.

Відтворюються знання, вміння, потрібні для наступних етапів уроку, встановлюється рівень досягнень з теми.

Оскільки знання, пов’язані з досвідом учня, запам’ятовуються краще та швидше, то створюються умови для «відкриття», самостійного добування знань, і за цих умов підвищується роль учня на уроці.

4. Усвідомлення змісту.

Учень знайомиться з новою інформацією, аналізує, визначає особисте її розуміння, а вчитель має найменший вплив на учня. Етап передбачає розвиток уміння працювати з інформацією, працювати самостійно, виділяти головне, суттєве, формування компетентності учнів з предмета.



5. Рефлексія.

Учень стає власником ідеї, інформації, знань, отримує можливість використання та обміну знаннями з іншими учнями, дає оцінку та самооцінку діяльності.

Етап передбачає усвідомлення того, що було зроблено на уроці, демонстрацію знань та того, як можна застосувати знання, можливість замислитись над підвищенням якості роботи, визначення необхідності корекції.

Схема 1.1.

Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язання задач, проблем, оцінки ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому такі уроки, де це постійно відбувається, створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. Якщо ж планувати етапи уроку з використанням на них відповідних специфічних форм та методів технології розвитку критичного мислення, то результат буде ще більш високим.



Класичні методи навчання математики у структурі уроків критичного мислення

Уроки природничо-математичного циклу створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. При розв’язуванні задач та вправ, опрацюванні теоретичного матеріалу, розв’язанні проблемних моментів, виборі раціональних способів розв’язання формується та розвивається критичне мислення.

На кожному уроці важливим є опанування математичного матеріалу, що неможливо без спеціальних прийомів роботи та розвитку компетентності учня, без поєднання предметного матеріалу з продуктивними технологіями.

Методи навчання природничо-математичних дисциплін істотно відрізняються від методів навчання інших шкільних предметів . Система уроків з кожної теми містить: вивчення нового матеріалу, його закріплення, формування вмінь та навичок під час розв’язування задач. Кожен із цих компонентів системи уроків може здійснюватися різними методами. Крім того, навчання не завжди раціонально починати з вивчення нового матеріалу. Щоб школярі краще сприймали матеріал, бажано спочатку створити відповідну атмосферу: стимулювати вчення, викликати інтерес до теми, взагалі — привернути увагу.

Ось чому можна запропонувати таке впорядкування методів навчання природничо-математичних дисциплін :


  • активізація уваги школярів;

  • вивчення нового матеріалу;

  • закріплення знань;

  • навчання розв’язування задач та вправ.

Такі методи навчання досить важливі і практично необхідні для опрацювання і засвоєння інформації.

Проведемо порівняльний аналіз методів навчання та етапів уроку критичного мислення (див. схеми 1.1. і 1.2.). Очевидно, що вони органічно переплітаються.



Схема 1.2.

За допомогою методів навчання учні можуть мотивувати свою діяльність, опрацьовувати інформацію, вчитися виділяти головне, суттєве, вчитися бачити та формулювати проблему, пропонувати різні способи діяльності та вибирати оптимальні, спиратися на свій життєвий досвід та поповнювати його, тобто працювати над розвитком критичного мислення.



Отже, доцільно використовувати традиційні методи навчання у структурі уроків критичного мислення для забезпечення засвоєння відповідних природничо-математичних знань, розвитку предметних умінь та навичок, створення умов для формування та розвитку критичного мислення, для формування та розвитку основних груп компетентностей учня.
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка