Урок позакласного читання. Образ матері в поезіях письменників Луганщини Р. Лук'янчук та І. Бердецької



Скачати 143.48 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір143.48 Kb.
#23293
ТипУрок

«Стань на коліна

Ні перед золотом,

Ні перед славою,

А перед жінкою,

Званою Мамою»

Тема. Урок позакласного читання. Образ матері в поезіях письменників

Луганщини Р. Лук'янчук та І. Бердецької.


Мета. Ознайомити учнів з лірикою Р. Лук’янчук та І.Бердецької.

Прищеплювати любов до рідного слова, розвивати творчу уяву, уміння

виразно декламувати вірші; виховувати пошану до жінки-матері.
Обладнання: портрети Р. Лук’янчук та І. Бердецької, виставка творів поетів-

земляків, запис пісні «Росте черешня в мами на городі».



Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Метод уроку: проектна технологія

Епіграф:

Ніхто так щиро не пригорне,

В обійми теплі не схова

І почуття непереборне

Не перевтілить у слова

Всерозуміючі!

Так втішно

І всепрощенно водночас,

Немовби все земне і грішне—

То не про нас і не для нас

І. Низовий.



Х І Д У Р О К У


  1. Організаційний момент.

  2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.


  1. Сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу.


Вступне слово вчителя

Мамо, матінко, матуся…

Прекрасні, наймиліші для кожної людини слова. І скільки не було б тобі, рік чи піввіку, мама для тебе залишатиметься найдорожчою людиною.

Із звуку-крапельки та звуку- сльозинки народиться одного дня на світ святе слово»МАМА», мовлене вустами янголятка, і осяє хату, як дар Божий.

Мати живе завжди з нами, вона живе в нас, наших дітях та онуках. У найтяжчу годину стогоном вирветься з грудей тільки одне слово, як остання надія на порятунок: «МАМО».То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину.

Тому корифеї українського письменства присвячували свої твори їй—єдиній і неповторній.



Пригадайте, хто з українських письменників звертався у своїх творах до образу матері.

1 учень. Кожен письменник протягом свого творчого життя хоча б в єдиному творі, а змалював найріднішу жінку—матір. Це й Михайло Коцюбинський, і Архип Тесленко, Леся Українка.
2 учень. До найсвятішого образу зверталися А. Малишко, Д. Павличко,

В. Симоненко.



3 учень. Та з найбільшою любов’ю, болем і смутком змалював образ жінки-

матері наш великий Кобзар – Т.Г.Шевченко. Він низько схиляв чоло

перед образом Матері, в який втілював і рідну матір, і Україну, і

пресвяту Діву Марію, Матір Божу, яка оберігає людей на землі, - для

нього це узагальнений образ усіх матерів.

Учитель До теми духовної краси материнства звертаються

й письменники нашого краю. Пропонуємо

вашій увазі виставку літератури письменників

Луганщини. Серед літератури, представленої на

Виставці, ми бачимо й збірку поезій Раїси

Лук’янчук «Воскресіння». А ближче познайо-

митися з цією поетесою нам допоможуть біографи.
4. Звіт творчих груп.
1 біограф. Раїса Федорівна Лук’янчук народилася на Хмельниччині в селі

Богданівці.





Там проходило її дитинство, якому ніхто не позаздрить. Батько

– політв’язень. У 1941 році із восьми дітей шістьох закатували німці. Ледь

живу матір кинули у фашистські застінки. Після визволення села

партизанами, матір перенесли в ліс, але від фізичних і душевних мук вона

померла. Виховувалась в дитбудинках. Школу закінчила в Луганській

області.

2 біограф. Закінчила будівельний технікум, працювала інженером, згодом

перейшла на журналістську роботу в редакцію м. Первомайська. Переїхала

до Луганська в 1984 році, де працювала редактором радіомовлення.

Друкуватися почала в 60-х роках. Вірші публікувалися в

газетах, колективних збірках, альманасі «Поезія», за кордоном. У

видавництві «Донбас» вийшли дві книжки :

«Освідчення» і «Воскресіння». Пізніше світ побачили ще три збірки поезій

нашої талановитої землячки.

Член спілки письменників з 1990 року. Голова Луганського об’єднання

Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка.


Я з пісні косарів,

З мелодії любові,

В моїх артеріях

Віків жива ріка,

Моя душа,

Мов зерня з колоска

Визорюється до людей

У слові.
Пише про себе Раїса Лук’янчук.


1 біограф. Тяжке сирітське дитинство випало на долю цієї людини, майбутньої

поетеси, але, не зважаючи на це ,вона знайшла в собі сили не зачерствіти

душею, жити, щоб дарувати людям радість.

Учитель. Ви читали поезії Р. Лук’янчук. Пригадайте, у яких же з них поетеса

згадує свою маму?



1 літератор. Можливо тому, що мама поетеси загинула, спогади про неї такі

скупі.


Лише в кількох поезіях згадує вона матусю. Але ці спогади торкають

душу до самої глибини, бо там, у найсокровеннішому куточку--- образ

мами.У поезії «З біографії »Р. Лук’янчук розповідає про трагічну долю

свого роду. Хоч рід і був великий, та не судилося йому примножувати

добробут держави.

Учитель. Знайдіть і зачитайте рядки, у яких поетеса із співчуттям розповідає про

горе матері.



2 літератор. Було нас у матері вісім,

Найстаршу фашист повісив—

Дівча білокосе, Ніну,
Що в ліс доставляла міни.

А другий похований в хаті,

Що спалахнула багаттям.

То, може, хватило б болю

На материнську долю.

Учитель. Але після цього довелося матері втратити ще чотирьох дітей.

Знайдіть ще рядки цієї поезії, які розкривають образ матері


3 літератор. В холодну осінню зливу

Кинули матір безсилу


Все’дно що в могилу…

Несли її в ліс партизани –

Хіба то її – то рану –

Тягнувся кривавий слід…


Учитель. Простежте за тими рядками, які щойно прочитали, і скажіть, що саме

нам допомагає розкрити долю матері.



1 літературознавець. Поетеса вводить в текст вислів

« в холодну осінню зливу»

За допомогою природи, погодних умов поетеса намагається показати біль

та страждання жінки-матері. Здається, що небо плаче, коли бачить

трагедію матері.



4 біограф. Ми вже довідалися, що Раїса Федорівна рано залишилася без матері.

Попереду жебракування, відмова від неї рідного дядька, цькування

собаками і, врешті, дитячий будинок. А так хотілося рідної мами,

домашнього затишку, щоб хтось назвав тебе донечкою.


Учитель. Чи називав Р. Лук’янчук хтось таким лагідним словом, у якій поезії

вона про це розповідає?



4 літератор. У поетеси є ще одна автобіографічна поезія, яка називається

«Доля». Саме тут авторка з сумом говорить:


Народилась я квіткою,

Білосніжною квіткою сонечка.

Берегла мене мати

Від очей передчасних сватів,

Пригортала мене

Й називала, радіючи, «Донечко!» -

Більш ніхто так мене

Не назвав й не назве у житті.


Учитель. Знайдіть слова, які, на вашу думку, допомагають розкрити

образ матері. Прокоментуйте їх.
2 літературознавець. Я вважаю, що найбільш яскраво розкриває образ

матері слово «берегла». Бо хто ще, як не матуся, намагатиметься

захистити, вберегти від лиха, від злої долі свою дитину.

3 літературознавець. А я виділила б ще слово «пригортала», бо все живе

горнеться до матері, до її гарячого серця. У поезії є ще вислів

«Називала, радіючи, донечко». Не просто доня, а донечка, так тільки

мамочка може сказати та ще й радіти при цьому. Хто так може?

Матуся!

Учитель. Любов рідної неньки супроводжує людину довіку. Саме материнська

любов дає сили дітям. Любов материнська – це ангел – охоронець цілого

роду. І навіть із сивої вічності бачить мати своїх дітей, онуків, оберігає

їх своєю любов’ю.

Р.Лук’янчук, усвідомлюючи, що втрачене не повернеш, все ж

звертається до своєї матусі з проханням прийти і дати потрібні поради.

Давайте послухаємо поезію, яка не має назви, але в якій переплітаються

сум і любов.



Поезію читає учениця зі своєю мамою.
Нене, моя ти нене!

Зберися в дорогу до мене,

Хмаркою літепла,

Квіткою


Із квітника за повіткою,

Краплею із криниченьки,

Співом подільської ніченьки,

Подихом рідної хатінки,

Сумом вишневих затінків.

Так вже тебе виглядаю

З того далекого краю…

Бачу: крізь роки розлуки

Дитинство моє за руку

Ведеш


І слова напутні

Даруєш мені на майбутнє:

«Лелій свої, доню, весни,

То юності ріднії сестри.

Звертайся до мудрості літа,

Коли материнством розквітнеш;

Будь щедра, як нива осіння –

В тобі всього людства насіння;

А в довгу зимову днину

Пам’яттю станеш для сина,

Хмаркою літепла,

Квіткою


Із квітника за повіткою,

Краплею із криниченьки,

Співом подільської ніченьки,

Подихом рідної хатінки,

Сумом вишневих затінків…»
Учитель. Які ж поради дає уявна мати своїй донечці?
1. Берегти себе в юнацькі роки, звертатися за порадами до мудрості

старших, шанувати їх, любити своїх діточок, бути щедрою.



  1. І ще вона каже, якщо праведно проживеш життя, виконаєш поради,

то в пам’яті рідних будеш жити вічно.
Учитель. А які тропи використовує поетеса, щоб розкрити тему поезії?

4 літературознавець. Письменниця в цій поезії використовує широку гаму тропів. На мій погляд, найбільш уживаними є епітети – художні означення; рідної хати. Цим епітетом підкреслюється необхідність кожній людині мати

місце, де вона почувала б себе легко й спокійно; далекого краю – тобто місця, з якого немає вороття. А ще за допомогою ряду епітетів Р. Лук’янчук характеризує затінки, називаючи їх вишневими, тихими, спокійними, духмяними.



5 літературознавець. У цій поезії поетеса використовує ще метафори, тобто перенесені властивості й ознаки одного явища на інше на основі подібності:

лелій весни – бережи юність

мудрість літа – досвід життя
зимова днина – місце, звідки немає вороття – смерть.

Використовує поетеса й порівняльний зворот:



як нива осіння – дуже щедра.

Учитель. Ми познайомилися з кількома поезіями Р. Лук’янчук. Невимовний біль втрати пронизує кожний рядок творів, присвячених матері.


З найкращими словами, словами ніжності, любові, вдячності звертається до мами у своїх поезіях ще одна людина – Інна Бердецька.
1 біограф. Інна Анатоліївна Бердецька народилася в м. Луганську, але її дитячі та шкільні роки пройшли в шахтарському містечку Лутугіному. Після навчання

в Луганському педагогічному інституті ім. Т. Шевченка деякий час працювала на Запоріжжі, а останні роки – вчителює в Оріхівській середній школі Лутугінського району. Член спілки письменників України.


2 біограф. Свій перший вірш написала в 4 класі в один із зимових вечорів під впливом яскравих вражень від спілкування з природою. А по-справжньому вона пізнала радість творчості пізніше, в 9 класі, коли могутня сила кохання до однокласника, з яким сиділа за однією партою, полонила її серце і подарувала ні з чим незрівнянні почуття і нові поетичні рядки. Так у її серце увійшла поезія і залишилася назавжди
3біограф. Має двох дітей. Друкувалася в місцевій та обласних газетах. «Розвій – любисток» - перша збірочка здібної поетеси. Кожна з чотирьох збірок

І.Бердецької—найщиріше зізнання в любові до рідної землі, до рідного краю.

Друга збірка «Цвіт кульбабки» стала освідченням в любові до природи й людей рідного краю, схиленням перед вічними традиціями і звичаями нашого народу. Про що б не писала Інна Бердецька: про землю й білий світ. Про солов’їні ночі й загадки всесвіту—у всьому тому словесному баченні відчувається її трепетна душа.

На деякі свої вірші поетеса написала музику. Чудово співає сама і разом зі старшою донькою.
Учитель. А розпочати знайомство із творчістю Інни Бердецької пропоную піснею, яку вона присвятила Жариковій Лідіі Онуфріївні – своїй матусі.

Учні виконують пісню «Пісня про маму»

Знову зберусь я в дорогу провідати неньку,

В батьківський дім, де, як мальва, в садочку цвіла…

Гляну в альбом – ти на фото така молоденька,

Не намилуюсь: яка ти вродлива була!
Приспів: Мамо, для нас ти завжди найдорожча у світі…

Руки твої – два лебединих крила…

Вийшли ми в люди, твоєю любов’ю зігріті,

Дітям ти вроду свою віддала
Рідна моя, скільки лиха було в твоїй долі!

Ти не здавалась і мужньо стрічала біду…

Бачу тебе – і заходиться серце від болю –

Змучену й сиву, не схожу на ту, молоду.
Приспів: Мамо, для нас ти завжди найдорожча у світі…

Руки твої – два лебединих крила…

Вийшли ми в люди, твоєю любов’ю зігріті,

Дітям ти мужність свою віддала.
Як у дитинстві, до нені візьму пригорнуся,

Благословлю кожну з нею проведену мить…

Часом було ми тебе ображали, матусю, -

Ти нас прости і цю пісню в дарунок прийми.

Приспів: Мамо, для нас ти завжди найдорожча у світі…

Руки твої – два лебединих крила…

Вийшли ми в люди, твоєю любов’ю зігріті,

Дітям ти серце своє віддала

Учитель. Працюючи зі збірочкою, ви, напевне, зустрічали ще поезії, присвячені мамі. Яку з них ви хотіли б зараз прочитати?
1 літературознавець.

«Мама»

Мамо, мамо, гілочка вербова

Ще розквітне на твоїм вікні.

І знайду я найтепліше слово,

Щоб зігріть думки твої сумні.

Не журись, матусю моя люба,

Все, що болю зараз завдає,

З часом зникне, й радість приголубить

Серденько розкраяне твоє.
Учитель. Що вас найбільш вразило в цій поезії?
2 літературознавець.

1. Любов до матері.

2. Хвилювання за її долю.

3. Побажання дочекатися наступної весни.



Учитель. Серед усіх людських чеснот є одна неперевершена у своєму благородстві – уміння жертвувати собою. Найбільша самопожертва – в

Материнстві, бо мати дарує дитині не тільки безмежну любов, а й всю себе,

кожну частиночку своєї сердечної теплоти.

Як боляче навіки прощатися з найдорожчою,

найріднішою людиною на землі—з мамою.

Згадуються слова з пісні:


Посіяла людям літа свої літечка житом,

Прибрала планету, сипнула стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.

-- Куди ж це ви, мамо?!-

Сполохано кинулись діти.

--Куди ж ви, бабусю?!—

Онуки біжать до воріт.

-- Та я недалечко, де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти , а ви вже без мене ростіть.

Поки є мати – і хата усміхається, і на подвір’ї цвітуть чорнобривці… І як порожньо (не тільки в хаті, а і в душі), коли найріднішої людини не стає. Саме про це розповідає І. Бердецька у своїй поезії.

4 літератор.

Хатина чепурненька. Ті ж дверцята,

Цвіте жасмін духмяний, як завжди,

Та на порозі, де стояла мати,

З останнім снігом станули сліди.

Зайдеш до хати – заволає тиша,

Ніхто не скаже: «Донечко, сідай,

Спочинь з роботи…» На портреті лише

Матуся усміхнеться молода.

У розпачі впадеш на простирадло,

Стінний годинник відміряє час…

Матусі, о, які ж ми безпорадні,

Коли назавжди ви йдете від нас.



Учитель. Тому хочеться сказати: скільки б не було вам років, чи тільки-но закінчите школу та поїдете учитися, чи, ставши дорослими, створите свою родину – не забувайте, що для мами ви – дитина, яку вона безмежно любить і чекає. Тому

Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучив вас сором потому.

Не привозьте ні грошей, ні слави,

Будьте з рідними, рідні, ласкаві

.

Зачерпніте водиці з джерельця,



Прихиліться серцем до серця,

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Часом можете їх не застати.

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте частіше додому.
5. Бесіда.

1. Що єднає жінок – матерів у ліриці Ф. Лук’янчук та І. Бердецької?

2. Які думки й почуття викликали у вас щойно прослухані поезії?

3. Який висновок маємо зробити з них для себе?


Так, друзі, ми маємо любити своїх матерів, пам’ятати кожну мить, проведену з ними. Бережіть матерів. Пам’ятайте, що зробити боляче можна не тільки вчинком, а й словом, думкою, поглядом.

Пам’ятайте слова Т. Шевченка:


А хто матір забуває,

того Бог карає,

того люди цураються,

в хату не пускають.


Тож нехай ні на кого з вас не впадекара Господня, а

материнське благословення завжди супроводжує вас.


6. Гра «Буриме»

Пропоную вам узяти участь у грі. Необхідно скласти чотиривірш за поданою темою та римами.


Тема. «Мама»

1. ………………………-уся

2. ……………………….-уся

3. ………………….. –ієш

4. ……………………... -ієш.
6. Підсумок уроку.

7. Контрольно-оцінювальний етап

* Чи доцільно була організована робота в групах?

* Чи сподобалися вам твори Р.Лук’янчук та І.Бердецької?

* Поставте оцінки на контрольно-оцінювальному аркуші.


  1. Домашнє завдання.

Написати твір – мініатюру «Сповідь перед матір’ю» або вірш, присвячений матусі.


( Звучить пісня « Росте черешня в мами на городі»)
Додаток

Буриме


  1. Мамо, мамочка, матуся,

Я до тебе пригорнуся.

Тільки ти все зрозумієш,

Відвести біду зумієш.


  1. Квіти ці тобі, матуся,

Гляну в очі, посміхнуся,

Обійму—й ти зрозумієш:



Серцем нас лиш ти зігрієш.



Скачати 143.48 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал