Урок мужності «Ми збережемо Україну»



Скачати 122.01 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір122.01 Kb.
Урок мужності
«Ми збережемо Україну»

Автор сценарію:

Заїменко Аліна Олексіївна,

заступник директора

з виховної роботи,

вчитель історії та правознавства

Зеленьківської ЗОШ І-ІІІ ст.

Миронівського району

Київської області



Урок мужності «Ми збережемо Україну»

Для старшокласників


Мета: збагачувати знання юного покоління про формування українського війська в роки незалежності та значення Збройних Сил України на сучасному етапі; через поезію та пісню донести до сердець учнів бачення того, що війна – це невиправдана жорстокість; виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбуття.

Наочне оформлення: Державна символіка: Державний Прапор, зображення Держаного Герба – Тризуба; національна символіка: вишиті рушники, червона калина, композиція з квітів та пшеничних колосків; стенди «Героям слава!» та «Герої не вмирають», присвячені зеленьківчанам, які приймають участь в АТО, вирізки з місцевої районної газети «Миронівський край» про земляків - учасників АТО.

Музичне оформлення: Державний Гімн України, марші мелодій стрілецьких пісень, відеокліп на пісню «Люби ти Україну» у виконанні гурту «ТІК», аудіозапис вірша Анастасії Дмитрук «Зачем вы пришли с войной», відеоролик «Реквієм «Небесна сотня».

Обладнання: комп’ютер, проектор, вази для квіткових композицій, стелаж.

Хід заходу

Читець:

Ми збережемо Україну

За що стріляєш брат у брата?

Та як ти міг таке зробить?

За що плюндруєш землю нашу?..

Тобі її не підкорить.
Ти заздриш нам, бо Україна –

Колиска духу і добра,

Багата всім, що треба людям,

Одна у нас, на всіх одна.


І скільки б й хто не намагався,

Нас не здолать – затямте всі…

Ми збережемо Україну,

Бо дуже любимо її.



Олена Голубенко, с. Яхни
Вчитель: Вірш «Ми збережемо Україну», написаний нашою землячкою з села Яхни Оленою Голубенко, не випадково дав назву нашій сьогоднішній зустрічі. У вирі сучасних подій в нашій державі є досить актуально говорити про дух волі і патріотизму, який вирує над Україною. Однак, сьогодні ми спробуємо не лише познайомитись з основними етапами формування збройних сил нашої держави, а й на прикладі мужності і відваги наших земляків, довести, що любов до Батьківщини - це не лише слова, а й подвиги та самовіддача людей, які сьогодні боронять нашу волю, нашу рідну землю, наше прагнення жити в справедливій і багатій країні. Отож, наша зустріч буде складатися з двох частин, теоретичної – круглого столу «Становлення Збройних Сил України в роки незалежності» та краєзнавчо-практичної «Відкриття виставки, присвяченій учасникам АТО «Слава Героям».

Круглий стіл «Становлення Збройних Сил України в роки незалежності»

Читець.

Звучить твоя присяга

На вірність Україні,

В ній прадідів відвага

І крила соколині.
Звучить твоя присяга

При матері й дружині

Під українським стягом

На вірність Україні!



Вчитель: на засіданні «круглого столу» сьогодні присутні: юрист, історик-дослідник, військовий статист та дослідник сучасності. Вони спробують об’єктивно описати перебіг подій становлення Збройних Сил в України за часів незалежності. Отож надаємо їм слово.

Юрист: важливим моментом створення державного механізму незалежної України була розбудова власної армії. 6 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Збройні Сили України». В ньому проголошувалося, що Україна як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права створює власні Збройні Сили: війська наземної оборони, війська оборони повітряного простору і військово-морські сили.

Історик-дослідник: однак, незважаючи на великі можливості та сприятливі умови, процес становлення власних Збройних сил не був для молодої Української держави легкою справою. Численні проблеми та суперечності обумовлювалися тим, що Україна своє військове будівництво здійснювала шляхом реформування уламків старої Радянської армії, до чого не кожен військовий був свідомо готовий. Відчутний тиск відчували в Україні з боку Москви, яка прагнула будь-що зберегти в суверенних державах єдину армію і не випускати із виду та впливу українську армію.

Військовий статист: Україна отримала у спадщину одне з наймогутніших військовий угрупувань у Європі. За своїм військовим потенціалом вона поступалася лише російським військам та американському військовому контингенту, розміщеному в Європі. Перевага України в озброєннях над сусідніми країнами становила: над Польщею – у 2,2 раза, над Угорщиною – у 4,7 раза, над Румунією – у 2,5 раза, над Молдовою – у 20 разів. Така велетенська кількість озброєнь та чисельності особового складу військових угрупувань, поряд з їх реформуванням, потребувала суттєвого скорочення, оскільки в мирний час значно перевищувала оборонні потреби України.

Історик-дослідник: Відповідно до Наказу Міністра оборони України 3 січня 1992 року, розташовані на терені республіки війська почали складати присягу на вірність її народу. У Києві її складали на майдані Незалежності. На 20 січня 1992 року на вірність народу України присягли 270 тисяч військовослужбовців.

Юрист: в жовтні 1993 року Верховна Рада України ухвалила «Військову доктрину України». Вона проголошувала, що Україна не вбачає в сусідніх країнах супротивників і не є потенційним противником жодної держави.

У січні 1994 року було підписано тристоронню угоду між Україною, Росією і США, яка стала правовою основою повного ядерного роззброєння України (на її території перебувало 176 міжконтинентальних балістичних ракет – третій ядерний потенціал у світі). 16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. У липні 1997 року було підписано «Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО». Отже, Україна, не маючи намірів в майбутньому воювати з жодною державою, намагалася інтегруватися в європейський світ як миролюбна країна.



Історик-дослідник: протягом всього часу незалежності нашої держави, українська армія пройшла не одне випробовування та здобула міжнародний авторитет. Українські воїни не один раз приймали участь в миротворчих кампаніях, виконуючи нелегку благородну місію в «гарячих точках» нашої планети – в Косові, Південному Лівані та Іраку. В мирний час українські воїни приходили на поміч своєму народові у тяжкі часи стихійних лих, особливо під час повеней на Закарпатті, де врятували життя тисячам людей. А сьогодні українська армія стала на захист мільйонів українців, які не могли змиритися з брехнею та насильством колишньої української «проросійської» влади.

Дослідник сучасності: відмова колишнього режиму В.Януковича від курсу на євроінтеграцію спричинила в Україні масові народні виступи. 21 листопада 2013 року молоде покоління українців, підтримане науковою та мистецькою інтелігенцією, почало масові виступи на підтримку асоціації з ЄС. Однак, незважаючи на мирний характер протестів, 30 листопада відбувся брутальний розгін Євромайдану чинною владою. Це зумовило початок масових народних виступів вже проти існуючої злочинної влади. Отож, до вказаної причини початку «Революції Гідності» додалися й інші: натиск на демократію, права людини; збільшення політичної та економічної залежності від Росії; посилення русифікації України; погіршення матеріального становища більшої частини населення; зростання корумпованості на всіх рівнях державного управління.

Події «Революції Гідності» тривали з листопада 2013 до лютого 2014 року. 22 січня 2014 з’явилися й перші жертви тих буремних подій. А 18-20 лютого 2014 року жертвами злочинної влади стали десятки українців, яких в майбутньому нарекли «Небесною Сотнею».



Перегляд відеоролика «Реквієм «Небесна сотня»

Дослідник сучасності: наприкінці лютого 2014 року, після втечі В.Януковича з України, активізувалася агресія Росії в Криму. Колись дружня нам держава, яка завжди запевняла нас у своїй любові та повазі, завдала непередбачуваного і неочікуваного удару – скориставшись труднощами України, анексувала в березні 2014 року Крим та розпочала неоголошену війну на Донбасі, й до цього часу робить спроби дестабілізувати становище і в інших регіонах України.
Перегляд аудіозапису вірша Анастасії Дмитрук «Зачем вы пришли с войной»
Військовий статист: українська армія виявилася не готовою до опору. Колись, наймогутніша армія в Європі, сьогодні не змогла стримати зрадливий підступ Росії в Криму. Та відданість патріотів, справжніх синів і доньок України, які в найтяжчі моменти життя об’єдналися, згуртувалися і всією громадою виступили проти окупанта, дали друге дихання нашим Збройним Силам. Кожен українець не став осторонь – хто думками, хто матеріально, а хто, будучи до останнього вірним присязі українському народові, відгукнулися на заклик допомогти українським воїнам боронити нашу землю.

Вчитель: отож, сьогодні Збройні Сили України роблять чи не найвідповідальніший і найважливіший крок у своєму формуванні як справжньої обороноздатної армії, здають найважчий екзамен на міць, відвагу і любов до рідної землі. «Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя», - писав Василь Симоненко, даючи духовні орієнтири молодому поколінню українців. А відомий український педагог Григорій Ващенко наголошував, що джерелом натхнення в героїчній службі може бути лише свідомість,сполучена з палкою любов’ю до Батьківщини, до свого народу. Науку перемагати ворога складають не тільки військові якості, але й глибока віра, висока моральність, благочестя, милосердя.
«Відкриття виставки, присвяченій учасникам АТО «Слава Героям»
Вчитель: такі якості в повній мірі присутні нашим українським воякам, які несуть бойову вахту в батальйонах 72-ї механізованої бригади, в 11-му батальйоні територіальної оборони «Київська Русь», в лавах Національної гвардії, в підрозділах прикордонних та інших військ, задіяних в АТО на Сході України. Серед них – наші земляки - зеленьківчани. Саме їм сьогодні присвячене відкриття виставки пам’ятних дошок в нашій школі.

По черзі, під звуки маршу мелодій стрілецьких пісень, відбувається відкриття кожної пам’ятної дошки шкільної виставки

  1. Шляхта Олександр Володимирович. Народився 19 листопада 1971 року в селі Зеленьки Миронівського району. Навчався в Зеленьківській школі. В березні 2014 року був призваний до Білоцерківської військової частини. З 1 травня 2014 року став учасником АТО, де захищав кордон рідної України в с. Сонцево Донецької області.

  2. Черниш Артем Михайлович. Народився 7 листопада 1980 року в м. Кагарлик Київської області. 3 квітня 2014 року його мобілізували на бойові навчання на 45 днів в м. Березань. 8 вересня 2014 Артема Михайловича було відправили в зону АТО в м. Маріуполь де він з честю захищав українську землю.

  3. Хараішвілі Руслан Олександрович. Народився 29 січня 1978 року в селі Зеленьки Миронівського району. В 1995 році закінчив Зеленьківську загальноосвітню школу. 22 березня 2014 року його одним із перших в селі було мобілізовано до армії. Відбувши бойову підготовку з 2 травня по 22 липня 2014 року Руслан Олександрович в званні молодшого лейтенанта перебував в зоні АТО як в Донецькій, так і в Луганській областях.

  4. Товмач Микола Миколайович. Народився 20 грудня 1970 року в селі Зеленьки Миронівського району. Був один з найкращих учнів-випускників Зеленьківської школи. 21 березня був мобілізований до зони АТО. Свій громадянський обов’язок – захищати свою державу з честю виконує поблизу Маріуполя й понині.

  5. Івченко Олег Михайлович. Народився 4 жовтня 1989 року в селі Зеленьки на Київщині. Загальну середню освіту здобував у Зеленьківській ЗОШ І-ІІІ ст.. 3 квітня 2014 року його мобілізували до зони АТО в місто Маріуполь. Після поранення, пройшовши курс реабілітації, залишився служити у Національній гвардії.

  6. Дмитренко Сергій Валерійович. Народився 13 вересня 1989 року в селі Світле Миронівського району. Навчався в Зеленьківській ЗОШ І-ІІІ ст.. Виховуючись в родині воїна-інтернаціоналіста обмеженого контингенту, Сергій Валерійович вирішив присвятити себе святій справі – захисту Вітчизни. З 2009 року за контрактом служить у Збройних силах України м. Біла Церква. 3 квітня 2014 року в складі 72-ї механізованої бригади поїхав до зони АТО, щоб не дати змоги ворогу просунутись углиб нашої держави.

  7. Голованенко Микола Якович. Народився 3 квітня 1974 році в селі Зеленьки Миронівського району. Навчався в Зеленьківській школі.

12 травня 2014 року Микола Якович згідно повістки з воєнкомату був призваний до військової частини «Десна», що на Чернігівщині, на бойові навчання. 6 липня цього ж року Микола Якович був направлений в зону АТО під Дебальцево. Будучи вправним шофером, він без вагань сів за кермо швидкої допомоги і не раз своїм вправним кернуванням рятував життя побратимам.

  1. Галич Олександр Павлович. Народився 26 лютого 1987 року в місті Черкаси. В 1991 році родина разом з маленьким Олександром переїхала на Київщину до села Зеленьки Миронівського району. У 1994 році пішов до місцевої школи, де здобував освіту до 2005 року. 18 березня 2014 року був мобілізований в зону АТО, приймав участь в обороні міста Маріуполь. 9 травня 2014 року він з військовими побратимами потрапив під обстріл. Олександр Павлович був тяжко поранений. Ліва частина обличчя отримала значні опіки, переніс не одну операцію.

  2. Маслюк Микола Васильович. Народився 20 квітня 1975 року в селі Студенок на Сумщині. Роки дитинства провів у Мурманську (Росія). Повернувшись на Україну, у 18 років був призваний до Збройних Сил України. 27 березня 2014 року, під час першої мобілізації, розпочав навчання на Житомирському полігоні, а 1 травня 2014 року – відправлений до зони АТО для стримування ворога поблизу Донецька.

  3. Вадим Слободяник, миронівчанин. 29 липня 2014 року, під час обстрілу наших позицій збоку Росії обірвалося його життя. Юрій Яценко – росавчанин, боєць 25 батальйону. В серпні 2014 року його підрозділ рухався на БМП для зачистки території. Із засідки ворог відкрив мінометний вогонь. Юрій, прикриваючи відхід основних сил, загинув смертю героя. Віталій Михайлов – житель села Козин. 1 липня при виконанні бойового завдання загинув танковий екіпаж, у складі якого й перебував навідник Віталій Михайлов.

Вчитель: пам'ять про звитягу і мужність героїв Миронівщини назавжди буде жити в наших серцях. Вшануймо їх хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Читець:

Хто б міг подумать?

Дідусь хоронить онука

(Груди всі в орденах)…

Дідусь воював в 45-ім,

А внук захищав Донбас.

Дідусь хоронить онука…

Серце плаче й болить.

Яка ж то страшна мука –

Рідне дитя хоронить.

«У прифронтових окопах

У нас було все на двох,

Ми з побратимом російським

Ділили останній кусок.

Хто ж тоді міг подумать,

Що потім свій автомат

В серце мого онука

Направить вчорашній брат…»

Дідусь хоронить онука…

Щось є страшніше ще?!

Ти взяв автомат у руки…

А серце у тебе є?

Валентина Кривов’яз. с. Козин

Вчитель: Сьогодні у нас в гостях учасники бойових дій АТО на Сході України, наші земляки, колишні учні-випускники нашої школи: Олександр Галич, Микола Товмач та Черниш Артем. Шановні гості! Поділіться своїми враженнями про проблеми воїнів сьогодні, що потрібно знати майбутньому захиснику Вітчизни, як себе до цього готувати? Запрошуємо вас до слова.

Виступи учасників АТО на Сході України

Вчитель: щиро вдячні вам за цікаві та повчальні розповіді. Бажаємо міцного здоров’я, щастя, успіхів. Висловлюємо щиру подяку від всього учнівського та педагогічного колективів за вашу мужність, відвагу і любов до рідної землі. Саме ці якості ви проявили, захищаючи від ворога наші домівки, наш спокій. Слава Україні! Героям слава!

Звучить Державний Гімн України

Читець:

Облиште нас! Жили і будем жити

На цій землі, в цих селах і містах.

Залиште нас орати і родити,

Нам дуже добре жити тут без вас!
Без ваших «повеленій» і указів,

Без вашої «любові» до крові,

Без ваших тюрем, мурів, перелазів

Край наших хат, на нашій же землі.


Немає старших-менших поміж нами,

Всі рівні перед Богом і людьми.

Не будьте ж ви імперськими катами!

Не згоньте всі народи до тюрми.


Нас і монголи так не мордували,

Хоча вони й не лізли у брати.

Щоб так народ «по-братськи» катували

Ніде в історії вже, мабуть, не знайти.

Все! Крапка! Розійшлися долі!

Не плачте – ми без вас не помремо.

Ми на своїм веселім, щедрім полі

Свою пшеницю й долю зіжнемо!


Прийми, Вкраїно, і мою сльозу,

І мій протест і крик у простір неба.

Москва сльозам не вірить. Я скажу:


  • Не вірить? Біс із нею. То й не треба!

Ганна Мусієнко. с. Малий Букрин
На екрані з’являється гасло: «Або волю здобути, або вдома не бути!»
Вчитель: Євген Маланюк, відомий український письменник, зазначав, що в козацтва було гасло: «Або волю здобути, або вдома не бути» - ця чи не найголовніша риса українського менталітету зробила можливим наступне відродження української нації. Сьогодні ми з вами ще раз впевнились у тому, що основним елементом захисників України є активна свідомість людини, що містить такі поняття, як: совість, обов’язок, відповідальність, прагнення до добра, волі, сполучені з палкою любов’ю до Батьківщини, до свого народу. Тому вам, молодому юному поколінню необхідно виховувати в собі не ненависть до ворога, хай би хто ним не був, а саме ті риси українського солдата, про які ми тільки що говорили.

Перегляд відеокліпу на пісню «Люби ти Україну» у виконанні гурту «ТІК»

Читець:

Боже, дай згоди святої Вкраїні,

Хай Україна у січі не гине!

Вже Україну в крові покупано,

Невинним людям надміру припало.
Мед-молоко по землі хай полинуть,

Люди мечі хай покрушать і кинуть,

Хай переплавлять гармати на дзвони,

Щоб дзвоном славить Тебе на всі гони.

Дай, Боже, миру, дай конче святого,

Так хочем того по довгому бою!



Вчитель: Дякуємо за увагу! Миру всім!


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка