Урок для дитини з особливими потребами та підвищити психологічну грамотність педагогів. Посібник розроблено для вчителів, які працюють з дітьми, що потребують педагогічної корекції



Сторінка3/3
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.63 Mb.
1   2   3

Тип уроку: формування знань, умінь та навичок учня.

Обладнання: модель термометра; таблиці, різнокольорові картки завдання.

Х і д у р о к у



І. Загально - корекційна частина.

  1. Нервово – психічна підготовка дитини до заняття.

Проводиться бесіда з учнем, по питаннях:

  1. Який урок був попередній?

  2. Що ти робив на перерві?

  3. Який зараз буде урок?

ІІ. Основна частина уроку.

  1. Актуалізація опорних знань.

Перевіряємо, як учень засвоїв попередній матеріал.

На картках заготовити числа (математична мозаїка).



Наприклад: -5; 10; -15; 25; -11; 43; 26 (з іншої сторони букви, які відповідають слову „від’ємні”).

Запропонувати учневі розмістити картки в порядку зростання чисел. Перевернувши картки учень читає слово „від’ємні”.



Запитання: Коли ми маємо справу з від’ємними числами?

  1. Подання нового матеріалу.

На моделі термометра запропонувати учневі розв’язати такі задачі:

А) Температура повітря вранці була -5˚, до обіду температура збільшилась на 3˚. Визначити температуру повітря.

Б) Температура повітря вранці -5˚, до обіду піднялась на 3˚. Яка тепер стала температура?

В) Звечора температура повітря була -3˚, а вранці змінилася на -5˚. Яка температура вранці?

Оформити все це в зошиті записом і напроти кожного прикладу записати правило.

5˚ + 3˚= 8˚;

-5˚ + 3˚ = -2˚;

-5˚ + (-3˚) = -8˚.



  1. Закріплення.

Розглянути ще кілька прикладів на термометрі.
Фізкультхвилинка.

Зупиняємо урок –

Робимо зарядку.

Руки вгору, руки вниз,

Все в нас по порядку.

Руки в боки – нахиляйся,

Наче маятник – хитайся.

Ми хвилинку відпочили

І за парту тихо сіли.

  1. Самостійна робота.

А) За готовими таблицями учень повинен записати відповідь та пояснити приклади, де дана відповідь.

Б) Ігровий момент.

Учитель називає число і говорить, яке це число. Учень на правильну відповідь піднімає червоний круг, на неправильну – чорний.

ІІІ. Заключна частина.


  1. Завдання додому

Дати картки із такими вправами:

4 + (- 3 ) = - 8 + 2 =

5 + (- 8 ) = - 6 + ( - 4 ) =


  1. Поставити оцінку за урок.

  2. Підсумок уроку.

А) Що нового ми вивчили на уроці?

Б) Як додати два числа з однаковими знаками. Навести приклад.


4. Нервово – психічне розвантаження.

Розглянути кілька вправ виду:

А) Я задумала число, якщо від нього відняти 2, то дістанемо 5.

Яке число я задумала?

Б) Вправи на випадкові події:

- Вгадай, як при підкиданні впаде монета: гербом чи цифрою?

- Відгадай загадку:

1) Було сім братів і в кожного була сестра. Скільки всіх сестер? (одна)

2) Скільки кроків зробить горобець за сім років? (ніскільки, бо горобець стрибає, а не ходить)

Б І Б Л І О Г Р А Ф І Я



  1. Конституція України.




  1. Закон України „Про освіту”.




  1. Закон України „Про охорону дитинства ”.




  1. Забрамная С. Д. «Ваш ребенок учится во вспомагательной школе». Москва.1993.




  1. Основи медико-соціальної реабілітації дітей з уродженими нервовими системами. (за редакцією В.Ю. Мартинюка).

Київ. 2005.


  1. Вавіна. Л. С. „Розвиток зв’язного мовлення учнів допоміжної школи на основі тексту”. Дефектологія. 1997. №1.




  1. Іванова І. Є. „Соціально - психологічні проблеми інвалідів”.

Київ. 2003.


  1. Кравченко „Соціальна робота з розумово відсталими дітьми”.

Навчальний посібник. Київ. 2001.

Д О П О В І Д Ь

У сильному, здоровому суспільстві завжди під особливою увагою перебувають діти з особливими потребами. І, на жаль, сьогодні спостерігається тенденція до збільшення дітей, які мають потребу в соціальній адаптації, корекційно – реабілітаційній допомозі.

Правові міжнародні акти, зокрема Конвенція ООН „Про права дитини”, яку ратифікували понад 150 країн світу, в тому числі і Україна, закріпили права дітей незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи розумового порушення, на рівний доступ до якісної освіти та право вибору навчального закладу і форми навчання.

Закон України „Про охорону дитинства” у статті 26 „Захист дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку” стверджує, що дискримінація таких дітей забороняється. Конституція України у статті 53 та Закон України „Про освіту” гарантують всім право на освіту й можливість реалізувати це право у всіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, стану здоров’я, місця проживання. Діти з особливими потребами мають право задовольнити свої потреби так само, як і всі інші члени суспільства.

Якщо така дитина навчається в загальноосвітньому закладі, то нерідко виникають проблеми, труднощі: несприйняття, підкреслення неспроможності, образи з боку інших дітей. У Павлівській -1 загальноосвітній школі І- ІІ ступенів навчаються чотири учні, які потребують корекції психічного розвитку. З них два учні навчаються за програмою допоміжної школи, а два – за програмою інтенсивної педагогічної корекції. І тому у нас працює методоб’єднання вчителів, що працюють з дітьми, які потребують педагогічної корекції.

На засіданнях методоб’єднання вчителі знайомляться з директивними документами, опрацьовують методичні рекомендації обласної психолого – медико – педагогічної консультації, обговорюють навчальні програми, вносять свої корективи. Педагоги напрацьовують власний досвід у роботі з розумово відсталими дітьми, діляться з колегами найдійовішими прийомами та методами навчально – виховної роботи з учнями такої категорії; проводять огляд та обговорюють новинки науково – методичної літератури. Члени методоб’єднання виписують газети „Дефектолог” та „Психолог”.

Організація роботи методоб’єднання здійснюється у вигляді семінарів, круглих столів, відкритих уроків. Такі форми роботи сприяють виробленню єдності поглядів, ідей при розв’язанні важливих педагогічних проблем.

Отже, вся робота методичного об’єднання спрямована на вироблення системи педагогічного досвіду з урахуванням особливостей та потреб різних категорій дітей із порушеннями розвитку та забезпечення адекватних умов для самореалізації та розкриття дитини як особистості.

На одному з засідань методоб’єднання розглядалося питання мотиви навчальної діяльності дітей з психофізичними вадами Мотиви навчальної діяльності розумово відсталих учнів часто мають неузагальнений характер. У процесі научіння діти з психофізичними вадами , як правило, керуються вузькими, обмеженими, ситуативними мотивами: одержати гарну оцінку, ухилитися від покарання, тощо. Їх, безумовно, треба заохочувати і водночас розширювати мотиваційну сферу. Для цього потрібна спеціальна корекційно – виховна робота, спрямована на підвищення рівня загального психологічного розвитку. Без спеціального навчання інтереси в розумово відсталих дітей проявляються слабо. Діти з порушеним інтелектом пасивно ставляться до навчання. Тому однією з умов формування пізнавальних інтересів учнів є необхідність їх переконання у потребі набуття глибоких і стійких знань. Все це має поєднуватися з досвідом дитини, її потребами, інакше корекційна робота не матиме ефекту. Найкраще, коли формування пізнавальних процесів проходитиме у формі цікавої гри під час проведення заняття. Такі уроки краще усвідомлюються розумово відсталими учнями і створюють зацікавленість у роботі. Формування пізнавальних інтересів відображаються у серйозному ставленні до предмета та розвитку активної пізнавальної діяльності. Підвищення працездатності розумово відсталих школярів тісно пов'язане з розвитком уваги. Адже у всіх дітей з порушеним інтелектом увага порушена. Діти відрізняються нестійкістю уваги, що обумовлено швидкою виснажливістю психічних процесів, які виникають постійно. Тобто, для покращення працездатності необхідно досягати розвитку уваги та її переключення у ході виконання навчальної діяльності. Цьому ж допомагає створення проблемно-пошукових ситуацій на уроках індивідуального навчання

Психодіагностичні дослідження, проведені у дітей з вадами розвитку показали, що багато з них мають психологічні потреби, які потребують корекції. Серед них можна назвати:


  • підвищена потреба у захисті;

  • спрямованість переживань у мінімум;

  • невпевненість у собі;

  • низька осмисленість життя;

  • низький рівень симпатії;

  • конфліктність поведінки;

відповідальність за прийняття рішення перекидається на оточуючих. Дуже важливе значення при спілкуванні з дітьми із особливими потребами має мова.

Наведені вище особистісні проблеми можна вирішувати за допомогою різних психологічних методів: консультування, бесіди, гри, тренінгів, які є досить ефективними засобами роботи з дітьми, оскільки сприяють підвищенню активності, розкриттю учасників, отриманню зворотного зв’язку від членів групи, створенню атмосфери довіри, щирості і конфіденційності того, що відбувається в групі. А також дають змогу зрозуміти інших і свою власну особистість. В навчанні дітей з особливими потребами я використовую тренінги.

Тренінги мають таку програму:


  1. Принципи особистісного зростання та подолання внутрішньо особистісних проблем:

а) адекватний „Я-образ”:

- аутотренінг на адекватне само відношення;

- тренінг „Я, моє минуле, теперішнє, майбутнє”;

б) формування особистісних навичок:

- тренінг на розвиток емоційно-вольової сфери,

- ігри-релаксації,

- тренінг „Впевненість у собі”,

- тренінг на розвиток елепатійного співпереживання;

в) саморегуляція соціальної поведінки:

- тренінг „Батько, дорослий, дитина”.



  1. Тренінги комунікативної культури:

  • тренінг оформлення зворотного зв’язку,

  • тренінг на розвиток активного слухання,

  • тренінг на розвиток знання невербальних засобів спілкування.

Це лише декілька прикладів психокорекційної роботи, яка сприяє інтеграції людини з особливими потребами в суспільстві. Психічні процеси і властивості, як у пізнавальній, так і в емоційно-вольовій сфері вносять суттєві зміни у взаємодію дитини з навколишнім середовищем.

Діти з обмеженими розумовими можливостями на уроках швидко стомлюються, у них розсіюється увага, знижується працездатність. Щоб нормалізувати психічний стан дитини потрібно застосовувати корекційно – розвивальні вправи.

Однією з форм таких вправ є гра-медитація. Ігри можна проводити як на початку уроку з метою налаштування учня на роботу, так і в кінці занять, щоб дати дитині відпочити.На своїх заняттях я використовую такі ігри, як наприклад:

Гра-медитація „Я сонце”

Гра проводиться сидячи під тихий супровід музики.



Заплющ очі, посміхнись. Уяви, що ти сонечко, ти – маленьке сонечко. Ти прокидаєшся, вмиваєшся, розчісуєш свої промінчики і піднімаєшся на небо.

Ти - велика куля (рухи руками). У тебе багато тепла і світла. Ти велике сонце.

Ти даруєш тепло всій землі, лісам, річкам, морям, лукам...

Ти вдихаєш тепло, перетворюєшся на маленький сонячний промінчик. Ти летиш над землею і зелене листя, червоні, білі, жовті квіточки, купаєшся у блакитних хвилях річки. А тепер потягнися, розплющ очі. Ти відпочив?

А зараз ми поспілкуємося з природою через малюнок. Хай тепло твого серця проллється через твої руки, олівці на аркуш паперу.

Як ти розумієш живу природу? Як вона нам радіє? А може сумує чи плаче від кривди та болю? Чи зі смутком дивиться на наше поводження з нею?

Намалюй, як радіє пеньочок від зрубаного деревця, що він лишився живий і простягає до світла свої гілочки з радістю, з надією на людську доброту.

Завдання для малювання змінюються. Дитині можна запропонувати намалювати як мудрі великі дерева з докором хитають своїми головами-верхівками, коли бачать, як люди ламають гілки, топчуть траву. Намалювати, як весело грається вітерець з усім, що зустрічається йому на шляху

чи личко кущика, камінчика, річки.

Після заняття малюнок обговорюється.



Методика проведення уроків індивідуального навчання має свою специфіку, свої особливості.

Основною з них є корекційно-виховна спрямованість. Урок має бути не лише послідовним процесом академічних дій учня і учителя, але й дидактичною структурою. Структура уроку включає в себе три частини.



І. Вступна частина.

Її завданням є залучення дітей до процесу навчання. Основними компонентами цієї частини є використання психотерапевтичного методу. Саме він спрямований на забезпечення готовності учня до навчання.

Діти із психофізичними вадами неспроможні швидко включитися у навчальний процес. У таких дітей уповільнені нервово-психічні процеси. Вони перебувають під впливом попередніх вражень і не готові до сприймання нового. Вчителеві необхідні певні зусилля, щоб усунути гальмування, звільнити шлях для сприймання нового навчального матеріалу. Для цього проводиться система вправ, яка спрямована на активізацію, розвиток мислення. Це можуть бути бесіди про пори року чи погоду за вікном із відповідним музичним супроводом, дидактичні ігри, розгляд малюнків, знаходження розбіжностей на малюнках. Далі проводиться організаційний момент, на якому вчитель доводить до учня завдання уроку.

ІІ. Основна частина.

Ця частина уроку відводиться на вивчення нового матеріалу. Необхідна умова її проведення – проведення навчання з корекційною роботою.

У свідомості дитини з обмеженими розумовими можливостями набуті знання не активізуються для усвідомлення нової інформації. Учні такої категорії будь яке складне поняття не засвоюють за один раз. Окремі факти відображаються у їхній свідомості недостатньо чітко, інші зовсім не запам’ятовуються. Саме тоді до основної части уроку вводяться моменти повторного пояснення нового матеріалу, а в окремих випадках і кількаразового повторення, але у різних формах викладу.

ІІІ. Заключна частина.

Як правило, на кінець уроку у дітей з обмеженими розумовими можливостями наступає перевтома. В одних дітей це проявляється підвищеною збудливістю в інших виникає пасивність, апатія. Це негативно впливає на поведінку дітей. Тому, щоб цього уникнути слід проводити роботу, яка б нормалізувала психофізичний стан дитини. Для цього можна використовувати такі засоби як прослуховування заспокійливої музики, перегляд картин, малюнків, проведення ігор-релаксації.

Слід також враховувати і те, що діти із психофізичними вадами при одноманітних видах діяльності швидко стомлюються, тому необхідно запроваджувати різні види інтегративних уроків. На одному уроці можна практикувати вивчення двох – трьох предметів. Але на кожному уроці новий матеріал вивчається лише з одного предмета, решта – повторюється, поглиблюється, закріплюється.

У дітей, які потребують педагогічної корекції спостерігається відставання в розвитку моторної функції дрібних м’язів пальців рук.

Дрібна моторика рук пов’язана з розвитком лівих скроневих і лівої лобової ділянок головного мозку, які відповідають за формування багатьох психічних функцій. В.Сухомлинський справедливо стверджував: „Розум дитини – на кінчиках її пальців”. Дослідження вчених Інституту фізіології дітей і підлітків Санкт-Петербурзької академії психологічних наук підтвердили зв’язок інтелектуального розвитку з пальцевою моторикою. З умілості дитячої руки фахівці роблять висновок про особливості розвитку центральної нервової системи, її мозку.

Початок розвитку мислення дає рука. У процесі діяльності м’язи рук виконують три основні функції: органів руху, органів пізнання, акумуляторів енергії (і для самих м’язів, і для інших органів) . Якщо дитина торкається якогось предмета, то м’язи й шкіра рук у цей час „вчать” очі й мозок бачити, сприймати дотиком, розрізняти, запам’ятовувати.



Як саме рука вивчає, обстежує предмети?

  1. Дотик дозволяє переконатися в наявності предмета, його температурі, вологості тощо.

  2. Постукування дає можливість одержати інформацію про властивості матеріалів.

  3. Узяття в руки допомагає виявляти багато цікавих властивостей предметів: вага, особливості поверхні, форми тощо

  4. Натиснення дає можливість визначити, м’який предмет або твердий, з якого матеріалу зроблений.

  5. Обмацування (охоплення, потирання, прогладжування, кругові рухи) дрібних і сипучих предметів (наприклад, зерна, крупи, солі) вчить дитину відчувати дотик долоні або пальців. Великими, вказівними, середніми пальцями діти обмацують деталі мозаїки, ґудзики, гайки, монетки, великі предмети захоплюють всіма п’ятьма пальцями. Якщо предмет не вміщується в руці, переходять до дворучного обмацування-дотику: однією рукою його тримають, фіксують, іншою – досліджують.

Рука пізнає, а мозок фіксує відчуття й сприйняття, поєднуючи їх із зоровими, слуховими і нюховими у складні інтегровані образи й уявлення.

Процес психічного розвитку відбувається за умови високої рухової активності дітей. Мозолисте тіло, що координує роботу обох півкуль, інтенсивно розвивається до семирічного віку.

Рівень розвитку мовлення залежить від ступеня сформованості дрібних рухів пальців рук. Виявлено, що якщо розвиток рухів пальців рук відповідає віку, то й мовний розвиток – у межах норми, а якщо розвиток рухів пальців рук відстає, то затримується й мовний розвиток.

Мовлення вдосконалюється під впливом кінестетичних імпульсів від пальців рук. Дитина, яка має високий рівень розвитку дрібної моторики, уміє логічно мислити, у неї добре розвинені пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

Дослідник дитячого мовлення дітей М. Кольцова пише, що першою формою спілкування первісних людей були жести. Тут велика роль відводилась руці. Розвиток функції руки й мовлення в людей відбувалось паралельно.

Отже, тренування рухів пальців і кисті рук стимулює мовний розвиток дитини, працездатність головного мозку, а відповідно і розвиток мислення дитини. Роботу з розвитку рухів пальців і кисті рук варто проводити систематично по 2-5 хв. щодня. під час занять потрібно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини, її вік, настрій, бажання і можливості. На своїх уроках я застосовую різні павльчикові вправи. Ці заняття приносять дітям позитивні емоції.

Досвід роботи свідчить, що найголовнішим завданням педагога є знаходження ефективних форм та методів вирішення проблем спілкування учнів. Спілкування – це невід’ємна частина навчально-виховного процесу, а розумово відсталим учням дуже важко спілкуватись не тільки у системі „учень-учитель”, але й „учень-учень”, „учень-клас”. Це спричиняє емоційне напруження, порушення комунікативної діяльності. Така важкість зумовлена порушенням балансу між процесами збудження та гальмування, діяльності головних систем мозку. Щоб допомогти дитині правильно висловлювати свої бажання, почуття та думки, потрібно вивчити природу психофізичних вад. Дослідження розумово відсталих дітей про такі недоліки розвитку, як аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення. Це спричиняє порушення мовленнєвої функції.

Вивчаючи стан усного мовлення вихованця, основним діагностичним матеріалом є речення. Розпочинаємо формувати навички складання коротеньких усних відповідей від простого до складного: слово – словосполучення – просте речення – складне речення – текст. На всіх заняттях слід створювати умови для виникнення мотивів мовлення і потреби у спілкуванні, надавати зразки висловлювань.

Велику роль у спонуканні дітей до мовленнєвої ініціативи має використання побутових та соціальних ситуацій, у яких спонтанно виникають комунікативні потреби. Щоденна повторюваність таких ситуацій дає можливість дітям тренуватися у правильному застосуванні лексики, побудові різноманітних фраз.

Мовлення повинне стати засобом спілкування і пізнання. Весь вивчений теоретичний матеріал треба вміти застосовувати на практиці. Знання, які отримують діти цієї категорії, допомагають коригувати негативні наслідки розвитку. Користуючись різноманітним мовним матеріалом, учні збагачують знання про дійсність, розширюють світогляд. Засвоєння матеріалу вимагає постійної інтенсивної практики, зусиль учнів.

Навчання буде тим ефективніше, чим доступніше і чіткіше буде поставлена перед учнями мета праці, мотивація.

Розвиток зв’язного мовлення складається із:

- засвоєння учнями правильної вимови;

- збагачення лексичного словника;

- вироблення вміння слухати чуже мовлення;

- створювати власні висловлювання.


Етапи роботи над формуванням мовлення

1.Вироблення орфоепічних норм, їх засвоєння і вироблення правильного співвідношення між звуками і буквами. Для цього доцільно проводити словникову роботу, яка полягає у збагаченні активного словника учнів, правильній вимові; фонетичні вправи.

2.Навчання дітей логічно і грамотно правильно з елементами виразності передавати почуте, побачене, пережите. У процесі формування вмінь учнів будувати власні зв’язні висловлювання важливо приділяти увагу виробленню вміння стежити за розвитком думки під час слухання або читання.

3. Формування уміння спілкуватися з дорослими й однокласниками. Щоб сформувати у дітей елементарні рівні діалогічного і монологічного мовлення, слід проводити значну роботу спочатку над умінням дітей відповідати на запитання і ставити їх до учителя, однокласників, використовуючи різні засоби, жести, міміку, відповідь, прохання. Доцільно також проводити роботу над діалогом.

Ефективний прийом – використання технічних засобів навчання: таблиці, картки, кросворди, робота з комп’ютером.

Діти охоче беруть участь у таких видах словесно-рольової діяльності:



  • проговорювання за вчителем реплік,

  • складання мікро діалогів за зразком,

  • розучування малих форм усної народної творчості – прислів’я, приказки.

Вашій увазі пропонується

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У 6 КЛАСІ



ЗА ПРОГРАМОЮ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ. Розвиток мовлення Порівняльний опис.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка